Альтернативна Концепція Пенсійної реформи: проблематика і пропозиції

В Україні до цього часу здійснюється перерозподіл реалізованої праці шляхом суміщення (взаємодії) встановлених державою податків та внесків у фонди суспільного споживання: знеособлені кошти, які нібито не налажать ні державі, ні конкретним особам, а всьому суспільству — комунізовані, — які залишилася ще з часів СРСР, коли в суспільстві приватна власність "не створювалася" і тому всі можливі надлишки реалізованої праці вилучалися на потреби створення "соціалістичної власності". Одним з таких фондів є пенсійний фонд. До того ж він є найбільшим за обсягом. Через нього більше третини набутків особи відділяються від її (та її сім’ї) доходів, не можуть бути вчасно використані сім'єю та родиною за їх власними пріоритетами, зокрема — на створення приватних активів. За роки незалежності ситуація ще більше погіршилася: якщо за часів СРСР перерозподіл праці сягав 90-95%, то сьогодні глибина перерозподілу реалізованої праці під сукупною дією податків та внесків у фонди суспільного споживання становить оцінково 150% тільки у базовому рівні: на фінансування податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), єдиного соціального внеску (ЄСВ) та податку на додану вартість (ПДВ), без урахування потреб у наявності джерела фінансування акцизів, мит та податку на прибуток, які теж не мають іншого джерела фінансування. Тобто, в умовах чинного державного регулювання відносин перерозподілу праці в Україні не існує властивого джерела для фінансування бюджетів, пенсійного та інших соціальних фондів, а також — самих сімейних бюджетів, наповнення яких є метою економічної взаємодії, а всі призначені державою поточні зобов'язання повинні становити 1/3 від нього.

"Крайнім" за "зведення кінців з кінцями" в умовах відсутності джерела фінансування економічних процесів законодавством визначено роботодавця, який вимушений працювати в умовах обмеженої платоспроможності в легальному полі. А громадян, нібито, це й не стосується. Проте, роботодавець ...не має притаманного джерела фінансування для сплати "нарахувань" на заробітну плату. Цим джерелом є потенційна повна сума, яку він мав би заплатити працівникові і з радістю це зробив би, а працівник вже мав би сам виконувати усі зобов'язання, які встановлює держава. "Нарахування" автоматично відділяють частину заробітної плати і комунізують її (усуспільнюють). Цим порушується приватний характер праці: обмежується право працівника на використання частини його праці за пріоритетами його сім'ї та родини, а якщо він не доживе до пенсії, — гроші для родини будуть втрачені. Як наслідок, руйнується взаємодія основних суспільних інститутів українського суспільства: сім'ї, родини, громади, праці, нагромаджень і приватної власності.

До того ж, 60% двадцятилітніх українців не доживуть до пенсії (НАН України), але більш як третина їх праці буде комунізована і не стане набутком їх правонаступників.

Крім того, "солідарна" пенсійна система не передбачає оплати за вилучені (недоплачені) на тривалий час кошти. Природна капіталізація цих коштів шляхом придбання матеріальних та нематеріальних активів, цінних паперів тощо, які б могли забезпечити додаткові фінансові надходження в сімейний бюджет “вже сьогоні” (с), є такою ж неможливою, як і фінансова: кошти відособлені. Тому за час “солідарного” трудового стажу вона втрачається гарантовано. Ці кошти можна оцінити в наступний спосіб: майбутня вартість регулярних внесків по 35% від середньої по Україні місячної заробітної плати, оцінена під ставку 6% річних (станом на 21.01.2015 облікова ставка НБУ 14%), становить 1,68 мільйона гривень з особи за життя (за 35 років). Кожна ж сім'я має таких осіб щонайменше 2! Це є причиною тінізації, корупції, інфляції, зубожіння населення, інших проблем економіки та суспільства в Україні.

Зобов’язання зі сплати податків і соціально-пенсійних внесків не створюють нової вартості, а лише перерозподіляють новостворену. Джерелом фінансування таких зобов’язань є виключно заробітна плата. Її належний та вільний обіг є необхідною умовою виникнення джерела економічного розвитку — прибутку, — оскільки забезпечує належну платоздатність внутрішнього ринку. Інших джерел фінансування будь-яких поточних потреб суспільства та держави просто не існує. Кожна з цих економічних категорій має свою окрему суспільну природу, функцію, особливості обігу та перерозподілу. Тому перерозподіл праці має вищий суспільний та економічний пріоритет. Натомість в Україні існує значна диспропорція в перерозподілі праці в той час, коли перерозподіл прибутку корпорації є практично нормальним (див. Діаграму перерозподілу доданої вартості).

Пропозиції з реформування

З метою усунення причин вказаних економічних та суспільних проблем була розроблена Альтернативна Концепція пенсійної реформи — реформи відносин перерозподілу праці в Україні, у якій джерелом фінансування як державних потреб, так і пенсійної потреби суспільства, а в першу чергу — поточних та відкладених потреб сімейного бюджету, розглядається одна і та ж економічна категорія — реалізована праця — і пропонується, розглядаючи реформування податкової та пенсійної сфер України у їх єдності та взаємозв'язку, відразу ж на момент введення реформи в дію встановити нормалізований перерозподіл праці і розпочати процес поступового та послідовного заміщення джерел фінансування пенсійної потреби суспільства з солідарних на приватні та протягом 35 років від моменту запровадження досягти мінімального залишкового рівня солідарної пенсійної потреби в суспільстві.

Зокрема, пропонується разовим заходом (спеціальним законом про пенсійну реформу) припинити подальше прирощення солідарного пенсійного стажу. Цим буде створено певний "залишок набутого солідарного пенсійного стажу" в суспільстві (імплікованого боргу), який почне спадати. Для його фінансування слід визначити інші джерела, відмінні від заробітної плати працюючих громадян. Практично це означає, що залишок імплікованого боргу треба профінансувати з бюджету аж до його повного погашення. Самі ж джерела надходжень до бюджету мають бути забезпечені структурними змінами державного регулювання економічних процесів, та, як наслідок — зміною характеру суспільної взаємодії, функціонування вкономіки та збільшенням її обсягу.

А від заробітної плати працюючих формувати їх успадковувані пенсійні фонди у вигляді накопичення особистих внесків у розмірі 10% від зарплати на спеціальних пенсійних рахунках в уповноваженій державній фінансовій установі під ставку рефінансування Національного Банку, невикористані залишки з яких могли б успадковуватися за загальними правилами успадкування. Завдяки цьому поступово за 30-35 років замінити джерела фінансування пенсійних потреб суспільства з "солідарних" на приватні, які можуть створювати для українських родини реальні джерела набуття приватної власності.

Ті пенсіонери, які матимуть більшу чи меншу частину набутого за чинних умов солідарного пенсійного стажу, отримуватимуть пенсію з двох джерел: в частині, що припадає на залишок їх солідарного стажу — з пенсійного фонду, що поповнюватиметься з державного бюдету, а в частині їх приватного пенсійного стажу — з їх приватного пенсійного рахунку.

Заходи з реформування передбачають:

- відмінити нарахування ЄСВ і припинити утворення нового “солідарного” стажу;

- визначити ставку ПДВ на рівні 12% (а краще — через певні його особливості взагалі його позбутися);

- визначити ставку ПДФО на рівні 15%;

- залишити без змін "персоніфіковану" частину соціальних фондів (сукупно) 5% від зарплати, виключивши з неї пенсійні внески;

- встановити ставку податку на прибуток підприємств 20%,

- акцизи та мита (згідно гармонізованої системи за вимогами СОТ);

- створити уповноважену фінансову установу (або й декілька...) для накопичення приватних пенсійних заощаджень громадян, які формувати з їх особистих внесків у розмірі 10% від зарплати під ставку рефінансування НБУ з помісячним нарахуванням відсотків.

Вказана система перерозподілу праці встановлює його на рівні, близькому до нормального: співвідношення чистої ефективної заробітної плати, що залишається в розпорядженні сім'ї та родини, і суми зобов'язань, що виникають у зв'яку з функціонуванням праці, складе практично 2:1 і при тому буде повністю усунена комунізація праці.

Ефект від запровадження

Це дозволить негайно зняти "навантаження" на заробітну плату і цим усунути головну причину тінізації економіки, усунути фактор дискредитації легальної високопродуктивної праці та розпочати реальну боротьбу з корупцією, забезпечить відповідність сукупних податкових та соціально-пенсійних зобов'язань, які випливають з факту легальної реалізації праці, розміру поточного джерела для їх фінансування, наповнить сімейні бюджети результатами праці членів сімей і дасть їм можливість у легальному полі іиконувати їх суспільні функції включно з функцією розвитку сімей шляхом створення та передання по родині приватної власності.

Додана вартість розподіляється на зарплату і прибуток. Перерозподіл елемента доданої вартості – відношення елемента доданої вартості до суми зобов’язань з податків та внесків, які виникають протягом повного циклу обігу відповідного елемента.

Відтінками червоного зображено зобов’язання, які виникають у процесі повного циклу обороту елементів доданої вартості. Якщо перерозподіл прибутку цілком нормальний, то перерозподіл праці – не просто ненормальний, я зобов’язання з відчуження праці перевищують джерело фінансування (зображено зеленим). Зобов’язання не створюють вартості і тому віднімаються від відповідного джерела. Очевидно, що у випадку праці/зарплати його не залишається. Тобто праці (зарплата) у процесі її відтворення вилучається повністю і залишається залишок непокритих зобов’язань. Завдання полягає в тому, щоб поступово наблизити перерозподіл праці до нормального, фінансуючи при тому «соціальні» зобов’язання держави. А це, в першу чергу, — пенсійні зобов’язання.

На умовах запропонованої системи перерозподілу праці зведений бюджет з урахуванням пореби у фінансуванні соціальних зобов'язань держави отримає достатні надходження з профіцитом. Про це свідчить контроль показників державних рахунків для першого року дії реформи. В подальшому обсяг економіки буде зростати, а потреба у фінансуванні залишку імплікованого боргу — спадати, тому коштів для використання на інші цілі розвитку держави буде залишатися все більше.

Контроль показників державних рахунків для запропонованих умов

Контроль формування зведеного бюджету з урахуванням потреб обслуговування імплікованого боргу

Контроль структурних характеристик перерозподілу новоствореного продукту:

При втіленні запропонованої системи Україна отримає значний власний інвестиційний ресурс, сформований на приватній основі, який за десять років складе близько 80 мільярдів доларів США за нинішнім курсом.

Запровадження такої системи забезпечення пенсійних потреб суспільства в Україні буде і правильним, і вигідним як для держави, так і для громадян, бо є ментально зрозумілим і прийнятним для суспільства.

В цьому сенсі Концепція має ширше значення для економіки, ніж просто концепція пенсійної реформи: вона збалансовує дію базових суспільних інститутів українського суспільства (праці, нагромаджень, приватної власності; сім’ї родини та громади), які сформувалися історично і повернення дії яких поверне українському суспільству притаманну йому родинність, забезпечить успішність, конкурентність та експансивність.

Володимир Щербина,

м. Львів,

Товариство "Мале Коло"

Детальніше див. Сторінка ФБ "Володимир Щербина: Альтернативна Концепція ..."