Звіт про круглий стіл «Зроби Україну сам: позиція підприємництва»
Представник організатора заходу – Комітету підприємців Львівщини (надалі КПЛ) Ярослав Кохалевич зазначив, що за задумом на цьому заході представники підприємницьких організацій мали б знайти відповіді на запитання: Які дії ми готові вчинити із захисту наших прав? Що ми, підприємці можемо запропонувати суспільству?
Роман Зафійовський ( КПЛ) зазначив, що в Україні діє надто застарілий як закон про місцеве самоврядування, так і самі підходи до місцевого самоврядування.
У своїй доповіді він виділив такі основні тези: є колегіальний орган «міська рада», відповідно завдяки такій колегіальності він є і безвідповідальним органом, бо немає ніякої відповідальності за його рішення; у Польщі є уряд міста, в якому працюють виключно чиновники. Рішення приймають виключно чиновники, а представницькі органи влади виконують виключно контрольну функцію. В інших випадках ми будемо постійно чи знімати мера, чи міняти раду.
Олександр Супрунюк, Нетішин, ГО «Край» почав свій виступ з цитати: «З лукавими думками друзів не будеш мати». Не місцеві органи самоврядування є причиною зла, а система, що працює незалежно від нас. Самі чиновники приходять додому з лайкою на адресу системи, а потім у звичному режимі працюють за її правилами. Кожен з нас фактично є гвинтиками цієї системи. Приходить перевіряючий, ми погоджуємося на певні неформальні рішення і ми вже «нагодували систему». Який вихід? Не можна захистити людину, яка не хоче захищатися. Висновок: потрібно захищатися колективом. Щоб захистити себе, треба створити громаду. І у цьому процесі мають брати активні участь підприємці. Побудувати потрібно не адміністративну економіку, а економіку співпраці. Тоді будемо мати нормальні взаємовідносини. За кого ми б не голосували, поки ми їх не будемо контролювати, нічого не буде.
Рима Білоцерківська, голова ГО «Правовий захист» наголосила, що реальна територіальна громада – це юридична особа, власник, господар території. За умови її існування кожен громадянин відбувся як господар. Ми навчились робити ГО, профспілки, але там дуже мало інструментів. Нас навмисно поділили за меркантильними інтересами. Але територія об’єднує усіх. Потужним інструментом є територіальна громада. У 1996 році вся комунальна власність, земля мали бути передані територіальним громадам. Цього ніхто не зробив. Чи створена територіальна громада у Львові? Ні. У Сєверодонецьку навіть статуту не прийняли. Якщо прийнято статут, це не означає ще, що існує територіальна громада. Тому що власник – це юридична особа.
Ви бачили, щоб хтось так керував приватним підприємством, як у нас керують регіонами чи державою?! Бо там є господар. Тільки господар – член територіальної громади встановлює правила, яких буде дотримуватися чиновник.
Вона навела слова Ліни Костенко «Тільки ледарям треба лідери». Поки кожен не стане лідером, не зорганізує територіальну громаду, зрештою державу, суттєвих змін не відбудеться. Конституція владою називає громадян. А не тих, до кого ми ходимо в кабінети.
Едуард Курганський, член КР Асамблеї від Києва наголосив, що правила, за якими ми живемо, встановлюються самими людьми. Те, що у нас, зараз швидше називається представницька демократія. Є альтернатива – демократія участі. В прийнятті рішення беруть участь лише ті, хто буде безпосередньо користуватися плодами такого рішення.
Пряма демократія. Чому референдуми рідко проводяться. Це дорого. Такий документ як пряма демократія є досить дорогим. Естонія перша в світі провела вибори через елекронне голосування, не виходячи з дому. Це альтернатива представницькій демократії.
Держава нав’язує нам правила. Але держава має бути перебудована знизу. Ми можемо собі технологічно дозволити собі мати тисячі громад, які узгодять ці правила. Держава громад означає, що між державою і громадами немає посередників. Тоді те, що вигідно громадам, вигідно і державі.
Ігор Запрудський, Профспілка підприємців Луганська наголосив: якщо я себе почуваю людиною, я буду боротися. Я знищу у собі «почуття меншовартості». Ніколи не думав, що вся Україна може встати і підтримати мене. Кілька місяців постійних судів. А потім мені стало шкода представників державних структур, задіяних у цьому. Як соромно за їх виховання, батьків. Невже ми не можемо відвоювати свою країну?! Невже не можемо піднятися вище свого побуту. Ми просто повинні.
Лідія Кривенко, голова Спілки підприємців «Ніка» (Запоріжжя) наголосила на сталому погіршенні умов ведення бізнесу. Існує не вирішувана проблема прихідних документів. Оскільки робота митниці залишається неприйнятною. Поки не зібрали данину митниці, автобус не пропускають. В кінці року після заповнення декларації доведеться заплатити у вигляді податків 15 – 17% задекларованого доходу начебто за контрабандний товар. Цим вони нас просто позбавлять можливості взагалі працювати.
Ми самозайняті, ми не кланяємось, ми не беремо субсидій. Такі люди такій державі не потрібні.
Юрій Сендецький, Львів, Комітет підприємців Львівщини
Митниця – це той орган, що демонструє відкритість. Не встигли розійтися, як в Інтернет вже є інформація. Як це відбулося далі, це вже зовсім інше питання. Митниця – це шлагбаум в Україну. Є законодавство, що зазначає вимоги, коли він відкривається. Добавляючи 100 – 200 грн. на одну фуру, ми формуємо струмок, далі річка чиновнику, що «створює додатки» до шлагбауму.
Критичне питання: чи цей товар не вимагає технічного регламенту? Більшість товару по списку номенклатури не вимагає такого дослідження. Але, якщо немає довідки, що товар не вимагає технічного регламенту, товар не пропускають. Ці довідки видають два товариства з обмеженою відповідальністю: в Києві та в Донецьку. Готовий лист, платіжка. Тоді ви отримаєте довідку про те, що не потрібна довідка. Зараз на кожну поставку товару потрібен такий лист.
Аналогічно в Україні існує кілька фірм з утилізації тари. Весь імпортний товар без того, щоб імпортером не було угоди з відповідною комерційною структурою (одна у селі Харківської області) про наступне знищення упаковки, автоматично зупиняється. Знову додаткові 100 грн.
Інструмент реагування – офіційне публічне звернення, вимоги з різних джерел. Закони у нас - більш – менш нормальні … Але їх треба змусити виконувати.
Надія Сало, голова профспілки підприємців ринку «Привокзальний» розповіла про основну точку болю, для вирішення якої і приїхали до Львова активісти Асамблеї.
Люди дали гроші, збудували ринок, підстанцію … Невдовзі адміністрація в незаконний спосіб отримала право власності на павільйони, що збудували люди.
О 6-й годині вечора приходять найняті адміністрацією охоронні структури і викидають, псують майно. Міліція фіксує і … пише відмовний матеріал, що не має складу злочину. Прокуратура на сьогодні опротестувала цю відмову.
Їм потрібні не наші павільйони, а земля.
Якщо є багато людей, це сильно, це інструмент вирішення проблем згідно із законодавством.
Андрій Корчинський, Асоціація вільних профспілок Львівщини вважає, що об’єднання потрібне і на рівні професійному, і на рівні громади.
Ми існуємо з 2003 року. На той час мерія вирішила, що зможе своїми діями викинути з ринку існуючих автоперевізників і ввести людей з великими грошима. Тоді в дійсності на першій акції усі повірили в свої сили. До цього була формальна профспілка. Директор фірми – голова профспілки і всі його працівники відповідно теж у ній. Результат – за спинами людей було підписано тристоронню угоду. Несподівано на той час виникла наша структура. Ніхто не вірив тоді. Але ми виграли суди.. Станом на 2005 рік, коли Верховна рада хотіла зробити те ж саме на рівні Україні, ми вже були згуртовані.
Нам вдалося зліквідувати усі негативні положення пропонованого законопроекту. Ми почали працювати на випередження. Не можна чекати, що нам придумає влада. Нехай вони від нас відбиваються, а не ми маємо відбиватися від них.
Коли колектив приймає рішення, набагато легше захищатися. Це плече, яке треба відчувати. Коли плеча нема, зробити щось дуже складно. В гурті важко бути негідником. Його просто викинуть з цього гурту.
Ссылки по теме:
