Please wait...
Сьогодні у ЗМІ та соціальних мережах багато публікацій про зростання України на сім позицій у рейтингу легкості ведення бізнесу який щороку складають дослідники Світового Банку.
Одним з беззаперечних позитивів цієї новини є те, що це реально покращує сприйняття нашої країни для закордонних інвесторів - їх нам дійсно не вистачає і може тому нинішні урядовці та їх попередники так поспішають долучитися до обговорення чергових здобутків.
Але, попри щорічне зростання наших показників у рейтингу, відповідного припливу прямих інвестицій поки не відбувається – у минулому році їх обсяг зріс на неповні 8% після значного падіння у 2017-у.
Та й у цьому році оприлюднені Держстатом дані за другий квартал, які практично збігаються за часом збору даних для рейтингу (до травня), показують відсутність суттєвих зрушень у порівнянні з минулим, а про структуру інвестицій та їх “вітчизняну специфіку” варто докладніше почитати тут: http://razumkov.org.ua/statti/khto-i-iak-investuie-v-ukrainu
Якщо ж постійне зростання легкості ведення бізнесу в Україні поки не справляє особливого враження на іноземців, то може воно відображає покращення ситуації для вітчизняних підприємців?
Відповідь на це питання криється у методології складання рейтингу та збору даних, які отримуються шляхом опитування (анкетування) за ключовими індикаторами, у якому беруть участь представники суб’єктів господарювання або юристи, що відповідають визначеним вимогам.
Наприклад для індикатора «Отримання дозволів на будівництво», за яким Україна цього року отримала найбільше зростання, враховуються всі процедури, необхідні для побудови на околиці столиці одноповерхового складського приміщення площею 929 кв м учасником будівельного бізнесу у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яке має 60 співробітників належного фахового рівня (громадян країни), серед яких ліцензований (сертифікований) архітектор та інженер, і якому належить зареєстрована земельна ділянка для будівництва (!!!)…
Як усі розуміють, кількість суб’єктів господарювання, що відповідають таким критеріям, є надзвичайно малою, а отже відзначені їх представниками чи юристами покращення решти учасників будівельної галузі, які ведуть діяльність наприклад у регіонах, можуть і не стосуватися.
Щоправда є і більш репрезентативні індикатори, як наприклад «Сплата податків», за яким ми маємо найбільше падіння. У ньому хоч і оцінюється середня за розмірами компанія, але результати є більш показовими – витрати часу у нас більш ніж у шість разів вищі ніж у лідерів рейтингу, а сукупна ставка податків і зборів більш ніж на 13% вища ніж середня у країн регіону і складає 45,2% від доходу.
Тому суб’єктам господарювання України (переважна більшість яких є ФОПами і суб’єктами мікро- та малого підприємництва) дуже не просто отримати позитивні сигнали цього рейтингу, про які сьогодні казав Прем’єр-міністр. Вони і справді є, але позитивні далеко не для всіх.
P.S. Насправді на сторінці рейтингу є спеціальний розділ «Поширені непорозуміння з DOING BUSINESS» у якому, наприклад, спростовується те, що рейтинг є комплексною оцінкою бізнес-середовища, і те що його індикатори сприяють дерегуляції. Детальніше: https://www.doingbusiness.org/…/metho…/common-misconceptions…/metho…/common-misconceptions
