Повага починається зі слова № 7, апрель 2009 г.

Внимание! Эта страница является архивной, возможно материалы опубликованные на ней уже устарели. С актуальной информацией для предпринимателей вы можете ознакомиться в газете «Частный предприниматель»

Слово формує світ.
Спотворене слово – спотворює його.

Павло Мовчан

Днями довелося спостерігати, як один чолов’яга “відстоював” честь і права української мови. Відстоював агресивно, часом – брутально. Його співрозмовник поводив себе толерантно: не заперечував, але й не погоджувався. Тільки повторював: “Та розмовляй українською, хто тобі не дає”. Як виявилося, хто тільки йому не давав – і кляті москалі, й українські запроданці, й американці... Ганебний список перервала одна дівчина: „Шановний пане, слово українська, будь-ласка, вимовляйте правильно – з наголос на ї”. Таке зауваження викликало щедрий регіт у свідків цієї бесіди...

Україна – не окраїна

Не треба шукати ворогів ні з півночі, ні з заходу, ні з-за океану. Паростки недосконалості – ростуть у нас вдома. Ми навіть свою Батьківщину й мову не здатні правильно назвати, а хочемо, аби нас поважали інші народи. Отож насамперед звернімо увагу на вимову слів Україна, український, українець тощо й запам’ятаймо, що ці лексеми мають наголос на ї (рос. мовою на и – Украина, украинский и т. д.). Інші варіанти недопустимі.

Як недопустимо вживати граматичну форму на Україні – особливо в офіційно-діловому мовленні. Видатний мовознавець, міністр освіти в уряді УНР (1918 р.) Іван Огієнко зауважував, що коли ми говоримо про докладно окреслену територію, як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у: в Австрії, в Америці, у Франції. Прийменник на вживаємо тільки тоді, коли територія не окреслена докладно, не самостійне ціле, а є складовою частиною якоїсь держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині... Вислів на Україні, як зазначає славіст, має прецікаву історію... Цілі віки ми чули то “на Ukraine” (від поляків), то “на Украине”, тому й защепили собі це на Україні як своє власне, зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що власне “на” – болюча й зневажлива ознака нашого колективного поневолення... Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати в Україні, в Україну.

Аби гроші нас не оминали

Кажуть, хто не шанує грошей, того вони оминають. Цього року вже тринадцяту річницю буде святкувати наша національна валюта, але й досі не всі навчилися правильно називати українські гроші. Нерідко можна почути й прочитати слово гривна, тоді як грошова одиниця нашої незалежної держави гривня. Відмінюється ця лексема як вишня: три гривні (а не гривни), сім гривень (а не гривен), вісьмома гривнями (а не гривнами).

Слово ж гривна означає металеву прикрасу (обруч), яку в давнину носили на шиї, тобто на “загривку”. Тому не будемо пхати в гаманець те, що загривку належить...

Підприємництво – праця, а не спалах

На шпальтах “Частного предпринимателя” нерідко можна зустріти такі словосполучення: заниматься торговлей, заниматься предпринимательской деятельностью тощо. Поді­бними утвореннями (займатися діяльністю) рясніють й українські тексти нашого законодавства. Але основне значення української лексеми займатися зовсім інше– “загорятися, спалахувати”. Тому слід уникати російських ка­льок й уживати інші слова, наприклад: здійснювати торгівлю, вести діяльність; провадити перерахунок, робити облік.

Проте лексема займатися буде доречною, якщо йтиметься про захоплення чи зацікавлення: займаюся танцями, займаюся музикою, спортом тощо.

А тепер почнемо формувати словничок “Правильно/Неправильно”, у якому систематизуємо найпоширеніші помилки, що зустрічаються у діловому мовленні підприємців.

Ольга Калниш, редактор

"Частный предприниматель" № 7, апрель 2009 г.