Please wait...
По-перше, індексації зарплати не буде.
Зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» планують прибрати такий об’єкт індексації грошових доходів населення як оплата праці (грошове забезпечення).
Нагадаю, що зараз законодавство про індексацію грошових доходів населення передбачає індексацію зарплат в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законопроект передбачає скасування цієї вимоги. Тобто індексації заробітної плати вже не буде після набрання чинності цим законом (якщо його ухвалять).
Індексація залишиться лише для пенсій та стипендій.
Також з Закону України «Про оплату праці» виключать ст. 33 «Індексація заробітної плати», яка наразі передбачає, що в період між переглядом розміру мінімальної зарплати індивідуальна зарплата підлягає індексації. Не буде жодних вимог до проведення індексації зарплати й у ст. 95 КЗпП.
Законотворці пояснюють таке рішення тим, що механізм індексації зарплати застарів та в діючих умовах контрольованої помірної інфляції він створює складнощі та є джерелом помилок і конфліктів, які не сприяють лояльності роботодавців до норм трудового законодавства. А той факт, що індексується лише частина зарплати, яка не перевищує прожитмінімум для працездатних громадян, посилює аргументи на користь скасування цієї застарілої регуляції.
По-друге, термін виплати відпускних – до початку відпустки, але без конкретики.
Зараз норми ст. 21 Закону Україна «Про відпустки» передбачають, що зарплата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Але у разі прийняття законопроекту, у цій статті буде прописано, що зарплата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.
Тобто законотворці хочуть спростити існуючі норми та надати можливість установам самим встановлювати строки виплати відпускних у колдоговорах.
По-трете, за затримку виплати зарплати роботодавців каратимуть ще й пенею, а працівники у разі затримки виплати зарплати зможуть тимчасово припинити виконання роботи.
Так, законопроектом пропонується посилити захист прав працівників у разі порушення строків виплати заробітної плати, зокрема шляхом:
- зобов’язання роботодавця сплатити працівнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день затримки;
- надання права працівнику тимчасово припинити виконання роботи у разі затримки виплати зарплати, належної працівникові, на термін більше 15 днів;
- зміни принципів визначення розміру штрафу за порушення строків виплати заробітної плати (за порушення щодо кожного працівника);
- створення умов для невідворотності покарання за порушення законодавства та унеможливлення звільнення від кримінальної відповідальності винних осіб.
Відповідні норми пропишуть у новій ст. 1151 КЗпП та у Законі України «Про оплату праці».
Відповідальність роботодавця, передбачена ст. 175 ККУ за невиплату зарплати, отримає фактичне підвищення розмірів штрафів за рахунок встановлення покарання за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (від 6800 до 13600 грн. за кожного працівника, тоді як зараз штраф - загальний за фактом невиплати і становить від 8500 до 17000 грн).
При цьому, пропонується виключити ч. 3 цієї статті, якою зараз встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату зарплати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам. Тобто навіть в разі погашення боргу з зарплати на керівника все одно чекатиме кримінальна відповідальність.
Положення цього Закону хочуть застосовувати до правовідносин, за якими затримка виплати зарплати виникла з дня набрання чинності цим Законом. До правовідносин, за якими затримка виплати зарплати виникла до набрання чинності цим Законом, застосовуються норми законодавства, які були чинними до набрання чинності цим Законом.
По-четверте, у службовому відрядженні працівник отримуватиме просто зарплату.
Відповідних змін зазнає ст. 121 КЗпП «Гарантії і компенсації при службових відрядженнях». У ній пропишуть: працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором.
Тобто більше ніяких порівнянь із середньою зарплатою! Поїхав у відрядження – отримай звичайну зарплату. Це значно спростить роботу бухгалтера, адже не доведеться виконувати чинну на сьогодні норму ст. 121 КЗпП про те, що працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Згідно з проектом цей Закон має набрати чинності з 1 січня 2022 року.
