![]() |
Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )
![]() |
![]()
Сообщение
#1
|
|
Новичок ![]() Группа: Опытные пользователи Сообщений: 34 Регистрация: 13-August 09 Пользователь №: 10130 ![]() |
Предприниматель на ЕН в декабре 2011 оказал услуги бюджетной организации, оплату получил в январе 2012 и находился на 2 группе. Что теперь делать?
Получается что должен с 1 февраля перейти на ОБЩУЮ СИСТЕМУ? Какие штрафы грозят на сегодня? |
|
|
![]() |
![]()
Сообщение
#2
|
|
Новичок ![]() Группа: Опытные пользователи Сообщений: 34 Регистрация: 13-August 09 Пользователь №: 10130 ![]() |
Дело в том что были услуги и в этом году
![]() Налоговая консультация сказала - звоните, решаем что делать с такими как вы |
|
|
![]()
Сообщение
#3
|
|
![]() Старожил ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Группа: Опытные пользователи Сообщений: 2123 Регистрация: 28-October 07 Пользователь №: 6063 ![]() |
Дело в том что были услуги и в этом году ![]() Налоговая консультация сказала - звоните, решаем что делать с такими как вы ? Починаючи з 01.01.2012 р. приватні підприємці – платники єдиного податку 1 та 2 групи не можуть надавати послуги юридичним особам. Але якщо приватний підприємець (через неуважність або незнання) все ж таки надав послуги юрособі, то чи можуть органи ДПСУ при перевірці цієї юрособи визнати угоду, за якою надавались ці послуги, недійсною? Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 – 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу: «Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. <...> 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.» З аналізу ч. 2 – 3 ст. 215 ЦКУ вбачається, що всі недійсні правочини поділяються на два різновиди: – нікчемні правочини – правочини, недійсність яких встановлена законом; – правочини, визнані судом недійсними. Більша частина недійсних правочинів є правочинами, недійсність яких встановлюється судами, тому що перелік підстав нікчемності правочинів у чинному законодавстві є невеликим. Необхідно звернути увагу на те, що згідно з ч. 2 ст. 215 ЦКУ на нікчемність правочину можна посилатись тільки за наявності прямої норми у законодавстві про його недійсність (нікчемність). Наприклад: «Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною» (ч. 3 ст. 10561 ЦКУ). Або: «Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним» (ч. 1 ст. 27 ЦКУ). Зауважимо, що чинне законодавство, у тому числі податкове, не містить заборони на вчинення правочину між фізичною особою – підприємцем та юридичною особою. Обмеження стосується лише критеріїв перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема, на здійснення підприємцями, що обрали другу групу платників єдиного податку, господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, суб'єктам господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування (як юридичним, так і фізичним особам). Що ж стосується підприємців – платників єдиного податку першої групи, то для них законодавець передбачив право на здійснення тільки роздрібного продажу товарів з торговельних місць на ринках та/або провадження господарської діяльності з надання побутових послуг населенню. Перелік таких послуг міститься в п. 291.7 ПКУ. Наслідком порушення вищезазначених критеріїв є обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності (як першої, так і другої групи платників єдиного податку): 1) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків (п. 293.4 ПКУ); 2) перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (пп. 5 пп. 298.2.3 ПКУ). Податкових наслідків для юридичної особи, а тим більше права органів податкової служби визнавати правочини недійсними, законодавством не передбачено. Ольга Пономаренко ТОВ АФ «Профі-Аудит» -------------------- ЕСЛИ БЫТЬ ПРАВЫМ-ТО ВОВРЕМЯ! Эмиль Кроткий
|
|
|
![]() ![]() |
|
|
Текстовая версия | Сейчас: 20th June 2025 - 04:18 |