Please wait...
Концепція науково-практичних семінарів для вироблення пропозицій громадськості у питаннях реформування суспільних відносин в Україні
"Економіка то є саме життя.
Економісти її комплікують і тим вони
ускладнюють життя"
Іво Полулях, Доктор економіки, Професор,
Мюнхен-Львів)./p>
Українське суспільство сьогодні переживає глибоку соціальну та економічну кризу, пов’язану з домінуванням "радянського" у громадській свідомості, способі його буття та державного регулювання суспільних відносин. Проте, як пише пан Мирослав Маринович, (ІГ "Перше Грудня"): "Суспільство міняють ідеї. Ідеї є головною рушійною силою – не пролетаріат, не там якісь інші соціальні феномени, – а ідея як концепція нового буття. Якщо суспільство може породити цю ідею, воно породить політиків, які будуть її реалізовувати". Для вироблення такої суспільної ідеї треба публічно проаналізувати причини сьогоднішньої суспільної та економічної кризи та отримати бачення шляхів їх подолання.
Однією з головних причин кризового стану суспільства та економіки є надмір перерозподілу найманої праці, яка реалізовується в Україні. Сьогоднішній рівень перерозподілу праці становить 141%. Це означає, що не існує поточного легального джерела для фінансування не лише податкових та соціально-пенсійних зобов'язань, які виникають з факту легальної реалізації праці у зв'язку з вимогами законодавства, а і самих сімейних бюджетів, а також, - що економіка не може функціонувати без тінізації, інфляції та корупції. Це спричиняє проблеми як в економіці, так і в самому суспільстві. Такий рівень перерозподілу праці створюється внаслідок взаємодії податкової системи з нереформованою ще з радянських часів “солідарною” пенсійною системою. Для усунення причин цього становища необхідно виробити прийнятну для суспільства концепцією зміни відносин перерозподілу праці у напрямку до його нормалізації: поступового доведення до рівня 32%. Втілення цієї реформи в життя є одним з найнагальніших пріоритетів для українського суспільства у наш час.
Для побудови нової моделі управління українським суспільством та економікою його треба розглянути як цілісну самоврядну систему зі своїми властивостями та закономірностями, об'єктами та їх зв'язками. Нажаль, від часу набуття незалежності в Україні не працювали над питанням, що, власне, являє собою саме українське суспільство, яка його будова, які соціалізуючі чинники в ньому діють і з якою силою кожен з них впливає на його організацію, функціонування та розвиток. Вважалося (і вважається), що цими питаннями цілком вичерпно займається уряд і Верховна Рада, а крім того - для реформ цілком достатньо запозичити певні суспільні рішення в інших, сьогодні успішних держав. У результаті відбулося неусвідомлене нагромадження фрагментованих і непослідовних рішень на практично успадковані, але не реформовані ще з часів СРСР, суспільні відносини.
Значне вилучення реалізованої найманої праці у “спільний казан”, без оплати та без будь-яких гарантій спричиняє руйнівний вплив на суспільство: воно руйнує природні для українського суспільства сімейні, родинні та громадські зв'язки та атомізує особу, позбавлає її впливу обмежуючих чинників, які накладає на неї сама її участь у суспільній побудові та у процесах суспільного буття. Воно ж є і системним чинником протидії утворенню приватної власності легітимним для суспільства шляхом: нагромадженням заощадженої праці. Вилучені кошти не є власністю того, хто їх заробив, вони юридично відособлені. А мова йде про 1/3 (одну третину) надбань кожної особи за час її свідомого життя та активної праці. Передавати у спадок практично нічого... Кожне нове покоління в сім'ї та родині вимушене починати з нуля і діяти за принципом “кожен сам за себе”.
В той же час ряд науковців світового рівня, в тому числі лауреат Нобелівської премії з економіки 1993 року, доктор економіки Дуглас Норт, переконливо доводять, що для управління суспільством та його економічним розвитком дуже важливо враховувати суспільні інститути, які склалися в даному конкретному суспільстві історично («Інститути, інституційні зміни та функціонування економіки», Дуглас Норт). Нажаль, така робота в Україні не проводилася і її результати не враховувалися для побудови моделі суспільного та економічного розвитку. Саме відсутність такої роботи і призвела до того, що побудова системи управління суспільством та його розвитком диктується державою, окремими учасниками процесу прийняття рішень, відірвано від суспільства, а відтак - дуже суб'єктивно.
А тим часом суспільство не в стані сформулювати запит на зміни суспільних відносин. Йому потрібні не загальні гасла, милозвучні за формою та порожні за змістом, а змістове наповнення пропозицій щодо зміни існуючих суспільних відносин. І не в усьому їх різноманітті, а лише в кількох сферах суспільного буття, зміни (реформи) в яких можуть дати українському суспільству можливість якомога повніше задіяти власний потенціал для виходу з кризи і подальшого розвитку.
Для привернення уваги суспільства до цієї сторони його буття і на цій основі - сприяння усвідомленню причин нинішньої суспільної та економічної кризи та шляхів її подолання, закладення основ його подальшого розвитку, пропоную громадським організаціям України провести в Києві та інших містах України ряд тематичних науково-практичних семінарів (круглих столів) на 25-30 учасників з тематики побудови та функціонування українського суспільства в контексті його історичного розвитку, окреслення його структурних елементів та їх функцій, усталених, ментально сприйнятливих зв'язків між ними. Метою цієї роботи повинно стати визначення основних (базових) інститутів українського суспільства (сім'ї, родини, громади; праці, нагромаджень та приватної власності), їх зв'язків між собою та з державою, а також - ролі у процесах побудови, функціонування та розвитку суспільства.
Найбільш важливою частиною роботи науково-практичних семінарів повинно стати привернення уваги суспільства до надмірного перерозподілу праці, яка легально реалізовується в економіці України. В цьому полягає причина суспільної та економічної кризи, оскільки праця є не лише економічним ресурсом, а й чи не найголовнішим соціалізуючим чинником для українського суспільства та має свої функції в сім'ї та родині. Тому, від належного функціонування цього економічного та суспільного ресурсу залежить практично все. Проблема полягає лише в тому, що бачення цієї "належності" у суспільства своє, а в держави - своє. І треба знайти відповідність.
В роботі науково-практичних семінарів повинні взяти участь історики, суспільствознавці, народознавці, інженери, математики, які займаються математичним моделюванням економічних та суспільних процесів, економісти, представники міністерств економіки та соціальної політики, народні депутати, представники громадських організацій (підприємців, роботодавців, пенсіонерів...). Важливо охопити участю в роботі семінарів представників усіх регіонів України.
Як перебіг, так і результат цієї роботи слід гарно "розпіарити", щоб це і виглядало, і фактично було(!) дбайливою пропозицією фахівців для українського суспільства і досягло свого адресата.
Це допоможе зіштовхнути з мертвої точки рішення економічних та суспільних проблем України, бо ця тематика є такою, що може дати поштовх для бачення ключових, найнагальніших пріоритетів для реформування суспільних відносин.
Нажаль, крім середнього класу, підприємців та їх громадських організацій, ініціювати цю роботу в Україні нікому...
Спеціально для “ЧП”,
Володимир Щербина (м. Львів),
Товариство "ЕВА", Товариство "Мале Коло".
