Привіт всій нашій братії підприємців! Рідшають наші ряди не тільки на форумах, а й в реальному житті. Проте все-таки надіюся на допомогу форумчан ось в якій проблемі. При визначенні орендної ставки при продовженні договору оренди комунального майна орендодавець та орендар розійшлися у тлумаченні термінів "Торговельний об"єкт з продажу непрдовольчих товарів" і "Торговельний об"єкт з продажу продовольчих товарів". Чому це вияилося "камнем преткновения"? В сільській місцевості для ефективного використання торгової площі, крім основного продовольчого асортименту, підприємці торгують супутніми товарами. Виявляється, на цій підставі орендодавець відносить магазин до торговельного об"єкту з продажу непродовольчих товарів і встановлює орендну ставку 18%. Орендар наполягає на ставці 8%, бо по КВЕД 47,11 -є перевага продовольчого асортименту. Ще, як альтернативу, чиновники запропонували використати інший термін "магазин-склад", на тій підставі, що є окрема складська кімната, де продавці переодягаються, де зберігіється інвентар та невикладений товар. Кабінет міністрів не дав визначення термінів, які використовуються в цій Методиці, чим спровокував неоднозначне їх тлумачення. Можливо, редакція журналу "ЧП" допоможе мені знайти відповідь на ці питання, звернувшись із запитом у відповідні інстанції? Вдячна всім за увагу до мого прохання.