Please wait...
Колишня очільниця Державної регуляторної служби Ксенія Ляпіна новину про своє звільнення застала під час виступу на зустрічі з підприємцями у Житомирі.
Цензор.НЕТ поспілкувався з пані Ляпіною про те, наскільки майбутні податкові новації нової владної команди можуть бути невигідними для бізнесу, як складалася комунікація з Мінекономіки, урядом, нардепами і чому вона вважає, що звання "реформатора" остаточно дискредитоване.
"НОВОЮ ЕРОЮ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ" ВОНИ НАЗИВАЮТЬ СКАСУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ СЛУЖБИ
- Після звільнення ви сказали, що раді знову бути на свободі. Таке враження, що ви були готові до цього. Наскільки ви чекали на таке рішення уряду?
- Справедливість його оцінювати мені точно складно. Я вважаю, що воно несправедливе. Але таке, що несе мені полегшення, бо я можу сказати все, що я думаю. Для мене це велика цінність. Щодо очікуваності, я би сформулювала так: не очікувала, але прогнозувала. Тобто я не очікувала, в який момент, але прогнозувала, що це відбудеться.
- Всі дізналися про ваше звільнення з допису міністра Тимофія Милованова. Він додав скрін з вашою цитатою – про те, що його висловлювання відлякує інвесторів з України. Це натяк на те, що звільнення пов'язане з вашою позицією.
- Чого натяк? Я думаю, що це пряма вказівка на те, з чим пов’язане звільнення. Я взагалі Милованова раніше не знала. Мала з ним за весь цей час – понад місяць роботи - одну бесіду. Причому я розраховувала, що це буде бесіда про позиції щодо законопроєктів. Мене запросили на зустріч і наполягали, щоб я прийшла до того, як почнеться круглий стіл в комітеті Верховної Ради - якраз з приводу законопроєкту 1073 (про касові апарати). Я думала, що вони хочуть подискутувати щодо моєї позиції, яку я вже оприлюднила і направила в міністерство заздалегідь. Тим не менше, про це взагалі не було розмови. Розмова була: ми взагалі не бачимо Держрегуляторну службу як таку.
- Тобто є план ліквідації ДРС?
- Вони ж оголосили "нову еру регуляторної політики". Так вони називають ліквідацію - новий лексикон. Потрібен окремий словничок, щоб їх зрозуміти. Наприклад, якщо вам "Слуга народу" або урядовець говорить "я вас почув", це значить "йдіть ви на… ви мені вже набридли". Якщо говорять "нова ера", це значить, що вони збираються щось скасувати, ліквідувати і знищити. Якщо вони говорять, що вони "уряд мрії", це значить, що крім мрій там ніякої роботи більше не буде. Є цілий набір штампів, який треба навчитися розшифровувати.
- Що конкретно вам сказали на зустрічі?
- Приблизно таке: "Ви, Ксеніє Михайлівно, поважна людина, створили теорію регуляторної політики, але ми маємо бачення, що ДРС взагалі не потрібна. То скажіть, куди вас призначити?" На моє запитання: а якби вам запропонували стати міністром культури, чи ви б погодились, Милованов відповів заперечно. Я кажу: ну а що ви від мене очікуєте? Директором філармонії я не піду працювати – я дуже поважаю філармонію, але це точно не моє. Власне, на тому вся розмова і закінчилась. Але в ході цієї змістовної розмови пан Милованов наводив свій великий політичний досвід, який полягає в тому, що в Київській школі економіки була наглядова рада, якій вочевидь впало в око, що Милованов є не дуже хорошим вчителем і вони хотіли його позбавитись. Тож Милованов обіграв цю наглядову раду, домігшись її звільнення. Тобто про звільнення мене попередили в такий дивний спосіб.
- Повертаючись до сюжету, який став приводом до вашого звільнення. Йдеться про відео, де пан Милованов говорить, що його не цікавила Україна і так далі. Безпосередньо у день вашого звільнення питання щодо вислову Милованова поставили прем’єру Олексію Гончаруку. Він сказав, що цю фразу вирвали з контексту, а ті, хто це поширюють, знаючи, що це висмикнуте з контексту, - працюють проти реформ. Явно, що тут уже конфлікт не з Миловановим, а з політикою уряду. Тобто вас звинуватили у тому, що ви проти реформ.
- Почнемо з того, що я взагалі не поширювала. Я коментувала. Мене попросили прокоментувати – я прокоментувала. По-друге, а що ще говорити прем’єр-міністру? Йому треба або пропонувати Верховній Раді звільнити міністра економіки, або виправдовуватись. Власне, що він і робив. Чи звинуватив він когось – не знаю. Бо знову-таки ту систему знаків, якою вони висловлюються, можна зрозуміти по-різному. Я не знаю, що Гончарук мав на увазі щодо того, хто поширив це відео, – там щось було і про руку Москви. І розшифровувати цього не хочу. Але ображені хлопчики…, ну, надзюрив у тряпочку і сховався, це просто сумно і смішно.
В УРЯДІ І ПАРЛАМЕНТІ ВІДБУВАЄТЬСЯ ХАОС: ХТО ПЕРШИЙ ПРИЙШОВ, ТОЙ І ЛОБІЮЄ НОРМИ ДО ЗАКОНІВ
- Той незначний період роботи з новим урядом, ви окрім Милованова спілкувались з кимось із нової команди?
- Взагалі ні з ким. Цікава історія, так? Тобто за трохи більше, ніж місяць мною було написано як мінімум 8 листів конкретно до уряду з приводу різних подій. По-перше, двічі ми писали з приводу законопроєкту 1073. Спочатку надали прогноз негативних наслідків. Попереджали, очікували на якусь дискусію - її не сталося. Потім звертались до уряду – вже після прийняття, перед підписанням закону президентом. Президент за процедурою має звернутися до уряду, щоб отримати погодження. Уряд не зреагував.
Ми писали з приводу того, що наприкінці існування попереднього уряду було з порушенням закону прийнято постанову про інспекційні відвідування Держпраці. Була довга історія, коли ми брали участь у судових процесах, які скасували попередню постанову Кабінету Міністрів якраз на підставі того, що вона процедурно порушує закон про регуляторну політику і змістовно порушує низку законів, зокрема закон про нагляд і контроль.
Потім певний час працювали над новою постановою. Але не врахували всі особливості закону про державний нагляд і контроль та буквально на останньому засіданні попереднього уряду (є запис моєї дискусії з тодішнім міністром мінсоцполітики) ухвалили ту постанову знову з порушенням процедури і знову зі змістовним порушенням закону про державний нагляд і контроль. Тобто постанова прийнята попереднім урядом, але відповідати треба тому уряду, який сьогодні працює.
Ми написали звернення, що просимо скасувати цю постанову, дати доручення розробити нову з урахуванням закону про державний нагляд і контроль. Очікували на бодай якийсь зворотний зв'язок. Однак його не було навіть у формі дискусії.
Також ми зверталися щодо законопроєкту 1210 (з приводу загальної системи оподаткування). Ми першими звернули увагу на ризики зростання корупції в частині, яка стосується фактично надання дискримінаційних повноважень податківцям, де вони самі можуть вирішувати типовість поведінки, не зараховувати документи, які, на їхній погляд, не відповідають типовості поведінки і так далі. Реакції також не було. Зовсім. Причому навіть парламентський комітет, який ми жорстко критикуємо, запросив Державну регуляторну службу до робочої групи по цьому законопроєкту.
- Комітет враховував ваші зауваження?
- На даний момент діє низка робочих груп у Комітеті ВРУ. Що вони врахують, ми не знаємо. Однак я не маю високої довіри. Тому що, наприклад, по 1073 теж були дискусії, і ми теж брали участь у дискусіях у комітеті. Вони навіть обіцяли певні корекції. Тим не менше, вони ухвалили його в найгіршому вигляді якраз по тих позиціях, які найбільше викликали дискусію. А саме – збільшення облікових та адміністративних процедур, де підприємець має проводити облік.
- Взагалі яке у вас склалося враження від роботи депутатів? Поширюються версії та чутки, що депутати по суті мало що вирішують. Наскільки це так?
- На жаль, у мене враження, що там, як і в уряді, відбувається хаотичний процес – "кто первый пришел, того и тапочки". Тобто, якщо першими прибігли лобісти касових апаратів, то впроваджують касові апарати. Якщо першими прибігли лобісти посилення дискримінаційних повноважень податкової, то впроваджують дискримінаційні повноваження. Якщо першими прибігли лобісти будівельної галузі, то ухвалюють закони, які забирають внески на розвиток місцевого самоврядування. А якщо прибіжать лобісти з протилежного табору, то і рішення змінять. Як сказав президент: ми швидко ухвалюємо рішення і швидко їх змінюємо.
Я саме на цьому наголошувала: це породжує недовіру, бо для бізнесу це найбільш проблемна ситуація, коли урядова чи парламентська структура швидко ухвалює рішення і швидко їх змінює. Тоді однозначно прогнозувати діяльність у країні неможливо.
- З того, що ви говорите, я не розумію, навіщо новій команді потрібно скасовувати Держрегуляторну службу. Адже можна свою людину поставити.
- Можна. Можливо, так і зроблять. Але тут починає працювати інституційна складова. Ви можете поставити свою людину. І вона навіть буде займати узгоджену позицію. Але все одно від бізнесу виникатиме цілий потік ініціатив – щодо процедури, постанови про методологію. Інституція почне аналізувати, вимагати упорядкувати аналіз стосовно того чи іншого законопроєкту. І одразу стане видно, в чиїх інтересах що ухвалюється. У мене враження, що ця весела компанія надзюрених хлопчиків саме цієї інституційної ролі бояться.
КАСОВА ПРОГРАМА, ЯКУ ПРОПОНУЄ УРЯД, МАЄ БАГАТО НЕДОЛІКІВ. ЗОКРЕМА ТУДИ ТРЕБА ВСЕ ВНОСИТИ ВРУЧНУ
- Я пропоную пройтися по основних законах, щодо яких ви маєте зауваження. Зокрема №1073 про внесення змін до Податкового кодексу. Ви та представники бізнесу заявляєте, що наводити лад серед ФОПів потрібно не в такій формі. Представниця уряду у Верховній Раді Ірина Верещук навпаки заявила: достатньо завантажити спеціальну програму з мобільного. Все-таки, поясніть, які ризики проявляться.
- Головна проблема цієї історії ще з 90-х років полягала в бажанні податкової зменшити права мікробізнесу. Часто податківці мені відповідали: ви, Ксеніє Михайлівно, не розумієте, 90-ті роки вже давно минули, а зараз все по-іншому. Скажу вам так: нічого не змінилось у відносинах – корумповані податківці, корумпований контроль, примус до обналічки через конкретні конвертаційні центри. Це все і в 90-х було. Але у 1997 році вдалося зробити першу спрощенку, коли для торгівців на ринку запровадили фіксований податок. А потім у 1998-99-му було два укази Кучми про спрощену систему оподаткування. До Податкового кодексу це все потрапило вже у 2010 році. Зміст цих зусиль полягав якраз вивести отой прошарок мікробізнесу, який після цього став мільйонним прошарком, з-під тиску адмінконтролю податкової. Цього досягла спрощена система оподаткування. Не було б ані Помаранчевої революції, ані Революції Гідності, якби не існувало прошарку людей, що не боялися податкової інспекції, яких неможливо було прищучити, які мали невеликий, але не залежний ні від кого обсяг доходів. Це якраз і був замовник справжньої нової ери.
Щоразу це не задовольняло податкову. Тому що база "кормлєнія" суттєво звузилася. Коли нам розповідають про нову податкову, то це тільки слова. Насправді, як створилась нова податкова? Шляхом миттєвого переведення всього кількатисячного персонального складу зі старої, такої страшної фіскальної служби, в таку нову й чисту податкову адміністрацію. Вони навіть зі стільчика не вставали. Їхні мізки жодним чином не змінилися.
Тепер розповім історію, яку не хочуть чути наші новітні так би мовити "прогресори". Я не знаю вже, як їх назвати, бо слово "реформатор" - вже знищене. Так само, як зараз нищать "діджиталізацію". Назвемо їх прогресорами. Вони не хочуть чути, що насправді це все вже було. Тотальна фіскалізація до 97 року була. Що це давало? 5 гривень у середньому платив один підприємець. Навіть, з огляду, що тоді зовсім інший курс був – 2,5 чи 2. Це все, що ви дочекаєтесь від підприємця з діджиталізацією та фіскалізацією. Тому що за мільйоном підприємців не зможеш спостерігати. Вони знають мільйон програмістів, які напишуть їм програму втручання в цю систему. Будуть видавати і знімати ці фіскальні чеки. Будуть просто їх не видавати, тому що 90% населення не цікавиться, видали їм фіскальний чек чи нефіскальний. І власне чому вони так мало сплачували в бюджет і раніше? Тому що багато доводилося сплачувати на карман податківцям, щоб вони їх не чіпали. Чому в 1997 році ухвалила Верховна Рада поправку в закон про оподаткування фізичних осіб про фіксований податок? Тому що тоді була величезна акція, люди ночували під Верховною Радою. Ринки всієї України вийшли на цю акцію. Тому що їм набридло, що до них ходять облави денно і нощно. І від кожної цієї облави в бюджет не дуже надходило, а більше по кишенях. Побороли це саме фіксованим податком. Зараз вони хочуть повернути все назад.
- Тобто основний аргумент "Слуг народу", що достатньо буде скачати програму, вас не переконує?
- Мені дуже боляче, що тема комп’ютеризації, нових технологій у нас просто зводиться до рівня плінтуса. У результаті ми отримаємо ненависть населення до діджиталізації. Хоча власне діджиталізація невинна. Так само як молотком можна побудувати будинок, а можна голову проламати сотні людей. Чи винен у цьому інструмент? Ніяк. Винні в цьому ті, хто його застосовує. Інструмент не є вирішенням суспільних питань. Він може зробити щось більш швидким чи більш простим. Але суспільні відносини він не змінює.
Ідея діджиталізації не нова. Ще Микола Янович Азаров не зміг це зробити. Потім не зміг це зробити уряд Яценюка. Вони тоді ухвалили рішення наприкінці 2014 року. З початку 2015 року ми надавали уряду інформацію про ті витрати, яких зазнає мікробізнес, про схеми еквайрінгу, які сьогодні працюють. Вони досі працюють. Еквайрінг – це плата за передачу інформації, але не державі. З кожного апарату.
Кажуть, по одній гривні щодня. Уявіть собі: мільйон касових апаратів - мільйон гривень щодня. І це все йде невідомо кому. Кому? Я не НАБУ, не ДБР. Я просто дивлюсь на об’єктивну сторону питання. Але це не головна проблема. Це просто схема, яка комусь дає постійний потік. Головна проблема, як я сказала, - це нереформована податкова.
Щодо програми у смартфоні. Ніхто ж не проти програми, тільки хорошої. Тому що програмісти вже аналізували ту, яку СН розробили. Є ролики, де вони показують недоліки цієї програми. Зокрема, вона річ в собі. Від неї неможна нічого імпортувати чи експортувати, треба все вручну вносити. Але зазвичай у крамничках тисяча позицій по 2 штуки, і це типова картина для мікробізнесу. У них просто нема грошей на такі великі партії, але вони намагаються збільшити асортимент, щоб більше людей до них прийшло і знайшло свій товар. Вони цю тисячу позицій руками мають вводити до програми і щодня вносити зміни. Дві штуки продав, зайшла інша партія, яку знову треба інвентаризувати, кодувати. Це робота колосального обсягу. Крім того, що це все облік первинних документів, тобто це вже фактично загальна система оподаткування. Тоді питання: навіщо залишатися на спрощеній системі?
ДО УРЯДУ НЕ ДОХОДИТЬ ПРОСТА ДУМКА: ЛЮДИНА, ЩО САМА ШУКАЄ ЗАМОВНИКІВ, БУДЕ АБО ФОП, АБО В ТІНІ
-Ви у себе на сторінці у Фейсбуку зробили перепост, де порівнювали роботу маленького бізнесу в Україні й Данії та Швеції.
- Оскільки вся ця влада дуже з великою насторогою до мене відноситься, бо я багато знаю, то я старалася "не умнічати", а навести думку експерта, якщо вони мені не вірять.
- Писали, що мікробізнес у цих країнах не обов'язково видає фіскальні чеки.
- У кожної європейської країни є якісь особливості спрощення для мікробізнесу. У тій же Данії, там є певна категорія бізнесів, які не займаються фіскальним обліком. Є категорія бізнесів, до яких у мене взагалі питання, вони правильно займаються чи просто приховують налічку? Може, і приховують. Наприклад, у мережевому ресторані, ми цілою групою вечеряли, і видали нам чек на папірчику, де просто було записано всі страви з ціною і загальна сума. І більше ніякого чеку не видали. Але це не мікробізнес, а мережевий ресторан. Тому, друзі мої, не дуріть нас, що вся Європа, як один. Жодних ілюзій нема. Мікробізнес у всьому світі бореться за те, щоб мінімізувати свої затрати на державні вимоги. Розумні країни намагаються побудувати таку систему, де нижче радару залишаються мікро підприємці або національні виробники. Наприклад, Франція, в якій дуже розвинений гастротуризм. Якщо ти приїжджаєш на домашню виноробню, сироварню, устричну ферму… Ви не знайдете там фіскальних чеків. Чому? Може тому що Франція думає про своє населення? І тільки-но їм намагаються збільшити податкове навантаження, то у Франції виникають всілякі "жовті жилети".
Кожна країна балансує між потребами урядів, яким хочеться бути потужними, і бізнесом. Наводжу приклад Британії. Зараз європейський мейнстрім - боротьба з целофановими пакетами. Британці подивилися, що дійсно маса целофанових пакетів викидається. Ними користуються один раз в магазині, викидають і це насправді створює навантаження на переробку відходів. Вони почали розробляти регуляцію, яка б допомогла її зменшити. По-перше, запропонували ввести облік, щоб знати, скільки пакетів вони витрачають. І друге – брати з них певну ціну. Тоді людина подумає – брати їй пакет, чи ні.
Офіс кращого регулювання Великобританії порахував і довів, що адміністрування такої регуляції по мікробізнесу, по маленьким лавочкам буде коштувати мільйони фунтів. Це навантаження, яке призведе до зростання цін, і не є раціональним навіть з точки зору держави, бо ж не відадмініструєш всі ці сотні тисяч дрібних лавочок. Тож британці ухвалили рішення, що супермаркети зобов’язані вести облік і брати плату, а мікробізнес – ні. Цей приклад я ще в 2015 році наводила. І певний час уряди прислуховувалися до таких прикладів. Але не цей уряд.
- Поясніть, що в цій ситуації робити підприємцям, які надають інтелектуальні послуги – сценаристи, копірайтери, репетитори, няні – у них реально мають бути якісь акти прийому-передачі робіт. Взагалі є ця процедура, розроблена?
- Є обтяжлива процедура працевлаштування. 90% з тих, хто робить інтелектуальні послуги, крім репетитирів і нянь, вони, як правило, отримують безготівкові розрахунки. І вони самі раз на місяць від своїх безготівкових надходжень вираховують 5%, і крім того вони сплачують єдиний соціальний внесок. Це теж немалі кошти, тому що сплачуєш їх нарівні мінімальної зарплати. Чим більше зростає мінімальна зарплата, тим більше зростає цей обов’язок. Тобто у них немає непотрібною для мікробізнесу бюрократії з обліком, з різноманітними наказами, графіком роботи чи графіком відпусток. Але обсяг їх підтверджений. Це так звана третя група. Я вважаю, що це ідеальна картина, як фактично дозволяє їм бути платниками податків в розумних розмірах, які відповідають їхнім можливостям.
Що хоче держава зараз? Хоче це все викинути і щоб ця особа, яка сама шукає собі замовлення, стала таким собі формату ХХІ сторіччя найманим працівником, якого роботодавець має забезпечити спецоцягом, молоком за шкідливість, надати робоче місце, скласти всі необхідні документи, сплатити за нього єдиний соціальний внесок. Краплю з того, що залишиться, видати йому у вигляді зарплати.
Зрозуміло, що працівник такого роду не хоче краплю, а хоче нормальний обсяг доходів, на які він може прожити, прогодувати сім’ю. І до уряду не доходить проста думка: такий працівник буде або в тіні, або ФОП. Вони кажуть: це оптимізація податків. На працю? На працю - давайте розбирайтесь, що таке в наш час податки на працю. Я розумію, коли це робітник на заводі. Він не несе ніякої відповідальності ні за що, крім того, що він прийшов на завод, його поставили до конвеєра чи верстата, він зробив свою роботу, і він пішов. Його ще там безплатно погодували. Деякі роботодавці возять безплатно. Тоді зрозуміло, чому він отримує стільки, а все інше витрачає роботодавець.
Однак відносини у сфері праці суттєво змінились. Уклад виробництва в сенсі "стати до станка" зменшується. А збільшується кількість професій, які самі шукають собі замовника. І це вже не продаж своєї робочої сили, а надання послуги самостійним незалежним суб’єктом. То де ж тут оптимізація? Якщо ви не відрізняєте одне від другого, це не значить, що друге – це оптимізація. Це означає, що це ви, вибачте, "застрілі діджиталізатори-прогресори". Що у вас в голові окрім гаджета і на ньому якоїсь ігрулечки нічого нема.
- Як на вашу думку потрібно вирішувати проблему, яка офіційно є приводом для зміни законодавства? Випадки коли одна велика компанія працює на кількох ФОПах.
- З приводу підозр. Друзі мої, йдіть туди на місце і розбирайтесь. Нам потрібна нова інтелектуальна податкова, яка відрізнить, де у них приховування, а де дійсно робота з приватними підприємцями. Чому ми виключаємо варіант, коли приватні підприємці продають свою продукцію на певних майданчиках централізовано? Це світовий тренд, друзі. Однак туди у нас діджиталізація, чомусь, не йде. Вона йде назад до минулого, у дев’ятнадцяте сторіччя. Навіщо взагалі це робити? Тому що деяким супермаркетам хочеться закупати великі партії товарів і не працювати з підприємцями? Так, друзі, це питання розрізнення моделей. Якщо у вас приховування – покарайте. Йдіть до суду, доведіть, що це приховування. Однак у податківців знань бракує, бажання псувати відносини з великим бізнесом не вистачає. Кого будемо ображати? Мікробізнес?
КОМУНАЛЬНЕ МАЙНО – ЦЕ НЕ ЛИШЕ ЗБИРАННЯ КОШТІВ У БЮДЖЕТ, АЛЕ Й АКТИВІЗАЦІЯ БІЗНЕСУ. ЦЕ ПРАВО У РЕГІОНІВ ЗАБИРАЮТЬ
- У вас також є питання до закону про оренду державного і комунального майна. Зокрема в тій частині, де це суперечить децентралізації. Але ж місцеві еліти, принаймні в багатьох регіонах, відчули плюси децентралізації. То який сенс від цього відмовлятися?
- Я ж не кажу, що цей закон повністю ламає децентралізацію. Все складніше. Вони продовжують децентралізацію, хочуть примусово об’єднувати громади. Але юридична територія без децентралізації функцій і повноважень буде мертва. Регіони просто будуть втрачати свої індивідуальні повноваження. Для того, щоб був баланс, їм треба віддавати певні повноваження.
Я чудово розумію ризики децентралізації. М’яко кажучи, недолугість місцевої влади іноді переважує недолугість центральної влади… І говорімо чесно: як нам треба вчитись обирати центральну владу, так треба вчитись обирати і місцеву. Обирайте тих, хто не такі недолугі, хто дослухається, як треба оренду цього комунального майна зробити, щоб було джерело розвитку. Бо комунальне майно, так само, як і державне, - це не стільки збирання коштів у бюджет. Це ще інструмент активізації підприємницької та господарської діяльності. Якщо ви зменшуєте оренду, то у вас зменшуються надходження в бюджет, але до вас може прийти більше бізнесу. Він активізується і у вас збільшаться надходження в бюджет вже не оренди майна, а від податків. Кожен орган місцевого самоврядування має собі змоделювати і розрахувати на майбутнє весь комплекс податкових надходжень. ….
- Були окремо висловлені зауваження в рамках цього законопроєкту щодо обладнання для телекомунікацій.
- Фахівці з телекомунікацій написали, що вони вже внесли зміни. Ми два роки тому боролися з Держпродспоживслужбою, куди передали санітарні повноваження, щоб вони перестали драти гроші з телекомунікаційників, які розміщують свої об’єкти в тих чи інших місцях, особливо на об’єктах комунальної власності без додаткових погоджень і дозволів.
Розумні країни намагаються побудувати таку систему оподаткування, яка не зачіпає мікробізнес. Чомусь мрійники-прогресори цього не розуміють, - Ксенія Ляпіна 05
РИНОК ЗЕМЛІ - ЦЕ НЕ КАСОВІ АПАРАТИ. ПОМИЛКОВЕ РІШЕННЯ ПРИЗВЕДЕ ДО БЕЗВОРОТНИХ ЗМІН
- Останнє питання щодо ринку землі.. З того, як дискусія зараз розвивається, які у вас пропозиції і застереження?
- Наші зауваження стосувалися першого варіанту проєкту закону, розробленого урядом. Він був, м’яко кажучи, ніякий. Їм сказали до жовтня подати, і вони там швиденько щось написали лівою рукою. Вийшло не те, що треба. Може зараз вони серйозно попрацювали.
Ключова дискусія: чи можуть іноземці володіти землею, прямо чи опосередковано через юридичних осіб? Також обговорення ведуться щодо обсягів концентрації. Але нічого нового ці мрійники-прогресори не придумали. Ця дискусія ще в 2005 році була. У ній брали участь аграрії і фермери. Тоді існував також аргумент, що фермери задарма беруть землю. Тоді, до речі, врегулювали це питання. Поставили, що оренду можна сплачувати тільки грошима і в певних відсотках. Тобто хоч і не ринок землі, але деяке регулювання зробили. Сьогодні оренду сплачують адекватніше, ніж раніше.
Продавати чи не продавати? Безумовно людині, яка отримала у власність цей пай, забороняти продавати – це якось так, по-колгоспному. З іншого боку, це точно не базар, на якому все вільно продається.
Це навіть не ринок житлової нерухомості.
Якби ринок землі запускали в 90-ті, то був би "білий лист", тобто ніхто б не мав ніякої власності і запускали б одразу ринок з відповідними правами. Але з моменту, коли було проведене розпаювання, і землю було передано у власність, відбулося багато юридичних наслідків – укладались договори із зобов’язаннями, і на сьогодні ми не маємо чистий лист паперу. Ми маємо багато обмежень, їх треба проаналізувати, і тоді ми зможемо створити якусь модель ринку, яка враховувала б те, що ми починаємо не з чистого аркуша.
Тому я вважаю, що найголовніше – зробити професійну дискусію із зацікавленими особами, як з власниками, так і з орендарями-фермерами. Помилково прийняте рішення призведе до незворотних змін. Цієї відповідальності, мені здається, уряд не розуміє.
Зеленые против черного. Почему власть начинает детенизацию экономики с давления на малый бизнес
