Український консенсусДосконалий кінцевий результат досягається досконалим процесом. Проведення Конституційних зборів і заснування Третього Гетьманату української державності відповідає науці управління і розвиває українську традицію народовладдя.
Почнемо з констатації очевидного факту, що з кожними виборами до влади приходять особи чимраз нижчої якості. І це при тому, що переважна більшість виборців є достатньо розумними людьми. Якщо ж ці люди неспроможні здійснити розумний колективний вибір, значить причиною є збочена виборча система.
ТРИ ПРИЧИНИ ОБРАННЯ НЕГІДНИКІВЗбочення 1.
Некомпетентність виборців, некомпетентність обранців.
Достеменно відомо, що люди, які займаються спільною цілеспрямованою діяльністю, є експертами у визначенні компетентності своїх співробітників. Наприклад, дитяча дворова футбольна команда безпомилково вибирає капітана. Так само колектив відділу вибирає компетентного начальника, начальники відділів – директора, рада директорів – керівника об’єднання.
Нинішня ж система виборів основується на тому, що діяльність більшості виборців і кандидатів знаходиться в різних площинах, між якими немає нічого спільного. Тому
виборці голосують не за особистості кандидатів, а за їхні рекламні образи, створені політтехнологами. В результаті нагорі дедалі частіше опиняються моральні потвори і невігласи. Висновок: людина має право голосувати лише за того, кого знає завдяки досвіду спільної цілеспрямованої діяльності.
Збочення 2.
Голоси виборців купляються, а «хто платить, той замовляє музику».
Здебільшого голоси продаються за пусті обіцянки щось дати в майбутньому чи захистити від «більшого зла», хоча інколи зустрічаються конкретні «торба з гречкою» чи «грошова допомога від міського голови». Як би там не було, а виборці продають свої голоси. Відповідно, «покупець» не зобов’язаний «виправдовувати довіру», адже він уже за все заплатив. Це створює ситуацію безвідповідальності. Все було б зовсім по-іншому, якби виборці платили обранцю, адже тоді вони б вимагали від «слуги народу» конкретної віддачі. Висновок: Не виборна особа повинна платити виборцям, а навпаки – виборці повинні фінансувати того, кого обирають.
Збочення 3.
Голосування анонімне, тому його результати відносно легко фальсифікуються.
Анонімність виборів робить технічно неможливою перевірку, хто за кого проголосував насправді. Вважається, що таємність захищає волевиявлення від тиску, хоча на практиці вона дозволяє звести нанівець всяке волевиявлення. Окрім того, всі виборці ставляться в позицію заляканих обивателів, істот з рабською свідомістю, неспроможних відверто і сміливо висловити свою думку. Висновок: вибори мають бути відкритими з легко доступним способом перевірки, за кого проголосувала конкретна особа.
ТРИ УМОВИ ОБРАННЯ КРАЩИХ1. Виборці мають право голосувати лише за тих, з ким мають досвід спільної діяльності заради досягнення спільної мети. Тільки в цьому випадку їхній вибір буде компетентний. На практиці це означає, що компетентні вибори мають бути багатоступеневими.
2. Голос на підтримку лідера вважається дійсним лише за наявності відчутного грошового внеску. У цьому випадку виборці дають лідеру ресурси для виконання своїх функцій (оплачують «організаційну послугу») і мають право вимагати від нього результатів. Це реалізація етичного принципу: щоб отримати – треба спершу віддати. Окрім того, обов’язковість внеску поліпшує якість виборців, оскільки відсікає від виборчого процесу «продажних виборців», людей зі споживацькою і рабською свідомістю.
3. Голосування має бути прозорим, щоб на кожному рівні виборів було чітко зрозуміло, хто за кого проголосував. У цьому випадку кожен виборець буде точно знати, кому зараховано його голос. Вибори будуть чесними.
http://sd.org.ua/news.php?id=18094