IPB

Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )

6 страниц V   1 2 3 > »   
Ответить в эту темуОткрыть новую тему
> Предприниматели и все-все-все, что дальше делать будем?
Витал_Д
сообщение 15.01.2012, 23:36
Сообщение #1


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Люди при власти, согласен,- не те, благодаря которым Украина может стать процветающей страной, а ее граждане - счастливыми. Так что, выход в том, чтоб заменить власть? Увы, но если начать с этого, то оно ничего не даст, о чем написано в "Що зміниться, якщо негайно переобрати ВРУ та ПУ й призначити інший КабМін?".

"Конституция виновата!" - так говорят те, кто либо не соизволил разобраться, что к чему, либо сознательно вешает лапшу на уши (власть принимает в этом действе самое активное участие, между прочим,- делайте выводы, сограждане). Но почему не Конституция? Читайте в "О новой Конституции – панацея?".

"Демократия виновата!" - ставят "диагноз" другие. Гм, а она у нас есть, чтоб быть "виноватой"? А если нет, то как можно обвинять в чем-то то, чего нет? Вот, гляньте в "Суть украинской «демократии»".

"Проблема сидит в нас самих, а потому нам надо начать с себя!" - кричат третьи. Однако, прошу посмотреть в "Начните с себя... советуют... борцы "за светлое будущее”".

Духовность, моральность, система ценностей вообще,.. не являются причинами имеющегося положения в Украине. Они, как и само это положение,- являются СЛЕДСТВИЯМИ неких причин, лежащих на более высоком уровне - в Системе. Подробнее см. в "Маленький штрих к некоторым понятиям".

Находятся и такие, которые говорят, что все разговоры о наших проблемах - надуманные ("искусственно раздуваемые", "проплаченные"...), вплоть до того, что общенародных проблем якобы нет вообще, а все остальное - это проблемы частные, субъективные... Так ли это на самом деле? Смотрим в "О системном мышлении — 9".

И так далее, и тому подобное...

Власть, будучи "телохранителем" и "проводником" Системы, постоянно подбрасывает нам, чтоб мы тут не скучали и "боролись", все новые и новые версии объектов (целей) нашей "борьбы". Подбрасывает руками либо знающих (и неплохо имеющих на этом) что к чему на самом деле лиц, либо руками наивных (несознательных, глупых, неразобравшихся,.. всяких) "рядовых украинцев", вдруг "прозревших". Подбрасывает, конечно, лишь те версии, которые не имеют ничего общего с ИСТИННЫМИ причинами имеющейся в Украине ситуации.

Подбрасывает для того, чтобы отвлечь наше внимание от этих причин, увести в сторону и подальше от них - только таким образом Система будет жить и здравствовать и далее...


Так что же делать нам - "бороться" с теми целями, которые нам подбрасывают? Бороться со следствиями? Но ведь такая "борьба" - то же самое, что бороться с постоянно возникающей простудой, не ликвидировав сквозняк!?

Может быть, все же разумнее ПРИЧИНЫ устранить? Где они, и что из себя представляют, см. в "Система: діагноз & рецепт".

Подробнее о Системе "разжевано" в "Так какая же Система нам нужна и почему?".

А конкретнее, в виде уже проекта Программы действий, написано о том, что именно нужно делать, в "Програма дій (проект)" и в "Проект Программы действий (русский язык)".

На часто встречающиеся вопросы, связанные с моими предложениями, ответы содержатся в многочисленных материалах, имеющихся на сайте http://vocv.at.ua/ .

Естественно, мгновенно находятся "правильные" ("научно обоснованные", "исторически подтвержденные"...) возражения от "настоящих демократов" о том, что все, о чем я пишу - "бред" (ПОЧЕМУ "бред" - сие великая тайна есть, а потому - не раскрывают ееsmile.gif).

Очень часто вместо обсуждения моих предложений обсуждают меня самого, и это радует, если честно. Радует потому, что ТАКОЕ обсуждение - верный признак ОТСУТСТВИЯ у "оппонентов" сколь-либо серьезных аргументов "против". Тем самым они признают, что в этих идеях что-то все же есть такое, что Системе не нравится и может угрожать ее существованию в нынешнем виде.

Нередко говорят, что ничего не получится, и получиться якобы не может, по причине отсутствия Лидера, то есть - "мессии", который поведет, а мы, как стадо послушных баранов, пойдем за ним. Куда именно поведет - вопрос десятый, как правило. Главное, чтоб он нам втемяшил - там, куда он нас ведет - хорошо. Что-то напоминает... Но посмотрите "Эй, Лидер, скажи-ка мне - куда ведешь меня, толпу твою?".

Другие говорят, что наше "быдло" просто неспособно ни на что, а потому, мол, все мои идеи и предложения просто обречены... В ответ им - "АКЦИИ, Акции, акции, "акции"...".

..........

И так далее...

Так что, прошу к столу. Но - не всех, а лишь тех, кто искренне желает сделать эту страну такой, какой она заслуживает быть. Тех, кто желает успеть пожить в ТАКОЙ стране. Но даже если и не самому пожить, то хотя бы потомкам своим такую возможность дать.

Ведь кто, по большому счету, виноват в том, что по детской наркомании, детскому алкоголизму, детской преступности,.. Украина - общепризнанный "лидер"? Да ведь мы, родители этих детей, и виноваты - наплодить-то наплодили, да вот о будущем их думать не желаем - боимся за СОБСТВЕННОЕ спокойствие, все причины выискиваем, чтоб кого-то другого показать виноватым... Где же наша ответственность перед ними? Мы, нынешние, живем за счет их, будущих, не так ли, если подумать? Эгоисты? Или и того похуже?

Первой задачей стоит необходимость как можно более широкого распространения представленных здесь материалов - везде, где только можно. Крайне полезным было бы НЕЗААНГАЖИРОВАННОЕ подключение к дальнейшей работе над данными предложениями профессионалов - психологов, социологов, системных аналитиков, юристов,... при условии исключения каких бы то ни было попыток выхолащивания сути идей и предложений с целью ее подмены на очередную ложную версию целей "борьбы" народа за свое будущее.

И последний штрих - обо мне, чтобы сразу исключить всяческие домыслы и подозрения:

  • - во власть я не стремлюсь и никогда не стремился;
  • - в выборах (в качестве кандидата во что-нибудь) никогда не участвовал и желания такого не имею;
  • - ни в какой партии не состою и состоять не собираюсь, хотя попытки "объединить" меня с собою предпринимались и предпринимаются разными партиями;
  • - никакой олигарх за мной и/или за ВО "Україні - чесні вибори" не стоит;
  • - ВО "Україні - чесні вибори" НИКАКОГО отношения к непосредственно "выборам", бывшим и будущим, не имело, не имеет, и не может иметь, поскольку его задача состоит в совершенно другом;
  • - название этого объединения говорит лишь о том, что мы выступаем за превращение ВСЕХ фарсов, любого уровня, под названием "выборы", в выборы настоящие, основанные на:
    • - полном доступе избирателя к ОБЪЕКТИВНОЙ информации о кандидатах;
    • - полном отказе от имущественного ценза и всего, что с ним связано;
    • - введении в законодательство критериев выборов, обеспечивающих РАЗВИТИЕ страны вместо ее деградации;
    • - внедрении механизмов ответственности не только избранников ПОСЛЕ выборов, но и кандидатов - еще ДО выборов;
    • - полном отказе от каких либо партийных списков, как закрытых, так и открытых - коллективной бывает лишь безответственность;
  • - все, что предлагается, носит КОМПЛЕКСНЫЙ характер и должно внедряться СИСТЕМНО, если мы хотим РЕШЕНИЯ проблем, а не их "залечивания". По этой причине прошу не судить обо всем массиве предложений, основываясь исключительно на отдельных из них, в отрыве от остальных (по хвосту слона нельзя сказать, что представляет из себя весь слон). Систему можно изменить ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО системными мерами ее же уровня, основываясь на результатах СИСТЕМНОГО анализа причин ее нынешнего поведения.

Кажется, все... пока.


--------------------

ВО "Україні - чесні вибори"

.


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 23.01.2012, 11:12
Сообщение #2


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Тлумачник до "Угоди про спільні дії Об’єднаної опозиції України"


Отже, "Комітет опору диктатурі", скориставшися мітингом з приводу свята Дня Соборності України, оголосив "УГОДУ про спільні дії Об’єднаної опозиції України". Здавалося б, радіти потрібно - нарешті невладарюючі (сьогодні) суб'єкти українського політикуму зголосилися про поєднання своїх зусиль. Але чомусь не дуже радісно, принаймні, особисто мені. Чому? А от давайте не просто почитаємо цю "Угоду", а почитаємо уважно. Й ми побачимо деякі положення в ній, які є нічим іншим, як словоблуддям та демагогією, пробачте за різкість. А щоб не бути голослівним, наводжу цитати з того документу й невеличкі свої коментарі до них:

- "відстоюючи необхідність повернення країни на демократичний шлях розвитку..."

Цікаве слово тут ужите - "повернення". Тобто, ДО 2010-го року наша країна розвивалася демократичним шляхом? Так це потрібно розуміти? Але дозвольте, всі ми (й ви також) говоримо про "олігархічний лад" в Україні - він що, лише в 2010-му році зформувався? А може, насправді, ви, автори "Угоди", видаєте нам локшину замість правди? Здається мені, що ствердна відповідь на останнє запитання буде правильною й чесною, бо НЕ БУЛО в нас "демократичного шляху розвитку", була лише його імітація, від якої потроху нинішня влада відмовляється, бо з часом навіть імітація не буде вже потрібна. То куди ж "повертатися", шановна "опозиціє"?

- "конституційне право громадян України на формування органів влади, отже – на вільні і чесні вибори..."

Й коли це взагалі у нас було? "Вільні" в умовах дикого майнового цензу? "Чесні" в умовах повної відсутності доступу виборця до об'єктивної інформації про кандидатів? Про що ви говорите? Про "конституційне право", яке на папері як було, так і залишилося, але в дійсності як було воно відсутнім, це право, так і залишається відсутнім? То про що ми говоримо, про окозамилювання?

- "Вибори до Верховної Ради України у жовтні 2012 року дають нам реальну можливість зробити це конституційним шляхом..."

Що саме зробити? Вам прийти до влади? Так ви ж вже були в ній - були й керували так, що саме завдяки "високій якості" вашого керування ви й стали "опозицією", тим самим забезпечивши можливість прийти до влади тим, хто є в ній сьогодні?! Що, наступна ваша спроба буде кращою? А чому, з яких підстав, я повинен вам повірити, якщо я ще не забув про ПРіБЮТ, про проект Податкового кодексу, підготовлений саме вашим урядом, про незаконні постанови вашого ж уряду й таке ж саме, що й зараз, хай і не настільки демонстративно-зневажливе, голосування у Верховній Раді, й т.п.? Чи ви впевнені в тому, що я - повний бовдур, а тому про все забув?

- "Задля повалення антинародного режиму та відновлення справжнього народовладдя..."

Ну, про "повалення" все зрозуміло - без цього вам влади не бачити. Але ось - цікаве слово "відновлення", тільки тепер - "справжнього народовладдя". Це за вашої влади, я так розумію, було не просто "народовладдя", воно було "СПРАВЖНІМ"! Отакої!? Виходить, що саме на народі й лежить повна відповідальність за те, до чого Україна дійшла у своєму "демократичному розвитку", а ви десь навіть постраждала сторона... Браво, нічого не скажеш...

- "забезпечення підготовки і проведення чесних виборів народних депутатів України..."

А чи можливі у принципі "чесні вибори" за діючих "правил гри"? Чи має можливість порядна людина, якщо того зажадає, бодай якось конкурувати з "грошовими мішками", щоб стати депутатом? НЕ МАЄ! А чи має можливість прийти до влади людина, що не в змозі двох слів написати без трьох помилок, що не має аніякої уяви про такі слова як "совість", "людина", "народ", проте має достатньо грошей та/або зв'язків? ТАК, МАЄ! Й за таких "правил гри" ви ведете мову про "чесні вибори"? Чи про що ви там взагалі, з високої трибуни?

- "недопущення фальсифікації голосування і спотворення волевиявлення громадян..."

"Волевиявлення громадян" спотворюється ЗАДОВГО до безпосередньо дня "виборів". Спотворюється тим, що громадяни абсолютно не знають, що з себе представляє той чи інший кандидат. Звідкіля виборець отримує подібну інформацію? Так, з екранів телевізорів, з бігбордів, з передвиборчих листівок чи агіток. Все? Хтось насмілиться назвати такого роду "інформацію" правдивою? А мо', вірніше б було говорити про "волевиявлення" на підставі інформації РЕКЛАМНОЇ? Відносно товарів є таке слово - "втюхування"...

- "Визнають базовими вимогами до кандидатів порядність, принциповість, фаховість, громадський авторитет та бездоганну репутацію..."

А судді хто? Ви ж самі? А що є для вас "порядність, принциповість, фаховість, громадський авторитет та бездоганна репутація"? Особливо стосовно тих, хто у владі ВЖЕ був, й не лише був, а доклав певних "зусиль" задля того, щоб Україна опинилася у нинішньому стані - про яку таку "порядність" іде мова?

- "процес формування нової української влади..."

"Нова"... Навіть говорити немає про що, така вона "нова".

- "Тільки разом ми зможемо досягти спільної мети – побудувати справедливу та заможну країну!.."

Щось таке я чую перед КОЖНИМИ "виборами". КОЖНИМИ! А віз - і нині там, що за "їхніх", що за "ваших"... Думаю, що усім вам, учорашнім та сьогоднішнім, бракує одного - рішучості народу вигнати усіх вас геть. А потім створити дійсно нову владу - з людей, які не брешуть, багато не обіцяють, але - роблять та відповідають, за кожне своє слово відповідають. Ось саме цього особисто я вам би всім і побажав.

--------------------

ВО "Україні - чесні вибори"

.


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Домогосподарка
сообщение 23.01.2012, 16:46
Сообщение #3


Пользователь
**

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 110
Регистрация: 19-November 09
Пользователь №: 15386



Вітал_Д, переглянула для знайомства проект програми дій, бо мене зацікавили терміни її реалізації. В тезисі 19 Ви називаєте період до 20 років, необхідний для зміни менталітету виборця. З Вашої точки зору, скільки років нам ще треба цього досягати? Мені здається, що не через свідомість виборців, а через жорстокий опір влади прийдеться довго реалізовувати ідею референдуму.
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 24.01.2012, 14:11
Сообщение #4


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Цитата(Домогосподарка @ Jan 23 2012, 04:46 PM) *
Вітал_Д, переглянула для знайомства проект програми дій, бо мене зацікавили терміни її реалізації. В тезисі 19 Ви називаєте період до 20 років, необхідний для зміни менталітету виборця. З Вашої точки зору, скільки років нам ще треба цього досягати? Мені здається, що не через свідомість виборців, а через жорстокий опір влади прийдеться довго реалізовувати ідею референдуму.

Час, потрібний для зміни менталітету виборця, а також час, потрібний для реалізації програми,- зовсім різні речі. Ми не можемо чекати на те, щоб менталітет змінився, тим більше, що цього й не станеться не лише через 20 років, а й взагалі ніколи, якщо просто на те чекати - так буде тому, що Система як "виховувала" ТАКИЙ менталітет, так і буде продовжувати діяти у тому ж руслі, ще більш його "покращуючи". Таким чином, щоб вийти з цього кола, очікування змін у менталітеті виборця не є й не може бути прийнятним.

Інший шлях - через диктатуру якогось "месії", що залізною рукою наведе у країні порядок та силоміць почне змінювати той самий менталітет, також не є й не може бути прийнятним. Що ще залишається? Залишається той варіант, який запропоновано у програмі. Тобто те, чого не має у свідомості виборців, а повинно б було там бути, потрібно ЗАРАЗ (через референдум) прописати у виборчому законодавстві, щоб воно ДОПОВНИЛО недостаючі елементи свідомості. Зробити це значно легше й простіше, аніж змінити свідомість мільйонів людей. А з плином часу, по мірі змін у менталітеті, ті норми можна буде поступово з законодавства видаляти, якщо буде така потреба. Головне тут є те, що такий варіант дозволяє реалізовувати програму вже зараз. Пояснив?

"Жорстокий опір влади" можливий, і обов"язково буде. Більше того, ступінь жорстокості буде тим більше, чим менше людей буде приймати активну участь у підготовці до референдуму. Й навпаки. Отже, з цього випливає завдання (задля уникнення великих й невинних жертв) якомога більшого поширення інформації, залучення активних людей до цього процесу, пошуку тих людей, які б могли самостійно (без мене) пояснювати іншим, що й до чого та чому.


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 24.01.2012, 14:26
Сообщение #5


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Від “скептика” - “справжнім опозиціонерам”


22-го січня, як відомо, деякі “опозиційні партії”, що дуже “переймаються насамперед інтересами України та її народу”, “жагою служіння державі”, та т.ін., й аж ніяк “не” жадобою повернення до влади у своїх корисних цілях, оголосили про підписання “Угоди про спільні дії Об’єднаної опозиції України". Й все було б добре, якби так і було насправді, але мої особисті сумніви щодо справжніх цілей “опозиціонерів” змусили мене більш уважно почитати ту “Угоду”. Результатом став “Тлумачник” до неї, який недвозначно продемонстрував - “об'єднання опозиції заради повернення до демократії” почалося з ... демагогії. Дуже “порядний” документ під назвою “Угода...” вийшов, а що ж далі буде, якщо ПЕРШІ кроки — ТАКІ?

Комусь, природньо, той “Тлумачник” сподобався, а комусь — ні. Останні, щоправда, замість того, щоб таким само чином (тобто по пунктах, як і в “Тлумачник”) розбити написане мною вщент, використали зовсім інше. Як і належить справжнім демагогам, вони повели мову про “скептиків” та “песимістів”, про “синє небо” й “грати”, про “долю України” й “демократію”..., залишивши написане у “Тлумачник” взагалі БЕЗ розгляду, взагалі БЕЗ відповідей ПО СУТІ. Немає, мабуть, чим відповісти...

Що ж, якщо так, то я би хотів дещо додати, в першу чергу — для “оптимістів” від “опозиції”.

Отже, усім людям, абсолютно усім, відома така простенька формула:

я взяв” - “я віддав” = “мій борг”.

Наприклад, якщо ви мені дасте (в борг) 100 гривень, а я за тиждень поверну вам 70 гривень, то мій борг вам складе 100-70=30 гривень — все дуже просто й у людини без деяких захворювань у голові ніяких питань не викликає, чи не так? Ця формула навряд чи була б такою цікавою стосовно теми розмови, якби вона не була УНІВЕРСАЛЬНОЮ. На жаль чи на щастя, але вона Є універсальною, ось погляньте:

я використав прав” - “я виконав зобов'язань” = “моя відповідальність”.

Очевидно, що цей варіант — те ж саме, що й наведене вище, а відрізняється від першого лише тим, що не вимірюється гривнями чи кілограмами (хоча й можлива деяка формалізація, наприклад, через рейтинги). Наприклад, якщо народ свого часу дозволив вам використати якусь суму усіляких прав, які не є доступними “пересічному” громадянинові, й ви їх використали (у своє задоволення), але при цьому про свої зобов'язання перед тим же народом забули, то що маємо у результаті? Так, маємо ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Вашу, що були при владі, й тих, хто є зараз при владі — усіх вас, і - незворотньо, бо наведена формула — є закон, який змінити НЕМОЖЛИВО. То що вам ще незрозуміло?

Й окремо хотів би звернутися також і до всіх інших громадян. Та сама формула діє у відношенні ДО УСІХ нас, й до КОЖНОГО з нас, незалежно від того, чи є хтось з нас при владі, чи не є, й діє ЗАВЖДИ. Якщо ми, кожний з нас, бажаємо, аби належні нам права й справді були реалізованими, то й ми, кожний з нас, повинні належним чином виконувати свої ж обов'язки — одне від іншого відділити неможливо. Отже, бажаємо гарну владу (без лапок) — хто нам заважає її такою зробити? Бажаємо порядку у державі — наводимо його. Й так далі...

Тож рахуймо - народ загалом, й “опозиція”, зокрема.

---

ВО "Україні - чесні вибори"

.

Сообщение отредактировал Витал_Д - 24.01.2012, 14:29


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 25.01.2012, 14:37
Сообщение #6


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Дивні ми люди... Дивні?


Скільки вже разів мені (й не лише мені) доводилося говорити іншим людям, виборцям, що в нашій країні діють такі “правила гри”, що порядна людина не має жодних шансів, аби прийти до влади чесним шляхом (нечесний відпадає за визначенням). Жодних шансів для порядної людини! Й до цього часу мені ще не довелося зустріти таку людину, яка б не погоджувалася з таким висновком. Здається мені, що й немає взагалі таких людей. Та це й не дивно, оскільки висновок про нульові шанси порядного громадянина стати владою або її частиною не зі стелі ж узявся?! Отже, немає таких, хто заперечував би це (принаймні, аргументовано заперечував би)...

Дивно інше, й навіть - дуже дивно. Маю на увазі поведінку тих самих людей, виборців, які, знаючи про наведений вище факт, завзято сперечаються між собою, за кого краще голосувати... Якісь програми аналізують, чергові обіцянки вислуховують, доводять один одному, що той кандидат — не заплямований (ще), а ось той — брехун, й т.ін. Шановні, ну чому ж ви це робите, якщо знаєте, що порядній людині шлях до влади — перекрито!? На що ви сподіваєтеся? На диво? Так воно ж вже є — ви самі й є те “диво”?!

Ось давайте трохи поміркуємо. Уявімо собі, що є такий собі Петро Коловладенко. У владі ніколи не був. У злочинах не помічений. Чемний. Освічений. Говорить іншим, що існуюче становище в країні не є задовільним, а тому щось треба робити, а задля цього, ясна річ, доведеться балотуватися у депутати. Уявили?

Й ось тепер запитання: цей Петро Коловладенко знає про те, що в нашій країні існує жорсткий (якщо не жорстокий) майновий ценз? Про той самий ценз, завдяки якому, не маючи в кишенях вільних коштів у сумі з багатьма нулями, намагатися пройти до влади — марна справа? А ще ж, окрім майнового цензу, існують й інші, не менш дієві за нього, засоби відсторонення порядних людей від влади (наприклад, масована обробка виборців завідомо брехливою інформацією про “суперякості” якогось там кандадата)... Так знає про усі ці перепони наш Петро, чи не знає? Очевидно, можливих варіантів відповідей — лише дві — або не знає, або знає. Тож, по черзі:

1. не знає. Якщо так, якщо не знає те, про що відомо усім, то відразу постає інше питання — він звідки звалився? Чи настільки “розумово розвинутий”, що зрозуміти нічого не може, навіть проживши ТУТ усе своє життя? Й ось тепер запитання до вас, виборців,- вам потрібна ТАКА людина у владі? Така, яка не в змозі зрозуміти те, що цілком зрозуміло вам? Зважте також на те, що у даному випадку не має абсолютно ніякого значення, порядна та людина-кандидат, чи не порядна — з її розумовими здібностями нічого путнього вона все одно зробити не зможе. Отже, відпадає...

2. знає. Цей варіант дещо складніший за попередній, оскільки має два підваріанти, а саме:

а. Петро Коловладенко — людина порядна, й дійсно бажає щось зробити корисне для народу й держави. Знаючи, що існуючі нині “правила гри” не дозволяють прийти до влади людям порядним, навряд чи пан Петро буде балотуватися — шансів немає. Більше того, він, якщо з розумом у нього все гаразд, повинен розуміти й інше — навіть якщо якимось дивом він і зможе стати депутатом, то зробити щось дійсно й вагомо корисне для народу він не зможе. Не зможе тому, що потрібної для того більшості він не має й мати не буде — знову ж таки завдяки все тим же “правилам гри”. Розуміючи це, у владу наш Петро не піде. Не піде до тих пір, доки існують та діють ті кляті “правила”. А що робити буде? Так, буде намагатися змінити їх, яким завгодно шляхом — лише по їх зміні буде якийсь сенс у балотуванні. Таким чином, цей підваріант недвозначно обумовлює можливі дії Петра Коловладенка — на даному етапі серед кандидатів у владу ми його НЕ побачимо. До речі, саме ці обставини призводять до того, що деякі “знавці” стверджують, що потрібно обирати менше з двох зол, бо порядних людей, буцімто, в нашій державі вже не лишилося (вони, як бачимо, в державі є, але у владу йти не бачать ані можливостей, ані сенсу). Ну, то “знавці”... Отже, за ТАКОГО Петра можна б було проголосувати, але серед кандидатів його — НЕМАЄ!

б. Петро Коловладенко — людина непорядна, й перебування у владі потрібно йому задля якихось власних інтересів. На жаль, саме цей підваріант — типовий у сьогоднішніх умовах. Не бачу необхідності щось тут пояснювати, бо ви й самі, певен того, розумієте — за ТАКОГО Петра голосувати аж ніяк не можна. Не можна тому, що всі його обіцянки вам — брехня, а його справжня мета — власний добробут понад усе. Заради досягнення цієї мети він, не задумуючись, готовий стати “тушкою”, чи “опозицією”, чи сьогодні владу останніми словами “крити”, а наступного дня стати речником, приміром,...

Й що ж маємо у сумі? А ось:
1. голосувати за такого — немає ніякого сенсу;
2а. голосувати можна, але немає за кого — кандидат відсутній;
2б. голосувати за ТАКОГО — собі зашкодити.


Правда, цікаво? До речі, свідома чи несвідома, але позиція “противсіхів” виявляється, таким чином, найбільш обгрунтованою. І не дивно. Не дивно тому, що ... дивіться пунктики ще раз — УСІ, хто реально намагається стати владою за ІСНУЮЧИХ умов, є або шулери за визначенням, або просто неадекватні. Повторюю — УСІ! Ще одне гарне підтвердження справедливості цих висновків - “голосування ногами”, тобто масова неявка виборців на виборчі дільниці...

Й що ж робити? А вихід, справжній вихід, випливає (навіть на поверхні лежить, якщо подивитися), із змісту написаного — без кардинальної зміни “правил гри” НІЯКІ голосування, НІЯКІ “вибори”, не змінять НІЧОГО. Не змінять тому, що НЕ МОЖУТЬ змінити - хоч голосуй, хоч не голосуй, хоч сперечайся, хоч з усім погоджуйся... Отже, спочатку — зміна умов на такі, які б зробили принципово можливим (а ще краще — забезпечували) прихід до влади людей порядних (й не лише порядних, а об'єктивно кращих), а другим кроком — проведення справжніх виборів (за новими, зміненими, “правилами гри”). Такі вибори, очевидно, можливі лише у тому разі, якщо зміст п.2а зміниться з “не побачимо” на “побачимо”. Як цього можна досягти — в інших матеріалах, що є на сайті http://vocv.at.ua/(їх огляд можна почати з “Резюме”)...

Не роблячи зазначеного, продовжуючи суперечки з приводу “за кого голосувати” чи “хто кращий” за нині діючих правил, ми — дивні люди. Дивні тому, що І сперечаємося з цього приводу, І одночасно з цим говоримо, що порядні люди у владу прийти не мають змоги... Сперечаємося й говоримо ОДНОЧАСНО, навіть не помічаючи протиріччя в ТАКІЙ своїй поведінці!? Хіба не диво?..


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 28.01.2012, 19:41
Сообщение #7


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Начебто лікарям


Десь років зо 30 тому, ще за часів СРСР, в одній з лікарень стався жахливий випадок. Справа в тому, що до тієї лікарні потрапили дві жінки — одна з астмою, а інша - з запаленням легенів. Й якось так сталося, що у рентгенкабінеті переплутали одне з одним прізвища тих жінок на знімках. На підставі знімків лікар поставив діагнози, очевидно, невірні, й прописав лікування. Одну з тих жінок, що хворіла астмою, лікували від запалення легенів, а іншу, навпаки — від астми, хоча в неї було якраз запалення легенів. Згодом одна жінка померла, а інша - стала інвалідом. Звісно, ніхто такого фіналу не чекав і не бажав, але... така от історія...

Подібні випадки, на жаль, час від часу трапляються скрізь - в різних країнах, містах, лікарнях... Жахливі випадки, що й казати. Але вони безпосередньо торкаються невеликої кількості людей — самих постраждалих та їх близьких. А якщо так само помилково буде поставлено діагноз у разі якоїсь епідемії, коли захворівших - мільйони? Лише уявіть собі середньовічну епідемію чуми, але в наш час?!

То чи можна припуститися помилки у діагнозі? Відповідь очевидна — припуститися, звісно, можна, але наслідки...

З іншого боку, захворювання бувають не лише медичні, а й соціальні, коли традиційні ліки ні до чого — хіба у цьому разі діагноз може бути хибним? Як і у відповіді на попереднє запитання, звісно, може, але наслідки...

До чого я це веду?

Та до того, що “лікарів-волонтерів” у наш час... а пропозицій скільки!? Трапляються між ними, хоча й зрідка, але справді вельми цікаві ідеї, що ніяк не заслуговують на їх забуття. Але я — не про це, просто дуже хочеться (й потрібно) запитати всіх цих “лікарів” - де є поставлений вами діагноз? Немає? То ви кого й від чого саме лікувати збираєтеся? А чи впевнені ви у тому, що не помиляєтеся, адже ціна помилки ... (дивіться вище)? Ага, є? Ви перевірили, не помиляєтеся? Покажіть підстави, будь ласка...

Гм, схоже, дехто не розуміє, навіщо воно... Гаразд, давайте трохи поміркуємо з цього приводу.

Уявімо собі, що (не дай Боже, звісно), якимось ранком прокинувшися, ви відчули, що вам — зле. Схоже на застуду, начебто, але щось сумніви беруть, бо симптоми якісь “розмазані”. Досить звичайне явище, чи не так? Що ви робите за таких обставин? Хтось відразу чимчикує до лікаря, хтось сподівається на те, що саме все пройде, а хтось і самолікуванням починає займатися... Незважаючи на те, що усі ці дії — зовсім різні, все ж ніхто у таких обставинах не бажає собі нічого паганого й робить те, що робить, виходячи із власних уявлень про свій організм та про обсяги необхідної йому допомоги. А спільним у всіх нас є те, що усі ми зовсім не поспішаємо довірити свій організм, своє здоров'я, кому прийдеться, а довіряємо лише або самим собі, або лікарю НЕ самозванцю. Так?

То чому ми не поспішаємо до людини, яка рекламує себе як лікаря, але такою не є? Очевидно, тому, що добре розуміємо — справжній лікар ніколи не займається лікуванням “навпомацки”, а тому спочатку проведе ретельне обстеження хворого, вивчить історію хвороби, проведе консіліум у разі потреби, по тому — поставить діагноз, на підставі якого випише припис та рецепт, обравши саме ті процедури та ліки, які здатні дати найкращий ефект з мінімальними побічними наслідками, й лише після усього цього почне лікувати — не раніше! Бувають, звісно, екстрені випадки, але й у таких випадках, наскільки це можливо, справжній лікар добре обдумує, що, як, та чому, робити.

Отже, для дійсно лікування потрібні:

- усвідомлення нами необхідності звернення до лікаря (усвідомлення наявності проблем);
- сам хворий (кого чи що лікувати зібралися);
- ретельне обстеження хворого й вивчення історії хвороби (аналіз наявного становища);
- точний діагноз (знаходження причин наявного становища);
- припис на лікування (мінімально можлива, але достатня за результатами, програма дій);
- правильно підібраний рецепт (вибір засобів, найефективніших з доступних);
- точне виконання прописаних процедур (виконання програми обраними засобами).


Й ось тепер, шановні читачі, скажіть, будь ласка, які пункти з перелічених ми можемо дозволити собі викинути? Є серед них такі? Здається, немає — потрібно УСЕ! А що ж наші “лікарі”, що зібралися “лікувати” чи то суспільство, чи то країну, але - “лікувати”, до того ж ... терміново?

Можливо, не всі з них про перелічені тут пункти знають? Здається мені, що далеко не всі, а тому дозволю собі поставити перед “лікарями” декілька запитань (виходжу з того, що більшість людей вже розуміє — не зовсім ясно, в кого, але є якась хвороба й вже потрібна допомога “лікаря”):

1. То хто ж (чи що) є наш “хворий”? Багато хто з вас, панове розробники ідей та пропозицій, промовляють у відповідь слово "Система", але практично ніхто з вас чомусь ані слова не говорить, що воно таке - та “Система”. Й самі не знаєте? То навіщо тоді незрозумілими словами кидаєтеся? Чи знаєте, але говорити чомусь не бажаєте? Чому?

2. Якщо ми маємо відповідь на перше запитання, то яка ж “хвороба” гнітить нашого “хворого”, виходячи з наявних “симптомів”, з “історії хвороби”, з “обстеження хворого”,..? Які “прогнози”, як кажуть справжні лікарі, у разі застосування правильно прописаного лікування (а), у разі хибного пропису (б), та у разі пасивного спостерігання за подальшим розвитком “хвороби” (в)? До речі, з цих же відповідей одночасно буде видно й відповідь на таке — де саме “хвороба” міцна, а де ми її можемо подолати досить невеликим зусиллями.

3. Нарешті, третє запитання, відповідь на яке майже автоматично може бути отримана з відповіді на попереднє, - якими можуть бути найменш шкідливі (за “побічними ефектами”), найбільш дієві, та, головне, максимально запобігаючими можливим рецидивам, "рецепт" лікування та припис на лікування “хвороби” на ДАНИЙ момент часу? Завважте, що мова йде не про те, що ”хворий організм” ВЖЕ вилікувався чи хоча б ПОЧАВ виздоровлювати, а про те, щоб за допомогою "ліків та процедур" тільки повернути нашого "хворого" на шлях "виздоровлення", а далі, як і у житті, він і власними силами повинен обійтися (за нашого сприяння, звісно, але вже не у лікуванні — така собі “підтримуюча терапія”).

Ось такі от запитання ... такі, що, на мій погляд, без чітких відповідей на них на всі, годі й сподіватися бодай на якесь поліпшення стану “хворого”, а разом з ним — і усіх нас. То що скажете, панове "лікарі"? Чи повноцінний ви нам “рецепт” пропонуєте? Чи втюхуєте аби що, начхавши на те, що написано на початку цієї статті? А наслідки?
--------------------
ВО "Україні - чесні вибори"
.


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 01.02.2012, 12:10
Сообщение #8


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Про шкіру та ведмедів


Один каже: “тре замість усіх податків на добро увести один податок — на шкоду, тоді все стане добре!” А інший йому: “та ні, потрібно розмір платні чиновникам поставити у залежність від добробуту людей - лише тоді все зміниться!” Третій: “насправді усі наші біди від того, що нардепи — не ті, та й судді не обираються народом. От якщо переобрати перших та суддів обирати, от тоді й вирішимо наші проблеми!” Четвертий: “потрібно систему влади розділити на п'ять незалежних одна від одної гілок — лише так влада буде такою, яка країні потрібна!” П'ятий суперечить: “ні, справа — у нас самих, у наших моральності та свідомості, тож нам потрібно їх змінити, щоб чогось досягти!” Шостий погоджується із сьомим і разом з ним: “партія потрібна, нова, справді народна, альтернативна усім цим збіговиськам — привести її до влади й вона усе вже зробить!” Восьмий,.. двадцять п'ятий...

Сотні, а мо, й тисячі, таких от “пропозицій”, за якими стоять “розробники шляхів вирішення проблем” і від найрізноманітніших партій чи ГО, і самі по собі, і найняті владою з цілком певною метою... усілякі, одним словом. Але якщо так багато людей небайдужих (щоправда, з якого боку - питання окреме), то чому ж до цієї пори НЕМАЄ тієї ОДНІЄЇ ідеї, яка б дійсно могла слугувати початком реальних перетворень? Чому усі ці сотні чи тисячі наявних “пропозицій” не є й не можуть бути такою ідеєю?

Та тому, що усі вони (чи майже усі) дуже схожі на відому приказку про шкіру невбитого ведмедя. Автори тих “пропозицій”, їх висуваючи, виходять з того, що у нас (чи у них, чи ще у когось) ВЖЕ є можливості запровадження тієї чи іншої пропозиції, а труднощі полягають лише у виборі “правильних” пропозицій. Чи вони вважають, що з якогось дива теперішня влада почне втілювати в життя “правильні пропозиції”, а справа лише за тим, щоб знайти їх? Чим ще можна пояснити повне ігнорування питання “ЯК”, маючи на увазі самий початок переходу від розмов до практики?

Не знаю, хто з них що вважає й з чого виходить (та й не цікаво це), але фактично усі їх “пропозиції”, свідомо чи несвідомо, послуговуються одній меті — відволікти увагу народу від дійсно вирішення проблем та завести його туди, де “дурень думкою багатіє”, ото й уся “користь”... Чому так різко висловлююсь?

А ви подивіться самі — чи не схожі усі згадані вище “пропозиціонери” на проектантів, що затято сперечаються між собою відносно кількості поверхів нового будинку, чи швидкості ліфтів у ньому, чи ще чогось, залучаючи у ці суперечки якомога більше людей, й при цьому ніхто з них не згадує про головне — про те, що будівельний майданчик, придатний для будівництва, ВІДСУТНІЙ (!)? Кому не зрозуміло, що для побудови ЯКОГО ЗАВГОДНО будинку потрібно мати ПІДГОТОВЛЕНИЙ майданчик? А де він є, якщо вести мову про проблеми нашого суспільства? Немає? То про що ви торочите, шановні наші мрійники (чи свідомі відволікачі уваги)?

Якщо й тепер комусь не зрозуміло, про що я, то наведу ще більш банальний приклад. Уявіть собі, що ви сперечаєтеся із своєю “половиною” про те, які саме меблі купувати й як їх розставляти, але свого житла у вас немає (й на обрії не видно), а живете ви у родичів, які не давали вам своєї згоди на якісь зміни у ЇХ хаті. Уявили? Дурість, мабуть, скажете ви. Так от, саме такими “пропозиціями”, на кшталт меблів до уявної квартири, займається переважна більшість наших “ідейників”. На жаль...

Сподіваюся, що усі правильно зрозуміли, про що саме йшла тут мова. Зрозуміли, та й замислилися — а над чим же насправді потрібно зараз голову ламати. До речі, не тільки над цим, але й над тими питаннями, про які йшла мова у статті “Начебто лікарям“ (ніхто навіть і не спробував заперечити висновки у ній — та й як можна заперечувати очевидні речі?).

То з чого б потрібно було почати, щоб не мати підстав для згадування про “шкіру невбитого ведмедя”? Так, і з створення (чи підготовки) придатного для вирішення проблем (яким саме шляхом їх вирішувати — тема наступна) стартового майданчика - без подолання цього етапу які завгодно, навіть найпривабливіші, ідеї будівництва нового суспільства залишаться лише мріями, чи не так?

Саме цьому етапу, без якого — нікуди, й присвячена більшість матеріалів та пропозицій, розміщених на сайті http://vocv.at.ua/ . Лише створивши (підготувавши) майданчик СТАРТОВИЙ, можливо й доцільно говорити про безпосереднє “будівництво” чогось нового. А зараз можливо (навіть теоретично) лише окреслити рамки того будівництва, й не більше того (особисто я вважаю цілком достатніми для цього міжнародні акти з прав людини — ознайомтеся з ними докладно й ви переконаєтеся у цьому самі).
-----
ВО “Україні — чесні вибори”
.


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 02.02.2012, 20:55
Сообщение #9


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Чи усім зрозуміло, що я тут намалював?



Фактично це є ілюстрація до статті "Про шкіру та ведмедів".

-----

ВО "Україні — чесні вибори”


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 08.02.2012, 01:06
Сообщение #10


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Більш розвернута та коментована, ніж попередня, ілюстрація до статті
"Про шкіру та ведмедів":






--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 12.02.2012, 17:48
Сообщение #11


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Интервью: Виталий Демиденко

Опубликовано на http://www.mirnew.info/news/people/176-demidenko

-----------------------------------------------------------------------------------------------------




Политическая ситуация в Украине крайне сложная и выхода из этой ситуации не видно. Складывается впечатление, что все политические силы работают на уничтожение Украины. Народ недоволен происходящим, а оппозиция пользуется сложившимся положением дел для поднятия рейтингов, обещая “светлое будущее”, если они придут к власти. Но еще никто из них не предложил реальных решений. Но в итоге страдает народ, который выбирает очередных потребителей благ, а сам остается ни с чем.

Все же есть люди, которые, не стремясь к власти, предлагают путь решения если не всех проблем, то именно тех из них, которые являются ключевыми, системными, из-за которых и порождается большинство всех остальных и проблем, и кризисных явлений в нашем обществе, в нашей стране. Предлагаю вам интервью с одним из таких людей, создателем Всеукраинского объединения “Україні - чесні вибори”, Виталием Демиденко.

Виталий, как вы оцениваете общую политическую ситуацию в Украине?
Оцениваю ее как очередной шаг к появлению в границах Украины Оруэлловского “1984”( редакция:роман антиутопия Джорджа Оруэлла). К сожалению, должен констатировать, что каждый последующий шаг, независимо от того, какого именно цвета наша власть, короче по времени, чем шаг предыдущий. То есть, двигаемся мы к пропасти с ускорением. И это - неизбежность того пути, на который мы, особо не задумываясь, ступили в момент обретения независимости Украиной. Кто в то время думал о создании такой системы общественно-политического устройства страны, которая гарантировала бы стране - процветание, а каждому ее гражданину - счастье и благосостояние - и духовное, и материальное? Тогдашняя власть? Увы, но она была занята сначала ускоренной прихватизацией - ведь никто в самом начале 90-х еще не был уверен, что всесильное КГБ или что-то подобное ему не вернется и не восстановит “статус-кво”, а затем, когда такая уверенность появилась, наша власть занялась укреплением самое себя, фактически тогда положив начало созданию нынешней олигархической Системы. Народ занимался? Увы, но и ему было не до государства. Миллионы людей оказались выброшенными на улицу, оказавшись безработными в связи с “разрывом экономических связей” и развалом экономики - вопрос стоял о буквально физическом выживании, не до государства... Кстати говоря, сам “разрыв” ведь тоже был, по сути, создан искусственно - в интересах приближенных к “кормушке” - оторванное от партнеров, бездействующее предприятие куда легче было обанкротить и прикарманить.



Получается результат лихих 90-х нам аукается до сих пор?
То, что мы имеем сейчас - это плоды того дерева, которое мы все вместе посадили тогда, в начале 90-х. Очень скоро, если ничего не предпринимать, эти плоды перезреют, начнут гнить и падать - нам же на голову... Заметьте, я не говорю ни о каких сегодняшних политиках или партиях, об их “борьбе” за счастье народа, об их “реформах”, и т.п. Не говорю потому, что говорить обо всем этом не вижу никакого смысла - все эти люди, абсолютно все, вчерашние и сегодняшние, и даже будущие, если они согласны на свое пребывание в политике на условиях выработанных за 20 лет “правил игры”,- дети той самой Системы, воспитанные ею сообразно ее задачам и целям. Из этого следует, что они априори изменять ее не будут. А если это так, то о чем с ними можно говорить? И, тем более, какой смысл говорить о них?

Но ведь без них мы никак не можем, они просто не дадут изменить всю систему. А вы собираетесь изменить все принципы выборов, как обойти нынешнюю преграду в виде президента и депутатов?
Все дело в том, что я предлагаю использовать лишь те средства, против которых невозможно выступить открыто и, тем более, законно. К этим средствам относятся, в первую очередь, те, которые прописаны в международных пактах о правах человека и которые Украина взяла на себя обязательство выполнять, а также те, которые указаны в общем разделе Конституции Украины. Можно ли, например, без словоблудия, прямо, запретить народу провести референдум, если такое право ему принадлежит априори? Согласитесь, ссылки на нормы ПОДЧИНЕННОГО Конституции закона о референдумах выглядят малоубедительными, если общий раздел Конституции - вершина (!) пирамиды законодательства - такое право народу гарантирует. Могу сказать, что “преграда”, как Вы ее назвали, открыто против выступать не будет, а иногда и поддерживать (на словах, конечно) будет, но вот на деле... конечно, будет чинить самые различные препятствия, от простейшей дезинформации людей и до провокаций с целью силового решения проблемы. Мы должны быть готовы к таким действиям власти, более того, мы должны ИСПОЛЬЗОВАТЬ такие действия власти против нее же - другого выхода у нас просто нет, если мы не хотим окончательно поднять лапки вверх на пути к собственной гибели.

Вы за проведение всенародного референдума, вы хотели бы свой проект вынести на референдум? Не считаете ли вы, что народ не подготовлен к такого плана референдумам?
Нет, немного не так. ВЕСЬ проект выносить на референдум - нереально, да и смысла в этом никакого нет. На референдум необходимо выносить ключевые вопросы - и только в том количестве и качестве, которые минимально необходимы, чтобы обеспечить требуемый результат в максимальном объеме. Как показывает анализ, коренных первопричин сложившегося положения - всего лишь две, о которых я скажу чуть позже. А сейчас достаточно сказать, что, поскольку основных причин - две, то вот вам и два соответственно необходимых вопроса, а точнее, две группы вопросов, на референдум. По моим построениям, получается в итоге 6-7 вопросов, без решения которых нам никак не обойтись. Что касается якобы неготовности народа к такого плана референдумам, то это - надуманное мнение. Надуманное потому, что у народа никто об этом не спрашивал, и это - раз. Во-вторых, сами по себе вопросы, предлагаемые на этот референдум, вполне допускают четкую их формулировку, настолько четкую, что какие-либо неоднозначные их толкования могут быть полностью исключены, а это упрощает простому человеку, не юристу, понять, о чем идет речь. Наконец, в-третьих, за 1-2 месяца до референдума, силами волонтеров, общественных организаций, доступных нам СМИ, через Интернет, и т.д., мы должны провести еще и разъяснительную работу, главной целью которой должно быть объяснение необходимости самого референдума и того, к чему он должен привести. А народ, я абсолютно уверен, поддержит то, что будет вынесено на референдум, ибо оно полностью согласуется даже с интуитивно понятными простому человеку вещами, не говоря уж о логике.

Давно ли Вы занимаетесь этими вопросами?
Около трех лет. Все началось с Постановы 1118 (конец 2008-го года) КабМина еще Тимошенко. Постановы незаконной, а потому и отмененной чуть позже. Однако для того, чтобы ее отменили, пришлось “повоевать”, а результаты ее недолгого действия сказались как на госбюджете, так и на интересах и предпринимателей, и их контрагентов. И ответственности, естественно, никто из авторов той постановы не понес!? Более того, уже в апреле 2009-го года появился очередной “шедевр” от КабМина, а затем - целая серия законопроектов, идущих в разрез как нормам действующего законодательства, так и элементарной логике. Именно тогда я и понял, что бороться с каждым “перлом” недалеких авторов от власти - дело малоперспективное, ибо наших усилий требуется много для их отмены или непринятия, а сочинить для них новый - дело 15-20 минут. Вот тогда и начался глубокий анализ происходящего в стране, поиск взаимосвязей существующих проблем и выявление тех из них, которые имеют объективный характер... Должен сказать, что с самого начала этой деятельности я пытаюсь руководствоваться не субъективными впечатлениями и, тем более, лежащими на поверхности, а потому ЯКОБЫ причинами происходящего, а объективно существующими законами жизнедеятельности систем, включая и социальные системы. Это те законы, которые в свое время пытались игнорировать большевики, вводя вместо них придуманные ими. В итоге - проиграли, как известно. И так и должно было случиться, ибо не человек, какой бы он ни был, властелин природы и ее законов. Мне, конечно, совсем не хочется, чтобы наш народ проиграл, а потому считаю крайне необходимым знать эти законы и действовать сообразно им - только в этом случае мы можем рассчитывать на успех. Повторюсь - те законы, по которым живут системы, а не те, что придумывают в Верховной Раде.

Доводилось ли в вашей практике встречать людей, которые разрабатывали подобные проекты и смогли ли они воплотиться в жизнь?
Встречать людей... Вы знаете, есть люди (особенно в последние месяцы они стали появляться все чаще и чаще), которые разрабатывают отдельные нюансы, видимо, интуитивно ощущаемые ими, но комплексного подхода, учитывающего как материальные, так и духовные начала, исходящего из четкого понимания, что коррупция, например, это всего лишь следствие (как и безответственность, и некомпетентность,...) существования нынешней Системы, а никак не причина наших проблем, пока что не встречал ни у кого. Возможно, плохо искал, а возможно, и нет пока такого. В любом случае, думаю, объективность происходящего приведет к тому, что предлагаемые мною подходы и идеи “завоюют” воздух и начнут витать в нем.smile.gif)

Ну, как может воплотиться в жизнь то, что пока не существует, а потому не предложено и не поддержано? Если, скажем, заглянуть на сайт, посвященный законотворчеству Верховной Рады и выбрать на нем законопроекты, касающиеся всех аспектов системы выборов, то мы обнаружим десятки таких проектов. Чего там только нет, должен Вам сказать... Но нет (напрочь нет!) только одного - какого-либо хотя бы упоминания о требованиях к кандидатам на выборные должности - от депутата сельсовета до Президента страны. Нет! А ведь мы постоянно говорим, что к власти должны приходить лучшие, самые достойные, и т.п.?! То есть говорим одно, и вроде бы правильно говорим, а пишем в законах - совершенно другое, совершенно не имеющее решающего влияния на качество нашей власти. Вот Вам и одна из причин (действительных причин) происходящего, и одновременно ответ на Ваш вопрос - существующая ныне Система руками нынешней власти может изменять многое, но затрагивать то, что ее подпитывает, на чем она стоит,- не будет никогда! И отсюда сразу два вывода - если вы видите, что власть обсуждает или предлагает обсудить какое-либо “решение” проблем, то оно - однозначно ничего общего с истинными причинами не имеет (бесконечная “борьба” с коррупцией - хороший пример тому, как и “недостатки” Конституции, и прочее). А во-вторых, поскольку руками власти действительно “побороть” настоящие причины нереально, то необходимы другие пути решения задачи, о чем и идет речь в моих предложениях.

Есть еще один вопрос, он может показаться провокационным и личного плана. Виталий, у вас есть свой бизнес и я вас спрашиваю как бизнесмена, что вы желаете в будущем от своих усилий?
Ну, я не совсем бизнесмен, поскольку наемный труд я не использую. Самозанятый, да. Что желаю? В качестве ответа приведу такой пример. Мне неизвестно, и, думаю, никому не известно, сколько миллионов (или миллиардов) человеко-часов тратят, например, бухгалтера всей Украины, для составления самой различной отчетности, зачастую никому не нужной, а то и просто абсурдной. Эта “работа” - производительные расходы ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО ресурса, самого дорогого из всех ресурсов? Ответ очевиден, думаю, для всех. Но вся беда в том, что это - лишь верхушка айсберга. Точно также мы попусту транжирим и все другие наши ресурсы. И это можно даже понять, если учитывать нашу новейшую историю. Непонятно другое - почему мы удивляемся нашей нищете? Нищете ВО ВСЕМ - и в материальном плане, и в духовном плане, и в политическом, и … в любом другом, если так бысстыдно транжирим все и вся? Прекратить это бесстыдство, поставить все с головы на ноги, сделать так, чтобы, включив новости, услышать новости, а не слова какого-то “политика” о чем-то там, с чем он якобы борется,.. - вот чего я желаю. Я имею право долго вспоминать фамилию нашего Президента или премьера? Считаю, что имею - они должны тихо и незаметно делать свою работу, а я - свою, и все мы - на благо этой страны и через нее - на благо нас самих же. В том, что этого блага можно достичь достаточно быстро, особенно материального, сомневаться не приходится - уже давно мы могли бы жить не хуже финнов или шведов. С духовной сферой сложнее, да, тут время надо, но и эта задача - решаема, если ее решать, а не сводить к воспитанию нужного для нынешней Системы “электората”. Бизнесмена это пожелание? Наверное, все-таки - более самозанятого человека, чем бизнесмена.smile.gif)))))
Спасибо.


С подробной информацией можно ознакомиться на сайте ВО “Україні - чесні вібори”. Так же вы можете задать вопросы Виталию Демиденко на форуме.


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 21.02.2012, 23:53
Сообщение #12


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Майже вікторина, з продовженням


Нещодавно мною було розміщено по декількох сайтах наступний текст:

"Час від часу лунають слова про те, що ми самі собі винні у наших проблемах. Не заперечуючи цей висновок загалом, але усвідомлюючи необхідність його суттєвого уточнення й аргументації, хочу запитати у всіх — ми що, дедалі все більш і більш дурнішаємо, якщо кожна наступна наша влада — гірша за попередню? Чи у чому тут справа?

Й у зв'язку з цим виникає запитання, яке чомусь ніхто не ставить,- ЧОМУ ми дурнішаємо (якщо погодитися з наведеним вище висновком), ЧОМУ з нами це відбувається? Й ось такі, наприклад, варіанти відповідей на це запитання (додайте свій варіант, якщо маєте):

1. Ми не стали дурніше, бо завжди такими й були;

2. Ми стали дурніше, бо не змогли знайти собі "батька з паском”;

3. Ми стали дурніше, бо так на нас діють галактичні сили зла;

4. Москва, Вашингтон, Брюсель, Пекін, Лондон, Берлін, й, головне, Бельмопан — у змові між собою проти нас, тож винні — саме вони, до того ж - усі;

5. Насправді ми порозумнішали, але ніхто у світі не повинен того знати до певного (?) часу;

6. Увесь світ дурнішає, то хіба ми гірші?

7. Якось воно само так сталося, а ми тут ніяким боком;

8. Це є наша історична місія — показати усьому світові, як не треба жити;

9. Інтернет винний, та й взагалі - усі ці новації...

10. Навіщо ставити такі складні запитання?

Хтось має інші пояснення щодо того, хто винний у наших проблемах та чому саме він? Прошу...


Коментарів було досить багато, але, на жаль, жодна (!) людина не змогла (чи не схотіла) надати логічне пояснення тому процесу деградації, що відбувається на наших очах. Деградації суспільства, держави, кожної окремої людини, включно із тими, що при владі, й навіть — дітей. Звісно, цей процес відбувається нерівномірно — хтось дичавіє швидко, а хтось намагається протистояти, але й його деградація не оминає стороною, визнає він цей факт, чи не визнає. Інакше й бути не може, оскільки ми усі — істоти соціальні, а тому дуже тісно пов'язані із суспільством та усім, що у ньому відбувається, тобто є членами нашої Системи. Отже, деградуємо...

На жаль, сам по собі цей процес не зупиниться, а до яких наслідків приведе — краще й не згадувати. З цього єдино можливий висновок, якщо ми не хочемо того, про що краще не згадувати — деградацію потрібно зупинити. Оскільки це питання — наше, то й зупиняти його — нам. Але як це можна зробити?

Звісно, посилання на якихось ворогів, дійсних чи уявних, справі не допоможе, бо найголовніший ворог сидить в нас самих — в наших мізках, в наших звичках, в нашій системі цінностей. Й щоб здолати його, потрібно знати, як він там з'явився, та що його підживлює. То що, спробуємо?

Давайте пригадаємо ... дитячий садок. Уявімо собі, що у тому садочку — дві групи дітей, тільки-но сформовані, а отже, не відрізняються (як групи) одна від одної чимось суттєвим. У нашому садочку — демократія, а тому діти самі обрали собі вихователів. Так сталося, що в одній групі вихователем стала людина чемна й порядна, а в іншій — навпаки, така людина, по якій "відповідні місця нудьгують”. Уявили? Скажіть тепер, чи будуть чимось відрізнятися ці групи дітей через рік? А через два? Через п'ять?... Чим вони будуть відрізнятися?

Продовжимо наші уявлення. Через п'ять років у тому дитсадку — нові вибори вихователів. Виходячи із попереднього абзацу, як ви вважаєте, якого вихователя у якій групі малят буде обрано?

Смішно це, чи не смішно, але ТАКІ САМО процеси "виховання” й "виборів” відбуваються й у суспільстві. Те, що ми — не малята, а можновладці — не вихователі з дитсадка, нічого по суті не змінює. Більше того, у влади набагато більше можливостей для нашого з вами "виховання”, аніж у будь-якого справжнього вихователя — тут і ЗМІ разом з ТБ, і відповідне законодавство, і фіскальні з силовими разом органи, й ... багато ще чого. Звісно, наші "вихователі” роблять свою роботу (без лапок) щодо нас у тому напрямку, який є вигідним саме для них. А оскільки існуючій нині владі потрібні зовсім не громадяни, а щось типу "бидла”, то й "виховання” провадиться саме у цьому руслі — через популяризацію нікчемних "шоу” й усіляких сумнівних цінностей, через переписування підручників історії й навіть — через безкарну й відверту брехню про що завгодно. Отже, процес нашого з вами "виховання”, сподіваюся, є цілком зрозумілим.

До речі, оскільки подібний процес відбувається абсолютно однаково в ОБОХ дитячих групах (це знову про дитсадок), а відмінності стосуються лише ЗМІСТУ виховання, то стає ясно, що винен у нашій деградації не сам процес нашого "виховання”, а зміст, яким його наповнено. Це — дуже важливий висновок, запам'ятаймо його.

Іще одне спостереження, яке не відразу спадає на очі. Стосується воно того факту, що нашого "виховання” системою влади не можуть уникнути й самі представники цієї системи — вони так само, як і всі ми, споживають ті самі "шоу” й інші "цінності” (інших-то немає!). А це означає, що деградують не лише прості українці, а й "еліта”, тим самим замикаючи потворне коло. Скажу навіть більше — можновладці деградують ще швидше, ніж "пересічні” громадяни: по-перше, вони не просто споживають продукти "виховання”, а живуть (!) серед них, а по-друге, їх діяльність у владі розпочинається з більш низького (більш деградованого) рівня, бо люди порядні (або менш деградовані) у нашу владу пройти не можуть і не йдуть. Куди ТАКА "еліта” може тягнути усіх інших?

Відповідь цілком очевидна, чи не так?

На що й як впливає зміст "виховання”? Щодо суспільної моралі, менталітету, взагалі системи цінностей, думаю, усім зрозуміло. Зрозуміло те, що зміст "виховання”, що ставить перед собою розвиток, спричинює зростання й покращення зазначених якостей, а через них — й всього іншого, включно з законодавством, з економічними відносинами, з рівнями корупції, відповідальності, компетентності, й т.д. Навпаки, зміст "виховання”, що ставить перед собою деградацію (або здичавіння), призводить до падіння зазначених якостей, а через них — й всього іншого, що ми й спостерігаємо кожної хвилини по усій країні й серед усіх верств населення.

До речі, сказане тут цілком може слугувати відповіддю тим "борцям” з наявними проблемами, які закликають почати з себе ("Перше грудня”, наприклад). Утопія ваші слова, панове "борці”, яка може бути не утопією лише у тому разі, якщо кожний з нас порве усі зв'язки з існуючою системою (для цього потрібно відмовитися від громадянства та виїхати звідси — й не інакше).

Отже, тепер нам зрозуміло, у чому полягає процес "виховання” та на що й як впливає його зміст. Залишилося одне питання — чому ж ми втрапили не в ту групу, у якої вихователь — дійсно порядна людина, але опинилися там, звідки ніяк не можемо (не знаємо?) викараскатися?

Відповідь на це запитання полягає у тому, з чим (з яким змістом) ми як суспільство почали свою історію (те саме, що й якого ПЕРШОГО вихователя обрала собі група у дитячому садку). Якби ми (усі — й влада, й не влада) почали життя новоствореної держави з утвердження в ній дійсно чесних та справедливих "правил гри”, мета яких — розвиток держави й людини, то на кожному наступному оберті системи (проміжок часу між виборами) ми б мали посилення ПОЗИТИВНИХ тенденцій. Але, оскільки ми цим питанням не переймалися (влада — із своїх причин, невлада — із своїх), то "стартовим” пакетом для найпершого оберту стали "надбання” від УРСР, які потім підсилювалися з кожним обертом,... й маємо зараз те, що маємо. Таким чином, другим чинником нашого становища (й деградації також) є зміст саме "стартової точки”, тобто той набір цінностей, культури, моралі, духовності, й т.ін., з якого починає черговий оберт своєї діяльності система (процес "виховання”), про що йшла мова вище.

Підсумовуючи, мусимо визнати — ми дійсно "дурнішаємо” (деградуємо). Спричинюється такий наш стан двома чинниками — існуванням обов'язкового (поки існує система), а тому неможливого в його запереченні, процесу "виховання” УСЬОГО населення (включно із представниками влади), а також — змістом процесу "виховання” на самому його початку (не забуваймо про його циклічність, або оберти системи — від виборів до виборів). Другий чинник, на відміну від першого, цілком можливо змінити - як в кращий бік, так і в гірший. Осінні "вибори”, до речі, можуть це зробити — у перше я не вірю, а от у друге...

На закінчення повинен сказати, що, незважаючи на той, вже дуже низький, рівень свідомості, що є зараз у наших громадян, все ж існує (поки що) можливість змінити названий другий чинник на краще, тим самим "завантаживши” систему новим стартовим "пакетом”, який вона підсилить, а на наступних виборах (не осінніх) буде значно легше закріпити нову тенденцію завдяки вже підсиленому (або покращеному) становищу. Цей масив питань — тема окремої розмови, звісно, хоча все це й описано в інших моїх статтях, які є на сайті http://vocv.at.ua/.


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 02.03.2012, 11:17
Сообщение #13


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Вибори й логіка


Що таке вибори? Ні, не ті вистави під назвою “вибори”, що зазвичай у нас відбуваються (й на осінь намічена ще одна), а вибори, скажімо, у процесі придбання нових меблів, або вирішуючи, до якого лікаря-стоматолога звернутися, або віддаючи перевагу якійсь одній компанії у пошуку нового місця роботи, або обираючи капітана спортивної команди в інституті чи в школі...? Тобто, що представляють з себе будь-які вибори як процес? Чим ми керуємося, обираючи щось одне з багатьох можливих? Чи потрібна у цьому процесі бодай якась логіка?...

Банальні запитання, здавалося б, й тим не менш... Мало ми замислюємося над подібними “банальними” запитаннями, а тому саме в них найчастіше й помиляємося, чи не так? Отже, давайте спробуємо розібратися.

Й почнемо з визначення: ЯКИЙ ЗАВГОДНО вибір — суть СУБ'ЄКТИВНЕ прийняття рішення про перевагу якогось ОДНОГО варіанту з різних можливих за допомогою ПОРІВНЯННЯ всієї доступної нам ОБ'ЄКТИВНОЇ інформації та СУБ'ЄКТИВНИХ відгуків по кожному з цих варіантів, з одного боку, з набором КРИТЕРІЇВ, що пред'являються до об'єкту вибору, до якого входять як об'єктивно необхідні вимоги, так і суб'єктивно визначені побажання, з іншого боку.

Керуючись цим визначенням, можемо уявити собі придбання, наприклад, письмового столу, як наступний процес (спрощено, оскільки в реальності наші мізки змушені виконувати значно більший обсяг роботи):

1. виходячи з наявних можливостей та бажаних цілей, визначаємо прийнятну для нас вартість нового столу та інші критерії свого майбутнього вибору — який колір столу найбільш до вподоби, наскільки важлива кількість шухляд в ньому, його розміри, з чого виготовлений, й т.ін. (як бачимо, тут є як об'єктивні критерії, на кшталт максимально припустимих розмірів, так і явно суб'єктивні побажання - колір, наприклад);

2. готуємо щось на зразок картотеки (у власній уяві, зазвичай), в якій кожна картка відповідає одному, конкретному, варіанту майбутнього вибору (стіл 1-й, стіл 2-й, й т.д.) і кожну картку у якій заповнюємо доступними нам даними про відповідного “кандидата” на придбання - модель столу, його розміри, використані в ньому матеріали, його вартість, виробник, де можна придбати, й т.ін.;

3. порівнюючи вимоги по п.1 з даними по п.2, підраховуємо кількість «плюсів» по кожній картці, тобто кількість або відповідних до критеріїв п.1, або кращих за них, фактичних даних по п.2;

4. упорядковуємо варіанти за кількістю набраних ними «плюсів» в порядку зменшення;

5. після цього може лишитися або єдиний (беззаперечний) «переможець», або може бути й декілька, приблизно рівнозначних один одному, якщо лишилося декілька «кандидатів», що мають приблизно рівні шанси, то порівнюємо їх між собою ще раз, керуючись додатковими критеріями (наприклад, наявності в продажу прямо зараз, або безкоштовної його доставки, або якихось інших факторів, що не грали раніше особливої ролі);

6. кінець кінцем, повторивши попередні пункти декілька разів, з кожним разом все більше їх уточнюючи, ми зупиняємо свій вибір на якомусь одному варіанті, йдемо до магазину й купуємо обраний нами стіл.

Практично за таким само алгоритмом здійснюється й який завгодно інший вибір — хоч автомобіля, хоч майбутньої професії, хоч місця відпочинку,.. Й нічого дивного в цьому немає — саме такий алгоритм визначається елементарною логікою, та й просто здоровим глуздом. Виходячи з цього, цілком логічним було б очікувати й на вибори до представницьких органів влади за таким само алгоритмом. Але... щось тут не спрацьовує, й у владі чомусь опиняються, як з'ясовується ПІСЛЯ “виборів”, люди, що зовсім не виправдовують покладених на них сподівань. Й навіть якщо зуміти не допустити фальсифікацій під час “виборів”, то суттєво результат не зміниться — влада за наших умов все одно буде такою ж неякісною в цілому. Чому так відбувається?

Щоб знайти відповідь на це, вкрай важливе, запитання, потрібно згадати про два моменти з вищенаведеного алгоритму, на які виборці чомусь мало звертають свою увагу, а влада, у тому числі й кандидати до неї, або старанно їх замовчує, або вдається до відвертої дезінформації. Мова йде про те, про що зазначено у вищенаведених пунктах 1 та 2, а саме:

наявність необхідних для забезпечення якісного вибору КРИТЕРІЇВ та наявність доступу до ОБ'ЄКТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ про кожний з варіантів вибору — ось ті два «ключі», без яких ніколи й ніякий справді вибір неможливий у принципі (!).

Відносно цих положень ніхто й не заперечує — хіба можна ставити під сумнів очевидні речі? Але це твердження є справедливим, якщо мова йде про що завгодно, але не про вибори до владних структур. В останньому ж разі знаходяться такі собі «захисники демократії», які під будь-яким приводом намагаються довести, що пропозиції, спрямовані на виправлення наявної на сьогодні у цій сфері ситуації, «неприйнятні для демократії». Ось так! Але ж, якщо вірити цим панам, то, безперечно, доведеться визнати, що з обома «ключами» в нас усе добре, тобто виборець має повний доступ до об'єктивної інформації про кандидатів на виборні посади, а критерії виборів, застосовані до кандидатів, жорстко працюють, завдяки чому до влади ніяк не можуть (навіть випадково) потрапити люди, яких там ну просто бути не повинно!?

Чи так це насправді? Особисто я вважаю, що докорінно не так. Й саме з-за того, що це не так, наші “вибори” дуже далекі від того, що можна було би вважати виборами, а тому й призводить до надзвичайно низької якості влади в цілому. Саме з цієї причини вже три роки пропоную запровадити кардинальні зміни в механізм проведення виборів. Дехто з моїх опонентів запропоновані нововведення називає «фільтром». Таку назву приклеїли не заради красного слівця, але для того, щоб відразу ж поставити «каверзне» запитання - “а судді хто?”. Тобто “хто фільтрувати буде?”, а отже, й реальну владу буде мати. Під «суддями» маються на увазі якісь комісії чи комітети, або ще щось подібне, що буде «відсіювати» тих, хто не є «бажаним», не дозволяючи їм приймати участь у виборах в якості кандидатів. Таке “фільтрування”, за словами “справжніх” демократів,- “ніж в спину” демократії, а тому не може бути прийнятним. Ось така аргументація, начебто небезпідставна, якщо не замислюватися.

Але мої опоненти, висуваючи свої “підозри”, старанно обходять стороною дві дуже важливі речі, які вщент розбивають усю їх аргументацію:

- перша з них полягає в тому, що ці пани зовсім не бажають згадувати про РЕАЛЬНУ наявність самозваних «суддів» сьогодні — саме вони, ці «судді», виходячи з розміру гаманця кандидата у владу, з його особистої їм відданості, й т.ін., визначають, кого до влади буде «обрано», а кого — ні. Але ж саме з цієї причини у Верховну Раду, приміром, з якихось «невідомих» причин потрапляють люди, що не мають не те що юридичної освіти, а й навіть двох слів без помилок нездатних написати — скажіть, будь ласка, що вони там роблять, ці люди, в ЗАКОНОДАВЧОМУ органі країни? Й чи не є така «демократія» наслідком відсутності бодай мінімально необхідних критеріїв (вимог) до кандидів у депутати? А що роблять бізнесмени, з властивими їм (що цілком природньо) особистими КОМЕРЦІЙНИМИ інтересами (зовсім НЕВІДОМИМИ, як правило, виборцю), в тій же Верховній Раді? Чи не є «демократія лобістів» наслідком повної відсутності у виборців доступу до об'єктивної інформації про кандидатів у депутати? Й подібних прикладів...

- друга ж полягає в тому, що «справжні» демократи зовсім не бажають навіть чути про те, що ні про які комісії чи комітети, які б займалися якоюсь когось “фільтрацією”, немає жодного слова в жодному з моїх текстів, проте говориться про затвердження критеріїв всенародним референдумом, як і взагалі нового закону про вибори в Україні. Що ж, залишу цю обставину на совісті цих «демократів», а всіх інших прошу ще раз переглянути алгоритм, наведений вище, щоб визначитися — хто ж є «суддя». Хіба ж не очевидно, що цим «суддею» повинен бути той, хто обирає, тобто сам виборець, й більше — ніхто?

Мені, звісно, можуть у відповідь заявити, що так може бути тільки в ідеалі, а насправді запровадження якихось критеріїв призведе лише до інших «суддів», а тому не є прийнятним. Гм, то давайте подивимося, чи так воно насправді, маючи на увазі запропоновані мною рішення. Наприклад, в http://vocv.at.ua/load/0-0-0-54-20 можна прочитати наступне (цитую):

«Вимоги до кандидатів на пост депутата Верховної Ради України повинні включати таке:

1. Українське громадянство та проживання в Україні не менш, ніж 10 останніх років;

2. Вік від 33 років;

3. Вільне володіння державною мовою ;

4. Знання основ правознавства, підтверджене тестуванням під відеозаписом;

5. Знання історії України, підтверджене тестуванням під відеозаписом;

6. Докладне резюме, підтверджене копією трудової книжки;

7. Відсутність погашених і непогашених судимостей по кримінальних статтях ККУ;

8. Відсутність відкритих кримінальних справ;

9. Декларації, що підтверджені аудитом, про доходи й витрати за останні 3 роки – як своїх, так і кожного з членів сім'ї;

10. Письмове зобов'язання офіційно передати свій бізнес, якщо такий є, в інші руки, але не членів своєї сім'ї, не пізніше дати проведення виборів;

11. Позитивні результати тестування під відеозаписом на відсутність «владної хвороби»;

12. Медичний висновок про профпридатність;

13. Результат тесту IQ під відеозаписом не нижче ХХХ пунктів;

14. Наявність індивідуальної програми дій з підписами в підтримку від не менше ніж YYYY виборців по відповідному виборчому округу;

15. Письмове підтвердження відсутності в минулому співробітництва з репресивними органами СРСР та письмова згода на обнародування інформації про таку співпрацю, якщо вона буде виявлена та документально підтверджена в майбутньому;

16. Письмове зобов'язання про негайне добровільне припинення виборчої кампанії при виявленні документально підтверджених порушень чи неправдивих відомостей, наданих кандидатом відповідно з п.п.1..15.

17. Письмове зобов'язання про негайне повернення в державний бюджет коштів, витрачених з останнього на проведення реєстрації, в разі появи документально підтверджених порушень чи неправдивих відомостей, наданих кандидатом відповідно з п.п.1...15.
»

і, далі, ще:

«Вся інформація, яка надана зареєстрованими кандидатами, повинна бути доступною всім бажаючим з нею ознайомитись, в тому числі через Інтернет.».

Що ми тут бачимо? А те, що абсолютно УСІ наведені тут пункти є ДОКУМЕНТАЛЬНО забезпечуваними, тобто такими, що можуть бути підтверджені ОБ'ЄКТИВНО. До того ж, документально підтверджуються не якісь малоцікаві речі, а якості, дійсно необхідні для більш-менш успішної роботи в органах влади на благо усього народу. Зареєструватися кандидатом може взагалі будь-хто, але за умови надання ним документів згідно з УСІМА переліченими пунктами й лише ПІСЛЯ їх надання. Таким чином, мова йде про критерії (перший з вищеназваних “ключів”), які, до речі, не обмежують можливості бути обраним будь-кому, якщо ним виконано зазначені умови.

Друга з наведених цитат говорить про забезпечення УСІМ людям, включно з виборцями (а також — конкурентами, сусідами, журналістами, й навіть коханками...) ВІЛЬНОГО доступу до УСІХ документів, що надаються майбутнім кандидатом згідно із наведеним у першій цитаті переліком. Тобто мова йде про другий з вищеназваних “ключів” - наявність доступу виборця до об'єктивної інформації щодо кожного з кандидатів.

Отже, обидва необхідні для справжнього вибору “ключі” - в наявності. Без будь-яких комісій, чи комітетів, тобто, “суддів”. А “суддею” буде вже сам виборець — більше просто немає кому. Але комісії, повинен зазначити, все ж потрібні, хоча й зовсім не для “суддівства”. Вони потрібні для суто технічної роботи - прийому документів та перевірки повноти їх заповнення (але не змісту!), та, у разі наявності усіх необхідних документів, реєстрації людини, що подала ті документи, у якості вже кандидата на відповідну виборну посаду. Таким чином, ці комісії — лише “реєстратори”, але аж ніяк не “судді” чи “фільтрувальники”.

В запропонованому механізмі, до того ж, додатково існує чимало непомітних з першого погляду корисних речей, й деякі з них (але не всі) наведу зараз:

  • одна з них полягає в тому, що людина, яка дійсно має “чисту” історію та якості якої дійсно відповідають наведеним у першій цитаті пунктам, без будь-яких проблем підготує усі необхідні для реєстрації документи й стане кандидатом на посаду. Проте, інша людина, що має “рильце у пушку”, автоматично, без будь-яких сторонніх “суддів”, постане перед вибором — або ризикнути й щось сфальсифікувати (щоб прикрити “пушок”), зареєструватися кандидатом й очікувати на викриття (з усіма його наслідками), або ж просто відмовитися від намірів йти у владу. Зазначте, що в обох випадках такими собі “суддями” виступають самі (!) претенденти, без жодних комісій чи комітетів;
  • друга прихована від зверхнього погляду корисна річ полягає у досить швидкій ліквідації голого популізму (й пустопорожніх обіцянок) як такого. Досягається вона тим, що серед інших необхідних задля реєстрації документів вказана “індивідуальна програма дій з підписами в підтримку від не менше ніж YYYY виборців по відповідному виборчому округу”, яка, якщо її автора буде зареєстровано кандидатом, стає юридично сильним договором між кандидатом та відповідними виборцями. Це означає, що те, що у тому договорі буде записано, потрібно буде ВИКОНУВАТИ (інакше — відповідальність, прописана в ньому ж, та, крім того, ще й у законі) — хто ж тепер буде писати те, що є невиконуваною “пустушкою”?
  • ще один дуже важливий наслідок — поява елементарно простого механізму відкликання тих депутатів, що не виправдали сподівання людей. Їх відкликання здійснюється на підставі все того ж договору (програми дій), у відповідності з положеннями його розділу про відповідальність сторін. Очевидно, дана можливість повинна включатися не миттєво після виборів, а через деякий час, необхідний для “адаптації” новообраного посадовця;
  • усі запропоновані міри самі по собі сприяють швидкому підйому відповідальності, і в першу чергу тих, хто бажає стати владою. Причому відповідальність виникає ще ДО початку виборів, не говорячи вже про час після них. Пояснюється це тим, що претенденту доведеться, хоче він того чи не хоче, відповідально віднестися до усіх пунктів критеріїв — будь-яка промашка в документах (неточність, помилка, брехня,...), доволі вірогідно, буде кимось помічена (й навіть роздута), а це, у разі очевидності або доведеності, веде до дуже неприємних наслідків для самого претендента. Зазначте — він ЩЕ НЕ при владі, а ВЖЕ (!) несе відповідальність за свої вчинки;
  • ТАКИЙ спосіб введення критеріїв виборів означає, що де-факто відбувається “м'яка” люстрація, яка позбавлена недоліків люстрації “прямої” (як це було в країнах Східної Європи та Прибалтики), за якої відповідні закони “замітали” усіх однією “мітлою” без розбору, що окрім користі принесло й досить суттєву шкоду самим цим країнам. “М'якість” в сенсі люстрації кандидатів, забезпечувана запропонованим механізмом, пояснюється тим, що всі наведені вище пункти критеріїв “освоюються” КОЖНИМ претендентом ІНДИВІДУАЛЬНО — через саме його документи й саме до нього відношенням виборця, що вивчив ці документи.


Кожного дня, багато разів на день, кожен з нас здійснює якийсь вибір, починаючи з меню сніданку й закінчуючи часом відходу до сну. Більшість цих виборів здійснюється нами підсвідомо, але завжди — виходячи з вироблених нами критеріїв виборів, доступної нам інформації щодо варіантів виборів, та порівняння першого з другим. Й практично завжди, здійснюючи свій вибір, ми керуємося власними логікою та досвідом. Оскільки у кожного з нас логіка й досвід — свої (хоча основні засади тієї ж логіки — однакові у всіх), то різні люди обирають не одне й те ж, наприклад, на обід. Саме завдяки своєму досвіду ми можемо здійснити правильний вибір, а можемо й помилитися, але ці помилки стосуються лише нас або невеликого кола людей навкруг нас. Вибори ж влади — надто важлива річ, щоб дозволити собі бездумно до них відноситися, бо помилки при здійсненні цих виборів стосуються усіх, й нерідко — дуже боляче стосуються.

Якщо це так, то, можливо, пора б вже й згадати про ОБОВ'ЯЗКОВІСТЬ згаданих вище двох “ключів”, якщо ми бажаємо припинення вистав під назвою “вибори” й проведення виборів справжніх? Логічно, як ви вважаєте?

--------------------

ВО "Україні - чесні вибори"

.


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 04.03.2012, 14:41
Сообщение #14


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



У відповідь на ініціативу “Першого грудня”


Шановне товариство!

Не піддаючи сумніву ваш авторитет, не маючи жодного бажання обговорювати ваші чи ще чиїсь особистості, хочу дізнатися у вас про таке — говорячи саме про наднизьку моральність нашого суспільства як про корінь зла, чи ставили ви самі до себе запитання: чи є хтось такий, кому є вигідним саме такий рівень моральності у нашому суспільстві?

Схоже, що не ставили, на жаль, бо якби ставили, то у відповідь, після проведення аналізу, отримали б таке: він Є - той, кому вигідно, щоб наше суспільство складалося з бидла (й влада також), тобто щоб ми усі мали відповідні її цілям моральні “цінності”. Хто він - той, кому це вигідно? Система, ось хто - Система суспільно-політичного устрою України, що нині у нас існує.

Для багатьох людей, на жаль, Система — поняття абстрактне й не зрозуміле. Але уявіть собі щось невидиме, проте - РЕАЛЬНО існуюче, дуже складне й дуже потужне. Складне тому, що його складають десятки (~45) мільйонів клітинок, тобто нас з вами. Потужне тому, що в його розпорядженні — УСІ наявні ресурси держави, включно з владним апаратом та фінансами країни. Усе це — існуюча в нас Система. Й це саме їй вигідно, щоб усі ми були бидлом. Це саме вона заради ТАКОЇ мети виховує усіх нас відповідним чином, насамперед через ЗМІ разом з ТБ, культивуючи брехню та інші “цінності”. Уявили?

Й ось тепер спробуйте спрогнозувати результати ініціативи “Першого грудня” й подібних їй закликів (наприклад, “почати з себе”). Для цього вам знадобиться відповісти на низку запитань, серед яких:

1. щоб запропонувати суспільству нові цінності, потрібно їх виробити, а для цього й самі вони, й їх розробники також, повинні бути бездоганними — хто має сміливість заявити так про себе? “А судді хто?”

2. новоявлені “перевихователі” теоретично можуть мати успіх серед народу, якщо самі будуть слугувати взірцем щодо нових (високих) цінностей — чи багато є в нас таких, за нинішніх умов? А потрібно їх скільки, враховуючи протидію з боку Системи, масштаби проблеми, та консервативну психіку людей (тих самих, яких заходилися “перевиховати”)?

3. наскільки гаряче сприйме саме суспільство, що знаходиться під щосекундним впливом Системи, потуги його “перевиховати”, хай навіть і з самими гарними намірами?

4. як буде поводити себе Система далі, зокрема, під час ініційованого вами “перевиховання” суспільства? Вона відмовиться від своїх цілей та буде допомагати вам, чи, навпаки, буде вам протидіяти?

5. враховуючи ресурси, що є доступними для Системи та для новоявлених “перевихователів”, на чиєму боці буде перевага? Чи великими є шанси на перемогу над Системою саме ТАКИМ шляхом?
...

Досить і цих запитань, щоб дійти до певних висновків. Й головний, на мій погляд, висновок полягає у тому, що запропонований вами шлях, панове з “Першого грудня”, є хибним. Хибним тому, що ви пропонуєте зосередити свої зусилля на НАСЛІДКАХ діяльності існуючої нині Системи, не чіпаючи ПРИЧИН саме такої її діяльності. Йдучи цим шляхом, ми лише втратимо час та отримаємо подальше падіння тієї ж моральності та подальше зростання зневіри народу. Сподіваюся, що ви не є свідомими прибічниками такої мети. Принаймні, дуже хочеться сподіватися.

З повагою,
Віталій Демиденко,
Донецьк.
-------------
ВО “Україні — чесні вибори”


--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения
Витал_Д
сообщение 07.03.2012, 16:20
Сообщение #15


Старожил
*****

Группа: Опытные пользователи
Сообщений: 834
Регистрация: 19-January 09
Из: Донецк
Пользователь №: 7789



Интервью: Виталий Демиденко. Часть 2.
Опубликовано на http://www.mirnew.info/news/people/213-demidenko-1
-----------------------------------------------------------------------------------------------------

  Представьте, что вы решили приобрести телевизор, что у вас сработает в мозгу? Вы будете выбирать цвет, функционал, качество и фирму, так же цену. Согласитесь, зачем вам телевизор устаревших стандартов по цене новейших? Но иногда происходит сбой, вас могут обмануть продавцы, или же вы ничего не смыслите в технике.
  А теперь спросите свой мозг, почему он не желает так же работать при выборе народных избранников? Потому что вас обманывают. Но ведь есть решение - найти критерии выбора телевизора (народного депутата), и если вы не специалист, то вы можете это доверить таковым. Можно создать алгоритм, который будет работать на вас.
  Подобный алгоритм предлагает Виталий Демиденко, с которым мы, сегодня, продолжим интервью.


  Виталий, как Вам впечатление от первой части нашего интервью, вызвало оно у кого-то понимание?


  Гм, я не могу говорить за кого-то, тем более, если речь идет о такой вещи, как понимание кем-то чего-то. Но хотелось бы, чтобы понимание было, ибо без него, уверен в этом, ничего хорошего ждать не приходится.

  Как мне показалось из всевозможных комментариев, Вас просто отказываются понимать — Вам так не кажется?

  Наверное, в чем-то Вы правы, но я думаю, что это - вполне естественная реакция, подсознательное желание большинства людей как-то защититься от чрезмерно обильного потока самых разнообразных материалов, посвященных имеющимся в стране проблемам и способам их решения. Мои предложения и подобные им, в случае их реализации, действительно способны превратить власть из "места у корыта” в инструмент управления государством в целях развития и его, и его граждан. Такое превращение совершенно неприемлемо для нынешней "элиты”, она просто боится его, а потому из кожи вон лезет, но придумывает и вбрасывает в головы людей сотни и тысячи самых различных "идей” и "целей борьбы”. И это — в дополнение к уйме самых разнообразных спектаклей вплоть до «акций протеста», разыгрываемых политсценаристами ради отвлечения внимания народа. Совершенно не удивительно, что все «идеи» и «предложения», инспирированные властью, с истинными причинами наших проблем ничего общего не имеют. Точно так же они не имеют ничего общего с реальным решением этих проблем. Зато они выполняют две важные для власти задачи — отвлекают людей далеко в сторону и от причин, и от решения проблем, попутно разделяя народ на множество мелких групп, каждая из которых умело направляется «казачками» на «свою идею». И вторая задача — в бурном потоке ложных идей скрыть, или утопить, идеи реальные, а поскольку этот поток весьма "полноводен”, то все его материалы просто физически невозможно хотя бы прочитать, не говоря уж о том, чтоб вникнуть в них - попробуй уж тут разберись... К сожалению, пока что нашей власти достаточно легко удается в этом отношении переиграть свой народ. И «оппозиция», кстати, нередко ей в этом подыгрывает.

  Да уж, никто ни во что не вникает, а многим и вовсе нужны просто громкие лозунги и приказ выходить на Майдан...

  Что касается необходимости для кого-то в громких лозунгах или приказа выходить на Майдан... то меня мало интересуют такие "единомышленники”, как и сами лозунги, какими бы громкими или красивыми они ни были. Ведь лозунги, за которыми ничего нет, а хорошего тем более,- излюбленный инструмент популистов и демагогов. Этими "деятелями” (по крайней мере теми, которые уже известны с экранов телевизоров) народ уже сыт по горло, если судить и по результатам опросов, и по последним "выборам”. Такое недоверие к "элите”, включая и власть, и «оппозицию» - уже хорошо, уже шаг в правильном направлении, хотя и интуитивный, как правило. Требуется, однако, и второй шаг - научиться отличать демагогию и популизм от реальных планов, действительно отвечающих насущным проблемам. Этот шаг - несравненно более сложный, чем первый, ибо одной интуиции тут уже недостаточно - надо и мозги включать. Но ведь первый шаг сделали? А дорогу осилит идущий, как известно... Именно поэтому так важны сейчас не бездумные исполнители "приказов выходить на Майдан” или еще куда-то, а люди, не разучившиеся думать, задавать вопросы, искать ответы,.. в общем, люди, которые знают, чего хотят, которые желают не просто знать, но понимать, как достичь результата, и почему именно такими действиями, а не как-то иначе - только с такими людьми можно создать что-то новое и полезное взамен старого и прогнившего.

  Когда идет речь о нынешнем положении в стране, разные авторы говорят о самых различных его причинах - начиная с "заговора мировой закулисы” и кончая "это неизбежное наказание за наши грехи”. А что Вы думаете по этому поводу?

  Когда мы говорим о нынешнем положении в стране и его причинах, то подразумеваем, конечно же, что оно могло бы быть и лучше. И не только могло бы, но и должно быть лучше. Но почему же этого нет? Очевидно, либо управление ни куда не годно, либо исполнение, либо и то, и другое — вместе. Однако разумный управляющий, готовя решение по какому-либо вопросу, всегда учитывает то, каковы исполнители этого решения и их возможное поведение - что они сделают хорошо, а что не смогут или не захотят выполнить так, как надо. Естественно, и само решение должно быть безукоризненным со всех точек зрения. Таким образом, основная ответственность за качество получаемых от реализации решения результатов лежит, все-таки, на управляющем. Точно так же и с положением дел в обществе — именно власть, а точнее - качество ее работы, является главным «виновником торжества», то бишь проблем, носящих в Украине уже СИСТЕМНЫЙ характер.

  Из только что сказанного следует вывод, что «качество работы власти» в нашей стране … где-то на высоте плинтуса или еще ниже. Все эти «реформы», «покращання», мировые антирекорды по разным показателям, чехарда в законодательстве, удручающая некомпетентность при подготовке управленческих решений, и т.д., и т.п. - не требующая никаких доказательств демонстрация того, какими власть и ее решения быть НЕ должны!

  Но ведь есть же причины всему этому? Вы, кстати, ранее обещали назвать две первопричины нынешнего положения в стране. Так в чем же они, эти причины?

  Чем определяется качество работы власти в целом и ее решений, в частности? Очевидно, людьми, составляющими власть. И если наша власть, вместо того, чтобы толкать страну и общество вперед, наоборот, тянет всех нас назад, фактически поощряя деградацию (и усугубляя свою собственную!), то вот вам ВТОРАЯ причина наших проблем — нашу власть составляют далеко не лучшие (объективно) представители народа. Более того, эти люди, даже если бы и захотели, просто НЕ МОГУТ, просто НЕ СПОСОБНЫ ... ни к собственному прогрессу (не в смысле сидения на золотых унитазах, конечно), ни к развитию страны и общества, ибо как раз золото на унитазах и есть для них показатель прогресса, а все остальное просто недоступно их пониманию. Для наглядности представьте себе детский сад с двумя группами детей, одну из которых воспитывает человек, которого можно назвать образцом для подражания, а вторую — тот, по которому нары плачут, как говорят. Что будет происходить со временем с детьми? А с отношениями между ними внутри своей группы? Первая группа, очевидно, будет эволюционировать, а вторая будет двигаться в прямо противоположном направлении, т.е. - деградировать. Точно такие же процессы, конечно масштабнее и глубже, происходят и в обществе — если «у руля» находятся лучшие представители общества (объективно лучшие, а не по чьему-то «особому» мнению), то это общество будет развиваться, пытаясь «подтянуться» к своим лидерам. В противном же случае упадок — неизбежен, ибо общество будет «катиться» вслед за своей «элитой». Вот так «работает» ВТОРАЯ причина.

  В чем же тогда первая причина?

  ПЕРВАЯ причина является ведущей в этом тандеме, она очень тесно связана с только что названной ВТОРОЙ причиной, но несколько сложнее в ее понимании. Внешне она проявляется в том, что даже если суметь провести во власть порядочного, компетентного, патриотично настроенного, и т.д., человека, то спустя короткое время он либо станет таким же, как вся остальная наша «элита», либо из власти он будет изгнан (и хорошо еще, если живым и здоровым). Если кто-то думает, что «верхушка» договорилась между собой о том, чтобы все происходило именно так, то он ошибается — таких договоренностей не существует, ибо они просто не нужны — зачем договариваться о том, что и без каких-либо сговоров работает? Работает, кстати, в отношении поведения ВСЕХ представителей власти, не позволяя никому из них даже случайно отклоняться от заранее заданного курса... на упадок страны.

  Что (или кто) работает? Если во ВТОРОЙ причине мы видим конкретных людей, на которых можем показать пальцем, то здесь этого нет, поскольку в основе ПЕРВОЙ причины лежит вещь, невидимая глазами, но хорошо видимая при системном анализе — это то, как устроены взаимоотношения между властью и всем остальным народом. В этих отношениях совершенно отсутствует какой-либо баланс, ведь в соответствии с нашим законодательством (включая и Конституцию!) именно власть определяет ОБЕ стороны этих отношений. Иначе говоря, власть решает, как она может воздействовать на народ, и власть же решает, как народ может влиять на власть. Нонсенс, казалось бы, но именно ТАК устроена наша Система! Неудивительно поэтому, что даже если мы устраним ВТОРУЮ причину, избрав во власть сплошь хороших во всех отношениях людей, но забудем о причине ПЕРВОЙ, то очень скоро соблазны воспользоваться указанным дисбалансом (в своих интересах, конечно) начнут «выкручивать» новую власть так, что от ее «хорошести» и следа не останется. Итак, ПЕРВАЯ причина имеющегося у нас положения состоит в перекосе структуры существующей ныне Системы общественно-политического устройства страны в пользу интересов власти (т.е. ограниченного круга людей, ее составляющих), но в ущерб интересам народа в целом.

  Вы применили слово "тандем”, значит, эти причины взаимодействуют одна с другой? И какой же результат этого взаимодействия?

  Да, взаимодействуют, и очень тесно. Как я уже говорил, первая причина обеспечивает неизменность состава (не поименно, а по своим свойствам) и поведения (антинародного по своей сути) власти независимо от того, кто в нее приходит. Вторая же причина обеспечивает определенные "стартовые условия” (в нашем случае они выражаются в некачественном составе власти) для очередного цикла развития Системы. Взяв эти условия и используя "работу” первой причины, Система обеспечивает дальнейшее УСУГУБЛЕНИЕ проблемы, т.е. к концу очередного цикла власть становится еще более некачественной, чем это было в начале цикла. Подтверждений этому из нашей ближайшей истории - великое множество.

  Таким образом, оторвать одну причину от другой, порешать их независимо друг от друга - несбыточная иллюзия, а обе причины вместе приводят к колоссальным отрицательным последствиям для страны и народа в целом (включая и самих представителей власти, ускоренно деградирующих, но не могущих этого понять в силу своей же ограниченности), и для каждого отдельного гражданина - от младенца до глубокого старца, абсолютно во всех сферах жизни — материальных и экономических, моральных и духовных...

  Как должна выглядеть власть, в Вашем понимании?

  Ну, ответ на этот вопрос можно получить из предыдущего ответа. В первую очередь, власть должны слагать объективно лучшие представители народа (необходимо убрать ВТОРУЮ причину, то есть), ведь только такие люди способны вести вперед . Однако наличие у этих людей способностей вести вперед еще не означает, что так оно обязательно и будет, а чтобы так было, необходимо решить еще и ПЕРВУЮ из двух названных выше причин. В этом случае уже сама Система будет корректировать даже случайные неверные действия новой власти, возвращая их в русло, выгодное ВСЕМУ народу.

  Звучит впечатляюще, но как же преобразовать власть, под такие критерии?

  Чтобы достичь такого состояния нашей власти, как и Системы в целом, необходимо выполнить целый ряд действий, руководствуясь при этом такими правилами, которые не позволят получить из новых людей … старую власть (по своему качеству, имею в виду). Это условие автоматически исключает из числа возможных любые мероприятия, если они хотя бы в малой степени не будут легитимными, т.е. будут осуществляться группой (или группами) людей от имени всего народа, но при отсутствии полномочий, действительно данных им народом. Таким образом, "модные” сегодня призывы проведения "Вече”, "Конституційних зборів”, и т.п., и уж тем более - "захвата власти” или "отстранения” кого-то от нее, являются ИЗНАЧАЛЬНО нелегитимными, и потому - неправедными. А как известно, ПРАВЕДНЫМИ действиями НЕ ВСЕГДА удается построить ПРАВЕДНУЮ систему, зато НЕПРАВЕДНЫМИ действиями ВСЕГДА удается построить НЕПРАВЕДНУЮ систему. Будем помнить об этом - все у нас получится так, как надо. А если забудем, то спустя короткое время будем вопрошать - зачем начинали, ради чего?

  Почему наша власть не такая, почему до такого дошло?

  Да потому, что вышеназванные причины не сейчас родились - они были с самого начала новейшей истории Украины, хотя и не столь ярко выражены, а первая из них (главная которая) вообще была ослаблена. В принципе, в начале 90-х годов у нас был шанс создать страну своей мечты, однако... не воспользовались мы этим шансом. Тогдашняя власть (перекрасившиеся коммунисты с комсомольцами вкупе), опасаясь завтрашнего дня и торопясь воспользоваться своим положением, предприняла все для того, чтобы ускоренно прихватизировать все и вся, и самое главное - собственное ПОЛОЖЕНИЕ во власти. Как специально, "подоспел” и "разрыв экономических связей”, который позволил им достичь сразу трех целей (не только тогдашним властям Украины - такие же задачи решали властьимущие и в других бывших республиках СССР). Первой такой целью было "оторваться” от Москвы ради уменьшения ее шансов на реванш за развал империи. Второй целью - максимально обесценить бывшую "ничейную” собственность ради ее "халявного” присвоения. И третьей (наиболее важной) - одномоментно довести до нищеты большинство невластьимущих, т.е. простых граждан, с целью вынудить их заняться решением задачи собственного физического выживания вместо участия в построении государства. Надо отдать должное стратегическим умениям тогдашних "вождей”, ибо им удалось в полной мере достичь всех трех целей, а затем еще и укрепить свои "достижения” с помощью и якобы народной Конституции, и комплекса соответствующих законов и прочих правовых норм, и выстраивания структуры Системы таким образом, чтобы она автоматически гарантировала сохранение "достигнутого” при любых последующих "выборах”.

  Так это появилось. А далее... а далее в полную силу заработали системные законы, один из которых заключается в том, что Система имеет циклический характер своего развития (от "выборов” к "выборам” в нашем случае). В начале каждого очередного цикла в качестве начальной базы ("стартового пакета”, можно сказать) она берет "достижения” цикла предыдущего и далее их усиливает, упрочивает. В состав "стартового пакета” входят ВСЕ стороны жизни общества и государства - и материального, и, самое главное, духовного плана. Если они со знаком "минус”, то после очередного цикла бытия Системы этот "минус” становится еще жирнее. Посмотрите, как пример, хотя бы на изменение в отношении ко лжи - мы уже привыкли к тому, что даже высокого "полета” чиновник может врать прямо в камеру, и глазом не моргнув при этом - все это видят и знают, но... ничего - продолжаем выполнять инструкции, написанные этим же чиновником, как ни в чем не бывало. Куда мы пришли с такой моральностью? Да к нынешнему положению и пришли - куда же еще мы могли прийти? А куда придем, если продолжим в том же духе? Страшно даже подумать, если честно, а Оруэлловский роман "1984”, упомянутый в первой части интервью, может оказаться всего лишь письменным изложением ЖАЛКОЙ фантазии автора этого романа. Вот так, увы...

  Что ж, с причинами более или менее понятно, однако вопросов к Вам намного меньше не стало. Тут и вопросы о том, что делать, как делать, почему так, а не иначе, что для этого нужно, как быть с финансированием, и так далее... Из-за ограниченности объема одной публикации охватить все эти вопросы не представляется возможным. Так что, до следующей встречи?

  Да, я согласен - вопросов много, и за один или два "присеста” дать внятные ответы на все вопросы просто нереально. Но я готов к дальнейшим обсуждениям, надеясь на то, что от этих интервью будет польза тем людям, которые, с одной стороны, действительно хотят изменений к лучшему, а с другой стороны, не верят всякого пошиба "борцам за счастье народа”, бросающимся громкими лозунгами перед выборами, но мгновенно их забывающим после выборов. Хочу выразить свою благодарность таким читателям - за то, что они просто есть, и за то, что они не собираются опускать руки - спасибо вам - правда на НАШЕЙ стороне, а если так, то рано или поздно, но справедливость восторжествует, благодаря и нашим усилиям, конечно.


  С подробной информацией можно ознакомиться на сайте ВО "Україні - чесні вібори”. Так же вы можете задать вопросы Виталию Демиденко на форуме, а так же прочитать предыдущее интервью.




--------------------
Кто сказал "выхода нет"?
Их есть у нас: http://vocv.at.ua/
Вернуться в начало страницы
 
+Ответить с цитированием данного сообщения

6 страниц V   1 2 3 > » 
Быстрый ответОтветить в эту темуОткрыть новую тему
1 чел. читают эту тему (гостей: 1, скрытых пользователей: 0)
Пользователей: 0

 




Текстовая версия Сейчас: 28th February 2020 - 03:50