Книга «Как самому составить договор» (примеры и рекомендации)

Меню

Рассылка новостей




11.01.2017

Топ-10 судових висновків у податкових спорах 2016 року

Початок нового року завжди супроводжується підведенням підсумків та оцінкою перспектив на майбутнє. Пропонуємо до вашої уваги аналіз найбільш цікавих судових рішень з податкових спорів, які були винесені протягом 2016 року.

По теме:

Топ-10 судових висновків у податкових спорах 2016 року

Податкові спори: визнання протиправним наказу про проведення перевірки

1. Вирок щодо контрагента та присвоєння йому статусу «фіктивного підприємства» автоматично означає безтоварність усіх господарських операцій

На початку 2016 року ВСУ прийняв рішення, в якому було встановлено новий погляд на презумпцію добросовісності платника податку.

Зокрема, на думку ВСУ, у випадку визнання керівника контрагента винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 ККУ, всі господарські операції такого контрагента автоматично не можуть бути визнані законними, а тому формування податкового кредиту з ПДВ чи витрат для цілей податку на прибуток за такими операціями є безпідставним.

ВСУ вважає, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

(Постанова ВСУ від 26 січня 2016 року по справі № 2а-15327/12/2670, Постанова ВСУ від 14 червня 2016 року по справі № 826/14268/14).

2. Фіктивність підприємства не свідчить про незаконність всієї його діяльності

Незважаючи на однозначну практику ВСУ у справах щодо вироків за статтею 205 ККУ, ВАСУ в Ухвалі від 2 березня 2016 року прийшов до абсолютно протилежних висновків.

Так, судом не взято до уваги наявність вироку щодо контрагента, оскільки під час проведення спірних господарських операцій особа директора контрагента підтверджувалась даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Факт підписання документів від імені директора іншою особою не доведено почеркознавчою експертизою. Враховуючи це, суд підтримав позицію платника податків та постановив, що встановлення фіктивності суб`єкта господарювання не передбачає автоматичного визнання усієї його діяльності протиправною, а правочинів, вчинених від імені такого суб`єкта - нікчемними.

Крім того ВАСУ підтвердив обов`язок податкової довести правомірність податкового повідомлення рішення, з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Булвес проти Болгарії».

(Ухвала ВАСУ від 2 березня 2016 року по справі № К/800/11712/15 та Ухвала ВАСУ від 1 березня 2016 року у справі № К/800/1616/15).

3. Щодо безумовного порядку стягнення переплати (бюджетного відшкодування)

Відхід від позицій ВСУ було продемонстровано і під час розгляду категорії спорів щодо стягнення бюджетного відшкодування.

Так, нагадаємо, що, починаючи з 2015 року існувала усталена судова практика ВСУ, відповідно до якої: стягнення з бюджету надмірно сплачених податків (бюджетного відшкодування) визнавалось неправильним способом захисту прав платника. ВСУ стверджував, що в позовах слід заявляти вимогу зобов`язати фіскальний орган скласти висновок про повернення переплати та подати його для виконання до органу казначейства.

Проте, ВАСУ з такими висновками не погоджується і стверджує, що саме стягнення податку є належним способом захисту порушеного права платника податків. Висновки ВАСУ полягають в наступному: «Ненадання ДПІ (за результатом перевірки) висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування ПДВ є порушення права платника податків на бюджетне відшкодування, а не на отримання висновку. Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обирати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення».

(Ухвала ВАСУ від 2 березня 2016 року, справа № К/800/22662/15, Ухвала ВАСУ від 14 березня 2016 року у справі № К/800/22472/13).

4. Щодо можливості подання до суду додаткових доказів, які не були предметом податкової перевірки

Відповідно до статті 44.7 Податкового Кодексу України: якщо під час перевірки платник податків не подає документів на підтвердження показників податкової звітності, вважається, що такі документи в нього відсутні. Єдиний спосіб для платника податків офіційно пред'явити фіскальному органу проігноровані під час перевірки документи - це подати їх разом із запереченнями до прийняття повідомлення-рішення про донарахування податків. Надалі після ухвалення повідомлення-рішення, такі документи вже не враховуються при адміністративному та судовому оскарженні.

Однак, розглядаючи справу № К/800/40037/15 ВАСУ прийшов до протилежного висновку. Зокрема, ВАСУ встановив: «Суд першої інстанції повинен приймати, досліджувати та враховувати при ухваленні рішення всі документи та інші докази подані у справу платником податків». Окрім того, судом підкреслено обов'язок фіскального органу в порядку, передбаченому статтею 71 КАС доказувати правомірність свого рішення, а не перекладати тягар доказування про його протиправність на платника податку.

(Ухвала ВАСУ від 28 січня 2016 року у справі № К/800/40037/15)

5. Щодо можливості реалізації товару нижче собівартості

Існує усталена практика, відповідно до якої платникам податків донараховують ПДВ за те, що вони реалізують продукцію власного виробництва за цінами нижче від собівартості і використовують при цьому нульову ставку ПДВ.

Проте, ВАСУ вважає, що встановлення цін на власну продукцію є правом підприємця, який може самостійно визначати власні економічні вигоди та перспективи. Зокрема, в Ухвалі від 15 червня 2016 року ВАСУ встановив: «неприпустимим є застосування до платника заходів відповідальності за дії, які хоча й мають своїм наслідком несплату податку (його сплату у меншому розмірі), однак полягають у використанні наданих платникові законом прав, пов'язаних із звільненням на законній підставі від сплати податку або з обранням найбільш вигідних для нього форм підприємницької діяльності та оптимального способу оподаткування. Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав».

(Ухвала ВАСУ від 15 червня 2016 року у справі № К/800/6099/16).

6. Щодо можливості притягнення податкових інспекторів до кримінальної відповідальності

Не секрет, що дії посадових осіб податкових органів часто нагадують ознаки кримінальних правопорушень. Якщо факт злочину буде доведено у встановленому законом порядку, відповідно до статті 2 Кримінального кодексу, таких осіб можливо притягнути до кримінальної відповідальності. Залежно від об`єктивної сторони та суб`єктивної сторони діяння, що було вчинено посадовими особами, відповідальність може настати на підставі: статті 364 КК України - за зловживання владою або службовим становищем; сттатті 365 КК України - за перевищення влади або службових повноважень; статті 366 КК України - за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; статті 367 КК України - за службову недбалість. У 2016 році з`явилась судова практика щодо притягнення посадових осіб податкових органів до кримінальної відповідальності. Так, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року по справі № 760/17649/15-к начальника управління податкового контролю та митного аудиту ГУ Міндоходів у Київській області визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 статті 365 та ч. 1 статті 366 КК України. Обвинувачений передав незаконну вказівку щодо організації та проведення перевірок платників податків, метою яких повинно було стати значне донарахування податкових зобов'язань. В подальшому, перевищуючи свої службові повноваження прийняв участь у внесенні неправдивих відомостей до акту податкової перевірки.

(Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року по справі № 760/17649/15-к).

7. Щодо зобов`язання податкової відшкодувати підприємству матеріальні збитки

Податкові органи можуть бути притягнені до відповідальності не тільки в кримінальному, але і в господарському процесі.

Так, наприклад, в справі № 911/1361/16 суд зобов`язав податкову та казначейство відшкодувати підприємству матеріальні збитки в розмірі 85 295, 96 грн.

Обставини справи полягали в наступному: суб'єктом господарювання до бюджету були сплачені надмірні суми податків, і він звернувся до фіскального органу за висновком про повернення цих коштів, який мав бути підготовлений фіскальним органом та поданий органу казначейства. Фіскальний орган звичайно цього не зробив взагалі, а не 5-денний термін, як того передбачає закон, і в цьому полягала його незаконна бездіяльність. Потребуючи додаткових коштів для ведення господарської діяльності суб'єкт господарювання звернувся до банку, який прокредитував його. Отже, шкодою чи збитками суб'єкт господарювання назвав у суді проценти за користування кредитними коштами, які він терміново був змушений залучити до свого обороту.

(Постанова Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016р. у справі № 911/1361/16).

8. Щодо помилок в первинних документах

У 2016 році було сформовано остаточну позицію ВАСУ щодо неточностей та помилок в первинній документації.

Зокрема, в Ухвалі від 3 лютого 2016 року у справі № К/800/56473/14 ВАСУ вказав, що неточність у назві підприємства покупця у податкових накладних не змінює змісту та обсягу господарських операцій і не впливає на податкові зобов`язання та формування податкового кредиту. В Ухвалі від 18 квітня 2016 року у справі № К/800/43598/15 ВАСУ підтвердив, що наявність розбіжностей в первинній документації є підставою для проведення контролюючими органами документальної виїзної позапланової перевірки. Отже, сам по собі факт розбіжностей не може розцінюватись як порушення порядку заповнення податкової накладної або як відсутність реєстрації такої накладної.

(Ухвала ВАСУ від 3 лютого 2016 року у справі № К/800/56473/14).

9. Щодо відсутності товарно-транспортної накладної

Відсутність товарно-транспортної накладної відтепер не може вважатись доказом безтоварності операцій.

Так, в Ухвалі від 15 грудня 2016 року по справі К/800/15642/14 ВАСУ встановив наступне: «відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

(Ухвала ВАСУ від 15 грудня 2016 року по справі К/800/15642/14).

10. Щодо порушення процедури при призначенні та проведенні перевірки

ВАСУ займає неоднозначну позицію стосовно наслідків процедурних порушень при проведенні перевірки. Зокрема, в Ухвалі від 3 лютого2016 року у справі № К/800/11101/14 ВАСУ стверджував, що процедурні порушення перевірки не є такими, що безумовно свідчать про протиправність рішень контролюючого органу.

Однак, така позиція кардинально змінилась після прийняття Постанови Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року. У даному рішенні колегія суддів доходить таких висновків: аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення документальних позапланових невиїзних перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

(Постанова Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року).

У 2016 році збільшилася частка вирішення податкових спорів на користь платника податків. Це є абсолютно логічним, з огляду на презумпцію правомірності рішень платника податку, яка закріплена в статті 4.1 ПК України і передбачає, що у випадку, коли є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, пріоритет правомірності рішення залишається за платником податків. Залишається сподіватись, що така тенденція залишиться актуальною протягом 2017 року.

Наталія Мисник,

старший юрист GOLAW

Источник: Сайт "ЮРЛИГА"

Поделиться:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

Количество просмотров: 1051

Книга «Как самому составить договор» (примеры и рекомендации)

Новый номер!

  • Как легально использовать музыку
  • Перевозки и экспедирование: в чем разница
  • Начисление амортизации: эксклюзив от ГФС
  • Единый налог: специфика работы
  • Функция руководителя – обеспечить результат

 Подробнее...

Мы на Facebook

Архив новостей

Сентябрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1

Популярное