Закон про спрощену систему від підприємців України, Альтернативный Законопроект к проекту Опции

Проект
(доопрацьований підприємцями України станом на 30.05.2005 р.)

Закон України " Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"


Цей Закон визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України.

Стаття 1. Загальні положення та сфера застосування

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) у формі єдиного податку та може застосовуватися на вибір суб’єкта підприємницької діяльності.

1.1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності з урахуванням обмежень, встановлених статтею 2 цього Закону може застосовуватися такими суб’єктами підприємницької діяльності:

а) фізичними особами – працедавцями (далі по тексту – працедавці), які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у трудових відносинах з якими протягом календарного року перебуває не більше 20 осіб (не включаючи членів їх сімей) та обсяг виручки яких від реалізації (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 5 100 мінімальних зарплат, встановлених Законом на початок звітного податкового року;

б) фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність з продажу товарів та/або з надання супутніх послуг на ринках, за умови сплати ринкового збору, у трудових відносинах з якими протягом календарного року перебуває не більше 5 осіб (не включаючи членів їх сімей) та обсяг виручки яких від реалізації (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 1 000 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на початок звітного податкового року;

в) юридичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності (далі по тексту - юридичні особи) будь-якої організаційно - правової форми та форми власності (крім державної та комунальної), в яких за календарний рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 10 000 мінімальних зарплат, встановлених Законом на початок звітного податкового року;

г) фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність одноосібно, або у трудових відносинах з якими перебувають лише члени їх сімей першого ступеня спорідненості, та обсяг виручки яких від реалізації (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 мінімальних зарплат, встановлених Законом на початок звітного податкового року;

1.2. Середньооблікова чисельність працюючих осіб у суб’єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування, визначається за методикою, затвердженою органами державної статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком працівників, які знаходяться у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

1.3. Дія цього Закону не поширюється на:

а) довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

б) суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка, що належить юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, у сумі, що перевищує 25 відсотків;

в) суб’єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;

г) суб’єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим продажем пально-мастильних матеріалів, та роздрібним продажем пального.



д) фізичних осіб, які здійснюють роздрібний продаж лікеро-горілчаних виробів, крім слабоалкогольних напоїв ;

е) суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують інший спосіб розрахунків за продукцію (товари, роботи, послуги), крім готівкового та безготівкового;

є) суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються адвокатською діяльністю;

ж) суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

з) нерезидентів України;

і) реєстраторів цінних паперів, крім тих суб‘єктів, які здійснюють діяльність виключно з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів і не займаються діяльністю, пов‘язаною з наданням фінансових послуг;

к) суб’єктів підприємницької діяльності які надають в оренду житлові та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) загальною площею, що перевищує – 150 кв. метрів;

л) суб’єктів підприємницької діяльності – ринки;

м) суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються видобутком дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

н) суб’єктів підприємницької діяльності, які випускають цінні папери власної емісії.

Стаття 2. Об’єкт оподаткування

2.1. Об’єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи, інші доходи з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 2.6 цієї статті.

2.2. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається уся сума, одержана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або у готівковій формі за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в готівковій та безготівковій формах розрахунків за звітний (податковий) період, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість (за винятком юридичних осіб, які не є платниками ПДВ відповідно до обраної системи оподаткування). У разі надходження коштів в іноземній валюті, сума виручки обчислюється за відповідним курсом, встановленим Національним Банком України на день надходження.

2.3. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за операціями згідно договорів доручення, комісії (консигнації), схову, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари, є винагорода (комісійна або авторська винагорода), отримана за цими договорами.

2.4. У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою на рахунок або в касу підприємства від реалізації цих фондів та їх залишковою вартістю, що склалася на момент переходу права власності.

2.5. У разі здійснення операцій з продажу цінних паперів та валютних цінностей виручкою від реалізації вважається різниця між їх покупною вартістю та ціною реалізації на момент продажу.

2.6. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника єдиного податку не включаються

а) суми, одержані суб’єктом під зобов’язання про повернення у вигляді кредитів, поворотної фінансової допомоги, а також внутрішні розрахунки між структурними підрозділами платників податку, коли вони отримані та повернені протягом календарного року;

б) сума податків і зборів (обов’язкових платежів), отриманих та перерахованих платником єдиного податку до бюджетів усіх рівнів відповідно до законодавства;

в) кошти, одержані як відшкодування податку на додану вартість;

г) кошти цільового призначення, отримані від фондів соціального страхування;

д) кошти, які повертаються замовнику або покупцю (у випадках повернення товару або розірвання договору);

е) вартість зворотної тари, неповернутої протягом календарного року;

є) кошти, що отримуються платником єдиного податку в оплату за продукцію (товари, роботи, послуги), вартість якої включено до валового доходу (юридичної особи) та реалізовану в період оподаткування за загальною системою, крім випадків їх реалізації за рахунок бюджетних коштів;

ж) кошти, які внесені засновниками або учасниками до статутного фонду платника єдиного податку – юридичної особи;

з) дивіденди, отримані та раніше оподатковані згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств";

і) інші звичайні та надзвичайні доходи, отримані та раніше оподатковані згідно із спеціальними законами.

2.7. Інші операційні доходи – це доходи від операційної діяльності підприємства, крім виручки від продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; відшкодування раніше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

2.8. Під операційною діяльністю платника єдиного податку розуміється основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

2.9. Фінансовими доходами платника єдиного податку є доходи від фінансових інвестицій, які обліковують за методом участі в капіталі; дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

2.10. Іншими доходами платника єдиного податку є: доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Стаття 3. Особливості оподаткування.

3.1. Платники єдиного податку не є платниками таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

а) податку на прибуток підприємств (за винятком сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати процентів, роялті, фрахту, а також з доходів, що отримують нерезиденти з джерелом їх походження з України);

б) податку з доходів фізичних осіб, одержаних фізичною особою – платником єдиного податку від підприємницької діяльності та оподаткованих за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності;

в) податку на додану вартість, за винятком: юридичних осіб – платників єдиного податку, які обрали ставку оподаткування, яка передбачає реєстрацію такої юридичної особи платником ПДВ;

г) плати (податку) за землю в частині земельних ділянок, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності (крім орендної плати);

д) податку на нерухоме майно, що використовується для здійснення підприємницької діяльності;

е) плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

є) податку на промисел;

ж) комунального податку;

з) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

і) збору на спеціальне використання природних ресурсів;

к) збору до Державного інноваційного фонду;

л) будь-яких внесків ( включаючи будь-які страхові внески та/або збори ) на загальнообов'язкове державне соціальне та медичне страхування ( включаючи внески на загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; внески на медичне страхування, а також внески ( включаючи будь-які страхові внески та/або збори ), які будуть введені у дію після прийняття цього Закону );

м) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

н) внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

о) внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

п) плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»

3.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені в пункті 3.1. цієї статті, сплачуються платником єдиного податку фізичною або юридичною особою в порядку і розмірах, визначених законодавством.

3.3. Фізичні особи за своїх найманих працівників (в тому числі членів своєї сім’ї, які задіяні у здійсненні підприємницької діяльності платника єдиного податку) сплачують внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства у вигляді єдиного внеску, розміри якого визначаються законодавством.

3.4. Юридичні особи сплачують за своїх працівників внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства у вигляді єдиного внеску, розміри якого визначаються законодавством.

3.5. Заробітна плата найманих осіб, що працюють у приватних підприємців - платників єдиного податку, та заробітна плата члени сімей таких підприємців, що працюють у цих підприємців, не оподатковується податком на доходи, так як, згідно пункту 8, Статті 5, за них сплачується єдиний податок.

3.6. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Стаття 4. Звітні податкові періоди

4.1. Звітним податковим періодом єдиного податку є:
а) для юридичних осіб та фізичних осіб, визначених у підпункті "а" та "г" пункту 1.1 статті 1 цього Закону, – календарний квартал,
б) для фізичних осіб, визначених у підпункті "б" пункту 1.1 статті 1 цього Закону, – календарний рік.
Звітний податковий період розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються.

4.2. У разі, якщо платник єдиного податку ліквідується, помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента (коли платником єдиного податку була фізична особа), у тому числі до закінчення звітного податкового періоду, останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає дата ліквідації або смерті такого платника єдиного податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.

Стаття 5. Ставка єдиного податку для фізичних осіб

5.1. Ставка єдиного податку для фізичних осіб, визначених у підпункті "а" та "г" пункту 1.1 статті 1 цього Закону, встановлюється щорічно органами місцевого самоврядування за місцем їх державної реєстрації залежно від місця здійснення підприємницької діяльності та виду діяльності з урахуванням обмежень, визначених цією статтею.

5.2. Ставка єдиного податку для фізичних осіб, визначених у підпункті "б" пункту 1.1 статті 1 цього Закону, встановлюються щорічно органами місцевого самоврядування за місцем їх державної реєстрації залежно від територіального розташування місця торгівлі та переліку асортименту товарів фізичних осіб.

5.3. Встановлені ставки єдиного податку для фізичних осіб підлягають оприлюдненню до 15 серпня року, що передує наступному бюджетному року, і є незмінними протягом наступного бюджетного року.

5.4. У разі, якщо для певного виду підприємницької діяльності органами місцевого самоврядування не встановлено ставку єдиного податку, то до моменту її встановлення платник єдиного податку сплачує податок за мінімальною ставкою, встановленою відповідними органами місцевого самоврядування.

5.5. У разі, якщо фізична особа здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, така особа отримує одне свідоцтво i сплачує єдиний податок за більшою ставкою з відповідних ставок обраних видів діяльності.

5.6. Для фізичних осіб ставка єдиного податку встановлюється в залежності від обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік в процентах від мінімальної ЗП на момент сплати податку у таких межах :

до 400 мін. з/п .................................. від 7 до 34 % мін. з/п
від 400 до 1 000 мін. з/п ................ від 34 до 67 % мін. з/п
від 1 000 до 1 700 мін. з/п ............. від 67 до 100 % мін. з/п
від 1 700 до 3 400 мін. з/п ............. від 100 до 185 % мін. з/п
від 3 400 до 5 100 мін. з/п ............. від 185 до 267 % мін. з/п

5.7. Для фізичних осіб при здійсненні ними діяльності не за місцем реєстрації, єдиний податок сплачується по місту їхньої реєстрації, за ставкою встановленою для такого виду діяльності місцевим органом самоврядування на території діяльності такої фізичної особи, а при здійснені діяльності на території різних адміністративно-територіальних одиниць – за максимальною ставкою податку встановленого органами самоврядування у відповідних територіях.

5.8. У разі, коли фізичні особи, здійснюють підприємницьку діяльність з використанням найманих працівників, нарахована ставка єдиного податку збільшується на 20 відсотків за кожну таку особу.

Стаття 6. Порядок нарахування і строки сплати єдиного податку фізичними особами

6.1. Фізичні особи сплачують єдиний податок шляхом здійснення платежу до 10 числа включно за попередній місяць
Фізичні особи за власним рішенням можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь звітний податковий період (рік) або за інший будь-який термін у межах поточного звітного податкового періоду.

6.2. Сплачена сума єдиного податку є остаточною i не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань фізичної особи – платника податку з доходів фізичних осіб.

6.3. В разі, якщо під час підготовки звіту за звітний квартал виявилось, що валовий дохід наростаючим підсумком з початку року перевищив максимальний річний об’єм, в перерахунку на період з початку року, для даної ставки єдиного податку, підприємцю без будь яких санкцій нараховується доплата єдиного податку за звітний квартал, згідно нової ставки, яку він повинен сплатити до 20-го числа другого місяця кварталу, слідуючого за звітним.

6.4. В разі, якщо під час підготовки звіту за звітний квартал виявилось, що валовий дохід наростаючим підсумком з початку року виявився в перерахунку на період з початку року нижчим, ніж нижня границя, для даної ставки єдиного податку, підприємцю нараховується переплата єдиного податку за звітний квартал, згідно нової ставки, яка зараховується в рахунок авансового платежу єдиного податку за наступний звітний період.

Стаття 7. Ставка єдиного податку для юридичних осіб

7.1. Юридичні особи можуть самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податку:
а) 5 відсотків від об’єкту оподаткування, за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Платники єдиного податку за ставкою 5 відсотків не є платниками податку на додану вартість;
б) 3 відсотки від об’єкту оподаткування, за винятком акцизного збору та за умови сплати податку на додану вартість відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

7.2. Розмір об’єкту оподаткування єдиним податком визначається згідно з даними податкового обліку відповідно до статті 2 цього Закону.

Стаття 8. Порядок нарахування і строки сплати єдиного податку юридичними особами

Юридичні особи сплачують єдиний податок згідно поданого розрахунку про сплату єдиного податку протягом десяти календарних днів, наступних за встановленим у пункті 11.3 статті 11 цього Закону останнім днем подання такого розрахунку.

Стаття 9. Порядок переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування

9.1. Суб’єкти ... підприємництва мають право застосовувати лише один порядок оподаткування, обравши за власним бажанням спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або загальну систему оподаткування. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або відмова від її застосування, а також рішення про зміну базової ставки єдиного податку, а також видів діяльності, може бути прийняте суб’єктом малого підприємництва один раз протягом кварталу.


9.2. Перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або відмова від її застосування, можуть бути здійснені фізичними особами з початку місяця за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку місяця, з якого плануються вказані зміни та не частіше один раз на календарний рік.
Перехід на інші види діяльності допускається не частіше одного разу на календарний квартал. При цьому проводиться перерахунок податку, сплаченого авансом.
Перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відмова від її застосування, або рішення про зміну ставки єдиного податку можуть бути здійснені юридичними особами з початку нового звітного податкового періоду – кварталу за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого плануються вказані зміни.

9.3. У заяві про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, яка подається до органів державної податкової служби, юридичні особи зазначають обрану ставку єдиного податку.

9.4. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, якi подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до податкового органу за місцем їх державної реєстрації, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того місяця, в якому здійснено їх державну реєстрацію.

9.5. У разі, якщо суб’єкт підприємництва протягом року переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (для новоствореного суб’єкта - з місяця, в якому проведено його державну реєстрацію), то отримане ним свідоцтво автоматично пролонгується на наступний календарний рік, без написання додаткової заяви. Повернення підприємця на загальну систему оподаткування можливе лише за умови написання ним заяви про такий перехід.

9.6. Порядок оподаткування платників податків при переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або при переході на загальну систему оподаткування встановлюється Державною податковою адмiнiстрацiєю України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.

Стаття 10. Свідоцтво про право сплати єдиного податку

10.1. Форма свідоцтва про право сплати єдиного податку і порядок його видачі встановлюються Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.
Свідоцтво про право сплати єдиного податку видається на необмежений термін та не потребує щоквартального та щорічного продовження.

10.2. Бланк свідоцтва про право сплати єдиного податку є документом суворої звітності, що запроваджується на всій території України.

10.3. При переході із загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування свідоцтво про право сплати єдиного податку видається за умови сплати податкових зобов’язань, строк сплати яких настав на момент подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

10.4. Орган державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктом малого підприємництва зобов'язаний видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом малого підприємництва у судовому порядку.

Стаття 11. Облік і звітність

11.1. Фізичні особи для визначення результатів господарської діяльності ведуть одну загальну книгу обліку доходів і витрат у хронологічній послідовності відображення здійснених господарських і фінансових операцій.
Форма та порядок ведення книги обліку доходів та витрат суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.

11.2. Фізичні особи, визначені у підпункті “б” пункту 1.1 статті 1 цього Закону, подають до органу державної податкової служби декларацію про фактично одержані ними протягом року доходи протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного календарного року.


Форма звіту, порядок його заповнення та подання фізичними особами-підприємцями встановлюється Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.

11.3. Юридичні та фізичні особи, визначені у підпункті "а" та "г" пункту 1.1 статті 1 цього Закону, за результатами господарської діяльності за звітний податковий період (квартал) подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (кварталу). Звітність з акцизного збору та податку на додану вартість подається у терміни, визначені законодавством.

Форма розрахунку про сплату єдиного податку юридичними та фізичними особами затверджується Державною податковою адміністрацією України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику.

11.4. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік у тому обсязі і у такій формі, який вони вважають для себе за потрібне і достатнє. Юридичні особи складають фінансову звітність у порядку, встановленому цим Законом.
Порядок обліку власності, юридичними особами застосовують аналогічний тому, який застосовується і фізичними особами.

11.5. Якщо фізична особа одержує свій дохід виключно на банківські рахунки, вона має право звітувати банківською випискою за відповідний податковий період та не вести книгу обліку.

11.6. З метою розвитку електронної торгівлі та сприяння легалізації валютних надходжень та надходжень в національній валюті у разі одержання фізичною особи виручки на банківський рахунок в іноземній та (або) національній валюті та здійснення безготівкових операцій, щодо яких неможливе представлення заключених у письмовій формі договорів фізична особа - платник єдиного податку має право до прийняття необхідних змін в відповідні законодавчі акти щодо валютного контролю (і т. д.) використовувати спрощену процедуру декларування валютних надходжень на банківський рахунок шляхом усного декларування джерела походження іноземної валюти або поданням пояснювальної записки до банку та зацікавлених органів у вільній або встановленій органом з державної регуляторної політики формі.


Стаття 12. Відповідальність платників єдиного податку

12.1. Платники єдиного податку – суб'єкти підприємництва несуть відповідальність за правильність нарахування, своєчасність подання розрахунків та сплати єдиного податку, а також інших податків, платниками яких вони є, згідно із законодавством України.

12.2. У разі недотримання вимог, встановлених статтею 1 цього Закону, платник єдиного податку зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного кварталу.

12.3. Сума перевищення фізичними особами граничної межі річного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), визначеної в статті 1 цього Закону оподатковується за ставкою 10 відсотків.

Сума перевищення юридичними особами граничної межі обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначеної в статті 1 цього Закону оподатковується за ставкою 10 відсотків

Стаття 13. Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

13.1. В разі, якщо суб’єкт підприємницької діяльності з якихось причин не має можливості тимчасово займатись своєю діяльністю, він може призупинити на деякий термін дію Свідоцтва про сплату Єдиного податку шляхом написання заяви про призупинення дії Свідоцтва про сплату Єдиного податку.
Повернення до підприємницької діяльності також супроводжується написанням заяви про відновлення такої діяльності.
Призупинення, та відновлення діяльності на спрощеній системі може застосовуватись з любого дня любого місяця звітного року.
В разі призупинення дії Свідоцтва про сплату Єдиного податку, плата єдиного податку та відрахування до страхових фондів за час призупинення діяльності не проводяться.

Стаття 14. Прикінцеві положення

14.1. Цей Закон набирає чинності з першого числа місяця, слідуючого за місяцем прийняття.

14.2. У зв’язку з набранням чинності цим Законом відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України припиняється дія:

Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 (Урядовий кур’єр, 1998, 07, 07.07.98, № 128; 1999, 07, 13.07.99, № 128; Офіційний вісник України, 1998, № 27, ст. 975; 1999, № 26, ст. 1230);

абзаців 6-28 пункту 1 статті 14 Розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 10, ст.77; 1998, № 30-31, ст. 195; Зібрання постанов Уряду України, 1993, № 1-2, ст. 13; Урядовий кур’єр, 1993, 01, 06.01.93, № 2-3; 1998,03,07.03.98 № 45-46; Офіційний вісник України, 1998, № 9, ст. 325;)

14.3. У Законі України "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України, 1991, № 39, ст. 510; 1994, № 21, ст.130; 1997, № 16, ст.119; 1999, № 5-6, ст. 39; 1999, № 20-21, ст. 192; 1999, № 26, ст. 215; 1999, № 51, ст. 455; 2000, № 36, ст. 298; 2002, № 5, ст.30; 2003, № 12, ст.88; 2003, № 10-11, ст. 87; 2003, № 33-34, ст. 267; 2004, №7, ст. 56) частину першу статті 14 доповнити пунктом 28 такого змісту:

"28) єдиний податок."

14.4. У Законі України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997, № 21, ст. 156; Урядовий кур’єр, 2005, 31.03.05 № 58-59):
у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 слова «у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі» та “незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством” вилучити;
підпункт б) підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 виключити.

14.5. У Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 37, ст. 308; 2004, № 52, с. 564; Урядовий кур’єр, 2005, 31.03.05 № 58-59) абзац другий пункту 1.8 статті 1 вилучити.

14.6. У Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (Відомості Верховної Ради України, 2005, № 17, ст. 267; Урядовий кур’єр, 2005, 31.03.05 № 58-59) пункт 4 Прикінцевих положень вилучити.

14.7. До приведення чинного законодавства у відповідність до цього Закону чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

14.8. До набрання чинності змін до законодавства з питань сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний страховий внесок у порядку, визначеному цим пунктом.

Фізична особа-підприємець має право обирати за власним рішенням:

14.8.1 базу для нарахування єдиного соціального страхового внеску до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування з урахуванням обмежень, визначених у цьому пункті;


14.8.2. участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні від: нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; на випадок безробіття.

14.8.3 Базою для нарахування єдиного соціального страхового внеску до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування

- нульова база - Єдиний соціальний страховий внесок не сплачується.
- дохід фізичної особи-підприємця, з урахуванням, що єдиний соціальний страховий внесок не повинен бути нижче обов’язкового мінімального страхового внеску, який розраховується з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на період, за який здійснюються такі внески;
- або будь-який інший розмір отриманого доходу (прибутку), в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду

14.8.4. Якщо підприємець приймає участь тільки у загальнообов’язковому державному Пенсійному страхуванню, то за себе обов’язковий мінімальний єдиний соціальний страховий внесок складає 16% від мінімальної заробітної платні. Сплата такого внеску здійснюється на рахунок Пенсійного фонду.

14.8.5. Якщо підприємець приймає участь у всіх видах державного страхування, включно з пенсійним, а також якщо він має найманих осіб чи сплачує винагороду на цивільно-правовими договорами, то сплата єдиного соціального страхового внеску здійснюється на рахунок Державного Казначейства України.

14.8.6 Фізична особа-підприємець, яка використовує працю найманих працівників, що перебувають з нею у трудових відносинах, у тому числі членів своєї сім’ї, які приймають участь у підприємницькій діяльності такої особи, сплачує єдиний страховий внесок на всі види загальнообов’язкового державного соціального страхування за ставкою 20 відсотків. Базою для нарахування єдиного страхового внеску є сума фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем, в тому числі членів сімї, які приймають участь у його підприємницькій діяльності, а також за осіб, яким сплачується винагорода за цивільно-правовою угодою, в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду, але не менший за обов’язковий мінімальний внесок від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на період, за який здійснюються такі внески, з урахуванням повної чи неповної зайнятості найманої особи в даному періоді

14.8.7. Фізична особа-підприємець подає територіальним органам Пенсійного фонду України розрахунок суми єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за попередній звітний період (рік ) за формою, встановленою Міністерством праці та соціальної політики України та Пенсійним фондом України.
14.8.8. Територіальні органи Пенсійного фонду України самостійно вносять відповідні відомості до системи персоніфікованого обліку на підставі фактично перерахованих сум внесків.

14.8.9. Звітним періодом для звіту в фонди соціального страхування є 1 календарний рік.

14.8.10 До фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників включаються: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

14.8.11 Термін сплати внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування або єдиного страхового внеску –протягом 20 календарних днів із дня закінчення місяця, за який сплачуються внески.
14.8.12 До створення спеціального органу зі збору та розподілення єдиного страхового внеску відділення Державного казначейства наступного дня після надходження коштів перераховують суму єдиного страхового внеску до фондів соціального страхування у таких розмірах:

– до Пенсійного фонду України – 16 відсотків;

– до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 1,5 відсотка;

– до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття – 1 відсоток;

– до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України – 1,5 відсотка.

14.8.13 Фізична особа-підприємець подає територіальним органам Пенсійного фонду України розрахунок суми єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за попередній звітний період (рік) за формою, встановленою Міністерством праці та соціальної політики України та Пенсійним фондом України, та відомості, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

14.8.14. Суб’єкти малого підприємництва юридичні та фізичні особи несуть відповідальність за порушення законодавства в частині реєстрації в територіальних органах фондів соціального страхування, нарахування та сплати страхових внесків, подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності, передбаченої законодавством, згідно із законодавчими актами України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

14.9. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня прийняття цього Закону привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити перегляд нормативно-правових актів інших органів виконавчої влади, у відповідність із цим Законом.

14.10. Державній податковій адміністрації України за погодженням з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику у тримісячний термін з дня прийняття цього Закону розробити та затвердити нормативні акти, передбачені статтями 9, 10 та 11 цього Закону.

Данный Законопроект создан по предложениям предпринимателей в результате обсуждений, проведённых на форуме " Ділової Ради " при Кабинете министров Украині : http://forum.rp.org.ua/viewforum.php?f=24
Всем заинтересованнім предпринимателям рекомендую ознакомиться с ходом обсуждений на єтом форуме.

[Геннадий]

Я являюсь частным предринимателем и осуществляю розничную торговлю автомаслами в небольшом автомагазине.Обьясните каким образом я и сотни таких как я должны осужествлять свою деятельность после принятия этого обзаца:"г) суб’єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем пально-мастильних матеріалів;"Кроме нас тогующих в автомагазинах действие этого закона затронет физ.лиц. торгующих на авторынках нашей страны.Нужно чётко понимать что подрозумевает каждая фраза закона.Например эта фраза "роздрібним продажем пально-мастильних матеріалів"

Геннадий ,
Ваше замечание абсолютно справедливо и должно быть учтено.
Пункт 1.3. г) предлагается в новой редакции, учитывающей Ваше замечание.

[Гость_Guest_*]

Появились предложения по изложению некоторых статей Законопроекта в новой редакции :

1.1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності з урахуванням обмежень, встановлених статтею 2 цього Закону може застосовуватися такими суб’єктами підприємницької діяльності:

а) фізичними особами – працедавцями (далі по тексту – працедавці), які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у трудових відносинах з якими протягом календарного року перебуває не більше 20 осіб (не включаючи членів сімей таких підприємців ) та обсяг виручки яких від реалізації (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 5 100 мінімальних зарплат, встановлених Законом на початок звітного податкового року;

б) фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність з продажу товарів та/або з надання супутніх послуг на ринках, за умови сплати ринкового збору, у трудових відносинах з якими протягом календарного року перебуває не більше 5 осіб (не включаючи членів сімей таких підприємців) та обсяг виручки яких від реалізації (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 1 000 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на початок звітного податкового року;

3.3. Фізичні особи – платники єдиного податку за своїх найманих працівників (крім членів своєї сім’ї, які допомагають у здійсненні підприємницької діяльності платника єдиного податку) сплачують внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства у вигляді єдиного внеску, розміри якого визначаються законодавством.

3.5. Заробітна плата найманих осіб, що працюють у фізичних осіб - платників єдиного податку, а також заробітна плата членів сімей таких підприємців, які задіяні у здійсненні підприємницької діяльності платника єдиного податку, не оподатковується податком на доходи, так як, згідно пункту 8, Статті 5, за них сплачується єдиний податок.

3.6. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а також членів сімей таких підприємців, які задіяні у здійсненні підприємницької діяльності платника єдиного податку. Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які задіяні у підприємницькій діяльності.

9.2. Перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або відмова від її застосування, можуть бути здійснені фізичними особами з початку нового звітного податкового періоду – кварталу за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку нового звітного податкового періоду – кварталу, з якого плануються вказані зміни та не частіше один раз на календарний рік.
Перехід на інші види діяльності допускається не частіше одного разу на календарний квартал. При цьому проводиться перерахунок податку, сплаченого авансом.
Перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відмова від її застосування, або рішення про зміну ставки єдиного податку можуть бути здійснені юридичними особами з початку нового звітного податкового періоду – кварталу за умови подання відповідної письмової заяви до органів державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого плануються вказані зміни

9.5. У разі, якщо суб’єкт підприємництва протягом року переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (для новоствореного суб’єкта - з місяця, в якому проведено його державну реєстрацію), то отримане ним свідоцтво автоматично пролонгується на наступний календарний рік, без написання додаткової заяви. Добровільне повернення підприємця на загальну систему оподаткування можливе лише за умови написання ним заяви про такий перехід.

10.4. Орган державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктом малого підприємництва зобов'язаний видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом малого підприємництва у судовому порядку.
При цьому сплачувати авансом єдиний податок за перший місяць роботи не потрібно.


Стаття 13. Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

13.1. Фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності має право, при здійсненні такої діяльності, користуватися допомогою членів своєї сімї на нерегулярній основі. Реєстрація членів своєї сімї, як найманих працівників, в такому разі , не обов’язкова. Сплата єдиного страхового внеску на всі види загальнообов’язкового державного соціального страхування за таких членів сімї не проводиться.
Членами сімї фізичної особи, згідно Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств ( в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р.) № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. , вважаються : її чоловік, або дружина, прямі родичі ( діти або батьки ), як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи, або її чоловіка (дружини ).

13.2. В разі, якщо члени сімї фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності приймають участь при здійсненні такої діяльності, на постійній основі, вони повинні бути зареєстровані, як наймані працівники й набувають при цьому статус найманих працівників.

13.3. В разі, якщо суб’єкт підприємницької діяльності з якихось причин не має можливості тимчасово займатись своєю діяльністю, він може призупинити на деякий термін дію Свідоцтва про сплату Єдиного податку шляхом написання заяви про призупинення дії Свідоцтва про сплату Єдиного податку.
Повернення до підприємницької діяльності також супроводжується написанням заяви про відновлення такої діяльності.
Призупинення, та відновлення діяльності на спрощеній системі може застосовуватись з любого дня любого місяця звітного року.
В разі призупинення дії Свідоцтва про сплату Єдиного податку, плата єдиного податку та відрахування до страхових фондів за час призупинення діяльності не проводяться.
Датою призупинення вважати – у разі подання заяви до податкової інспекції особисто - дату вказану в Заяві ; при відправці поштою з повідомленням про вручення – дату вказану в Заяві , або якщо вона не вказана - дату вручення, вказану в повідомленні про вручення.

Стаття 14. Прикінцеві положення

14.1. Цей Закон набирає чинності з першого числа місяця, слідуючого за місяцем його підписання Президентом України..

14.8.3 Базою для нарахування єдиного соціального страхового внеску до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування

- нульова база - Єдиний соціальний страховий внесок не сплачується.
- дохід фізичної особи-підприємця, з урахуванням, що єдиний соціальний страховий внесок не повинен бути нижче обов’язкового мінімального страхового внеску, який розраховується з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на період, за який здійснюються такі внески;
- або будь-який інший розмір отриманого доходу (прибутку), в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду
- або будь-який інший розмір доходу (прибутку), отриманого за межами підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини з якої справляються страхові внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду

14.8.6 Фізична особа-підприємець, яка використовує працю найманих працівників, що перебувають з нею у трудових відносинах сплачує єдиний страховий внесок на всі види загальнообов’язкового державного соціального страхування за ставкою 20 відсотків. Базою для нарахування єдиного страхового внеску є сума фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем, а також за осіб, яким сплачується винагорода за цивільно-правовою угодою, в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду, але не менший за обов’язковий мінімальний внесок від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на період, за який здійснюються такі внески, з урахуванням повної чи неповної зайнятості найманої особи в даному періоді

Большинство предложений поступило от Колесниковой Татьяны.
Просьба продолжить присылать свои предложения и замечания на wulf@navy.dp.ua

[LadyLAW]

Если такой закон примут (во что верится с о-о-очень большим трудом), поверю, что власть берут не только для того, чтобы нахапать себе денег. Пока все кто пребывал у власти и от кого зависело принятие законов занимаются только обогащением себя любимых и своего окружения.