Для підтвердження здійснення господарських операцій в межах укладених договорів про надання рекламних послуг судами попередніх інстанцій досліджено долучені до матеріалів справи фото-звіти та прінтскріни: розміщених виконавцями банерів у мережі Інтернет на визначених сторонами web-ресурсах; ефірні довідки телеканалів та радіостанцій із зазначенням дати, часу, програм, хронометражу та кількості виходів реклами у ефірах теле- і радіопередач; CD-диск, який містить відео-ролики, а також ксерокопії обкладинок відповідних номерів журналів, сторінок газет, примірники брошур та буклетів, які містять у собі інформацію щодо виробника препаратів, їх складу та методів дії, зображення упаковок, реалізованих позивачем препаратів. За результатами дослідження суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про наявність у них всіх необхідних даних для ідентифікації рекламованих товарів як лікарських засобів та медичних препаратів, так і відповідної інформації — як реклами.
Під рекламними засобами слід розуміти будь-які засоби, що використовуються для реклами до її споживача в будь-якій формі та в будь-який спосіб. Законодавство не обмежує у способах проведення реклами, тобто будь-яка інформація (усна, письмова), що містить у собі дані про товариство, товар та його господарську діяльність, є рекламою.
Посилання податкового органу на відсутність економічного ефекту від придбання у рекламних послуг, оскільки їх здійснення не призвело до збільшення покупців препаратів та дохідної частини (економічної вигоди) визнано не прийнятним з огляду на те, що норми податкового законодавства не ставлять визнання витрат у податковому обліку платника у залежність від факту та часу досягнення платником кінцевого результату у вигляді одержаного доходу.
Суд погоджується з висновками про те, що податковим органом помилково ототожнений господарський характер витрат платника на оплату рекламних послуг з економічною ефективністю таких витрат, оскільки витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку. Економічна ж ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником.
Суб’єкт господарювання самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Здійснення господарської компетенції знаходиться за межами контролю податкового органу.
В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання рекламних послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності такої реклами, її ефективності, впливу змістового наповнення такої реклами на результат діяльності платника.
Постанова Верховного Суду від 21.05.2019 р. у справі № 826/11026/15