Версия для печати темы

Нажмите сюда для просмотра этой темы в обычном формате

Форумы газеты ЧАСТНЫЙ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ _ Общие вопросы предпринимательских объединений _ Предприниматели и все-все-все, что дальше делать будем?

Автор: Витал_Д 15.01.2012, 23:36

Люди при власти, согласен,- не те, благодаря которым Украина может стать процветающей страной, а ее граждане - счастливыми. Так что, выход в том, чтоб заменить власть? Увы, но если начать с этого, то оно ничего не даст, о чем написано в "http://vocv.at.ua/blog/shho_zminitsja_jakshho_negajno_pereobrati_vru_ta_pu_j_priznachiti_inshij_kabmin/2011-11-06-194".

"Конституция виновата!" - так говорят те, кто либо не соизволил разобраться, что к чему, либо сознательно вешает лапшу на уши (власть принимает в этом действе самое активное участие, между прочим,- делайте выводы, сограждане). Но почему не Конституция? Читайте в "http://vocv.at.ua/blog/o_novoj_konstitucii_panaceja/2011-02-24-69".

"Демократия виновата!" - ставят "диагноз" другие. Гм, а она у нас есть, чтоб быть "виноватой"? А если нет, то как можно обвинять в чем-то то, чего нет? Вот, гляньте в "http://vocv.at.ua/blog/sut_ukrainskoj_demokratii/2011-10-15-185".

"Проблема сидит в нас самих, а потому нам надо начать с себя!" - кричат третьи. Однако, прошу посмотреть в "http://vocv.at.ua/blog/nachnite_s_sebja_sovetujut_borcy_za_svetloe_budushhee/2010-08-06-6".

Духовность, моральность, система ценностей вообще,.. не являются причинами имеющегося положения в Украине. Они, как и само это положение,- являются СЛЕДСТВИЯМИ неких причин, лежащих на более высоком уровне - в Системе. Подробнее см. в "http://vocv.at.ua/news/malenkij_shtrikh_k_nekotorym_ponjatijam/2012-01-04-105".

Находятся и такие, которые говорят, что все разговоры о наших проблемах - надуманные ("искусственно раздуваемые", "проплаченные"...), вплоть до того, что общенародных проблем якобы нет вообще, а все остальное - это проблемы частные, субъективные... Так ли это на самом деле? Смотрим в "http://vocv.at.ua/news/o_sistemnom_myshlenii_9/2011-12-05-99".

И так далее, и тому подобное...

Власть, будучи "телохранителем" и "проводником" Системы, постоянно подбрасывает нам, чтоб мы тут не скучали и "боролись", все новые и новые версии объектов (целей) нашей "борьбы". Подбрасывает руками либо знающих (и неплохо имеющих на этом) что к чему на самом деле лиц, либо руками наивных (несознательных, глупых, неразобравшихся,.. всяких) "рядовых украинцев", вдруг "прозревших". Подбрасывает, конечно, лишь те версии, которые не имеют ничего общего с ИСТИННЫМИ причинами имеющейся в Украине ситуации.

Подбрасывает для того, чтобы отвлечь наше внимание от этих причин, увести в сторону и подальше от них - только таким образом Система будет жить и здравствовать и далее...


Так что же делать нам - "бороться" с теми целями, которые нам подбрасывают? Бороться со следствиями? Но ведь такая "борьба" - то же самое, что бороться с постоянно возникающей простудой, не ликвидировав сквозняк!?

Может быть, все же разумнее ПРИЧИНЫ устранить? Где они, и что из себя представляют, см. в "http://vocv.at.ua/news/sistema_diagnoz_recept/2011-11-10-93".

Подробнее о Системе "разжевано" в "http://vocv.at.ua/news/tak_kakaja_zhe_sistema_nam_nuzhna_i_pochemu/2011-04-25-58".

А конкретнее, в виде уже проекта Программы действий, написано о том, что именно нужно делать, в "http://vocv.at.ua/load/0-0-0-54-20" и в "http://vocv.at.ua/load/0-0-0-57-20".

На часто встречающиеся вопросы, связанные с моими предложениями, ответы содержатся в многочисленных материалах, имеющихся на сайте http://vocv.at.ua/ .

Естественно, мгновенно находятся "правильные" ("научно обоснованные", "исторически подтвержденные"...) возражения от "настоящих демократов" о том, что все, о чем я пишу - "бред" (ПОЧЕМУ "бред" - сие великая тайна есть, а потому - не раскрывают ееsmile.gif).

Очень часто вместо обсуждения моих предложений обсуждают меня самого, и это радует, если честно. Радует потому, что ТАКОЕ обсуждение - верный признак ОТСУТСТВИЯ у "оппонентов" сколь-либо серьезных аргументов "против". Тем самым они признают, что в этих идеях что-то все же есть такое, что Системе не нравится и может угрожать ее существованию в нынешнем виде.

Нередко говорят, что ничего не получится, и получиться якобы не может, по причине отсутствия Лидера, то есть - "мессии", который поведет, а мы, как стадо послушных баранов, пойдем за ним. Куда именно поведет - вопрос десятый, как правило. Главное, чтоб он нам втемяшил - там, куда он нас ведет - хорошо. Что-то напоминает... Но посмотрите "http://vocv.at.ua/news/ehj_lider_skazhi_ka_mne_kuda_vedesh_menja_tolpu_tvoju/2011-05-14-67".

Другие говорят, что наше "быдло" просто неспособно ни на что, а потому, мол, все мои идеи и предложения просто обречены... В ответ им - "http://vocv.at.ua/blog/akcii_akcii_akcii_quot_akcii_quot/2011-05-21-151".

..........

И так далее...

Так что, прошу к столу. Но - не всех, а лишь тех, кто искренне желает сделать эту страну такой, какой она заслуживает быть. Тех, кто желает успеть пожить в ТАКОЙ стране. Но даже если и не самому пожить, то хотя бы потомкам своим такую возможность дать.

Ведь кто, по большому счету, виноват в том, что по детской наркомании, детскому алкоголизму, детской преступности,.. Украина - общепризнанный "лидер"? Да ведь мы, родители этих детей, и виноваты - наплодить-то наплодили, да вот о будущем их думать не желаем - боимся за СОБСТВЕННОЕ спокойствие, все причины выискиваем, чтоб кого-то другого показать виноватым... Где же наша ответственность перед ними? Мы, нынешние, живем за счет их, будущих, не так ли, если подумать? Эгоисты? Или и того похуже?

Первой задачей стоит необходимость как можно более широкого распространения представленных здесь материалов - везде, где только можно. Крайне полезным было бы НЕЗААНГАЖИРОВАННОЕ подключение к дальнейшей работе над данными предложениями профессионалов - психологов, социологов, системных аналитиков, юристов,... при условии исключения каких бы то ни было попыток выхолащивания сути идей и предложений с целью ее подмены на очередную ложную версию целей "борьбы" народа за свое будущее.

И последний штрих - обо мне, чтобы сразу исключить всяческие домыслы и подозрения:


Кажется, все... пока.


--------------------

http://vocv.at.ua/

.

Автор: Витал_Д 23.01.2012, 11:12

Тлумачник до "Угоди про спільні дії Об’єднаної опозиції України"


Отже, "Комітет опору диктатурі", скориставшися мітингом з приводу свята Дня Соборності України, оголосив "УГОДУ про спільні дії Об’єднаної опозиції України". Здавалося б, радіти потрібно - нарешті невладарюючі (сьогодні) суб'єкти українського політикуму зголосилися про поєднання своїх зусиль. Але чомусь не дуже радісно, принаймні, особисто мені. Чому? А от давайте не просто почитаємо цю "Угоду", а почитаємо уважно. Й ми побачимо деякі положення в ній, які є нічим іншим, як словоблуддям та демагогією, пробачте за різкість. А щоб не бути голослівним, наводжу цитати з того документу й невеличкі свої коментарі до них:

- "відстоюючи необхідність повернення країни на демократичний шлях розвитку..."

Цікаве слово тут ужите - "повернення". Тобто, ДО 2010-го року наша країна розвивалася демократичним шляхом? Так це потрібно розуміти? Але дозвольте, всі ми (й ви також) говоримо про "олігархічний лад" в Україні - він що, лише в 2010-му році зформувався? А може, насправді, ви, автори "Угоди", видаєте нам локшину замість правди? Здається мені, що ствердна відповідь на останнє запитання буде правильною й чесною, бо НЕ БУЛО в нас "демократичного шляху розвитку", була лише його імітація, від якої потроху нинішня влада відмовляється, бо з часом навіть імітація не буде вже потрібна. То куди ж "повертатися", шановна "опозиціє"?

- "конституційне право громадян України на формування органів влади, отже – на вільні і чесні вибори..."

Й коли це взагалі у нас було? "Вільні" в умовах дикого майнового цензу? "Чесні" в умовах повної відсутності доступу виборця до об'єктивної інформації про кандидатів? Про що ви говорите? Про "конституційне право", яке на папері як було, так і залишилося, але в дійсності як було воно відсутнім, це право, так і залишається відсутнім? То про що ми говоримо, про окозамилювання?

- "Вибори до Верховної Ради України у жовтні 2012 року дають нам реальну можливість зробити це конституційним шляхом..."

Що саме зробити? Вам прийти до влади? Так ви ж вже були в ній - були й керували так, що саме завдяки "високій якості" вашого керування ви й стали "опозицією", тим самим забезпечивши можливість прийти до влади тим, хто є в ній сьогодні?! Що, наступна ваша спроба буде кращою? А чому, з яких підстав, я повинен вам повірити, якщо я ще не забув про ПРіБЮТ, про проект Податкового кодексу, підготовлений саме вашим урядом, про незаконні постанови вашого ж уряду й таке ж саме, що й зараз, хай і не настільки демонстративно-зневажливе, голосування у Верховній Раді, й т.п.? Чи ви впевнені в тому, що я - повний бовдур, а тому про все забув?

- "Задля повалення антинародного режиму та відновлення справжнього народовладдя..."

Ну, про "повалення" все зрозуміло - без цього вам влади не бачити. Але ось - цікаве слово "відновлення", тільки тепер - "справжнього народовладдя". Це за вашої влади, я так розумію, було не просто "народовладдя", воно було "СПРАВЖНІМ"! Отакої!? Виходить, що саме на народі й лежить повна відповідальність за те, до чого Україна дійшла у своєму "демократичному розвитку", а ви десь навіть постраждала сторона... Браво, нічого не скажеш...

- "забезпечення підготовки і проведення чесних виборів народних депутатів України..."

А чи можливі у принципі "чесні вибори" за діючих "правил гри"? Чи має можливість порядна людина, якщо того зажадає, бодай якось конкурувати з "грошовими мішками", щоб стати депутатом? НЕ МАЄ! А чи має можливість прийти до влади людина, що не в змозі двох слів написати без трьох помилок, що не має аніякої уяви про такі слова як "совість", "людина", "народ", проте має достатньо грошей та/або зв'язків? ТАК, МАЄ! Й за таких "правил гри" ви ведете мову про "чесні вибори"? Чи про що ви там взагалі, з високої трибуни?

- "недопущення фальсифікації голосування і спотворення волевиявлення громадян..."

"Волевиявлення громадян" спотворюється ЗАДОВГО до безпосередньо дня "виборів". Спотворюється тим, що громадяни абсолютно не знають, що з себе представляє той чи інший кандидат. Звідкіля виборець отримує подібну інформацію? Так, з екранів телевізорів, з бігбордів, з передвиборчих листівок чи агіток. Все? Хтось насмілиться назвати такого роду "інформацію" правдивою? А мо', вірніше б було говорити про "волевиявлення" на підставі інформації РЕКЛАМНОЇ? Відносно товарів є таке слово - "втюхування"...

- "Визнають базовими вимогами до кандидатів порядність, принциповість, фаховість, громадський авторитет та бездоганну репутацію..."

А судді хто? Ви ж самі? А що є для вас "порядність, принциповість, фаховість, громадський авторитет та бездоганна репутація"? Особливо стосовно тих, хто у владі ВЖЕ був, й не лише був, а доклав певних "зусиль" задля того, щоб Україна опинилася у нинішньому стані - про яку таку "порядність" іде мова?

- "процес формування нової української влади..."

"Нова"... Навіть говорити немає про що, така вона "нова".

- "Тільки разом ми зможемо досягти спільної мети – побудувати справедливу та заможну країну!.."

Щось таке я чую перед КОЖНИМИ "виборами". КОЖНИМИ! А віз - і нині там, що за "їхніх", що за "ваших"... Думаю, що усім вам, учорашнім та сьогоднішнім, бракує одного - рішучості народу вигнати усіх вас геть. А потім створити дійсно нову владу - з людей, які не брешуть, багато не обіцяють, але - роблять та відповідають, за кожне своє слово відповідають. Ось саме цього особисто я вам би всім і побажав.

--------------------

http://vocv.at.ua/

.

Автор: Домогосподарка 23.01.2012, 16:46

Вітал_Д, переглянула для знайомства проект програми дій, бо мене зацікавили терміни її реалізації. В тезисі 19 Ви називаєте період до 20 років, необхідний для зміни менталітету виборця. З Вашої точки зору, скільки років нам ще треба цього досягати? Мені здається, що не через свідомість виборців, а через жорстокий опір влади прийдеться довго реалізовувати ідею референдуму.

Автор: Витал_Д 24.01.2012, 14:11

Цитата(Домогосподарка @ Jan 23 2012, 04:46 PM) *
Вітал_Д, переглянула для знайомства проект програми дій, бо мене зацікавили терміни її реалізації. В тезисі 19 Ви називаєте період до 20 років, необхідний для зміни менталітету виборця. З Вашої точки зору, скільки років нам ще треба цього досягати? Мені здається, що не через свідомість виборців, а через жорстокий опір влади прийдеться довго реалізовувати ідею референдуму.

Час, потрібний для зміни менталітету виборця, а також час, потрібний для реалізації програми,- зовсім різні речі. Ми не можемо чекати на те, щоб менталітет змінився, тим більше, що цього й не станеться не лише через 20 років, а й взагалі ніколи, якщо просто на те чекати - так буде тому, що Система як "виховувала" ТАКИЙ менталітет, так і буде продовжувати діяти у тому ж руслі, ще більш його "покращуючи". Таким чином, щоб вийти з цього кола, очікування змін у менталітеті виборця не є й не може бути прийнятним.

Інший шлях - через диктатуру якогось "месії", що залізною рукою наведе у країні порядок та силоміць почне змінювати той самий менталітет, також не є й не може бути прийнятним. Що ще залишається? Залишається той варіант, який запропоновано у програмі. Тобто те, чого не має у свідомості виборців, а повинно б було там бути, потрібно ЗАРАЗ (через референдум) прописати у виборчому законодавстві, щоб воно ДОПОВНИЛО недостаючі елементи свідомості. Зробити це значно легше й простіше, аніж змінити свідомість мільйонів людей. А з плином часу, по мірі змін у менталітеті, ті норми можна буде поступово з законодавства видаляти, якщо буде така потреба. Головне тут є те, що такий варіант дозволяє реалізовувати програму вже зараз. Пояснив?

"Жорстокий опір влади" можливий, і обов"язково буде. Більше того, ступінь жорстокості буде тим більше, чим менше людей буде приймати активну участь у підготовці до референдуму. Й навпаки. Отже, з цього випливає завдання (задля уникнення великих й невинних жертв) якомога більшого поширення інформації, залучення активних людей до цього процесу, пошуку тих людей, які б могли самостійно (без мене) пояснювати іншим, що й до чого та чому.

Автор: Витал_Д 24.01.2012, 14:26

Від “скептика” - “справжнім опозиціонерам”


22-го січня, як відомо, деякі “опозиційні партії”, що дуже “переймаються насамперед інтересами України та її народу”, “жагою служіння державі”, та т.ін., й аж ніяк “не” жадобою повернення до влади у своїх корисних цілях, оголосили про підписання “Угоди про спільні дії Об’єднаної опозиції України". Й все було б добре, якби так і було насправді, але мої особисті сумніви щодо справжніх цілей “опозиціонерів” змусили мене більш уважно почитати ту “Угоду”. Результатом став “http://chp.com.ua/forums/index.php?showtopic=15331&view=findpost&p=106903” до неї, який недвозначно продемонстрував - “об'єднання опозиції заради повернення до демократії” почалося з ... демагогії. Дуже “порядний” документ під назвою “Угода...” вийшов, а що ж далі буде, якщо ПЕРШІ кроки — ТАКІ?

Комусь, природньо, той “http://chp.com.ua/forums/index.php?showtopic=15331&view=findpost&p=106903” сподобався, а комусь — ні. Останні, щоправда, замість того, щоб таким само чином (тобто по пунктах, як і в “http://chp.com.ua/forums/index.php?showtopic=15331&view=findpost&p=106903”) розбити написане мною вщент, використали зовсім інше. Як і належить справжнім демагогам, вони повели мову про “скептиків” та “песимістів”, про “синє небо” й “грати”, про “долю України” й “демократію”..., залишивши написане у “http://chp.com.ua/forums/index.php?showtopic=15331&view=findpost&p=106903” взагалі БЕЗ розгляду, взагалі БЕЗ відповідей ПО СУТІ. Немає, мабуть, чим відповісти...

Що ж, якщо так, то я би хотів дещо додати, в першу чергу — для “оптимістів” від “опозиції”.

Отже, усім людям, абсолютно усім, відома така простенька формула:

я взяв” - “я віддав” = “мій борг”.

Наприклад, якщо ви мені дасте (в борг) 100 гривень, а я за тиждень поверну вам 70 гривень, то мій борг вам складе 100-70=30 гривень — все дуже просто й у людини без деяких захворювань у голові ніяких питань не викликає, чи не так? Ця формула навряд чи була б такою цікавою стосовно теми розмови, якби вона не була УНІВЕРСАЛЬНОЮ. На жаль чи на щастя, але вона Є універсальною, ось погляньте:

я використав прав” - “я виконав зобов'язань” = “моя відповідальність”.

Очевидно, що цей варіант — те ж саме, що й наведене вище, а відрізняється від першого лише тим, що не вимірюється гривнями чи кілограмами (хоча й можлива деяка формалізація, наприклад, через рейтинги). Наприклад, якщо народ свого часу дозволив вам використати якусь суму усіляких прав, які не є доступними “пересічному” громадянинові, й ви їх використали (у своє задоволення), але при цьому про свої зобов'язання перед тим же народом забули, то що маємо у результаті? Так, маємо ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Вашу, що були при владі, й тих, хто є зараз при владі — усіх вас, і - незворотньо, бо наведена формула — є закон, який змінити НЕМОЖЛИВО. То що вам ще незрозуміло?

Й окремо хотів би звернутися також і до всіх інших громадян. Та сама формула діє у відношенні ДО УСІХ нас, й до КОЖНОГО з нас, незалежно від того, чи є хтось з нас при владі, чи не є, й діє ЗАВЖДИ. Якщо ми, кожний з нас, бажаємо, аби належні нам права й справді були реалізованими, то й ми, кожний з нас, повинні належним чином виконувати свої ж обов'язки — одне від іншого відділити неможливо. Отже, бажаємо гарну владу (без лапок) — хто нам заважає її такою зробити? Бажаємо порядку у державі — наводимо його. Й так далі...

Тож рахуймо - народ загалом, й “опозиція”, зокрема.

---

http://vocv.at.ua/

.

Автор: Витал_Д 25.01.2012, 14:37

Дивні ми люди... Дивні?


Скільки вже разів мені (й не лише мені) доводилося говорити іншим людям, виборцям, що в нашій країні діють такі “правила гри”, що порядна людина не має жодних шансів, аби прийти до влади чесним шляхом (нечесний відпадає за визначенням). Жодних шансів для порядної людини! Й до цього часу мені ще не довелося зустріти таку людину, яка б не погоджувалася з таким висновком. Здається мені, що й немає взагалі таких людей. Та це й не дивно, оскільки висновок про нульові шанси порядного громадянина стати владою або її частиною не зі стелі ж узявся?! Отже, немає таких, хто заперечував би це (принаймні, аргументовано заперечував би)...

Дивно інше, й навіть - дуже дивно. Маю на увазі поведінку тих самих людей, виборців, які, знаючи про наведений вище факт, завзято сперечаються між собою, за кого краще голосувати... Якісь програми аналізують, чергові обіцянки вислуховують, доводять один одному, що той кандидат — не заплямований (ще), а ось той — брехун, й т.ін. Шановні, ну чому ж ви це робите, якщо знаєте, що порядній людині шлях до влади — перекрито!? На що ви сподіваєтеся? На диво? Так воно ж вже є — ви самі й є те “диво”?!

Ось давайте трохи поміркуємо. Уявімо собі, що є такий собі Петро Коловладенко. У владі ніколи не був. У злочинах не помічений. Чемний. Освічений. Говорить іншим, що існуюче становище в країні не є задовільним, а тому щось треба робити, а задля цього, ясна річ, доведеться балотуватися у депутати. Уявили?

Й ось тепер запитання: цей Петро Коловладенко знає про те, що в нашій країні існує жорсткий (якщо не жорстокий) майновий ценз? Про той самий ценз, завдяки якому, не маючи в кишенях вільних коштів у сумі з багатьма нулями, намагатися пройти до влади — марна справа? А ще ж, окрім майнового цензу, існують й інші, не менш дієві за нього, засоби відсторонення порядних людей від влади (наприклад, масована обробка виборців завідомо брехливою інформацією про “суперякості” якогось там кандадата)... Так знає про усі ці перепони наш Петро, чи не знає? Очевидно, можливих варіантів відповідей — лише дві — або не знає, або знає. Тож, по черзі:

1. не знає. Якщо так, якщо не знає те, про що відомо усім, то відразу постає інше питання — він звідки звалився? Чи настільки “розумово розвинутий”, що зрозуміти нічого не може, навіть проживши ТУТ усе своє життя? Й ось тепер запитання до вас, виборців,- вам потрібна ТАКА людина у владі? Така, яка не в змозі зрозуміти те, що цілком зрозуміло вам? Зважте також на те, що у даному випадку не має абсолютно ніякого значення, порядна та людина-кандидат, чи не порядна — з її розумовими здібностями нічого путнього вона все одно зробити не зможе. Отже, відпадає...

2. знає. Цей варіант дещо складніший за попередній, оскільки має два підваріанти, а саме:

а. Петро Коловладенко — людина порядна, й дійсно бажає щось зробити корисне для народу й держави. Знаючи, що існуючі нині “правила гри” не дозволяють прийти до влади людям порядним, навряд чи пан Петро буде балотуватися — шансів немає. Більше того, він, якщо з розумом у нього все гаразд, повинен розуміти й інше — навіть якщо якимось дивом він і зможе стати депутатом, то зробити щось дійсно й вагомо корисне для народу він не зможе. Не зможе тому, що потрібної для того більшості він не має й мати не буде — знову ж таки завдяки все тим же “правилам гри”. Розуміючи це, у владу наш Петро не піде. Не піде до тих пір, доки існують та діють ті кляті “правила”. А що робити буде? Так, буде намагатися змінити їх, яким завгодно шляхом — лише по їх зміні буде якийсь сенс у балотуванні. Таким чином, цей підваріант недвозначно обумовлює можливі дії Петра Коловладенка — на даному етапі серед кандидатів у владу ми його НЕ побачимо. До речі, саме ці обставини призводять до того, що деякі “знавці” стверджують, що потрібно обирати менше з двох зол, бо порядних людей, буцімто, в нашій державі вже не лишилося (вони, як бачимо, в державі є, але у владу йти не бачать ані можливостей, ані сенсу). Ну, то “знавці”... Отже, за ТАКОГО Петра можна б було проголосувати, але серед кандидатів його — НЕМАЄ!

б. Петро Коловладенко — людина непорядна, й перебування у владі потрібно йому задля якихось власних інтересів. На жаль, саме цей підваріант — типовий у сьогоднішніх умовах. Не бачу необхідності щось тут пояснювати, бо ви й самі, певен того, розумієте — за ТАКОГО Петра голосувати аж ніяк не можна. Не можна тому, що всі його обіцянки вам — брехня, а його справжня мета — власний добробут понад усе. Заради досягнення цієї мети він, не задумуючись, готовий стати “тушкою”, чи “опозицією”, чи сьогодні владу останніми словами “крити”, а наступного дня стати речником, приміром,...

Й що ж маємо у сумі? А ось:
1. голосувати за такого — немає ніякого сенсу;
2а. голосувати можна, але немає за кого — кандидат відсутній;
2б. голосувати за ТАКОГО — собі зашкодити.


Правда, цікаво? До речі, свідома чи несвідома, але позиція “противсіхів” виявляється, таким чином, найбільш обгрунтованою. І не дивно. Не дивно тому, що ... дивіться пунктики ще раз — УСІ, хто реально намагається стати владою за ІСНУЮЧИХ умов, є або шулери за визначенням, або просто неадекватні. Повторюю — УСІ! Ще одне гарне підтвердження справедливості цих висновків - “голосування ногами”, тобто масова неявка виборців на виборчі дільниці...

Й що ж робити? А вихід, справжній вихід, випливає (навіть на поверхні лежить, якщо подивитися), із змісту написаного — без кардинальної зміни “правил гри” НІЯКІ голосування, НІЯКІ “вибори”, не змінять НІЧОГО. Не змінять тому, що НЕ МОЖУТЬ змінити - хоч голосуй, хоч не голосуй, хоч сперечайся, хоч з усім погоджуйся... Отже, спочатку — зміна умов на такі, які б зробили принципово можливим (а ще краще — забезпечували) прихід до влади людей порядних (й не лише порядних, а об'єктивно кращих), а другим кроком — проведення справжніх виборів (за новими, зміненими, “правилами гри”). Такі вибори, очевидно, можливі лише у тому разі, якщо зміст п.2а зміниться з “не побачимо” на “побачимо”. Як цього можна досягти — в інших матеріалах, що є на сайті http://vocv.at.ua/(їх огляд можна почати з http://vocv.at.ua/blog/rezjume/2012-01-19-226)...

Не роблячи зазначеного, продовжуючи суперечки з приводу “за кого голосувати” чи “хто кращий” за нині діючих правил, ми — дивні люди. Дивні тому, що І сперечаємося з цього приводу, І одночасно з цим говоримо, що порядні люди у владу прийти не мають змоги... Сперечаємося й говоримо ОДНОЧАСНО, навіть не помічаючи протиріччя в ТАКІЙ своїй поведінці!? Хіба не диво?..

Автор: Витал_Д 28.01.2012, 19:41

Начебто лікарям


Десь років зо 30 тому, ще за часів СРСР, в одній з лікарень стався жахливий випадок. Справа в тому, що до тієї лікарні потрапили дві жінки — одна з астмою, а інша - з запаленням легенів. Й якось так сталося, що у рентгенкабінеті переплутали одне з одним прізвища тих жінок на знімках. На підставі знімків лікар поставив діагнози, очевидно, невірні, й прописав лікування. Одну з тих жінок, що хворіла астмою, лікували від запалення легенів, а іншу, навпаки — від астми, хоча в неї було якраз запалення легенів. Згодом одна жінка померла, а інша - стала інвалідом. Звісно, ніхто такого фіналу не чекав і не бажав, але... така от історія...

Подібні випадки, на жаль, час від часу трапляються скрізь - в різних країнах, містах, лікарнях... Жахливі випадки, що й казати. Але вони безпосередньо торкаються невеликої кількості людей — самих постраждалих та їх близьких. А якщо так само помилково буде поставлено діагноз у разі якоїсь епідемії, коли захворівших - мільйони? Лише уявіть собі середньовічну епідемію чуми, але в наш час?!

То чи можна припуститися помилки у діагнозі? Відповідь очевидна — припуститися, звісно, можна, але наслідки...

З іншого боку, захворювання бувають не лише медичні, а й соціальні, коли традиційні ліки ні до чого — хіба у цьому разі діагноз може бути хибним? Як і у відповіді на попереднє запитання, звісно, може, але наслідки...

До чого я це веду?

Та до того, що “лікарів-волонтерів” у наш час... а пропозицій скільки!? Трапляються між ними, хоча й зрідка, але справді вельми цікаві ідеї, що ніяк не заслуговують на їх забуття. Але я — не про це, просто дуже хочеться (й потрібно) запитати всіх цих “лікарів” - де є поставлений вами діагноз? Немає? То ви кого й від чого саме лікувати збираєтеся? А чи впевнені ви у тому, що не помиляєтеся, адже ціна помилки ... (дивіться вище)? Ага, є? Ви перевірили, не помиляєтеся? Покажіть підстави, будь ласка...

Гм, схоже, дехто не розуміє, навіщо воно... Гаразд, давайте трохи поміркуємо з цього приводу.

Уявімо собі, що (не дай Боже, звісно), якимось ранком прокинувшися, ви відчули, що вам — зле. Схоже на застуду, начебто, але щось сумніви беруть, бо симптоми якісь “розмазані”. Досить звичайне явище, чи не так? Що ви робите за таких обставин? Хтось відразу чимчикує до лікаря, хтось сподівається на те, що саме все пройде, а хтось і самолікуванням починає займатися... Незважаючи на те, що усі ці дії — зовсім різні, все ж ніхто у таких обставинах не бажає собі нічого паганого й робить те, що робить, виходячи із власних уявлень про свій організм та про обсяги необхідної йому допомоги. А спільним у всіх нас є те, що усі ми зовсім не поспішаємо довірити свій організм, своє здоров'я, кому прийдеться, а довіряємо лише або самим собі, або лікарю НЕ самозванцю. Так?

То чому ми не поспішаємо до людини, яка рекламує себе як лікаря, але такою не є? Очевидно, тому, що добре розуміємо — справжній лікар ніколи не займається лікуванням “навпомацки”, а тому спочатку проведе ретельне обстеження хворого, вивчить історію хвороби, проведе консіліум у разі потреби, по тому — поставить діагноз, на підставі якого випише припис та рецепт, обравши саме ті процедури та ліки, які здатні дати найкращий ефект з мінімальними побічними наслідками, й лише після усього цього почне лікувати — не раніше! Бувають, звісно, екстрені випадки, але й у таких випадках, наскільки це можливо, справжній лікар добре обдумує, що, як, та чому, робити.

Отже, для дійсно лікування потрібні:

- усвідомлення нами необхідності звернення до лікаря (усвідомлення наявності проблем);
- сам хворий (кого чи що лікувати зібралися);
- ретельне обстеження хворого й вивчення історії хвороби (аналіз наявного становища);
- точний діагноз (знаходження причин наявного становища);
- припис на лікування (мінімально можлива, але достатня за результатами, програма дій);
- правильно підібраний рецепт (вибір засобів, найефективніших з доступних);
- точне виконання прописаних процедур (виконання програми обраними засобами).


Й ось тепер, шановні читачі, скажіть, будь ласка, які пункти з перелічених ми можемо дозволити собі викинути? Є серед них такі? Здається, немає — потрібно УСЕ! А що ж наші “лікарі”, що зібралися “лікувати” чи то суспільство, чи то країну, але - “лікувати”, до того ж ... терміново?

Можливо, не всі з них про перелічені тут пункти знають? Здається мені, що далеко не всі, а тому дозволю собі поставити перед “лікарями” декілька запитань (виходжу з того, що більшість людей вже розуміє — не зовсім ясно, в кого, але є якась хвороба й вже потрібна допомога “лікаря”):

1. То хто ж (чи що) є наш “хворий”? Багато хто з вас, панове розробники ідей та пропозицій, промовляють у відповідь слово "Система", але практично ніхто з вас чомусь ані слова не говорить, що воно таке - та “Система”. Й самі не знаєте? То навіщо тоді незрозумілими словами кидаєтеся? Чи знаєте, але говорити чомусь не бажаєте? Чому?

2. Якщо ми маємо відповідь на перше запитання, то яка ж “хвороба” гнітить нашого “хворого”, виходячи з наявних “симптомів”, з “історії хвороби”, з “обстеження хворого”,..? Які “прогнози”, як кажуть справжні лікарі, у разі застосування правильно прописаного лікування (а), у разі хибного пропису (б), та у разі пасивного спостерігання за подальшим розвитком “хвороби” (в)? До речі, з цих же відповідей одночасно буде видно й відповідь на таке — де саме “хвороба” міцна, а де ми її можемо подолати досить невеликим зусиллями.

3. Нарешті, третє запитання, відповідь на яке майже автоматично може бути отримана з відповіді на попереднє, - якими можуть бути найменш шкідливі (за “побічними ефектами”), найбільш дієві, та, головне, максимально запобігаючими можливим рецидивам, "рецепт" лікування та припис на лікування “хвороби” на ДАНИЙ момент часу? Завважте, що мова йде не про те, що ”хворий організм” ВЖЕ вилікувався чи хоча б ПОЧАВ виздоровлювати, а про те, щоб за допомогою "ліків та процедур" тільки повернути нашого "хворого" на шлях "виздоровлення", а далі, як і у житті, він і власними силами повинен обійтися (за нашого сприяння, звісно, але вже не у лікуванні — така собі “підтримуюча терапія”).

Ось такі от запитання ... такі, що, на мій погляд, без чітких відповідей на них на всі, годі й сподіватися бодай на якесь поліпшення стану “хворого”, а разом з ним — і усіх нас. То що скажете, панове "лікарі"? Чи повноцінний ви нам “рецепт” пропонуєте? Чи втюхуєте аби що, начхавши на те, що написано на початку цієї статті? А наслідки?
--------------------
http://vocv.at.ua
.

Автор: Витал_Д 01.02.2012, 12:10

Про шкіру та ведмедів


Один каже: “тре замість усіх податків на добро увести один податок — на шкоду, тоді все стане добре!” А інший йому: “та ні, потрібно розмір платні чиновникам поставити у залежність від добробуту людей - лише тоді все зміниться!” Третій: “насправді усі наші біди від того, що нардепи — не ті, та й судді не обираються народом. От якщо переобрати перших та суддів обирати, от тоді й вирішимо наші проблеми!” Четвертий: “потрібно систему влади розділити на п'ять незалежних одна від одної гілок — лише так влада буде такою, яка країні потрібна!” П'ятий суперечить: “ні, справа — у нас самих, у наших моральності та свідомості, тож нам потрібно їх змінити, щоб чогось досягти!” Шостий погоджується із сьомим і разом з ним: “партія потрібна, нова, справді народна, альтернативна усім цим збіговиськам — привести її до влади й вона усе вже зробить!” Восьмий,.. двадцять п'ятий...

Сотні, а мо, й тисячі, таких от “пропозицій”, за якими стоять “розробники шляхів вирішення проблем” і від найрізноманітніших партій чи ГО, і самі по собі, і найняті владою з цілком певною метою... усілякі, одним словом. Але якщо так багато людей небайдужих (щоправда, з якого боку - питання окреме), то чому ж до цієї пори НЕМАЄ тієї ОДНІЄЇ ідеї, яка б дійсно могла слугувати початком реальних перетворень? Чому усі ці сотні чи тисячі наявних “пропозицій” не є й не можуть бути такою ідеєю?

Та тому, що усі вони (чи майже усі) дуже схожі на відому приказку про шкіру невбитого ведмедя. Автори тих “пропозицій”, їх висуваючи, виходять з того, що у нас (чи у них, чи ще у когось) ВЖЕ є можливості запровадження тієї чи іншої пропозиції, а труднощі полягають лише у виборі “правильних” пропозицій. Чи вони вважають, що з якогось дива теперішня влада почне втілювати в життя “правильні пропозиції”, а справа лише за тим, щоб знайти їх? Чим ще можна пояснити повне ігнорування питання “ЯК”, маючи на увазі самий початок переходу від розмов до практики?

Не знаю, хто з них що вважає й з чого виходить (та й не цікаво це), але фактично усі їх “пропозиції”, свідомо чи несвідомо, послуговуються одній меті — відволікти увагу народу від дійсно вирішення проблем та завести його туди, де “дурень думкою багатіє”, ото й уся “користь”... Чому так різко висловлююсь?

А ви подивіться самі — чи не схожі усі згадані вище “пропозиціонери” на проектантів, що затято сперечаються між собою відносно кількості поверхів нового будинку, чи швидкості ліфтів у ньому, чи ще чогось, залучаючи у ці суперечки якомога більше людей, й при цьому ніхто з них не згадує про головне — про те, що будівельний майданчик, придатний для будівництва, ВІДСУТНІЙ (!)? Кому не зрозуміло, що для побудови ЯКОГО ЗАВГОДНО будинку потрібно мати ПІДГОТОВЛЕНИЙ майданчик? А де він є, якщо вести мову про проблеми нашого суспільства? Немає? То про що ви торочите, шановні наші мрійники (чи свідомі відволікачі уваги)?

Якщо й тепер комусь не зрозуміло, про що я, то наведу ще більш банальний приклад. Уявіть собі, що ви сперечаєтеся із своєю “половиною” про те, які саме меблі купувати й як їх розставляти, але свого житла у вас немає (й на обрії не видно), а живете ви у родичів, які не давали вам своєї згоди на якісь зміни у ЇХ хаті. Уявили? Дурість, мабуть, скажете ви. Так от, саме такими “пропозиціями”, на кшталт меблів до уявної квартири, займається переважна більшість наших “ідейників”. На жаль...

Сподіваюся, що усі правильно зрозуміли, про що саме йшла тут мова. Зрозуміли, та й замислилися — а над чим же насправді потрібно зараз голову ламати. До речі, не тільки над цим, але й над тими питаннями, про які йшла мова у статті “http://vocv.at.ua/news/nachebto_likarjam/2012-01-28-110“ (ніхто навіть і не спробував заперечити висновки у ній — та й як можна заперечувати очевидні речі?).

То з чого б потрібно було почати, щоб не мати підстав для згадування про “шкіру невбитого ведмедя”? Так, і з створення (чи підготовки) придатного для вирішення проблем (яким саме шляхом їх вирішувати — тема наступна) стартового майданчика - без подолання цього етапу які завгодно, навіть найпривабливіші, ідеї будівництва нового суспільства залишаться лише мріями, чи не так?

Саме цьому етапу, без якого — нікуди, й присвячена більшість матеріалів та пропозицій, розміщених на сайті http://vocv.at.ua/. Лише створивши (підготувавши) майданчик СТАРТОВИЙ, можливо й доцільно говорити про безпосереднє “будівництво” чогось нового. А зараз можливо (навіть теоретично) лише окреслити рамки того будівництва, й не більше того (особисто я вважаю цілком достатніми для цього міжнародні акти з прав людини — ознайомтеся з ними докладно й ви переконаєтеся у цьому самі).
-----
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 02.02.2012, 20:55

Чи усім зрозуміло, що я тут намалював?



Фактично це є ілюстрація до статті "http://vocv.at.ua/news/pro_shkiru_ta_vedmediv/2012-02-01-111".

-----

http://vocv.at.ua/

Автор: Витал_Д 08.02.2012, 01:06

Більш розвернута та коментована, ніж попередня, ілюстрація до статті
"http://vocv.at.ua/news/pro_shkiru_ta_vedmediv/2012-02-01-111":





Автор: Витал_Д 12.02.2012, 17:48

Интервью: Виталий Демиденко

Опубликовано на http://www.mirnew.info/news/people/176-demidenko

-----------------------------------------------------------------------------------------------------




Политическая ситуация в Украине крайне сложная и выхода из этой ситуации не видно. Складывается впечатление, что все политические силы работают на уничтожение Украины. Народ недоволен происходящим, а оппозиция пользуется сложившимся положением дел для поднятия рейтингов, обещая “светлое будущее”, если они придут к власти. Но еще никто из них не предложил реальных решений. Но в итоге страдает народ, который выбирает очередных потребителей благ, а сам остается ни с чем.

Все же есть люди, которые, не стремясь к власти, предлагают путь решения если не всех проблем, то именно тех из них, которые являются ключевыми, системными, из-за которых и порождается большинство всех остальных и проблем, и кризисных явлений в нашем обществе, в нашей стране. Предлагаю вам интервью с одним из таких людей, создателем Всеукраинского объединения “Україні - чесні вибори”, Виталием Демиденко.

Виталий, как вы оцениваете общую политическую ситуацию в Украине?
Оцениваю ее как очередной шаг к появлению в границах Украины Оруэлловского “1984”( редакция:роман антиутопия Джорджа Оруэлла). К сожалению, должен констатировать, что каждый последующий шаг, независимо от того, какого именно цвета наша власть, короче по времени, чем шаг предыдущий. То есть, двигаемся мы к пропасти с ускорением. И это - неизбежность того пути, на который мы, особо не задумываясь, ступили в момент обретения независимости Украиной. Кто в то время думал о создании такой системы общественно-политического устройства страны, которая гарантировала бы стране - процветание, а каждому ее гражданину - счастье и благосостояние - и духовное, и материальное? Тогдашняя власть? Увы, но она была занята сначала ускоренной прихватизацией - ведь никто в самом начале 90-х еще не был уверен, что всесильное КГБ или что-то подобное ему не вернется и не восстановит “статус-кво”, а затем, когда такая уверенность появилась, наша власть занялась укреплением самое себя, фактически тогда положив начало созданию нынешней олигархической Системы. Народ занимался? Увы, но и ему было не до государства. Миллионы людей оказались выброшенными на улицу, оказавшись безработными в связи с “разрывом экономических связей” и развалом экономики - вопрос стоял о буквально физическом выживании, не до государства... Кстати говоря, сам “разрыв” ведь тоже был, по сути, создан искусственно - в интересах приближенных к “кормушке” - оторванное от партнеров, бездействующее предприятие куда легче было обанкротить и прикарманить.



Получается результат лихих 90-х нам аукается до сих пор?
То, что мы имеем сейчас - это плоды того дерева, которое мы все вместе посадили тогда, в начале 90-х. Очень скоро, если ничего не предпринимать, эти плоды перезреют, начнут гнить и падать - нам же на голову... Заметьте, я не говорю ни о каких сегодняшних политиках или партиях, об их “борьбе” за счастье народа, об их “реформах”, и т.п. Не говорю потому, что говорить обо всем этом не вижу никакого смысла - все эти люди, абсолютно все, вчерашние и сегодняшние, и даже будущие, если они согласны на свое пребывание в политике на условиях выработанных за 20 лет “правил игры”,- дети той самой Системы, воспитанные ею сообразно ее задачам и целям. Из этого следует, что они априори изменять ее не будут. А если это так, то о чем с ними можно говорить? И, тем более, какой смысл говорить о них?

Но ведь без них мы никак не можем, они просто не дадут изменить всю систему. А вы собираетесь изменить все принципы выборов, как обойти нынешнюю преграду в виде президента и депутатов?
Все дело в том, что я предлагаю использовать лишь те средства, против которых невозможно выступить открыто и, тем более, законно. К этим средствам относятся, в первую очередь, те, которые прописаны в международных пактах о правах человека и которые Украина взяла на себя обязательство выполнять, а также те, которые указаны в общем разделе Конституции Украины. Можно ли, например, без словоблудия, прямо, запретить народу провести референдум, если такое право ему принадлежит априори? Согласитесь, ссылки на нормы ПОДЧИНЕННОГО Конституции закона о референдумах выглядят малоубедительными, если общий раздел Конституции - вершина (!) пирамиды законодательства - такое право народу гарантирует. Могу сказать, что “преграда”, как Вы ее назвали, открыто против выступать не будет, а иногда и поддерживать (на словах, конечно) будет, но вот на деле... конечно, будет чинить самые различные препятствия, от простейшей дезинформации людей и до провокаций с целью силового решения проблемы. Мы должны быть готовы к таким действиям власти, более того, мы должны ИСПОЛЬЗОВАТЬ такие действия власти против нее же - другого выхода у нас просто нет, если мы не хотим окончательно поднять лапки вверх на пути к собственной гибели.

Вы за проведение всенародного референдума, вы хотели бы свой проект вынести на референдум? Не считаете ли вы, что народ не подготовлен к такого плана референдумам?
Нет, немного не так. ВЕСЬ проект выносить на референдум - нереально, да и смысла в этом никакого нет. На референдум необходимо выносить ключевые вопросы - и только в том количестве и качестве, которые минимально необходимы, чтобы обеспечить требуемый результат в максимальном объеме. Как показывает анализ, коренных первопричин сложившегося положения - всего лишь две, о которых я скажу чуть позже. А сейчас достаточно сказать, что, поскольку основных причин - две, то вот вам и два соответственно необходимых вопроса, а точнее, две группы вопросов, на референдум. По моим построениям, получается в итоге 6-7 вопросов, без решения которых нам никак не обойтись. Что касается якобы неготовности народа к такого плана референдумам, то это - надуманное мнение. Надуманное потому, что у народа никто об этом не спрашивал, и это - раз. Во-вторых, сами по себе вопросы, предлагаемые на этот референдум, вполне допускают четкую их формулировку, настолько четкую, что какие-либо неоднозначные их толкования могут быть полностью исключены, а это упрощает простому человеку, не юристу, понять, о чем идет речь. Наконец, в-третьих, за 1-2 месяца до референдума, силами волонтеров, общественных организаций, доступных нам СМИ, через Интернет, и т.д., мы должны провести еще и разъяснительную работу, главной целью которой должно быть объяснение необходимости самого референдума и того, к чему он должен привести. А народ, я абсолютно уверен, поддержит то, что будет вынесено на референдум, ибо оно полностью согласуется даже с интуитивно понятными простому человеку вещами, не говоря уж о логике.

Давно ли Вы занимаетесь этими вопросами?
Около трех лет. Все началось с Постановы 1118 (конец 2008-го года) КабМина еще Тимошенко. Постановы незаконной, а потому и отмененной чуть позже. Однако для того, чтобы ее отменили, пришлось “повоевать”, а результаты ее недолгого действия сказались как на госбюджете, так и на интересах и предпринимателей, и их контрагентов. И ответственности, естественно, никто из авторов той постановы не понес!? Более того, уже в апреле 2009-го года появился очередной “шедевр” от КабМина, а затем - целая серия законопроектов, идущих в разрез как нормам действующего законодательства, так и элементарной логике. Именно тогда я и понял, что бороться с каждым “перлом” недалеких авторов от власти - дело малоперспективное, ибо наших усилий требуется много для их отмены или непринятия, а сочинить для них новый - дело 15-20 минут. Вот тогда и начался глубокий анализ происходящего в стране, поиск взаимосвязей существующих проблем и выявление тех из них, которые имеют объективный характер... Должен сказать, что с самого начала этой деятельности я пытаюсь руководствоваться не субъективными впечатлениями и, тем более, лежащими на поверхности, а потому ЯКОБЫ причинами происходящего, а объективно существующими законами жизнедеятельности систем, включая и социальные системы. Это те законы, которые в свое время пытались игнорировать большевики, вводя вместо них придуманные ими. В итоге - проиграли, как известно. И так и должно было случиться, ибо не человек, какой бы он ни был, властелин природы и ее законов. Мне, конечно, совсем не хочется, чтобы наш народ проиграл, а потому считаю крайне необходимым знать эти законы и действовать сообразно им - только в этом случае мы можем рассчитывать на успех. Повторюсь - те законы, по которым живут системы, а не те, что придумывают в Верховной Раде.

Доводилось ли в вашей практике встречать людей, которые разрабатывали подобные проекты и смогли ли они воплотиться в жизнь?
Встречать людей... Вы знаете, есть люди (особенно в последние месяцы они стали появляться все чаще и чаще), которые разрабатывают отдельные нюансы, видимо, интуитивно ощущаемые ими, но комплексного подхода, учитывающего как материальные, так и духовные начала, исходящего из четкого понимания, что коррупция, например, это всего лишь следствие (как и безответственность, и некомпетентность,...) существования нынешней Системы, а никак не причина наших проблем, пока что не встречал ни у кого. Возможно, плохо искал, а возможно, и нет пока такого. В любом случае, думаю, объективность происходящего приведет к тому, что предлагаемые мною подходы и идеи “завоюют” воздух и начнут витать в нем.smile.gif)

Ну, как может воплотиться в жизнь то, что пока не существует, а потому не предложено и не поддержано? Если, скажем, заглянуть на сайт, посвященный законотворчеству Верховной Рады и выбрать на нем законопроекты, касающиеся всех аспектов системы выборов, то мы обнаружим десятки таких проектов. Чего там только нет, должен Вам сказать... Но нет (напрочь нет!) только одного - какого-либо хотя бы упоминания о требованиях к кандидатам на выборные должности - от депутата сельсовета до Президента страны. Нет! А ведь мы постоянно говорим, что к власти должны приходить лучшие, самые достойные, и т.п.?! То есть говорим одно, и вроде бы правильно говорим, а пишем в законах - совершенно другое, совершенно не имеющее решающего влияния на качество нашей власти. Вот Вам и одна из причин (действительных причин) происходящего, и одновременно ответ на Ваш вопрос - существующая ныне Система руками нынешней власти может изменять многое, но затрагивать то, что ее подпитывает, на чем она стоит,- не будет никогда! И отсюда сразу два вывода - если вы видите, что власть обсуждает или предлагает обсудить какое-либо “решение” проблем, то оно - однозначно ничего общего с истинными причинами не имеет (бесконечная “борьба” с коррупцией - хороший пример тому, как и “недостатки” Конституции, и прочее). А во-вторых, поскольку руками власти действительно “побороть” настоящие причины нереально, то необходимы другие пути решения задачи, о чем и идет речь в моих предложениях.

Есть еще один вопрос, он может показаться провокационным и личного плана. Виталий, у вас есть свой бизнес и я вас спрашиваю как бизнесмена, что вы желаете в будущем от своих усилий?
Ну, я не совсем бизнесмен, поскольку наемный труд я не использую. Самозанятый, да. Что желаю? В качестве ответа приведу такой пример. Мне неизвестно, и, думаю, никому не известно, сколько миллионов (или миллиардов) человеко-часов тратят, например, бухгалтера всей Украины, для составления самой различной отчетности, зачастую никому не нужной, а то и просто абсурдной. Эта “работа” - производительные расходы ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО ресурса, самого дорогого из всех ресурсов? Ответ очевиден, думаю, для всех. Но вся беда в том, что это - лишь верхушка айсберга. Точно также мы попусту транжирим и все другие наши ресурсы. И это можно даже понять, если учитывать нашу новейшую историю. Непонятно другое - почему мы удивляемся нашей нищете? Нищете ВО ВСЕМ - и в материальном плане, и в духовном плане, и в политическом, и … в любом другом, если так бысстыдно транжирим все и вся? Прекратить это бесстыдство, поставить все с головы на ноги, сделать так, чтобы, включив новости, услышать новости, а не слова какого-то “политика” о чем-то там, с чем он якобы борется,.. - вот чего я желаю. Я имею право долго вспоминать фамилию нашего Президента или премьера? Считаю, что имею - они должны тихо и незаметно делать свою работу, а я - свою, и все мы - на благо этой страны и через нее - на благо нас самих же. В том, что этого блага можно достичь достаточно быстро, особенно материального, сомневаться не приходится - уже давно мы могли бы жить не хуже финнов или шведов. С духовной сферой сложнее, да, тут время надо, но и эта задача - решаема, если ее решать, а не сводить к воспитанию нужного для нынешней Системы “электората”. Бизнесмена это пожелание? Наверное, все-таки - более самозанятого человека, чем бизнесмена.smile.gif)))))
Спасибо.


С подробной информацией можно ознакомиться на http://vocv.at.ua/ Так же вы можете задать вопросы Виталию Демиденко на http://forum.mirnew.info/viewtopic.php?f=114&t=881.

Автор: Витал_Д 21.02.2012, 23:53

Майже вікторина, з продовженням


Нещодавно мною було розміщено по декількох сайтах наступний текст:

"Час від часу лунають слова про те, що ми самі собі винні у наших проблемах. Не заперечуючи цей висновок загалом, але усвідомлюючи необхідність його суттєвого уточнення й аргументації, хочу запитати у всіх — ми що, дедалі все більш і більш дурнішаємо, якщо кожна наступна наша влада — гірша за попередню? Чи у чому тут справа?

Й у зв'язку з цим виникає запитання, яке чомусь ніхто не ставить,- ЧОМУ ми дурнішаємо (якщо погодитися з наведеним вище висновком), ЧОМУ з нами це відбувається? Й ось такі, наприклад, варіанти відповідей на це запитання (додайте свій варіант, якщо маєте):

1. Ми не стали дурніше, бо завжди такими й були;

2. Ми стали дурніше, бо не змогли знайти собі "батька з паском”;

3. Ми стали дурніше, бо так на нас діють галактичні сили зла;

4. Москва, Вашингтон, Брюсель, Пекін, Лондон, Берлін, й, головне, Бельмопан — у змові між собою проти нас, тож винні — саме вони, до того ж - усі;

5. Насправді ми порозумнішали, але ніхто у світі не повинен того знати до певного (?) часу;

6. Увесь світ дурнішає, то хіба ми гірші?

7. Якось воно само так сталося, а ми тут ніяким боком;

8. Це є наша історична місія — показати усьому світові, як не треба жити;

9. Інтернет винний, та й взагалі - усі ці новації...

10. Навіщо ставити такі складні запитання?

Хтось має інші пояснення щодо того, хто винний у наших проблемах та чому саме він? Прошу...


Коментарів було досить багато, але, на жаль, жодна (!) людина не змогла (чи не схотіла) надати логічне пояснення тому процесу деградації, що відбувається на наших очах. Деградації суспільства, держави, кожної окремої людини, включно із тими, що при владі, й навіть — дітей. Звісно, цей процес відбувається нерівномірно — хтось дичавіє швидко, а хтось намагається протистояти, але й його деградація не оминає стороною, визнає він цей факт, чи не визнає. Інакше й бути не може, оскільки ми усі — істоти соціальні, а тому дуже тісно пов'язані із суспільством та усім, що у ньому відбувається, тобто є членами нашої Системи. Отже, деградуємо...

На жаль, сам по собі цей процес не зупиниться, а до яких наслідків приведе — краще й не згадувати. З цього єдино можливий висновок, якщо ми не хочемо того, про що краще не згадувати — деградацію потрібно зупинити. Оскільки це питання — наше, то й зупиняти його — нам. Але як це можна зробити?

Звісно, посилання на якихось ворогів, дійсних чи уявних, справі не допоможе, бо найголовніший ворог сидить в нас самих — в наших мізках, в наших звичках, в нашій системі цінностей. Й щоб здолати його, потрібно знати, як він там з'явився, та що його підживлює. То що, спробуємо?

Давайте пригадаємо ... дитячий садок. Уявімо собі, що у тому садочку — дві групи дітей, тільки-но сформовані, а отже, не відрізняються (як групи) одна від одної чимось суттєвим. У нашому садочку — демократія, а тому діти самі обрали собі вихователів. Так сталося, що в одній групі вихователем стала людина чемна й порядна, а в іншій — навпаки, така людина, по якій "відповідні місця нудьгують”. Уявили? Скажіть тепер, чи будуть чимось відрізнятися ці групи дітей через рік? А через два? Через п'ять?... Чим вони будуть відрізнятися?

Продовжимо наші уявлення. Через п'ять років у тому дитсадку — нові вибори вихователів. Виходячи із попереднього абзацу, як ви вважаєте, якого вихователя у якій групі малят буде обрано?

Смішно це, чи не смішно, але ТАКІ САМО процеси "виховання” й "виборів” відбуваються й у суспільстві. Те, що ми — не малята, а можновладці — не вихователі з дитсадка, нічого по суті не змінює. Більше того, у влади набагато більше можливостей для нашого з вами "виховання”, аніж у будь-якого справжнього вихователя — тут і ЗМІ разом з ТБ, і відповідне законодавство, і фіскальні з силовими разом органи, й ... багато ще чого. Звісно, наші "вихователі” роблять свою роботу (без лапок) щодо нас у тому напрямку, який є вигідним саме для них. А оскільки існуючій нині владі потрібні зовсім не громадяни, а щось типу "бидла”, то й "виховання” провадиться саме у цьому руслі — через популяризацію нікчемних "шоу” й усіляких сумнівних цінностей, через переписування підручників історії й навіть — через безкарну й відверту брехню про що завгодно. Отже, процес нашого з вами "виховання”, сподіваюся, є цілком зрозумілим.

До речі, оскільки подібний процес відбувається абсолютно однаково в ОБОХ дитячих групах (це знову про дитсадок), а відмінності стосуються лише ЗМІСТУ виховання, то стає ясно, що винен у нашій деградації не сам процес нашого "виховання”, а зміст, яким його наповнено. Це — дуже важливий висновок, запам'ятаймо його.

Іще одне спостереження, яке не відразу спадає на очі. Стосується воно того факту, що нашого "виховання” системою влади не можуть уникнути й самі представники цієї системи — вони так само, як і всі ми, споживають ті самі "шоу” й інші "цінності” (інших-то немає!). А це означає, що деградують не лише прості українці, а й "еліта”, тим самим замикаючи потворне коло. Скажу навіть більше — можновладці деградують ще швидше, ніж "пересічні” громадяни: по-перше, вони не просто споживають продукти "виховання”, а живуть (!) серед них, а по-друге, їх діяльність у владі розпочинається з більш низького (більш деградованого) рівня, бо люди порядні (або менш деградовані) у нашу владу пройти не можуть і не йдуть. Куди ТАКА "еліта” може тягнути усіх інших?

Відповідь цілком очевидна, чи не так?

На що й як впливає зміст "виховання”? Щодо суспільної моралі, менталітету, взагалі системи цінностей, думаю, усім зрозуміло. Зрозуміло те, що зміст "виховання”, що ставить перед собою розвиток, спричинює зростання й покращення зазначених якостей, а через них — й всього іншого, включно з законодавством, з економічними відносинами, з рівнями корупції, відповідальності, компетентності, й т.д. Навпаки, зміст "виховання”, що ставить перед собою деградацію (або здичавіння), призводить до падіння зазначених якостей, а через них — й всього іншого, що ми й спостерігаємо кожної хвилини по усій країні й серед усіх верств населення.

До речі, сказане тут цілком може слугувати відповіддю тим "борцям” з наявними проблемами, які закликають почати з себе ("Перше грудня”, наприклад). Утопія ваші слова, панове "борці”, яка може бути не утопією лише у тому разі, якщо кожний з нас порве усі зв'язки з існуючою системою (для цього потрібно відмовитися від громадянства та виїхати звідси — й не інакше).

Отже, тепер нам зрозуміло, у чому полягає процес "виховання” та на що й як впливає його зміст. Залишилося одне питання — чому ж ми втрапили не в ту групу, у якої вихователь — дійсно порядна людина, але опинилися там, звідки ніяк не можемо (не знаємо?) викараскатися?

Відповідь на це запитання полягає у тому, з чим (з яким змістом) ми як суспільство почали свою історію (те саме, що й якого ПЕРШОГО вихователя обрала собі група у дитячому садку). Якби ми (усі — й влада, й не влада) почали життя новоствореної держави з утвердження в ній дійсно чесних та справедливих "правил гри”, мета яких — розвиток держави й людини, то на кожному наступному оберті системи (проміжок часу між виборами) ми б мали посилення ПОЗИТИВНИХ тенденцій. Але, оскільки ми цим питанням не переймалися (влада — із своїх причин, невлада — із своїх), то "стартовим” пакетом для найпершого оберту стали "надбання” від УРСР, які потім підсилювалися з кожним обертом,... й маємо зараз те, що маємо. Таким чином, другим чинником нашого становища (й деградації також) є зміст саме "стартової точки”, тобто той набір цінностей, культури, моралі, духовності, й т.ін., з якого починає черговий оберт своєї діяльності система (процес "виховання”), про що йшла мова вище.

Підсумовуючи, мусимо визнати — ми дійсно "дурнішаємо” (деградуємо). Спричинюється такий наш стан двома чинниками — існуванням обов'язкового (поки існує система), а тому неможливого в його запереченні, процесу "виховання” УСЬОГО населення (включно із представниками влади), а також — змістом процесу "виховання” на самому його початку (не забуваймо про його циклічність, або оберти системи — від виборів до виборів). Другий чинник, на відміну від першого, цілком можливо змінити - як в кращий бік, так і в гірший. Осінні "вибори”, до речі, можуть це зробити — у перше я не вірю, а от у друге...

На закінчення повинен сказати, що, незважаючи на той, вже дуже низький, рівень свідомості, що є зараз у наших громадян, все ж існує (поки що) можливість змінити названий другий чинник на краще, тим самим "завантаживши” систему новим стартовим "пакетом”, який вона підсилить, а на наступних виборах (не осінніх) буде значно легше закріпити нову тенденцію завдяки вже підсиленому (або покращеному) становищу. Цей масив питань — тема окремої розмови, звісно, хоча все це й описано в інших моїх статтях, які є на сайті http://vocv.at.ua/.

Автор: Витал_Д 02.03.2012, 11:17

Вибори й логіка


Що таке вибори? Ні, не ті вистави під назвою “вибори”, що зазвичай у нас відбуваються (й на осінь намічена ще одна), а вибори, скажімо, у процесі придбання нових меблів, або вирішуючи, до якого лікаря-стоматолога звернутися, або віддаючи перевагу якійсь одній компанії у пошуку нового місця роботи, або обираючи капітана спортивної команди в інституті чи в школі...? Тобто, що представляють з себе будь-які вибори як процес? Чим ми керуємося, обираючи щось одне з багатьох можливих? Чи потрібна у цьому процесі бодай якась логіка?...

Банальні запитання, здавалося б, й тим не менш... Мало ми замислюємося над подібними “банальними” запитаннями, а тому саме в них найчастіше й помиляємося, чи не так? Отже, давайте спробуємо розібратися.

Й почнемо з визначення: ЯКИЙ ЗАВГОДНО вибір — суть СУБ'ЄКТИВНЕ прийняття рішення про перевагу якогось ОДНОГО варіанту з різних можливих за допомогою ПОРІВНЯННЯ всієї доступної нам ОБ'ЄКТИВНОЇ інформації та СУБ'ЄКТИВНИХ відгуків по кожному з цих варіантів, з одного боку, з набором КРИТЕРІЇВ, що пред'являються до об'єкту вибору, до якого входять як об'єктивно необхідні вимоги, так і суб'єктивно визначені побажання, з іншого боку.

Керуючись цим визначенням, можемо уявити собі придбання, наприклад, письмового столу, як наступний процес (спрощено, оскільки в реальності наші мізки змушені виконувати значно більший обсяг роботи):

1. виходячи з наявних можливостей та бажаних цілей, визначаємо прийнятну для нас вартість нового столу та інші критерії свого майбутнього вибору — який колір столу найбільш до вподоби, наскільки важлива кількість шухляд в ньому, його розміри, з чого виготовлений, й т.ін. (як бачимо, тут є як об'єктивні критерії, на кшталт максимально припустимих розмірів, так і явно суб'єктивні побажання - колір, наприклад);

2. готуємо щось на зразок картотеки (у власній уяві, зазвичай), в якій кожна картка відповідає одному, конкретному, варіанту майбутнього вибору (стіл 1-й, стіл 2-й, й т.д.) і кожну картку у якій заповнюємо доступними нам даними про відповідного “кандидата” на придбання - модель столу, його розміри, використані в ньому матеріали, його вартість, виробник, де можна придбати, й т.ін.;

3. порівнюючи вимоги по п.1 з даними по п.2, підраховуємо кількість «плюсів» по кожній картці, тобто кількість або відповідних до критеріїв п.1, або кращих за них, фактичних даних по п.2;

4. упорядковуємо варіанти за кількістю набраних ними «плюсів» в порядку зменшення;

5. після цього може лишитися або єдиний (беззаперечний) «переможець», або може бути й декілька, приблизно рівнозначних один одному, якщо лишилося декілька «кандидатів», що мають приблизно рівні шанси, то порівнюємо їх між собою ще раз, керуючись додатковими критеріями (наприклад, наявності в продажу прямо зараз, або безкоштовної його доставки, або якихось інших факторів, що не грали раніше особливої ролі);

6. кінець кінцем, повторивши попередні пункти декілька разів, з кожним разом все більше їх уточнюючи, ми зупиняємо свій вибір на якомусь одному варіанті, йдемо до магазину й купуємо обраний нами стіл.

Практично за таким само алгоритмом здійснюється й який завгодно інший вибір — хоч автомобіля, хоч майбутньої професії, хоч місця відпочинку,.. Й нічого дивного в цьому немає — саме такий алгоритм визначається елементарною логікою, та й просто здоровим глуздом. Виходячи з цього, цілком логічним було б очікувати й на вибори до представницьких органів влади за таким само алгоритмом. Але... щось тут не спрацьовує, й у владі чомусь опиняються, як з'ясовується ПІСЛЯ “виборів”, люди, що зовсім не виправдовують покладених на них сподівань. Й навіть якщо зуміти не допустити фальсифікацій під час “виборів”, то суттєво результат не зміниться — влада за наших умов все одно буде такою ж неякісною в цілому. Чому так відбувається?

Щоб знайти відповідь на це, вкрай важливе, запитання, потрібно згадати про два моменти з вищенаведеного алгоритму, на які виборці чомусь мало звертають свою увагу, а влада, у тому числі й кандидати до неї, або старанно їх замовчує, або вдається до відвертої дезінформації. Мова йде про те, про що зазначено у вищенаведених пунктах 1 та 2, а саме:

наявність необхідних для забезпечення якісного вибору КРИТЕРІЇВ та наявність доступу до ОБ'ЄКТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ про кожний з варіантів вибору — ось ті два «ключі», без яких ніколи й ніякий справді вибір неможливий у принципі (!).

Відносно цих положень ніхто й не заперечує — хіба можна ставити під сумнів очевидні речі? Але це твердження є справедливим, якщо мова йде про що завгодно, але не про вибори до владних структур. В останньому ж разі знаходяться такі собі «захисники демократії», які під будь-яким приводом намагаються довести, що пропозиції, спрямовані на виправлення наявної на сьогодні у цій сфері ситуації, «неприйнятні для демократії». Ось так! Але ж, якщо вірити цим панам, то, безперечно, доведеться визнати, що з обома «ключами» в нас усе добре, тобто виборець має повний доступ до об'єктивної інформації про кандидатів на виборні посади, а критерії виборів, застосовані до кандидатів, жорстко працюють, завдяки чому до влади ніяк не можуть (навіть випадково) потрапити люди, яких там ну просто бути не повинно!?

Чи так це насправді? Особисто я вважаю, що докорінно не так. Й саме з-за того, що це не так, наші “вибори” дуже далекі від того, що можна було би вважати виборами, а тому й призводить до надзвичайно низької якості влади в цілому. Саме з цієї причини вже три роки пропоную запровадити кардинальні зміни в механізм проведення виборів. Дехто з моїх опонентів запропоновані нововведення називає «фільтром». Таку назву приклеїли не заради красного слівця, але для того, щоб відразу ж поставити «каверзне» запитання - “а судді хто?”. Тобто “хто фільтрувати буде?”, а отже, й реальну владу буде мати. Під «суддями» маються на увазі якісь комісії чи комітети, або ще щось подібне, що буде «відсіювати» тих, хто не є «бажаним», не дозволяючи їм приймати участь у виборах в якості кандидатів. Таке “фільтрування”, за словами “справжніх” демократів,- “ніж в спину” демократії, а тому не може бути прийнятним. Ось така аргументація, начебто небезпідставна, якщо не замислюватися.

Але мої опоненти, висуваючи свої “підозри”, старанно обходять стороною дві дуже важливі речі, які вщент розбивають усю їх аргументацію:

- перша з них полягає в тому, що ці пани зовсім не бажають згадувати про РЕАЛЬНУ наявність самозваних «суддів» сьогодні — саме вони, ці «судді», виходячи з розміру гаманця кандидата у владу, з його особистої їм відданості, й т.ін., визначають, кого до влади буде «обрано», а кого — ні. Але ж саме з цієї причини у Верховну Раду, приміром, з якихось «невідомих» причин потрапляють люди, що не мають не те що юридичної освіти, а й навіть двох слів без помилок нездатних написати — скажіть, будь ласка, що вони там роблять, ці люди, в ЗАКОНОДАВЧОМУ органі країни? Й чи не є така «демократія» наслідком відсутності бодай мінімально необхідних критеріїв (вимог) до кандидів у депутати? А що роблять бізнесмени, з властивими їм (що цілком природньо) особистими КОМЕРЦІЙНИМИ інтересами (зовсім НЕВІДОМИМИ, як правило, виборцю), в тій же Верховній Раді? Чи не є «демократія лобістів» наслідком повної відсутності у виборців доступу до об'єктивної інформації про кандидатів у депутати? Й подібних прикладів...

- друга ж полягає в тому, що «справжні» демократи зовсім не бажають навіть чути про те, що ні про які комісії чи комітети, які б займалися якоюсь когось “фільтрацією”, немає жодного слова в жодному з моїх текстів, проте говориться про затвердження критеріїв всенародним референдумом, як і взагалі нового закону про вибори в Україні. Що ж, залишу цю обставину на совісті цих «демократів», а всіх інших прошу ще раз переглянути алгоритм, наведений вище, щоб визначитися — хто ж є «суддя». Хіба ж не очевидно, що цим «суддею» повинен бути той, хто обирає, тобто сам виборець, й більше — ніхто?

Мені, звісно, можуть у відповідь заявити, що так може бути тільки в ідеалі, а насправді запровадження якихось критеріїв призведе лише до інших «суддів», а тому не є прийнятним. Гм, то давайте подивимося, чи так воно насправді, маючи на увазі запропоновані мною рішення. Наприклад, в http://vocv.at.ua/load/0-0-0-54-20 можна прочитати наступне (цитую):

«Вимоги до кандидатів на пост депутата Верховної Ради України повинні включати таке:

1. Українське громадянство та проживання в Україні не менш, ніж 10 останніх років;

2. Вік від 33 років;

3. Вільне володіння державною мовою ;

4. Знання основ правознавства, підтверджене тестуванням під відеозаписом;

5. Знання історії України, підтверджене тестуванням під відеозаписом;

6. Докладне резюме, підтверджене копією трудової книжки;

7. Відсутність погашених і непогашених судимостей по кримінальних статтях ККУ;

8. Відсутність відкритих кримінальних справ;

9. Декларації, що підтверджені аудитом, про доходи й витрати за останні 3 роки – як своїх, так і кожного з членів сім'ї;

10. Письмове зобов'язання офіційно передати свій бізнес, якщо такий є, в інші руки, але не членів своєї сім'ї, не пізніше дати проведення виборів;

11. Позитивні результати тестування під відеозаписом на відсутність «владної хвороби»;

12. Медичний висновок про профпридатність;

13. Результат тесту IQ під відеозаписом не нижче ХХХ пунктів;

14. Наявність індивідуальної програми дій з підписами в підтримку від не менше ніж YYYY виборців по відповідному виборчому округу;

15. Письмове підтвердження відсутності в минулому співробітництва з репресивними органами СРСР та письмова згода на обнародування інформації про таку співпрацю, якщо вона буде виявлена та документально підтверджена в майбутньому;

16. Письмове зобов'язання про негайне добровільне припинення виборчої кампанії при виявленні документально підтверджених порушень чи неправдивих відомостей, наданих кандидатом відповідно з п.п.1..15.

17. Письмове зобов'язання про негайне повернення в державний бюджет коштів, витрачених з останнього на проведення реєстрації, в разі появи документально підтверджених порушень чи неправдивих відомостей, наданих кандидатом відповідно з п.п.1...15.
»

і, далі, ще:

«Вся інформація, яка надана зареєстрованими кандидатами, повинна бути доступною всім бажаючим з нею ознайомитись, в тому числі через Інтернет.».

Що ми тут бачимо? А те, що абсолютно УСІ наведені тут пункти є ДОКУМЕНТАЛЬНО забезпечуваними, тобто такими, що можуть бути підтверджені ОБ'ЄКТИВНО. До того ж, документально підтверджуються не якісь малоцікаві речі, а якості, дійсно необхідні для більш-менш успішної роботи в органах влади на благо усього народу. Зареєструватися кандидатом може взагалі будь-хто, але за умови надання ним документів згідно з УСІМА переліченими пунктами й лише ПІСЛЯ їх надання. Таким чином, мова йде про критерії (перший з вищеназваних “ключів”), які, до речі, не обмежують можливості бути обраним будь-кому, якщо ним виконано зазначені умови.

Друга з наведених цитат говорить про забезпечення УСІМ людям, включно з виборцями (а також — конкурентами, сусідами, журналістами, й навіть коханками...) ВІЛЬНОГО доступу до УСІХ документів, що надаються майбутнім кандидатом згідно із наведеним у першій цитаті переліком. Тобто мова йде про другий з вищеназваних “ключів” - наявність доступу виборця до об'єктивної інформації щодо кожного з кандидатів.

Отже, обидва необхідні для справжнього вибору “ключі” - в наявності. Без будь-яких комісій, чи комітетів, тобто, “суддів”. А “суддею” буде вже сам виборець — більше просто немає кому. Але комісії, повинен зазначити, все ж потрібні, хоча й зовсім не для “суддівства”. Вони потрібні для суто технічної роботи - прийому документів та перевірки повноти їх заповнення (але не змісту!), та, у разі наявності усіх необхідних документів, реєстрації людини, що подала ті документи, у якості вже кандидата на відповідну виборну посаду. Таким чином, ці комісії — лише “реєстратори”, але аж ніяк не “судді” чи “фільтрувальники”.

В запропонованому механізмі, до того ж, додатково існує чимало непомітних з першого погляду корисних речей, й деякі з них (але не всі) наведу зараз:



Кожного дня, багато разів на день, кожен з нас здійснює якийсь вибір, починаючи з меню сніданку й закінчуючи часом відходу до сну. Більшість цих виборів здійснюється нами підсвідомо, але завжди — виходячи з вироблених нами критеріїв виборів, доступної нам інформації щодо варіантів виборів, та порівняння першого з другим. Й практично завжди, здійснюючи свій вибір, ми керуємося власними логікою та досвідом. Оскільки у кожного з нас логіка й досвід — свої (хоча основні засади тієї ж логіки — однакові у всіх), то різні люди обирають не одне й те ж, наприклад, на обід. Саме завдяки своєму досвіду ми можемо здійснити правильний вибір, а можемо й помилитися, але ці помилки стосуються лише нас або невеликого кола людей навкруг нас. Вибори ж влади — надто важлива річ, щоб дозволити собі бездумно до них відноситися, бо помилки при здійсненні цих виборів стосуються усіх, й нерідко — дуже боляче стосуються.

Якщо це так, то, можливо, пора б вже й згадати про ОБОВ'ЯЗКОВІСТЬ згаданих вище двох “ключів”, якщо ми бажаємо припинення вистав під назвою “вибори” й проведення виборів справжніх? Логічно, як ви вважаєте?

--------------------

http://vocv.at.ua/

.

Автор: Витал_Д 04.03.2012, 14:41

У відповідь на ініціативу “Першого грудня”


Шановне товариство!

Не піддаючи сумніву ваш авторитет, не маючи жодного бажання обговорювати ваші чи ще чиїсь особистості, хочу дізнатися у вас про таке — говорячи саме про наднизьку моральність нашого суспільства як про корінь зла, чи ставили ви самі до себе запитання: чи є хтось такий, кому є вигідним саме такий рівень моральності у нашому суспільстві?

Схоже, що не ставили, на жаль, бо якби ставили, то у відповідь, після проведення аналізу, отримали б таке: він Є - той, кому вигідно, щоб наше суспільство складалося з бидла (й влада також), тобто щоб ми усі мали відповідні її цілям моральні “цінності”. Хто він - той, кому це вигідно? Система, ось хто - Система суспільно-політичного устрою України, що нині у нас існує.

Для багатьох людей, на жаль, Система — поняття абстрактне й не зрозуміле. Але уявіть собі щось невидиме, проте - РЕАЛЬНО існуюче, дуже складне й дуже потужне. Складне тому, що його складають десятки (~45) мільйонів клітинок, тобто нас з вами. Потужне тому, що в його розпорядженні — УСІ наявні ресурси держави, включно з владним апаратом та фінансами країни. Усе це — існуюча в нас Система. Й це саме їй вигідно, щоб усі ми були бидлом. Це саме вона заради ТАКОЇ мети виховує усіх нас відповідним чином, насамперед через ЗМІ разом з ТБ, культивуючи брехню та інші “цінності”. Уявили?

Й ось тепер спробуйте спрогнозувати результати ініціативи “Першого грудня” й подібних їй закликів (наприклад, “почати з себе”). Для цього вам знадобиться відповісти на низку запитань, серед яких:

1. щоб запропонувати суспільству нові цінності, потрібно їх виробити, а для цього й самі вони, й їх розробники також, повинні бути бездоганними — хто має сміливість заявити так про себе? “А судді хто?”

2. новоявлені “перевихователі” теоретично можуть мати успіх серед народу, якщо самі будуть слугувати взірцем щодо нових (високих) цінностей — чи багато є в нас таких, за нинішніх умов? А потрібно їх скільки, враховуючи протидію з боку Системи, масштаби проблеми, та консервативну психіку людей (тих самих, яких заходилися “перевиховати”)?

3. наскільки гаряче сприйме саме суспільство, що знаходиться під щосекундним впливом Системи, потуги його “перевиховати”, хай навіть і з самими гарними намірами?

4. як буде поводити себе Система далі, зокрема, під час ініційованого вами “перевиховання” суспільства? Вона відмовиться від своїх цілей та буде допомагати вам, чи, навпаки, буде вам протидіяти?

5. враховуючи ресурси, що є доступними для Системи та для новоявлених “перевихователів”, на чиєму боці буде перевага? Чи великими є шанси на перемогу над Системою саме ТАКИМ шляхом?
...

Досить і цих запитань, щоб дійти до певних висновків. Й головний, на мій погляд, висновок полягає у тому, що запропонований вами шлях, панове з “Першого грудня”, є хибним. Хибним тому, що ви пропонуєте зосередити свої зусилля на НАСЛІДКАХ діяльності існуючої нині Системи, не чіпаючи ПРИЧИН саме такої її діяльності. Йдучи цим шляхом, ми лише втратимо час та отримаємо подальше падіння тієї ж моральності та подальше зростання зневіри народу. Сподіваюся, що ви не є свідомими прибічниками такої мети. Принаймні, дуже хочеться сподіватися.

З повагою,
Віталій Демиденко,
Донецьк.
-------------
http://vocv.at.ua/

Автор: Витал_Д 07.03.2012, 16:20

Интервью: Виталий Демиденко. Часть 2.
Опубликовано на http://www.mirnew.info/news/people/213-demidenko-1
-----------------------------------------------------------------------------------------------------

  Представьте, что вы решили приобрести телевизор, что у вас сработает в мозгу? Вы будете выбирать цвет, функционал, качество и фирму, так же цену. Согласитесь, зачем вам телевизор устаревших стандартов по цене новейших? Но иногда происходит сбой, вас могут обмануть продавцы, или же вы ничего не смыслите в технике.
  А теперь спросите свой мозг, почему он не желает так же работать при выборе народных избранников? Потому что вас обманывают. Но ведь есть решение - найти критерии выбора телевизора (народного депутата), и если вы не специалист, то вы можете это доверить таковым. Можно создать http://vocv.at.ua/news/vibori_j_logika/2012-03-02-119, который будет работать на вас.
  Подобный алгоритм предлагает Виталий Демиденко, с которым мы, сегодня, продолжим http://www.mirnew.info/news/people/176-demidenko.


  Виталий, как Вам впечатление от первой части нашего интервью, вызвало оно у кого-то понимание?


  Гм, я не могу говорить за кого-то, тем более, если речь идет о такой вещи, как понимание кем-то чего-то. Но хотелось бы, чтобы понимание было, ибо без него, уверен в этом, ничего хорошего ждать не приходится.

  Как мне показалось из всевозможных комментариев, Вас просто отказываются понимать — Вам так не кажется?

  Наверное, в чем-то Вы правы, но я думаю, что это - вполне естественная реакция, подсознательное желание большинства людей как-то защититься от чрезмерно обильного потока самых разнообразных материалов, посвященных имеющимся в стране проблемам и способам их решения. Мои предложения и подобные им, в случае их реализации, действительно способны превратить власть из "места у корыта” в инструмент управления государством в целях развития и его, и его граждан. Такое превращение совершенно неприемлемо для нынешней "элиты”, она просто боится его, а потому из кожи вон лезет, но придумывает и вбрасывает в головы людей сотни и тысячи самых различных "идей” и "целей борьбы”. И это — в дополнение к уйме самых разнообразных спектаклей вплоть до «акций протеста», разыгрываемых политсценаристами ради отвлечения внимания народа. Совершенно не удивительно, что все «идеи» и «предложения», инспирированные властью, с истинными причинами наших проблем ничего общего не имеют. Точно так же они не имеют ничего общего с реальным решением этих проблем. Зато они выполняют две важные для власти задачи — отвлекают людей далеко в сторону и от причин, и от решения проблем, попутно разделяя народ на множество мелких групп, каждая из которых умело направляется «казачками» на «свою идею». И вторая задача — в бурном потоке ложных идей скрыть, или утопить, идеи реальные, а поскольку этот поток весьма "полноводен”, то все его материалы просто физически невозможно хотя бы прочитать, не говоря уж о том, чтоб вникнуть в них - попробуй уж тут разберись... К сожалению, пока что нашей власти достаточно легко удается в этом отношении переиграть свой народ. И «оппозиция», кстати, нередко ей в этом подыгрывает.

  Да уж, никто ни во что не вникает, а многим и вовсе нужны просто громкие лозунги и приказ выходить на Майдан...

  Что касается необходимости для кого-то в громких лозунгах или приказа выходить на Майдан... то меня мало интересуют такие "единомышленники”, как и сами лозунги, какими бы громкими или красивыми они ни были. Ведь лозунги, за которыми ничего нет, а хорошего тем более,- излюбленный инструмент популистов и демагогов. Этими "деятелями” (по крайней мере теми, которые уже известны с экранов телевизоров) народ уже сыт по горло, если судить и по результатам опросов, и по последним "выборам”. Такое недоверие к "элите”, включая и власть, и «оппозицию» - уже хорошо, уже шаг в правильном направлении, хотя и интуитивный, как правило. Требуется, однако, и второй шаг - научиться отличать демагогию и популизм от реальных планов, действительно отвечающих насущным проблемам. Этот шаг - несравненно более сложный, чем первый, ибо одной интуиции тут уже недостаточно - надо и мозги включать. Но ведь первый шаг сделали? А дорогу осилит идущий, как известно... Именно поэтому так важны сейчас не бездумные исполнители "приказов выходить на Майдан” или еще куда-то, а люди, не разучившиеся думать, задавать вопросы, искать ответы,.. в общем, люди, которые знают, чего хотят, которые желают не просто знать, но понимать, как достичь результата, и почему именно такими действиями, а не как-то иначе - только с такими людьми можно создать что-то новое и полезное взамен старого и прогнившего.

  Когда идет речь о нынешнем положении в стране, разные авторы говорят о самых различных его причинах - начиная с "заговора мировой закулисы” и кончая "это неизбежное наказание за наши грехи”. А что Вы думаете по этому поводу?

  Когда мы говорим о нынешнем положении в стране и его причинах, то подразумеваем, конечно же, что оно могло бы быть и лучше. И не только могло бы, но и должно быть лучше. Но почему же этого нет? Очевидно, либо управление ни куда не годно, либо исполнение, либо и то, и другое — вместе. Однако разумный управляющий, готовя решение по какому-либо вопросу, всегда учитывает то, каковы исполнители этого решения и их возможное поведение - что они сделают хорошо, а что не смогут или не захотят выполнить так, как надо. Естественно, и само решение должно быть безукоризненным со всех точек зрения. Таким образом, основная ответственность за качество получаемых от реализации решения результатов лежит, все-таки, на управляющем. Точно так же и с положением дел в обществе — именно власть, а точнее - качество ее работы, является главным «виновником торжества», то бишь проблем, носящих в Украине уже СИСТЕМНЫЙ характер.

  Из только что сказанного следует вывод, что «качество работы власти» в нашей стране … где-то на высоте плинтуса или еще ниже. Все эти «реформы», «покращання», мировые антирекорды по разным показателям, чехарда в законодательстве, удручающая некомпетентность при подготовке управленческих решений, и т.д., и т.п. - не требующая никаких доказательств демонстрация того, какими власть и ее решения быть НЕ должны!

  Но ведь есть же причины всему этому? Вы, кстати, ранее обещали назвать две первопричины нынешнего положения в стране. Так в чем же они, эти причины?

  Чем определяется качество работы власти в целом и ее решений, в частности? Очевидно, людьми, составляющими власть. И если наша власть, вместо того, чтобы толкать страну и общество вперед, наоборот, тянет всех нас назад, фактически поощряя деградацию (и усугубляя свою собственную!), то вот вам ВТОРАЯ причина наших проблем — нашу власть составляют далеко не лучшие (объективно) представители народа. Более того, эти люди, даже если бы и захотели, просто НЕ МОГУТ, просто НЕ СПОСОБНЫ ... ни к собственному прогрессу (не в смысле сидения на золотых унитазах, конечно), ни к развитию страны и общества, ибо как раз золото на унитазах и есть для них показатель прогресса, а все остальное просто недоступно их пониманию. Для наглядности представьте себе детский сад с двумя группами детей, одну из которых воспитывает человек, которого можно назвать образцом для подражания, а вторую — тот, по которому нары плачут, как говорят. Что будет происходить со временем с детьми? А с отношениями между ними внутри своей группы? Первая группа, очевидно, будет эволюционировать, а вторая будет двигаться в прямо противоположном направлении, т.е. - деградировать. Точно такие же процессы, конечно масштабнее и глубже, происходят и в обществе — если «у руля» находятся лучшие представители общества (объективно лучшие, а не по чьему-то «особому» мнению), то это общество будет развиваться, пытаясь «подтянуться» к своим лидерам. В противном же случае упадок — неизбежен, ибо общество будет «катиться» вслед за своей «элитой». Вот так «работает» ВТОРАЯ причина.

  В чем же тогда первая причина?

  ПЕРВАЯ причина является ведущей в этом тандеме, она очень тесно связана с только что названной ВТОРОЙ причиной, но несколько сложнее в ее понимании. Внешне она проявляется в том, что даже если суметь провести во власть порядочного, компетентного, патриотично настроенного, и т.д., человека, то спустя короткое время он либо станет таким же, как вся остальная наша «элита», либо из власти он будет изгнан (и хорошо еще, если живым и здоровым). Если кто-то думает, что «верхушка» договорилась между собой о том, чтобы все происходило именно так, то он ошибается — таких договоренностей не существует, ибо они просто не нужны — зачем договариваться о том, что и без каких-либо сговоров работает? Работает, кстати, в отношении поведения ВСЕХ представителей власти, не позволяя никому из них даже случайно отклоняться от заранее заданного курса... на упадок страны.

  Что (или кто) работает? Если во ВТОРОЙ причине мы видим конкретных людей, на которых можем показать пальцем, то здесь этого нет, поскольку в основе ПЕРВОЙ причины лежит вещь, невидимая глазами, но хорошо видимая при системном анализе — это то, как устроены взаимоотношения между властью и всем остальным народом. В этих отношениях совершенно отсутствует какой-либо баланс, ведь в соответствии с нашим законодательством (включая и Конституцию!) именно власть определяет ОБЕ стороны этих отношений. Иначе говоря, власть решает, как она может воздействовать на народ, и власть же решает, как народ может влиять на власть. Нонсенс, казалось бы, но именно ТАК устроена наша Система! Неудивительно поэтому, что даже если мы устраним ВТОРУЮ причину, избрав во власть сплошь хороших во всех отношениях людей, но забудем о причине ПЕРВОЙ, то очень скоро соблазны воспользоваться указанным дисбалансом (в своих интересах, конечно) начнут «выкручивать» новую власть так, что от ее «хорошести» и следа не останется. Итак, ПЕРВАЯ причина имеющегося у нас положения состоит в перекосе структуры существующей ныне Системы общественно-политического устройства страны в пользу интересов власти (т.е. ограниченного круга людей, ее составляющих), но в ущерб интересам народа в целом.

  Вы применили слово "тандем”, значит, эти причины взаимодействуют одна с другой? И какой же результат этого взаимодействия?

  Да, взаимодействуют, и очень тесно. Как я уже говорил, первая причина обеспечивает неизменность состава (не поименно, а по своим свойствам) и поведения (антинародного по своей сути) власти независимо от того, кто в нее приходит. Вторая же причина обеспечивает определенные "стартовые условия” (в нашем случае они выражаются в некачественном составе власти) для очередного цикла развития Системы. Взяв эти условия и используя "работу” первой причины, Система обеспечивает дальнейшее УСУГУБЛЕНИЕ проблемы, т.е. к концу очередного цикла власть становится еще более некачественной, чем это было в начале цикла. Подтверждений этому из нашей ближайшей истории - великое множество.

  Таким образом, оторвать одну причину от другой, порешать их независимо друг от друга - несбыточная иллюзия, а обе причины вместе приводят к колоссальным отрицательным последствиям для страны и народа в целом (включая и самих представителей власти, ускоренно деградирующих, но не могущих этого понять в силу своей же ограниченности), и для каждого отдельного гражданина - от младенца до глубокого старца, абсолютно во всех сферах жизни — материальных и экономических, моральных и духовных...

  Как должна выглядеть власть, в Вашем понимании?

  Ну, ответ на этот вопрос можно получить из предыдущего ответа. В первую очередь, власть должны слагать объективно лучшие представители народа (необходимо убрать ВТОРУЮ причину, то есть), ведь только такие люди способны вести вперед . Однако наличие у этих людей способностей вести вперед еще не означает, что так оно обязательно и будет, а чтобы так было, необходимо решить еще и ПЕРВУЮ из двух названных выше причин. В этом случае уже сама Система будет корректировать даже случайные неверные действия новой власти, возвращая их в русло, выгодное ВСЕМУ народу.

  Звучит впечатляюще, но как же преобразовать власть, под такие критерии?

  Чтобы достичь такого состояния нашей власти, как и Системы в целом, необходимо выполнить целый ряд действий, руководствуясь при этом такими правилами, которые не позволят получить из новых людей … старую власть (по своему качеству, имею в виду). Это условие автоматически исключает из числа возможных любые мероприятия, если они хотя бы в малой степени не будут легитимными, т.е. будут осуществляться группой (или группами) людей от имени всего народа, но при отсутствии полномочий, действительно данных им народом. Таким образом, "модные” сегодня призывы проведения "Вече”, "Конституційних зборів”, и т.п., и уж тем более - "захвата власти” или "отстранения” кого-то от нее, являются ИЗНАЧАЛЬНО нелегитимными, и потому - неправедными. А как известно, ПРАВЕДНЫМИ действиями НЕ ВСЕГДА удается построить ПРАВЕДНУЮ систему, зато НЕПРАВЕДНЫМИ действиями ВСЕГДА удается построить НЕПРАВЕДНУЮ систему. Будем помнить об этом - все у нас получится так, как надо. А если забудем, то спустя короткое время будем вопрошать - зачем начинали, ради чего?

  Почему наша власть не такая, почему до такого дошло?

  Да потому, что вышеназванные причины не сейчас родились - они были с самого начала новейшей истории Украины, хотя и не столь ярко выражены, а первая из них (главная которая) вообще была ослаблена. В принципе, в начале 90-х годов у нас был шанс создать страну своей мечты, однако... не воспользовались мы этим шансом. Тогдашняя власть (перекрасившиеся коммунисты с комсомольцами вкупе), опасаясь завтрашнего дня и торопясь воспользоваться своим положением, предприняла все для того, чтобы ускоренно прихватизировать все и вся, и самое главное - собственное ПОЛОЖЕНИЕ во власти. Как специально, "подоспел” и "разрыв экономических связей”, который позволил им достичь сразу трех целей (не только тогдашним властям Украины - такие же задачи решали властьимущие и в других бывших республиках СССР). Первой такой целью было "оторваться” от Москвы ради уменьшения ее шансов на реванш за развал империи. Второй целью - максимально обесценить бывшую "ничейную” собственность ради ее "халявного” присвоения. И третьей (наиболее важной) - одномоментно довести до нищеты большинство невластьимущих, т.е. простых граждан, с целью вынудить их заняться решением задачи собственного физического выживания вместо участия в построении государства. Надо отдать должное стратегическим умениям тогдашних "вождей”, ибо им удалось в полной мере достичь всех трех целей, а затем еще и укрепить свои "достижения” с помощью и якобы народной Конституции, и комплекса соответствующих законов и прочих правовых норм, и выстраивания структуры Системы таким образом, чтобы она автоматически гарантировала сохранение "достигнутого” при любых последующих "выборах”.

  Так это появилось. А далее... а далее в полную силу заработали системные законы, один из которых заключается в том, что Система имеет циклический характер своего развития (от "выборов” к "выборам” в нашем случае). В начале каждого очередного цикла в качестве начальной базы ("стартового пакета”, можно сказать) она берет "достижения” цикла предыдущего и далее их усиливает, упрочивает. В состав "стартового пакета” входят ВСЕ стороны жизни общества и государства - и материального, и, самое главное, духовного плана. Если они со знаком "минус”, то после очередного цикла бытия Системы этот "минус” становится еще жирнее. Посмотрите, как пример, хотя бы на изменение в отношении ко лжи - мы уже привыкли к тому, что даже высокого "полета” чиновник может врать прямо в камеру, и глазом не моргнув при этом - все это видят и знают, но... ничего - продолжаем выполнять инструкции, написанные этим же чиновником, как ни в чем не бывало. Куда мы пришли с такой моральностью? Да к нынешнему положению и пришли - куда же еще мы могли прийти? А куда придем, если продолжим в том же духе? Страшно даже подумать, если честно, а Оруэлловский роман "1984”, упомянутый в первой части интервью, может оказаться всего лишь письменным изложением ЖАЛКОЙ фантазии автора этого романа. Вот так, увы...

  Что ж, с причинами более или менее понятно, однако вопросов к Вам намного меньше не стало. Тут и вопросы о том, что делать, как делать, почему так, а не иначе, что для этого нужно, как быть с финансированием, и так далее... Из-за ограниченности объема одной публикации охватить все эти вопросы не представляется возможным. Так что, до следующей встречи?

  Да, я согласен - вопросов много, и за один или два "присеста” дать внятные ответы на все вопросы просто нереально. Но я готов к дальнейшим обсуждениям, надеясь на то, что от этих интервью будет польза тем людям, которые, с одной стороны, действительно хотят изменений к лучшему, а с другой стороны, не верят всякого пошиба "борцам за счастье народа”, бросающимся громкими лозунгами перед выборами, но мгновенно их забывающим после выборов. Хочу выразить свою благодарность таким читателям - за то, что они просто есть, и за то, что они не собираются опускать руки - спасибо вам - правда на НАШЕЙ стороне, а если так, то рано или поздно, но справедливость восторжествует, благодаря и нашим усилиям, конечно.


  С подробной информацией можно ознакомиться на сайте http://vocv.at.ua/. Так же вы можете задать вопросы Виталию Демиденко на http://forum.mirnew.info/viewtopic.php?f=114&t=881, а так же прочитать предыдущее http://www.mirnew.info/news/people/176-demidenko.



Автор: Витал_Д 11.03.2012, 12:30

На разі в нас діє така Система, за якої вплив влади на народ регулює сама влада. Але й вплив народу на владу ТАКОЖ РЕГУЛЮЄ САМА ВЛАДА. Оце й є перекос структури Системи в бік інтересів влади, й саме це - ГОЛОВНА причина наших проблем. Схематично це виглядає наступним чином:




За умови "не ламати все, але досягнути потрібного", мало б бути так:




Як бачите, цей малюнок відрізняється від попереднього лише нюансами, але саме вони радикально змінюють баланс впливів у Системі. Крім того, забезпечується досягнення необхідних змін МІНІМАЛЬНОЮ "кров'ю" - немає потреби ламати все ущент, бо змінюються лише КРИТИЧНІ для поведінки всієї Системи елементи.

У який спосіб досягнути зазначених змін, йдеться на сайті http://vocv.at.ua/, й зокрема - у "http://vocv.at.ua/load/0-0-0-54-20".

Автор: Витал_Д 14.04.2012, 22:11

Три "кита" топтания на месте. Нашего топтания...



В свое время, принимая активное участие в "податковому Майдані", я, как и многие другие люди, постоянно спрашивал у самого себя - почему миллионы позволяют творить откровенный беспредел по отношению к себе же очень небольшой кучке людей? В чем причина того, что Украина, обладавшая куда лучшими стартовыми возможностями, чем та же Польша, к примеру, оказалась через 20 лет своего "независимого развития" на задворках Европы, до сих пор не сумев достигнуть ВВП хотя бы 1990-го года(!!!)? Почему деградирует и даже вымирает наш народ? И прочие, прочие, прочие, подобные вопросы...

Некоторые ответы (и выводы) были получены тогда же, по "горячим следам", о чем, например, я писал в "http://vocv.at.ua/news/kratkij_obedinennyj_otchet_doneck_15_e_kiev_16_e_nojabrja/2010-11-17-26" (цитата): "...сейчас, в данный момент, наш, предпринимателей и вообще всего народа, главный враг — не власть, не оппозиция, не отдельные «деятели» или целые партии, и даже не «моя хата с краю». Наш враг — разобщенность лидеров, за которыми со всей Украины потянулись в столицу люди...".

Что изменилось в этом плане за прошедшее время? Н И Ч Е Г О!!! Как топтались мы на месте тогда, не достигнув, по большому счету, НИ ОДНОЙ из объявленных "податковим Майданом" целей, так и продолжаем топтаться. Власть, конечно, этим удовлетворена абсолютно. Удовлетворена и пользуется. А мы, все остальные, и особенно - те самые лидеры, т.е. активные от рождения люди? Вряд ли. Так почему же 10% населения, которые, как говорят, и "творят историю", не могут (не способны?) предложить всему остальному народу что-то путное и повести его за собой? Нет идей? Да нет, идеи есть, и даже - тьма, от самых примитивных, нередко подброшенных той же властью, до весьма экзотических, нередко инспирируемых все той же властью. Среди этого множества есть и идеи обоснованные, стоящие того, чтобы всерьез заняться их реализацией, а значит, дело - не в их отсутствии, а в чем-то другом. Но в чем? Каковы причины столь упорного нашего топтания на месте, а конкретнее - в чем причины разногласий среди людей, де-факто способных быть лидерами, и объединения которых так боится власть?

Думается, что этих причин, как минимум, три:

1. Все мы - РАЗНЫЕ, и это - естественно. Поскольку мы разные, то и думаем по-разному, и это - очень хорошо, поскольку позволяет посмотреть на ситуацию с разных точек зрения и затем, сопоставив их, найти взгляд, наиболее обоснованный и логичный, т.е. более близкий к истине. Однако, выражая свои и пытаясь понять другие точки зрения, мы зачастую трактуем одни и те же слова ПО-РАЗНОМУ (слишком вольно интерпретируем), а это и есть питательная почва для разобщенности. Пример - понятие "система", которую "надо менять", как говорят многие. Однако говоря так, мало кто считает необходимым пояснить - что имеется в виду под словом "система" и почему именно то, а не что-то другое? В итоге - взаимное непонимание, вплоть до того, что некоторые люди считают себя непричастными (!?) к сложившейся в Украине системе общественно-политического устройства, что есть просто нонсенс. Если же добавить к этому еще и то, что компетентно рассуждать о вещах типа "системы" возможно лишь с помощью СИСТЕМНЫХ подходов и понимая суть системных законов, к чему мало кто готов, то разговоры "глухого с немым" становятся просто массовыми. Другой пример - "революция". Само по себе это слово не несет в себе ни негатива, ни позитива, означая лишь СКАЧКООБРАЗНОЕ изменение состояния чего-либо (в нашем случае - общества), и вовсе не обязательно - в лучшую сторону. Однако, стараниями деятелей типа Робеспьера и Ильича, это слово (применительно к социуму) ассоциируется с насилием и многочисленными жертвами, что, конечно же, вызывает неприятие у психически здоровых людей, т.е. имеет явно негативную окраску. Именно по этой причине в последние годы разного рода агитаторы весьма часто применяют эпитет "мирная", добавляя его к слову "революция" - такое уточнение несколько смягчает оттенок, но оставляет открытым другой вопрос - легитимность людей, пришедших во власть через ЛЮБУЮ революцию, весьма близка к нулю. Такая легитимность, а точнее - ее отсутствие, неизбежно приводит либо к недееспособной власти и реваншу со стороны власти старой, либо к необходимости "закручивания гаек" новой властью с опорой на принуждение - скажите мне, оно нам надо? К сожалению, это обстоятельство очевидно далеко не всем людям, считающим себя лидерами. Увы, но примеров, подобных двум приведенным, можно указать множество, и все они подтверждают то, что пока мы будем говорить на "разных" языках, никакого единения не произойдет, т.е. будем и далее топтаться на месте вместо движения, наконец, вперед.

2. Большая часть людей, способных быть лидерами, обладают личными амбициями и желанием попасть во власть. Все это - вполне естественно, точно так же, как для талантливого шахматиста - желание выиграть соревнование, а для изобретателя - реализовать свои идеи через широкое внедрение своего изобретения, и т.д. Но противоестественно другое, а именно непонимание многими стремящимися во власть людьми того факта, что работа во власти - прежде всего РАБОТА, а уж затем - власть. А если это работа, то, как и любая другая работа, желающая быть выполненной КАЧЕСТВЕННО, она требует соответствующей квалификации ее исполнителя и особо - соответствующего именно этой работе морального облика. "Кухарки" у власти уж давно показали (и продолжают показывать), что они, на самом деле, НЕ СПОСОБНЫ управлять государством КАЧЕСТВЕННО. С другой стороны, не "кухарки", а специалисты, но не соответствующие понятию "порядочный человек", также показали (и продолжают показывать), что пребывание их у власти лишь вредит обществу в целом. Увы, но мало кто понимает и ПРИНИМАЕТ означенную аксиому, а это - еще один "кит" взаимонепонимания и через него - нашего топтания на месте.

3. Один из моих "оппонентов" заявил мне однажды: "странное у вас, однако, восприятие реальности". На мой взгляд, само наличие подобного заявления, не говоря уж о его содержании, говорит о многом, и в первую очередь - о сидящем где-то в глубинах подсознания многих, если не большинства, уверенности в том, что именно ЕГО "восприятие реальности" - НЕ "странное", т.е. "правильное", а вот других людей... Но позвольте, вы когда-то появились на этот свет благодаря НЕподвластному вам зачатию, и я появился на свет точно так же. Когда-нибудь вы неизбежно умрете, и я закончу тем же. На этот порядок (установленный НЕ ЛЮДЬМИ, т.е. НЕ вами и НЕ мною), как бы вам этого ни хотелось, но вы повлиять НЕ можете, точно так же, как и я НЕ могу. Следовательно, мы все - абсолютно РАВНОПРАВНЫЕ и относительно своей правоты, и относительно своих заблуждений, субъекты, подчиненные воле свыше - природе, Богу,... называйте ее как хотите, но в любом случае - НЕ вам и НЕ мне. А если так, то ваши взгляды - не более правомерны, чем мои, точно так же как и мои взгляды - не более "истинны", чем ваши, а все они, и ваши и мои,- суть СУБЪЕКТИВНЫЕ вещи, зависящие от нашего ЛИЧНОГО мировосприятия и НЕ могущие поэтому считаться мерилом "реальности". Да и что такое "реальность"? Кто из нас, простых смертных, знает, что это такое вообще? НИКТО, по определению. Увы, но мало кто задумывается об этом, а отсюда - еще один "кит" взаимонепонимания, поскольку означенное тут обстоятельство мало кем учитывается и, тем более, "примеряется" к себе.

Довольно грустная картина, не правда ли? Почти безнадежная даже,.. но - "почти", а не "совсем". Как ее исправить? Начать надо с того, уверен в этом, что каждому из людей, способных повести за собой других, пусть даже двоих или троих, просто необходимо осознать то, что перечислено выше. Осознать для того, чтобы запомнить сейчас и помнить ВСЕГДА - способность быть лидером вовсе не означает "богоизбранность" или какую-то собственную исключительность. Такая память ОЧЕНЬ нужна ВСЕМ нам, если мы хотим услышать друг друга и найти в себе, наконец, то, что нас может объединить - искреннюю заинтересованность в лучшем будущем для этой страны, для этого народа, для своих же потомков. Вот к этому вас, уважаемых лидеров, потенциальных и уже состоявшихся, таких же смертных, что и все другие люди, я, такой же смертный, что и вы, и призываю - к взаимопониманию ради нашего ОБЩЕГО будущего.



Автор: Витал_Д 02.05.2012, 12:33

Обращение 1


К кому: к организаторам различных мероприятий по поиску (кристаллизации, объединению, выработке,..) реализуемой и привлекательной для всего народа идеи, способной решить системные проблемы Украины.

Почему: указанные мероприятия, при всей их многочисленности, не привели к ожидаемому результату (появлению "идеи для всех"), а время, затраченное на них, оказалось израсходованным впустую. Побочные "положительные" итоги (в виде новых "знакомств", например) в долгосрочном плане однозначно окажутся бесполезными, если "идея для всех" так и не будет найдена.

Зачем: потребность в упомянутой идее все более обостряется, и если традиционный формат мероприятий по поиску "идеи для всех" не работает, то существует необходимость в изменении этого формата, дабы получить необходимый всем результат.


Суть: за последние несколько лет по всей Украине было проведено огромное количество различных встреч, круглых столов, конференций и т.п., организаторы которых стремились привлечь к участию в них как можно большее число людей, имеющих собственные предложения по исправлению ситуации в Украине (назовем таких людей "лекторами"). Однако, практически ни одно такое мероприятие не окончилось получением именно того результата, ради которого оно и проводилось. И это - закономерно, поскольку формат практически всех этих мероприятий сводится к обзору предложений, а не к их подробному рассмотрению. И чем больше лекторов, тем в большей степени все мероприятие становится ознакомительным ("галопом по европам"), так как лекторы физически (из-за ограничения времени на выступление) не имеют возможности в полном объеме рассказать остальным участникам встречи о своем видении положения в Украине, о его причинах, о своих предложениях по исправлению ситуации, об обоснованности этих предложений, ответить на вопросы присутствующих, и, таким образом, доказать способность своих предложений решить имеющиеся проблемы и практическую реализуемость этих предложений.

С другой стороны, слушатели не имеют никакой возможности получить полную информацию относительно высказываемых лектором идей и путей их реализации, так как определить истинную причину краткости выступления того или иного лектора невозможно - то ли регламент виноват, то ли лектору сказать нечего, а все его предложения есть набор лозунгов и не более того.
Все это вместе приводит к "каше в головах" - набросков идей много, именно набросков, а серьезных оснований для того, чтобы выбрать одно из предложений, присоединиться к нему и начать его реализацию - нет никаких. Такой вот "кашей" и заканчиваются если не все, то почти все, конференции и прочая по "объединению идей".

Из сказанного следует простой вывод - чтобы начать получать, наконец, реальную пользу от подобного рода мероприятий, необходимо изменение их формата - пора бы уже перейти от обзоров идей к их изучению и выбору. Такое изменение автоматически потребует:

1. конкретизации темы каждого очередного мероприятия ("эта конференция посвящена предложениям Петренко", "следующая встреча будет рассматривать идеи Степаненко", и т.д.);

2. резкого сокращения числа лекторов (т.е. людей, которым предоставлена возможность донести свои предложения на каждом очередном мероприятии) до одного, максимум двух, человек, со снятием ограничения времени выступления для него (для них), но сохранением регламента для всех остальных выступающих;

3. наличия "запасного" ("резервного") лектора (или даже нескольких) на тот случай, если запланированный к выступлению лектор не смог по каким-либо причинам принять участие в мероприятии, или уже в ходе мероприятия со всей очевидностью для всех ее участников стала ясной необоснованность либо абсолютная неприемлемость того, что предлагает "основной" лектор,- в этих случаях слово предоставляется лектору "запасному" (или следующему за ним, если ситуация повторяется);

4. принятия четкого решения участниками конференции об их мнении относительно предложенного лектором - либо категорически неприемлемо, либо требуется дополнительное изучение на одной из следующих встреч, либо принимается за основу, либо какая-то часть из предложенного принимается как полезное и необходимое дополнение к другим идеям других авторов... Какое бы решение ни было принято, оно должно сопровождаться указанием конкретных причин принятия именно такого решения.

Все здесь сказанное приводит, очевидно, и к изменению роли самих организаторов соответствующих мероприятий - если сейчас она сводится (или почти сводится) к чисто организационным вопросам, то при указанном изменении формата мероприятий их организаторам придется значительно серьезнее отнестись к выбору лектора (или лекторов, включая "запасных"). Серьезнее потому, что необходимо будет отделять "зерна от плевел" (болтунов, демагогов, "казачков"... от авторов действительно предложений, пусть даже и "на первый взгляд"), да еще и соблюдая при этом собственную незаангажированность и непредвзятость. Эта задача, на мой взгляд, вполне выполнима, если помыслы - чисты, а успешность ее выполнения может служить своего рода "мерилом" истинных целей организаторов, что также весьма полезно для всех, включая и самих организаторов.

С уважением,
Виталий Демиденко,
Донецк.



Автор: Витал_Д 09.05.2012, 13:00

Ломать ИЛИ строить? Ломать И строить!


Столкнулся с еще одной «инициативой» (сколько уже их, таких?..). Вкратце суть ее сводится к тому, чтобы всем нам, «пересічним громадянам», объединиться в структуру «участник-десятник-сотник-тысячник-...» с целью защиты друг друга от всяческого «беспредела» и предъявления «вимог» действующей власти делать то-то и то-то (или не делать того-то и того-то). При этом декларируется, что такая организация якобы позволит заменить нынешнюю несправедливую Систему чем-то новым и хорошим.

Что можно сказать по этому поводу?

Во-первых, данная «инициатива» - далеко не нова, более того, кое-какие общественные организации уже несколько лет продвигают подобную идею (без особого пока успеха).
Во-вторых, вся деятельность предложенной структуры имеет ярко выраженный протестно-оборонительный характер (требования к власти и защита друг друга от той же власти), то есть, условно говоря, призвана «ломать» то, что творит власть, но если власть «возьмет паузу» в своем беззаконии, то и деятельность «революционеров» затихнет в ожидании нового повода.
В-третьих, предъявление требований к власти что-то сделать вовсе не означает «строительство» чего бы то ни было — заставить кого-то слепить кирпич совсем не одно и то же, что построить дом, поскольку для последнего требуется целостный проект (или программа), а власть нынешняя никогда не согласится строить своими руками то, в чем нет места для нее НЫНЕШНЕЙ.

Из всего этого следует, что надежды на то, что с помощью организаций, деятельность которых носит протестно-оборонительный характер, каким-то образом удастся заменить нынешнюю антинародную Систему на новую и справедливую, либо утопичны, либо демагогичны, либо и то и другое сразу. Однако, такая деятельность и подобные организации все равно необходимы, и даже очень необходимы - хотя бы для сдерживания «беспредела» со стороны власти и нейтрализации ее сопротивления при строительстве нового. Повторюсь еще раз — эта деятельность (протесты и защита) необходима, однако новую Систему с ее помощью создать невозможно!
Таким образом, протесты, требования, пикеты, забастовки, и т.д. - есть инструменты для ТАКОЙ деятельности, то есть для оборонительно-сдерживающей (той самой, которую называют одним словом - «против»).

Создать же новую, пронародную, справедливую Систему возможно исключительно другими действиями — созидательными — то есть такими, которые называют другим словом - «за». Однако при этом крайне необходимо помнить (и помнить ВСЕГДА!), что использование при строительстве каких бы то ни было нечистоплотных приемов и/или инструментов ОБЯЗАТЕЛЬНО «аукнется» тем, что новая Система окажется вовсе не такой, как мечталось, но со 100%-ной вероятностью — нечистоплотной (сначала не очень ярко выраженной, но с каждым витком своего развития все более и более, пока не станет такой же, с которой в свое время боролись). Таким образом, чтобы мы получили комфортный «дом на века», мы должны раз и навсегда исключить из своего арсенала любые нелегитимные штучки типа «переходных правительств», «комитетов спасения», «всенародных вече» и т.п., если какие угодно решения этих структур носят волюнтаристский характер, а сами эти структуры не имеют соответствующих полномочий от ВСЕГО народа.

Что же остается? А остаются два инструмента, абсолютно легитимных по определению,- всенародный референдум и выборы — других просто не существует. Однако в настоящее время оба эти инструмента настолько «приватизированы» существующей Системой, что реальное их использование, с учетом «поправок» от власти, представляется не только малореальным, но и бессмысленным.

Так что, выхода нет? Гм, так утверждать могут лишь те, которым либо «поручено» так говорить, либо люди недалекие («кухарки»). На самом деле выход есть (как и всегда), и заключается он в том, с чем никакая Система, включая и нашу, никогда спорить не могла и никогда не сможет — в использовании того факта, что источником власти в любом государстве являются граждане этого государства, то есть народ, образующий само это государство. При чем, совершенно неважно, есть в этом государстве или нет, действует или нет, конституция или что-то вместо нее, где бы этот факт указывался. Безапелляционность этого утверждения основывается на элементарной логике: нет народа — нет и государства вместе с его атрибутами, к которым относится и система власти. Власть без подчиненных — уже НЕ власть, а лишь копеечные таблички на дверях кабинетов. Как генерал без армии — лампасы есть, и голос зычный, но если армия разбежалась, то лампасы и голос — до одного места, кричи не кричи.

Из сказанного следует, что никакая власть, никакой чиновник, никто угодно другой, не имеет и априори не может иметь возможности запретить народу провести референдум и/или выборы кого бы то ни было. Помешать — может конечно (и будет), а запретить - «кишка тонка». Мешать будет с помощью якобы законов о референдумах и выборах (кто давал той же Верховной Раде право принимать ЭТИ законы?), с помощью лжи и провокаций, а то и просто противозаконных (против ими же принятых законов!) действий. Ну так это — неизбежно, а как вы хотели? Таким образом, выход — в проведении народом СВОЕГО, а не по канонам узурпаторов, референдума, а после него — всеобщих выборов новой власти, однако по правилам, принятым на референдуме. Это — реально, невзирая на обязательное сопротивление корытолюбцев, ибо соответствует НЕОТЪЕМЛЕМОМУ праву народа самому решать свою судьбу. И это есть не что иное, как строительство НОВОЙ Системы, строительство СВОЕЙ Системы СВОИМИ руками, используя то, что можно и нужно использовать, но отметая то, что может привести к повторению нынешней Системы в будущем.

Итак, приходим к очевидному выводу - если мы хотим жить в «стране своей мечты», то должны «ломать» любые действия Системы, направленные против народа, И (одновременно!) «строить» заново те элементы Системы, которые нам нужны, но «прихватизированы» самозванцами. Подчеркиваю — И! Ломать И строить!
--------------------
http://vocv.at.ua/
.

Автор: кот 09.05.2012, 21:40

И для этого необходимо очень мало : осознать что Я - ЗАКОН ! Сейчас и здесь. !
— Так скажи мне, в чём смысл жизни?
— В том, что она заканчивается.
...и у корыта это забыли... wink.gif wink.gif wink.gif

Автор: Витал_Д 09.05.2012, 21:54

Цитата(кот @ 09.05.2012, 22:40) *
И для этого необходимо очень мало : осознать что Я - ЗАКОН ! Сейчас и здесь. !
— Так скажи мне, в чём смысл жизни?
— В том, что она заканчивается.
...и у корыта это забыли... wink.gif wink.gif wink.gif

Да, это действительно так. И изменить (кардинально!!!) Украину, оставив далеко позади себя и Европу с Америкой, и Грузию, не говоря уж о России, можно буквально в считанные месяцы... без революций и гражданской войны ... если всем этого захотеть.

Автор: Витал_Д 12.05.2012, 17:34

12.05.2012. Запрацювала розсилка новин сайту

Доброго дня всім вам!

Хочу повідомити вас про те, що від сьогодні почала працювати розсилка новин нашого сайту (http://vocv.at.ua/). Якщо ви бажаєте час від часу отримувати безпосередньо у свою скриньку наші статті, аналітику, інші матеріали, то заповніть, будь ласка, коротеньку форму зліва внизу (Підписка на новини сайту). За декілька хвилин по тому до вказаної вами скриньки надійде лист із посиланням на сторінку активації. Перейдіть, будь ласка, за тим посиланням - це й буде підтвердженням вашої підписки.

Дякую вам за увагу.

З повагою до вас,
Віталій Демиденко,
Донецьк,
ВО "Україні - чесні вибори".

Автор: Витал_Д 13.05.2012, 11:55



Цей малюнок ілюструє одну з двох ГОЛОВНИХ причин наявного в Україні становища.

З лівої сторони малюнку зображено те, що маємо на сьогодні.
З правої сторони зображено те, що мали б хотіти ЛЮДИ й ГРОМАДЯНИ.

Псевдоеліта НЕ ЗДАТНА вести суспільство до розквіту, тому шлях суспільства - деградація аж до самознищення.
Справжня еліта НЕ ЗДАТНА вести суспільство до занепаду, тому воно - прогресує.

Псевдоеліта ніколи не говоритиме, що вона - псевдо, але буде говорити, що вона - справжня.
Справжня еліта взагалі ніколи не говоритиме на цю тему.

З цих причин відрізнити псевдоеліту від справжньої еліти НЕМОЖЛИВО, якщо слухати лише слова.
Відрізнити одних від інших можливо ЛИШЕ порівнюючи їх ОБ'ЄКТИВНІ якості потребам суспільства.
Таке порівняння можливе за умови ПОВНОГО доступу до документально підтверджуваної інформації про всіх них.

На сьогодні така інформація є НЕДОСТУПНОЮ, а замість неї є лише СЛОВА.
У проекті програми "об'єднаної опозиції" про усе це - АНІ ЗГАДКИ.
У пропаганді "реформ" від діючої влади про це також - АНІ ЗГАДКИ.
З боку як тих, так і інших - лише СЛОВА та обіцянки.

Робіть висновки, громадяни України.
--------------------

ВО "Україні - чесні вибори"
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 14.05.2012, 06:53

Ось, прочитав програму (чи проект програми, як дехто стверджує аби відразу пом'якшити можливу критику) "об'єднаної опозиції". Спочатку хотів написати докладний відгук, а потім, коли побачив, яким буде його об'єм, та враховуючи, що не є правильним сперечатися про деталі воза, якщо коняка йти не хоче, вирішив обмежитися головним. А головним є те, що розробники програми, мабуть, за звичкою, а мо, й за вказівкою, підсовують нам чергову локшину, але трохи якіснішу, на спагетті схожу, бо проста локшина вже не лізе.

Але конкретніше. Мені завжди здавалося, що документи такого роду, як програми, це щось капітальне, виважене й обгрунтоване. Чи принаймні повинні бути такими. Але що я бачу тут?

По-перше, практично через увесь документ червоною стрічкою проходить "глибока думка" - у всіх (абсолютно!) наших негараздах винна нинішня влада. Але ж це - м'яко кажучи, неправда, бо нинішня влада перебуває у владі завдяки, у великій мірі, саме вам, шановні "опозиціонери", а точніше, вашому керуванню. Хіба не ви були при владі до нинішніх? То чому не робили багато чого з того, що зараз понаписали у програмі? Чому ви зараз обіцяєте допомогу, скажімо, підприємцям, а коли були при владі, то з ними боролися? А що було зроблено заради пенсійної реформи, спрощення податкової системи та зниження податкового тиску, запровадження енергозбереження та стимулювання альтернативних джерел енергії,...? Проте, реально було - ручне, безсистемне керування економікою - ось чим ви займалися, про реальні системні реформи забувши начисто.

Але якщо дивитися ще глибше, то й ви опинилися у владі завдяки тому, що ваші попередники ("кучмісти") так накерувалися, що закінчилося те Майданом - заслужили. Отже, валити усю провину виключно на цю владу, або на вас, або ж на ваших попередників,- неправильно, бо є щось глибше, більш системне, з-за чого ви УСІ (ще раз - УСІ), починаючи з самого створення Української держави, не стали тими, ким мали бути, тобто - пронародною владою. Такого аналізу у вашому документі - немає, як і висновків з нього. А відсутність таких висновків говорить про те, що ваші справжні цілі - лише змістити цю владу й зайняти її місце. Саме тому ви так гаряче акцентуєте увагу на нинішній владі, а не на більш глибоких причинах наявного становища - то які там системні зміни?!

По-друге, у вашій програмі досить часто згадується нинішня влада у тому сенсі, що її дії - непрофесійні, а її рішення - антинародні. Так, згоден, так воно й є. Але й у ваші часи цього самого теж вистачало, як і в часи ваших попередників, й попередників ваших попередників... Щось тут, здається, теж є спільне, між усіма владами. Й таки є - повна відсутність об'єктивних вимог до тих, хто намагається стати владою, та абсолютна відсутність доступу виборців до, знову ж таки, об'єктивної інформації про них же. Бігборди, ЗМІ, власні уявлення чи спостереження - ось і все, на підставі чого виборець має зробити свій "вибір". Насправді ж, особиста відданість кому потрібно, відповідні "моральні якості", та гаманець не менш, ніж вимагає того майновий ценз - це є те, на підставі чого формувалися й формуються усі наші влади. Але про все це - табу у програмі. Чому? Не маю іншої відповіді, крім однієї - ви не збираєтеся нічого робити у цьому напрямі, а розмови про "люстрацію", відповідальність, чи щось подібне - лише для тих, хто вам і так вірить, або для тих, хто з неба звалився.

По-третє, у вашій програмі досить багато місця відведено питанню "влада - народу". У зв'язку з ним говориться про узурпування влади "бандою" (з чим неможливо не погодитися, хоча ця правда - не вся), але ні слова не говориться про те, що насправді влада була узурпована ще раніше - хто давав право тодішній Верховній Раді приймати Конституцію України 1996-го року, виступаючи при цьому від імені народу? Хто давав право, не питаючись у цього самого народу, приймати закон про референдуми (народні референдуми!!!), який просто унеможливив їх проведення? Хто давав право приймати інші закони, які безпосередньо торкаються повноважень народу як джерела влади в державі, БЕЗ участі самого народу? Ніхто не давав, а отже, узурпація влади в Україні відбулася значно раніше, ніж 2010-го року, й чимало хто з вас, шановна "опозиція", приймав вельми активну у ній участь - то про що ви зараз говорите?

Можна багато ще чого сказати, але не бачу в цьому жодного сенсу - якщо СИСТЕМНІ речі в програмі відсутні, то все те, що там є,- ламаної копійчини не вартує. Насправді ж, якби ви, панове "опозиціонери", дійсно хотіли бути чесними перед своїм народом, та дійсно перетворити Україну на державу-взірець, то вам не потрібна б була ніяка програма.

Вам, на мою думку, цілком достатньо було б прийняти просте звернення до народу, об'ємом у піваркуша, у якому б ви визнали й свою відповідальність за те, до чого ми дійшли, й закликали б народ голосувати за вас лише заради того, щоб ви, отримавши перемогу на виборах, на першому ж засіданні Верховної Ради, замість ділити портфелі (а саме так воно й буде, на жаль), оголосили про негайну підготовку до проведення всеукраїнського референдуму, на якому б було прийнято найголовніші (системоутворюючі) закони, включно із новим законом про дійсно чесні вибори, а також прийнято рішення про дострокові перевибори (за новим законом) усіх виборних органів влади.

Після того, разом з громадськими організаціями, провести абсолютно прозорий референдум та за його рішеннями - всеосяжні перевибори. Так, багато хто з вас у цьому разі у владу вже не потрапив би, але ж ви декларуєте зараз, що не влада сама по собі вас цікавить, а інтереси народу й держави? Чи ви лукавите, шановна "опозиція", а ваша програма - те саме, що й "10 кроків", й "Україна - для людей", й т.п. "стратегії"?

--------------------

ВО "Україні - чесні вибори"
http://vocv.at.ua/
.

Автор: VOA 14.05.2012, 12:18

Цитата(Витал_Д @ 13.05.2012, 12:55) *
Псевдоеліта ніколи не говоритиме, що вона - псевдо, але буде говорити, що вона - справжня.
Справжня еліта взагалі ніколи не говоритиме на цю тему.


З цих причин відрізнити псевдоеліту від справжньої еліти НЕМОЖЛИВО, якщо слухати лише слова.

По-моему исходя из Ваших подчёркнутых сентенций как раз не следует выделенное, т.к. "справжня еліта" по-Вашему не будет словословить о своей элитности.

Автор: Витал_Д 14.05.2012, 12:46

Цитата(VOA @ 14.05.2012, 13:18) *
По-моему исходя из Ваших подчёркнутых сентенций как раз не следует выделенное, т.к. "справжня еліта" по-Вашему не будет словословить о своей элитности.

А Вы попробуйте воспринять все ЦЕЛИКОМ, не разрывая на части - и все получится. Именно потому, что элита будет молчать, а слова будут доноситься лишь от псевдоэлиты, и мы ограничимся только словами, то ... элиту и не увидим (слышим лишь псевдоэлиту). А если не увидим, то и отличить не сможем, из-за неимения "объекта отличения".

Автор: VOA 14.05.2012, 12:51

По-моему всё гораздо проще, но Вам - виднее.

Автор: Витал_Д 14.05.2012, 13:27

Цитата(VOA @ 14.05.2012, 13:51) *
По-моему всё гораздо проще, но Вам - виднее.

Проще? А куда уж проще, если учитывать тот факт, что наши проблемы накапливались ДЕСЯТИЛЕТИЯМИ, наслаиваясь друг на друга и перемножаясь между собою... Или Вы имеете в виду то же самое, о чем пишут некоторые "борцы" - "банду геть!", как будто после замены этой власти на другую, но не меняя ничего в Системе, что-то изменится, окромя фамилий и флагов? Или что?

Автор: Витал_Д 16.05.2012, 17:07

Два слова щодо "противсіхів"



Вирішив дещо сказати про позицію "противсіхів", бо надто вже палко деякі "справжні" захисники народу звинувачують їх у проблемах начебто захищуваного ними народу. Зазвичай ці звинувачення "підкріплюються" двома тезами:
- якщо ти - проти всіх, то де-факто граєш на боці "злочинної влади";
- з двох зол потрібно обирати менше, оскільки не зробивши цього, ти допомагаєш злу більшому.

Потрібно відразу сказати, що обидві ці "тези" - брехливі на усі 100%, а їх автори, користуючись наявними негараздами в житті України, наводять ці "тези" лише для того, щоб завуалювати свою приналежність до програвшого табору. Чому я так кажу?

1. Якось не згадують звинувачувачі "противсіхів" про те, що слово "всіх" зовсім не містить у собі тих людей, хто міг би бути при владі й хто гідний там бути, але означає абсолютно всіх, хто намагається потрапити у владу саме зараз і саме за тими "правилами", які діють сьогодні. Чому не згадують? А тому, що якби згадали, то довелося б розпрощатися із своїми звинуваченнями - всі, хто гідний був би перебувати у владі, зовсім не те ж саме, що й всі, хто туди лізе, а саме серед останніх є ті, кого б хотіли бачити у владі звинувачувачі "противсіхів".

2. Менше зло, чи більше - немає суттєвої різниці, бо воно у будь-якому разі - ЗЛО. До речі, велике зло ЗАВЖДИ починається з малого, а мале зло майже завжди виростає до великого, якщо його не зупинити. То чи не краще б було (й чесніше) не тупо закидати "противсіхам", а пояснити - які гарантії існують того, що менше зло НЕ перетвориться з часом у велике? Так, таких гарантій не має й не дасть НІХТО, а якщо це так, то які претензії, панове?

Таким чином, ті, хто вважає саме "противсіхів" винними у тому, що наша влада - така як є, перекладають вину з хворої голови на здорову. Бо саме вони й такі як вони, тобто люди, що згодні на "менше" зло у владі - винні. Винні тому, що така позиція допомагає не допустити до влади добро й тим самим законсервувати зло. Отже, їх виступи проти "злочинної влади" обмежуються лише ЦІЄЮ владою, але не злом у владі взагалі. Ось так.
--------------------

ВО "Україні - чесні вибори"
http://vocv.at.ua/

Автор: Витал_Д 21.05.2012, 07:58

Обнаружил в комментах:


Мы славно гуляли в республике вашей,
Мы доллары черпали полною чашей.
Пока вы тут пили, мы вас разорили,
Заводы продали, богатыми стали.

И вам всем «здоровья», «живите богато»,
А мы отправляем ресурсы на запад.
И чтобы ни крошки у вас не осталось,
И чтобы здоровых детей не рождалось.

За ваши ресурсы дадим мы вам шприцев,
И спирта цистерны, до смерти упиться.
Наркотики в вены вливайте «богато»,
Валяйтесь, как свиньи, вблизи вашей хаты.

Для нас вы все быдло: дерьмо, папуасы,
Зачем папуасам земные запасы?
Вы слышите, свиньи, мы стали богаты,
Мы скоро отнимем у вас ваши хаты.

Дадим казино, сигареты, секс-фильмы.
Курите и пейте, рожайте дебильных.
Больные, уроды для нас не опасны
Мы их уничтожим поддельным лекарством.

Вы все постепенно умрете бомжами,
И долю такую вы выбрали сами.
И ваша земля, нам нужна без народа.
Мы вас похороним в любую погоду.

Так будьте «здоровы», «живите богато»,
Насколько позволит вам ваша зарплата.
А если зарплата вам жить не дозволит -
Так вешайся, быдло, - никто не неволит.
---
http://kchp.com.ua/novoe/akcija-protesta-predprinimateley-protiv-navjazuvaemogo-nalogovogo-kodeksa-poborov-v-pf-esv-i-prochih-podarkov-ot-vlasti-g.-doneck-15.11.2010-g.html

Автор: кот 25.05.2012, 21:39

wink.gif
Пересічный украинец уже давно должен понять, что он скот. Его главная экзистенциальная задача заключается в том, чтобы безропотно отдавать свою жизненную энергию на благо алчных кровосисей. Вы можете думать, что вы сбежите от государства уродов, но оно будет вас доставать снова и снова, пока вы не сдохнете, а с ваших родственников не поимеют хорошенькую сумму за право быть погребенным где-то в уголке задрыпанного кладбища.
Сгущаю? Рассмотрим несколько тенденций последних дней:
Цитата

«Стоимость отопления в многоквартирных домах, особенно для тех граждан, которые установили индивидуальные котлы, необходимо повысить, заявил президент межотраслевой ассоциации по развитию системы теплоснабжения "Укртеплокоммунэнерго" Арсентий Блащук.
"Нужно повышать цену на газ для жителей многоквартирных домов с индивидуальным отоплением. Ибо несправедливо, когда они платят 728 гривен за 1000 кубов газа. А их соседи, у которых централизованное отопление — по 1309 гривен за 1000 кубов газа. Люди с индивидуальным отоплением говорят: "Да нам дешево!". Дешево, потому справедливой цены нет! Справедливо будет, если цены на природный газ будут выровнены для населения, которое имеет индивидуальное отопление и теплокоммунэнерго ", — говорит эксперт.
По его словам, на сегодня тарифы на жилищно-коммунальные услуги не отвечают экономически обоснованному уровню и составляют лишь 60% от их реальной себестоимости. Дотации выплачиваются государством несвоевременно и не в полном объеме.
"Возникает вопрос: как теплокоммунэнерго платить заработную плату работникам, налоги и другие платежи? Поскольку государство же требует от нас платить все 100% за потребленный природный газ. С такими тарифами мы придем к ситуации, когда предприятия будут работать по три-четыре дня в неделю, будет невыплата заработной платы или неуплата налогов, как это было в предыдущие годы ", — отметил Блащук».

УВЕРЕН, ЧТО ЭТОТ КРОВОСИСЬ ЕЗДИТ НА ХОРОШЕМ ДЖИПЕ И ЖРЕТ ИКРУ ПО УТРАМ, НЕ СМОТРЯ НА ВСЮ "ДОТАЦИОННОСТЬ" ЖКХ.

Вы не хотите платить монополиям за тепло? Платите монополиям за газ. Уйдете с газа на дрова? Ни хера, мы вас достанем, установив монополию на дрова.

Мы отрежем вас от газа или тепла, как это мы сделали в Одессе, чтобы посмотреть есть ли у вас деньги. Если есть, то вы побежите к нам и сделаете авансовый платеж. Если нет, то вы будете сидеть в холодной конуре, но кому вы интересны?

Хотите свалить в другой город? Попробуйте. Сначала мы поставим под контроль ваше передвижение, участковый, как в Узбекистане будет каждые четыре дня обходить и проверять есть ли у вас прописочка. Если нет, то несите капусту. Капусту вы также понесете в школу, больницу за то, чтобы вас обслуживали. Выгода двойная, вы все время под контролем и вы за это нам платите. Какой кароший народ, вах, вах.

Но прежде чем вы соберете манатки, чтобы переселиться в другой город, то поинтересуйтесь ценами на проезд. Дешевое передвижение на поездах для вас мы закроем. Для начала отменим поезда, те, что оставим, мы сделаем очень дорогими.
Вы думаете, что поедете на автобусах и маршрутках? Х…й вам. Маршрутки мы запретим, чтобы вы или купили у нас наши хреновые автобусы, или же еще проще, заберем у вас маршруты и пустим по ним своим хреновые автобусы без вас по ценам в полтора два раза выше. Это будет выгодно вдвойне, а деньги мы очень любим!

Как, у вас есть автомобиль? Ах, ты сука, ничего, мы на тебе поднимемся еще круче. У нас монополия на добычу нефти, ее переработку и продажу в розницу. Мы будем устанавливать цены выше американских и европейских. Ведь вы все равно молчите и покупаете бензин и солярку. При этом нефтепродукты мы еще разбавим всяким говном. Его вы все равно купите, а то, что убиваются ваши авто очень хорошо, потому что у нас монополия на продажу авто. Дешевую поддержанную немецкую иномарку мы не пустим никогда. Покупай падло наше говно отверточной сборки по цене в полтора два раза более высокой, чем на Западе. Ты быдло, потому ты купишь, хоть и будешь плеваться. Плюйся! Проклинай! Это не меняет сути вещей.

Жрать ты будешь говно из наших супермаркетов. Рынки мы заберем (привет, Лукьяновка), ларьки, магазинчики закроем. Выгода двойная - альтернатива исчезнет, также как и работа. Потому ты пойдешь к нам работать кассиром или уборщиком кошелок, а за 1500 гривен ты будешь покупать всякое ГМОШное дерьмо у нас же. Coooooooooooooool!

Водку и табак ты также будешь покупать у нас. Ты будешь травиться, а мы зарабатывать. Зарабатывать мы будем очень хорошо, потому что у нас здесь тоже монополия.

По вечерам ты будешь смотреть наши говношоу. Отлично, ты будешь слать нам смски за фейковых конкурсантов.

В общем, все, что от тебя требуется, чтобы ты был безропотным быдлом, считающим, что твоя хата с краю и ничего в жизни не изменить. Вы идеальные рабы и производите рабов. Вы даете прибыль на всех уровнях вашего жалкого жизненного цикла. Это идеальный Освенцим площадью 605 тыс. квадратных километров. Arbeit macht frei
Источник : http://buhgalter911.com/ShowArticle.aspx?a=20960&page=0

Автор: Витал_Д 11.06.2012, 12:11

Звернення

до громадян України та громадських об’єднань



Прикро, але факт - за два десятиліття свого незалежного існування Україна так і не змогла вийти на шлях розбудови Держави для всіх її громадян, в якій гостити – в радість, а жити – щастя.

Причин тієї неспроможності - багато, й очевидно, що кавалерійською навалою їх не вирішити. Тому ми певні, що заради перетворення нашої держави в Державу збувшихся мрій потрібні логічні й послідовні, але швидкі, дії, які обов’язково повинні бути зрозумілими кожній людині.

Й найпершим кроком на цьому шляху має бути подолання роз'єднаності народу, яку штучно роздмухують ті, кому є вигідним саме таке становище — жалюгідне становище “пересічних” громадян на догоду надприбуткам так званих “бізнесменів” (читай — крадіїв народних багатств) та повній безкарності так званої “еліти” (читай — олігархічних кланів, самозвано захопивших владу). Так, їм такий стан речей — до вподоби, а нам - народу України?

Але ж подолати таке становище неможливо, якщо ми й надалі будемо скубтися з питань, які є хоч і важливими, але зовсім не вони винні в наших негараздах. Й саме тому нам знову й знову підкидають ці питання, аби ми сперечалися з них і не мали часу на питання головні, від яких і залежать наші сьогодення й майбутнє. Тобто розбрат між нами — їх товариш, але - наш ворог. Подолати розбрат, або хоча б зменшити його — найнагальніша потреба, якщо ми бажаємо щось-таки вирішити.

У зв'язку з цим пропонуємо всім вам, кому не байдужа доля України, і доля кожного з нас - її громадян, і доля наших нащадків, долучитися до якомога ширшого розповсюдження та підписання громадянами України й громадськими об'єднаннями Всенародної хартії єднання, що додається до цього звернення ( http://vocv.at.ua/news/vsenarodna_khartija_ednannja/2012-06-11-147 ).

Вважаємо, що у разі підтримки положень цієї Хартії більшістю народу України, наступним кроком повинно стати її запровадження у якості закону України. Такий закон дозволить виключити з нашого життя які завгодно й кого завгодно кроки по штучному створенню розбрату в українському суспільстві, протиставленню одне одному Сходу й Заходу України, несприйняттю одних верств населення іншими, й таке інше. А подолавши цю проблему, народ України зможе, безсумнівно, зробити й подальші кроки на шляху до розбудови своєї Держави.

То давайте почнемо з подолання чвар, що нав'язуються мільйонам українців купкою зухвалих узурпаторів!










Звернення запропоновано
групою ініціаторів з різних
регіонів України, яким не
байдуже до її майбутнього.

Автор: Витал_Д 19.06.2012, 10:38

Еще один факт вызывает удивление - неспособность (или нежелание) многих, включая и общественных деятелей (!), понять весьма простую вещь - ЗАКОНОМЕРНОСТЬ появления власти в своем нынешнем обличье. Имею в виду не фамилии или "погоняла", а суть этой власти.

Ребята, ну неужели вам так трудно оглянуться чуть назад и вспомнить, что основы "олигархического строя" были заложены еще коммунистами во главе с первым президентом Украины Кравчуком (первый дерибан государственной собственности произошел еще при нем). Кандидатами в "олигархи" оказались те, кто "в нужное время оказался в нужном месте", т.е. партийно-комсомольская номенклатура и поднявшая голову "элита" преступного мира.

При Кучме заложенный Кравчуком и иже с ним строй получил бурное развитие, т.к. основной дерибан произошел уже в этот период, а "ваучерная приватизация" послужила средством одурачивания всех тех, кто не "заслужил" попасть в круг олигархата.

Под конец правления Кучмы родилось движение "Украина без Кучмы" - разношерстное и многоликое, но часть этого движения, хоть и неосознанно, но была направлена не просто против Кучмы, а против Системы, им олицетворяемой и им достроенной. Майдан 2004-го года - апогей этого движения, благодаря которому в 2005-м году "оранжевая команда" имела карт-бланш на демонтаж созданной в предыдущие годы Системы и создание вместо нее чего-то более справедливого.

Однако шанс был упущен - благодаря безволию (а возможно, и непониманию происходящих процессов) со стороны Ющенко и его команды. Начиная со второй половины 2005-го года под видом внутренних (в стане "оранжевых") распрей началась борьба между так и не побежденной Системой и ее подсознательными противниками.

Эта борьба закончилась в 2010-м году полным (и с процентами!) реваншем Системы - к власти пришли те, с кем сейчас призывают бороться пламенные "революционеры" да еще - "оппозиционеры", т.е. те, кто имел все шансы в 2005-м, но так бездарно их профукал в угоду личным интересам.

И после такого экскурса в совсем недавнюю нашу историю кто-то будет говорить о СЛУЧАЙНОСТИ нынешней власти? Ребята, ну не тупите же, в конце концов!

Что из этого следует? А выводы также просты - бороться надо, однозначно, но острие борьбы необходимо чуть-чуть перенаправить в другую сторону - основной целью должны быть не власть или "оппозиция", как это происходит сейчас, а Система, которая и породила именно такое обличье тех и других. Повторяю - ОСНОВНОЙ целью, что означает НЕ единственной. Другими целями должны оставаться и нынешняя власть, и бывшая власть, и все их предшественники, вместе взятые, поскольку именно их руками были построены эта Система и этот строй. Иначе говоря, акценты борьбы необходимо сместить, если мы не хотим, чтобы следующая власть (снова - ЗАКОНОМЕРНО!) не стала еще "круче", чем власть нынешняя. Вдумайтесь в это, прошу вас!
-----------

http://vocv.at.ua/

Автор: Витал_Д 18.07.2012, 14:26

Аналитический VS системный взгляды на проблемы



«Когда человек разъял мир на части,
он перестал понимать действие законов не только божеских,
но и человеческих
» (Лао-Цзы)


Когда-то давно-давно, когда наши предки ходили на мамонтов, а о науке ничего известно не было, люди пытались понять окружающую их сложную действительность, используя собственные подсознание и интуицию — больше им просто нечего было использовать с этой целью. Как именно происходило тогда изучение внешнего мира, нам, конечно, достоверно неизвестно, но антропологи говорят именно об интуитивном мышлении тогдашних людей... Затем, по мере становления человечества, появления и развития науки, произошел постепенный переход от интуитивного мышления к аналитическому. Аналитическое мышление стало использоваться повсеместно, особенно если человек сталкивался с чем-то настолько сложным, что понять его сразу и как одно целое не представлялось возможным. Грубо говоря, новое (на то время) мышление означало изучение чего-либо сложного при помощи его дробления на более мелкие составные части и последующее раздельное изучение этих частей (существует и противоположность анализу — синтез, т.е. объединение простых частей в нечто более сложное). С одной стороны, такой подход упростил, казалось бы, проблему понимания мира, однако «когда человек разъял мир на части, он перестал понимать действие законов не только божеских, но и человеческих» (Лао-Цзы). Почему великий мыслитель так говорит?

Да потому, что при дроблении чего-то ЦЕЛОСТНОГО, в котором все его части не просто сосуществуют, но и ВЗАИМОДЕЙСТВУЮТ, придавая целостному вполне определенные свойства, отсутствующие у любой из этих частей, мы неизбежно ТЕРЯЕМ из виду как сами эти взаимодействия, так и упомянутые свойства. В конечном счете при анализе чего-то крайне сложного, такого, например, как глобальные проблемы общества, указанные потери и упущения в большинстве случаев приводят к ошибочным выводам, ибо отталкиваются от результатов изучения ЧАСТНОСТЕЙ, а не ВСЕГО ЦЕЛОГО.

Продемонстрируем сказанное на простом примере. Возьмем, ради интереса, Украину - не будем пока говорить о конкретных ее проблемах и не будем проводить анализ, но покажем сами принципы проведения анализа с помощью того, чему нас учат, начиная с детсада,- аналитического мышления. Для этого возьмем лист бумаги и нарисуем таблицу под названием «Украина». Первую колонку озаглавим, к примеру, «экономика», вторую - «культура», и т.д., по числу характеристик, имеющих хоть какое-то значение при описании всего объекта. Далее озаглавим строки, обозначающие уровни детализации анализа: первую, например, как «концептуальный уровень» (наивысший), вторую - «государственный», и т.д., вплоть до самого мелкого - «личностного». В итоге мы получим нечто похожее на это:



Теперь мы можем заполнить все или часть клеток соответствующими описаниями, или разбить, при необходимости, какие-то клетки на свои таблицы, и т.д. Предположим, что нам удалось заполнить эту таблицу более или менее полно - итоговая таблица, как вы понимаете, будет просто неимоверных размеров и сложности, которую вряд ли осилит даже суперкомпьютер (но это уже другой вопрос...).

Что теперь? А теперь, поскольку таблица крайне сложна, начинаем использовать подход, знакомый всем нам с раннего детства,- дробить. Эта операция обычно происходит весьма занятно — если на таблицу будет смотреть экономист, то, в первую очередь, он будет изучать «свою» колонку, а деятель культуры, естественно, «свою». Иначе говоря, из ЦЕЛОСТНОЙ картины вырываются ОТДЕЛЬНЫЕ стороны жизни общества. Вырываются, пусть и неосознанно, но в соответствии с уровнем знаний «эксперта», его интеллектом, опытом, мировосприятием, наконец. И уж затем этим «экпертом» делается какой-то анализ, зачастую сопровождающийся еще большим дроблением объекта изучения. Исходя из этого, вовсе не вызывает удивления обилие «диагнозов», даваемых одним и тем же проблемам, стоящим перед всем нашим обществом — кто-то говорит об их причинах, лежащих в сфере экономики (выражение «экономика определяет политику» как раз оттуда), кто-то утверждает о корнях тех же проблем, но лежащих в области морали (например, движение «Першого грудня» и др.), и т.д. Необходимо сказать, что подобные выводы (однобокие) достаточно несложно опровергнуть. Например, если кто-то говорит о всеопределяющем значении экономики и даже о ее первичности, то можно привести, как контраргумент, следующее простое суждение — в случае необходимости человек сможет выжить и без экономики как таковой, вернувшись в пещеры и к каменному топору, но экономика без человека — нонсенс, а следовательно, человек и общество являются первичными по отношению к экономике, но не наоборот.

Надеюсь, вы поняли, как схематично выглядит аналитический подход — выделение определенной вертикали из всей картины и ее автономный анализ (иногда к выделенной добавляют еще одну или, максимум, две колонки), зачастую — с дальнейшим ее дроблением на отдельные подколонки. Очевидно, аналитический подход не способен дать ключ к пониманию таких объектов, как современное общество, В ЦЕЛОМ, а значит, и найти причины глобальных проблем общества, если таковые имеются, также не способен — он может дать лишь частичные ответы (отдельные “лоскуты”), а насколько они будут частичными, зависит от способности экперта охватить большее или меньшее количество характеристик (столбцов таблицы) объекта изучения.

Однако, в связи с глобализацией и дальнейшим усложнением происходящих в мире процессов, потребность в более точном анализе вызвала к жизни поиск соответствующих инструментов, которые позволили бы избежать недостатков аналитического подхода. Такой инструмент - системный анализ - был известен, в принципе, достаточно давно и в технике применялся и применяется очень широко. Но для исследования социальных проблем, процессов, происходящих в глобализированной экономике, финансовых и экономических кризисов, и т.п., начал использоваться относительно недавно, в связи с чем в последние несколько десятилетий отмечается бурное развитие этой области знания. Решения, находимые с помощью системного анализа, зачастую настолько потрясающе просты и изящны, что поначалу вызывают недоверие, особенно учитывая наши аналитические («разделяй и изучай») «воспитание» и привычки со взглядами.


Как же схематично выглядит системный подход, если использовать приведенную выше таблицу? Тут необходимо вспомнить высказывание, приписываемое А.Эйнштейну: «Невозможно решить проблему на том же уровне, на котором она возникла. Нужно стать выше этой проблемы, поднявшись на следующий уровень». Не вдаваясь в объяснения логики этого выражения, отметим, что, исходя из него, в нашем случае наивысшим уровнем рассмотрения любых проблем, могущих иметь место на любом уровне, но ВНУТРИ Украины, лежит в самой верхней строке («концептуальный уровень», хотя может быть выбран и иной — зависимо от решаемой задачи, но в любом случае в первой строке находится наивысший уровень рассмотрения). Иначе говоря, при изучении все того же объекта мы выбираем не вертикаль, как это было при аналитическом подходе, а горизонталь (самую верхнюю сначала). Что при этом изменилось? А то, что в поле нашего зрения теперь остаются ВСЕ (!) стороны жизни Украины — и экономика, и культура, и история, и т.д. Но достигается эта полнота за счет рассмотрения наиболее верхнего уровня (строки), исключая из него более мелкие элементы (следующие строки в таблице). При таком подходе решение проблемы сначала отыскивается на самом верхнем уровне таблицы, а если там все хорошо, то к верхней строке добавляется следующая за ней («государственный уровень») и анализ повторяется заново, и т.д.

Для облегчения задачи, но с сохранением всех характеристик, имеющих значение для проведения целостного анализа, имеется еще одно средство — исключение незначащих элементов. Выглядит это средство следующим образом: при рассмотрении какой-либо проблемы пробуем поочередно исключать из рассмотрения отдельные колонки — если при этом проблема тоже исчезла и/или радикально изменилась, то эта колонка — важна и ее исключать нельзя, в противном же случае данную колонку можно из рассмотрения убрать — она все равно на данную проблему не влияет. Этот метод, позволяя существенно упростить анализ, не приводит к потере действительно важных частей системы и связей между ними, а значит, позволяет рассчитывать на получение верного, соответствующего реальностям, результатов анализа.

Таким образом, видим разницу между аналитическим и системным подходами при анализе чего-либо сложного: если первый выделяет из единого целого некую «отрасль» (сверху донизу, от наиболее важных — концептуальных — моментов до наименее значимых), теряя при этом взаимосвязи между различными «отраслями» (вертикалями), то системный анализ оперирует ВСЕМИ «отраслями» сразу, без потери из виду их связей и взаимовлияний, но по принципу «сверху — вниз», т.е. не видя тех деталей, которые на данном уровне (строке) не представлены вообще из-за своего нахождения на более низких уровнях. Благодаря такой особенности при использовании системного подхода главные вопросы и детали разделяются друг от друга автоматически, что позволяет избежать «утопления» главных вопросов в море вопросов второстепенных.

В качестве примера практического использования системного анализа приведу результаты такового, проведенного в отношении Системы общественно-политического устройства Украины, которые вы можете посмотреть в материале «http://vocv.at.ua/news/sistema_diagnoz_recept/2011-11-10-93» здесь:

http://vocv.at.ua/news/sistema_diagnoz_recept/2011-11-10-93.

Зачем понадобилось писать эту статью с элементарным, в общем-то, содержанием? А причина проста — исходя из соображений, изложенных в свое время в статье http://vocv.at.ua/news/nachebto_likarjam/2012-01-28-110 (http://vocv.at.ua/news/nachebto_likarjam/2012-01-28-110), очень надеюсь, что хотя бы малая часть «аналитиков», выступающих с самыми различными утверждениями относительно причин имеющихся в Украине проблем глобального характера, возьмет да и проверит еще раз свои утверждения и предложения, используя данную статью как введение в предмет анализа. Введения, конечно, маловато для полноценных выводов, однако с чего-то же надо начать?

--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.


Автор: Витал_Д 21.07.2012, 09:41

Шановний читачу!

Ти не хочеш миритися з тим становищем, у якому перебуває народ України? Ти бажаєш для нього кращої долі? Ти є націоналіст? Чи соціаліст? Чи прихильник чогось іншого? Й ти готовий взяти вила, палицю, каміння,.. аби досягти своїх прагнень? Чи маєш навіть якісь пропозиції щодо того, що й як потрібно робити та яким шляхом іти?...

Звертаюся до тебе з одним-єдиним проханням: дай відповідь самому собі на просте запитання - чи можливо піти тим шляхом, до якого ти схиляєшся сам, якщо ми усі сидимо зараз у болоті по самісіньку шию? Й не лише сидимо, а й поступово занурюємося ще глибше - як ти вважаєш? Та ще й, сидячи у болоті, почнемо набивати кишені камінням... - хіба це допоможе вилізти з болота та стати на твердий грунт, аби почати рухатися вперед? Ні, історія вже багато разів доводила, що такі дії лише прискорять наше занурення у болото ще глибше - й жодного разу не було по-іншому! ЖОДНОГО!

Ну сам подивися - ось узяли ми вила, палиці, каменюки,.. та й розвалили усю владну будівлю, стоїмо навкруг неї й гадаємо, що далі... Чи довго так триватиме? Ні, обов'язково й дуже швидко з'являться ті, хто підлістю, або хитрістю, або силою, або брехнею,.. швидше за інших займе розвалену будівлю й почне "наводити порядок". Порядок у ВЛАСНОМУ розумінні, звичайно. Так було ЗАВЖДИ, то чому ти вважаєш, що цього разу буде не так? Маєш якісь від когось гарантії? Викинь їх, бо вони - лише на той час, доки ти потрібен "гарантам"...

Чи згоден ти з тим, що я нічого зараз не вигадав? Й питаєш, що ж у такому разі робити? А я відповім - вилізти з болота, й якнайскоріше, на тверду землю, бо лише після того можливо буде кудись піти.

Як нам вибратися з тієї багнюки? Досить просто, якщо підійти до справи з головою,.. й ніякі вила навіть не потрібні (хіба що про всяк випадок):

- по-перше, потрібно перестати "топити" одне одного, доводячи, який шлях є краще - про який шлях можна говорити, занурюючись у багнюку? Тобто ВСІМ небайдужим, НЕЗАЛЕЖНО від особистих уподобань щодо усіляких шляхів, на деякий час припинити суперечки щодо "кращості" саме своєї думки;
- по-друге, подати одне одному руку - дістатися берега, коли "еліта" намагається тебе втопити, значно легше всім разом, ніж поодинці, та й берег - він ОДИН і ЄДИНИЙ для усіх нас. Таким чином, на цьому етапі у ВСІХ нас є СПІЛЬНА мета - незалежно від влади, "апазиції", "нових обличь", "справжньої еліти", особистих уподобань щодо партій, "-ізмів", "шляхів розвитку", й т.п., вилізти на цей берег.

Ці два пункти означають одне - підготовку до СВОГО референдуму, народного, незалежного ні від кого. Звісно, влада та її "казачки" будуть доводити, що він є незаконний. Але незаконним є сам закон про референдуми, який влада написала лише у своїх інтересах, не зважаючи на його антиконституційність. На цьому референдумі вкрай потрібно прийняти нову систему виборів (усіх виборів - від місцевих рад до президента), яка б унеможливила прихід до влади людей, що її негідні, а рвуться до неї лише як до "корита". Після цього референдуму потрібно, знову самотужки, провести вибори УСІХ виборних органів влади, але вже за НОВОЮ системою виборів.

У підсумку ми будемо мати СВОЮ владу, на управління якої ми й погодимося самим фактом референдуму та виборів, а отже - дієву та легітимну. З іншого боку, ще деякий час нинішні можновладці та їх підспівувачі з різних "опозицій" будуть твердити, що все це - незаконно й влада належить їм. Приблизно те саме можеш і ти зараз сказати - що влада просто від влади не відмовиться. На це я можу відповісти наступне:

- по-перше, не існує й не може існувати ЖОДНОГО сценарію, за яким би влада ДОБРОВІЛЬНО поступилася своїм статусом. Таким чином, вона в будь-якому випадку буде чинити опір. Але що краще - надати їй можливість діяти проти нас згідно з тими ж законами, у тому числі й міжнародним правом, чи позбавити її такої можливості й залишити в її розпорядженні лише протизаконні методи?
- по-друге, подумай сам - якщо від генерала з його лампасами побігла армія, то чи є в нього влада, щоб віддавати накази? Ото ж бо.

Що потрібно робити вже зараз? Та хоча б розповсюджувати цей текст серед усіх тобі знайомих та незнайомих людей, гуртуватися не навколо якогось "-ізму" (бо потонемо раніше, ніж з'явиться можливість його будувати, неважливо який), а навкруг необхідності зупинити сповзання України у прірву, де не мають ніякого значення наші думки чи вподобання. Якщо хтось бажає подробиць, то на сайті http://vocv.at.ua є більш, ніж достатньо, інформації з усіх згаданих питань. Отже, першим нашим завданням є робота суто інформаційна, підготовча. Ця робота, звісно, непомітна й для піару не підходить, але ж не самопіар нас цікавить і її потрібно робити? Чи ти вважаєш, що все само собою всіма взнається? Тож долучайся й не довіряй усіляким "казачкам", що вкидають які завгодно теми для їх обговорення чи суперечок, аби тільки ти не думав про те, щоб вийти з болота, створеного НИМИ для НАС.

Й ще пам'ятай - правда на нашому боці, й Господь - з нами. Тож нам лишається лише одне... і ти вже знаєш, що саме. Отже, до праці!

Автор: Витал_Д 01.08.2012, 20:18

А що ж ми хотіли?


Мабуть, таки ми заслуговуємо на те, що маємо. Заслуговуємо тому, що більшість з нас НЕ БАЖАЄ зрозуміти одну просту річ. Ця річ - ДІЙСНІ ПРИЧИНИ того становища, в якому ми всі знаходимося. Вони й справді прості, ті причини. І я НЕ ВІРЮ(!) в те, що більшість із нас настільки тупа, що не в змозі їх зрозуміти. Але якщо не тупа, й отже, зрозуміти цілком здатна, то чому ж не розуміє? Мабуть, НЕ ХОЧЕ! Іншої відповіді - не знаю. Мо', ВИ знаєте якусь іншу відповідь? То наведіть її, а також поясніть, ЧОМУ купка людей (не більше 1%) робить усе, що їй заманеться, з усіма іншими (не менше 99%) людьми? Як їм це вдається?

Не знаєте причин того? Але скільки ж можна їх повторювати?

Хіба ви не знали, що наша "еліта" - зовсім не ті люди, якими народ міг би пишатися? Знали.

А хіба ви не знали, що закони в нас побудовані так, щоб саме ТАКОЮ була "еліта", як є зараз, НЕЗАЛЕЖНО від будь-яких "виборів"? Теж знали.

Й саме завдяки цим двом причинам нинішня влада - ЗАКОНОМІРНІСТЬ, й аж ніяк не випадковість! Хтось цього не знав? Співчуваю. Але ж більшість-то здогадується, що справа далеко не в "дякую Донбасу"?

То в чому справа? Можливо, ніхто не знав, що призначення "еліти" - ВЕСТИ за собою усіх інших? Чи хтось вважає, що вона - лише для того, щоб було кого звинуватити у зажерливості?

Так, це так складно - пригадати, що покидьок НЕ МОЖЕ повести за собою інших до СВІТЛОГО майбутнього, навіть якщо й з якогось дива вирішить таке зробити! Дуже складно зрозуміти, що той покидьок НЕ МОЖЕ того зробити, бо НЕ ВМІЄ вести до тих цінностей, до того життя, про яке й гадки не має, бо... покидьок. Дуже складно...

Чи ми вже ВСІ стали якщо не покидьками, то дуже наблизилися до них, за ЇХ же "допомогою" та за НАШ кошт? Що, образливо звучить? А що ж тут образливого, якщо більшість із нас продовжує й досі ВІРИТИ у якісь трагікомедії під назвою "наші вибори"? ПРОДОВЖУЄ вірити, не дивлячись на досвід численних "виборів", що вже були на протязі 21-го року! Й мало хто навіть задумується над тим, що так звані НАШІ вибори у самій своїй основі, тобто КОНЦЕПТУАЛЬНО,- вже обман! ВЖЕ на самому початку, у ЗАКОНАХ, ще ДО оголошення будь-яких виборів! То про яку чесність може йти мова в принципі??? У що ж тут іще можна вірити, панове?

Лише одне маю пояснення такій от мазохістській вірі - нам, чи більшості з нас, ПОДОБАЮТЬСЯ саме брехня й гра у справедливість, але НЕ чесність і НЕ справедливість. Подобаються? А якщо ні, то чим іще можна пояснити ту віру?

Скільки читаю "дискусій" та "аналітики" щодо "Виборів-2012", стільки ж і переконуюсь у всьому тОму, що написав тільки-но. Хоча б один(!) з дописувачів чи "експертів" поставив питання щодо наявності СЕР'ЙОЗНОЇ програми хоча б у когось з кандидатів?! Ні, нікого то не цікавить - мабуть, гасел повинно бути достатньо. На їх думку, звичайно. Та й куди цікавіше - "жовті новини", або "гаряченьке", ніж щось дійсно значиме... А між тим, сам факт ВІДСУТНОСТІ подібного документу, глибоко проробленого та беззаперечно аргументованого, ВЖЕ повинен був би говорити про справжні цілі того, хто йде у владу. Йде, але нічого запропонувати не може - вона йому потрібна, та програма, якщо його цілі - СВОЇ? Їжте, виборці, популізм - хоч від влади, хоч від "ОО" - яка різниця, якщо ви все одно не дуже-то й переймаєтеся, де досконала програма, а де - голий популізм?

Отже, маємо те, що маємо - продовження шляху у прірву за ВЛАСНИМ бажанням...
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 05.08.2012, 10:38

Декорація + декорація = 'вибори'


Нарешті дійшли руки до закону про вибори народних депутатів. Почитав. Вже після першої третини статей з'явилося стійке відношення до того закону. Й це відношення лише зміцнилося після прочитання закону до кінця. То яке ж відношення до нього в мене сформувалося? Щоб якось пояснити, наведу такий фантастичний (принаймні, поки що) текст:

"Закон про знаряддя катувань

1. Правда - понад усе. Всі мають право знати правду. Всі повинні говорити лише правду.
2. Знаряддя катувань слугують для забезпечення права громадян на правду.
3. Бути закатованим та катувати є рівним правом для всіх громадян.
4. Використовувати знаряддя катувань можна лише згідно з цим законом та за наявності посвідчення про відповідне навчання.
5. Забороняється використовувати знаряддя катувань в будь-яких інших цілях, не передбачених цим законом.
6. Конструкції знарядь катувань затверджуються урядовими постановами за поданням їх розробників та виробників.
7. Забороняється вносити в конструкцію знарядь катувань зміни, не передбачені відповідними постановами.
8. Будь-які знаряддя катувань повинні виготовлятися з високоякісних матеріалів та зберігатися в належних умовах.
9. Невиконання норм цього закону веде до відповідальності у вигляді застосування відповідних знарядь катувань до винних в порушенні закону.
10. Цей закон набув чинності два роки тому.
"

Як вам? Нісенітниця, хтось скаже. Але... зачекайте з висновками - я спробую пояснити, про що йдеться. Отже, уявіть собі, що в якомусь далекому королівстві з'явився подібний закон (чи його проект). Ми, громадяни того королівства, за своєю звичкою, почали його вивчати та обговорювати. Обговорювати саме так, як робимо це й в Україні - та стаття трохи не така, а ось ця - добра... Сперечаємося між собою, надсилаємо свої пропозиції, а мо', й вимоги навіть...

Шановні! Ви що, не бачите, ПРО ЩО йдеться ВЗАГАЛІ? Який сенс копирсатися в окремих статтях чи навіть реченнях, якщо УВЕСЬ закон - ПРОТИ нас?

У чомусь схоже враження склалося в мене щодо закону про "вибори". Зазвичай ми риємося в його окремих статтях, намагаючись впіймати там можливості для фальсифікацій. Але навіщо ми те робимо, якщо УВЕСЬ закон, В ЦІЛОМУ,- є одна велика ФАЛЬСИФІКАЦІЯ наших прав?! Більше того, можу сказати, що влада цілком може дозволити собі свідомо відмовитися від тих фальсифікацій, до яких ми всі вже звикли - підміни протоколів, вкидання липових бюлетенів, відкріпних талонів, й т.ін. Може вона таке собі дозволити тому, що сам закон, В ЦІЛОМУ, ідеально (чи майже ідеально) пристосовано для консервації та зміцнення ІСНУЮЧОЇ політичної системи! Й друга його мета, дещо дрібніша за першу,- намагання зберегти у владі саме нинішні політичні сили. Ось такий висновок в мене з'явився щодо цього закону.

Чому? Підстав досить багато, але назву лише деякі з них:

1. Беззаперечний пріоритет у всій системі виборів надано партіям, й особливо тим, що є при владі вже зараз. Свого часу (років 100-150 тому) партії зіграли прогресивну на той час роль - вони допомогли громадянам швидше усвідомити свої права, політичні в першу чергу, й сформувати громадянське суспільство. Це було в той час, коли й справді різні партії відрізнялися одна від одної не лише назвою, а й своїми ідеологіями (на практиці!). Але з часом "грошові мішки" дещо зрозуміли й почали просто скуповувати різні партії, а то й цілеспрямовано створювати нові, НАЧЕБТО нові. Так, ці партії, як і раніше, відрізнялися своїми назвами й ПРОГОЛОШУВАНИМИ ідеологіями, але ця різниця все більше й більше перетворювалася на декорацію. Декорація потрібна заради обману виборців, які вважали, що мають перед очима якусь КОНКУРЕНЦІЮ між РІЗНИМИ ідеями. Насправді ж всі ті партії слугували своєму боссу, про якого мало хто й здогадувався. Ось у нашому законі є така вимога - у складі виборчих комісій повинно бути не більш, ніж по одному представнику від РІЗНИХ партій. За своїми свідоцтвами різних? Звичайно, що так, а як ви ще хотіли? Хіба наші 200 партій ще чимось відрізняються одна від одної? А, ну да - ще приміщеннями та їх адресами, прізвищами... Висновки робіть далі самі. А особисто я вважаю (переконаний), що партії своє віджили - ВСІ(!), про що й написав ось тут:
http://vocv.at.ua/news/o_sistemnom_myshlenii_11/2012-06-13-148

2. Закон практично "вирішив" питання щодо визнання виборів недійсними чи такими, що не відбулися. Вирішив як? А так, що не можна (на практиці) визнати їх ані такими, ані такими - навіть якщо на дільницю прийде одна людина, то й цього буде достатньо(!), щоб вважати вибори такими, що відбулися. "Проти всіх" з бюлетенів прибрано з тією ж метою - відгородитися від можливого невдоволення з боку виборця, а отже роль останнього - бути ДЕКОРАЦІЄЮ. Це на додаток до декорацій партійних. Потрібні аргументи? Почитайте ст.ст. 62 та 94, й особливо яскраво - ст.ст. 95 та 96, в яких так і написано: "12. Визнання голосування недійсним ... не допускається". Якщо хтось розраховує на ст.62, то він - невиправний мрійник, бо зареєструвати бодай одного кандидата (аби якого) не є великою проблемою для тих, кому це потрібно. Ну а про голоси та явку я вже казав - прийшла одна людина (охоронець, наприклад), вкинула те, що потрібно, й все - вибори відбулися.

3. У ст.9 закону йде мова про те, хто має право бути обраним. Перелічені вимоги навіть м'якіші за ті, що були за часів СРСР (особливо "мило" виглядає п.4 цієї статті, якщо пригадати, як в наших умовах "вирішуються" подібні питання). Мені здається, що розробники закону знали, що ст.9 занадто вже "демократична" (щоб не сказати якось по-іншому), а тому додали деякі вимоги в ст.ст.54, 55, 57 та 59, але інформація щодо однієї з найважливіших з них ("Декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру") для виборця НЕДОСТУПНА, бо є "конфіденційною" (що то є таке, в законі - ані слова). Виникає запитання - а кому вона потрібна, та декларація, в такому разі? Гм, здогадайтесь самостійно, панове, з трьох раз... Висновок - перелік вимог до кандидатів в законі є таким, який цілком дозволяє пройти у владу людям, ДАЛЕКИМ від інтересів народу. Й робиться це під гаслом "рівних прав бути обраним". Дозвольте, але якщо якийсь крадій, навіть з "відсидкою", але "знявший судимість", за крадені гроші лізе у владу, щоб збільшити свій "бізнес", то це є "гарантією його прав"? А як бути з НАШИМИ правами в такому разі? Я - мовчу, бо відповідь у вас і так є.

4. Спостерігачі. Представник громадської організації може бути спостерігачем з ... ДОЗВОЛУ (!) ЦВК. Порядок видачі дозволу затверджує хто? Правильно - сама ж ЦВК й затверджує! Дозвольте запитати - якщо б у нас була якась ГО, членами якої були б 35 млн. громадян, то їй теж потрібно було б просити такого дозволу? Мабуть, так, оскільки на проведення ВСЕНАРОДНОГО референдуму потрібен же ДОЗВІЛ? Насправді такої ГО в нас немає, проте є купа (якщо не більшість) ШТУЧНО створених ГО. Створених тими, кого мало цікавить захист інтересів "пересічних" громадян, але дуже цікавить КОНТРОЛЬ настроїв тих самих громадян та організація "випуску пари" в разі такої потреби. Таким чином, спостерігачі - ще одна ДЕКОРАЦІЯ, на додаток до перших двох.

Все, достатньо. Немає потреби аналізувати окремі статті, бо увесь закон В ЦІЛОМУ має такий дух, у чомусь схожий до гіпотетичного "Закону про знаряддя катувань" (вище). Одне лише можу додати - якщо народ мовчки "проковтне" й ТАКІ "вибори", то України як такої вже за 5 (максимум - 10) років НЕ БУДЕ. Є заперечення?
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 08.08.2012, 20:21

«Приемлемо честные» выборы… приемлемы?


Однажды в одном из чьих-то блогов между мною и оппонентами, называющими себя «демократами», произошла небольшая словесная баталия по поводу честных и нечестных выборов. Произошла после того, как я задал им вопрос: «если человек врет, идя во власть (еще не во власти, а УЖЕ врет!), а мы его выбираем только потому, что не знаем достоверной информации об этом человеке, то такие выборы – честные? Да или нет?».

Ответа я не получил, зато появился поток словесов о разных нюансах, обстоятельствах, и весьма показательное (на мой взгляд) словосочетание – «приемлемо честные» (!) выборы, чем-то напоминающее мне другое известное выражение - «чуть-чуть беременна». Этот «термин» («приемлемо честные» выборы) настолько меня поразил, что, во-первых, я пришел к выводу об истинном лице таких «демократов», пытающихся в потоке красивых слов банально утопить право народа на лучшую власть, а, во-вторых, заставил задуматься над своим же вопросом.

С другой стороны, есть и такие люди (назовем их «революционерами»), которые считают, что главное – чтобы у власти оказались честные люди, даже если и придется прибегнуть к заведомо нечестной процедуре типа «захвата власти», не говоря уж о «необходимых» для прохождения честного человека во власть фальсификациях на «выборах».

Таким образом, главное для «демократов» – честность процедуры, а для «революционеров» - честность кандидатов. Кто из них прав? (вопрос 1-й).

Чтобы разобраться с этим, ставлю исходный вопрос еще раз: если в результате выборов, прошедших без подтасовок и фальсификаций, к власти пришел негодяй, то можно ли такие выборы считать честными? (вопрос 2-й).

Пытаясь получить четкие ответы на эти вопросы и ничего при этом не упустить, я пришел к выводу, что можно хотя бы частично формализовать свойства объектов рассмотрения (кандидатов и процедур), прибегнув затем к элементарной логике.

Для этого определим возможные «состояния» кандидатов: очевидно, этих состояний всего два — честный и нечестный. Аналогично определимся и с процедурой выборов: этих состояний также возможно лишь два — сфальсифицированные и несфальсифицированные.

Теперь поставим условие задачи: какая комбинация состояний объектов (кандидатов и выборов) отвечает нашей конечной цели - получить такую власть, свойства которой будут отвечать ожиданиям народа (ведь власть нужна нам не для того, «чтоб была», а исключительно для выполнения задач, поставленных народом и в интересах народа)?

Исходя из сказанного, имеем всего четыре возможных состояния нашей “минисистемы”:

1. Нечестный человек оказался во власти благодаря сфальсифицированным выборам. Очевидно, что этот вариант – абсолютно неприемлем, ибо не соответствует условиям задачи (заявленной цели);

2. Нечестный человек оказался во власти благодаря несфальсифицированным выборам. По словам «демократов», это – «приемлемо честные» выборы, следовательно, такой вариант может рассматриваться (по их мнению) как отвечающий условиям задачи;

3. Честный человек оказался во власти благодаря сфальсифицированным выборам. Следуя логике «революционеров», такой путь «приемлем» (с уточнением, правда,- если нет других вариантов) , следовательно, такой вариант, по их мнению, может рассматриваться как отвечающий условиям задачи;

4. Честный человек оказался во власти благодаря несфальсифицированным выборам. Очевидно, этот вариант – истинно честные выборы, полностью и бесспорно соответствующие поставленной цели.

Итак, если с 1-м и 4-м результатами более или менее все ясно, то остаются спорными (для некоторых людей, по крайней мере) 2-й и 3-й. Лично я считаю категорически несоответствующими исходным условиям оба эти варианта. Почему?
Да потому, что результат по п.2 есть ни что иное, как процесс ради процесса,- он не ведет к решению проблем (достижению исходной цели – власти ДЛЯ народа).
Вариант 3. Истинно честный человек откажется от нечестного пути своего прихода к власти (если не откажется, то этот человек - уже нечестный по определению). Если же он “не знал” об этом и все-таки попал во власть, то все равно узнает и … либо откажется от власти (автоматически возвращая нас в самое начало задачи), либо “перевоспитается” Системой, став нечестным. Хоть так, хоть иначе, но цель – не достигнута.

Таким образом, остается единственно верный вариант (4-й), отвечающий условиям задачи, и, исходя из этого, мой ответ на поставленный в начале статьи вопрос (2-й): нет, такие выборы нельзя считать честными.

А что касается «демократов» и «революционеров», то и те, и другие,- неправы, ибо их отношение к вопросу честности выборов не ведет к достижению цели (решению задачи) - получению той власти, которая могла бы считаться народной (ответ на вопрос 1-й).

Теперь несколько слов о предстоящих осенью «выборах». В статье «http://vocv.at.ua/news/dekoracija_dekoracija_vibori/2012-08-04-163» уже было показано, что сам закон о «выборах» есть, по сути, одна большая фальсификация выборов как таковых.
Из этого следует, что даже при полном отсутствии ожидаемых нами нарушений (типа вбрасывания липовых бюллетеней, «каруселей», фальшивых протоколов, «поправок» результатов на уровне сервера ЦВК, и т.д.) эти «выборы» - априори сфальсифицированные, уже СЕЙЧАС, еще до их проведения.

Исходя из этого, приведенные выше варианты 2-й и 4-й становятся чем-то вообще фантастическим, а остаются лишь 1-й и 3-й. А поскольку речь во всех вариантах шла о традиционных методах фальсификации на «выборах», которые наша «элита» вполне может себе позволить и не допустить (есть «закон», который перекрывает все «издержки»), то отпадает и 3-й вариант. Что же остается? Правильно, лишь 1-й вариант, т.е. «Нечестный человек оказался во власти благодаря сфальсифицированным выборам», при этом речь идет о фальсификации на уровне закона о «выборах», а не на участках для голосования.

Итак, исходя из сегодняшней обстановки, наиболее неприемлемый (для народа, но не для «элиты») вариант оказывается, таким образом, наиболее реальным!

А что Вы думаете по этому поводу?
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 12.08.2012, 12:55

Акції протесту. Чого в них більше - користі чи шкоди? Кому й чому?



Цей текст викличе "критику" з боку "революціонерів", не сумніваюся. Така само "критика" буде й з боку тих, хто щиро бажає змінити Україну на краще, але не знає й знати не бажає інших інструментів, ніж "революція" через масові "акції протесту" на кшталт "майданів". Але є ще й третя група активних людей - вони також щиро бажають змінити нашу дійсність. Ці люди поки що не знають дійсно дієвих інструментів для цього, але мають достатньо розуму, щоб не вестися на заклики до "революції". Тож шукають. Й саме на вас, представників цієї групи людей, розраховано цей текст - будь ласка, уважно його прочитайте, та подумайте - чи достатньо він аргументований? Якщо достатньо, то давайте перейдемо до більш конкретних розмов, але в тому руслі, яке намічено цим текстом. Якщо ж аргументів у цьому тексті для вас недостатньо, то чекаю на ваші запитання. Тож почнімо.

Й почнімо з питання результативності найрізноманітніших мітингів та акцій протесту. За 21 рік свого існування, погодьтеся, таких заходів відбулося досить багато, як на місцевому рівні, так і всеукраїнських. Але що вони дали? Практично НІЧОГО. А якщо й дали, то ті результати були або локального значення за своєю територією, або локального значення за вирішуваними проблемами. Приклади ТАКИХ (локального значення) успіхів є, звичайно, ну то й що з того? Хіба в цілому Україна стала жити краще? Аж ніяк. Зате є інші "досягнення", більш значущі, ніж локальні чи тимчасові успіхи. Говорю про те, що переважна більшість протестних акцій призвела до поглиблення розчарування народу в подібних заходах, й ось це - дійсно сер'йозно. Таким чином, справді позитивних результатів - немає, а масове розчарування - є. У сумі - пряма вигода для існуючої в нас Системи, й зокрема - для усіх влад за всі роки незалежності, бо дозволила їм "покращити" своє становище. Саме своє, а не чиєсь іще.

Є й ще один, хоч і непрямий, результат від переважної більшості протестних акцій. Маю на увазі те, що усі ці акції - таке собі "видовище", тобто така річ, завдяки якій можна відволікти увагу народу від справжніх проблем. Й ще деякі "родзинки":
- причетні до "еліти" мають можливість посміятися над "тупим бидлом",
- "озвірівша міліція" - підтримати свій "тонус",
- влада в цілому - виявляти найбільш активних громадян та вести їх "облік"...
Й усе це - за відсутності РЕАЛЬНИХ результатів з точки зору інтересів народу. Що, неправду кажу? То заперечте мені - в чому справа?

Дехто стверджує (особливо "революціонери"), що акції протесту працюють, начебто, на "пробудження" народу. А про що говорять факти? Чому остання найбільша акція (2010-й рік, "податковий майдан") зібрала, за різними оцінками, від 40 до 100 тисяч учасників, та й то - лише представників підприємців? Де воно є, те "пробудження"? Зате зневіра, що настала потім,- беззаперечний факт. Хто підтримав чорнобильців, або афганців, або шахтарів, або...? Ніхто. Та й самі учасники відповідних акцій не дуже то й намагалися залучити до своїх заходів когось не з "їх кола". То де ж воно, "пробудження"? Отже, давайте хоч в цьому питанні не будемо самі собі брехати.

Є й такі демагоги, які запевняють - акції протесту дозволяють нам чинити "тиск" на владу. Гм, шановні, справжній тиск, реальний тиск з РЕАЛЬНИМИ наслідками, чинить влада по відношенню до народу, відбираючи в нього все, що тільки можна відібрати. Й навіть те, чого не можна, також намагається відібрати. На ПРАКТИЦІ, ЩОДЕННО! А що ж наш "тиск"? А нічого, бо якби він був, то НЕ було б ТАКИХ дій влади, які є. А якщо вони є, то ото й увесь наш "тиск"...

Нарешті, є й такі, особливо серед "громадських діячів", хто запевняє - масові акції протесту можуть вважатися такими собі "віче", а тому їх можна відповідно використовувати, тобто як "народну волю". Але ж це - повна дурня, щоб не сказати більше. Чому? А тому, що ВСІ учасники ВСІХ акцій протесту є людьми, що або за власного бажання долучилися до акції, або є "запрошеними" (у різний спосіб), або "по долгу служби" - нікого іншого серед учасників яких завгодно акцій НЕМАЄ! З цього факту випливає, що КОЖЕН з учасників акцій представляє або самого себе й більше нікого, або представляє інтереси свого "запрошувача", або - свого керівництва. А де ж "глас народу"? Правильно, ТУТ, на акції,- НЕМАЄ! А якби був, то учасники тієї акції мали б відповідні повноваження від тих, хто є громадянином України, але безпосередньої участі в акції не приймає. Інша можливість для того, щоб якась акція могла вважатися "народним гласом", є присутність на ній УСЬОГО народу, але така можливість існує лише теоретично, а насправді є надфантастикою. Таким чином, рішення будь-якого масового заходу не є й не можуть бути легітимними за визначенням. Ця обставина веде, в свою чергу, до того, що НІЯКА акція не може вважатися засобом ЛЕГІТИМНОГО вирішення проблем, що стоять перед УСІМ народом. Саме тому в подібних заходах так зацікавлені "революціонери" - легітимних шляхів їх (так, саме їх) приходу до влади просто не існує.

Але не все так і погано - є й декілька позитивних моментів у масових акцій, особливо в разі їх організованості:

1. в умовах інформаційної блокади, а також небажання більшості людей щось читати й ще більше - думати над прочитаним, масові заходи дозволяють практично миттєво доводити інформацію до великих мас народу (достатньо лише оголосити її через мікрофон), а також привернути увагу світової спільноти до проблем України та її народу. На жаль, інформація може бути як інформацією, так і дезінформацією, тобто цей плюс не є абсолютним;

2. в умовах відсутності будь-яких можливостей для отримання об'єктивних відомостей щодо окремих "лідерів" (чи претендентів на лідерство), саме масові заходи дозволяють численним їх учасникам досить швидко побачити на власні очі, "хто є хто" (хоча б на підставі поведінки тих "лідерів" по відношенню до влади та відповідності їх дій їх же словам). На жаль, і цей плюс - дуже відносний, бо так само дозволяє "піднятися" різним пройдисвітам, демагогам, пристосуванцям, які бажають використати відповідні заходи у власних інтересах, або є "козачками" від влади з найрізноманітнішими завданнями - від просто відтягування хоча б якоїсь частини протестуючих кудись убік, до банальних провокацій з метою появи підстав для силового розгону акції;

3. дозволяють РЕАЛЬНИМ людям "навести мости" з такими ж РЕАЛЬНИМИ людьми, а також перевести віртуальні знайомства в реальну площину - також дуже відносний плюс, бо ті "мости" зовсім не обов'язково мають на меті досягнення тих результатів, заради яких акція й проводиться;

4. все ж дозволяють, хоч і не завжди, досягнути конкретних результатів, якщо їх завдання носять локальний характер, тобто такий, на вирішення якого влада може піти, щоб або не дати обуренню народу вийти з-під контролю, або може принести владі передвиборчі, наприклад, дивіденди або щось подібне до того, не завдаючи іншим інтересам влади суттєвої шкоди - як бачимо, і цей плюс є досить сумнівним з точки зору інтересів учасників заходу, який проводиться не владою, й тим більше - всього народу України;

5. систематичне проведення добре продуманих заходів дозволяє відволікти увагу владних структур від інших, що йдуть паралельно, дій народу (на жаль, такі приклади за останні 20 років мені невідомі).

Виходячи з усього сказаного, маємо зробити такі висновки:

1. масові акції протесту НЕ здатні бути засобом легітимного вирішення нагальних всеукраїнських проблем;

2. роль масових заходів може бути корисною для народу, але якщо вони будуть використовуватися лише як ДОПОМІЖНІ інструменти;

3. якщо ми дійсно бажаємо вирішити наші проблеми, то повинні раз і назавжди виключити з свого арсеналу будь-які нелегітимні шляхи їх вирішення;

4. єдино можливий (на практиці) ЛЕГІТИМНИЙ інструмент вирішення ВСЕУКРАЇНСЬКИХ проблем - ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ референдум, все інше - від лукавого.


Стараннями Кучми та його команди зовсім недарма проводився свого часу "референдум" - його справжньою метою було показати народові України "НЕДІЄВІСТЬ" всенародних референдумів, тобто посіяти серед народу ту саму зневіру, що й було досягнуто.

Й нарешті, декілька прикладів з нашого життя.

Одним з найбільших успіхів масових акцій вважається зняття з посади тодішнього прем'єра Масола. Так, його було знято. Але що з того? Що змінилося в цілому для України від того "успіху"? Чи стала наша Система більш пронародною? Ні, не стала.

Другий приклад - "помаранчевий майдан", на якому й мені довелося побувати. Завдяки йому до влади не прийшли "сині", а прийшли "помаранчеві" - факт. А що Система, змінилася? НІ, ані на йоту не змінилася. То де успіх, СПРАВЖНІЙ успіх? Немає.

"Податковий майдан", у якому я також приймав участь. Хоча б однієї з цілей цього заходу було досягнуто? Ні, жодної. Результат - податковий кодекс "працює", а серед підприємців, навіть серед дуже активних у 2010-му році,- зневіра та розчарування.

Автопробіг та "ультиматум" від АГОМСБ України. Дуже гучний "ультиматум", нічого не скажеш. Й ще гучніше - заява АГОМСБУ через місяць після "ультиматуму". І що? А нічого - "пшик" та все те ж розчарування.

"Безстрокові" акції від "Спільної дії" на чолі з Данилюком. Все те ж саме, тобто "видовище" чи "розвага" для одних, зневіра та розчарування - для інших.

"Голодування за мову" - зовсім "свіжий" приклад. Ну, поголодували, поговорили, дехто попіарився, а дехто - в лікарню потрапив... А результати? Правильно - ЖОДНИХ (позитивних для народу та його інтересів, маю на увазі). Зате за туманом цієї акції влада провела деякі дуже цікаві для себе рішення. Хто досяг успіху, в такому разі?

Подібних прикладів - величезний віз за 21 рік... Ми колись почнемо хоч про щось думати? Чи нас історія, власна історія, дійсно, вчить лише тому, що нічому не вчить? Схоже, що так, бо знову посипалися заклики - "виходьмо на акцію протесту під Український дім 24-го серпня!" Й навіть "вимоги" написані, ось такі:

"1. Свободу слова і Свободу ЗМІ
2. Скасування податкового кодекса
3. Скасування Харківських угод і антиукраїнського закону КІ - КО
3. Відставку уряду, ВРУ і Президента
" ( http://www.facebook.com/events/449504841747713/ ).

Шановні, ви КОМУ адресуєте ті "вимоги"? Владі, від якої "вимагаєте" відправити саму себе у відставку? А з іншого боку, якщо ви заявляєте, що наша влада - антинародна, то чому ви кличете народ розмовляти (а пред'явлення якихось вимог - різновид розмови) з ТАКОЮ владою й саме з НЕЮ? Де ваша логіка? Її або немає, й тоді вам, як організаторам чогось потенціально дієвого,- грош ціна. Або ж ви, шановні, насправді граєте на боці Системи, дурманячи мізки людей своїми "вимогами", а отже - й на боці влади, яка й є "провідником" Системи на теренах України. Більше того, виходячи з тієї аксіоми, що безвладдя бути не може, то постає питання - якщо навіть і піде ЦЯ влада у відставку, то КОГО ви пропонуєте ТІЄЇ Ж МИТІ поставити на заміну "відставленим"? Мовчите? Ото ж бо й воно...

Саме така поведінка - кричати про "бандюків у владі", про життєву необхідність їх "вигнати", й т.ін. - властива фанам влади вчорашньої, тобто "опозиції". Й на НІЯКІ запитання на кшталт наведеного вони відповідати не збираються, мовчать, бо єдиною можливою відповіддю на те запитання є "МИ", тобто ВОНИ. Але хіба прізвища як мінімум деяких з них, що вже зареєстровані як кандидати на "вибори" 2012-го року, ніякої огиди не викликають? Вони чимось краще, ніж ці "бандюки"? А хіба намагання обілити себе та звалити всю відповідальність за те, що саме ПР опинилася при владі, на "противсіхів", ні про що не говорять? Де є та відповідальність, критичний погляд на власні дії, взагалі моральні цінності, коли ви звалюєте вину за появу нинішньої влади з хворої голови на здорову? Що, ПР у владі з'явилася випадково? Чи ЗАКОНОМІРНО? А якщо так, то в чому полягає та закономірність? Та й звідки взялися, й ЧОМУ взялися, усі ті "противсіхи"? Хіба не в результаті все тієї ж закономірності? І хіба не завдяки вам та вашим "реформам"? Отже, особисто я не бачу підстав для того, щоб плекати надію на якісь зміни, РЕАЛЬНІ зміни на краще, якщо до влади таки прийде "опозиція".

Висновок з останніх слів - ані влада, ані "опозиція", ані будь-хто ще, хто прийде до влади в результаті ІСНУЮЧИХ на сьогодні "правил",- НЕ Є тими, хто приведе країну й народ до вирішення нагальних проблем - вони просто НЕ ЗДАТНІ на це, бо "правила” побудовані так, щоб до влади приходили люди для ІНШИХ завдань. Вони й приходять... А дійсно вирішити проблеми можливо лише в тому разі, якщо спочатку буде змінено "правила гри", тобто всі закони про вибори, а потім - згідно з НОВИМИ "правилами" будуть проведені ПЕРЕВИБОРИ усієї влади. Іншого ЛЕГІТИМНОГО шляху зміни влади НЕ існує. Як можна змінити ті правила, витікає з вищесказаного - лише через референдум, бо інших ЛЕГІТИМНИХ засобів для прийняття ВСЕНАРОДНИХ рішень НЕ існує. Але референдум, який проведе САМ народ, й аж ніяк не влада, будь яка влада...

Вже б давно потрібно нам усім зрозуміти — одними лише протестами, тобто запереченнями, нічого не збудуєш — заперечувати можна лише те, що ВЖЕ збудоване.
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 14.08.2012, 20:32

Голосуй, не голосуй...


Бойкот "выборов" не даст НИЧЕГО. Но и голосование не даст НИЧЕГО:

http://vocv.at.ua/news/dekoracija_dekoracija_vibori/2012-08-04-163

На протяжении двух десятков лет наши законы о выборах непрерывно "прогрессируют". В какую сторону они это делают, не видят только... слепцы? Но многие - видят... и все равно идут якобы выбирать. Более того, вообще любое участие в любом качестве в любых наших "выборах" означает СОГЛАСИЕ с теми законами, по которым сие шоу происходит - вот вам и основание для дальнейшего "прогресса" ("покращення") этих законов. Голосуй, не голосуй...

А выход имеется, между тем. Таки провести выборы, но не по закону от "элиты", а по СВОЕМУ, который ДО того необходимо утвердить референдумом. Провести референдум, опять-таки, НЕ по закону от "элиты" (т.к. он - такой же "пронародный", как и законы о выборах), а по СВОЕМУ, который утвердить на том же референдуме.

Вот в этом случае ЕСТЬ смысл принять самое активное участие в обоих мероприятиях.

Но мы ж не понимаем этого, слишком сложно все это... а потому продолжаем ходить по кругу, начертанному явно не Богом... и 28-го октября - очередной виток.
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 18.08.2012, 21:18

Мне нередко пишут, что меня «сложно понять», что мои тексты — «заумные», а я, соответственно, «умничаю», и т.п. Довольно много времени мне пришлось потратить на поиск ответа на вопрос — в чем дело? Почему мы говорим и пишем на одном и том же языке, об одном и том же, но друг друга не понимаем? И, кажется, ответ нашел. Причина, как мне кажется, в том, что мы смотрим на одно и то же, но из РАЗНЫХ мест.

Вот представьте себе, что все наше общество — это какой-то гигантский и невероятно сложный автомобиль. Так вот, я смотрю на него СНАРУЖИ, а подавляющее большинство из вас — ИЗНУТРИ. Ну примерно так, как если бы с места какой-нибудь шестерни в коробке передач, например. И если с автомобилем происходит что-то неладное (например, «тянет» его влево), то вы, находясь в коробке передач, возможно и почувствуете эти нелады, но сказать что-то о причинах неполадок и способах их устранения вряд ли сможете. А если говорить строже, то НЕ сможете.

Если кому-то непонятна аналогия с автомобилем, могу привести другой пример — стол. Да-да, обыкновенный стол. Всем нам известно, что если посмотреть на него через микроскоп, то можно увидеть умершие клетки того дерева, из которого получили доски и затем сделали стол. А если посмотреть в электронный микроскоп, то можно увидеть еще более мелкие элементы стола — молекулы, из которых состоят клетки. А если сканирующий туннельный микроскоп (есть такая штуковина) применить, то и атомы можно увидеть, из которых состоят молекулы, из которых состоят клетки, из которых состоит стол. А еще глубже — ядра атомов, протоны-нейтроны, кварки...

Все очень сложно, правда? И мы бы видели и чувствовали НА СЕБЕ всю эту сложность, если бы сами были размером с атом или молекулу и обитали бы среди других, таких же, где-то в глубинах стола. То есть картина очень похожа на ту, что имеем с нами и нашим обществом, когда находимся ВНУТРИ этого общества.

Теперь представьте себе, что ножка стола … сломалась, благодаря чему наш стол перекосило. Непорядок? Однозначно. И теперь есть два варианта рассуждений. Один — с точки зрения микрочеловечка, размером с атом, живущего ВНУТРИ стола рядом с себе подобными. Второй вариант рассуждений — с точки зрения человека обычного, находящегося СНАРУЖИ стола и могущего, благодаря этому, видеть ВЕСЬ стол. И вот теперь вопрос — как вы думаете, при каком варианте рассуждений будет быстро найдена причина непорядка (перекоса) со столом? Правильно, при ВТОРОМ, то есть наблюдая объект СНАРУЖИ и видя его ЦЕЛИКОМ.

Так вот, возвращаясь к «нашим баранам», то бишь к проблемам нашего общества. Абсолютно так же, как и в случае со столом (или автомобилем, или чем угодно еще), верно определить причины имеющихся у нас проблем, а значит, и предложить оптимальные пути их решения, возможно лишь в том случае, если мы выйдем ЗА ПРЕДЕЛЫ нашего общества и АБСТРАГИРУЕМСЯ от членства в нем. Это можно сделать, если представить себя или выше его, или в стороне от него, но так, чтобы можно было увидеть ВСЕ общество ЦЕЛИКОМ (как стол). Например, как космонавты видят Землю целиком, не видя мелких деталей, но по мере снижения с орбиты могут видеть все более и более мелкие детали (как стол под микроскопом), которых с орбиты видеть не могли.

Проведите (мысленно) подобный эксперимент, удалившись от Земли так, чтобы не было видно ничего. Затем приближайтесь к ней — и вот вы уже видите отдельные страны (компьютерная программа Google-Earth может неплохо продемонстрировать все это). Сначала эти страны просто обозначены их границами и более ничего не видно, затем появляются крупные объекты, которых не много, а еще далее — детали все мельче и мельче, но в количестве все большем и большем. Мелкие детали за счет своего количества быстро заслоняют крупные, которых гораздо меньше. Когда вы приземлитесь, то снова вернетесь в общество, откуда (изнутри его) из-за огромного количества мелочей увидеть ГЛАВНОЕ очень трудно, мягко говоря. Надеюсь, эта техника, хоть и умозрительная, но всем понятна.

Такой подход к изучению чего-либо сложного называется «системным мышлением», а непосредственно процедура «спуска с орбиты на землю» - анализом «сверху вниз». Еще один пример того и другого (в сравнении с привычным для нас аналитическим мышлением) был приведен мною в статье http://vocv.at.ua/news/analiticheskij_vs_sistemnyj_vzgljady_na_problemy/2012-07-11-156

Очень надеюсь, что хотя бы кому-то этот материал помог понять, почему так много РАЗНЫХ «диагнозов» выдвигают различные «аналитики» - они как бы сидят в РАЗНЫХ местах автомобиля или стола, не выходя за их пределы вообще, а потому способны видеть и описывать лишь то, что доступно их взгляду. Почему эти, на первый взгляд правильные, «диагнозы» не дают ответа на ВСЕ вопросы? Да потому, что они — всего лишь ЧАСТНОСТИ, как коробка передач — далеко не весь автомобиль. И почему я так настаиваю (хотя никто, пока что, толком опровергнуть и не смог) на своих выводах и предложениях? Да потому, что они получены при помощи прикладного системного анализа (ПСА) и с применением техники, аналогичной описанному выше эксперименту.

И последнее. Поверьте, овладение системным мышлением (а его зачатки есть практически у всех людей) — увлекательная вещь, да к тому же еще и полезная в повседневной жизни. Благодаря ему вы сможете увидеть очень многое из того, чего раньше не видели — разве это не интересно? Более-менее понятно написанная книга на эту тему существует, и весьма популярна во всем мире, это — книга «Искусство системного мышления» Джозефа О'Коннора и Иана Макдермотта, которую можно скачать, например, здесь: http://vocv.at.ua/load/biblioteka/rizne/o_39_konnor_dzh_makdermott_i_iskusstvo_sistemnogo_myshlenija/11-1-0-65
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 21.08.2012, 19:27

Народовластие - это как?


- доктор, у меня что-то болит...
- вот вам какая-то таблетка...
(из народного творчества)


В последние пару лет это слово - «народовластие» - стало довольно популярным в Украине. С ним, с этим словом, к людям обращаются сразу несколько групп активистов — М.Зобов и иже с ним в Харькове, А.Кляшторный-сотоварищи в Киеве, Е.Гигаури в Чернигове, В.Добродеев, и др. Не вдаваясь пока в подробности, отмечу, что эти группы далеко не всегда находят между собой общий язык, а то и просто конфликтуют между собой. Странно это выглядит со стороны, не правда ли? Казалось бы, выступают все они за одно и то же (народовластие), но почему — порознь?

Главной причиной этого, как мне кажется, является путаница (мягко говоря) в понимании самого термина «народовластие». На это указывает хотя бы тот факт, что ни у кого из названных активистов я не нашел четкого определения - что же оно такое, народовластие? А нечеткость, как известно, всегда приводит к разночтениям, в данном случае как значения самого термина, так и путей достижения того, что под ним скрывается. Кроме того, у известных мне групп и отдельных активистов напрочь отсутствует сколь-либо серьезный анализ имеющегося на сегодня общественно-политического устройства нашего государства, происходящих в нем процессов и текущего состояния. Отсюда — произвольность (я бы даже назвал это фривольностью) в определении необходимых структур предлагаемого ими устройства государства, их функций, полномочий и взаимосвязей. Иначе говоря, создается такое впечатление, будто сейчас у нас — выжженная пустыня, а потому и нет у нас якобы другого выхода, кроме как начать создание государства с его новыми структурами с чистого листа. Излишне, думаю, ожидать какого-либо успеха от подобных идей — обычный здравый смысл подсказывает, что желательно бы по максимуму использовать то, что есть сегодня (а оно таки есть — не пустыня у нас), но с учетом обязательности достижения конечной цели, о которой — чуть ниже.

И вот тут мы снова возвращаемся к вопросу — что же оно такое, народовластие? Давайте попробуем разобраться.

Вот у М.Зобова написано следующее: «Народовладдя - загальнонародне самоврядування, при якому виключно дух, інтелект і воля народу визначають правила спільного буття в країні, та кожен її громадянин має можливість брати участь у підготовці та ухваленні рішень найвищого рівня, що стосуються його життя, контролювати діяльність органів влади!».

Е.Гигаури дает свое видение: «Народовластие - это есть Власть всех людей (в лице каждой отдельной личности) над своей судьбой, исполнительными структурами Государства - возможность самореализации своей Воли, интересов и т.д. - в синтезе таких же возможностей всех окружающих. В этой Системе НИКТО попросту не сможет Главенствовать над другими - ибо интересы всех РАВНО-представлены и РАВНО-реализуемы.»

А.Кляшторный: «Рух За Народовладдя (далі - Рух) є формою громадської діяльності, спрямованої на встановлення в Україні прямого народовладдя, відповідно «Загальної декларації прав людини» та «Європейської хартії місцевого самоврядування».»

Как видим, особой определенностью никакое из приведенных описаний не страдает, но зато все они имеют одну общую черту — НИ ОДНО из них даже не пытается ответить на вопрос «а на кой ляд оно нам надо, это народовластие?». Из этого факта (отсутствия ответа) можно сделать вывод о том, что авторы всех этих определений уверены в том, что создание чего-то такого, что можно назвать «народовластием», АВТОМАТИЧЕСКИ приведет нас к счастью и процветанию. Откуда такая уверенность? Если мы придумаем и создадим идеальный молоток, то это значит, что им можно будет забивать только гвозди, а по чужой голове — зась? Явная чушь, но почему-то неочевидная для пропагандистов «народовластия». А если (гипотетически) все члены общества — сторонники суицида, то что ТАКОМУ обществу принесет народовластие — процветание общества или его ускоренное самоубийство?

Вот давайте предположим, что перед нами стоит задача — забить в стену гвоздь для полотенца. Выполнить эту задачу можно, воспользовавшись для этого и булыжником, и монитором, и молотком, и даже собственным лбом, если он - твердый. Удобных инструментов — гораздо меньше, чем вообще возможных в принципе (вряд ли монитор можно отнести к удобным, но в принципе-то можно применить?) — молоток да обух топора... Молоток может быть ржавым или хромированным, но нас не красота молотка волнует — нас волнует, сможем ли мы забить с его помощью гвоздь, или не сможем, не так ли? Все ведь просто, на самом деле, но не для агитаторов за «народовластие», которые никак не могут понять, что различные формы государственного устройства есть то же самое, что и инструменты для забивания гвоздя — какие-то лучше подходят для конкретной задачи, какие-то — хуже, но главное ведь не в этом, а в самой задаче и в возможности ее выполнить имеющимся под руками инструментом!? А какая задача стоит перед нами, озаботившимися проблемами нашего общества - наличие в наших руках красивого молотка или забитый в стену гвоздь, то есть существование народовластия как самоцель или счастливая жизнь в нашем государстве? Что для нас важнее — именно такой-то процесс ради наличия именно такого процесса или именно такой-то результат ЛЮБОГО подходящего процесса? Увы, но вышеозначенные активисты перепутали (сознательно? нет?) между собой одно и другое.

В связи с этим хочется мне первым же делом поставить перед «народовладцами» банальный до неприличия вопрос — ЗАЧЕМ грекам понадобилась демократия? Да, зачем? Им что, больше нечем было заняться? Между тем, пока что ни у кого из пишущих на темы демократии вообще и ее реализации а-ля Украина, в частности, я этого вопроса не встречал, к сожалению. К сожалению потому, что существует такое понятие, как целеполагание. И именно наличием вполне определенных целей руководствовались древние греки, изобретая демократию — разве это не очевидно? Какими могли быть эти цели? Точно никто, конечно, сейчас уже не скажет, но логика подсказывает, что тут не обошлось без таких вещей как справедливость, равенство, ответственность, и т.д. И неважно, что именно из себя представлял древнегреческий «демос», но важно то, что его представители разработали ИНСТРУМЕНТ для достижения своих ЦЕЛЕЙ, назвав этот инструмент «демократией» (более подробно мои размышления на эту тему см. в "http://vocv.at.ua/blog/chto_ja_dumaju_o_demokratii/2011-10-17-186").

Прошло некоторое время, и усилиями некоторых заинтересованных «товарищей» от понятия «демократия» (т.е. «власть народа») было ОТОРВАНО понятие «цели» (Макиавелли). Не требуется, думаю, много ума, чтобы сообразить, зачем это было сделано — это было сделано затем, что теперь демократическим можно было объявить любое государство, в котором существуют внешние атрибуты демократии (типа парламента, выборов, референдумов, и т.д.), независимо от того, каковы результаты жизнедеятельности этого государства, и в первую очередь — по отношению к собственному народу.

Иначе говоря, демократия из инструмента для достижения каких-то целей, интересных всему народу, превратилась в САМОЦЕЛЬ: если она есть — великолепно, если ее нет — страна-изгой. Отсюда вытекает неизбежное следствие. Это следствие заключается в том, что если не учитывать цели существования демократии как системы государственного устройства, то охлократия («власть толпы») и клептократия («власть воров») - всего лишь разновидности демократии. Хоть и разновидности, но — демократии, а не чего-то ух какого страшного. И с ЭТОЙ точки зрения в Украине — демократия, самая что ни на есть наидемократичнейшая демократия! В кавычках, разумеется, ибо никак это не согласуется с тем, что и для чего изобретали греки (о нашей «демократии» см. "http://vocv.at.ua/blog/sut_ukrainskoj_demokratii/2011-10-15-185").

И вот тут-то и появляются претензии в виде прозвища «дерьмократия» по отношению к тому, что имеем в Украине. Подождите-ка, но демократия то тут причем? Разве она виновата в том, что мы извратили это понятие и реализуем ее только для того, «шоб було», не считаясь с тем, что целеполагание для ЛЮБОГО инструмента — обязательно!? Разве виноват молоток в том, что кто-то стукнул им не по гвоздю, а по чьей-то голове? Чтобы не путать далее демократию с «демократией», я предложил дать первой следующее http://vocv.at.ua/blog/chto_ja_dumaju_o_demokratii/2011-10-17-186:

«...демократия - это такая форма государственного устройства, которая создана и существует в целях удовлетворения объективных интересов как каждого гражданина в отдельности, так и общества в целом, с помощью тех или иных методов полной реализации прав и свобод граждан, групп граждан и общества в целом, в пределах, исключающих коллизии между аналогичными правами и свободами, принадлежащими различным их носителям.»

ТАКОЕ определение полностью исключает какие бы то ни было перегибы как в сторону «толпы», так и в сторону «элиты», но зато позволяет обеспечить соблюдение прав как тех, так и других, а через соблюдение прав — надлежащее функционирование государства в интересах РАЗВИТИЯ гражданина и общества, поскольку именно развитие является объективным интересом и того, и другого.

Если бы активисты народовластия знали о таком определении демократии, то им, очевидно, не понадобился бы термин «народовластие» ВЗАМЕН термина «демократия», так как по сути оба они означают одно и то же — власть народа. И, кстати, как из демократии можно получить «демократию», так и из народовластия можно получить «народовластие», если, как было сказано выше, забыть о ЦЕЛЯХ. Из этого следует, что ПЕРВЕЙШЕЙ задачей должна быть именно постановка ЦЕЛИ (целеполагание), а уж ЗАТЕМ — выбор подходящих инструментов для ее достижения.

Кувейт — конституционная монархия, и довольно жесткая, хотя и с элементами демократии (в виде парламента, например), из-за чего назвать Кувейт страной «победившей демократии» - глупо, как минимум. Однако сравните жизнь тамошних граждан с жизнью граждан, к примеру, Австралии, считающейся «полностью демократичной» страной,- в ОБЕИХ странах этот уровень — очень высок. Подобных примеров — равновысокого развития при различных формах государственного устройства, как и совершенно различных уровней развития при похожих формах госустройства, можно найти множество. Естественно, влияющих на уровень развития конкретной страны факторов — масса, включая историю, наличие благоприятного или нет климата, полезных ископаемых, и т.д., но безусловным является тот факт, что НЕ форма государственного устройства является ГЛАВНЫМ фактором в достижении высокого уровня развития страны — и при монархии можно жить ужасно или «как в раю», как и при демократии можно жить, а можно лишь существовать.

В таком случае, учитывая и все сказанное выше, возникает вопрос — а ЗАЧЕМ тогда ломать ВСЕ, что мы имеем в нынешнем нашем государстве, чтобы создать что-то надуманное (типа «ноокомитета», например), если НЕ форма устройства государства определяет его уровень развития? «Шоб було»? Или ломать — не строить? Отсюда же и ложные (да-да, именно так!) утверждения, что причины наших проблем — в отсутствии народовластия, поскольку построение любой формы государственного устройства (в т.ч. и народовластия) отнюдь НЕ ДАЕТ гарантию, что мы получим именно те результаты, которых хотели (нанесение позолоты на молоток никак не гарантирует невозможность его применения в неблаговидных целях). А нынешняя наша «демократия» - лишний тому пример. Не лучше ли (и проще, и дешевле, и безопаснее, и быстрее, и...) найти именно те узлы существующей у нас Системы, которые и делают ее столь антинародной, античеловечной, деградационно-ориентированной? Найти для того, чтобы изменить или заменить именно их, а не все подряд не глядя, и гарантированно получить то, что мы и хотим — развитие и процветание.

Ответ на последний вопрос еще вызывает у кого-то какие-то сомнения? Надеюсь, что нет, ввиду своей очевидности. Однако, чтобы пойти ТАКИМ путем («точечных ударов» по Системе), необходимо знать, ЧТО именно делает ее такой, какая она есть. И вот тут-то у вышеназванных активистов и их групп — очень туго с ответом, увы. Возможно, по той причине, о которой мне пришлось говорить в «http://vocv.at.ua/news/iznutri_snaruzhi/2012-08-18-171»?

Так не лучше ли освоить сначала то, что необходимо, вместо предложений народу неведомо чего, о чем и сказать-то толком (хотя бы четкое определение дать) не получается? Не говорю уж о «неудобных» вопросах об обосновании необходимости многочисленных новых структур взамен нынешних — и так ясно, что они появились в составе предложений исключительно потому, что авторам сих предложений эти структуры просто «нравятся», или им кажется, что эти структуры дадут только «плюс», но никаких проблем с ними не возникнет... Таким образом, если попытаться внедрить то, что предлагают СЕЙЧАС вышеназванные активисты, то мы лишь дискредитируем слово «народовластие». Абсолютно также, как были дискредитированы слово «демократия» изъятием из этого понятия целеполагания, слово «референдум» действиями Кучмы и иже с ним, слово «выборы» существованием негласных (а кое в чем уже и в законе прописанных) противоправных норм, ограничивающих как право избирать, так и право быть избранным,.. Разве мы этого хотим?

Тем не менее, не взирая на ТАКОЕ мое отношение к существующим СЕЙЧАС предложениям по поводу внедрения «народовластия» в Украине, есть и кое-что в них такое, что можно было бы, и нужно было бы, использовать при преобразовании наших страны и общества, используя (обязательно!) последовательность необходимых шагов, приведенных в «http://vocv.at.ua/news/nachebto_likarjam/2012-01-28-110».

Первое, что можно и нужно было бы использовать, так это сам термин «народовластие». Необходимость такого шага вызвана, по моему мнению, тем, что он пока еще (пока еще!) не настолько дискредитирован, как «демократия» (хотя и означает то же самое). А чтобы он и далее оставался «чистым» и четко определенным во избежание разночтений и искажения его смысла, ему можно было бы дать определение, аналогичное приведенному выше:

«народовластие - это такая форма государственного устройства, которая создана и существует в целях удовлетворения объективных интересов как каждого гражданина в отдельности, так и общества в целом, с помощью тех или иных методов полной реализации прав и свобод граждан, групп граждан и общества в целом, в пределах, исключающих коллизии между аналогичными правами и свободами, принадлежащими различным их носителям», естественно, после «утрясания» этого определения между всеми причастными к соответствующим предложениям людьми.

Если этот шаг пройдем, то у авторов различных предложений уже исчезнут недоразумения по поводу того, что именно считать «народовластием».

Следующим шагом, как пояснялось ранее, необходимо сделать «расшифровку» цели, упомянутой в определении народовластия, то есть дать более-менее развернутое описание того, ДЛЯ ЧЕГО, собственно, нам нужно народовластие. При этом должны быть исключены сугубо субъективные «штучки» типа «а вот мне так хочется» или «в Европе так, и у нас должно быть так», и т.п., а руководствоваться следует лишь ОБЪЕКТИВНО существующими потребностями людей и общества, например так, как описано в «http://vocv.at.ua/news/o_sistemnom_myshlenii_9/2011-12-05-99». Кроме того, помня, что одни и те же результаты можно получить различными путями, необходимо обосновать, почему именно народовластие предлагается, а не «третий гетьманат» к примеру (простейшее обоснование — не требуется кардинальная ломка всего и вся, т.е. можно использовать имеющиеся институты по максимуму, внеся в них и в их связи необходимые изменения).

После четкого определения цели можно приступить и к подбору соответствующего инструментария. При этом мы можем, в принципе, использовать один из двух наборов инструментов. Один из них — все то, что уже существует сегодня, при необходимости измененное или дополненное чем-то новым. Второй — все то, чего нет, но можно создать в случае ОБОСНОВАННОЙ необходимости, то есть в этом наборе не используется ничего из ныне существующего. Какому из наборов отдать предпочтение? На мой взгляд — первому, лишь изменив его в отдельных деталях — тех самых, которые делают нашу Систему столь нам ненавистной. И лишь в том случае, если выяснится принципиальная необходимость создания чего-то нового, ранее никогда не существовавшего, то проработать и этот вопрос.

Здесь, на этом этапе, имеется некоторая сложность — среди всего того, что имеет наше государство, есть что-то такое, что делает нашу Систему неприемлемой для нас же. Единственный способ выяснить, что это — провести системный анализ текущего состояния нашей Системы, как, например, в "http://vocv.at.ua/news/sistema_diagnoz_recept/2011-11-10-93", где даны результаты его выполнения. Однако для проведения ТАКОГО анализа, при котором выделяются ГЛАВНЫЕ (системообразующие) факторы и не учитываются миллионы прочих мелочей, по определению не могущих быть причинами глобальных проблем, но зато маскирующих главное, мало одного желания. Необходимо «приподняться» над Системой, чтобы смочь увидеть ее В ЦЕЛОМ, а благодаря этому — и то главное, что делает Систему именно такой, какая она есть.

В принципе, подобной процедурой практически любой из нас пользуется ежедневно. Например, если автомобиль «ведет» влево, то его владелец даже и не помышляет о проверке, скажем, уровня масла в двигателе или качества покраски крышки багажника. Но зато этот владелец смотрит на поведение рулевого управления и состояние ходовой (т.е. опустился на один уровень ниже — от ЦЕЛОГО автомобиля к его отдельным подсистемам). Убедившись, что с одной из подсистем все в порядке, проверяет другую подсистему, пока не найдет виновную в ТАКОМ поведении автомобиля. Определив, что виновата, например, ходовая, этот владелец опускается еще на один уровень рассмотрения ниже — проверяет отдельные узлы этой подсистемы. И (о, чудо!) находит, в конце концов, что причина — упавшее давление в левом переднем колесе (подподсистема автомобиля). Подобных ситуаций, не обязательно с автомобилем, можно вспомнить и привести множество, любым из нас. Но с автомобилем, как и с большинством других примеров, конечно, проще — его габариты вполне позволяют нам НЕ использовать такие вещи, как воображение и абстрагирование (так как мы УЖЕ видим его В ЦЕЛОМ), однако во всем остальном — все тоже самое, о чем и написано подробнее в «http://vocv.at.ua/news/iznutri_snaruzhi/2012-08-18-171». Таким образом, задача анализа нашей Системы, при желании, вполне доступна почти любому человеку. Любому, правда, оно вряд ли нужно, но вот разработчикам предложений типа «народовластия» - ОБЯЗАТЕЛЬНО необходимо, не так ли? Чтоб не получилось то, о чем говорит эпиграф этой статьи.

Имея результаты анализа нашей Системы, мы априори будем иметь уже половину ее «лечения», как утверждают опытные врачи. Вторая половина — детализация одного из возможных «рецептов» и, естественно, его реализация. Однако подробно именно об этом этапе говорить пока что преждевременно, поскольку, учитывая нынешние разногласия даже в понимании терминологии, не говоря уж обо всем остальном, начинать споры о конкретных путях «лечения» - пустая трата времени.

Итак, ваша реакция, агитаторы за народовластие?
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 28.08.2012, 11:27

И поделом...


Игорь Кизима, 28 августа: «Еще раз убедился в том, что ФБ состоит наполовину из "рабочих" страниц, которые готовы хоть когда поддержать нужного человека или создать мнение. Кандидаты в народные депутаты преимущественно не работают от своего имени, а коменты к своим постам оставляют лишь те которые им выгодны, могут таким образом вырвать из контекста или просто забанить неугодных. Это проверено с Монтян и Пилипишиным. Все это понятно - прогресс, технологии - ну вот интересно, если еще не депутат а уже так, то на что надеяться после?» ( http://www.facebook.com/groups/279437475400769/490322310978950/ )

К этим словам я бы добавил, что замеченное И.Кизимом явление имеет место быть не только в ФБ, но ВЕЗДЕ, в том числе — в жизни реальной, стоит только глаза «разуть», чтоб увидеть. И вопрос следовало бы ставить так — если кандидаты (если даже и не все, то большинство — точно) еще ДО «выборов» ведут себя непорядочно, то как они будут вести себя, если станут депутатами?

Очень жаль, что подобные вопросы задают себе буквально единицы, а основная масса «электората» ожесточенно спорит — кто лучше, кто хуже, за кого голосовать, а за кого — нет... Малочисленность же трезвомыслящих людей, т.е. таких людей, которые смогли свои глаза «разуть», говорит о том, что украинское общество ГОТОВО наступить, и таки наступит, на все те же грабли в ОЧЕРЕДНОЙ раз. Наступит для того, чтобы спустя какое-то время «крыть» самыми последними словами уже «новых» депутатов. Новых своими фамилиями (да и то не все), но не своей «начинкой».

Вот представьте себе картину, любой из вас, болтающих о проблемах Украины, но не способных понять даже основы происходящего,- некий Степан видит (ежедневно!), что наш народ с легкостью позволяет нынешней власти делать с собой что хош. Видит и видит, видит и видит, изо дня в день... а тут - «выборы». И подумал себе Степан — если в нашей стране народ такое позволяет, то, может быть, и мне в депутаты податься, да и пожить как кот в масле? Только как же пролезть-то, если вон сколько желающих «помочь» Украине, которые тоже не слепы и тоже видят, как наш народ позволяет с собой обращаться?

Решение этого вопроса такие вот «степаны» видят в одном: врать и врать — чем больше вранья и чем оно будет «красивее», тем больше вероятность, что поверят... В пользу такого «решения» говорит и известное постановление конституционного «суда» о необязательности выполнения предвыборных обещаний, так что... ври больше, Степан — авось, сработает. Главное, чтоб поверили — Украиной он болит, а не чужим маслом на своем хлебе...

Мне могут сказать, что не все кандидаты - «степаны». Да, конечно, не все, хотя и тут есть свои нюансы. Но даже если изначально кандидат — еще не «конченый» Степан, и помыслы его не слишком загрязнены своими «хочу», то уже будучи депутатом, он постоянно будет испытывать на себе силу ИСКУШЕНИЯ. Искушения воспользоваться во благо себе, любимому, абсолютной безответственностью перед безмолвным народом... делай, что хочешь, главное — с «шефом» не ругайся, и будет тебе «весь мир — у твоих ног», с яхтами и поршами, золотыми унитазами и столетним шампанским... Многие устоят перед таким соблазном? ЕДИНИЦЫ, не больше!!!

В свое время я написал коротенькую статейку - «http://vocv.at.ua/news/divni_mi_ljudi_divni/2012-01-25-109» (http://vocv.at.ua/news/divni_mi_ljudi_divni/2012-01-25-109) , из которой следовал вывод — без изменения «правил игры» мы все ОБРЕЧЕНЫ бесконечно топтаться по одним и тем же граблям... Не наступать на них, а топтаться по ним! Что, кто-то всерьез задумался о том, что было написано в той статье? Выводы сделал? Внес коррективы в свое поведение? Ага, как бы не так — почти любой из нас привык писАть, но не читать. А думать, ой... Значит, мы действительно настолько тупы, что не способны понять даже простейшие вещи, зато гонору... И если так, то мы вполне ЗАСЛУЖИВАЕМ то, что имеем. И нечего жаловаться на какие-то проблемы — мы достойны их, а они - достойны нас. Вот так вот, сограждане...
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 05.09.2012, 10:13

Пора, братья и сестры... пора


Глядя на личности кандидатов в депутаты, на их популистскую риторику и неприкрытую демагогию, на их "правдивые" сведения о себе (в частности, приведенные в их "декларациях"), то бишь беззастенчивую ложь еще ДО выборов (а что будет ПОСЛЕ?), на подкуп избирателей любыми доступными им способами,... видя, что все сказанное относится к большинству кандидатов от ВСЕХ сторон, а не только от действующей ныне власти (как пример "различий" между ними - http://www.pravda.com.ua/articles/2012/09/3/6971587/),... все больше и все увереннее приходишь к мысли о назревшей необходимости создания принципиально нового общественного Движения.

Движения, не декларирующего свою оппозиционность к какой-либо из ныне существующих партий и партеек, давно отличающихся друг от друга лишь флагами да названиями, но по сути являющихся лишь бизнес-проектами да средством обмана народа. Движения, де-факто являющегося оппозиционным по отношению КО ВСЕЙ нынешней "элите" - будь-то она у власти, или в "оппозиции", или среди так называемых "независимых", поскольку вся эта "элита" по сути есть ни что иное, как свора дегенератов, САМОЗВАНО решивших, что именно они и есть ЭЛИТА. Такая всеобъемлющая оппозиционность необходима потому, что представителей ВСЕЙ нынешней "элиты" объединяют между собой отнюдь не те черты, которыми следовало бы гордиться и, тем более, приветствовать их, но зато в обилии - непорядочность, лживость, корыстолюбие, некомпетентность, безответственность, и т.д., и т.п.

Иначе говоря, новое движение должно стать оппозиционным "в квадрате", а отсюда и проект его названия - "КВАДРА". Основными отличительными чертами этого движения должны стать:

1. отказ от любой из традиционных идеологий, так как все они — выражение взглядов лишь определенных ГРУПП людей, что исключает возможность решения проблем, общих для ВСЕХ людей, и переход к идеологии "приоритета интересов каждого" ( http://vocv.at.ua/news/o_sistemnom_myshlenii_11/2012-06-13-148 );

2. отказ от претензий на власть как для всего Движения, так и для кого либо из его непосредственных участников, равно как и отказ от поддержки кого бы то ни было на его пути во власть — задачей Движения является не власть сама по себе, а правила ее формирования, которые должны быть обязательными для ВСЕХ членов общества и ориентированными на РАЗВИТИЕ и всего общества, и каждого из его членов;

3. радикальное изменение "правил игры" в Украине - от нынешних, позволяющих приходить к власти наиболее деградировавшим личностям, но блокирующим тот же путь для объективно лучших представителей народа, на НОВЫЕ, которые действовали бы с точностью до наоборот - всякая шваль не должна даже "рыпаться" руководить страной и народом, а власть должна формироваться исключительно на основе здоровой конкуренции между лучшими (объективно, без "мнений" каких бы то ни было "комиссий"!) представителями народа;

4. ликвидация партийной монополии на формирование власти в стране ( http://vocv.at.ua/news/o_sistemnom_myshlenii_11/2012-06-13-148 ), с отказом от каких бы то ни было "списков кандидатов", а в дальнейшем - и роспуск ВСЕХ партий в связи с их априори неспособностью решать ОБЩИЕ для всего общества проблемы;

5. одновременная замена ВСЕЙ представительской власти в Украине на основе НОВЫХ "правил игры" (п.3), при этом КАЖДЫЙ из вновь избранных чиновников ОБЯЗАН иметь собственную программу действий, письменно поддержанную определенным числом избирателей и имеющую статус юридически сильного договора, на основании которого данный чиновник может быть отозван с занимаемой должности, а обязательства, описанные в этом договоре и поддержанные избирателями, являются исходными данными для формирования программ деятельности соответствующих органов;

6. для реализации мер по п.п. 3-5, равно как и не указанных здесь, но также необходимых для разворота всей Системы от деградации к развитию, существует единственный легитимный инструмент - всенародный референдум, организацию проведения которого и само его проведение необходимо осуществить в соответствии с общим разделом Конституции и ратифицированными Украиной международными пактами о правах человека, но не на основании "закона о референдумах", поскольку последний прямо противоречит как указанным нормам, так и самому понятию "право народа на проведение референдума", и принят без какого-либо согласия со стороны народа, но для народа («единственного источника власти в Украине»);

7. любые представители любых органов власти должны иметь право принять участие в указанном референдуме (однако не на стадии его организации) на тех же условиях, что и все другие граждане Украины, а какие-либо переговоры с какими бы то ни было органами власти возможны лишь на предмет непрепятствования организации и проведению референдума;

8. на референдум должны быть вынесены три главных (системообразующих) вопроса:
- утверждение порядка проведения самого этого референдума, что обеспечит его и легитимность, и легальность;
- утверждение нового закона о выборах в Украине, что и будет введением новых "правил игры" в государстве;
- назначение даты одновременных выборов всех органов представительской власти, проводимых в соответствии с новым законом о выборах в Украине.
Проекты необходимых документов могут разработать любые активисты или их группы, но на референдум должны быть вынесены те проекты, которые полностью соответствуют международным пактам о правах человека, включая политические права граждан, прошли всенародное обсуждение, выдержали экспертизу в соответствующих международных институциях, и обнародованы не позднее, чем за два месяца до дня проведения референдума;

9. решения, принятые референдумом, не нуждаются в каком-либо утверждении или подтверждении, а их имплементация в действующее законодательство заключается в отмене всех действующих правовых норм, не соответствующих решениям референдума, однако для упрощения перестройки Системы и более быстрого международного признания новых украинских реалий, необходима регистрация решений референдума в ООН, в ОБСЕ, и т.д.;

10. в случае положительного исхода референдума, Движение "КВАДРА" призвано организовать подготовку к проведению выборов на новой основе и провести эти выборы, однако никто из непосредственных участников Движения не должен принимать участия в этих выборах в качестве кандидатов во власть;

11. после проведения выборов формируются новые органы представительской власти в стране, при этом каждый из этих органов формирует программу своей деятельности путем объединения индивидуальных программ представителей, вошедших в эти органы власти. Из полученных итоговых программ выделяются разделы, относящиеся к исполнительным и прочим ветвям власти, а на основании этих разделов и под выполнение описанных в них конкретных задач формируются эти самые ветви власти;

12. после выполнения п.11 Движение "КВАДРА", как выполнившее свою задачу, должно быть распущено.

Это, конечно, мысли вкратце, только лишь основные (базовые) посылы. На самом же деле работы предстоит сделать гораздо больше - очень многие необходимые действия описаны как у меня, на сайте http://vocv.at.ua/ , так и в материалах многих других небезразличных и незаангажированных людей, имеющих чистые помыслы. Объединить их в одну четкую последовательность требуемых шагов, аргументированных не по принципу "мне так нравится", но лишь исходя из их объективной необходимости и очередности - вполне реальная задача, которую можно решить в достаточно короткие сроки и силами относительно небольшого коллектива системно мыслящих людей. Вот таких людей я и призываю прямо сейчас приступить к означенной работе. Всех же других, пусть и не обладающих системным мышлением, но искренне желающих не допустить окончательного и бесповоротного скатывания Украины в небытие, призываю подключиться к другой, но не менее необходимой, работе - распространению информации о Движении "КВАДРА" и о его целях везде, где только возможно, в любой доступной форме.

И все мы, живущие в НАШЕЙ стране, в нашей ЛЮБИМОЙ стране, должны помнить одно: дорога у нас - одна, но осилит ее лишь тот, кто ИДЕТ. Так с Богом!

Автор: Витал_Д 16.09.2012, 22:45

“Народовладдя” по Гігаурі - шлях до ... чиєї насолоди чиїм життям?


Не відкрию ні для кого Америку, якщо скажу, що наше суспільство вкрай потребує таких пропозицій (ідей), в які б воно повірило, по-перше, а по-друге - які б дійсно були здатні вирішити (ВИРІШИТИ, а не "підлатати"!!!) наявні СИСТЕМНІ проблеми. Оскільки попит є, то й пропозиції не забарилися... й особливо - від тієї самої влади, не лише нинішньої, а й попередніх. Звісно, справжні автори ТАКИХ "пропозицій" старанно замасковані, а пропагуються вони всілякими "козачками".

Ясна річ, існують і такі пропозиції, які відповідають наявним потребам, але їх - мало, а щоб їх зовсім не було видно, щоб вони не стали тією самою ідейною зброєю в руках народу, влада не жаліє ніяких зусиль, аби тільки "козачків" та проштовхуваних ними "ідей" було якомога більше. Далеко за прикладами ходити немає потреби - подивіться, хоча б, на кількість "ідей" та всіляких заходів щодо розробки "нової" Конституції, або "покращення" існуючої, або "повернення до Конституційного поля", й т.ін.

Одним з численних напрямів у сенсі сказаного є тема "народовладдя". Свого часу мені довелося писати відповідний матеріал - "http://vocv.at.ua/news/narodovlastie_ehto_kak/2012-08-21-172" (http://vocv.at.ua/news/narodovlastie_ehto_kak/2012-08-21-172), зміст якого чомусь не наважилися ПРЕДМЕТНО прокоментувати згадані там особистості. Більше того, один із персонажів, а саме Євген Гігаурі, замість того, щоб відповісти по суті, активізував свою діяльність на ниві спамоподібного розповсюдження своїх "пропозицій" (лапки поясню нижче), уникаючи будь-яких предметних дискусій щодо їх змісту (на підтвердження цих слів див. додаток нижче). Ось і на Політико з'явився черговий пост від пана Гігаурі все з тим же наповненням - "http://politiko.ua/blogpost85517" (http://politiko.ua/blogpost85517). З наведених у додатку (нижче) цитат добре видно, що я запропонував пану Гігаурі розглянути принаймні один момент в його "пропозиціях", але відповіді від нього ПО СУТІ запитання так і не отримав. Передбачаючи саме таку його поведінку, мною було обіцяно, у разі відсутності предметної реакції від пана Гігаурі, самотужки розглянути дещо в його "пропозиціях". Саме з цих причин і народилася поточна стаття.

Почну її з того, що знову процитую те саме місце з матеріалів Гігаурі (те ж саме присутнє в багатьох його матеріалах, хоча й в різних варіаціях, але з одним і тим же змістом):

"Уявіть, що ви разом зі своїми домочадцями (або партнерами) є господарями, тобто власниками, будь-якого підприємства (або корабля, автобуса і т.д.). Але, володіння всім перерахованим вище зовсім не означає того, що ви зобов'язані при цьому бути і їх «директором», «капітаном», або «професійним водієм». Поняття «ВЛАДА» означає лише ваше право на власність того, що ви маєте у своєму володінні за загально-прийнятим правом і підтвердними документами (у випадку з Державою, - Правом володіння усіма його цінностями - по Конституції). Тобто ВИ здійснюєте Вищу Владу над ними. Для управління ж цими об'єктами своєї власності, ви наймаєте Керуючого (відповідно, - «Директора підприємства», «Капітана корабля», або «Шофера свого автобуса»). Тобто Влада, за Законом, належить і здійснюється ВАМИ - як господарями, а управління (щоб не відривати вас від творчих процесів і насолоди життям) доручається спеціально підготовленим керівникам (Виконавчої Системи). Які, природно, отримують від ВАС гідну заробітну плату за свою працю."

Красиві слова, правда? "Творчі процеси", "насолода життям"... Можливо, ніякої демагогії тут немає, а запропоноване паном Гігаурі й справді веде нас до "насолоди життям"? Давайте подивимося. Й для початку, щоб було наглядніше, викладемо процитований текст у вигляді малюнку, ось такого, наприклад:

Приваблива картинка, але... для повних ідіотів. Людина ж, що бодай трохи вміє думати, навіть і не системно, помітить в обіцянках Гігаурі, що тут зображені, як мінімум два “цікавих” питання:

1. “Керівники”, тобто “капітани”, НАЛЕЖАТЬ до народу, чи ні? Якщо належать, то в них повинно бути право на володіння відповідною часткою власності, а якщо це так, то у примноженні чиєї власності будуть зацікавлені, перш за все, ці люди? А якщо зважити на те, що народ “культурно б'є байдики” (тобто “насолоджується життям”), а “керівники”, тим часом, “керують”, то як воно все буде виглядати насправді? Але, кінець кінцем, можна якогось Степана найняти “керівником”, одночасно відібравши в нього всю його власність разом з правами на неї,... або ж варягів наймати — китайців, наприклад... Тобто всі ці запитання є відносно дрібними, якщо порівняти їх із наступним питанням:

2. Чим взагалі цікава власність? Відповідь очевидна — тим, що її власник має можливість отримувати від неї якісь вигоди. Вигоди можуть бути як явними, наприклад у вигляді грошових прибутків від виробництва та продажу сталевого прокату, так і неявними, наприклад у вигляді підняття “престижу” власника картинної галереї. Якщо ж якийсь об'єкт чи якась річ не дає ніяких вигод своєму власнику, то така власність перестає бути для нього цікавою. Більше того, яка завгодно власність потребує від свого власника певних витрат на підтримання свого стану, а тим більше — на своє примноження. Залиште новенького Мерседеса без догляду й доволі швидко він перетвориться... в купу металобрухту, а ще згодом — в пил. Так само придбайте у свою власність, скажімо, фабрику з пошиття одягу, але не придбайте тканину та не візьміть на роботу працівників — досить швидко та фабрика перетвориться в ніщо. Отже, щоб власність не переставала бути цікавою, щоб вона приносила своїм власникам якісь вигоди, за нею потрібно доглядати, хоч шляхом витирання пилу, хоч найманням працівників, залежно від виду власності. Й ось тут і виникає запитання, яке пан Гігаурі “сховав” від лохів, ммм... “однодумців” та “послідовників” - ХТО саме повинен займатися обслуговуванням власності та її примноженням? “Керівники”? Нісенітниця, погодьтеся — вони наймалися “керувати”, а не штани шити та продавати. Якщо взяти попередній малюнок, для когось дуже привабливий, то зміст наведених слів має виглядати на ньому приблизно так:


Як бачите, цю схему було мною отримано шляхом включення до попередньої схеми того, про що пан Гігаурі “забув”. Знак запитання я поставив тому, що народ на схемі вже є, а якщо так, то хто ж ті люди, що безпосередньо роблять власність ВИГІДНОЮ, доглядаючи за нею та примножуючи її? За стародавніх часів відповідь на це запитання була простою — РАБИ. А в наш час? А в наш час ці люди — той самий народ, що й з лівого боку малюнку, бо нічого іншого принципово бути не може. Але ж в такому випадку вся схема ламається — немає й бути не може такого роздвоєння одного й того ж народу!

А звідси висновок — пан Гігаурі втюхує нам відверту демагогію, бо намальована (текстом) ним картина є НЕДОСЯЖНОЮ В ПРИНЦИПІ, що добре видно з наведених малюнків. Мабуть, сам він цілком те усвідомлює, а тому в розділі під назвою “Висновок” ЗАРАНІ закладає можливість зняти з себе та своїх “послідовників” будь-яку відповідальність за обіцяні, але не досягнуті цілі, перекладаючи вину на народ, який “не усвідомив”. Показове місце того “Висновку” звучить наступним чином: “...все, що залишається нам - це знати реальне минуле, передбачати бажане майбутнє, і вибудовувати всі свої думки і дії відповідно Загальних Законів Всесвіту...“ - чи зможе хтось колись заявити, що він ДІЙСНО знає минуле, та ще й не аби яке, а РЕАЛЬНЕ? А те саме щодо “Загальних Законів Всесвіту”? Мабуть, лише один Гігаурі до такого здатен...

Такий мій висновок щодо “пропозицій” пана Гігаурі базується на вищенаведеному аналізі лише маленької частини, взятої з його “напрацювань”. А який же висновок можна й потрібно робити, якщо звернути увагу ще й на практично повну відсутність у цього “новатора” будь-якого аналізу наявного стану нашого суспільства та його причин, практично повну відсутність будь-якої ОБ'ЄКТИВНО підтверджуваної аргументації його “пропозицій”, та т.ін.? Мені особисто здається зайвим витрачати час на вивчення та докладний аналіз “народовладдя” а-ля Гігаурі, оскільки, як видно вище, вже в початкових його тезах мають місце чи то помилки, чи то свідоме введення читача в оману — то про що ще можна говорити?

Таким чином, от таке воно, “народовладдя” від пана Гігаурі... І зовсім неважливо в даному випадку, з яких саме причин воно таке, як є. Але важливо те, що ТАКЕ народовладдя нічого спільного з інтересами народу не має й мати не може, бо дійсно гарні речі можливо (та й то далеко не завжди) побудувати лише гарними діями. Сподіваюся, що хоча б хтось, прочитавши цей матеріал, дещо зрозумів про “народовладдя” у “пропозиціях” від деяких “народовладців” та й зробив відповідні висновки — і щодо самого “народовладдя” по Гігаурі, і щодо лапок біля слова “пропозиції”, які я використав у цій статті.


Й нарешті, на додаток, цитування невеличкого листування між мною та паном Гігаурі, що відбулося в його блозі (http://politiko.ua/blogpost85517):

Віталій Демиденко, 21:55: «"Уявіть, що ви разом зі своїми домочадцями (або партнерами) є господарями, тобто власниками, будь-якого підприємства (або корабля, автобуса і т.д.). Але, володіння всім перерахованим вище зовсім не означає того, що ви зобов'язані при цьому бути і їх «директором», «капітаном», або «професійним водієм». Поняття «ВЛАДА» означає лише ваше право на власність того, що ви маєте у своєму володінні за загально-прийнятим правом і підтвердними документами (у випадку з Державою, - Правом володіння усіма його цінностями - по Конституції). Тобто ВИ здійснюєте Вищу Владу над ними. Для управління ж цими об'єктами своєї власності, ви наймаєте Керуючого (відповідно, - «Директора підприємства», «Капітана корабля», або «Шофера свого автобуса»). Тобто Влада, за Законом, належить і здійснюється ВАМИ - як господарями, а управління (щоб не відривати вас від творчих процесів і насолоди життям) доручається спеціально підготовленим керівникам (Виконавчої Системи). Які, природно, отримують від ВАС гідну заробітну плату за свою працю."
---
Ось тут, чи починаючи з цього місця, є помилка КОНЦЕПТУАЛЬНОГО рівня, яка робить практично всі Ваші пропозиції мало чого вартими. Цікаво, чи Ви самі знайдете цю помилку? Якщо ні, то десь наприкінці тижня я про неї розкажу.
»

Евгений Гигаури, 13:02: «Дорогой Виталий, Ваш уровень сознания руководит вашим мвслительным аппартатом, и формирует ваши "правдивые образы". Но это вовсе не значит, что правы именно ВЫ, а не кто-то другой. Просто эго человека подавляет его разум - создавая иллюзию истинной правости своего сознания. Я же не навязываю своих воззрений на способы жизни (я по натуре общинник) - но предлагаю устроить общую жизнь именно таким образом, чтобы каждый мого жить и развиваться в природо-естественных для себя условиях. А не по уму и убеждению отдельных граждан - политиков и всяких др. умников. В этом и есть все различие между нами.»

Віталій Демиденко, 18:00: «Евгений, какое отношение к поставленному Вам вопросу имеет уровень моего или Вашего сознания? НИКАКОГО, если оперировать ОБЪЕКТИВНЫМИ вещами, т.е. существующими НЕЗАВИСИМО от моего и Вашего сознаний. И именно ОБЪЕКТИВНАЯ несуразица присутствует в приведенной мною цитате. Думаете, нет? А Вы УВЕРЕНЫ в этом? Может быть, еще раз внимательно изучите процитированное вместо того, чтобы говорить об "умниках", к коим себя Вы, конечно, никоим образом не причисляете. Или Вам нет нужды в проверке-перепроверке собственных текстов, ибо в них - все правильно?»

Евгений Гигаури, 22:56: «Виталий, любое суждение напрямую зависит от уровня сознания человека... котоое, в свою очередь, зависит от зрелости его духовно/душевной матрицы. Профессор может иметь великолепный ум, память - но не иметь Разум. Т.е способность оценивать ситуации с точки зрения комплексного видения всего, как оно есть.
Мир приучен жить по сложившимся стереотипам, догмам, авторитетам.
Новый Мир строится на способности людей про-зревать и ясно-понимать окружающий мир, его законы, его истинное предназначение.
Пример, много в ваших тестах для меня видится совершенно не так, как Вам.
Однако, я не выискиваю то, что противоречит моим убеждениям. Зачем?
Я, влюбых текстах ищу то, что консолидирует.
Ибо это приносит пользу Общему Делу.
Жаль, что Вы ищите везде то, что мало-мальски не соответствует Вашим убеждениям.
Неужели не нашли ничего, что совпадает с Вашими намерениями?
Считаю дальнейший спор на эту тему - пустой тратой времени.
Желаю Вам, искренне, всего самого доброго.
Не судите, и не судимы будете...
»

--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.


Автор: Витал_Д 24.09.2012, 21:36

Звернення Асамблеї малого та середнього бізнесу України «Про нелегітимність виборів до Верховної Ради України 2012 року»


Асамблея малого та середнього бізнесу доводить до відома громадськості свою позицію щодо нелегітимності виборів до Верховної Ради України 2012 року у зв’язку з грубим порушенням конституційних прав та свобод громадян України.

Згідно з ст. 59 Закону України «Про вибори народних депутатів України» встановлена грошова застава у розмірі: 12 мінімальних розмірів заробітної плати (13 тис. 224 грн.) для реєстрації кандидатів у депутати Верховної Ради України – мажоритарників та 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати (2 млн. 204 тис. грн.) для реєстрації партійного списку політичної партії.

Встановлення настільки великої за розміром застави, з огляду на те, що значна кількість громадян України перебуває за межею бідності внаслідок фактичного викрадення організованою групою осіб національного багатства України, позбавляє абсолютну більшість громадян України можливості реалізувати своє право бути обраним, порушує статті 24, 38, 71 Конституції України та є підставою для визнання неконституційним складу Верховної Ради України VII скликання.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Запровадження значного фінансового обмеження розділило громадян України за майновим статусом на дві групи, представники однієї із яких – з незначними доходами, позбавлені права бути обраними до Верховної Ради України, що є порушенням ч. 1 ст. 24 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Так як критерієм реєстрації кандидатом у депутати Верховної Ради України є сплата значних коштів, то фактично наявне обмеження за майновим станом, що є порушенням ч. 2 ст. 24 Конституції України.

Згідно з ст. 38 Конституції України громадяни мають право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Наявність політичної застави у значному розмірі порушує право громадян України вільно бути обраними до Верховної Ради України.

Згідно з ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Необхідність сплати значного розміру застави обмежує волю громадян бути обраними до Верховної Ради України та порушує рівність громадян у зв’язку з поділом за рівнем майнового стану з яким пов’язується можливість бути зареєстрованим як кандидат у депутати Верховної Ради України, що є порушенням ст. 71 Конституції України.

Згідно з статтею 37 утворення і діяльність політичних партій ... програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України…, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, ... на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Оскільки мають місце зі сторони учасників виборчого процесу саме такі дії, вибори за їх участю не можуть бути конституційними.

Згідно з статтею 133 систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села і саме ці території виключно у повному обсязі можуть бути задіяні у формуванні виборчих округів. Оскільки формування виборчих округів відбувається на базі політичної доцільності та безвідносно до системи адміністративно – територіального устрою, існуючий на сьогодні поділ на округи є неконституційним.

За відсутності територіальних громад та позбавлення їх конституційного права володіти своїм майном створення та діяльність територіальних (окружних) виборчих комісій також є неконституційним. Ми закликаємо приєднуватись до процесу скасування окружних виборчих комісій у відсутність територіальних громад та зупинити безлад у державі власними силами.

Враховуючи те, що згідно з ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України – чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права, то порушення рівного виборчого права є підставою для визнання неконституційним складу Верховної Ради України VII скликання.

Розуміючи, що метою нещодавно прийнятого так званою конституційною більшістю нового виборчого закону є формування двопартійної системи та фактичне усунення реальної альтернативи зі сторони громадян, що мають виключне конституційне право бути обраними до органів державної влади із виборчого процесу, ми вимагаємо повернення виборчої системи України у конституційне русло та проведення у відповідності з Конституцією України справедливих та законних виборів.

Джерело: http://pidpr.com/news/zvernennja_asambleji_malogo_ta_serednogo_biznesu_ukrajini_pro_nelegitimnist_viboriv_do_verkhovnoji_radi_ukrajini_2012_roku/2012-08-30-190
---------

Мої п'ять копійок:

Все правильно, згоден, й сам неодноразово писав про те саме, але постає питання - ЩО РОБИТИ?

АГОМСБУ пропонує вимагати (від кого? від влади, котра ВЖЕ доклала зусиль до узурпації влади? від "опозиції", яка також причетна до того ж самого? від кого?) "повернення" в "конституційне русло". Але ж це (тобто вимоги) - заклик до нового Майдану?! Не факт, що цей заклик буде почуто. Не факт, що Майдан відбудеться таким, яким бачиться тим, хто до нього закликає. Не факт, що навіть якщо й відбудеться таким, то пройде мирно. Не факт, що навіть якщо й буде все мирно, то закінчиться не з тим само результатом, як і "податковий майдан" - "кидати" ці хлопці вміють, а ми вміємо вивільняти місце на своїх вухах для чергової локшини - що тут приховувати. Крім того, сама по собі Конституція, а точніше, її легітимність,- під ДУЖЕ великим питанням, то в яке ж "русло" повертатися?

Але існує й альтернативний шлях - організація СВОЇХ виборів, СВОЄЇ влади, за СВОЇМИ правилами. Однак для того, щоб його реалізувати, потрібно спочатку провести референдум, на якому прийняти й ці правила, й саме рішення про проведення виборів, а також - рішення про те, що ми надалі не вважаємо себе підвладними НИНІШНІЙ владі (влада без підданих - вже не влада). Щодо "закону" про референдуми, то він не більш конституційний, ніж "закон" про вибори. З цього витікає, що якщо проводити референдум, то - за СВОЇМИ правилами. А щоб легітимність такого референдуму не підлягала будь яким сумнівам, ці правила також повинні бути затверджені ним же, разом з іншими питаннями. Чи готові ми до такого шляху? Лише від нас залежить зміст відповіді на це запитання.



Автор: Витал_Д 01.10.2012, 11:20

Лапша & грабли - наше это фсьо


Да, мы все, и каждый из нас — существа, имеющие, помимо конечностей, пупка, округлостей, впадин и выпуклостей, еще и серое вещество, призванное мыслить. Мыслит оно (если мыслит, конечно) всегда субъективно, то есть, со СВОЕЙ «колокольни». И ничего тут не поделаешь — что есть, то есть. Да ничего в этом страшного и не было бы, и даже интересно было бы, если бы мы хотя бы чуть-чуть понимали вызванную этой самой субъективностью простую истину: «МОЕ мнение» ЛЮБОГО из нас далеко не всегда соответствует тому, что есть на САМОМ ДЕЛЕ. А поскольку не понимаем этого факта, то считаем СВОЕ мнение — правильным, а все остальные мнения, если они с нашим не совпадают,- неправильными. И хоть кол на голове теши, но своим мозгам мы верим ВСЕГДА, даже если наши собственные (!) глаза видят нечто совершенно противоположное тому, что нашептывают нам наши извилины. «Привиделось» - элементарная отмазка для этого случая... М-да.

К чему приводит сия картина, если мы начинаем рассуждать о причинах проблем нашего общества? Да вот примеры, пожалуйста:

- некоторые «товарищи» на полном серьезе говорят об "оккупации" Украины (при этом "кандидатов" на роль "оккупантов" - длинная очередь: жидомасоны, пиндосы, москали или московиты, рептилоиды,... при этом сами «кандидаты» вряд ли даже знают об этой очереди, а потому даже устыдиться не могут);

- кто-то видит личности "олигархов" как непосредственных виновников (как будто они нам с Луны присланы, а не нами же здесь выращены);

- "ОО" считает Януковича и ПР главной причиной (некоторое время назад был виноват Кучма с его «кучмизмом», а в том, что они сами были «подвинуты» из власти, став «оппозицией», виноваты, несомненно, «протывсихы»... короче, все вокруг виноваты... в том, на самом деле, что у власти - не «ОО». А как же проблемы и их причины? Так это и есть главная проблема: «ОО» - не у власти, а вы что подумали? Ох, ну и неадекват же вы...);

- сама нынешняя власть, не слишком торопясь признавать наличие системных проблем, иногда все же говорит или о "папередниках", или о "второй волне кризиса" (видать, на большее просто фантазии не хватает);

- "Перше Грудня" считает низкую моральность общества главной причиной (странно было бы видеть высокую моральность при тех «ценностях», которые с утра до ночи льются с экранов телевизоров — может, телевизоры виноваты? Молчат насчет телевизоров…);

- практически все «защитники» народа упоминают коррупцию, а реинкарнация «Сильной Украины» в виде «УДАРА» называет коррупцию даже ГЛАВНОЙ причиной (похоже, никогда не слышали расхожую фразу «спрос определяет предложение», из которой следует, что коррупция, как и вообще все что угодно в социуме, процветает тогда, когда социум в ней нуждается, и наоборот угасает, если нужда в ней — исчезает);

- и т.д., и т.п.

Заметьте, НИКТО из авторов перечисленной «аналитики» особо не утруждает себя приведением неоспоримых доказательств своей правоты — а зачем, считают они, если достаточно и того, что они нам скажут «так оно и есть» (а «быдло все схавает»). При этом кое-кто из «аналитиков» все же понимает, что просто заявить о «нахождении» ими истинных причин зла — мало, требуется еще и способ искоренения зла указать, что и делается:

- «оккупация» должна быть устранена с помощью «национальной революции» (что это такое, не уточняется, да и зачем, если все равно никто не поймет, окромя посвященных? Кроме того, кто и как будет вычислять «оккупантов», а кто придет им на замену — также не упоминается, видимо, по той же причине);

- с «олигархами» все просто — уничтожить их, как врагов народа (придут им на смену новые «олигархи», или не придут — вопрос десятый, главное, у этих отобрать все и поделить … между главными «борцами», конечно, хотя в открытую никто об этом и не говорит - чтоб очередь не выстроилась, наверное);

- «ОО» предлагает вместо «банды Януковича», гм, гм,.. себя, конечно (а кто ж еще «достоин» руководить страной? Конечно, НИКТО, тем более, что «достойность» самой «ОО» не подлежит никакому сомнению — у нее вон и «программа» имеется... ну и что, что в ней — сплошь хорошо промытая лапша - звучит-то ведь красиво? Да и принцип «кто не с нами, тот против нас» никто не отменял);

- «чинна влада» ратует за продолжение «реформ» (по ее мнению, «пакращень» еще явно мало, да и «Украина — для людей» еще не дошла до всех (нужных) «людей», а если и дошла, то в недостаточных суммах... ой, количествах и качествах, что это я...);

- «Перше Грудня» пропагандирует необходимость реформ в сфере образования, улучшения условий ведения бизнеса, просветительство, и т.п. меры, но как-то стеснительно, чуть ли не шепотом, говорит, для кого предназначены все эти «рекомендации» (по-другому, наверное, и быть не может, так как ответа на вопрос «кто стоит за телевизором, льющим всякую грязь в качестве новых моральных ценностей?» эти господа давать не спешат, опасаясь, видимо, того, что попутно из телевизоров могут ненароком исчезнуть и лица некоторых «авторитетных в Украине людей»);

- «борцы» с коррупцией грозятся (страшно грозятся) сделать законы такими суровыми, такими суровыми, ну такими ж уже суровыми... что все коррупционеры сами захотят... уволиться (интересно, а увольнение с повышением в должности или переходом на другую работу считается наказанием коррупционера?);

- и т.д., и т.п.

Ко всему этому бреду (если называть вещи своими именами) надо бы добавить еще и те «предложения», которые вообще родились «от фонаря», т.е. ну никак не базируются на хоть каком-то мало-мальски серьезном анализе имеющихся проблем и их первопричин (а зачем, если и так «все ясно», отвечают они на соответствующий вопрос... правда, далеко не всегда авторы этих «предложений» считают «достойным» себя занятием вообще опускаться до ответов на «дурацкие» вопросы):

- целая группа конкурирующих между собой «борцов» предлагает «решение» в виде различных вариантов «народовладдя» (и НИКТО из них даже не собирается рассказывать, ПОЧЕМУ и ЗАЧЕМ это нам надо, а на вопрос, что оно нам даст, с многозначительным видом восклицают — как что, народовладдя у нас будет! Во как, а я и не знал, что народовладдя = пельмени в МОЕЙ тарелке...);

- «революционеры» самых разных мастей настаивают на революции, которая «сметет этот гнилой режим», или «бандитский режим», или «режим Януковича»,.. (неважны всякие детали, тут главные слова - «СМЕТЕТ» и «ЭТОТ», а что наступит взамен «ЭТОГО», и насколько будут легитимны «дворники» - не спрашивайте, иначе тут же окажетесь среди «пособников режима», или «украинофобов», или просто таким же «бандитом», что и «эти»);

- любителям экзотики предлагаются другие «решения», типа «третьего гетьманата», «соборно-национальной державы Русь», и прочих «шедевров освободившейся мысли» (вы, главное, уши-то растопырьте пошире, а то места может и не хватить... для всех «наработок»);

- и т.д., и т.п.

Что общего между всей этой лапшой? Ну, во-первых, то, что все это — лапша, хотя бы по той причине, что НИГДЕ во всем этом нет даже намека на какие-то процессы в нашем обществе, которые и привели нас к нынешнему плачевному состоянию. Во-вторых, нет ни малейших оснований ставить на всю эту лапшу знак качества, ибо она содержит огромное количество откровенных «ляпов», указывающих на несерьезность «пищевиков», готовивших «продукт» (видимо, они уверены в том, что «и так сойдет»). В-третьих, сама их несерьезность не ограничивается лишь случайными «ляпами» - местами встречается что-то типа сортирного лизола, внесенного в готовый «продукт» явно сознательно (имею в виду списки кандидатов на предстоящие «выборы», очень нередко содержащие нечто дурно пахнущее). Наконец, в-четвертых, как подтверждает наша действительность, в резком повышении качества «продукта» и нужды-то особой нет — народ с аппетитом поглощает и ТАКОЕ, что видно даже не по чьим-то там рейтингам, а хотя бы по ожесточенным спорам на тему «какое дерьмо вкуснее».

Грустно, господа-панове, от всего этого, очень грустно. И где-то даже стыдно...

В итоге такие ощущения, будто в голове — ржавый гвоздь, с продольной на нем надписью «лапша & грабли — наше это фсьо»... видимо, с лапшой занесло... Случайно ли?
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 06.10.2012, 16:31

Лапша & грабли - наше это фсьо? Нет, не мое, уж извините


Говорят, бывают разные изобретатели — кто-то озабочен проектами кораблей для полетов к звездам, а кто-то — «революционными» унитазами (в смысле экономии воды, например). Бетономешалка тоже не сразу появилась в том виде, в каком она существует сейчас — разные люди в разное время совершенствовали ее так, что получили мы то, что видим сейчас. И неплохо она, надо сказать, со своей задачей справляется — сыпешь в нее песок, цемент, заливаешь воду... какое-то время ее барабан вращается, и вот, на тебе — бетон. Если все по рецепту и нужного качества, то и бетон получим такой, какой и ожидали. То есть, что в нее положишь, то на выходе и получишь.

Но вот появился однажды некий Федот, который решил, что на цементе можно сэкономить, не потеряв при этом в качестве бетона. Появился и положил в бетономешалку не цемент, а … дерьмо, строго в том количестве, что по рецепту для цемента прописано. Крутил, крутил, крутил... что-то получилось … такое, что было положено между кирпичами в возводимую стену. Стена немного простояла, а потом взяла, да и «поплыла» - развалилась, то есть. Малость «подумав», решил Федот, что надо меньше дерьма ложить, то есть не весь цемент заменять им, а токмо наполовину. Решил, и сделал. Возвел стену с «лучшим» бетоном — простояла она аж целый день, пока не завалилась...

И сколько б Федот ни пробовал, а всегда итог один получался — как только дерьма было больше, чем какая-то предельная доля от цемента, так бетону - «труба». Потратив уйму времени, труда, «напряженной работы извилин»,.. пришел он к выводу — НИЗЗЯ этого делать! Нельзя ни малым злом, ни большим злом, выстроить стену — как только что-то (смесь цемента с дерьмом) уже можно назвать злом, так тут же сразу и последствия — груда разбитых кирпичей...

А вы как думали - что можно что-то другое из дерьма получить? Судя по вашим надеждам на «выборы», так оно и есть, господа «Федоты»,- надеетесь именно на это. Ну-ну, надейтесь...

Впрочем, я не о «выборах» сейчас, тем более, что они ничего решить, а тем более изменить, не могут в принципе, а вера в них есть всего лишь вера... безосновательная совершенно, чтоб не сказать глупая. Давайте лучше-ка еще раз взглянем на бетономешалку - благо, практически все ее видели, хотя бы малюпусенькую, и имеют представление, что она делает и что в нее засыпают. Если изобразить работу бетономешалки в виде процесса, то получим нечто похожее на это:



Что здесь нарисовано? Разорванное кольцо, очевидно, иллюстрирует процесс перемешивания исходных ингредиентов — один оборот бетономешалки = один проход по кольцу в направлении против часовой стрелки. У кольца, как и у реальной бетономешалки, есть точка «пуск» (момент времени), а есть и точка «стоп». Между этими двумя моментами имеем промежуток времени, когда в барабан бетономешалки можно что-то засыпать или залить («загрузка»). Что именно засыпать перед очередным оборотом барабана (какие-то ингредиенты извне или то, что уже содержится в барабане) решает тот, кто управляет бетономешалкой (он делает «выбор», двигая условную заслонку вправо или влево). Можно включить бетономешалку на один оборот, включив ее и тут же выключив, а можно включить и на продолжительное время — в последнем случае «выбор» как таковой отсутствует, а барабан «загружается» тем, что в нем уже есть. Вот и вся «хитроумная» бетономешалка.

Надо сказать, что по абсолютно такой же схеме, несмотря на разнообразие ее вариаций, работает практически все, что нас окружает. Есть такое слово «фракталы» (или «матрица», если кому-то так больше нравится, но фракталы — научный термин, имеющий строгое описание, включая математическое), обозначающее, грубо говоря, что весь мир построен по принципу «сам в себе», т.е. любой его бОльший объект состоит из множества подобных ему более мелких объектов, а каждый из них, в свою очередь,- из еще более мелких, и т.д. Разница между разными «этажами» этого «здания» заключается лишь в том, что каждый более верхний «этаж», кроме своих бОльших масштабов, имеет еще и некоторые дополнительные свойства, которых нет у более нижних «этажей», в остальном же все — как по шаблону... Фракталы, матрицы...

Вот и сейчас, глядя на приведенный рисунок, можно его буквально в мелочах подправить и получить вот такую обобщенную схему практически для какого угодно циклического (повторяющегося) процесса:



Именно так работает, скажем, холодильник, и караоке, и http://vocv.at.ua/news/kishkova_palichka_ta_mi/2012-07-03-153, и Солнечная система, и... общество, общество при ЛЮБОМ строе, при ЛЮБОЙ власти, и т.д. Проверим? Давайте, например, посмотрим на http://vocv.at.ua/blog/vyshe_ili_nizhe_srednego/2011-08-19-168 в Украине, для чего подставим конретные значения (новые названия) для обозначенных на рисунке параметров:



http://vocv.at.ua/news/dekoracija_dekoracija_vibori/2012-08-04-163 сейчас у нас почему-то (почему?) устанавливает исключительно власть, т.е. именно она решает, из КОГО избиратель имеет возможность выбрать следующее поколение «элиты», которая и будет управлять нашим обществом во время очередного цикла (до следующих выборов). Эта власть, кроме того, что захватила рычажок (красненький на рисунке) в свои руки, так еще и передвигать его влево (то есть дать дорогу более качественным «ингредиентам», перекрыв ее для существующего «дерьма» в якобы бетоне) категорически не хочет — ведь сама же она и есть продукт очередного цикла процесса, а потому, передвинув рычажок, она перекроет кислород самой себе! http://vocv.at.ua/news/divni_mi_ljudi_divni/2012-01-25-109

Или давайте (хотя я уже http://vocv.at.ua/news/majzhe_viktorina_z_prodovzhennjam/2012-04-19-117, но тем не менее) глянем на процесс изменения моральных ценностей в нашем обществе:



В самом начале, при появлении Украины как независимого государства (то есть перед первым циклом процесса), в данный процесс были «загружены», как предпочтение тогдашней коммуно-бюрократической «элиты», вполне определенные моральные «качества», затем заслонка была переведена той же «элитой» вправо (стало так, как нарисовано), и процесс пошел... Каждый новый цикл, совпадающий по времени с циклами процесса изменения качества власти (предыдущий рисунок), приводит к тому, что загруженные в него исходные «ценности» усиливаются и насаждаются всему обществу (телевизор — яркое тому подтверждение, но далеко не единственное), приводя к конечному набору «ценностей», отличающемуся от начального... угадайте, чем. Правильно, ПАДЕНИЕМ. Нынешняя «элита», вполне естественно, НИКОГДА не будет передвигать заслонку (красную на рисунке) влево, что вполне естественно и предсказуемо — ЗАЧЕМ ей это нужно, если она сама — во многом продукт «воспитания» со стороны процесса? А если так, то вот вам и http://vocv.at.ua/news/elita_chi_psevdoelita/2012-05-13-137 нашего «развития» — http://vocv.at.ua/blog/gljadja_na_pruzhinu/2011-02-19-63 - не получится сделать из дерьма конфетку, никак не получится!

И нет никакой нужды залезать в дебри общественной психологии или прочих НЕсистемных дисциплин (как это сделал http://politiko.ua/blogpost86390), так как эти дебри изучают ДЕТАЛИ процесса («групповые эффекты», к примеру), которые проявляют себя ВНУТРИ процесса, представляя из себя, фактически, фракталы с нижних «этажей», а потому неспособны объяснить свойства «этажей» верхних. http://vocv.at.ua/news/iznutri_snaruzhi/2012-08-18-171 — что непонятного? Детали, да, мы увидим, если будем следовать логике Плахтия, и даже то, что расположено еще ниже, тоже увидим, но мы же хотели ПРОЦЕСС понять, а не в его деталях блукать?! Неужели приведенные выше схемы сложнее, нежели приведенное Плахтием «объяснение» в своей статье?

Ну да ладно, пусть сам разбирается — на то его право, чтоб идти к истине СВОИМ путем. Сейчас же я могу сказать конкретно — причины падения общественной морали заключаются в том, что на каждом очередном цикле в процесс загружаются далеко не те ценности, которые должны были бы в него загружаться (то есть дерьмо вместо цемента сует нам Федот), а управление заслонкой полностью узурпировано имеющейся на сегодня «элитой», в результате чего отсутствует возможность исправить первоначальный состав будущего бетона, вернув в него цемент. Надеюсь, ясно с этим, хотя бы по иллюстрациям. Если же кто-то с моими выводами не согласен, прошу предъявить ОБОСНОВАННЫЕ возражения.

Хочу упомянуть также, что эта статья продолжает статью «http://vocv.at.ua/news/lapsha_grabli_nashe_ehto_fso/2012-10-01-186», так как не в моих правилах что-то критиковать, не предоставляя ничего взамен. Таким образом, воспринимайте эту статью как введение в результаты проведенного мною анализа состояния нашего общества, причин имеющихся проблем, предложений по коренному исправлению ситуации... Продолжение следует...

И в заключение советую всем посмотреть красивый и познавательный фильм о фракталах:
http://www.youtube.com/watch?v=Yke32Oavr1I
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 14.10.2012, 20:56

Надеюсь, никто не будет спорить с утверждением, что в Украине - олигархическо-клептократический строй, при котором вся полнота фактической власти принадлежит олигархам, а юридическое прикрытие для нее осуществляют "шестерки"-клептократы (во
ры и казнокрады всех мастей). При этом олигархи НЕ ИМЕЮТ "цвета", а для обеспечения своей дальнейшей власти "раскладывают яйца" по разным "корзинам", тем самым приводя к власти де-юре (руками народа!!!) новых (или старых - какая разница?) "шестерок".

Исходя из этого, как вы думаете, сколько людей (и сколько идей) включает в себя темно-зеленый прямоугольник (на приведенном ниже рисунке - справа), если учесть:

- к "идеям по изменению имеющегося состояния" общества (т.е. существующего в Украине строя) могут принадлежать ТОЛЬКО ОБОСНОВАННЫЕ идеи, базирующиеся на глубоком анализе этого состояния;

- все остальные идеи служат сохранению существующего состояния (все той же олигархии вкупе с клептократией), так как исходят из всего, чего угодно, но только не из действительных причин этого положения, а следовательно, в принципе не ведут к его изменению?


Автор: Витал_Д 16.10.2012, 15:37

Чому нам так складно зрозуміти одне одного?


Чому людям так складно одне одного зрозуміти? Чому так важко, якщо взагалі вдається, домовитися між собою щодо причин наявних негараздів, або шляхів їх подолання, або навіть поєднання своїх зусиль заради кращого майбутнього?

Одна з найважчих перепон на шляху взаємопорозуміння між нами є наш СУБ'ЄКТИВІЗМ, але не сам по собі, а наше НЕРОЗУМІННЯ (й небажання розуміти!) того факту, що думка КОЖНОГО з нас є лише його ОСОБИСТОЮ (тобто суб'єктивною) думкою, яка зовсім не обов'язково відповідає вимогам ОБ'ЄКТИВНОСТІ.

З цієї причини в нас безліч "діагнозів" суспільних "болячок", що у переважній своїй більшості не мають нічого спільного з фактами, тому й безліч "рецептів лікування" тих "болячок", більшість з яких не в змозі надати відповіді навіть на найпростіші запитання,... сперечаємося, сперечаємося...

А відбувається все це через те, що так наглядно продемонстровано, але мало ким усвідомлюється, ось у цьому ролику (фрагмент з фільму "Траса 60"):

http://vocv.at.ua/news/chomu_nam_tak_skladno_zrozumiti_odne_odnogo/2012-10-16-192

Дивіться й ДУМАЙТЕ, панове, бо те, що показано в цьому відео, стосується ВСІХ та КОЖНОГО з нас!!!
ВСІХ та КОЖНОГО!

Автор: Витал_Д 20.10.2012, 20:10

Скажите мне, что мы — не идиоты


Кто такие «мы»? Да все! Все люди, что живут в Украине. Правда, по-разному идиоты. Одни, это те, которые при власти или над властью, думают (или им кажется, что они думают), будто с помощью золота можно купить Божий Суд. Другие уверены в том, что с помощью неограниченной власти, которую мечтают построить, даже и без золота вынудят тот же Суд принять их условия. И те, и другие, естественно, не открывают сии «тайны», но пичкают всех остальных россказнями то о «кризисах», то о «папередниках», то о «вражеском заговоре»... Третьи же, коих большинство, верят в эти россказни, тупо на них ловятся и делают то, что говорят первые... а потом жалуются на «плохую власть» и на «плохую жизнь», уповая или на «оппозицию», или на «само все исправится», а то и на «революцию» - вообще темный лес... Разве не идиоты? Разве не все?

Кто-то сейчас скажет: «сам такой - ничего не понимаешь, а оскорблениями сыплешься». Или что-то в таком духе скажет, осознавая свою «правоту». Что ж, предлагаю немного освежить память, если у кого с ней туго.

И начну со звонка одного из телезрителей в адрес Н.Губенко, когда тот выступал в телестудии. Этот зритель задал вопрос: «так вы что, против ЛЮБОЙ власти, раз вам не нравятся все, кто управлял Украиной в последние 20 лет?». В ответ на этот вопрос Губенко еще раз подтвердил высказанную им точку зрения, что все наши власти за эти годы — бандитские, а потому и не нравятся.

А я подумал вот о чем — а кто сказал, что эти власти были РАЗНЫМИ? То есть что они были властЯМИ, а не властЬЮ (то есть ОДНОЙ И ТОЙ ЖЕ властью, но принимающей разные обличья)? Лично я уверен как раз в обратном — у нас все 21 год власть — ОДНА И ТА ЖЕ, с помощью нагромождения множества «партий» лишь ИМИТИРУЮЩАЯ изменения самое себя. Того же мнения, пусть и не всегда осознанно, придерживаются и «протывсихы», видящие в «политической» борьбе лишь соперничество между разными кланами ВНУТРИ ОДНОЙ партии власти, в которую неформально входят если не все, то большинство наших «партий» (а точнее, их руководство), за бОльший доступ к корыту.

Иначе говоря, я веду речь о чем-то таком, что напоминает широко распространенное в природе такое явление, как мимикрия:

Представители фауны и флоры широко ее используют, поскольку она позволяет им получить дополнительные выгоды, оставаясь при этом самими собою (ящерица, например, будучи мало отличима от старых листьев, не перестает быть ящерицей, обладающей длинным языком для ловли всяких мошек, ее не заметивших).

А что же нашей власти дает мимикрия? Очевидно, обладание властью и всеми благами, из нее вытекающими — мы есть мошка, а власть - все та же прожорливая ящерица, только сменяющая внешние атрибуты (флаги, названия «победившей партии», фамилии президентов или депутатов...). Но вот встает вопрос — как ей это удается? То есть в чем, собственно говоря, заключается мимикрия? И есть ли она на самом деле, эта мимикрия? Может быть, власть все же меняется, а я тут зря на нее «бочку качу»?

Для того, чтобы четко ответить на эти вопросы, необходимо вернуться во времена Советского Союза. Вернуться для того, чтобы вспомнить об одной из причин его развала. Среди множества этих причин была одна, которая сопровождала детище Ленина-Сталина на протяжении всей его истории. Это — двойная мораль, лицемерие и ложь, присутствовавшие на всех уровнях государства и общества. С одной стороны — мечтательные сочинения школьников, бравурные стихи поэтов, высокопафосные речи с трибун, пропаганда всего светлого и хорошего... А с другой стороны — непроглядная нищета и бесправие подавляющего большинства населения, которое не протестовало (в-основном) только потому, что «все так жили», и крайне неэффективная экономика в связи с «я им так работаю, как они мне платят», замешанная на уравниловке, отбивающей желание мыслить и проявлять инициативу, и существование реального коммунизма для узкого круга «избранных», хоть и замаскированного, но народ, как минимум, догадывался, что к чему, и выкорчеванное из сознания очень многих людей осуждение воровства всего, что плохо лежит...

Более того, подобные противоречия были заложены в коммунистическую идеологию ИЗНАЧАЛЬНО — декларируемое построение счастья никак не может сочетаться с инструментами насилия, применяемыми для построения этого счастья, согласитесь,- либо одно, либо другое, но никак не вместе. Такая дуальность рано или поздно, но должна была привести, и с неибежностью привела, к полному несоответствию между декларируемыми (а зачастую и действительно необходимыми) целями существования государства и реальными целями деятельности большинства народа как сообщества отдельных людей, либо живущих по принципу «хочешь жить, умей вертеться», либо озабоченных банальным выживанием. Поскольку любое государство жизнеспособно лишь в том случае, когда его существование подкреплено всей деятельностью его граждан, то указанное несоответствие в Советском Союзе привело к его полному краху — кому он нужен был с его целями и проблемами, если у его граждан — свои СОБСТВЕННЫЕ цели и проблемы?

Но крах СССР случился в 1991-м году, а чуть ранее, предчувствуя его приближение, Горбачев затеял «перестройку», дабы попытаться хотя бы часть распухшей дуальности в делах и мозгах (особенно!) людей хоть как-то загладить. Однако нерешительность Горбачева, воспитанника все той же системы, а также цепь других причин, привели «перестройку» к полному фиаско.

В те годы Украина полностью управлялась Компартией Украины, пока еще вассально зависимой от Кремля. Под давлением народных выступлений ЦК КПУ был вынужден провести через тогдашнюю Верховную Раду новый закон о выборах народных депутатов. Этот закон был явно демократичнее (вынужденно) всех предыдущих, однако «добро» на полную демократию от Москвы, благодаря все той же нерешительности Горбачева, получено не было, да и желания шагнуть в неизвестную доселе демократию у местных комвождей Украины не было никакого. В итоге — вроде бы и прогресс, но с сильно зажатыми «тормозами».

В 1990-м году на основании этого закона в Украине проводятся «выборы» депутатов, в результате которых в стены ВР впервые попадают представители национально-демократических сил, однако большинство голосов — у представителей КПУ («группа 239» - формальное их объединение, ситуативно выраставшее до трехсот с лишним голосов). Исполнительная власть — так же в руках КПУ, а местная — тем более. Та самая дуальность, ведшая к краху Советский Союз, продолжала свое развитие (выражавшееся в деградации отдельных людей и общества в целом) в Украине, так как ее главные носители, находившиеся у власти и волей или неволей насаждавшие ее же всему обществу, продолжали ту деятельность, которую они знали.

Тем временем, диктат Москвы постепенно ослабевал, что приводило к разжиганию аппетитов местных «князьков», желающих получить полную независимость от Кремля. Так получилось, что это их желание совпало с чаяниями национал-демократов, многие из которых отдали годы своей жизни борьбе за независимость Украины. В 1991-м году, после августовских событий в Москве, совпадение интересов тех и других привело к провозглашению независимости Украины. Представители Народного Руха и родственных ему партий и движений были вне себя от эйфории. А вот имеющие фактическую власть коммунисты призадумались, как бы на волне национального подъема им самим не оказаться не у дел (то есть потерять доступ к корыту, о котором они всегда помнили, но о котором демократы забыли - видимо, из-за эйфории).

И вот здесь шахматисту Кравчуку приходит в голову «гениальная» идея (а фактически — подлейшая ловушка-обманка для народа) о «хитром» запрете КПУ, главным идеологом которой он совсем недавно еще был. 26-го августа 1991-го года он подписывает указ Президиума ВРУ о временной приостановке деятельности КПУ, а 30-го — Указ о запрете КПУ. С одной стороны, он, вроде бы, прислушался к гласу народа, однако сама поспешность принятия этих указов и содержание их текстов наталкивает на мысль о том, что не так все просто. На самом же деле под этими указами скрывается желание Кравчука выбросить «обертку» (тем самым выпустив протестный «пар»), но сохранить «начинку» - людей КПУ при власти (а их — подавляющее большинство).

Что такое партия без людей, любая партия? Да ничего: бумажка о регистрации + партийная собственность. А что такое люди? Люди — это ВСЕ. Именно люди делают политику партии осязаемой, именно они, эти люди, если эта партия у «руля», насаждают всему обществу комплекс «приемлемых» моральных и духовных ценностей (совковый агитпроп — неоспоримый мировой лидер в этом вопросе), именно эти люди владеют де-факто государством вместе со всеми его ресурсами, и т.д. И вот эти люди, члены уже «запрещенной» КПУ, по недосмотру демократов, но по расчету Кравчука и Ко, остались у власти в Украине В ПОЛНОМ объеме! Вот этот момент с полным основанием можно считать НАЧАЛОМ существующей у нас олигархическо-клептократической системы государственного устройства. И именно Кравчук — основатель этой Системы - не Кучма, не Ющенко, не Янукович!

Что происходит дальше? А дальше идет укрепление основанной Системы, принимаются соответствующие решения, в том числе сначала по обесцениванию госсобственности, а затем — по ее «прихватизации». Чтобы народ не мешал, да и чтоб собственность стала подешевле, рвутся ВСЕ экономические связи с другими бывшими республиками СССР, даже и там, где для этого не было никаких предпосылок — тем самым миллионы людей стали безработными и, следовательно, озаботились выживанием своим и своих семей (не до государственных проблем стало), а собственность резко потеряла в цене — налетай, кто ближе и кто «свой»... Так зарождались наши «олигархи», именно в те годы.

Одновременно с этими событиями вскоре ( в мае 1993-го) было принято еще одно решение — о разрешении гражданам, придерживавшимся коммунистических взглядов (вчерашним членам КПУ), создавать новые партийные организации. Надо сказать, что членов бывшей КПУ сразу же после ее формального запрета активно «приходовали» отдельные выходцы из нее же. Так, уже в 1991-м году была создана Социалистическая партия (А.Мороз), в 1993-м «заново» создается КПУ (П.Симоненко). СПУ, КПУ, ПСПУ, КПРС, КПУ(о)... - все это «партии», состоящие из вчерашних коммунистов. Но как вы думаете, от изменения принадлежности к партиям, от изменения названий и партийных цветов, что-то изменилось в головах у всех этих людей? Очевидно, ни на грамм не изменилось. А следовательно, и отношение всех эти людей к Украине и к ее народу также НЕ изменилось — как были они для этих деятелей «кормушкой» еще во времена угасания Союза, так и остались, только теперь — без какого-либо надзора со стороны Кремля. Если же учесть, что членами КПУ в то время было около 3,6 млн. человек, и если предположить, что хотя бы 10% из них — активные члены, то получим цифру в 360 тысяч человек «жаждущих погреться»! Какая разница для всех их, какого цвета их партбилет, если он позволяет «греться»? Тем более, что от коммунистической идеологии как таковой уж давно мало чего осталось на практике... так, ширма одна.

Таким образом, первый шаг в грандиозно подлом поступке по отношению к своей же стране, к своему же народу (а свои ли они для него?), был предпринят Л.Кравчуком в 1991-м году в виде очень оперативного указа о запрете КПУ, но БЕЗ отодвигания ее членов от власти (что это за «запрет» такой, если де-факто она остается при власти, а?), а второй шаг — в 1993-м году в виде указа о разрешении бывшим членам КПУ создавать новые партии, что и дало возможность власти «мимикрировать», изобразив видимость острой борьбы между различными партиями во время «выборов», ничего не меняющих ПО СУТИ. Еще один крайне важный шаг — узурпация властью права решать, КАК именно проводить выборы в Украине, то есть по КАКИМ «правилам» (об этом - ниже). Заложив основы будущей Системы, Кравчук уже мог быть спокоен за собственное безбедное будущее, а для большей видимости собственной «демократичности» (на самом деле — для закрепления заложенной Системы) были устроены досрочные «выборы» Президента и депутатов ВР в 1994-м году, в результате которых к власти пришли уже якобы не коммунисты (предыдущий абзац еще пять раз прочитайте, если кто-то не понял, почему я написал сейчас слово «якобы»). Но извольте, панове, вы за кого меня держите - за полного идиота?

С тех пор так все и идет - «партий» уже под 200 (!), «выборы» проводятся регулярно (демократия!), президенты и состав прочих органов власти якобы меняется, и «оппозиция» такая боевая, ну такая боевая... однако воз - и ныне ТАМ, в 1991-м году. Ярки й показатель - Украина до сей поры (2012-й год!!!) даже ВВП 1990-го года не может восстановить! А как она его восстановит, если разворовывается или просто присваивается по различным «схемам» все и вся?!

С точки зрения изучения процессов прошедшие два с лишним десятилетия можно изобразить как циклический процесс, похожий на http://vocv.at.ua/news/lapsha_grabli_nashe_ehto_fso_net_ne_moe_uzh_izvinite/2012-10-06-187 (или в кухонном миксере, если кто-то ничего не ведает о бетономешалке):

Важнейшим элементом показанного здесь циклического (от «выборов» до «выборов») процесса является изображенная черным цветом «заслонка» (или «регулятор», или «правила игры» - все суть синонимы в данном случае). Поворот этой заслонки, как поворот ручки смесителя в ванной, открывает поступление «исходного сырья» либо слева (то есть ИЗВНЕ процесса, новые люди) — при повороте заслонки против часовой стрелки, либо справа (то есть в качестве «исходного сырья» используются «продукты», полученные при предыдущем цикле процесса) — при повороте заслонки по часовой стрелке.

До августа 1991-го года управление этой заслонкой, хоть и слабеющее, но держал Кремль — именно он решал, какие поблажки можно, а какие - нельзя, включать в законы о выборах. После объявления независимости Украины перед Кравчуком и Ко, если бы они были хоть мало-мальски порядочно настроенными людьми, встал бы вопрос — КТО должен управлять этой заслонкой в новых условиях, когда диктат Москвы канул в лету? Увы, но такой вопрос перед ними не встал, ибо ответ на него был известен заранее — конечно, НЕ народ будет решать, по каким правилам выбирать СЕБЕ власть (чувствуете, где скрыта узурпация власти?).

После августа 1991-го власть и только власть занималась «усовершенствованием» выборного законодательства. С одной стороны, эта деятельность позволяла вешать людям лапшу о стремлении к «европейским нормам» и т.п. чушь, а с другой стороны — облегчать прохождение во власть «своим», но затруднять - «чужим». Дабы была видна «европейскость», наглухо закрывать дверь перед «чужими» - нельзя, однако можно сделать так, чтобы не «свои» всегда были в ничтожном меньшинстве, а значит, не имели никаких возможностей хоть как-то «влиять на погоду» в государстве. Именно это и делается постоянно — путем установления имущественного ценза (якобы для предотвращения «несерьезных» кандидатов, которые, мне почему-то кажется, в свое время как раз и были инспирированы властью, чтоб было на что сослаться), путем взвинчивания цен на любые услуги кандидатам во время предвыборных кампаний (из-за чего стать депутатом у нас многократно дороже, чем даже в США), путем максимально возможного ослабления требований к выдвигаемым или выдвигающимся в кандидаты, и т.д.

С того времени (с 1991-го) эту заслонку очень крепко держит в своих руках ЛЮБАЯ власть (якобы другая по сравнению с предыдущей), что и показано на рисунке — в начале каждого очередного цикла (т.е. «выборов») свободный доступ (в качестве «исходного сырья») получают бывшие коммунисты и/или их воспитанники и НЕсвободный — названные мною «новой генерацией» политики (зеленая стрелка слева). Очевидным в этой картине является то, что пока так будет продолжаться далее, НИКАКИХ реальных изменений в лучшую сторону в Украине НЕ БУДЕТ. Таким образом, первейшая и наиважнейшая проблема для народа — убрать руку власти от «правил» (от заслонки), раз и навсегда убрать, для ЛЮБОЙ власти - дабы у той соблазна в дальнейшем не появлялось.

Вторая проблема, хоть и более легкая, чем первая,- наличие в «бетономешалке» СТАРЫХ кадров — коммунистов, комсомольцев, присоединившегося к ним криминалитета, и т.п., воспитанных Системой и ДЛЯ Системы. Не убрав их ВСЕХ оттуда, мы не получим качественный «продукт», то есть пронародную власть.

В этой же связи питать какие-то иллюзии относительно наших «партий» - по крайней мере наивно, а по большому счету — наступание на те же грабли. Именно поэтому все они должны быть распущены, все до единой, а какое-либо упоминание в новых «правилах» о партиях при формировании системы власти в целом и органов власти, в частности, должно быть убрано. В будущем новые партии могут появляться, как клубы по интересам, но претендовать на власть только потому, что они интересуются не аквариумными рыбками, а политикой, увольте...

Что могут сказать зазывалы на «выборы» 2012-го года в связи со всем изложенным?

Что они скажут, если выяснится такая явка (а точнее, неявка) на «выборы», что окажется — вовсе не зря «подсуетилась» власть, убрав возможность объявления «выборов» несостоявшимися по причине низкой явки?

Что скажет «оппозиция», «УДАР», «Украина — вперед», и прочие «борцы» с властью ПО ПРАВИЛАМ от власти?

Ясно, что в своих вранье и демагогии они никогда не сознаются, но народ-то прозревает — так на что надеетесь, корытолюбцы?
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 23.10.2012, 13:50

Скажіть мені, що ми - не ідіоти


У відповідь на DDoS-напади на сайт http://vocv.at.ua/ я вирішив не вагаючись підготувати український варіант останньої статті, що так не сподобалася організаторам нападів. Ось він (прошу поширювати наведений матеріал):


Хто такі «ми»? Та всі! Тобто всі люди, що живуть в Україні. Правда, по-різному ідіоти. Одні, це ті, які при владі або над владою, думають (або їм здається, що вони думають), ніби за допомогою золота можна купити Божий Суд. Інші впевнені в тому, що за допомогою необмеженої влади, яку мріють збудувати, навіть і без золота змусять той же Суд прийняти їх умови. Й ті, й інші, звісно, не відкривають ці свої «таємниці», але годують (іноді щиро!) усіх інших вигадками то про «кризи», то про «папєрєдніков», то про «ворожу змову» ... Треті ж, яких більшість, вірять у всі ці вигадки, тупо клюють на цю наживку й роблять те, що говорять перші ... а потім скаржаться на «погану владу» й на «погане життя», сподіваючись або на «опозицію», або на «само все виправиться», а то й на «революцію» - взагалі темний ліс ... Хіба не ідіоти? Хіба не всі?

Хтось зараз скаже: «сам такий - нічого не розумієш, а образи сієш». Або щось в такому дусі скаже, усвідомлюючи свою «правоту». Що ж, пропоную трохи освіжити пам'ять, якщо в кого з нею туго.

Й почну з дзвінка одного з телеглядачів на адресу Н.Губенко, коли той виступав у телестудії. Цей глядач поставив таке запитання: «так ви що, проти БУДЬ-ЯКОЇ влади, раз вам не подобаються всі, хто керував Україною в останні 20 років?». У відповідь на це запитання Губенко ще раз підтвердив висловлену ним точку зору, що всі наші влади за ці роки - бандитські, а тому й не подобаються йому.

А я подумав ось про що - а хто сказав, що ці влади були РІЗНИМИ? Тобто що вони були владАМИ, а не владОЮ, однією й тією ж владою, що кожного разу просто приймає інший вигляд, видаючи себе за іншу? Особисто я впевнений якраз у зворотному - у нас всі 21 рік влада - одна й та ж, яка за допомогою нагромадження безлічі «партій» лише імітує зміни самої себе. Тієї ж думки, хай і не завжди усвідомлено, дотримуються й «противсіхи», які бачать в «політичній» боротьбі лише суперництво між різними кланами всередині однієї партії влади (в яку неформально входять якщо не всі, то більшість наших «партій», а точніше, їх керівництво) за більший доступ до корита.

Інакше кажучи, я веду мову про щось схоже до дуже поширеного в природі такого явища, як мімікрія:

Представники фауни й флори використовують її, оскільки вона дозволяє їм отримати додаткові вигоди, залишаючись при цьому самими собою (ящірка на фотці, наприклад, зовні мало відрізняється від старого листя, але не перестає бути ящіркою, що володіє довгим язиком для відлову всіляких мошок, що її не помітили) .

А що ж нашій владі дає мімікрія? Очевидно, володіння владою і всіма благами, що з неї випливають - ми є мошка, а влада - все та ж ненажерлива ящірка, що змінює лише зовнішні атрибути (прапори, назви «партії, що перемогла», прізвища президентів чи депутатів ...). Але от постає питання - як їй це вдається? Тобто в чому, власне кажучи, полягає мімікрія? І чи є вона насправді, ця мімікрія? Можливо, влада все ж змінюється, а я тут даремно на неї «бочку кочу»?

Для того, аби чітко відповісти на ці запитання, необхідно повернутися в часи Радянського Союзу. Повернутися для того, щоб згадати про одну з причин його розвалу. Серед безлічі цих причин була одна, яка супроводжувала дітище Леніна-Сталіна на протязі усієї його історії. Це - подвійна мораль, лицемірство й брехня, присутні на всіх рівнях держави й суспільства. З одного боку - мрійливі твори школярів, бравурні вірші поетів, високопафосні промови з трибун, пропаганда всього світлого й доброго ... А з іншого боку - непроглядні злидні й безправ'я переважної більшості населення, яке не протестувало (в-основному) тільки тому, що «всі так жили», вкрай неефективна економіка у зв'язку з «я їм так працюю, як вони мені платять», замішана на зрівнялівці, яка відбиває бажання мислити й проявляти ініціативу, існування реального комунізму для вузького кола «обраних», хоч і замаскованого, але народ, як мінімум, здогадувався, що до чого...

Більше того, подібні протиріччя були закладені в комуністичну ідеологію, а точніше, в методи її реалізації на практиці, СПОКОНВІКУ — декларована нею побудова щасливого суспільства аж ніяк не може поєднуватися з інструментами насильства, застосовуваними для побудови цього щастя, погодьтеся, - або одне, або інше, але ж ніяк не разом. Така дуальність рано чи пізно, але повинна була привести, й таки привела, до повної невідповідності між задекларованими (а часто й дійсно необхідними) цілями існування держави й реальними цілями діяльності більшості народу як спільноти окремих людей, що або живуть за принципом «хочеш жити, вмій крутитися», або стурбованих банальним виживанням. Оскільки будь-яка держава життєздатна лише в тому випадку, коли її існування підкріплено всією діяльністю її громадян, то вказана невідповідність в Радянському Союзі призвела до його повного краху - кому він потрібен був з його цілями й проблемами, якщо у його громадян - свої ВЛАСНІ цілі й проблеми ?

Але крах СРСР трапився в 1991-му році, а трохи раніше, передчуваючи його наближення, Горбачов затіяв «перебудову», щоб спробувати хоча б якусь частку розпухлої дуальності в справах і мізках (особливо!) людей хоч якось загладити. Однак нерішучість Горбачова, вихованця все тієї ж системи, а також низка інших причин, привели «перебудову» до повного фіаско.

У ті роки Україна перебувала під повним керуванням Компартії України, поки що васально залежної від Кремля. Під тиском народних виступів ЦК КПУ був змушений провести через тодішню Верховну Раду новий закон про вибори народних депутатів. Цей закон був явно демократичніше (вимушено) всіх попередніх, однак «добро» на повну демократію від Москви, завдяки все тій же нерішучості Горбачова, отримано не було, та й бажання зробити крок у невідому досі демократію у місцевих комвождей України не було ніякого. У підсумку - начебто й прогрес, але з сильно затиснутими «гальмами».

У 1990-му році на підставі цього закону в Україні проводяться «вибори» депутатів, в результаті яких до стін ВР вперше потрапляють представники національно-демократичних сил, однак більшість голосів - у представників КПУ («група 239» - формальне їх об'єднання, що ситуативно зростало до трьохсот з гаком голосів). Виконавча влада - так само в руках КПУ, а місцева - тим більше. Та сама дуальність, що привела до краху Радянський Союз, продовжувала свій розвиток (який виливався в деградацію окремих людей та суспільства в цілому) в Україні, оскільки її головні носії, що перебували при владі й волею чи неволею насаджували її ж усьому суспільству, продовжували ту діяльність, яку вони знали.

Тим часом, диктат Москви поступово слабшав, що призводило до зростання апетитів місцевих «князьків», бажаючих отримати повну незалежність від Кремля. Так вийшло, що це їх бажання співпало з сподіваннями націонал-демократів, багато з яких віддали роки свого життя боротьбі за незалежність України. У 1991-му році, після серпневих подій у Москві, збіг інтересів тих та інших призвів до проголошення незалежності України. Представники Народного Руху та споріднених йому партій і рухів потрапили в якусь нестяму від ейфорії. А ось комуністи, що володіли фактичною владою, глибоко замислилися, якби на хвилі національного піднесення їм самим не опинитися не при справах (тобто втратити доступ до корита, про яке вони завжди пам'ятали, але про яке демократи забули - мабуть, через ейфорію).

Й ось тут шахісту Кравчуку приходить в голову «геніальна» ідея (а фактично - підла пастка для народу) про «хитру» заборону КПУ, головним ідеологом якої він зовсім нещодавно був. 26-го серпня 1991-го року він підписує указ Президії ВРУ про тимчасове припинення діяльності КПУ, а 30-го - Указ про заборону КПУ. З одного боку, він, начебто, прислухався до голосу народу, однак сама поспішність прийняття цих указів та вміст їх текстів наштовхує на думку про те, що не так все просто. Насправді ж під цими указами ховається бажання Кравчука викинути «обгортку» (тим самим випустивши протестний «пар»), але зберегти «начинку» - людей КПУ при владі (а їх - більшість).

Що таке партія без людей, будь-яка партія? Та нічого: папірець про реєстрацію + партійна власність, ото й усе. А що таке люди? Люди - це ВСЕ. Саме люди роблять політику партії відчутною, саме вони, ці люди, якщо ця партія у «керма», насаджують усьому суспільству комплекс «прийнятних» моральних і духовних цінностей (совковий агітпроп - незаперечний світовий лідер у цьому питанні), саме ці люди володіють де-факто державою разом з усіма її ресурсами, й т.ін. І ось ці люди, члени вже «забороненої» КПУ, через недогляд демократів, але за розрахунками Кравчука й Ко, залишилися при владі в Україні У ПОВНОМУ обсязі! Ось цей момент з повною підставою можна вважати ПОЧАТКОМ створення існуючої у нас олігархічно-клептократичної системи державного устрою. Й саме Кравчук - засновник цієї Системи - не Кучма, не Ющенко, не Янукович, які лише користувалися вже створеним та зміцнювали створене !

Але початок — ще не створення, то що ж відбувається далі? А далі йде зміцнення заснованої Системи, приймаються відповідні рішення, у тому числі спочатку задля знецінення держвласності, а потім - її «прихватизації». Щоб народ не заважав, та й щоб власність стала подешевше, рвуться ВСІ економічні зв'язки з іншими колишніми республіками СРСР, навіть і там, де для цього не було ніяких передумов - тим самим мільйони людей стали безробітними й отже, переймалися виживанням своїм та своїх сімей (не до державних проблем стало), а власність різко втратила в ціні - налітай, хто ближче й хто «свій» ... Так зароджувалися наші «олігархи», саме в ті роки.

Одночасно з цими подіями незабаром (у травні 1993-го) було прийнято ще одне рішення - про дозвіл громадянам, що дотримувалися комуністичних поглядів (вчорашнім членам КПУ), створювати нові партійні організації. Треба сказати, що членів колишньої КПУ відразу ж після її формальної заборони активно «приходували» окремі вихідці з неї ж. Так, вже в 1991-му році була створена Соціалістична партія (О.Мороз), в 1993-му «заново» створюється КПУ (П.Симоненко). СПУ, КПУ, ПСПУ, КПРС, КПУ (о) ... - все це «партії», які складаються з вчорашніх комуністів. Але як ви думаєте, від зміни належності до партій, від зміни назв чи партійних кольорів, щось змінилося в головах у всіх цих людей? Очевидно, ні на йоту не змінилося. А отже, й ставлення всіх цих людей до України та до її народу також НЕ змінилося - як були вони для цих діячів джерелом поживи ще за часів згасання Союзу, так і залишилися, тільки тепер - без будь-якого нагляду з боку Кремля. Якщо ж врахувати, що членами КПУ на той час було близько 3,6 млн. осіб, та якщо припустити, що хоча б 10% з них - активні члени, то отримаємо цифру в 360 тисяч чоловік «жадаючих погрітися»! Яка різниця для всіх них, якого кольору їх партквиток, якщо він дозволяє «грітися»? Тим більше, що від комуністичної ідеології як такої вже давно мало чого залишилося на практиці ... так, ширма одна.

Таким чином, перший крок в грандіозно підлому вчинку по відношенню до своїй ж країні, до свого ж народу (а чи свої вони для нього?), був зроблений Л.Кравчуком в 1991-му році у вигляді дуже оперативного указу про заборону КПУ, але БЕЗ відсторонення її членів від влади (що це за «заборона» така, якщо де-факто вона залишається при владі, га?), а другий крок - в 1993-му році у вигляді указу про дозвіл колишнім членам КПУ створювати нові партії, що й дало можливість владі «мімікрувати», зображуючи надалі видимість гострої боротьби між різними партіями під час «виборів», але нічого не змінюючи по суті. Ще один вкрай важливий крок - узурпація владою права вирішувати, ЯК саме проводити вибори в Україні, тобто за ЯКИМИ «правилами» (про це - нижче). Заклавши основи майбутньої Системи, Кравчук вже міг бути спокійним за власне безбідне майбутнє, а задля більшої видимості власної «демократичності» (насправді - для закріплення закладеної ним Системи) були влаштовані дострокові "вибори" Президента й депутатів ВР в 1994-му році, в результаті яких до влади прийшли вже нібито не комуністи (попередній абзац ще п'ять разів прочитайте, якщо хтось не зрозумів, чому я написав зараз слово «нібито»). Але панове, ви за кого мене тримаєте - за повного ідіота?

Отже, початок створення існуючої нині Системи — серпень 1991-го року, а офіційною датою її народження (без зайвої реклами, із зрозумілих причин) є середина 1994-року, після проведення позачергових “виборів” Президента та Верховної Ради України. З тих пір так все і йде - «партій» вже під 200 (!), «вибори» проводяться регулярно (демократія!), президенти та склад інших органів влади нібито змінюється, й «опозиція» така бойова, ну така ж бойова ... однак віз - і нині ТАМ, в 1991-му році. Яскравий показник наших «досягнень» - Україна до цієї пори (2012-й рік!) навіть ВВП 1990-го року ніяк не може відновити! А як вона його відновить, якщо розкрадається або просто привласнюється за різними «схемами» усе й уся?!

З точки зору вивчення процесів минулі два десятиліття можна зобразити як циклічний процес (увага, ілюстрація - анімований gif, тож затримайтеся на ній деякий час) , схожий на те, що http://vocv.at.ua/news/lapsha_grabli_nashe_ehto_fso_net_ne_moe_uzh_izvinite/2012-10-06-187 (або в кухонному міксері, якщо хтось нічого не знає про бетономішалку):

Найважливішим елементом показаного тут циклічного (від «виборів» до «виборів») процесу є зображена чорним кольором «заслінка» (або «регулятор», або «правила гри» - все суть синоніми в даному випадку). Поворот цієї заслінки, як ручки змішувача у ванній, відкриває надходження «вхідної сировини» або ЗЛІВА (тобто ззовні процесу — нові, не з попереднього циклу процесу, люди) - при повороті заслінки ПРОТИ годинникової стрілки, або ЗПРАВА (тобто в якості «вхідної сировини» використовуються «продукти», отримані після закінчення попереднього циклу процесу) - при повороті заслінки ЗА годинниковою стрілкою.

До серпня 1991-го року управління цією заслінкою, хоч і слабіюче, але тримав Кремль - саме він вирішував, які послаблення можна, а які - не можна, включати до законів про вибори. Після оголошення незалежності України перед Кравчуком і Ко, якби вони були хоч трохи порядно налаштованими людьми, постало б питання - ХТО повинен керувати цією заслінкою в нових умовах, коли диктат Москви канув у вічність? На жаль, таке питання перед ними не постало, бо відповідь на нього була відомою заздалегідь - звичайно, НЕ народ буде вирішувати, за якими правилами вибирати СОБІ владу (відчуваєте, де схована узурпація влади?).

Після серпня 1991-го влада й тільки влада займалася «удосконаленням» виборного законодавства. З одного боку, ця діяльність дозволяла вішати людям локшину про прагнення до «європейських норм» і т.п. нісенітниці, а з іншого боку - полегшувати проходження до владу «своїм», але ускладнювати - «чужим». Щоб було видно «європейськість», зовсім закривати двері перед «чужими» - не можна, однак можна зробити так, щоб «чужі» завжди були в нищівній меншості, а отже, щоб вони не мали жодних можливостей хоч якось «впливати на погоду» в державі. Саме це й робиться постійно - шляхом встановлення майнового цензу (нібито для запобігання «несерйозним" кандидатам, які, мені чомусь так здається, свого часу якраз і були інспіровані владою, щоб було на що послатися), шляхом роздування цін на будь-які послуги кандидатам під час передвиборних кампаній (завдяки чому стати депутатом у нас у багато разів дорожче, ніж навіть у США), шляхом максимально можливого послаблення вимог до висунутих або самовисуваних в кандидати (що дозволяє посадити у ВР вчорашніх охоронців, водіїв, різноманітних “зірок” спорту чи шоу-бізнесу,.. тобто “кухарок”, для яких інтелект — якість не обов'язкова, але на роль “кнопкодавів” за певну винагороду цілком згодяться), й т.ін.

З того часу (з 1991-го) цю заслінку дуже міцно тримає в своїх руках БУДЬ-ЯКА влада (нібито інша у порівнянні з попередньою), що й зображено на малюнку - на початку кожного чергового циклу (тобто «виборів») вільний доступ (в якості «вхідної сировини») отримують колишні комуністи та/або їх вихованці, але з купою перешкод - названі мною «новою генерацією» політики (зелена стрілка зліва). Очевидним у цій картині є те, що доки так триватиме далі, НІЯКИХ реальних змін в кращий бік в Україні НЕ БУДЕ. Таким чином, найперша й найважливіша проблема для нашого народу - прибрати руку влади від «правил» (від заслінки) раз і назавжди, прибрати для БУДЬ-ЯКОЇ влади - щоб у тої спокуси надалі не з'являлося.

Друга проблема, хоч і порівняно легша, ніж перша, - наявність в «бетономішалці» СТАРИХ, найбільш деградованих, кадрів — вчорашніх комуністів та комсомольців, до яких приєдналися криміналітет та найрізноманітніші пристосуванці, й т.п., вихованих Системою й ДЛЯ Системи. Не прибравши їх УСІХ звідти, ми не отримаємо якісний «продукт», яким можна б було наповнити все той же процес діяльності влади (пронародної) на протязі кожного чергового циклу.

У цьому ж зв'язку мати якісь ілюзії щодо наших «партій» - принаймні наївно, а за великим рахунком - наступання на ті ж граблі. Саме тому всі вони мають бути розпущені, всі до єдиної, а всі згадки в нових «правилах» про партії при формуванні системи влади в цілому та органів влади, зокрема, мають бути видалені. У майбутньому нові партії можуть з'являтися як клуби за інтересами, але претендувати на владу тільки тому, що вони цікавляться не акваріумними рибками, а політикою, вибачайте...

Більш конкретно (без «води») вади нашої Системи розглянуто в статті «http://vocv.at.ua/news/sistema_diagnoz_recept/2011-11-10-93», в якій наводиться також і «рецепт лікування», який автоматично випливає з «діагнозу».

Отже, ще раз — існуюча в нас влада є НЕЗМІННОЮ, починаючи з 1994-го року, тобто моменту народження створеної Кравчуком і Ко олігархічно-клептократичної Системи суспільно-державного устрою України. Влада лише ЗОВНІ виглядає після чергових «виборів» начебто іншою, але за своєю суттю вона завжди лишається владою найбільш деградованого прошарку нашого суспільства над усім суспільством. ТАКА влада, що зовсім не дивно, може вести країну й суспільство лише до подальшого здичавіння й загибелі, бо на інше вона ОБ'ЄКТИВНО НЕ ЗДАТНА!

Що можуть сказати зазивали на «вибори» 2012-го року у зв'язку з усім тут викладеним?

Що вони скажуть, якщо виявиться така явка (а точніше, неявка) на «вибори», що стане зрозуміло - зовсім не даремно «підметушилася» влада, забравши можливість оголошення «виборів» такими, що не відбулися, з причини низької явки, а також видаливши можливість голосувати «проти всіх»?

Що скаже «опозиція», «УДАР», «Україна - вперед», та інші «борці» з владою ЗА ПРАВИЛАМИ від влади, особливо зважаючи на те, що відповідний закон було прийнято за їх же участі?

Ясно, що в своїх брехні й демагогії вони ніколи не зізнаються, але ж народ потроху прозріває - то на що сподіваєтеся, коритолюбці?
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: pincher 24.10.2012, 10:48

Ничего не измениться в єтой стране до тех пор пока нац большинством управляет нац. меньшинство!, или поки ми "незалежни."

Автор: Витал_Д 28.10.2012, 12:48

Какие-то надежды на текущие "выборы" похожи на надежду купить у нечестного продавца ХОРОШУЮ колбасу (или рыбу), предоставив продавцу ПОЛНОЕ право устанавливать ассортимент колбасы (или рыбы). И не только ассортимент, но и санитарные нормы, и цены, и срок хранения, и все прочее... При этом другого магазина пока нет, а строить новый, с честными продавцами, покупатели желанием не горят. Думают покупатели, что честность продавцу можно вернуть, "выбирая" между гнилой колбасой и очень гнилой (или рыбой). На что надеется ваша наивность, "господа" покупатели?

Летом нынешнего года наша Система, олигархическо-клептократическая система, отметила свое совершеннолетие. Отметила появлением "усовершенствованного" закона о выборах "народных депутатов" (это и есть "правила"). Проголосован этот закон СОВМЕСТНО как правящими силами, так и "оппозицией", что лишний раз демонстрирует, КОМУ нужна ТАКАЯ Система. И насколько отличаются друг от друга ПР+НР+КПУ от "ОО".

Автор: Витал_Д 02.11.2012, 23:27

Рыги - это ПОРОЖДЕНИЕ Системы - не больше, и не меньше (уже достало об этом напоминать всем и вся). Если убрать их, но не изменить Систему, то следующая власть будет еще хлеще рыгов (аппетиты имеют тенденцию расти, не так ли?). Система - это НЕ ТОЛЬКО система власти, но и мы все ТОЖЕ, как одна из сторон в некоем договоре (система власти - другая сторона). Так вот, взаимоотношения между этими сторо
нами в корне несбалансированы (неравноправны), что и ведет к появлению рыгов и им подобных.

Почему буквально единицы смотрят чуть глубже, чтоб это увидеть??? Неужели ничему не научила борьба с кучмистами? А ведь и они были ДЕТЬМИ Системы, построенной Кравчуком и Ко (http://vocv.at.ua/news/skazhite_mne_chto_my_ne_idioty/2012-10-20-194)! С чего вы взяли, что если отодвинуть от власти рыгов, то сразу заживем счастливо? Лапши от "противников" рыгов наелись? Так почему же эти "противники" о Системе молчат, а? Думайте, граждане, думайте, хоть чуть-чуть!!!

http://vocv.at.ua/news/sistema_diagnoz_recept/2011-11-10-93


Автор: Витал_Д 04.11.2012, 14:23

В 2005-м году, сразу после "оранжевой революции", у Украины был шанс изменить Систему - единственный шанс, начиная со времени ее создания Кравчуком в 1994-м году. Времени на реализацию этого шанса было немного - буквально полгода, максимум - год, а затем он был упущен. Ющенко, Тимошенко, и прочие участники "оранжевой команды", возможно, не хотели изменять Систему (дабы самим воспользоваться ее "благами"), а возможно, действительно хотели, но не знали, КАК это сделать.

Наиболее вероятно, что среди членов той "команды" были приверженцы как одной линии поведения, так и другой. С первыми, в принципе, все понятно - им нужно было попасть во власть под ЛЮБЫМ предлогом и используя ЛЮБЫЕ обещания народу, лишь бы добраться к вожделенному "корыту". А вот со вторыми несколько сложнее - ведь одного наличия желания изменить Систему - мало, надо бы еще и понимать, ЧТО оно такое, а также разобраться, ГДЕ находятся истинные "корни зла". Увы, этими вопросами, судя по всему, никто среди "оранжевых" не занимался, а пошли по обычному пути "рассуждений", считая, что "корень зла" - это какие-то КОНКРЕТНЫЕ люди. В том смысле, что вот уберем того-то или того-то, и все у нас наладится (ага, наладится, с чего бы вдруг?).

Именно этой причиной, т.е. постоянным переходом на личности (теперь уже друг друга), объясняется и непрекращавшаяся ни на минуту грызня в стане "оранжевых". Увы, но и сейчас большинство людей "рассуждает" примерно так же, делая виновником "торжества" Януковича и Ко, а те, в свою очередь, винят "папередников", и т.д. Но ведь нынешняя ситуация настолько похожа на ситуацию 2004-го года, что нужно быть трижды слепым, чтоб не видеть аналогий!? Мы что, все такие слепые? Или все такие тупые? Или все - мазохисты, никак не могущие удовлетворить свою похоть одними и теми же граблями? Или в чем еще дело? Почему мало кто пытается задуматься над тем, что люди у власти вроде бы меняются, но жить в стране становится все хуже и хуже???

Кто из читающих эти строки может сказать, что в материале "http://vocv.at.ua/news/sistema_diagnoz_recept/2011-11-10-93" (http://vocv.at.ua/news/sistema_diagnoz_recept/2011-11-10-93) имеются какие-то расхождения с реальными фактами из нашей жизни? Если есть, что сказать,- говорите. Но если нечего сказать, то давайте прекратим морщить "умный" лоб и не будем более заниматься словоблудием, а начнем реализовывать то, что следует из ОБЪЕКТИВНОГО анализа состояния нашего общества. В сам этот анализ вряд ли можно что-то еще добавить, но вот в "рецепт" - несомненно можно, и не только можно, но и нужно. Единственное условие - ОБЪЕКТИВНАЯ обусловленность этих изменений или добавлений. Посмотреть проект "рецепта" можно или здесь - http://vocv.at.ua/load/0-0-0-54-20 (украинский), или здесь - http://vocv.at.ua/load/0-0-0-57-20 (русский).

Особое внимание прошу обратить на последние страницы этих документов, где приведены предложения по новым "правилам игры", т.е. по системообразующим законам - закону о референдумах и закону о выборах в Украине. Именно эти два закона - ОСНОВА ОСНОВ, которые определяют наличие или отсутствие равноправия между двумя основными элементами механизма самоуправления социумом (система власти - один из них, а все население - другой):

а) при наличии полного равноправия (баланса) почва для появления новых рыгов или чего-то подобного просто исчезнет;
б) при отсутствии этого равноправия (баланса) и перекосе в сторону интересов власти, но в ущерб интересам граждан (это есть сейчас), такая почва будет существовать и порождать все новых "кучмистов" или "рыгов";
в) при отсутствии равноправия и перекосе в сторону интересов граждан, но в ущерб интересам власти (гипотетическая ситуация), общество перестанет быть управляемым и неминуемо развалится.

Упреждая неизбежное недопонимание и скоропалительные "выводы", хочу сразу же сказать следующее:

1. причины того, что наши "выборы" многие люди (и справедливо!) считают "выборами без выбора", подробно рассмотрены в http://vocv.at.ua/news/vibori_j_logika/2012-03-02-119;

2. я НЕ веду речь о создании каких-то "комиссий", которые будут ставить "оценки" будущим кандидатам во власть - речь идет лишь о том, что у народа должен быть ПОЛНЫЙ доступ к ОБЪЕКТИВНОЙ (т.е. документально подтвержденной и проверяемой) информации о каждом из кандидатов (подробнее в http://vocv.at.ua/news/a_sudi_kto_voproshajut_te_kto_vidit_sudjami_lish_samikh_sebja/2011-12-16-102), т.е. роль "комиссий" должна принадлежать исключительно народу, но исполнять эту роль эффективно он сможет лишь при наличии как объективной информации о кандидатах, так и доступа всех желающих к этой информации - ни того, ни другого, у нас сейчас НЕТ;

3. еще одним крайне важным моментом является то, что ответственность людей, желающих стать властью, должна иметь место не только ПОСЛЕ их избрания во власть (т.н. постответственность, т.е. сначала проступок, а уж затем - ответственность за него), но и ДО такого избрания (т.н. предответственность, т.е. ответственность уже на стадии подготовки проступка), см. по предыдущей ссылке;

4. партии как таковые - позавчерашний день, ЛЮБЫЕ, с любыми идеологиями "групп по интересам" - они по определению НЕСПОСОБНЫ решать проблемы ВСЕГО общества, но зато способны на насилие (хоть физическое, хоть моральное, хоть идеологическое - все это все равно насилие) и распространение безответственности (ответственность не может быть коллективной, а вот персональной - да, и только так), подробнее - в http://vocv.at.ua/news/o_sistemnom_myshlenii_11/2012-06-13-148;

5. подавляющее большинство возможных ваших вопросов УЖЕ имеет свои ответы на страницах сайта http://vocv.at.ua/ , поэтому не обессудьте, если я за недостатком времени на ИНДИВИДУАЛЬНЫЕ разъяснения понадеюсь на вашу НЕ лень поискать инфу на сайте вместо того, чтобы обвинять меня в невнимании лично к кому-то - давайте уважать друг друга и ценить время не только свое, но и чужое.

Итак, делайте свой выбор, граждане, НАСТОЯЩИЙ выбор - между сегодня и завтра!

Автор: Витал_Д 06.11.2012, 07:41

Неможливо не погодитися з заявами щодо масових фальсифікацій, які супроводжували останні "вибори" від самого прийняття закону про "вибори" й аж до сьогодні, коли ЦВК все ще "рахує" (правильніше б сказати "перераховує в деяких інтересах") голоси виборців. Неможливо тому, що факти - річ вперта і лізе в очі, навіть якщо їх і закрити. То що тепер?

"Опозиція" пропонує оголосити "вибори" недійсними, начебто готова відмовитися від своїх мандатів та піти на повторні "вибори". Але! Найголовніше запитання серед тих, що виникають у зв'язку з такою пропозицією, є таким: "за ЯКИМ законом проводити повторні вибори?". Можливих варіантів відповідей - лише два: або за тим самим, що є сьогодні, або за якимось іншим. Якщо за тим самим, то він, по-перше, не передбачає проведення повторних виборів у разі масової відмови від мандатів. По-друге, якщо те, що відбулося 28-го жовтня, сталося саме завдяки ТАКОМу закону, то який сенс проводити ще одну "гру" за тими самими "правилами"? Хіба фальсифікації кудись зникнуть? З чого б це? Отже, росхитати човна ТАКІ повторні вибори, мабуть, зможуть, але хіба це потрібно народу? Отже, якщо керуватися саме інтересами народу, а не когось, хто хотів би встановити в Україні жорстку диктатуру (розхитування човна до цього й веде), то немає жодного сенсу в повторних виборах, якщо проводити їх за нинішнім законом.

Таким чином, на наше запитання лишається лише другий варіант відповіді - повторні вибори потрібно проводити за якимось ІНШИМ законом. Але, стоп,- за ЯКИМ? За законом 2007-го року? А чому саме за ним? Чіткої відповіді, та й взагалі будь-якої відповіді, на це запитання ніхто поки що не дає, навіть і ті, хто пропагує саме таке "рішення" ("Спільна справа", наприклад). Можна, звісно, підозрювати агітаторів закону 2007-го року в чому завгодно, але один аргумент проти такого "рішення" є беззаперечним. Полягає той аргумент в тому, що "вибори" цілком за партійними списками - шлях до ще більшої БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТІ влади. Скільки можна повторювати, що відповідальність може бути (й буває) лише ПЕРСОНАЛЬНОЮ? Друге запитання щодо такого "рішення" (тобто повторні вибори на основі закону від 2007-го року) стосується того, що він НЕ Є чинним на сьогодні, а отже - ХТО поверне йому чинність? Нинішня Верховна Рада? Угу, розігналася...

Отже, бачимо, що й другий варіант відповіді, начебто, не підходить. А якщо точніше, то не підходять варіації цього варіанту, пов'язані з будь-яким законом з тих, що їх приймала Верховна Рада. Не підходять (об'єктивно!) тому, що системоутворюючий закон (закон про вибори) кожного разу приймала не вся спільнота людей, які й утворюють нашу Систему, а лише невеличка купка можновладців, які, звісно, завдяки закону про вибори намагаються знову й знову опинятися при владі! Хтось може щось заперечити, не белькочучи щось нерозбірливе?

Якщо так, то вихід з тієї ситуації, яка в нас на сьогодні склалася, з того глухого кутка, куди нас всіх запхало невгамовне бажання влади завжди залишатися у влади, є. Є такий вихід! Цей вихід полягає в негайному проведенні референдуму, на який потрібно б було винести щось на кшталт наступного:

1. Чи підтримуєте Ви механізми проведення всенародних референдумів в Україні та нової виборчої системи України, проекти яких опубліковано в № 123 газети “Якась газета” від 01.01.13 р.?

2. Чи вважаєте Ви за необхідне призупинити дію Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми в Україні” № 1286-ХІІ від 03.07.91 р., а також дію ст.ст. 72, 77, 80, 81, 90, 92, 103, 106, 156 та розділу ХІІІ діючої нині Конституції України?

3. Чи вважаєте Ви за необхідне призупинити дію Законів України “Про вибори Президента України” № 474-XIV від 05.03.99 р., “Про вибори народних депутатів України” № 4061-VI від 17.11.11 р. та “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” № 2487-VI від 10.07.10 р.?

4. Чи вважаєте Ви за необхідне висловити недовіру діючому нині Президенту України, народним депутатам України, депутатам місцевих рад та депутатам Верховної Ради Автономної республіки Крим й обрати нових Президента, народних депутатів України, депутатів місцевих рад та депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим у відповідності до нової виборчої системи України?

5. Чи підтримуєте Ви оголошення про те, що всі без виключення органи та структури нині діючої влади є тимчасово виконуючими свої обов'язки, неоперативні рішення якої є недійсними й виконанню не підлягають, а оперативні рішення є дійсними лише в випадку непротиріччя їх нині діючому законодавству та їх публікації у відповідних ЗМІ не пізніше 36 годин з моменту їх прийняття?



Якщо наша так звана опозиція хоча б трохи зацікавлена не лише у власному потраплянні до влади, але й переймається інтересами народу та Держави, то вона б:

- повинна припинити розмови щодо складання мандатів (повторні вибори все одно нічого не дадуть за нині діючих умов),
- домагатися будь-якими законними шляхами виявлення фактів фальсифікацій не лише в "проблемних" округах, а й по всій Україні,
- за наявності таких фактів домагатися притягнення винних до кримінальної відповідальності,
- у відповідних округах - перевиборів під подвійним контролем громадськості,
- й нарешті - невідкладно підготувати самим та/або запропонувати будь-кому підготовку нових законів про референдуми та про вибори в Україні,
- після того - разом з громадськістю підготувати та провести референдум з наведених вище питань і
- всеосяжні вибори всієї представницької влади на НОВІЙ основі, яка обов'язково повинна забезпечувати надання кандидатами ОБ'ЄКТИВНОЇ інформації про себе, а також - доступність цієї інформації усім бажаючим її подивитися.


Оце й буде вихід - легітимний та беззаперечний. Все інше - ГРА.

http://vocv.at.ua/news/sistema_diagnoz_recept/2011-11-10-93


Автор: Домогосподарка 09.04.2013, 08:57

[quote name='Витал_Д' date='09.05.2012, 14:00' post='115815']

Ломать ИЛИ строить? Ломать И строить!


Таким образом, выход — в проведении народом СВОЕГО, а не по канонам узурпаторов, референдума, а после него — всеобщих выборов новой власти, однако по правилам, принятым на референдуме. Это — реально, невзирая на обязательное сопротивление корытолюбцев, ибо соответствует НЕОТЪЕМЛЕМОМУ праву народа самому решать свою судьбу.
Итак, приходим к очевидному выводу - если мы хотим жить в «стране своей мечты», то должны «ломать» любые действия Системы, направленные против народа, И (одновременно!) «строить» заново те элементы Системы, которые нам нужны, но «прихватизированы» самозванцами. Подчеркиваю — И! Ломать И строить!

Вітал Д, я зустріла інформацію, що готується ряд законороектів про доповнення закону про референдум, які захистять і зміцнять правління...Якщо влада вже готує підгрунття для проведення референдуму, то чому б не скористатися можливістю- внести ще і запропоновані Вами питання до референдуму, зібравши потрібну кількість підписів? Простіть мій спрощений підхід до вирішення проблеми, з точки зору домогосподарки smile.gif.

Автор: Витал_Д 09.04.2013, 22:21

Цитата(Домогосподарка @ 09.04.2013, 09:57) *
Вітал Д, я зустріла інформацію, що готується ряд законороектів про доповнення закону про референдум, які захистять і зміцнять правління...Якщо влада вже готує підгрунття для проведення референдуму, то чому б не скористатися можливістю- внести ще і запропоновані Вами питання до референдуму, зібравши потрібну кількість підписів? Простіть мій спрощений підхід до вирішення проблеми, з точки зору домогосподарки smile.gif.

Так, у листопаді 2012-го року ВРУ прийняла новий закон про референдуми, який має як плюси, так і мінуси, відносно попередньої редакції закону. На сьогодні з'являється все більше й більше інформації щодо, начебто, підготовки влади (зокрема ЦВК) до проведення десь наприкінці літа поточного року референдуму з поки що невідомих питань (хоча здогадки деякі є, але то таке). У зв'язку з такою підготовкою начебто й деякі зміни до ухваленого торік закону готуються, але що саме - також невідомо. Таким чином, чуток поки що багато, а от конкретики ... поки що ніякої. Все це спонукає, звісно, до певних роздумів, але поки що вони на рівні "вилами по воді", десь так.

У будь-якому випадку влада (ані ця, ані навіть якщо опозиція опиниться у владі) не піде на те, щоб внести у форми для голосування запропоновані мною питання, бо вони є смерть для неї. При чому не просто для ЦІЄЇ влади, а взагалі для БУДЬ-ЯКОЇ влади, якщо вона утворюється таким само неправедним чином, що й усі наші влади на протязі усіх останніх 22 років. Це є цілком прогнозовано, а тому мною пропонується (народу, не владі) одночасно та паралельно два шляхи підготовки до референдуму - один згідно із владним законом, а другий - згідно з власним проектом закону, який потім і затвердити на самому ж референдумі. Ось так, коротенько. Дякую Вам. smile.gif

Автор: Витал_Д 18.05.2013, 14:41

О революции и ... революции



Ну никак не удается мне понять, почему многие люди верят в то, что сейчас только революция может нам помочь, хотя на самом деле ТАКОЙ путь (через революцию прямо сейчас) — путь в никуда, в лучшем случае. Почему я так считаю (более того, уверен в этом)?

Давайте представим себе, что когда-то, волею судьбы, мы оказались на узкой дороге, или даже тропе, сидя в тесной машине с неисправной коробкой передач (отсутствует задний ход, ибо история может течь лишь в одном направлении - вперед). Поначалу, оказавшись на ней, мы и понятия не имели, откуда и куда она идет, эта тропа, а потому выбрали более легкий путь — сверху вниз. Только сейчас мы начинаем понимать, что светлый дворец — вверху, сзади нас, а мы от него удаляемся, да еще и с ускорением. Зато пропасть — впереди и внизу, и именно к ней мы и катимся. Что нам делать в такой ситуации?

На секунду прервемся, чтобы внести некоторую ясность в понятия. Итак, что такое «революция»? Это слово — еще одно подтверждение бедности лексики, поскольку имеет несколько значений.

Одно из них — скачкообразное изменение состояния чего-либо. Заметьте, что конечное состояние вовсе не обязательно должно быть лучшим (или более прогрессивным), нежели исходное, главное - резкость перехода от одного к другому. Взрыв сверхновой (смерть звезды) — революция. И рождение новой звезды из сгустка материи — тоже революция. Можно ли радоваться ЛЮБОЙ революции? Очевидно, нет, поскольку она может и к гибели привести. С одной стороны, следует стремиться к ней, если конечное состояние ГАРАНТИРОВАННО более соответствует нашим интересам, чем состояние исходное. А с другой стороны, следует отказаться от любых революций, если они столь же уверенно приведут нас к еще более худшему состоянию, чем было вначале.

Второе значение слова «революция», наиболее часто применяемое в нашем обществе, подразумевает силовое (и именно такое) изменение состояния чего-либо, в нашем случае — общества и государства в целом. Здесь, как видим, также не идет речь о том, в какую сторону изменяется это состояние, главное, что изменяется оно при помощи грубой силы, что обязательно сопровождается жертвами, и чаще — совершенно невинными. Не знаю, как вы, но лично я — категорически против таких революций, независимо от того, чем они закончатся. А если еще и учесть то, что грубой силой добрые дела не делаются, то тем более против.

Из всего сказанного следует простой вывод — революция может и должна приветствоваться, если она предусматривает скачок в сторону РАЗВИТИЯ и не сопровождается при этом насилием и жертвами (впрочем, наличие последних вряд ли вообще совместимо с понятием «развитие»), а все остальные варианты должны быть исключены из рассмотрения вообще.

Возвращаясь к нам на нашей тропе, что мы можем сказать о желательности или нежелательности революции (прыжка, скачка), имея в виду то, что двигаться (и прыгать, в том числе) мы можем лишь в одну сторону - вперед? Очевидно, что, будучи в нашей ситуации, если мы прыгнем, то только еще более приблизимся к пропасти. Вы этого хотите? Я — нет. А что же делать?

Притормозить, вот что надо делать. Притормозить, аккуратно развернуться на 180 градусов, а затем — вперед, но теперь уже — прочь от пропасти. И вот сейчас революция крайне была бы полезна (в первом значении этого слова), поскольку прыжок вперед в ТАКОЙ ситуации означал бы наверстывание упущенных нами времени и возможностей. Но даже и просто движение пешком в ЭТОМ направлении (вверх) будет обозначать развитие, но не революционным, а эволюционным путем, что все равно гораздо лучше и перспективнее, чем нынешняя деволюция.

Предлагаемый мною путь — как раз и есть разворот на 180 градусов. Образно это можно представить себе как нашу высадку из автомобиля, в котором мы катимся сейчас, и начало нашего движения в противоположную сторону, сначала пешком, а затем и прыжками («революции», но - в первом значении этого слова). Это, как вы понимаете (надеюсь), нечто более сложное и важное по своим последствиям, чем любая революция, и уж тем более - революция по пути в пропасть.

А вот предложения «революционеров» (посмотрите еще раз второе значение слова «революция») - суть прыжок в пропасть, ибо никакого разворота не предполагают, и даже не заикаются о нем. Отсюда — сплошной поток демагогии и лжи, увиливание от задаваемых им вопросов, включая даже самые элементарные,.. технологии НЛП «рулят», одним словом. Почему? Неужели не догадываетесь?

Так что, ваше дело, читатель, кому и во что верить, но помните о последствиях своего выбора, чтобы далее не сожалеть о роковой ошибке — поздно будет локти кусать.
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 09.06.2013, 14:58

"Водилой" может быть лишь профессионал... иначе - страшно. А "водилой" политическим?

Вот уж несколько лет наблюдаю и вижу:

1. В политику, в любом ее разумении, под каким угодно предлогом, лезут люди, не имеющие ни малейшего понятия об устройстве общества вообще и украинского в частности, о процессах, происходящих в социальных системах, о причинах, порождающих те или иные процессы, о законах ПРИРОДЫ, действующих внутри любой социальной системы, и т.д., и т.п.;

2. В политику, в любом ее разумении, под каким угодно предлогом, лезут люди, имеющие знания по всем или части перечисленных выше вопросов, но знания ошибочные уже в своей основе (типа Марксовых, например).

Первых - подавляющее большинство, вторых - значительно меньше.
С течением времени число вторых уменьшается, а первых - увеличивается.
При этом как первые, так и вторые, дружно утверждают, что ЛЮБЫМ ДЕЛОМ должны заниматься ПРОФЕССИОНАЛЫ.

Гм, в таком случае лично у меня возникает несколько вопросов:

А. можно ли назвать профессионалами тех, кто принадлежит хоть к первым, хоть ко вторым?
Б. если можно, то кого, в таком случае, следует называть непрофессионалами?
В. может быть, политика, в любом ее разумении, не является ДЕЛОМ? Тогда ЧЕМ она является?
Г. может быть, политика все же является делом, но ЭТО дело является исключением из правила и потому им может заниматься любой свинопас (т.е. непрофессионал в политике)?

И последнее. Не все, конечно, активные с рождения люди лезут в политику - большинство из них в нее не лезет, но активно "обсасывает" любые политические вопросы на самых различных виртуальных и реальных площадках типа форумов, митингов, круглых столов, и т.д. А что с этими людьми - морально ли с их стороны обсуждать то, в чем они либо понимают аж ни фига, либо понимают, но с позиций, к примеру, "беззаветно преданного делу коммунизма", то есть беспредельно однобоко и уже поэтому в корне неправильно? Где тут пролегает граница корректности? Где кончается самообман и где начинается обман?
------------

А кухарки все лезут и лезут... и потом ОНИ ЖЕ(!!!) и возмущаются - почему все у нас так плохо? Может быть, стоит собрать кухарок тридцать-сорок в полунеисправный автобус, да посадить за его баранку чемпиона-велогонщика (фаната шумахеровского тоже можно)... пусть их покатает, а? Может, тогда чего-то поймут? Или не поможет и это? А ЧТО поможет????????????????????????????

Автор: Витал_Д 14.06.2013, 22:05

"Ты и я, мы оба ... не правы, ох, не правы, и ах, как не правы..."

Нет, это не цитата из песни А.Пугачевой - это резюме к картинке ниже. В прочих комментариях к этой иллюстрации необходимости пока не вижу. А вы?



ph34r.gif

Автор: Витал_Д 30.06.2013, 20:37

После нескольких моих статей о том, какие мы все из себя субъективные, так и хочется спросить у автора - а как же мы живем-то? Как мы вообще умудряемся жить?

Размышляя над тем, как можно было бы ответить на данные вопросы, я вот о чем подумал - а ведь что такое наша жизнь, если не множество цепочек одного и того же вида: "получил проблему - поискал причину - устранил причину и проблему - получил проблему - поискал причину - устранил...". Эти цепочки сыпятся каждому из нас с самого первого дня после рождения, и до самого последнего дня сознательного бытия. Поначалу эти цепи (с переменным успехом) "рвут" наши родители, возможно, еще кто-то из близких. Затем включаемся мы сами. Наконец, то ли ближайшие родственники, то ли органы опеки, то ли седая с косой... берут на себя дальнейшую заботу о наших проблемах. Все правильно?

Проблемы, конечно, бывают самые разные - и по своей величине, и по значимости, и по источнику происхождения, и по последствиям, и т.д., и т.п. Если учитывать все это разнообразие, то никто и никогда в жизни, естественно, не сможет разобраться, где, что, и откуда. А с другой стороны, а зачем нужны такие подробности, если суть самой процедуры, которой пользуется каждый из нас, пытаясь решить какую-то проблему, не изменяется при изменении всего перечисленного? Гм, а ведь и правда, зачем, если такое усложнение к пониманию не добавляет, а убавляет?

Ну, а если незачем, то становится возможным изобразить самостоятельную часть жизни любого хомо сапиенса в виде несложного алгоритма. Вот он, прошу:




Хочется еще заметить, что разные человеки понасоздавали много разных песен о жизни, хороших и не очень... всяких. Меньше песен - о рождении. Совсем мало - о смерти. А вот по вопросу решения проблем, отображенному на приведенном рисунке, что-то и вообще не могу ничего припомнить... Есть такие?

А пока почему-то мне приспичило сопроводить этот пост вещицей "Знаешь, так хочется жить" в исполнении группы "Рождество". Внимайте и поразмышляйте над рисунком... точнее, над тем, что на нем изображено. smile.gif

http://www.youtube.com/watch?v=lAWCiO9NZeA

Автор: Витал_Д 06.07.2013, 00:16

Даже не знаю, что еще тут нужно пояснять...




Автор: Витал_Д 12.07.2013, 11:02

Итак, сейчас мы имеем нечто вроде этого (бросьте в меня камень, если обнаружите, что я что-то неправильно тут изобразил):




Крутимся и крутимся, по красному ЗАМКНУТОМУ кругу, непрерывно деградируя... Что будет нашим финишем? Или все же не будем ждать его наступления? Но тогда чего мы хотели бы ВЗАМЕН тому, что имеем сейчас?

Наверное, что-то типа такого нам бы хотелось:




Странно,- кто-то скажет — все, вроде бы, одинаково, но почему-то поменялся цвет с красного на зеленый («деградация» на «развитие»), да еще содержимое нижних прямоугольников, в которых приведены РЕЗУЛЬТАТЫ деятельности органов власти, стало привлекательным, и … все, все остальное — один в один на ОБЕИХ картинках. В чем же дело? ПОЧЕМУ? Что надо сделать, чтобы красное стало зеленым?

Тут я сделаю паузу, предоставляя вам возможность самим задуматься над этим вопросом. Кроме того, на сайте http://vocv.at.ua/ давно имеются все ответы на все эти вопросы. Так что, до встречи через одну-две недели.

Автор: Витал_Д 13.07.2013, 13:59

Кавалерия VS танки … а че, не впервой


По ссылке http://www.facebook.com/groups/284391731689001/permalink/357779257683581/ лежит материал, состоящий из последовательности вопросов, посвященных текущему состоянию нашего общества, его проблемам, поиску решения, и т.п. Вопросы более чем резонны, ведь совсем не зря существует выражение "обезьяна с гранатой", ибо оно подчеркивает важность РАЗУМА, чем и отличается (должен отличаться) человек от обезьяны (жирные вопросы по этому поводу оставим далеко за скобками, надеясь все же на присутствие разума у нас - граждан Украины 21-го века).



Так вот вопросы... Первый тревожный звоночек состоит в том, что при наличии довольно большого числа людей, НЕ стесняющихся призывать к каким-то активным действиям (чаще всего в духе «ломай-круши» без даже намека на следующий день), непропорционально мало среди них тех, кто отважился дать ответы на приведенные вопросы. Это означает, что многие из них либо НЕ ЗНАЮТ ответов (и это уже плохо, так как глупо куда-то звать, не имея представления, куда), либо НЕ СЧИТАЮТ НУЖНЫМ разбираться в "тонкостях" (эта позиция объективно еще хуже, так как свидетельствует не просто о глупости, а об УПОРСТВЕ в глупости). И при этом, как говорят, кто-то собирается решать какие-то проблемы... м-да.

Второй тревожный звоночек тоже имеется, к сожалению. Дело в том, что пару человек все же нашлось таких, кто проявил смелость и ответил на поставленные 14 вопросов. В чем же "звоночек"? Давайте посмотрим на сами вопросы и ответы на них - буквально на первые три. Итак:

1. существуют ли в нынешнем украинском (имеется в виду Украина как страна) обществе какие-либо проблемы, которые можно назвать СИСТЕМНЫМИ?
Ответы (от двух человек):
"1 – да;" и
"1. Да, однозначно".

2. если существуют такие проблемы, то сформулируйте их и укажите основания, позволившие вам сказать «да» в ответ на вопрос п.1;
Ответы:
"2 – сама власть захвачена шулерами манипулирующими сознанием народа, при этом обогащающимися за счет Украины, от чего изначально выстраивается система управления антинародная и антигосударственная в своей сути;" и
"2. Система управления и взаимодействия".

3. укажите причины существования указанных вами проблем и покажите, как именно вы нашли эти причины;
Ответы:
"3 – доверчивость людей на этапе внедрения идиотствующих вводных на основные вопросы хозяйствования, независимости. Увидел их, наблюдая за происходящим и делая анализ ситуации. При этом дополнял свои выводы общением с людьми так же занимающимися этим и понимающими суть происходящего;" и
"3. Непонимание основ управленческого труда, ориентация на личную выгоду, а не достижение выгоды общественной и, как результат создание напряженности во многих жизненных сферах".

Как видим, оба ответивших без малейших колебаний заявляют о том, что наше общество имеет проблемы СИСТЕМНОГО уровня, то есть такие проблемы, которые помимо своей глобальности имеют еще и свойство НЕрешаемости при помощи НЕсистемных методов и подходов - наверное, все об этом слышали и знают (хотя мало кто понимает). И что дальше? А дальше, уже в ответах на 2-й и 3-й вопросы, этих самых системных подходов и методов и близко нет, и даже намека на них нет - чистая субъективность и голословность!? То же самое (полное отсутствие системности) присутствует во ВСЕХ ответах на ВСЕ вопросы, хотя оба отвечавших заявляют о СИСТЕМНЫХ проблемах! Более того, один из них пишет далее (цитирую):

"я не позиционировал себя как системщик НИКОГДА. Мне это не совсем интересно. Поэтому свои выводы в данной дискуссии я делаю чисто субъективно". За откровенность спасибо, конечно, но:

1. мы вообще-то КАК собрались решать наши СИСТЕМНЫЕ проблемы? Рогатками вооружимся, быть может? И вот с рогатками, на лошадях, с гиками и криками «даешь!», помчимся СМЕЛО, хоть и БЕЗДУМНО, на танки СИСТЕМНЫХ проблем? Или же ничего решать на САМОМ ДЕЛЕ никто и не собирался?

2. если у кого-то НЕТ не только необходимых знаний и понимания проблем и их причин, но даже и желание освоить то и другое ОТСУТСТВУЕТ, то на каком основании он делает какие-то заявления о выводах, полученных "системщиками", то есть теми, кто хоть немного "соображает" в этих вопросах? Разве такое поведение не похоже на суждения слона о балете (мягко говоря)?


ЗЫ. Итак, с одной стороны, имеем: СИСТЕМНЫЕ проблемы - "да, однозначно". С другой (еще цитата) - "в любом случае считал и считать буду что нынешнюю ситуацию в Украине спасти может только хунта". И последний штрих (цитата): "Лично мне это скучно, так глубоко копать и разбираться". Вот так - проблемы имеем СИСТЕМНЫЕ, а "глубоко копать и разбираться" в них - СКУЧНО!? А раз «скучно», то нужна... «хунта». Все «просто» и «понятно»... «мыслители», блин...

Вот это и есть то, ПОЧЕМУ мы заслуживаем именно ТАКУЮ власть, какая у нас есть. Кулаками махать надо, говорите? Хунта вам нужна? А мозги — НЕ НУЖНЫ? СКУЧНО вам с ними?Так будет вам и хунта, и кулаки, и много чего еще, но — НА ВАШИ же головы...
--------------------
http://vocv.at.ua/
http://vocv.at.ua/
.

Автор: Витал_Д 15.07.2013, 20:39

Чтобы из детей вырастали ЛЮДИ, а не подонки, у них должны быть такие родители + воспитатели + учителя, которые сами являются ЛЮДЬМИ, а не подонками. ЛЮДИ могут тянуть детей только вперед - к ЛЮДЯМ. Подонки, наоборот, могут тянуть детей только назад - к подонкам.

Аналогично: если мы хотим, чтобы члены нашего общества - все мы - развивались, а не деградировали, то руководство нашим обществом должно осуществляться только теми людьми, которые являются лучшими из нас В ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ.
---

Очевидно, так ДОЛЖНО БЫТЬ. Но на самом деле у нас все НАОБОРОТ - обществом руководят люди, которые являются НАИХУДШИМИ из нас. ДЕЙСТВИТЕЛЬНО худшими, а не по мнению кого бы то ни было. Как они туда попали? Это мы их туда выбрали? Но если так, то либо с нашими выборами что-то ненормальное, либо мы - полные идиоты, либо все это вместе...
---

Может быть, кто-то это видит, понимает, и пытается исправить? Например, законодательные барьеры какие-то... Что ж, заглянем на сайт Верховной Рады Украины, пороемся в законопроектах, посвященных вопросам выборов, в надежде, что срели них есть хоть один такой, в котором написано: "дебилам с IQ меньше 20 регистрироваться кандидатами на выборах - низзя!". Ну или что-то типа такого... Порылись, нашли 25 законопроектов по разным вопросам, но ничего интересного для нас - нет ( http://goo.gl/9P8FF ).

А вот еще МинЮст решил чего-то там на эту (на эту?) тему улучшить: http://www.minjust.gov.ua/file/26526 . Зашел, скачал, почитал... выбросил - ничего и близко нет там такого, о чем речь веду с самого начала. СЛУЧАЙНО?


Автор: Витал_Д 20.07.2013, 18:25

Сон вот приснился... вроде бы...

Казино. Подпольное, легальное — неважно.
Стол, обитый бархатом.
Карты, несколько колод.
На некоторых пометка: «с крапой».
На других: «тузы в дубле».
На третьих: «админ в курсе»...
В полуметре от стола — зазывала. Прохожих агитирует: «наши правила позволяют вам выигрывать... у нас! Выиграйте лучшую жизнь... себе, идите... к нам!»...
Чуть далее — небольшая кучка людей. Считают какую-то мелочь. Ага, складываются.
Вот уже кто-то идет от них в сторону стола.

«Я сыграю» - говорит.
«Вы ведь знаете, что наши правила могут меняться по ходу игры?» - спрашивают у него.
«Все знают, и я тоже, конечно» - отвечает.
«Вы согласны?»
«Нет, не согласен.»
«А зачем пришли?»
«Мне народ поверил, что я могу у вас выиграть, и помогу ему с лучшей жизнью.»
«Хи-хи, вот как? Но вы же не согласны?!»
«Ну да, но мы же можем договориться? Или нет? Тогда я не играю, а иду бузить... с народом вместе - он мне верит. Ну так что?»
«Гм, что ж, хорошо. Но вы обещаете, что поможете нам не дать народу выйти за рамки... нашего приличия?»
«Конечно, если вы поможете мне иногда все же выигрывать... у вас, как вы и обещаете.»
«Ок, договорились...»

Сижу вот теперь голову ломаю — что это было? Сон, не сон? Что?


Автор: Iehbr 20.07.2013, 21:07

Ошибки в блок-схеме.
Общество - такого понятия в построении нет, это из философии не о чём и не про что. Общество-система социальных отношений.
Система власти (государство) - абсолютно неправильно. Власть - народ, Страна - народ и его территория, государство - система управления страной, ничего общего с властью или как они любят так себя называть нет. У Страны может быть и другая система управления, а может и вообще не быть никакой, а может быть под другим государством (в составе федерации один пример такого). То что в Конституции написано не справедливо, там их представителями власти кравчук нарисовал для себя, чиновник даже на уровне премьера всего лишь рабочий.
Пока каждый себе не уяснит что государство никому не надо, рабы будут считать это естественно.

Автор: Витал_Д 22.07.2013, 08:33

Цитата(Iehbr @ 20.07.2013, 22:07) *
Ошибки в блок-схеме.
Общество - такого понятия в построении нет, это из философии не о чём и не про что. Общество-система социальных отношений.
Система власти (государство) - абсолютно неправильно. Власть - народ, Страна - народ и его территория, государство - система управления страной, ничего общего с властью или как они любят так себя называть нет. У Страны может быть и другая система управления, а может и вообще не быть никакой, а может быть под другим государством (в составе федерации один пример такого). То что в Конституции написано не справедливо, там их представителями власти кравчук нарисовал для себя, чиновник даже на уровне премьера всего лишь рабочий.
Пока каждый себе не уяснит что государство никому не надо, рабы будут считать это естественно.

Специально для вас:

http://www.youtube.com/watch?v=Lb8NFIICUzc

Если вы считаете, что именно ВАША (субъективная, следовательно!) точка зрения совпадает с истиной (которая одна на всех), то будьте добры приводить аргументы в поддержку такого мнения. Аргументы, естественно, не могут быть просто вашим (таким же субъективным) мнением. Ок?



Автор: Витал_Д 26.07.2013, 11:47

Некоторое время назад, считая, что любые необдуманные действия могут принести лишь вред, я обратился (см. «http://vocv.at.ua/news/voprosy_voprosy/2012-07-25-160», «http://vocv.at.ua/news/nachebto_likarjam/2012-01-28-110»,..) ко всем, кто призывает других людей к каким-либо действиям, с предложением подойти к своей деятельности более ответственно. Под этим имелась в виду необходимость наличия у зазывал глубоко продуманных предложений, а не просто призывов типа «давайте трясти пальму, пока банан не упадет».

В принципе, материал «http://vocv.at.ua/news/voprosy_voprosy/2012-07-25-160», содержащий в себе серию более чем правомерных вопросов, не предусматривает, чтобы кто-то давал на них публичные ответы, но ко мне поступило довольно много предложений обнародовать СВОИ ответы на те же самые вопросы. И хотя все эти ответы давным-давно имеются (хотя бы на том же сайте http://vocv.at.ua/ ), но они разбросаны по разным его страницам, а это и не удобно, и не стимулирует желание их разыскивать, с чем, конечно, не поспоришь. Ну что же, поскольку спрос есть, значит, надо и предложение делать...

http://vocv.at.ua/news/u_menja_est_otvety_na_vashi_i_moi_voprosy_ch_1_ja/2013-07-25-249:
http://vocv.at.ua/news/u_menja_est_otvety_na_vashi_i_moi_voprosy_ch_1_ja/2013-07-25-249

http://vocv.at.ua/news/u_menja_est_otvety_na_vashi_i_moi_voprosy_ch_2_ja/2013-07-26-250:
http://vocv.at.ua/news/u_menja_est_otvety_na_vashi_i_moi_voprosy_ch_2_ja/2013-07-26-250

Автор: Витал_Д 19.08.2013, 20:26

До мене звернулися з таким:

"За конституційні права Народу і нову державу.
1. Щоб збудувати нову державу, потрібна нова конституція.
2. Щоб отримати нову конституцію, потрібен референдум.
3. Щоб коректно провести референдум, потрібно контролювати виборчі дільниці.
4. Щоб контролювати виборчі дільниці, потрібне відкрите голосування з паралельним підрахунком голосів.
Мабуть десь так.
"
---

Відповідаю:

1. Ні, це не так, а підтвердженням хибності такої думки є той факт, що сучасний світ знає держави, які взагалі не мають й ніколи не мали конституцій, але живуть... й доволі непогано живуть. Головним, насправді, є не форма, тобто не наявність чи відсутність конституції як такої, але зміст, тобто чітка й завершена відповідь на запитання - що є держава у принципі й чи потрібна нам будь-яка НОВА держава, якщо вона нічим не буде кращою від вже існуючої? Якщо поміркувати, то держава - це система органів влади, утворювана незалежним від інших держав народом як власний механізм самокерування, головною метою якого повинні бути виживання та розвиток суспільства й усіх його членів навіть за наявності несприятливих зовнішніх умов. Оскільки мова йде про САМОкерування, то створення держави, тобто власних органів влади, може йти переважно за рахунок ВЛАСНИХ ресурсів, у тому числі й людських. А з цього випливає найперша проблема для того народу, який вирішив створити власну державу,- вироблення, прийняття, виконання, та контроль за дотриманням ПРАВИЛ ФОРМУВАННЯ органів влади, які й складають, власне, державу. Складність тут полягає у наступному. З одного боку, органи влади повинні мати дуже широкі повноваження, аби ефективно виконувати свої завдання. Але з іншого боку, люди, з яких складаються ці органи влади, одночасно є членами ТОГО САМОГО суспільства, керування яким вони ж самі й здійснюють, а отже, ці люди постійно перебувають під шаленим тиском з боку спокуси... спокуси скористатися своїм становищем (перебування у владі), аби щось вигадати собі особисто (тобто мати щось таке, чого не мають й не можуть мати інші члени суспільства, бо у владі не перебувають). Якщо правила формування органів влади, що були прийняті народом (народом, а не самою ж владою!!!) та пов'язані з ними інші закони, не будуть мати ефективних засобів з нейтралізації вказаної спокуси, то рано чи пізно, але новоутворена держава буде узурпована окремими громадянами чи їх групами. Обов'язково.

2. Так, референдум потрібен, але на даному етапі - не з приводу конституції, але з приводу основних засад формування держави (див. п.1).

3. Так, безперечно. Але у тому разі, якщо це виявиться занадто складним, чи затратним, чи неефективним, то є сенс створити свої дільниці, наприклад, мобільні (що дозволить у десятки разів скоротити суми необхідних витрат на їх організацію й утримання).

4. Так, безперечно. Або (особливо у разі організації власних дільниць) голосування через Інтернет, щоб кожний голос одночасно враховувся різними серверами, незалежними один від одного, а результати підрахунків з усіх серверів постійно й одночасно відображалися кому завгодно й де завгодно,- це просто унеможливить махінації з голосами (намагання зламати якийсь сервер та внести в нього "корективи" не будуть мати сенсу в цьому разі).

PS. Конституція, якщо ми бажаємо, щоб вона ВИКОНУВАЛАСЯ та не змінювалася кожні декілька років (під кожну нову владу кожною новою владою) повинна прийматися ОСТАННЬОЮ серед усіх потрібних державоутворюючих законів. Вона повинна бути надзвичайно продуманою, збалансованою, повинна об'єднувати інші закони, у т.ч. й згадані тут, в одне ціле, тобто в Систему. Такі речі швидко не робляться, але деякий час без неї прожити також можна, що підтверджується наявним світовим досвідом.

Автор: Витал_Д 03.10.2013, 19:30

Начну с заявления: главными причинами того, что мы, граждане Украины, топали-топали, да и докатились до жизни такой, являются вот такие факты:

1. наша «элита», которая, собственно говоря, и ведет нас, и довела нас, отличается от «пересичного» украинца тем, что в основном состоит из людей более брехливых, чем он. Но более наглых. Правда, менее умных. Зато более хватких. Патриотов на словах. Но любящих себя на деле. Ну и так далее. Плохая «элита», считаете? Зато именно она сочиняет, и блюдет, и охраняет ... правила, о которых идет речь в причине 2-й:

2. любые наши «выборы» проводятся, конечно, не абы как, а строго по правилам. Правила пишет наша «элита», чтоб мы тут свои мозги не «плавили». Поэтому любые наши «выборы», проводимые по этим правилам, совершенно законно приводят к укреплению и процветанию «элиты», о которой идет речь в причине 1-й.

Почему-то так мне кажется, что это заявление может вызвать неприятие, а то и возражения, а может быть и критику, только у двух групп людей — тех, кто что-то с этих пунктиков имеет для себя любимого, и тех, у кого «плавящиеся» мозги действительно приводят к раздвоению личности и потере ориентации в пространстве и времени. Уж извините, господа, но не вижу необходимости обращать на вас внимание.

Так вот, выход из нагрянувшей на нас ситуевины состоит, «элитными» словами говоря, в покращенни «элиты». Для кого-то — банально, а для кого-то — прискорбно, но другого ВЫХОДА — нету.

Есть такая притча. В одну деревню, совершенно изолированную от всего мира, поселились как-то 70 умных и 30 дураков. А в другую такую же деревню, наоборот, поселились 70 дураков и 30 умных. В каждой деревне прошли выборы, и большинство поставило во главе деревни своего человека. После этого прошел год или полтора, и всякие ученые со стороны решили посмотреть на то, как и чем живут эти деревни. Приехали они туда и видят: в первой деревне как жили 70 умных и 30 дураков, так и живут все те же 70 умных и 30 дураков, а вот вторая деревня сделала поездку ученых не напрасной — в ней теперь жили не 70 дураков и 30 умных, как поначалу, а целых 100 дураков! Пичалька, конечно, если со стороны смотреть... Но вот мне, скажем, лучше жилось бы все же в первой деревне, хотя наверняка тамошнее начальство время от времени заставляет граждан «плавить» их мозги — наверное, так надо, чтоб не стать дураками?

Но вернемся к нашим баранам... опа, к «элите» вернемся, я хотел сказать. Как говорит нам притча, а кое-кому это и без нее очень очевидно, средняя «элита» должна быть лучше, чем в среднем по деревне. Но лучше не по мнению самой «элиты», конечно — кто ж будет считать себя худшим? Но и не по мнению даже всей деревни — если дураки в большинстве, то кто для них лучший? Ото ж...

Так кто же может это сделать правильно — сказать, кто на самом деле лучше других, а кто — не лучше?

Тут я сделаю паузу, дабы дать возможность хотя бы тем одиночкам, которые ЛЮБЯТ думать, подумать и высказать свои соображения... ну живу я уже в первой деревне, хотя и мысленно - а разве нельзя?

Автор: Витал_Д 11.10.2013, 18:26

Некоторое время назад мною была размещена небольшая статейка, главным смыслом которой было заявление о главных причинах имеющихся у нашего общества глобальных (системных) проблем, а также был поставлен вопрос, ответ на который мог бы указать способ устранения объявленных причин. Напомню причины:

1. наша «элита», которая, собственно говоря, и ведет нас, и довела нас, отличается от «пересичного» украинца тем, что в основном состоит из людей более брехливых, чем он. Но более наглых. Правда, менее умных. Зато более хватких. Патриотов на словах. Но любящих себя на деле. Ну и так далее. Плохая «элита», считаете? Зато именно она сочиняет, и блюдет, и охраняет ... правила, о которых идет речь в причине 2-й:

2. любые наши «выборы» проводятся, конечно, не абы как, а строго по правилам. Правила эти пишет наша «элита», чтоб мы тут свои мозги не «плавили». Поэтому любые наши «выборы», проводимые по этим правилам, совершенно законно и абсолютно предсказуемо приводят к укреплению и процветанию «элиты», о которой идет речь в причине 1-й.


Ни одна живая душа из читателей, кстати, не возразила против приведенных пунктов, объявленных именно как причины имеющихся у нас проблем. Согласны, следовательно?

Далее крайне кратко была обрисована задача поиска путей устранения указанных причин. Задача исходит из того, что «...средняя «элита» должна быть лучше, чем в среднем по деревне. Но лучше не по мнению самой «элиты», конечно — кто ж будет считать себя худшим? Но и не по мнению даже всей деревни — если дураки в большинстве, то кто для них лучший?...». Таким образом, задача получила звучание в виде следующего вопроса:

Так кто же может это сделать правильно — сказать, кто на самом деле лучше других, а кто — не лучше?



Увы, но очень немногие попытки ответов, что пришли в мой адрес, на 100% совпадают друг с другом, а их авторы однозначно заявляют — НИКТО. Жаль, очень жаль, что часто и густо мы торопимся... совершенно неоправданно. Но, может быть, действительно слово «никто» есть правильный ответ? Давайте посмотрим, начав с анализа самого вопроса. Для этого выделим в нем значащие слова и сформируем, таким образом, несколько промежуточных вопросов, дабы затем получить требуемую сумму. Итак:

Так КТО(?1) же может это сделать ПРАВИЛЬНО(?2) — сказать, КТО(?3) на САМОМ ДЕЛЕ(?4) ЛУЧШЕ(?5) ДРУГИХ(?6), а кто — не лучше?

Ответы на промежуточные вопросы следующие:

?1. Все варианты ответа на данный вопрос, которые возможны в принципе:

а) какая-то группа граждан, которой все граждане страны делегировали необходимые полномочия. Этот вариант теоретически возможен, хотя на этом пути и имеется масса сложностей, а кроме того, эта группа граждан, при обнаружении ими малейшей лазейки в механизмах контроля за их деятельностью, неизбежно будет превращаться (и превратится со временем) в некую касту жрецов, стоящую не у власти, но НАД властью. По этой причине данный вариант не может нас устроить в долгосрочной перспективе, тем более, что он не менее сложен в реализации, нежели следующий вариант, который при тех же сложностях осуществления не обременен риском появления "теневой надвласти";

б) все граждане с помощью определенной процедуры, четко и жестко выписанной в законодательстве, а само это законодательство принято всенародным референдумом и изменяться может исключительно в том же порядке. Данная процедура является ни чем иным, как процедурой выборов, но в отличие от традиционных "выборов" логически разделена на два этапа:
- формирование и узаконивание критериев выборов правящей элиты путем проведения упомянутого референдума. На этом этапе не идет речь о конкретных кандидатах на какие-либо должности, но идет речь об утверждении требований к тем, кто на втором этапе пожелает стать властью. Кроме того, на этом же референдуме утверждается перечень данных, которые могут быть проверены и могут документально подтвердить соответствие конкретных кандидатов предъявляемым к ним требованиям;
- проведение собственно предвыборной кампании, во время которой люди, желающие стать властью, подают все необходимые сведения, как это указано в предыдущем подпункте, а гражданам остается лишь СРАВНИТЬ эти сведения с теми требованиями, которые они же ранее и утвердили референдумом. Процедура СРАВНЕНИЯ сама по себе кардинально проще, нежели существующие в настоящее время "выборы", а это позволяет резко улучшить качественные результаты проводимых выборов при ТЕХ ЖЕ избирателях;

в) какая-то группа граждан, самовольно присвоившая (узурпировавшая) соответствующие полномочия. В реалиях Украины, бесспорно, сегодня действует именно этот вариант, в результате чего мы и имеем то, что имеем.

Таким образом, наиболее радикальным ответом из приведенных трех его вариантов, да еще и позволяющим попутно решить целую серию других проблем, является вариант б) - все граждане;

?2. Слово "правильно" в данном контексте означает такое принятие решения, которое исходит из объективных потребностей всех и каждого из граждан, но не из субъективного мнения того, кто принимает решение, кем бы он ни был;

?3. Те люди, чьи качества объективно соответствуют (или превышают) предъявляемым требованиям, а поданные ими сведения в результате проверки любым желающим подтверждают это соответствие;

?4. Собственно говоря, этот вопрос закрывается предыдущим ответом, так как "на самом деле" является синонимом слова "объективно" в контексте данного материала;

?5. Слово "лучше" обычно является оценочным и, следовательно, у каждого человека обозначает что-то свое. Однако, если учитывать приведенные выше ответы, то слово "лучше" означает тех людей, и только их, качества которых либо соответствуют, либо превосходят, те требования, которые будут к ним предъявлены в случае их желания стать властью (быть правящей «элитой»). Определение того, является конкретный человек лучшим или не является, сводится в этом случае к сравнению объективно подтвержденных качеств этого человека с указанными в законе требованиями. Если в результате такого сравнения оказалось, что на одно место претендует два или более человека, то выбор одного из них осуществляют далее избиратели, руководствуясь уже собственными (субъективными) предпочтениями.

?6. Наличие слова "других" в приведенном вопросе указывает на наличие процедуры ВЫБОРА одного результата из некоего множества исходных кандидатов.

Итак, исходный вопрос был: "Так кто же может это сделать правильно — сказать, кто на самом деле лучше других, а кто — не лучше?". Суммируя все ответы на промежуточные вопросы и сокращая общий ответ за счет удаления повторяющихся по смыслу выражений, получаем искомый ответ:

Сделать это могут все граждане, и только они, с помощью выборов, процедура проведения которых модифицирована таким образом, что сначала заранее проведенным референдумом утверждаются перечень требований к кандидатам в органы власти и список документов, предоставляемых кандидатами и содержащих сведения о соответствии кандидата предъявляемым требованиям, а затем проводятся собственно выборы, в процессе которых граждане оценивают соответствие фактических качеств кандидатов прописанным ранее требованиям, дополняя последние также и своими субъективными пожеланиями.

Как видим, главная "изюминка" здесь - раздельные друг от друга:
- формирование (ВСЕМИ гражданами!) требований к "элите" ВНЕ какой-либо связи с конкретными именами кого бы то ни было, и
- проверка конкретных имен претендующих на вхождение в "элиту" на предмет их соответствия сформированным требованиям.

Если кто-то не верит, что это - ОБЫЧНАЯ процедура ЛЮБЫХ выборов, проводимых КАЖДЫМ из нас ЕЖЕДНЕВНО, то прошу внимательно понаблюдать за собой - в магазине при покупке чего-либо, в театре при изучении репертуара перед приобретением билета, в агенстве занятости при поиске вакансии, в дни перед отпуском при выборе места отдыха, в... Почему же выборы депутатов или президента у нас УЩЕРБНЫ из-за исключения из процедуры их проведения некоторых обязательных (обычно) этапов? Не потому ли, что мы не слишком озабочены КАЧЕСТВОМ самой процедуры? Но если так, то кто же нам виноват в НЕКАЧЕСТВЕННОЙ нашей "элите" и, благодаря ей, некачественной нашей жизни?

Автор: Домогосподарка 23.01.2014, 00:35

Витал_Д, я не мала можливості поспілкуватися з Вами на форумі раніше по темі Майдану. Тому мої питання можуть здатися "не в темі", але мене цікавить ось що. Чи виявився "востребованным" (не змогла перекласти слово) Ваш системний аналіз становища в краіні з порадами як вирішити проблеми? Не хочу засмічувати діалог своїми обмеженими в усіх значеннях припущеннями. Ви ближче до подій; напевно, знаєте все з середини.

Автор: Домогосподарка 23.02.2014, 19:53

Руслана зі сцени Майдану звернулася з проханням до всіх допомогти в розробці нової системи контролю за владою.
Витал_Д, Ваше громадське об"єднання не залишиться осторонь?
Ще порадьте мені, будь ласка, в питаннях про створення та реєстрацією громадської організації? Ви маєте великий життєвий досвід в цьому. З чого почати? Чи простіше реєструвати у себе місцевий осередок ВО "Україні-чесні вибори"? То як це здійснити? Дякую.

Автор: ВарвараПетровна 22.12.2014, 22:34

ЧП переехал из зоны АТО в Украину, наемные работники разбежались, как можно их уволить без них.

Автор: Ирэн 23.12.2014, 02:26

Цитата(ВарвараПетровна @ 22.12.2014, 23:34) *
ЧП переехал из зоны АТО в Украину, наемные работники разбежались, как можно их уволить без них.


Здесь обсуждали
http://club.dtkt.com.ua/read.php?27,1584972

Автор: Vestamup 16.01.2017, 17:13

а то "чувствую себя непонятым"
я хотел сказать, что если уж кто-то предлагает поехать - можно ему сообщить что есть другое мероприятие. а дальше как будут развиваться события - это больше для красного словца приписал. Вот и Blinoff указал, что ему никто не говорил о том что стоит развести во времени два события.

Автор: Саша Дробахо 26.10.2017, 07:09

Планировал на год. Было не удобно 11 раз делать по несколько кликов копировать бюджет, выбирать год, месяц чтобы скопировать записи на год.
А почему Вы не ставили при планировании января признак периодичности - на этот месяц, или до конца года?

Русская версия Invision Power Board (http://www.nulled.ws)
© Invision Power Services (http://www.nulled.ws)