Please wait...
Катерина МАНОЙЛЕНКО, адвокат, партнер, керівник практики вирішення судових спорів GOLAW; Наталія МАТВІЙЧУК, юрист GOLAW
Земельні спори залишаються тією категорією справ, що раз у раз вимагають утручання найвищого судового органу. У черговому дайджесті містяться деякі правові позиції Верховного Суду щодо вирішення таких спорів.
Укладення нового договору орендодавцем-спадкоємцем
У справі №193/11/17 розглядалося питання щодо визнання права товариства з обмеженою відповідальністю на оренду земельної ділянки, право власності на яку перейшло від однієї фізичної особи до іншої внаслідок смерті спадкодавця. При цьому протягом дії попереднього договору спадкодавець передав ту саму ділянку в оренду третій особі.
Велика палата ВС звернула увагу на те, що новий договір з іншим орендарем може бути укладено лише після припинення дії попереднього договору та на підставі ст.16 закону «Про оренду землі».
У справі попередній договір оренди не передбачав його припинення у зв’язку зі смертю орендодавця. Такої підстави не зазначено й у ст.31 закону «Про оренду землі» та ст.141 Земельного кодексу. При цьому відповідно до стст.1216 та 1218 Цивільного кодексу до спадкоємця перейшли право власності на ділянку та права й обов’язки орендодавця за договором оренди.
ВП у постанові від 7.08.2019 дійшла висновку: оскільки строк дії попереднього договору оренди на момент розгляду спору не закінчився, правові підстави для його припинення не зазначені та не доведені, а сторони не дійшли згоди про його розірвання, спадкоємець не мав законних підстав укладати договір оренди цього ж предмета з іншою особою на той самий часовий проміжок, що й чинний попередній договір оренди.
Дострокове розірвання договору оренди
У справі №289/718/18 фізична особа звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом проти товариства з обмеженою відповідальністю про дострокове розірвання договору оренди ділянки.
ТОВ, не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, подало касаційну скаргу, яку мотивовано тим, що на час подання позову відносно відповідача порушено провадження про його банкрутство господарським судом. Тому справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір належить розглядати в межах справи про банкрутство.
Утім, у матеріалах справи були відсутні відомості та судами не встановлено, що на спірній ділянці розміщується будь-яке майно, котре можна вважати активом боржника та в подальшому спрямувати на погашення грошових вимог його кредиторів.
Проаналізувавши обставини справи, у постанові від 19.06.2019 ВП ВС дійшла висновку, що позовні вимоги були немайновими, а спір не стосувався питання щодо формування активу боржника, тому не був пов’язаним зі здійсненням провадження у справі про банкрутство. З огляду на це спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки з часу укладення договору відповідач жодного разу не виконав свого обов’язку щодо внесення орендної плати, суди попередніх інстанцій, з якими погодилася ВП, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору.
Отже, позовні вимоги про дострокове розірвання договору з підстав невнесення орендної плати протягом усього часу існування договору не є майновими вимогами й не можуть розглядатися в ході слухання справи про банкрутство відповідача.
Витребування ділянки з володіння фізичної особи
У постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 ВП ВС вирішила питання щодо меж утручання в право мирного володіння земельними ділянками.
ВП звернула увагу на те, що в спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, утручаючись у право приватних осіб на мирне володіння відповідними ділянками, може захищати загальні інтереси, зокрема в безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.
Відсутність у фізичної особи — відповідача інтересу до збереження ділянки у власності, відсутність заперечень проти позову та небажання брати участь у судових засіданнях свідчили про те, що витребування ділянки не лягатиме надмірним тягарем на відповідача.
З огляду на це ВП дійшла висновку, що загальний інтерес у контролі за використанням ділянки за цільовим призначенням у цій справі переважав приватний інтерес відповідача в збереженні права на неї.
Про зобов’язання виправити технічну документацію
У справі №128/3751/14-а фізична особа звернулася з адміністративним позовом проти державного кадастрового реєстратора та державного підприємства, в якому просила визнати зйомку ділянки такою, що виконана з метричними помилками.
ДП здійснило кадастрову зйомку ділянки суміжного з позивачем землекористувача. Отримані дані було включено до технічної документації на ділянку, що, у свою чергу, стало підставою для державної реєстрації, присвоєння кадастрового номера та відкриття поземельної книги.
Розглядаючи касаційну скаргу ДП, у постанові від 24.04.2019 ВП ВС дійшла висновку, що вимоги позивача про визнання проведеної зйомки такою, що виконана з метричними помилками, визнання незаконною технічної документації на ділянку та зобов’язання виправити її не можуть бути самостійним предметом судового розгляду. Зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав, можуть слугувати доказами для обґрунтування правової позиції позивача у справі.
Тож ВП ВС постановила, що в цій частині позов не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративної, а й у порядку будь-якої іншої юрисдикції.
Джерело: Закон і Бізнес
