Онлайн служба замовлення товарів і послуг

Меню

Рассылка новостей




Книга «Как самому составить договор» (примеры и рекомендации)

03.01.2017

Включення фіскальним органом до власних баз будь-якої інформації про висновки перевірки щодо платника податків НЕ порушує прав цього платника податків

Фабула судового акту: Ця Постанова ВСУ цікава насамперед тим, що нею скасовані три позитивні судові акти у справі на користь платника податків. І висновок Судової  палати в адміністративних справах ВСУ цілком логічний: висновки акту перевірки, яка  призначена і проведена відповідно до закону, є відображенням дій податкових інспекторів – здійснення ними своїх завдань та функцій. Ці висновки разом з іншою інформацією можуть в порядку, передбаченому законодавством вноситись до баз даних фіскального органу та використовуватися ним у подальшій роботі.

Разом з цим дії фіскального органу щодо включення інформації отриманої в результаті перевірки до баз даних не породжують правових наслідків для платника податків, зокрема не створюють жодних перешкод у його господарській діяльності. Отже, при спробі визнати такі дії фіскального органу платником податку протиправними, суду слід відмовляти у задоволенні позову, а ухвалені рішення на користь платника податку з цього приводу мають бути скасовані. Адже, платник податку не може довести суду, в чому полягає порушення його прав в такому випадку.       

 

                                              

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

13 грудня 2016 року                                                                                                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кривенди О.В., 

суддів:

Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л.,

 

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві – Павловича Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Послуг» (далі – Товариство) до державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів і зборів України у м. Києві (на сьогодні – державна податкова інспекція у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі – ДПІ) про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило:

– визнати протиправними дії відповідача, які полягають у проведенні зустрічних звірок позивача, за результатами яких складено акт від 11 серпня
2014 року № 797/26-58-22-07-17/34914295 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Послуг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року» (далі – акт від 11 серпня
2014 року) та акт від 21 серпня 2014 року № 932/26-58-22-07-17/34914295 «Про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 1 березня 2014 року по 31 березня 2014 року» (далі – акт від 21 серпня 2014 року);

– визнати протиправними дії ДПІ, які полягають у проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства, за результатами якої складено акт від 19 вересня 2014 року № 4251/26-58-22-03-17/34914295 «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Український Центр Послуг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із постачальниками і покупцями за період з 1 січня 2014 року по 31 липня 2014 року» (далі – акт від 19 вересня
2014 року);

– визнати протиправними дії ДПІ щодо визнання правочинів, укладених позивачем з контрагентами, вказаними в актах від 11, 21 серпня та
19 вересня 2014 року, нікчемними в силу приписів закону;

– визнати протиправними дії ДПІ щодо внесення коригувань показників податкової звітності з податку на додану вартість (далі – ПДВ) Товариства, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (далі – База-1) та автоматизованих інформаційних систем (далі – АІС) «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі на рівні ДПА України» (далі – АІС-1), «Податковий блок» (далі – АІС-2) та інших податкових баз, сум податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ, які визначені позивачу, здійсненого на підставі актів від 11, 21 серпня та 19 вересня 2014 року;

– зобов’язати ДПІ вилучити з Бази-1, АІС-1, АІС-2 та інших податкових баз інформацію, внесену на підставі актів від 11, 21 серпня та 19 вересня 2014 року;

– зобов’язати ДПІ відновити показники податкової звітності Товариства, в тому числі зобов’язати відобразити в Базі-1, АІС-1, АІС-2 та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ, які позивач визначив у податковій декларації з ПДВ за період з 1 січня по 31 липня 2014 року.

На обґрунтування позову послалося на те, що ДПІ порушила вимоги Податкового кодексу України (далі – ПК), Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232, Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236 (чинних на час виникнення спірних відносин), під час проведення зустрічної звірки Товариства та складання вищезазначених оскаржуваних актів.

Суди встановили, що Товариство зареєстровано Солом’янською районною в м. Києві державною адміністрацією 14 лютого 2014 року та на момент виникнення спірних правовідносин перебувало на податковому обліку в ДПІ.

11 та 21 серпня 2014 року службовими особами ДПІ були здійснені заходи з метою проведення зустрічних звірок Товариства щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 1 по 30 квітня та
з 1 по 31 березня 2014 року, за результатами яких податковий орган склав акти від 11 та 21 серпня 2014 року відповідно.

Також за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ склала акт від 19 вересня 2014 року.

На підставі висновків, викладених у вищевказаних актах, до Бази-1, АІС-1, АІС-2 та інших податкових баз податковий орган вніс коригування самостійно задекларованих позивачем показників податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від
18 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов задовольнив частково:

– визнав протиправними дії ДПІ щодо внесення коригувань показників податкової звітності з ПДВ Товариства, в тому числі дії з виключення з Бази-1, АІС-1, АІС-2 та інших податкових баз, сум податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ, які визначені позивачу, здійснені на підставі актів від 11, 21 серпня та 19 вересня 2014 року;

– зобов’язав відповідача відновити показники податкової звітності Товариства, в тому числі зобов’язав відобразити в Базі-1, АІС-1, АІС-2 та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ, які позивач визначив у податковій декларації з ПДВ за період з 1 січня по 31 липня 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 вересня 2015 року, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року відмовив.

Суди, задовольняючи позовні вимоги у викладеній вище частині, дійшли висновку про порушення прав позивача внаслідок неправомірного коригування відповідачем самостійно задекларованих платником податків показників податкової звітності з ПДВ без винесення в подальшому податкового повідомлення-рішення, яке може бути узгоджено в адміністративному або в судовому порядку, що не передбачено жодною нормою чинного законодавства України. Відповідно, поновленням порушеного права позивача в цьому випадку є зобов’язання відповідача відновити у Базі-1, АІС-1, АІС-2 самостійно задекларовані позивачем показники, які були неправомірно відкориговані відповідачем на підставі актів від 11, 21 серпня та 19 вересня 2014 року.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), ДПІ зазначає, що в доданих до заяви рішеннях Вищого адміністративного суду України від 11 та 21 травня 2016 року (справи
№№ К/800/14375/15, К/800/39880/15 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення пункту 61.1 статті 61, підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62, статті 71, підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72, пункту 73.5 статті 73, пункту 74.1 статті 74, пункту 75.1 статті 75, пункту 86.1 статті 86 ПК. Просить скасувати всі ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове – про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ДПІ підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1
статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів – це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ склала акти про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за періоди з 1 по 30 квітня
2014 року та з 1 по 31 березня 2014 року, а також акт за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання  вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із постачальниками і покупцями за період з 1 січня по 31 липня 2014 року та на їх підставі внесла інформацію до
Бази-1, АІС-1, АІС-2.

Висновки, викладені в актах від 11, 21 серпня та 19 вересня 2014 року, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такі акти не порушують прав останнього.

Включення суб’єктом владних повноважень до баз даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від
17 листопада 2015 року (справа № 21-2944а15).

Оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин у частині задоволення позову про визнання протиправними дій ДПІ щодо внесення до
Бази-1, АІС-1, АІС-2  інформації на підставі актів від 11, 21 серпня та
19 вересня 2014 року й зобов’язання поновити у цих базах даних суми податкового кредиту та податкових зобов’язань згідно з податковими деклараціями Товариства, усі постановлені у справі рішення у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 243 КАС нового судового рішення.  

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
18 грудня 2014 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2015 року в частині задоволення позову скасувати та відмовити у цій частині в задоволенні позову.

У решті зазначені судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                       

О.В. Кривенда

Судді:                                  О.Ф. Волков

М.І. Гриців

     О.Б. Прокопенко

І.Л. Самсін

Джерело: Protokol.com.ua

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

Количество просмотров: 565

Книга «Как самому составить договор» (примеры и рекомендации)

Новый номер!

  • Оберег от штрафов – ИНК
  • Аутстаффинг: плюсы и минусы
  • Розничный акциз у общесистемщика
  • Оклад 3200 для всех: последствия
  • Как разместить вывеску для кафе

 Подробнее...

Архив новостей

Февраль 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 1 2 3 4 5

Популярное

Мы в соцсетях

FB
Extension Joomla