Общую систему нужно менять (07.2011)

Відкритий лист

Цей лист містить пропозиції щодо вдосконалення загальної системи оподаткування для підприємців, негайне запровадження яких зможе призупинити процес згортання приватного підприємництва в Україні, що розпочався з ухваленням Податкового кодексу.

Змушений написати цього листа. Я приватний підприємець без найманих працівників, вік – 56 років, стаж підприємництва – 8 років, платник ПДВ. Мій невеликий бізнес (торгівля поліграфічними матеріалами) напевно був успішним, оскільки минулого року банк надав кредит на придбання автомобіля для використання в моїй підприємницькій діяльності, адже торгівля – це постійний рух товарів.

Наприкінці першого кварталу вже можу підбити перші підсумки життя на загальній системі оподаткування, оскільки як платник ПДВ та оптовий продавець я втратив право використовувати “спрощенку” згідно з вимогами Податкового кодексу. Висновок простий: до кінця року я збанкрутую та втрачу свій бізнес. Спробую пояснити причини.

У грудні 2010 року звернувся до ДПА України з запитаннями, які в мене виникли на той час. Відповіді були всі негативні: “не маєте права”, “не маєте законодавчих підстав”, “не можете використовувати” тощо.

Посилаючись на норми Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і всупереч р. ІІІ Податкового кодексу, згідно з нормами якого приватний підприємець має вести облік витрат, ДПА зробила висновок, що приватний підприємець не має законодавчих підстав вести бухоблік, а відтак:

– не може користуватись амортизацією основних засобів;

– не може включати до складу валових витрат відсотки за кредитами на їх придбання;

– не може включати до складу витрат платежі по страхуванню за програмою КАСКО, яка є умовою надання кредиту та ін.

Далі – гірше. Посилаючись на те, що приватний підприємець не є найманим працівником, ДПА України не дозволяє користуватися правами останніх, наданих їм Податковим кодексом, а саме:

– податковою знижкою;

– соціальною пільгою;

– отримувати добові під час здійснення відряджень тощо.

(З усіма трактуваннями норм Кодексу податківцями ви можете ознайомитися на сайті ДПА в розділі “Єдина база податкових знань” п. 180.04 “Витрати”)*.

Наслідки такого суто фіскально-дискримінаційного тлумачення податківцями правил визначення витрат настільки збільшують мені базу податку з доходу та єдиного соціального внеску, що після І кварталу мені залишаються кошти лише на погашення кредиту на придбання автомобіля. Але ж я маю ще страхувати кредитне авто, платити за житло, харчуватися, тож змушений вибирати гроші з обігових коштів, а це не може тривати довго… Перспектива сумна.

До цього ще додаються проблеми з обліком підприємця в книзі ф. 10**. Більше за все я хочу, щоб ті мудрі чиновники Мінфіну та податкової, які розробляли цю книгу, самі змушені були б її вести й відповідати грошима з власної кишені! Поясню про що йде мова.

По-перше, ДПА досі не надала роз’яснень із приводу найбільш важливих питань щодо правил заповнення книги ф.10. Кожен підприємець (і я також) змушений заповнювати її по-своєму, на форумах підприємців та бухгалтерів досі йдуть дискусії: що, куди й коли писати в цю книгу! Тож можете собі уявити, що наразі відбувається з обліком у підприємців і що з ними буде робити податкова під час майбутніх (і поточних також) перевірок.

По-друге, ДПА вимагає заповнення книги ф.10 від руки. У мене за квартал прибуткових документів біля 100, видаткових – до 200, така ж кількість податкових накладних. Додайте до цього необхідність заповнювати самому собі подорожні листи на щоденні поїздки, вести облік та списання пально-мастильних матеріалів, щомісяця оформлювати та подавати звітність з ПДВ. За моїми підрахунками за цей квартал я витратив більш як десять (!) робочих днів на облік та звітність. Це пастка – чим більше в мене обсяг продажів (бізнес підприємця – бізнес дрібних продажів), тим більше буде роботи з обліку та звітності. А в добі лише 24 години, 25-ї немає! (І не дай Боже захворіти – краще одразу померти!)

По-третє, крім того, що правила заповнення книги ф.10 досі не мають однозначних роз’яснень, а весь облік та звітність вимагає значних витрат часу, є ще проблема неминучих помилок у занадто ускладненому для пересічного підприємця обліку та відповідно – штрафів під час перевірок, суми яких будуть обмежуватися лише фантазією інспектора, а точ­ніше вимогами по збору штрафів його начальства. Так було раніше, так є зараз, і нема жодних підстав очікувати, що так не буде надалі.

Для мене лишилося відкритим тільки запитання: що відбудеться скоріше – я сам збанкрутую чи мене доб’ють штрафами за помилки в обліку?

Тож мушу звернутися до своїх колег по підтримку та сформулювати вимоги, без урахування яких, переконаний, держава позбудеться не одного платника податків і натомість отримає нових кандидатів до служби зайнятості.

Вважаю, що в Податковому кодексі треба визначити статус приватного підприємця:

– по-перше, треба визнати, що приватний підприємець є внутрішнім інвестором, адже він укладає свої кошти у власний бізнес саме в Україні. Тому в разі отримання доходу він має право одержувати щомісячні дивіденди від своїх інвестицій у розмірі 5% від їхнього обсягу;

– по-друге, згідно з нормами Господарського кодексу за свою діяльність фізична особа – підприємець несе відповідальність усім своїм майном, що навіть перевищує відповідальність юридичних осіб. Але там, де є відповідальність, мають бути й права – використовувати елементи бухгалтерського обліку (чи спрощений облік) та мати можливості юридичних осіб на амортизацію основних засобів, включення до складу витрат платежів на їх страхування тощо;

– по-третє, підприємець несе зобов’язання з ПДФО та ЄСВ одночасно як найманий працівник та працедавець. Відтак у підприємця мають бути права на податкову знижку для витрат на недержавне пенсійне забезпечення, освіту, лікування, а також соціальну пільгу, передбачену ПКУ для найманого працівника, отримання добових при відрядженнях та ін.

Але лише цього замало, адже розширення прав поховають підприємця в складнощах ведення обліку. Тож потрібно разом з наявним паперовим варіантом ведення обліку надати підприємцеві можливість за його бажанням обирати варіант електронного обліку в комп’ютерній програмі, яка повинна безкоштовно надаватися кожному підприємцеві при його реєстрації. Вважаю це ключовим пунктом змін до Податкового кодексу! Ця програма має стати основним інструментом та помічником у його діяльності! Програма повинна вимагати від підприємця тільки одного – своєчасного внесення даних первинних документів. Решту функцій: ведення матеріального та бухгалтерського обліку, розрахунок сум податкових зобов’язань, формування звітності в електронному вигляді – має виконувати програма, адже норми Кодексу закладають для цього алгоритми дій. Саме електронний облік та звітність має нарешті обмежити спілкування підприємця з податковими органами та захистити його від можливого свавілля. Розроблення такої програми не є складною процедурою й не вимагає великих коштів, аби тільки до її апробації та оцінки були залучені реальні підприємці, а не лише чиновники Мінфіну та податкової. Чому так можуть чинити в Ізраїлі і не можуть в Україні? Панове законодавці та чиновники, абсурдно в ХХІ сторіччі застосовувати паперовий облік та ще й заповнений від руки.

І нарешті треба скасувати норму про авансові платежі податку з доходів підприємця та перейти до сплати податку за наслідками звітного періоду. Наявна норма – інструмент тиску податкової на підприємця.

Усі зазначені вище пропозиції є засобами порятунку, принаймні мого як підприємця. Це, так би мовити, програма мінімум. Але зважаючи на те, що з 1 квітня починають діяти нові норми ПКУ, які додадуть до табору загальної системи оподаткування десятки (можливо – сотні) тисяч підприємців, вважаю, що зміни треба робити негайно, інакше процес згортання підприємницької діяльності прискориться.

Програма максимум спрямована на розвиток підприємництва, створення нових робочих місць. Для того щоб змотивувати громадян до найбільш ризикованої інвестиції своїх коштів у власну справу, треба запевнити їх, що держава підтримує їхні наміри забезпечувати своїм родинам прийнятний рівень життя. Для цього треба закласти в норми ПКУ пільгу з податку на доходи підприємця в розмірі 5 мінімальних зарплат. Тобто з чистого оподатковуваного доходу в розмірі до 5 мінімальних зарплат підприємець сплачує єдиним платежем податок з доходів в розмірі 0,1 мінімальної зарплати та ЄСВ в розмірі мінімального страхового внеску. І лише з перевищення чистого доходу понад 5 мінімальних зарплат він сплачуватиме ПДФО та ЄСВ згідно з чинними нормами.

З повагою
Віталій Богданов, приватний підприємець, м. Львів