Цитата(snarina @ Jun 22 2010, 11:36 AM)
Хороший вопрос - и мне интересно. Кто-нибудь знает?
Відповідно до законодавства первинна документація (накладні, чеки, квитанції, акти тощо), облікові регістри, зарплатні відомості, податкова звітність (декларації, розрахунки, відомості, довідки тощо) мають зберігатися протягом певного строку, а потім знищуватися чи передаватися до архіву.
Терміни зберігання ділової документації визначено Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41 (далі – Перелік № 41). Зауважимо, що встановлені цим Переліком терміни є мінімальними, тобто їх не можна скорочувати.
Більшість документів, які підприємство використовує у своїй господарській діяльності, зберігаються три роки. Проте деякі документи потрібно зберігати протягом 5 та навіть 75 років (зокрема, відомості для нарахування зарплати). Крім того, щодо окремих документів Переліком № 41 передбачені додаткові обмеження. Наприклад, деякі документи можна знищити лише після перевірки державними податковими органами.
Так, відповідно до ст. 315 Переліку № 41 первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових записів (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна та матеріалів, квитанції і накладні з обліку ТМЦ, авансові звіти та ін.), мають зберігатися протягом трьох років за умови проведення податкової перевірки.
Аналогічні вимоги ставляться і до збереження податкових накладних, первинних документів та додатків до них, що стосуються експортно-імпортних операцій, документів (актів, довідок, рахунків) про приймання виконаних робіт.
Для різних видів договорів і угод також установлено різні терміни зберігання. Господарські, операційні, трудові та інші договори відповідно до ст. 345 Переліку № 41 мають зберігатися три роки після закінчення строку їх дії за умови завершення перевірки відповідного періоду з питань дотримання податкового законодавства. Кредитні договори (ст. 54Д Переліку № 41), договори застави, переведення боргу (ст. 55Д Переліку № 41) зберігаються п'ять років після закінчення строку дії або погашення кредиту, боргу, але також за умови проведення податкової перевірки.
При знищенні документів також необхідно керуватись нормами Переліку № 41. Так, згідно з п. 3.6 Переліку № 41 документи, які вже не потрібні, терміни зберігання яких минули та які не підлягають обов'язковій передачі до архіву, потрібно знищувати за погодженням з державними архівними установами.
До документів підприємств, які підлягають передачі до архіву, здебільшого належать: накази керівника щодо особового складу, особові рахунки або (за їх відсутності) розрахунково-платіжні відомості (справи постійного і тимчасового (понад 10 років) зберігання). Для підготовки до передачі цих документів до відомчого архіву вони мають бути відповідним чином оформлені. Передача справ до відомчого архіву здійснюється за графіком, складеним цим архівом, та узгодженим з керівниками організацій, що передають документи.
Щодо інших документів (які не мають постійного терміну зберігання та не є історичною цінністю), то їх підприємство може знищити з дотриманням установленої законодавством процедури.
Для юридичних осіб передбачено особливий порядок знищення документації. Вони мають передавати документи для знищення організаціям, які здійснюють заготівлю вторинної сировини.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 г. № 996-XIV підприємство повинно самостійно забезпечити належне зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку протягом встановленого законодавством терміну. Про порядок зберігання таких документів, звітних регістрів, бухгалтерської звітності підприємства незалежно від форми власності (крім банків) йдеться в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88 (далі – Положення № 88).
Відповідно до п. 6.2 Положення № 88 первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх в архів підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Бланки суворої звітності мають зберігатися у сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.
Згідно з п. 6.7 Положення № 88 зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи. Причому відповідно до п. 6.8 Положення № 88 видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися лише за рішенням головного бухгалтера.
Відповідно до п. 6.10 Положення № 88 у разі зникнення або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів і розслідування причин їх зникнення або знищення.
Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства (установи). Копія акта у 10-денний термін надсилається органу, до сфері управління якого належить підприємство (установа), а також державній податковій інспекції – підприємствами й місцевому фінансовому органу – установами.
Зауважимо, що Державний комітет архівів України має іншу думку з цього питання. У листі ДКА від 11.03.2002 р. № 01-197 пропонується у разі ненавмисного знищення чи пошкодження документів вжити заходів, передбачених пп. 4.5.4 Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджених наказом Держкомархіву від 16.03.2001 р. № 16, а саме:
«У разі встановлення в процесі експертизи цінності фактів нестачі документів і справ, що рахуються за номенклатурою, відповідними структурними підрозділами установи здійснюється їх розшук. У разі негативного результату розшуку керівник установи за поданням ЕК та архіву затверджує акт про нестачу архівних справ (документів) (додаток 6), створює комісію зі службового розслідування, призначає службове розслідування і видає наказ про притягнення до відповідальності осіб, винних у втраті документів або справ. Довідка про причини відсутності документів або справ, підписана керівником відповідного структурного підрозділу, передається до архіву установи».
За порушення процедури збереження і знищення бухгалтерських документів українським законодавством передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Так, відповідно до ст. 921 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) недбале зберігання, псування, незаконне знищення, приховування, незаконна передача іншій особі архівних документів, порушення порядку щодо доступу до зазначених документів, а також неповідомлення державної архівної установи про наявні архівні документи в разі виникнення загрози знищення або значного погіршення їх стану тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від 5 до 10 НМДГ.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 7 до 20 НМДГ і на посадових осіб – від 10 до 40 НМДГ.
Згідно зі ст. 1863 КпАП відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій установленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, – тягне за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 10 НМДГ.
Зазначені дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 10 до 15 НМДГ.
У ст. 1642 КпАП зазначено, що приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності, тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15 НМДГ.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 НМДГ.
Крім того, у разі проведення перевірки контролюючими органами відсутність документів призводить до невизнання підтвердженими даних підприємства щодо сум витрат та до відповідних податкових наслідків.
Так, відповідно до пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або псування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недоплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки НБУ, збільшеної в 1,2 разу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.
Світлана Петрова
Дата підготовки 31.03.2010
© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА»
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН»