А если потребовать в суде признать 2-е продление незаконным? Тогда акт и НУР выписаны с нарушением сроков и неправомочны.
Правда, область может сразу внеплановую сделать с таким же эффектом.

Вот как раз мой поставщик из Бабушкинского района и звонил мне - мы разбирались с бухгалтером: имеет ли право несколько раз продлевать ГНИ проверку. Мы с ней после изучения НКУ пришли к выводу, что не имеет и общий срок проверки не должен превышать 10 + 5 (для них - 20 +10). НО!!! Их ГНИ пригрозила им всеми карами небесными и директор сказал бухгалтеру не обращать внимание - пусть продлевают. Так что видимо это именно у Вас в Днепре налоговики так и работают. Боюсь, что и к нам могут завезти этот вирус - как к соседям.

Может вначале пооспаривать выводы акта - показать, что Вы, как сами писали - склочник, чтобы Вас запомнили, да и вы уровень контролёров выяснили. А потом уже, как высните, на что их мозгов хватает, последний выстрел сделать по поводу незаконности продления. Чтоб они не захотели с Вами повторно связываться через внеплановую.

Когда то на суде я возражала и против нарушений и против самой процедуры составления акта. Тогда судья мне и говорит "так с чем же Вы не согласны: с нарушениями по налогам или с нарушением написанием акта?"...Стою и думаю, так с чем же я бОльше не согласна?

Это я к тому написала, что надо постороить защиту четкую и логическую. И сами подумайте, если налоговая написала нарушения, то лишнее держание у себя Ваших документов (5 дней) на наличие этих нарушений не повлияло. Т.е. в глазах судьи - Вы нарушитель и нарушение сроков написания акта никуда эти нарушения не девает. Да и оспариватье Вы будете не акт, а НУР - а его выпишут с соблюдением сроков после даты акта.

Это уже для укрепления репутации склочника

Жалоба на незаконные действия и обязательно в заключении типа прошу провести проверку (ситуации с продлением) и дать правовую оценку действиям должностных лиц по поводу второго продления, в нарушение сроков установленных НКУ...и т.д. и т.п"

Что за глупости: у меня масса заказчиков-покупателей-ФОПов, которые от меня (ФОП-ОСН, ФОП-ОСН-НДС и ЧПЕН) затраты по ТО, закупку шин, ремонтных материалов, оборудования и т.п. относят себе на расходы. И для этого обязательно берут документы, чтобы на их основании ставить в затраты.

На будущее - вдруг пригодится: http://www.buhgalteria.com.ua/Hit.html?id=2871
http://www.buhgalteria.com.ua/Hit.html?id=2872
http://www.buhgalteria.com.ua/Hit.html?id=2873

Спасибо, VOA. Думаю, в областной при обжаловании НУРа пригодится.

RVS, вот увидела такое - посмотрите. Ссылка на источник: http://byhgalter.com/vitrati-na-remont-pri...-mozhna-chi-ni/

Приводом для написання цієї статті стало наступне питання у коментарях до однієї з статей на блозі.

Я ФОП на загальній системі оподаткування, автоперевізник. Чому не можу включити вартість ремонту моїх автомобілів, якщо це витрати напряму пов’язані з отриманням доходу. Чи можна оспорювати це питання? Чим обґрунтовувати свою позицію? Дякую!

Спочатку хотів просто надати коротку відповідь, яка полягала би в описанні позиції податкової служби по цьому питанню. Але після більш глибокого вникнення у ситуацію в мене вийшов цей, доволі таки немаленький, пост. Слід одразу звернути увагу, що стаття буде стосуватися не лише витрат на утримання та технічне обслуговування автомобілів, але і також витрат на утримання та ремонт будь яких основних засобів, які використовуються фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування у своїй господарській діяльності.


Позиція ДПСУ. Витрати на ремонт та утримання основних засобів не є витратами для підприємця на загальній системі

У Єдиній базі податкових знань на офіційному сайті ДПСУ є таке питання: «Чи має право ФОП віднести до складу витрат витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу (вартість придбання запасних частин, придбання шин, технічного обслуговування тощо)?» Придбання запасних частин та технічне обслуговування цілком можна назвати поточним ремонтом. Відповідь на питання – не має права. Наведу основні тези відповіді з ЄБНЗ:

1. У підприємця немає основних засобів, оскільки згідно статті 325 Цивільного кодексу суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Відповідно автомобілем володіє фізична особа – громадянин, а не фізична особа підприємець.

2. Витрати на технічне обслуговування автомобіля відносяться згідно з п. 138.1 ст. 138 ПКУ до інших витрат, однак не вважаються витратами операційної діяльності.

3. Пунктом 139.1.5 ПКУ передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 144 – 148 ПКУ, з урахуванням п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 ПКУ.

4. Як видно з пункту 3, податкова служба ототожнює поточний ремонт з модернізацією або реконструкцією основних засобів, які підлягають амортизації. А, як відомо, ДПСУ проти амортизації у підприємців на загальній системі оподаткування.

Ну як можна погодитись з такою позицією, а тим більше з аргументами, на яких вона ґрунтується?

Витрати на ремонт основних засобів? «Інші» чи «загальновиробничі» витрати?

Підприємець на загальній системі оподаткування може зменшити свій загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формі) на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов’язані з отриманням доходів. Згідно пункту 177.4 Податкового кодексу такі витрати мають відповідати критеріям витрат операційної діяльності згідно з Розділом ІІІ Податкового кодексу «Податок на прибуток».

До витрат операційної діяльності відносяться витрати, визначені пунктами 138.4, 138.6 – 138.9, підпунктами 138.10.2 – 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 Податкового кодексу.

Згідно пункту 138.8 ПКУ до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносяться витрати, прямо пов’язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

Згідно частини г) пункту 138.8.5 ПКУ до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно частини в) пункту 138.10.2 ПКУ до складу адміністративних витрат включаються зокрема витрати на утримання основних засобів, а також амортизація.

Як бачимо, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів (в нашому випадку це витрати на придбання запасних частин, технічне обслуговування та ремонт автомобіля) цілком і повністю відносяться до загальновиробничих або адміністративних витрат (в залежності від того, для чого використовується автомобіль). Ці витрати є складовою витрат операційної діяльності. На якій підставі податкова служба відносить витрати на ремонт основних засобів до інших витрат (абз.3 пункту 138.1 ПКУ), мені не зрозуміло.

Право підприємця на загальній системі на валові витрати на вартість ремонту основних засобів

На початку статті було питання: «Чи можна оспорювати це? Чим обґрунтовувати свою позицію?». Позицію податкової служби цілком зрозуміла. Тепер спробуємо спростувати аргументи ДПСУ. Для цього варто пройтися по пунктах відповіді з Єдиної бази податкових знань.

1. Цивільний кодекс дійсно не встановлює такого суб’єкта права приватної власності, як фізична особа підприємець. Але, фізична особа – підприємець має повне право використовувати власне майно у підприємницькій діяльності. Більше того, ФОП відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю всім своїм майном (стаття 52 ЦКУ). Згідно статті 51 ЦКУ до фізичних осіб підприємців застосовуються нормативно – правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше прямо не встановлено законом.

Пункт 14.1.138 Податкового кодексу дає визначення основним засобам – це матеріальні активи, що призначаються платником податків для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік. Транспортні засоби, за допомогою яких підприємець на загальній системі оподаткування здійснює автомобільні перевезення, цілком і повністю підходять під це визначення. Крім того, у Податковому кодексі немає прямої норми, згідно якої підприємець не може мати основних засобів.

2. Як було визначено у попередній частині статті, витрати на ремонт, технічне обслуговування, придбання запасних частин для автомобіля, відносяться до загальновиробничих або адміністративних витрат, які включаються до витрат операційної діяльності.

3. Податкова служба ототожнює витрати на поточний ремонт та утримання автомобіля з витратами на реконструкцію, модернізацію або інше поліпшення основних засобів. Що таке витрати на модернізацію? Згідно пункту 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта.

Ключові слова тут – збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від використання об’єкта. Чи збільшуються майбутні економічні вигоди від використання автомобіля після того, як поміняти стерті тормозні колодки? Чи буде підприємець більше заробляти від перевезень після того, як замінить шини з літніх на зимні? Таких прикладів можна наводити дуже багато, але відповідь проста: «Звичайно, що ні.». Витрати на придбання запасних частин та технічне обслуговування автомобіля ніяким чином не відносяться до витрат на модернізацію.

4. ДПСУ проти амортизації основних засобів у підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки підприємець не веде бухгалтерського обліку. Однак жодна законодавча норма не забороняє підприємцю вести цей самий облік. Детальніше про амортизацію у ФОПа поговоримо нижче, а також у наступній статті.

Право підприємця на валові витрати на вартість ремонту основних засобів та амортизацію. Позиція суду

Все те, що сказано вище, звичайно, дуже гарно, але, по своїй значущості, це не можна порівняти з інформацією, яка наведена у рішеннях суду. Як всім відомо, позиція суду – це позиція закону. Представляю увазі читачів Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі №2а-0570/15348/11. Хто хоче, може знайти повний текст ухвали у реєстрі судових рішень, а хто не хоче шукати, я виклав цю ухвалу на форумі.

У коментованому судовому рішенні наведено аргументи, які повністю перекреслюють позицію податкової служби щодо витрат на ремонт основних засобів а також амортизацію у підприємців на загальній системі оподаткування. Наведу основні тези рішення:

1. Норма пункту 177.4 ПКУ є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб’єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.
Тут також слід згадати і про правомірність позиції ДПСУ щодо застосування підприємцями на загальній системі касового методу визнання витрат.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надає фізичній особі – підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів. Отже, висновок податкового органу про відсутність у позивача права здійснювати облік основних засобів та (як наслідок) включати до валових витрат вартість поліпшення основних фондів, є невірним.

Чи варто відносити витрати на ремонт основних засобів до складу валових?

Як завжди, хочу звернути увагу підприємців на загальній системі, що вищенаведене рішення суду ніяким чином не змінює офіційну позицію податкової служби щодо включення до складу валових витрат вартості ремонту основних засобів а також амортизації.

При проведенні перевірки амортизація та ремонт скоріше за все будуть зняті з валових витрат. Тому, якщо не хочемо собі проблем, то амортизацію та ремонт основних засобів до складу валових витрат не відносимо. Якщо ситуація зовсім критична та без цих витрат ніяк не обійтись, то включаємо їх до складу валових та відстоюємо на це право, цілком можливо, що і у суді. Питання на початку статті звучало так: «Чи можна оспорювати це питання? Чим обґрунтовувати свою позицію?». Відповідь: «Можна, а аргументи наведені у статті».

Спасибо, VOA.
Вчера пытался добиться ответов из единой базы налоговых знаний ГНА. Привожу в хронологическом порядке.
1) Хотел узнать об отнесении на ВР создание сайта.
Сам вопрос:
- Чи має право ФОП на загальній системі оподаткування відносити до складу валових витрат винагороду за консультаційні та інформаційні послуги?
Ответ:
- Виходячи із суті отриманого листа ми прийшли до висновку, що Вас цікавить(лять) наступне(ні) уніфіковане(ні) запитання наявне(і) в нашій базі, а саме: Які обов’язкові реквізити повинні мати первинні документи, що підтверджують витрати ФОП на загальній системі оподаткування?

2) Вижу, что меня не понимают. Уточняю вопрос:
- Чи відносяться документально підтвержені витрати за консультаційні та інформаційні послуги до складу витрат операційної діяльності у ФОП на загальній системі оподаткування?
Ответ:
- Виходячи із суті отриманого листа ми прийшли до висновку, що Вас цікавить(лять)... а саме:
- Чи включаються до складу витрат ФОП на загальній системі оподаткування витрати на розрахунково-касове обслуговування у банку?

3) Уточняю вопрос еще тщательнее, практически цитирую НК:
- Чи відносяться документально підтвержені витрати за консультаційні, інформаційні, та аудиторські послуги, отримані платником податку для забеспечення господарської діяльністі до складу витрат операційної діяльності у ФОП на загальній системі оподаткування?
Ответ повторяется:
- Виходячи із суті отриманого листа ми прийшли до висновку, що Вас цікавить(лять) ... а саме: Чи включаються до складу витрат ФОП на загальній системі оподаткування витрати на розрахунково-касове обслуговування у банку?

4) Решил спросить прямо:
- Чи відносяться документально підтвержені витрати за інформаційні послуги (а саме сплату за створення інтернет-сайту для забеспечення господарської діяльністі) до складу витрат операційної діяльності у ФОП на загальній системі оподаткування?
Ответ:
- Вам надано вичерпну відповідь на Ваше запитання, з яким Ви вже звертались у попередньому електронному листі, іншого чинним законодавством не передбачено.

5) Надоело. Контрольный вопрос:
- Чи відноситься перелік витрат, викладених у п.п. 138.10.2-138.10.4 Податкового Кодексу до складу витрат операційної діяльності у ФОП на загальній системі оподаткування?
Ответ:
- Виходячи із суті отриманого листа ми прийшли до висновку, що Вас цікавить(лять)... а саме: Чи включається до складу витрат ФОП на загальній системі оподаткування сума амортизації ОЗ?

Занавес...

Я тоже сижу непонятая... Тута http://chp.com.ua/forums/index.php?showtop...st&p=115047
Видимо, это у них там инфекция интеллектуальная - мОзги разрушаются и всё тут. Хоть бы от их бумажки не заразиться.

Так отож...
Надо и себе выпить что-нибудь

Сообщение отредактировал RVS - 25.04.2012, 23:28

Адназначна! Будьмо!
Присоединяйтесь, барон, присоединяйтесь! (с)
П.С. В моей таре - не валерьянка!

Сообщение отредактировал VOA - 25.04.2012, 23:31

знаю. знаю, мартини

Сообщение отредактировал RVS - 26.04.2012, 06:39

Вот ещё статья от "Бухгалтерии" о путевых листах http://www.buhgalteria.com.ua/Hit.html?id=2889

А вот очень классное для Вашей ситуации письмо про штрафование общесистемщиков за 2011 год http://www.buhgalteria.com.ua/Hit.html?id=2887

Государственная налоговая служба Украины
Письмо от 05.04.2012 г. № 9993/7/15-1417

Государственная налоговая служба Украины рассмотрела письмо Государственной налоговой службы в г.Киеве от 06.03.2012 г. № 318/8/15-105 о применении штрафных санкций (финансовых санкций, штрафов) за нарушение норм законов по вопросам налогообложения или другого законодательства, в части применения норм п.6 подраздела 10 раздела XX Налогового кодекса Украины (далее — Кодекс)1 и сообщает.
В случае самостоятельного выявления плательщиком налога ошибки и внесения изменений в налоговую отчетность (ст.50 Кодекса) по результатам деятельности во втором — четвертом календарных кварталах 2011 года с учетом ст.6 подраздела 10 раздела XX Кодекса сумма штрафа от недоплаты плательщиком налога на прибыль не применяется.
В случае, если плательщик налога представляет налоговую декларацию по налогу на прибыль с нарушением предельных сроков представления налоговой отчетности (ст.120 Кодекса), по результатам деятельности во втором — четвертом календарных кварталах 2011 года с учетом п.6 подраздела 10 раздела XX Кодекса к плательщикам налога на прибыль финансовые санкции не применяются.
За непредставление или несвоевременное представление налоговой отчетности либо невыполнение требований по внесению изменений в налоговую отчетность к плательщикам налога на прибыль штраф применяется начиная с результатов деятельности первого квартала 2012 года.
Так, ст.120 Кодекса предусматривает, что за непредставление или несвоевременное представление налогоплательщиком или другими лицами, обязанными начислять и уплачивать налоги, сборы налоговых деклараций (расчетов), влекут за собой наложение штрафа в размере 170 гривен, за каждое такое непредставление или несвоевременное представление.
Те же действия, совершенные налогоплательщиком, к которому в течение года был применен штраф за такое нарушение, влекут за собой наложение штрафа в размере 1020 гривен за каждое такое непредставление или несвоевременное представление.
То есть, повторным нарушением, за которое предусмотрен штраф в размере 1020 гривен согласно п.120.1 ст.120 Кодекса, будет несвоевременное представление налоговой декларации (расчета) налогоплательщиком независимо от вида налога, за которое к такому плательщику в течение года уже был применен штраф за непредставление (несвоевременное представление) налоговой декларации (расчета) и в период до одного года (до 365 или 366 дней — для високосного года) вынесено налоговое уведомление-решение.
Таким образом, ст.120 Кодекса не привязывает термин «календарный год» к возможности применения повторного штрафа.
Кроме того, предписаниями п.6 подраздела 10 раздела XX Кодекса установлено, что не применяются финансовые санкции к плательщикам налога на прибыль предприятий и налогоплательщикам, которые перешли на общую систему налогообложения, за нарушение налогового законодательства по результатам деятельности во втором — четвертом календарных кварталах 2011 года. Что касается понятия налогового законодательства, то перечень последнего определен в ст.3 Кодекса.
В случае нарушения правил начисления, удержания и уплаты (перечисления) налогов у источника вы¬платы (ст.127 Кодекса) по результатам деятельности во втором — четвертом календарных кварталах 2011 года с учетом п.6 подраздела 10 раздела XX Кодекса к плательщикам налога на прибыль финансовые санкции не применяются.

Заместитель Председателя А.ИГНАТОВ

1Опубликован: Бухгалтерия. — 2012. — № 1-2. — с.18—350 (прим. ред.).

КОММЕНТАРИЙ

Несколько хаотичное изложение данного письма указывает на то, что налоговая отвечала на целый блок вопросов. Почти все они затрагивали проблему привлечения к ответственности плательщиков налога на прибыль по итогам деятельности за II–IV кварталы прошлого года.
Ответы ГНСУ примечательны удивительной лаконичностью. Налоговая не стала утруждать себя какой-либо серьезной аргументацией. Но это тот случай, когда такое упущение простительно – получившееся в результате письмо выделяется редким в наше время либерализмом.
Напомним, что п.6 подраздела 10 раздела XX НКУ содержит очень важное утверждение: «не применяются финансовые санкции к плательщикам налога на прибыль предприятий и налогоплательщикам, которые перешли на общую систему налогообложения, за нарушение налогового законодательства по результатам деятельности во втором – четвертом календарных кварталах 2011 года». Эта норма изначально вызвала определенные вопросы (в частности, почему ее действие распространяется именно на этих субъектов и эти периоды). Понятно, что тут, как говорится, постарались налоговые органы. Они, естественно, не горели желанием поощрять нарушителей налогового законодательства. Поэтому последним нередко приходилось доказывать то, что, в общем-то, прямо следует из анализируемой нормы. А именно то, что:
– налоговые органы не вправе штрафовать плательщиков налога на прибыль за нарушения в указанный период не только законодательства по налогу на прибыль, но и всего налогового законодательства1;
– нарушение предельных сроков представления налоговой отчетности за указанные периоды не может привести к наложению на плательщика налога на прибыль финансовых санкций;
– при самостоятельном выявлении плательщиком налога на прибыль налоговых ошибок и внесении изменений в налоговую отчетность по результатам деятельности во II–IV календарных кварталах 2011 года штрафы, предусмотренные ст.50 НКУ (3% или 5%), не применяются2.
В опубликованном письме ГНСУ подтвердила все вышесказанное. Но несмотря на это обстоятельство умозаключения ГНСУ нуждаются в пояснении.
Первое утверждение основывается на том факте, что в переходных положениях НКУ акцент сделан на ЛЮБЫХ правонарушениях налогового законодательства, а не только третьего раздела, посвященного исчислению налога на прибыль. Следовательно, плательщикам налога на прибыль простительны (в том смысле, что без штрафа) ЛЮБЫЕ налоговые правонарушения, совершенные в этот период. А все потому что «налоговое законодательство Украины состоит из Конституции Украины; этого Кодекса; Таможенного кодекса Украины и других законов по вопросам таможенного дела в части регулирования правоотношений, которые возникают в связи с обложением ввозной или вывозной таможенной пошлиной операций по перемещению товаров через таможенную границу Украины... действующих международных договоров, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины и которыми регулируются вопросы налогообложения; нормативно-правовых актов, принятых на основании и во исполнение этого Кодекса и законов по вопросам таможенного дела; решений Верховной Рады Автономной Республики Крым, органов местного самоуправления по вопросам местных налогов и сборов, принятых по правилам, установленным этим Кодексом» (п.3.1 ст.3 НКУ).
Понятно, что на практике речь может идти о сотнях разновидностях правонарушений. Непосредственно в письме ГНСУ фигурирует только одна статья Кодекса, имеющая к налогу на прибыль только отдаленное отношение. Речь идет о ст.127 НКУ, предназначенной главным образом для наказания работодателей за нарушение правил начисления, удержания и уплаты НДФЛ. Но и этого яркого примера, очевидно, достаточно для того, чтобы понять, к какому выводу подводит ГНСУ. В своих предыдущих письмах на эту тему она ограничивалась только цитатой п.6 подраздела 10 раздела XX НКУ3. Теперь же можно со стопроцентной уверенностью утверждать, что плательщики налога на прибыль, допустившие нарушения в последних трех кварталах прошлого года по НДФЛ, не могут быть привлечены к ответственности в виде штрафа по ст.127 НКУ. Хотя, конечно, от пени, административной или уголовной ответственности процитированная норма Кодекса не освобождает плательщиков налога на прибыль и их должностных лиц.
Говоря о нарушениях, связанных с несвоевременным представлением налоговых деклараций за прошлогодние периоды, ГНСУ, по всей видимости, в качестве примера проиллюстрировала действие п.6 подраздела 10 раздела XX НКУ на декларации по налогу на прибыль. Однако очевидно, что если налоговая распространяет действие этого пункта на все налоговые правонарушения, то не штрафуются опоздания с декларациями не только по налогу на прибыль, но и по другим налогам и сборам. Причем такое «льготное» опоздание совсем не обязательно должно было случиться в прошлом году. Поскольку в Кодексе речь идет о правонарушениях «по результатам деятельности во втором – четвертом календарных кварталах 2011 года», то штрафы не могут угрожать даже тем нарушителям, которые не выполнили свои налоговые обязанности (не уплатили налоги, не представили отчетность), возникшие по итогам прошлого года, но в 2012 году.
Отрадно, что ГНСУ не требует от плательщиков налога на прибыль, вносящих изменения в «налоговую отчетность» (!) за II–IV кварталы прошлого года, заниматься самоштрафованием. Другими словами, исправляя за этот период налоговую отчетность, плательщикам налога на прибыль не нужно применять к себе трех- или пятипроцентые штрафные санкции. Достаточно внести изменения в отчетность, уплатить недоплату и, если у кого получится, рассчитать и перечислить пеню. Причем все сказанное, то есть без штрафов, можно проделать в любое время. ГНСУ не настаивает на том, что без штрафов исправлять ошибки можно было только в 2011 году. Поэтому если предприятие решит исправить прошлогоднюю ошибку в налоговой отчетности, к примеру, в 2012 году, то органы ГНС, которые прислушиваются к мнению главного налогового ведомства, должны согласиться с неуплатой таким предприятием указанных штрафов на основании п.6 подраздела 10 раздела XX НКУ.
Напомним, что если судить по ответам ГНСУ из Единой базы налоговых знаний, прежде налоговая подводила под действие указанного пункта переходных положений Кодекса только штрафные санкции, предусмотренные главой 11 Кодекса (ст.109–128). Тем самым косвенно давая понять, что штрафы, применяемые при самостоятельном исправлении ошибок (ст.50 НКУ), должны уплачиваться.

Игорь СУХОМЛИН, редактор


1См.: Сухомлин И. Новая финансовая ответственность: мысли вслух // Бухгалтерия. — 2011. — № 3-4. — C.66—70 (прим. ред.).
2См.: Сухомлин И. Исправление ошибок по налогу на прибыль: штрафы, пеня, сроки давности // Бухгалтерия. — 2011. — № 47. — C.76—79 (прим. ред.).
3См., например, письмо ГНСУ от 24.01.2012 г. № 2275/7/15-1217. Опубликовано: Бухгалтерия. — 2012. — № 10. — C.28 (прим. авт.).

С путевыми листами вроде разобрался. Они были заполнены кое-как. Напечатал себе новых путевых за весь 2011-й год с километражем, маршрутом и расчетом стоимости. Сам машину у себя утром взял- расписался, сам себе вечером сдал- расписался. Напечатал журнал учета путевых листов. Сам себе выдал лист- расписался, сдал вечером себе лист- расписался. За диспетчера, врача, механика, бухгалтера, таксировщика не расписывался, поставил прочерки. Бред полный...
По штрафам. В жалобе в область написал, что согласно п.7 Переходных положений в 1-2 кв.- штраф 1 грн., а согласно п.6 для тех, кто перешел на общую систему (в 2010-м был на ЕН, превысил 500 тыс. в ноябре)- во 2-4 кв. штраф не применяется, значит для меня в 1-4 кв. 2011г. только 1 грн. за каждое нарушение. Правда, проверяющая сказала, что раз превысил, то с ноября 2010г. уже на ОС. Я сказал, что ни фига, НДФЛ с превышения уплатил, но это не значит, что я на ОС, только со следующего квартала, т.е. с 01.01.2011. В общем, не поняли мы друг друга. Только не надо говорить, что я дебил и можно было не платить НДФЛ с превышения. Сумма не очень большая, не хотел скандалить (обещали сразу в план проверок поставить), заплатил и забыл.
Сейчас жду,что скажет область

Сообщение отредактировал RVS - 02.05.2012, 08:34