Кілька міркувань (не) перед виборами

Кілька подій останнього часу, а саме - успіх на виборах до парламенту Грузії опозиційної до президента Саакашвілі політичної сили та дискусії за тематикою першої та другої тематичних груп Регіонального Круглого столу у Львові спонукали мене до міркувань на тему найнагальніших пріоритетів для українського суспільства з метою його виходу з суспільної кризи і подальшого розвитку.

Реформи у Грузії - це правильна річ, але вони трималися на енергії практично однієї людини, хай навіть і сильної та харизматичної. А працювати повинно ціле суспільство, транслюючи їх причини, актуальність і уявлення про наслідки в голови людей, у колективний світогляд нації. Я тільки сподіваюся на те, що до хорошого грузини звикли швидко і не захочуть повертатися в совок. А ми в Україні можемо і повинні зробити для себе висновки з того, що відбувалося у Грузії теж практично з 2004 року.

У Грузії формалізація власності і побудова усіх прозорих реєстрів (власності і кадастрів...) мала під собою дуже тверду основу: джерело фінансування для її придбання, яке було надане громадянам внаслідок ліквідації "солідарної" пенсії. Саме неспожита і не відібрана частина заробленого є джерелом капіталізації. ... Капіталом(!) вона є, якщо коротко і по-суті.

Нажаль, в Україні більшість людей про це і чути не хочуть. Бо бояться "пуститися берега" в сенсі особистого розпорядження заробленими коштами, управління пенсійними ризиками... тощо.

Може би люди того й не боялися, якби хоч якісь політичні сили їм це пояснювали. Але ті не роблять цього з чисто меркантильних міркувань: тоді і вони і їх очільники втратять і джерело для формування своїх статків, і, що ще більш важливо для них, - можливість маніпулювати свідомістю людей, які, внаслідок штучно організованої та постійно підтримуваної фінансової та організаційної необлаштованості, надалі залишаються інфантильними і легко піддаються маніпуляціям на їх патерналізмі.

Для того, щоб виправити становище в Україні, треба зробити три речі, які на мою думку, треба визначити пріоритетними на найближчий час:
- прийняти статути територіальних громад з визначеним переліком функцій, які можуть і повинні виконуватися на цьому рівні суспільної організації і не дублюються функціями держави;
- усунути "общак" "солідарної" пенсійної системи, якомога швидше припинивши утворення нового "солідарного" пенсійного стажу і профінансувавши залишок "солідарної" пенсійної потреби з прозорих джерел, відмінних від зарплати;
- усунути заборонні "навороти" в технічному регулюванні підприємництва та дозвільній системі.

Орієнтовно через сім років (не більше) ми згадуватимемо сьогоднішній стан суспільства, його економіки та держави, як страшний сон.

Усі "процедурні" питання (включно з реєстрами...) - теж потрібна річ, але не вирішальна. Їх треба розглядати лише як додатковий інструмент.

Саме на цих напрямках необхідно зосередити увагу всіх політичних сил в Україні, окремих політиків та активних людей, її державних та наукових установ і окремих науковців. Звичайно, я розумію, що це складна робота, але іншого виходу я не бачу. Крім того, як на мене, завдання полегшується тим, що для реальної зміни суспільних настроїв треба вплинути на свідомість лише 5-7 відсотків активного населення. А практично - це молодь. Саме молоді люди повинні усвідомити причину проблем і шляхи їх подолання.

Володимир Щербина,

м. Львів,
Товариство "Мале Коло".