Проблематика реформування системи перерозподілу праці в Україні
Єдиним джерелом фінансування усіх без винятку економічних процесів, в тому числі й тих, які фінансує держава шляхом встановлення податків, є реалізована в економіці праця. Через податки вона перерозподіляє її частину. Навіть для утворення прибутку, що теж є одним з джерел фінансування податків, необхідні належні умови функціонування праці, бо вона не лише створює товари і послуги, а й визначає платоздатність ринку. Інших поточних джерел фінансування не існує: разом зарплата і прибуток складають додану вартість. Тому саме перерозподіл праці має найвищий суспільний та економічний пріоритет.
Проте, заробітна плата в Україні перерозподіляється не лише через податки. Існують "нарахування" на зарплату, які не визнаються податками, проте є відособленням частини реалізованої праці від доходів працівника. Цим порушується приватний характер праці: обмежується право працівника на використання частини його праці за пріоритетами його сім'ї та родини, а якщо він не доживе до пенсії, – гроші будуть втрачені. Потенційна капіталізація цих коштів за час трудового стажу втрачається гарантовано, бо платити відсотки за використання цих коштів не передбачено.
Для гармонізації інтересів суспільства та бізнесу важливою є міра перерозподілу кожного з двох елементів доданої вартості — праці та прибутку — та його співставнісь для кожної з цих її складових.
Розрахунки показують, що в діючих умовах існує глибока диспропорція перерозподілу цих двох економічних категорій. В той час, коли прибуток перерозподіляється на 50%, законодавство України вимагає віддати в податки та солідарні соціальні фонди 150% легальної зарплати, хоча доведено, що максимальною межею вилучення у цьому випадку є 32%. Економіка України "функціонує" без поточного легального джерела фінансування суспільних та економічних процесів. І держава, і суспільство, не можуть заробляти в легальному полі.
Крім того майбутня вартість коштів, відчужених у працівника на формування Пенсійного Фонду, за 35 років під ставку річних 6% оцінюється в середньому в 1,7 мільйона гривень з особи. Це негативно впливає на фінанси родини, формування нею приватної власності. Ціле українське суспільство не може багатіти власною працею та руйнується внаслідок неправильної взаємодії його основних суспільних інститутів.
Вказана диспропорція в перерозподілі праці є причиною глибокої тінізації української економіки, корумпованості суспільства, постійної інфляції та неплатежів, незабезпеченості та нестабільності національних грошей, руйнування українського суспільства у моральному та фізичному сенсах.
Існуюче становище є причиною протистояння суспільства і влади, яке знайшло свій прояв у всіх Майданах часів Незалежності, а також - нинішніх подій на сході України. Чим більше сім'ї та родини залежні від найманої праці (а саме такими є сімейні бюджети промислових районів Сходу), тим у гіршій ситуації вони опиняються. Тому російська пропаганда лягає на більш плідний ґрунт, ніж у центрі та на заході України, де структура зайнятості робить суспільство менш чутливим до зазначеної економічної диспропорції.
Пропозиції з реформування
З метою усунення вказаних економічних та суспільних проблем була розроблена Альтернативна Концепція пенсійної реформи, якою пропонується розпочати процес поступового та послідовного заміщення джерел фінансування пенсійної потреби суспільства з солідарних на приватні та протягом 35 років від моменту запровадження досягти мінімального залишкового рівня солідарної пенсійної потреби в суспільстві. Оскільки джерелом фінансування і державних потреб, і пенсійної потреби суспільства є одна і та ж економічна категорія — реалізована праця, — Концепцією пропонується реформування податкової та пенсійної сфер України у їх єдності та взаємозв'язку.
Для реформування системи перерозподілу праці в Україні Концепцією запропоновано:
- відмінити нарахування ЄСВ і припинити утворення нового “солідарного” стажу;
- визначити ставку ПДВ на рівні 12%, а краще - замінити на податок з продажів (ПзП) зі ставкою 3,6% (розраховується як різниця між вхідними та вихідними зобов'язаннями на підставі фактур; діє як ПДВ, але без податкових накладних і не створює надуманого збільшення реалізаційної вартості);
- визначити ставку податку на прибуток підприємств 20%,
- визначити ставку ПДФО на рівні 15%;
- залишити без змін “персоніфіковану” частину соціальних фондів (сукупно) 5% від зарплати, виключивши з неї пенсійні внески;
- встановити цільовий пенсійний податок з обороту у формі ПзП для фінансування залишку набутого “солідарного” пенсійного стажу за ставкою 4,5% і зменшувати її з року в рік на 0,3% (з урахуванням заміни ПДВ на ПзП сукупна ставка в перший рік дії такої реформи становитиме 9% і зменшуватиметься за рахунок зменшення ставки цільового пенсійного податку);
- акцизи та мита — згідно гармонізованої системи за вимогами СОТ;
- створити уповноважену фінансову установу (або й кілька...) для накопичення приватних пенсійних заощаджень громадян, які формувати з їх особистих внесків у розмірі 10% зарплати під ставку рефінансування НБУ з помісячним нарахуванням відсотків.
Цим забезпечується рівень перерозподілу реалізованої праці – на рівні 57% у перший рік від запровадження реформи в дію і поступово зменшується у напрямку до нормального, який становить 32%. Змінювати перерозподіл у сторону зменшення можна лише за рахунок ставки спеціального пенсійного податку. Інших чіпати не бажано, бо вони перерозподіляють відносну, але сталу величину, яка є економічним ресурсом і соціалізуючим чинником суспільства. За 7-8 років знімається 70-80% проблеми з фінансуванням потреб пенсіонерів у частині їх "солідарного" стажу.
Вказана система забезпечує профіцит фінансування потреб зведеного бюджету, пенсійного та інших фондів соціально страхування порівняно з сукупними потребами 2013 року і залишає значний запас джерела фінансування для перерозподілу через мита та акцизи.
Але оздоровчий ефект для економіки та суспільства настає відразу: набувають економічного змісту суспільні процеси, відкриваються джерела фінансування як державних бюджетів та фондів суспільного споживання, так і самих сімейних бюджетів. Збалансовується взаємодія основних суспільних інститутів: сім'ї, родини, громади, держави; праці нагромаджень та приватної власності. Суспільство набуває ширших можливостей для взаємодії шляхом обміну працею.
Держава отримує значний власний (не позичений з-зовні) фінансовий ресурс, який підлягає спрямуванню на потреби розвитку економіки.
Оскільки реформування передбачає внесення змін до податкового законодавства України в частині кількох діючих податків та введення одного нового, розроблення та прийняття законодавства про функціонування приватних пенсійних рахунків, а також — порядку інвестування коштів з цих рахунків, необхідне прийняття урядової концепції Загальнодержавної програми реформування пенсійної та податкової сфер в Україні
( http://platforma-reform.in.ua/uploads/default/143/8d1948f8bf98014b.doc ).
Володимир Щербина,
м. Львів
http://paket-reform.in.ua/t/topic/143
Ключ для пошуку в ФБ: Володимир Щербина: Альтернативна Концепція
