ЕСВ в вопросах и ответах от налоговой

1. Терміни сплати штрафної санкції по ЄСВ

Відповідно до абз. другого п. 14 ст. 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), суми пені та штрафів, передбачених Законом № 2464, підлягають сплаті платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

2. Процедура застосування штрафної санкції по ЄСВ.

Відповідно до п. 7.1 розділу VІI наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі – Інструкція № 455) за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) до платників, на яких згідно із Законом покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄВ, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) до платників ЄВ, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 2.1 розділу II Інструкції № 455 накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9 до Інструкції № 455.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується ЄВ, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

За несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми ЄВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄВ (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум (п.п. 5 п. 7.2 розділу VІІ Інструкції № 455).

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до Інструкції № 455.

Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта перевірки.

На суму недоїмки платнику ЄВ нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу(п. 7.5 розділу VІІ Інструкції № 455).

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених, зокрема, пунктами 7.2 та 7.5 розділу VІІ Інструкції № 455, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник. Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках (п. 7.7 розділу VІІ Інструкції № 455).

Перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі – платнику ЄВ.

Другий примірник залишається в структурному підрозділі, на який покладено обов’язки з організації контролю за надходженням сум єдиного внеску та інших платежів до органів доходів і зборів. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень за формою згідно з додатком 15 Порядку № 455. Нумерація рішень провадиться в журналі, починаючи з першого номера, у межах календарного року.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника ЄВ під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місце перебування з повідомленням про вручення.

Якщо платник на день надсилання йому органом доходів і зборів рішення про нарахування пені та застосування штрафів не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), рішення вважається належним чином врученим навіть у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата.

У разі коли неможливо вручити платнику ЄВ рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника ЄВ за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника ЄВ прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику ЄВ у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів є виконавчим документом (п. 7.10 Інструкції № 455).

У разі якщо платник ЄВ отримав рішення про нарахування пені та/або застосування штрафів і не сплатив зазначені в них суми протягом десяти робочих днів, а також не оскаржив це рішення чи не повідомив у цей строк відповідний орган доходів і зборів про його оскарження, таке рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України (п. 7.11 Інструкції № 455).

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати ЄВ, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати ЄВ (п. 7.12 Інструкції № 455).

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов’язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (п. 7.13 Інструкції № 455).

3. Відображаємо в звітності ЄСВ зміну прізвища застрахованої особи

Зміна прізвища застрахованої особи відображається в таблиці 5 «Відомості про трудові відносини осіб» додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі Порядок № 454), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160, а саме:

верхня строка – старе призвіще, ім’я, по-батькові ЗО (графа 10), дата закінчення (графа 11);

нижня строка – нове призвіще, ім’я, по-батькові ЗО (графа 10), дата початку (графа 11).

Дата закінчення та початку проставляються відповідно до внутрішнього наказу (розпорядження) підприємства про зміну прізвища працівника.

4. Фізичні особи підприємці – платники єдиного податку звільняються від сплати єдиного внеску на час відпустки та за період хвороби?

Згідно із Законом України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» фізичних осіб - підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності визначено платниками єдиного внеску.

Нормами Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Законом №2464-VI не передбачено пільг зі сплати єдиного внеску підприємцями на час відпустки та за період хвороби.

Відповідно до вимог Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, фізичні особи – платники єдиного податку першої і другої груп, у період протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, відповідно, повинні сплатити єдиний соціальний внесок незалежно від того отримували вони дохід у цей період чи ні.

5. Який розмір ЄВ нараховується ФОП на суму заробітної плати працівників-інвалідів?

Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що платники-роботодавці нараховують ЄВ на суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», залежно від визначеного класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника єдиного соціального внеску, з урахуванням видів його економічної діяльності (від 36,76 до 49,7 відсотків).

Згідно з п. 13 ст. 8 Закону № 2464 ставка 8,41 відс. визначеної бази нарахування ЄВ для працюючих інвалідів, встановлена тільки для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди.

Таким чином, вказана пільга не розповсюджується на фізичних осіб - підприємців, які використовують працю найманих працівників – інвалідів.

Іншого Законом не передбачено.

Враховуючи зазначене, фізичні особи - підприємці нараховують ЄВ на заробітну плату працівників-інвалідів у розмірі, встановленому залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого його віднесено (від 36,76 до 49,7 відсотків).

6. Який розмір ЄВ застосовують ФОП, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників?

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 та 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 34,7 відс. визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄВ (частина 11 ст. 8 Закону № 2464).

Пунктом 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 визначено, що ЄВ для платників, зазначених, зокрема, у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування ЄВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464 (частина 3 ст. 7 Закону № 2464).

Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують ЄВ у розмірі 34,7 відс. на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та більшою максимальної величини бази нарахування ЄВ.

7. Який термін сплати ЄВ ФОП, які використовують працю найманих працівників?

Відповідно до абз. третього п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці – фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно абз. першого частини 8 ст. 9 Закону № 2464 платники, зазначені, зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числа наступного місяця.

Тобто, фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми ЄВ не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄВ, платники, одночасно з видачею зазначених сум, зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄВ у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі) (абз. другий частини 8 ст. 9 Закону № 2464).

8. Випадки,коли заповнюється таблиця 4 додатка 5 звіту щодо сум нарахованого ЄСВ

Таблицю 4 «Наявність підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства» додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі - Порядок № 454), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за № 1628/24160, заповнюють платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - страхувальники:

фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом (п. 3.2 Порядку № 454);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, або особами, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом.

Згідно з п. 4.13 Порядку № 454 таблиця 4 додатка 5 до Порядку № 454 формується та подається страхувальниками в разі визначення страхувальниками періодів (строків) трудової або іншої діяльності, що відповідно до законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, зараховуються при визначенні права на відповідну пенсію, а також періоди страхового стажу, не пов’язані з трудовою та/або професійною діяльністю.

Якщо в страхувальника відсутні робочі місця, робота на яких зараховується до спеціального стажу, таблиця 4 додатка 5 не формуються і не подаються до органу доходів і зборів.

Код підстави для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства зазначається у вигляді восьмирозрядного коду, що складається з чотирьох частин.

Для кодування підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства використовуються серійно-порядкові коди із Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 3 до порядку № 454).

9. Яким чином виправити помилки в таблиці 6 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого ЄСВ якщо при поданні звіту суми відпускних за звітний та майбутній періоди були відображені загальною сумою.

Відповідно до п. 4.9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (далі – Порядок № 454) таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку призначена для формування страхувальником у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу) у звітному місяці.

Графа 10 «Код типу нарахувань» заповнюється страхувальником лише у випадках, передбачених переліком кодів типу нарахувань 1 - 12.

Суми, нараховані за дні щорічних та додаткових відпусток, вносяться до графи «Загальна сума нарахованої заробітної плати (доходу) (усього з початку звітного місяця)» із зазначенням відповідного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у цьому місяці, з кодом типу нарахувань 10.

Суми, що припадають на дні відпустки наступних місяців, включаються до поля наступних місяців і відображаються в окремих рядках за першим рядком з кодом типу нарахувань 10.

Якщо страхувальником було допущено помилку в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, - подаються скасовуючі документи. Зміни в сумах нарахованої заробітної плати або доходу та у зв’язку з цим нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускаються (п. 5.5 розділу V Порядку № 454). У разі коли страхувальником були допущені помилки, зазначені в пункті 5.5 цього розділу, страхувальник повинен сформувати та подати разом зі звітом за поточний звітний період звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць звіту, відповідну таблицю зі статусом - скасовуюча - з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю зі статусом - початкова - із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб. Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку (п. 5.7 розділу V Порядку № 454).

Отже, якщо в таблиці 6 додатка 4 звіту щодо нарахованих сум ЄВ помилково відображено в одному рядку загальною сумою відпускні за звітний та майбутній періоди, то страхувальник повинен сформувати та подати разом зі звітом за поточний звітний період звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць звіту, таблицю 6 додатка 4 звіту зі статусом «скасовуюча» з помилковими відомостями за найману особу щодо якої зроблено помилку та відповідну таблицю зі статусом «початкова» із правильними відомостями за зазначену особу (відомості з рядками, в яких звідображаються дані про суми заробітної плати без коду типу нархувань та суми відпускних з кодом типу нарахувань 10 за звітний та майбутній періоди ов окремих рядках). При цьому загальна сума нарахованої заробітної плати та відпускних не змінюються. Звіт, сформований для виправлення даної помилки за попередній звітний період, не містить таблиць 1 - 4 додатка 4 звіту щодо нарахованих сум ЄВ.

10.  Чи є для роботодавця базою нарахування та утримання ЄВ сума вихідної допомоги, нарахована найманому працівникові при звільненні?

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).

Пунктом 3.8 розділу ІІІ Інструкції № 5 визначено, що суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору входять до інших виплат, які не належать до фонду оплати праці.

Отже, сума вихідної допомоги, нарахована роботодавцем найманому працівникові при його звільненні, не є базою нарахування та утримання ЄВ.

11.  Чи є базою нарахування ЄВ винагорода за вислугу років, нарахована та виплачена роботодавцем працівнику після його звільнення?

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).

Згідно з п.п. 2.3.2 п. 2.3 розділу ІІ Інструкції № 5 винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема суми щорічної винагороди за вислугу років (стаж роботи), грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків, входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У випадку нарахування звільненим особам сум заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, ЄВ розраховується з урахуванням положень частини 2 ст. 7 Закону № 2464: нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Отже, винагорода за вислугу років, виплачена роботодавцем працівнику після його звільнення, є базою нарахування ЄВ.

12. Яким чином платник може отримати довідку про відсутність заборгованості зі спати ЄВ?

Відповідь: Відповідно до частини 7 ст.14 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) органи доходів і зборів зобов’язані проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, а саме: роботодавців, фізичних осіб – підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Таким чином, платник може звернутися з заявою в довільній формі щодо отримання довідки про відсутність заборгованості зі сплати ЄВ до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Довідка видається безоплатно на підставі поданої заяви, яка обов’язково містить посилання на найменування підприємства (установи, організації), до якого буде подано довідку.

Контролюючий орган на підставі даних картки особового рахунку платника визначає наявність/відсутність заборгованості зі сплати ЄВ на дату формування довідки.

Довідка за довільною формою (крім довідки про відсутність заборгованості із сплати ЄВ у зв’язку з прийняттям рішення про ліквідацію, реорганізацію юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичною особою) надається платнику ЄВ у термін до 15 календарних днів (ст. 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» зі змінами і доповненнями).

При цьому, слід зазначити, що до 30.09.2013 процедура адміністрування щодо прийняття та оброблення звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та обліку сплати страхових коштів в картках особових рахунків платників здійснюється органами Пенсійного фонду України (лист Міндоходів України від 30.08.2013 № 11149/99-99-17-03-01-16).

Тобто, до 30.09.2013 платник ЄВ може отримати довідку про відсутність заборгованості зі сплати ЄВ, звернувшись с заявою в довільній формі до органів Пенсійного фонду України за основним місцем обліку.

13.  Чи є базою нарахування ЄВ компенсація за невикористані щорічні відпустки (основну та додаткову), нараховану роботодавцем працівнику після його звільнення?

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону № 2464 для осіб, які, зокрема, отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, ЄВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 5).

До фонду додаткової заробітної плати входить оплата за невідпрацьований час, зокрема, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток (п.п. 2.2.12 п. 2.2 розділу ІІ Інструкції № 5).

Отже, суми грошових компенсацій за невикористані щорічні (основну та додаткову) відпустки є платою за невідпрацьований час, тому, зазначені суми компенсацій, які нараховуються та виплачуються роботодавцем звільненим особам, не є базою нарахування ЄВ.

14.   Чи є базою нарахування ЄВ нецільова благодійна допомога, що не перевищує граничного розміру доходу, визначеного ПКУ?

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) для платників, які згідно п. 1 частини 1 ст. 4 цього Закону є роботодавцями, визначено суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно з п.п. 5 п. 4.3 розділу ІV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 455, визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).

Оскільки нецільова благодійна допомога не належить до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, а відповідно до п. 3.31 розділу 3 Інструкції № 5 є матеріальною допомогою разового характеру і, відповідно «іншою виплатою, що не належить до фонду оплати праці», то вона не є базою нарахування та утримання ЄВ.

15. До якого органу та за якою формою необхідно подавати звітність по ЄВ?

Відповідно до п. 4 частини 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) зобов’язані подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Починаючи з 01.10.2013 року звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника до органу доходів і зборів за основним місцем реєстрації платника.

Форми та строки подання звітності передбачено розділом ІІІ наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за №1628/24160, який розміщено на офіційному веб – порталі Міндоходів за адресою: в закладці «Міністерство» обрати розділ «Законодавство»-> «Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» -> «Накази».

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві