ПРОЕКТ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні
___________________________________________________

Цим Законом відповідно до Конституції України визначається перелік державних та інших свят, пам’ятних дат і скорботних днів в Україні, порядок їх встановлення й особливості відзначення. 

Стаття 1. Мета Закону

1. Метою цього Закону є визначення переліку державних та інших свят, пам’ятних дат і скорботних днів в Україні, які мають загальнодержавне значення, визначення їх категорій, порядку встановлення та особливостей відзначення.

Стаття 2. Визначення термінів

1. Терміни, використані у цьому Законі, вживаються у такому значенні:

державне свято – свято, встановлене в Україні на честь події або особи, які мали виняткове історичне значення, вплив на здобуття Україною незалежності, розвиток державності та суверенітету, та які засвідчують тяглість державотворчих і демократичних традицій;

день жалоби – день, який одноразово оголошується у зв’язку з трагічною подією в Україні або світі, що спричинила людські жертви, або у зв’язку зі смертю видатної особи;

міжнародний день – день, встановлений міжнародною організацією з метою привернення уваги до проблеми або події, яка має загальносвітове значення;

пам’ятна дата – річниця знаменної історичної події, заснування населеного пункту або першої писемної згадки про нього, ювілей видатної особи;

професійне свято – свято, встановлене з метою вшанування працівників певної професії, галузі або сфери господарської діяльності;

скорботний день – день пам’яті про трагічні події історії України та вшанування їх жертв;

традиційне свято – свято, встановлене в Україні з метою відзначення укорінених в суспільстві традиційних або великих релігійних подій та дат.  

Стаття 3. Державні свята

1. Державними святами в Україні є:

1) День Соборності України – 22 січня;

2) День Державного Герба України – 25 лютого;

3) День Державного Гімну України – 10 березня;

4) День пам’яті та примирення – 8 травня;

5) День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)   – 9 травня;

6) День Конституції України – 28 червня;

7) День хрещення України-Руси – 28 липня;

8) День незалежності України – 24 серпня;

9) День Державного Прапора України – 4 вересня;

10) День захисників України – 14 жовтня.

11) День української мови та писемності – 9 листопада;

12) День Гідності та Свободи – 21 листопада.

2. Порядок відзначення державних свят визначається Кабінетом Міністрів України шляхом затвердження відповідних планів заходів.

Стаття 4. Традиційні свята

1. Традиційними святами в Україні є:

1) Новий рік – 1 січня;

2) Різдво Христове за юліанським календарем – 7 січня;

3) Воскресіння Христове (Великдень);

4) День матері – друга неділя травня;

5) День Святої Трійці;

6) День батька – третя неділя червня;

7) Різдво Христове за григоріанським календарем – 25 грудня.

Стаття 5. Міжнародні дні

1. В Україні запроваджуються такі міжнародні дні:

1) Міжнародний день боротьби за права жінок – 8 березня;

2) Всесвітній день Землі – 22 квітня;

3) День праці – 1 травня;

4) Міжнародний день сім’ї – 15 травня;

5) Міжнародний день захисту дітей – 1 червня;

6) Всесвітній день навколишнього середовища – 5 червня;

7) Міжнародний день молоді – 12 серпня;

8) День пам’яті жертв комуністичного та нацистського тоталітарних режимів – 23 серпня;

9) Міжнародний день демократії – 15 вересня;

10) Міжнародний день людей похилого віку – 1 жовтня;

11) Міжнародний день толерантності – 16 листопада;

12) Міжнародний день людей з обмеженими можливостями – 3 грудня.

2. Інші міжнародні дні, встановлені Організацією Об’єднаних Націй, Парламентською Асамблеєю Організації з безпеки і співробітництва в Європі, іншими міжнародними організаціями, які є складовою практики підтримки правозахисних, соціальних, культурно орієнтованих, природоохоронних та інших рухів можуть запроваджуватися в Україні  указом Президентом України.

Стаття 6. Скорботні дні та дні жалоби

1. Скорботними днями в Україні є:

1) День Героїв Небесної Сотні – 20 лютого;

2) День чорнобильської трагедії – 26 квітня;

3) День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – 18 травня;

4) День пам’яті жертв Голокосту – 29 вересня;

5) День пам’яті жертв політичних репресій – перша неділя листопада;

6) День пам’яті жертв Голодомору – геноциду Українського народу та масових штучних голодів (День пам’яті жертв Голодомору) – четверта субота листопада.

2. День жалоби в Україні встановлюється Президентом України шляхом видання указу.

3. У скорботний день, день жалоби у столиці України – місті Києві, інших населених пунктах України, закордонними дипломатичними установами України проводяться жалобні заходи або здійснюється вшанування пам’яті загиблих хвилиною мовчання, здійснюється обов’язкове приспущення Державного Прапора України на будівлях державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закордонних дипломатичних установ України, скасовується проведення розважально-концертних заходів.

4. У скорботний день, день жалоби телерадіоорганізації зобов’язані:

1) поширювати щонайменше один раз на дві години в ефірному часі інформацію про скорботний день, день жалоби;

2) не проводити трансляцію комедійних та еротичних фільмів, гумористичних передач;

3) під час телетрансляції розміщувати на екрані відповідне стилізоване зображення або палаючу свічку;

5. Порядок проведення заходів у скорботні дні визначається Кабінетом Міністрів України шляхом затвердження відповідних планів заходів.

6. Порядок проведення заходів у день жалоби визначається відповідним указом Президента України.

Стаття 7. Професійні свята

1. Професійне свято встановлюється Верховною Радою України за пропозицією Президента України, органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, Національної академії наук України, національної галузевої академії наук, об’єднань профспілок.  

Стаття 8. Пам’ятні дати

1. Перелік пам’ятних дат встановлюється щорічно Верховною Радою України шляхом прийняття відповідної постанови.

2. Пам’ятна дата історичної події відзначається з періодичністю 25 років.

3. Ювілей видатної особи вперше відзначається у день 50-річчя від дня народження. Наступне відзначення проводиться не раніше як через 25 років.

4. Річниця заснування населеного пункту або першої писемної згадки про нього уперше відзначається у 100-ту річницю. Наступне відзначення проводиться не раніше як через 50 років.

Стаття 9. Встановлення інших державних, традиційних свят, скорботних днів

1. Інші державні, традиційні свята, скорботні дні, які мають загальнодержавне значення, встановлюються Верховною Радою України шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Стаття 10. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):

у статті 67:

частину третю викласти у такій редакції:

“У випадку, якщо державне свято, яке є неробочим днем, збігається з вихідним днем, вихідний день не переноситься на наступний день після державного свята. У випадку, якщо традиційне свято, яке є неробочим днем і зазначене у пунктах 2, 3 та 5 частини першої статті 4 Закону України “Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні”, збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний день після традиційного свята або неробочого дня.”;

у частині четвертій слова “для використання святкових та неробочих днів (стаття 73)” замінити словами “для використання державних і традиційних свят, які є неробочими днями (стаття 73)”;

статтю 73 викласти в такій редакції:

“Стаття 73. Неробочі дні

Неробочими днями в Україні є державні, традиційні і міжнародні свята, які зазначені у пунктах 4, 6, 8, 10 частини першої статті 3, пунктах 1, 2, 3 та 5 частини першої статті 4, пункті 3 частини першої статті 5 Закону України “Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні”.

За поданням релігійних громад, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та у порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.”;

статтю 78¹ викласти в такій редакції:

“Стаття 78¹. Неврахування неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток

Неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.”;

у назві та тексті статті 107 слова “святкові і” у всіх відмінках виключити:

у частині другій статті 115 слова “вихідним, святковим або неробочим днем” замінити словами “вихідним або неробочим днем”;

у частині другій статті 182 слова “святкових і” виключити;

у частині першій статті 182¹ слова “святкових і” виключити;

у частині п’ятій статті 241¹ слова “святковий, вихідний або неробочий день” замінити словами “вихідний або неробочий день”;

2) у Законі України “Про відпустки” (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 2, ст. 4):

у частині другій статті 5 слова “Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України)” замінити словами “Неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України)”;

у частині першій статті 18¹ слова “святкових і” виключити;

у частині першій статті 19 слова “святкових і” виключити.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 29 березня 1990 року № 8985-ХІ «Про оголошення дня 26 квітня "Днем чорнобильської трагедії"» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1990 р., № 15, ст. 234);

Постанову Верховної Ради України від 20 лютого 1992 року № 2143-ХІІ “Про День незалежності України” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 20, ст. 279);

Постанову Верховної Ради України від 1 квітня 2009 року № 1221-VІ “Про відзначення 90-річчя створення комсомолу України” (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 36-37, ст. 526);

Постанову Верховної Ради України від 20 травня 2011 року № 3430-VI “Про запровадження в Україні особливої церемонії – проведення 22 червня кожного року Хвилини пам’яті за загиблими у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 41, ст. 416);

пункт 2 Постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 року №3560-VI “Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 43, ст. 455);

пункт 2 Постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 792-VIII “Про визнання геноциду кримськотатарського народу” (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 49-50, ст. 469).

4. У разі, якщо протягом одного року після набрання чинності цим Законом, прийняті до набрання чинності цим Законом постанови Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, що передбачають встановлення в Україні свят або днів з метою відзначення або вшанування відповідних дат або подій, не були переглянуті та приведені у відповідність до цього Закону, встановлені цими актами свята або дні втрачають статус державних, традиційних професійних або інших свят, днів трауру, скорботи (скорботних днів), жалоби, пам’яті або інших днів.

5. Кабінету Міністрів України протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

3) вжити інших заходів для реалізації цього Закону.

6. Рекомендувати Президенту України привести укази Президента України у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

“Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні”

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

В умовах воєнного протистояння й інформаційної агресії, яка сьогодні ведеться проти України, нагальною є потреба консолідації суспільства, у тому числі довкола історичного минулого, національних цінностей і традицій. Особлива роль у цьому процесі належить комплексу державних свят, який має бути чинником відновлення історичної пам'яті Українського народу, джерелом громадянсько-патріотичного становлення суспільства та формування почуття гордості за видатних українців, які зробили значний внесок у постання й утвердження державності.

Нинішня система державних свят і пам’ятних дат в Україні поєднує в собі успадковані від радянської доби та запроваджені в часи незалежності. Така ситуація не сприяє конструюванню національної ідентичності Українського народу. Систему державних свят і пам’ятних дат, комеморативні практики потрібно оптимізувати, аби вони стали складовою гуманітарної державної політики, зокрема відновлення та збереження національної пам’яті. Це надасть змогу:

•        зробити значимими та вагомими для суспільства ключові події загальнонаціональної історії та культури;

•        значно послабити негативний вплив на сучасний соціум ідеологічної спадщини тоталітарної радянської доби;

•        артикулювати основні соціокультурні й історичні пріоритети держави у сфері державотворення;

•        сприяти відновленню та збереженню традицій Українського народу, відчуттю кожним громадянином власної причетності до історії національної спільноти та творення її майбутнього.

Ситуація із системою свят в Україні сьогодні характеризується як “нормативний хаос”. Конституція України визначає, що державні свята встановлюються виключно законами України. Однак на практиці вони запроваджують не тільки законами України, а й Указами Президента України (хоча Конституція України не передбачає за Президентом України таких повноважень), постановами Верховної Ради України. Одне свято – День Конституції – закріплене в самому Основному законі України.

Цей недолік пов’язаний із відсутністю чітких визначень понять і категорій: “свято”, “державне свято”, “святковий неробочий день”, “пам’ятна дата”, “професійне свято”. Наприклад, у статті 73 Кодексу законів про працю України встановлені “святкові та неробочі дні”, але не визначено різниці між державними святами, релігійними та просто вихідними днями. У статті 161 Конституції України є поняття “державне свято”, а у постанові Верховної Ради України “Про День незалежності України” фігурує дефініція “державне загальнонародне свято”.

Встановлення та регулювання державних свят України є процесом змін не тільки у нормотворчій діяльності, а й у суспільній свідомості, детермінованої факторами інертності у трактуванні та сприйнятті історичних подій. Передусім це пов’язано із проблемами становлення національної історичної думки на противагу радянській історичній традиції. Тому нагальною потребою є унормування категорій та переліку державних свят шляхом прийняття Закону України “Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні”. Це варто розглядати не лише як питання реформування й упорядкування системи державних свят України, а й як важливий етап відновлення і збереження національної пам’яті Українського народу.

Створення нового комплексу державних свят сприятиме остаточному подоланню комуністичних ідеологем і колоніальних стереотипів, а також утвердженню в Україні загальнолюдських цінностей.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою цього Закону є визначення переліку державних та інших свят, пам’ятних дат і скорботних днів в Україні, які мають загальнодержавне значення, визначення їх категорій, порядку встановлення та особливостей відзначення.

Документом упорядковуються основні правові дефініції цієї галузі. Зокрема, пропонується визначити такі категорії:

державне свято – свято, встановлене в Україні на честь події або особи, які мали виняткове історичне значення, вплив на здобуття Україною незалежності, розвиток державності й суверенітету, і засвідчують тяглість державотворчих і демократичних традицій;

день жалоби – день трауру, який одноразово оголошується у зв’язку з трагічною подією в Україні або світі, що спричинила численні людські жертви, або у зв’язку зі смертю видатної особи;

міжнародний день – день, встановлений міжнародною організацією з метою привернення уваги до проблеми або події, яка має загальносвітове значення;

пам’ятна дата – річниця знаменної історичної події, заснування населеного пункту або першої писемної згадки про нього, ювілей видатної особи;

професійне свято – свято, встановлене з метою вшанування працівників певної професії, сфери діяльності або господарства;

скорботний день – день пам’яті жертв трагічних подій історії України;

традиційне свято – свято, встановлене в Україні з метою відзначення укорінених в суспільстві традиційних або великих релігійних подій та дат.

Оскільки відзначення державних свят має сприяти відновленню історичної пам’яті та формуванню національної ідентичності громадян України, на статус державного можуть претендувати лише ті дати і події, які співвідносяться із державотворчими та історико-культурними традиціями Українського народу, мають консолідуючий націєтворчий потенціал.

Пропонується встановити такий перелік державних свят: День Соборності України (22 січня з нагоди проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки); День Державного Герба України (25 лютого на вшанування затвердження у 1918 році Тризуба – Герба УНР); День Державного Гімну України (10 березня на честь першого публічного виконання у 1865 році твору Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна…” на музику Михайла Вербицького у Перемишлі); День пам’яті та примирення (8 травня, коли набув чинності Акт про капітуляцію);  День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня, коли в СРСР було оголошено про капітуляцію Німеччини); День Конституції України (28 червня, в день прийняття Основного закону України Верховною Радою України); День хрещення України–Руси (28 липня у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Руси); День незалежності України (24 серпня – на честь ухвалення Верховною Радою України Акта проголошення незалежності України); День Державного Прапора України (4 вересня з нагоди підняття синьо-жовтого прапора над будівлею Верховної Ради України у 1991 році); День захисників України (14 жовтня, що пов’язано зі святом Покрови та історичною традицією вшанування в цей день українського війська); День української мови та писемності (9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора–Літописця); День Гідності та Свободи (21 листопада на честь початку цього дня Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності в листопаді 2013 – лютому 2014 років).

Документом пропонується визначити, що традиційними святами в Україні є: Новий рік (1 січня), Різдво Христове за юліанським календарем (7 січня), Воскресіння Христове (Великдень), День матері (друга неділя травня), День Святої Трійці, День батька (третя неділя червня), Різдво Христове за григоріанським календарем (25 грудня).

Пропонується визначити також перелік основних міжнародних днів: (Міжнародний день боротьби за права жінок – 8 березня; Всесвітній день Землі – 22 квітня; День праці – 1 травня; Міжнародний день сім’ї – 15 травня; Міжнародний день захисту дітей – 1 червня; Всесвітній день навколишнього середовища – 5 червня; Міжнародний день молоді – 12 серпня; День пам’яті жертв комуністичного та нацистського тоталітарних режимів – 23 серпня; Міжнародний день демократії – 15 вересня; Міжнародний день людей похилого віку – 1 жовтня; Міжнародний день толерантності – 16 листопада; Міжнародний день людей з обмеженими можливостями – 3 грудня), і, крім того, передбачити, що в Україні можуть відзначатися інші міжнародні дні, встановлені Організацією Об’єднаних Націй, іншими міжнародними організаціями, які є складовою практики підтримки правозахисних, соціальних, культурно орієнтованих, природоохоронних та інших рухів.

Скорботні дні та дні жалоби раніше на законодавчому рівні також не були прописані, але вшановувалися у встановлені Указами Президента України дати.

Тому у законопроекті пропонується визначити такий перелік скорботних днів: День Героїв Небесної Сотні – 20 лютого, День чорнобильської трагедії – 26 квітня, День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – 18 травня, День пам’яті жертв Голокосту – 29 вересня, День пам’яті жертв політичних репресій – третя неділя листопада (пропонується перенести з третьої неділі травня на вшанування жертв розстрілу 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох понад 100 діячів української культури, науки, військових, священнослужителів – в’язнів Соловецького табору особливого призначення, День пам’яті жертв Голодомору – геноциду Українського народу та масових штучних голодів (День пам’яті жертв Голодомору) – четверта субота листопада.

У законопроекті також пропонується встановити порядок запровадження днів жалоби шляхом прийняття відповідної постанови Верховною Радою України або видання указу Президентом України.

Законопроектом запроваджується встановлення професійних свят Верховною Радою України за пропозицією Президента України, органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, Національної академії наук України, національної галузевої академії наук, об’єднань профспілок, а перелік пам’ятних дат –  Верховною Радою України постановою щорічно.

Встановлення інших державних, традиційних свят, скорботних днів, які мають загальнодержавне значення, пропонується передбачити для Верховної Ради України шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Замість 11 святкових вихідних, які існують зараз, передбачається запровадити 9. Пропонується визначити 8 березня та 2 травня як робочі дні.

8 березня як масове свято та вихідний день встановлено в Україні за перших років більшовицької влади, впроваджувалося на підтримку соціально-політичного руху за права жінок.

Після розпаду Радянського Союзу його продовжують відзначати як Міжнародний жіночий день в Російській Федерації, Азербайджані, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Таджикистані, Туркменістані, Білорусі; в Узбекистані 8 березня святкують як День матері. 8 березня є національним вихідним також в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго (там свято не “міжнародних”, а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї і Уганді.

День міжнародної солідарності трудящих також пов'язаний із масовими демонстраціями робітників у різних країнах світу за відстоювання своїх прав і свобод. За радянських часів 1 травня набуло найбільшого масового характеру. З ідеологічно вивіреними транспарантами у примусовому порядку мільйони робітників проходили головними площами міст і сіл. Сьогодні у більшості країн, навіть постсоціалістичних, Міжнародний день солідарності трудящих перетворився на карнавальні святкові дійства. В Україні 1–2 травня більшістю населення сприймається як два додаткових вихідних. Нині ці свята перестали відповідати першочерговому значенню. Їх зміст із часом знівелювався. Оскільки вони не є подіями українського державотворення, історико-культурними традиціями Українського народу, їм не може бути надано статусу державного свята.

Отже 8 березня – Міжнародний день боротьби за права жінок і 1 травня – День праці пропонується відзначати як міжнародні дні в Україні, причому 1 травня передбачається залишити неробочим днем.

9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги) не зникне з календарів українців як державне свято. Однак вихідний день із 9-го перенесеться на 8 травня – День пам'яті та примирення, запроваджений у 2015 році на ознаку вшанування пам'яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років в Україні та шанобливого ставлення до пам'яті про перемогу над нацизмом.

Спираючись на загальноєвропейську традицію не переносити вихідні святкові дні на наступні робочі (якщо святкові дні припадають на робочі), законопроектом пропонується внести відповідні зміни до Кодексу законів про працю України передбачивши, що якщо державне свято, яке є неробочим днем, збігається з вихідним днем, вихідний день на наступний після державного свята день не переноситься. Однак перенесення вихідного дня пропонується залишити щодо деяких традиційних свят: Різдва Христового за юліанським календарем, Воскресіння Христового (Великодня) та Дня Святої Трійці.

3. Правові аспекти

Правовідносини у сфері встановлення й особливостей відзначення державних та інших свят, пам’ятних дат і скорботних днів в Україні регулюються пунктом 7 частини другої статті 92 та статтею 161 Конституції України, Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років”, постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 року №2143-XII “Про День незалежності України”, указами Президента України, а також статтею 73 Кодексу законів про працю України.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

З огляду на те, що кількість святкових вихідних днів не змінюється суттєво, реалізація Закону не потребуватиме додаткових фінансових витрат.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону потребує погодження із Міністром культури України, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством соціальної політики України, Державним комітетом України з телебачення і радіомовлення, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Також Міністерством юстиції України має бути проведено правову експертизу.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць, функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку.

6¹. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект Закону пройшов громадське обговорення. За його результатами до документа внесено відповідні зміни та правки.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону стосується соціально-трудової сфери. Уповноважених представників від всеукраїнських профспілок, їх об’єднань і всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців було залучено до обговорення документа.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону не є регуляторним актом та, відповідно, не потребує аналізу регуляторного впливу.

10¹. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація Закону не впливатиме на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Прийняття Закону України “Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні” забезпечить упорядкування системи державних свят України, започаткує нову комеморативну практику їх відзначення і вшанування подвигу борців за незалежність України та її територіальну цілісність, сприятиме консолідації українського суспільства навколо пам’яті про видатні події та персоналії її історії і культури, традицій і цінностей Українського народу.

Голова Українського

інституту національної пам’яті                              Володимир В’ятрович

____   ______________   2017 р.

Порівняльна таблиця

до проекту Закону України

«Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні»

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства	Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
Кодекс законів про працю України
Стаття 67 частина третя: «У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого»	Стаття 67 частина третя пропонується викласти у такій редакції: «У випадку, якщо державне свято, яке є неробочим днем, збігається з вихідним днем, вихідний день не переноситься на наступний день після державного свята. У випадку, якщо традиційне свято, яке є неробочим днем і зазначене у пунктах 2, 3 та 5 частини першої статті 4 Закону України “Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні”, збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний день після традиційного свята або неробочого дня.»
Стаття 67 частина четверта: «З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів (стаття 73), а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, установлених законодавством, для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями»	Стаття 67 частина четверта слова «для використання святкових та неробочих днів (стаття 73)” замінити словами “для використання державних і традиційних свят, які є неробочими днями (стаття 73)»
Стаття 73: «Святкові і неробочі дні Встановити такі святкові дні: 1 січня - Новий рік 7 січня - Різдво Христове 8 березня - Міжнародний жіночий день 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги) 28 червня - День Конституції України 24 серпня - День незалежності України 14 жовтня - День захисника України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня - Різдво Христове один день (неділя) - Пасха (Великдень) один день (неділя) - Трійця. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу»	Стаття 73 викласти в такій редакції: «Стаття 73. Неробочі дні Неробочими днями в Україні є державні, традиційні і міжнародні свята, які зазначені у пунктах 4, 6, 8, 10 частини першої статті 3, пунктах 1, 2, 3 та 5 частини першої статті 4, пункті 3 частини першої статті 5 Закону України “Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні”. За поданням релігійних громад, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. У неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та у порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.»
Стаття 78-1 «Неврахування святкових і неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток Святкові і неробочі дні (стаття 73 цього Кодексу) при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються»	Стаття 781 викласти в такій редакції «Стаття 781. Неврахування неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток Неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.»;
Стаття 107 «Оплата роботи у святкові і неробочі дні Робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку»	Стаття 107 У назві та тексті статті пропонується слова «святкові і» у всіх відмінках виключити
Стаття 115 частина друга: «У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні»	Стаття 115 частина друга:  слова «вихідним, святковим або неробочим днем» замінити словами «вихідним або неробочим днем»
Стаття 182 частина друга: «Жінкам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. Ця відпустка може бути використана також батьком дитини»	Стаття 82 частина друга: слова «святкових і» виключити
Стаття 182-1 частина перша: «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу)»	Стаття 1821 частина перша: слова «святкових і» виключити
Стаття 241-1 частина п’ята: «Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день»	Стаття 2411 частина п’ята: слова «святковий, вихідний або неробочий день» замінити словами «вихідний або неробочий день»
Закон України «Про відпустки»
Стаття 5 частина друга: «Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), не враховуються»	Стаття 5 частина друга: слова «Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України)» замінити словами «Неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України)»
Стаття 18-1 частина перша: «Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд)»	Стаття 18-1 частина перша: слова «святкових і» виключити
Стаття 19 частина перша: «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України)».	Стаття 19 частина перша: слова «святкових і» виключити.
Постанова Верховної Ради України від 5 липня 2011 року №3560-VI “Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру”
<...>   1. Вшанувати  на  державному  рівні  пам'ять  жертв  трагедії Бабиного Яру.     2. Щорічно відзначати День пам'яті жертв Голокосту 27 січня. <...>	<...>   1. Вшанувати  на  державному  рівні  пам'ять  жертв  трагедії Бабиного Яру.    Вилучено <...>
Постанова Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 792-VIII “Про визнання геноциду кримськотатарського народу”
<...> 1. Визнати депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу. 2. Установити в Україні 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. <...>	<...> 1. Визнати депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу.    Вилучено <...>

Голова Українського інституту національної пам’яті                                                                             Володимир В’ятрович

«__» _______________ 2017 рік