Предприниматели и все-все-все, что дальше делать будем? Опции

[Витал_Д]

Люди при власти, согласен,- не те, благодаря которым Украина может стать процветающей страной, а ее граждане - счастливыми. Так что, выход в том, чтоб заменить власть? Увы, но если начать с этого, то оно ничего не даст, о чем написано в "Що зміниться, якщо негайно переобрати ВРУ та ПУ й призначити інший КабМін?".

"Конституция виновата!" - так говорят те, кто либо не соизволил разобраться, что к чему, либо сознательно вешает лапшу на уши (власть принимает в этом действе самое активное участие, между прочим,- делайте выводы, сограждане). Но почему не Конституция? Читайте в "О новой Конституции – панацея?".

"Демократия виновата!" - ставят "диагноз" другие. Гм, а она у нас есть, чтоб быть "виноватой"? А если нет, то как можно обвинять в чем-то то, чего нет? Вот, гляньте в "Суть украинской «демократии»".

"Проблема сидит в нас самих, а потому нам надо начать с себя!" - кричат третьи. Однако, прошу посмотреть в "Начните с себя... советуют... борцы "за светлое будущее”".

Духовность, моральность, система ценностей вообще,.. не являются причинами имеющегося положения в Украине. Они, как и само это положение,- являются СЛЕДСТВИЯМИ неких причин, лежащих на более высоком уровне - в Системе. Подробнее см. в "Маленький штрих к некоторым понятиям".

Находятся и такие, которые говорят, что все разговоры о наших проблемах - надуманные ("искусственно раздуваемые", "проплаченные"...), вплоть до того, что общенародных проблем якобы нет вообще, а все остальное - это проблемы частные, субъективные... Так ли это на самом деле? Смотрим в "О системном мышлении — 9".

И так далее, и тому подобное...

Власть, будучи "телохранителем" и "проводником" Системы, постоянно подбрасывает нам, чтоб мы тут не скучали и "боролись", все новые и новые версии объектов (целей) нашей "борьбы". Подбрасывает руками либо знающих (и неплохо имеющих на этом) что к чему на самом деле лиц, либо руками наивных (несознательных, глупых, неразобравшихся,.. всяких) "рядовых украинцев", вдруг "прозревших". Подбрасывает, конечно, лишь те версии, которые не имеют ничего общего с ИСТИННЫМИ причинами имеющейся в Украине ситуации.

Подбрасывает для того, чтобы отвлечь наше внимание от этих причин, увести в сторону и подальше от них - только таким образом Система будет жить и здравствовать и далее...

Так что же делать нам - "бороться" с теми целями, которые нам подбрасывают? Бороться со следствиями? Но ведь такая "борьба" - то же самое, что бороться с постоянно возникающей простудой, не ликвидировав сквозняк!?

Может быть, все же разумнее ПРИЧИНЫ устранить? Где они, и что из себя представляют, см. в "Система: діагноз & рецепт".

Подробнее о Системе "разжевано" в "Так какая же Система нам нужна и почему?".

А конкретнее, в виде уже проекта Программы действий, написано о том, что именно нужно делать, в "Програма дій (проект)" и в "Проект Программы действий (русский язык)".

На часто встречающиеся вопросы, связанные с моими предложениями, ответы содержатся в многочисленных материалах, имеющихся на сайте http://vocv.at.ua/ .

Естественно, мгновенно находятся "правильные" ("научно обоснованные", "исторически подтвержденные"...) возражения от "настоящих демократов" о том, что все, о чем я пишу - "бред" (ПОЧЕМУ "бред" - сие великая тайна есть, а потому - не раскрывают ее).

Очень часто вместо обсуждения моих предложений обсуждают меня самого, и это радует, если честно. Радует потому, что ТАКОЕ обсуждение - верный признак ОТСУТСТВИЯ у "оппонентов" сколь-либо серьезных аргументов "против". Тем самым они признают, что в этих идеях что-то все же есть такое, что Системе не нравится и может угрожать ее существованию в нынешнем виде.

Нередко говорят, что ничего не получится, и получиться якобы не может, по причине отсутствия Лидера, то есть - "мессии", который поведет, а мы, как стадо послушных баранов, пойдем за ним. Куда именно поведет - вопрос десятый, как правило. Главное, чтоб он нам втемяшил - там, куда он нас ведет - хорошо. Что-то напоминает... Но посмотрите "Эй, Лидер, скажи-ка мне - куда ведешь меня, толпу твою?".

Другие говорят, что наше "быдло" просто неспособно ни на что, а потому, мол, все мои идеи и предложения просто обречены... В ответ им - "АКЦИИ, Акции, акции, "акции"...".

..........

И так далее...

Так что, прошу к столу. Но - не всех, а лишь тех, кто искренне желает сделать эту страну такой, какой она заслуживает быть. Тех, кто желает успеть пожить в ТАКОЙ стране. Но даже если и не самому пожить, то хотя бы потомкам своим такую возможность дать.

Ведь кто, по большому счету, виноват в том, что по детской наркомании, детскому алкоголизму, детской преступности,.. Украина - общепризнанный "лидер"? Да ведь мы, родители этих детей, и виноваты - наплодить-то наплодили, да вот о будущем их думать не желаем - боимся за СОБСТВЕННОЕ спокойствие, все причины выискиваем, чтоб кого-то другого показать виноватым... Где же наша ответственность перед ними? Мы, нынешние, живем за счет их, будущих, не так ли, если подумать? Эгоисты? Или и того похуже?

Первой задачей стоит необходимость как можно более широкого распространения представленных здесь материалов - везде, где только можно. Крайне полезным было бы НЕЗААНГАЖИРОВАННОЕ подключение к дальнейшей работе над данными предложениями профессионалов - психологов, социологов, системных аналитиков, юристов,... при условии исключения каких бы то ни было попыток выхолащивания сути идей и предложений с целью ее подмены на очередную ложную версию целей "борьбы" народа за свое будущее.

И последний штрих - обо мне, чтобы сразу исключить всяческие домыслы и подозрения:

• - во власть я не стремлюсь и никогда не стремился;
• - в выборах (в качестве кандидата во что-нибудь) никогда не участвовал и желания такого не имею;
• - ни в какой партии не состою и состоять не собираюсь, хотя попытки "объединить" меня с собою предпринимались и предпринимаются разными партиями;
• - никакой олигарх за мной и/или за ВО "Україні - чесні вибори" не стоит;
• - ВО "Україні - чесні вибори" НИКАКОГО отношения к непосредственно "выборам", бывшим и будущим, не имело, не имеет, и не может иметь, поскольку его задача состоит в совершенно другом;
• - название этого объединения говорит лишь о том, что мы выступаем за превращение ВСЕХ фарсов, любого уровня, под названием "выборы", в выборы настоящие, основанные на:
  
  • - полном доступе избирателя к ОБЪЕКТИВНОЙ информации о кандидатах;
  • - полном отказе от имущественного ценза и всего, что с ним связано;
  • - введении в законодательство критериев выборов, обеспечивающих РАЗВИТИЕ страны вместо ее деградации;
  • - внедрении механизмов ответственности не только избранников ПОСЛЕ выборов, но и кандидатов - еще ДО выборов;
  • - полном отказе от каких либо партийных списков, как закрытых, так и открытых - коллективной бывает лишь безответственность;
• - все, что предлагается, носит КОМПЛЕКСНЫЙ характер и должно внедряться СИСТЕМНО, если мы хотим РЕШЕНИЯ проблем, а не их "залечивания". По этой причине прошу не судить обо всем массиве предложений, основываясь исключительно на отдельных из них, в отрыве от остальных (по хвосту слона нельзя сказать, что представляет из себя весь слон). Систему можно изменить ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО системными мерами ее же уровня, основываясь на результатах СИСТЕМНОГО анализа причин ее нынешнего поведения.

Кажется, все... пока.


--------------------

ВО "Україні - чесні вибори"

.

[Витал_Д]

Акції протесту. Чого в них більше - користі чи шкоди? Кому й чому?

Цей текст викличе "критику" з боку "революціонерів", не сумніваюся. Така само "критика" буде й з боку тих, хто щиро бажає змінити Україну на краще, але не знає й знати не бажає інших інструментів, ніж "революція" через масові "акції протесту" на кшталт "майданів". Але є ще й третя група активних людей - вони також щиро бажають змінити нашу дійсність. Ці люди поки що не знають дійсно дієвих інструментів для цього, але мають достатньо розуму, щоб не вестися на заклики до "революції". Тож шукають. Й саме на вас, представників цієї групи людей, розраховано цей текст - будь ласка, уважно його прочитайте, та подумайте - чи достатньо він аргументований? Якщо достатньо, то давайте перейдемо до більш конкретних розмов, але в тому руслі, яке намічено цим текстом. Якщо ж аргументів у цьому тексті для вас недостатньо, то чекаю на ваші запитання. Тож почнімо.

Й почнімо з питання результативності найрізноманітніших мітингів та акцій протесту. За 21 рік свого існування, погодьтеся, таких заходів відбулося досить багато, як на місцевому рівні, так і всеукраїнських. Але що вони дали? Практично НІЧОГО. А якщо й дали, то ті результати були або локального значення за своєю територією, або локального значення за вирішуваними проблемами. Приклади ТАКИХ (локального значення) успіхів є, звичайно, ну то й що з того? Хіба в цілому Україна стала жити краще? Аж ніяк. Зате є інші "досягнення", більш значущі, ніж локальні чи тимчасові успіхи. Говорю про те, що переважна більшість протестних акцій призвела до поглиблення розчарування народу в подібних заходах, й ось це - дійсно сер'йозно. Таким чином, справді позитивних результатів - немає, а масове розчарування - є. У сумі - пряма вигода для існуючої в нас Системи, й зокрема - для усіх влад за всі роки незалежності, бо дозволила їм "покращити" своє становище. Саме своє, а не чиєсь іще.

Є й ще один, хоч і непрямий, результат від переважної більшості протестних акцій. Маю на увазі те, що усі ці акції - таке собі "видовище", тобто така річ, завдяки якій можна відволікти увагу народу від справжніх проблем. Й ще деякі "родзинки":
- причетні до "еліти" мають можливість посміятися над "тупим бидлом",
- "озвірівша міліція" - підтримати свій "тонус",
- влада в цілому - виявляти найбільш активних громадян та вести їх "облік"...
Й усе це - за відсутності РЕАЛЬНИХ результатів з точки зору інтересів народу. Що, неправду кажу? То заперечте мені - в чому справа?

Дехто стверджує (особливо "революціонери"), що акції протесту працюють, начебто, на "пробудження" народу. А про що говорять факти? Чому остання найбільша акція (2010-й рік, "податковий майдан") зібрала, за різними оцінками, від 40 до 100 тисяч учасників, та й то - лише представників підприємців? Де воно є, те "пробудження"? Зате зневіра, що настала потім,- беззаперечний факт. Хто підтримав чорнобильців, або афганців, або шахтарів, або...? Ніхто. Та й самі учасники відповідних акцій не дуже то й намагалися залучити до своїх заходів когось не з "їх кола". То де ж воно, "пробудження"? Отже, давайте хоч в цьому питанні не будемо самі собі брехати.

Є й такі демагоги, які запевняють - акції протесту дозволяють нам чинити "тиск" на владу. Гм, шановні, справжній тиск, реальний тиск з РЕАЛЬНИМИ наслідками, чинить влада по відношенню до народу, відбираючи в нього все, що тільки можна відібрати. Й навіть те, чого не можна, також намагається відібрати. На ПРАКТИЦІ, ЩОДЕННО! А що ж наш "тиск"? А нічого, бо якби він був, то НЕ було б ТАКИХ дій влади, які є. А якщо вони є, то ото й увесь наш "тиск"...

Нарешті, є й такі, особливо серед "громадських діячів", хто запевняє - масові акції протесту можуть вважатися такими собі "віче", а тому їх можна відповідно використовувати, тобто як "народну волю". Але ж це - повна дурня, щоб не сказати більше. Чому? А тому, що ВСІ учасники ВСІХ акцій протесту є людьми, що або за власного бажання долучилися до акції, або є "запрошеними" (у різний спосіб), або "по долгу служби" - нікого іншого серед учасників яких завгодно акцій НЕМАЄ! З цього факту випливає, що КОЖЕН з учасників акцій представляє або самого себе й більше нікого, або представляє інтереси свого "запрошувача", або - свого керівництва. А де ж "глас народу"? Правильно, ТУТ, на акції,- НЕМАЄ! А якби був, то учасники тієї акції мали б відповідні повноваження від тих, хто є громадянином України, але безпосередньої участі в акції не приймає. Інша можливість для того, щоб якась акція могла вважатися "народним гласом", є присутність на ній УСЬОГО народу, але така можливість існує лише теоретично, а насправді є надфантастикою. Таким чином, рішення будь-якого масового заходу не є й не можуть бути легітимними за визначенням. Ця обставина веде, в свою чергу, до того, що НІЯКА акція не може вважатися засобом ЛЕГІТИМНОГО вирішення проблем, що стоять перед УСІМ народом. Саме тому в подібних заходах так зацікавлені "революціонери" - легітимних шляхів їх (так, саме їх) приходу до влади просто не існує.

Але не все так і погано - є й декілька позитивних моментів у масових акцій, особливо в разі їх організованості:

1. в умовах інформаційної блокади, а також небажання більшості людей щось читати й ще більше - думати над прочитаним, масові заходи дозволяють практично миттєво доводити інформацію до великих мас народу (достатньо лише оголосити її через мікрофон), а також привернути увагу світової спільноти до проблем України та її народу. На жаль, інформація може бути як інформацією, так і дезінформацією, тобто цей плюс не є абсолютним;

2. в умовах відсутності будь-яких можливостей для отримання об'єктивних відомостей щодо окремих "лідерів" (чи претендентів на лідерство), саме масові заходи дозволяють численним їх учасникам досить швидко побачити на власні очі, "хто є хто" (хоча б на підставі поведінки тих "лідерів" по відношенню до влади та відповідності їх дій їх же словам). На жаль, і цей плюс - дуже відносний, бо так само дозволяє "піднятися" різним пройдисвітам, демагогам, пристосуванцям, які бажають використати відповідні заходи у власних інтересах, або є "козачками" від влади з найрізноманітнішими завданнями - від просто відтягування хоча б якоїсь частини протестуючих кудись убік, до банальних провокацій з метою появи підстав для силового розгону акції;

3. дозволяють РЕАЛЬНИМ людям "навести мости" з такими ж РЕАЛЬНИМИ людьми, а також перевести віртуальні знайомства в реальну площину - також дуже відносний плюс, бо ті "мости" зовсім не обов'язково мають на меті досягнення тих результатів, заради яких акція й проводиться;

4. все ж дозволяють, хоч і не завжди, досягнути конкретних результатів, якщо їх завдання носять локальний характер, тобто такий, на вирішення якого влада може піти, щоб або не дати обуренню народу вийти з-під контролю, або може принести владі передвиборчі, наприклад, дивіденди або щось подібне до того, не завдаючи іншим інтересам влади суттєвої шкоди - як бачимо, і цей плюс є досить сумнівним з точки зору інтересів учасників заходу, який проводиться не владою, й тим більше - всього народу України;

5. систематичне проведення добре продуманих заходів дозволяє відволікти увагу владних структур від інших, що йдуть паралельно, дій народу (на жаль, такі приклади за останні 20 років мені невідомі).

Виходячи з усього сказаного, маємо зробити такі висновки:

1. масові акції протесту НЕ здатні бути засобом легітимного вирішення нагальних всеукраїнських проблем;

2. роль масових заходів може бути корисною для народу, але якщо вони будуть використовуватися лише як ДОПОМІЖНІ інструменти;

3. якщо ми дійсно бажаємо вирішити наші проблеми, то повинні раз і назавжди виключити з свого арсеналу будь-які нелегітимні шляхи їх вирішення;

4. єдино можливий (на практиці) ЛЕГІТИМНИЙ інструмент вирішення ВСЕУКРАЇНСЬКИХ проблем - ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ референдум, все інше - від лукавого.

Стараннями Кучми та його команди зовсім недарма проводився свого часу "референдум" - його справжньою метою було показати народові України "НЕДІЄВІСТЬ" всенародних референдумів, тобто посіяти серед народу ту саму зневіру, що й було досягнуто.

Й нарешті, декілька прикладів з нашого життя.

Одним з найбільших успіхів масових акцій вважається зняття з посади тодішнього прем'єра Масола. Так, його було знято. Але що з того? Що змінилося в цілому для України від того "успіху"? Чи стала наша Система більш пронародною? Ні, не стала.

Другий приклад - "помаранчевий майдан", на якому й мені довелося побувати. Завдяки йому до влади не прийшли "сині", а прийшли "помаранчеві" - факт. А що Система, змінилася? НІ, ані на йоту не змінилася. То де успіх, СПРАВЖНІЙ успіх? Немає.

"Податковий майдан", у якому я також приймав участь. Хоча б однієї з цілей цього заходу було досягнуто? Ні, жодної. Результат - податковий кодекс "працює", а серед підприємців, навіть серед дуже активних у 2010-му році,- зневіра та розчарування.

Автопробіг та "ультиматум" від АГОМСБ України. Дуже гучний "ультиматум", нічого не скажеш. Й ще гучніше - заява АГОМСБУ через місяць після "ультиматуму". І що? А нічого - "пшик" та все те ж розчарування.

"Безстрокові" акції від "Спільної дії" на чолі з Данилюком. Все те ж саме, тобто "видовище" чи "розвага" для одних, зневіра та розчарування - для інших.

"Голодування за мову" - зовсім "свіжий" приклад. Ну, поголодували, поговорили, дехто попіарився, а дехто - в лікарню потрапив... А результати? Правильно - ЖОДНИХ (позитивних для народу та його інтересів, маю на увазі). Зате за туманом цієї акції влада провела деякі дуже цікаві для себе рішення. Хто досяг успіху, в такому разі?

Подібних прикладів - величезний віз за 21 рік... Ми колись почнемо хоч про щось думати? Чи нас історія, власна історія, дійсно, вчить лише тому, що нічому не вчить? Схоже, що так, бо знову посипалися заклики - "виходьмо на акцію протесту під Український дім 24-го серпня!" Й навіть "вимоги" написані, ось такі:

"1. Свободу слова і Свободу ЗМІ
2. Скасування податкового кодекса
3. Скасування Харківських угод і антиукраїнського закону КІ - КО
3. Відставку уряду, ВРУ і Президента" ( http://www.facebook.com/events/449504841747713/ ).

Шановні, ви КОМУ адресуєте ті "вимоги"? Владі, від якої "вимагаєте" відправити саму себе у відставку? А з іншого боку, якщо ви заявляєте, що наша влада - антинародна, то чому ви кличете народ розмовляти (а пред'явлення якихось вимог - різновид розмови) з ТАКОЮ владою й саме з НЕЮ? Де ваша логіка? Її або немає, й тоді вам, як організаторам чогось потенціально дієвого,- грош ціна. Або ж ви, шановні, насправді граєте на боці Системи, дурманячи мізки людей своїми "вимогами", а отже - й на боці влади, яка й є "провідником" Системи на теренах України. Більше того, виходячи з тієї аксіоми, що безвладдя бути не може, то постає питання - якщо навіть і піде ЦЯ влада у відставку, то КОГО ви пропонуєте ТІЄЇ Ж МИТІ поставити на заміну "відставленим"? Мовчите? Ото ж бо й воно...

Саме така поведінка - кричати про "бандюків у владі", про життєву необхідність їх "вигнати", й т.ін. - властива фанам влади вчорашньої, тобто "опозиції". Й на НІЯКІ запитання на кшталт наведеного вони відповідати не збираються, мовчать, бо єдиною можливою відповіддю на те запитання є "МИ", тобто ВОНИ. Але хіба прізвища як мінімум деяких з них, що вже зареєстровані як кандидати на "вибори" 2012-го року, ніякої огиди не викликають? Вони чимось краще, ніж ці "бандюки"? А хіба намагання обілити себе та звалити всю відповідальність за те, що саме ПР опинилася при владі, на "противсіхів", ні про що не говорять? Де є та відповідальність, критичний погляд на власні дії, взагалі моральні цінності, коли ви звалюєте вину за появу нинішньої влади з хворої голови на здорову? Що, ПР у владі з'явилася випадково? Чи ЗАКОНОМІРНО? А якщо так, то в чому полягає та закономірність? Та й звідки взялися, й ЧОМУ взялися, усі ті "противсіхи"? Хіба не в результаті все тієї ж закономірності? І хіба не завдяки вам та вашим "реформам"? Отже, особисто я не бачу підстав для того, щоб плекати надію на якісь зміни, РЕАЛЬНІ зміни на краще, якщо до влади таки прийде "опозиція".

Висновок з останніх слів - ані влада, ані "опозиція", ані будь-хто ще, хто прийде до влади в результаті ІСНУЮЧИХ на сьогодні "правил",- НЕ Є тими, хто приведе країну й народ до вирішення нагальних проблем - вони просто НЕ ЗДАТНІ на це, бо "правила” побудовані так, щоб до влади приходили люди для ІНШИХ завдань. Вони й приходять... А дійсно вирішити проблеми можливо лише в тому разі, якщо спочатку буде змінено "правила гри", тобто всі закони про вибори, а потім - згідно з НОВИМИ "правилами" будуть проведені ПЕРЕВИБОРИ усієї влади. Іншого ЛЕГІТИМНОГО шляху зміни влади НЕ існує. Як можна змінити ті правила, витікає з вищесказаного - лише через референдум, бо інших ЛЕГІТИМНИХ засобів для прийняття ВСЕНАРОДНИХ рішень НЕ існує. Але референдум, який проведе САМ народ, й аж ніяк не влада, будь яка влада...

Вже б давно потрібно нам усім зрозуміти — одними лише протестами, тобто запереченнями, нічого не збудуєш — заперечувати можна лише те, що ВЖЕ збудоване.
--------------------
ВО "Україні - чесні вибори"
http://vocv.at.ua/
.