Книга «Как самому составить договор» (примеры и рекомендации)

Уголок потребителя

Меню

Рассылка новостей




10.07.2018

Франчайзінг: бути чи не бути?

В усьому світі франчайзингова модель розвитку бізнесу набула великої популярності, оскільки вона дозволяє вирішити найважливіші проблеми як для продавця франшизи (франчайзера), так і для покупця (франчайзі). Так, франчайзер отримує можливість залучити кошти для розвитку своєї справи, популяризувати свій бренд на більшу територію та осягнути більшу кількість клієнтів. В свою чергу франчайзі отримує можливість інвестувати свої кошти в уже існуючий успішний бізнес з отриманням необхідних контактів, інформації про модель розвитку бізнесу та підтримку, що дозволяє уникнути помилок, які можуть виникати у випадку самостійної роботи.

Так, франчайзингова модель передбачає, що франчайзер передає франчайзі право здійснення підприємницької діяльності під певним брендом, при цьому договором може встановлюватись необхідність сплати внеску за укладання договору, інструктаж та передачу контактів постачальників (паушальний внесок) та сплати роялті – встановленого договором фіксованої, одноразової чи періодичної плати за право на використання бренду та бізнес-моделі. Окрім того, договором може бути також встановлено обов’язок франчайзі придбавати у франчайзера певну кількість товарів, робіт або послуг.  

Незважаючи на розвиток франчайзингу, в Україні допоки ще не прийнято профільного закону, який би повністю врегульовував вказані відносини, тому на даний момент між франчайзером та франчайзі укладається договір комерційної концесії.

Так, за договором комерційної концесії одна сторона (франчайзер) зобов'язується надати другій стороні (франчайзі) за плату, право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. При цьому, дія такого договору може бути обмежена певною територією. Такий договір укладається у письмовій формі і у разі її недодержання, він є нікчемним.

Отже, на яку інформацію повинен з’ясувати франчайзі при прийнятті рішення щодо можливості покупки франшизи:

  • Досвід франчайзера в реалізації франшизи? Репутація компанії на ринку?
  • Кількість існуючих франчайзі та динаміка придбання франшизи за останні 3 роки?
  • Доля ринку, яку має франчайзер, впізнаваність бренду серед споживачів?
  • Перспективи розвитку франчайзера, наявність відповідної стратегії? Відповідність технологій, застосовуваних франчайзером, технологіям компаній-лідерів ринку, якщо такі є?

Загалом, при прийнятті рішення про можливість співпраці та укладанні договору, франчайзером і франчайзі повинні враховуватись наступні моменти:

  1. Об’єкти інтелектуальної власності, які становлять елементи франшизи та право на використання яких передається франчайзі, а також умови їх використання франчайзі. Окрім того, для франчайзера важливо закріпити можливість контролю за використанням таких об’єктів у передбачених договором обсягах (розміщення вивіски, біл борду, брандмауера, можливість розміщення реклами в засобах масової інформації, на листівках і т.п.) та механізм обмеження використання у випадку виявлення порушень умов договору.
  2. Територія використання франшизи. Якщо франчайзер має намір обмежити франчайзі в використанні франшизи на певній території, він повинен про це чітко зазначити у договорі. Водночас, франчайзі також повинен враховувати необхідність зазначення у договорі всієї території країни без обмежень у випадку, якщо це входить в його перспективний план розвитку.
  3. Статус франчайзі. Для франчайзера і франчайзі буде мати суттєве значення наявність чи відсутність ексклюзивного статусу франчайзі  та можливість конкурувати з іншими франчайзі, а також наявність чи відсутність у франчайзі права на укладання договорів франшизи з іншими учасниками аналогічного ринку.
  4. Регламентація умов щодо торгової площі, оформлення інтер’єру, переліку послуг, що надаються або асортименту товарів, пропонованих для продажу.
  5. Бюджет. Розмір інвестицій та платежів за договором. Франчайзі та франчайзеру необхідно враховувати, що в бюджет проекту обов’язково потрібно закладати додатково ще 10-20% від необхідної суми в якості резервного капіталу. Якщо цього не врахувати, то на момент виникнення необхідності здійснення позапланових витрат, у франчайзі можуть виникнути проблеми. У випадку, якщо франчайзер зацікавлений у розвитку своєї мережі, доцільним видається закріплення розміру фінансової винагороди для франчайзі за залучення нових франчайзі. 
  6. Обов’язки сторін, наявність плану реалізації товарів/послуг. В договорах франшизи дуже часто франчайзери наполягають на закріпленні обсягу реалізації продукції/послуг. Така вимога з боку франчайзера є абсолютно зрозумілою та логічною, тим більше, коли мова йде про сплату відсотків з обороту франчайзі, проте для франчайзі закріплення надвисоких вимог та фінансових показників може призвести до неможливості виконання своїх зобов’язань.
  7. Стандарти якості, технологічні та бізнес-процеси, а також форми контролю за їх виконанням. В даному пункті доцільно передбачити періодичність та форму проведення перевірки всіх процесів франчайзером, строки усунення недоліків, у випадку їх виявлення, та санкції за невиконання або неналежне виконання таких вимог.
  8. Навчання та підвищення кваліфікації персоналу, необхідність придбання одягу, устаткування у франчайзера або у конкретних постачальників.
  9. Порядок та підстави дострокового розірвання договору. Санкції за невиконання або неналежне виконання зобов’язань кожною з сторін. 
  10. Захист інформації. В договорі франшизи важливо закріпити умови захисту конфіденційної інформації, комерційної таємниці, інформації стосовно технологічних процесів та бізнес-моделі, яка стала відомою сторонам після укладання договору франшизи.
  11. Спеціальні умови. Унікальність змісту кожного договору франшизи в першу чергу залежить від специфіки діяльності, яка передбачається договором франшизи. Для того, щоб франчайзі міг врахувати всі ризики, які можливі на кожному етапі роботи, йому потрібно зрозуміти всі, навіть найменші деталі технологічного процесу щодо якого планується співпраця. Це часто пов’язано і з необхідністю правильно організувати логістичну діяльність, обрати місце для розміщення магазину, закладу громадського харчування, відділення або офісу.

У випадку, якщо сторони не врегулюють в договорі всі питання, які виникають в процесі співпраці, існує ризик появи спору або неоднозначного трактування тієї чи іншої умови, а також невиконання або неналежного виконання умов договору франшизи. Водночас, наявність договору, який чітко передбачає фінансові умови співпраці, права та обов’язки сторони в більшості випадків призводить до її перемоги у спорі.

Як свідчить судова практика, відсутність в договорі франшизи ключових умов, і є основною причиною появи судових спорів, тому договір, в якому будуть міститись вичерпні умови співпраці, стане однією із запорук успіху усієї справи. 

Тетяна Лежух-Вовк, адвокат, директор ЮК "Лежух та партнери"

Поделиться:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

Количество просмотров: 1003

Новый номер!

  • Уплата ЕСВ фермерами
  • Как предпринимателю стать плательщиком НДС
  • Оформляем работника с авто
  • Охрана труда: расходы и ответственность
  • Как самостоятельно составить иск в суд

 Подробнее...

Мы на Facebook

Архив новостей

Сентябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Популярное