Свій бізнес: коли війна стала вчителем

Як досвід воєнних дій на Сході України зробив із молодого різнороба непересічного винахідника серветок для зброї.

У час найбільшого розпачу американка Джой Маргай винайшла диво-швабру. А у 2016 році історію самотньої матері, яка завдяки неабиякому інтелекту і здібностям не лише подолала бідність, а й заробилабагатомільйонні статки, екранізували у кінострічці Джой.

Історія ця не унікальна. Для Сполучених Штатів. Американці на державному рівні розробляють програми заохочення громадян до самозайнятості та на створення інноваційних продуктів. Відомство з патентів і товарних знаків США (USPTO) щорічно видає більше 300 тис. охоронних документів, які захищають права інтелектуальної власності людей з усього світу. Винахідники заробляють, а держава отримує податки до бюджету від таких підприємців.

В Україні документи, що засвідчують неповторність винаходу, потрібно очікувати близько року. Порівняно з процедурами в США, це дрібниці. У Штатах на патент чекають від 2 до 7 років. І, попри те, у нас на сьогодні є чинними лише близько 27 тис. патентів, ще 13 тис. наших співвітчизників зареєстрували права на свої винаходи за кордоном.

Ці дані свідчать, що інтелектуальний та творчий потенціал Україна має, чого не має – сприятливих умов для втілення в життя унікальних ідей.

Минулого року молодий український підприємець Олександр Морозов вирішив піти проти тренду та поповнити ряди винахідників. 25-річний житель Вінниччини запатентував масляні серветки для чищення зброї. На сьогодні його компанія Клін Шот (clean shot – чистий постріл) не лише здійснює поставки винаходу українським прикордонникам та військовим у зону АТО, якістю цього товару задоволені і власники зброї у Вірменії та країнах Африки.

Не було б щастя, та нещастя допомогло

"20 січня 2015 року, 7:30 ранку. Колона штурмової роти 13 батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади з шести машин проривається на злітну смугу Донецького аеропорту. Підрив першої машини – поранені, перша допомога. Стрілянина: РПГ, СПГ, танк", – згадує Олександр Морозов часи своєї служби в зоні АТО. Протягом трьох днів до того рота безуспішно намагалася зайти у ДАП, щоб вивести "кіборгів", які там ще залишись. І все ж таки прорив здійснено.

Олександр Морозов під час служби на Сході України

Виснажливі багатогодинні бої наочно демонструють обмеженість ресурсів, які мають українські військові в боротьбі із ворогом. Під час боїв, окрім забруднень, які виникають внаслідок інтенсивної стрільби, на зброю ще й налипає бруд. І після штурму зброя стає непридатною для ведення нормального бою, її потрібно чистити, а можливості для цього часто просто не існує.

У нормальних стандартних умовах, як пояснює доброволець із ДУК Правий сектор Степан, кожен із військових має набір для чищення зброї: йоршики, латунні і пластмасові шомполи. Але ще потрібно знайти мастило. По можливості, використовують моторну олію, або випрошують у водіїв аерозоль WD-40, у гіршому разі – використовують залишки переробленого мастила. У неякісній консистенції часто є вода, яка за два дні може вкрити іржею механізм і деталі стрілецької зброї.

Окрім того, ще з радянських часів передбачена ціла процедура чистки зброї, але вона дещо далека від суворої реальності. На спеціальних столах раз на день розкладаються деталі, які військовослужбовець має перетерти за 45 хвилин. "Але так ніхто не робить. В реальності, коли є можливість і година часу, сів десь під деревцем, на футболочку розклав це все і чистиш", – розповідає Степан.

"Але до того ж ти ще маєш побігати за старшиною, посмикати його, щоб дав мастило. Потім бігаєш і шукаєш якусь ганчірку, чи стару шкарпетку, чи рвеш білизну евакуйованих товаришів, щоб автомат привести до ладу", – описує Морозов сірі будні українських військових.

В один із таких днів, коли підрозділи противника на 12 годин взяли в кільце роту, у якій служив Морозов, йому увірвався терпець: "Якось довелося протягом двох тижнів використовувати зброю мого пораненого товариша, бо не мав можливості почистити свій автомат. Просто не було чим. Тоді і спало на думку, що треба щось практичне, надійне і таке, що не передбачало б усіх цих процесів, які не мінялися з часів Першої світової війни".

Щастить наполегливому

Не секрет, що починати новий бізнес в Україні – завдання не з легких. Зареєструвати підприємство, запатентувати винахід, налагодити виробництво, вийти на закупівельників, отримати п’ять дозволів на одну ліцензію – на все витрачено понад рік. І неодноразово молодий підприємець хотів усе згорнути.

Проте для Морозова це була вже не перша "спроба пера", і сфери, у якій молодий підприємець намагався реалізуватися, змінювалися одна за одною. "От я вчився на ландшафтного дизайнера, а вийшов ландшафтний десантник. Хоча комерційна жилка в мене була завжди присутня", – згадує винахідник.

Наприклад, з початком Майдану, коли по телебаченню показали сюжет із золотим батоном колишнього президента Віктора Януковича, вже наступного дня Морозов зробив форму і почав відливати скарбнички у вигляді золотих батонів, які поїхали на Київ і продавалися як сувеніри.

Отже, з чого починати він вже знав. Навесні 2015-го під час лікування від контузії, за кілька місяців до демобілізації, Морозов поділився ідеєю зі своїм товаришем Артемом Андрійчуком. І поки один займався пошуками матеріалів, сировини і виробництва, вклавши у тестову продукцію свої заощадження в 10 тис. грн, інший – тестував перші зразки у реальних бойових умовах.

"Все починалося методом спроб і помилок. Я знаходив виробників – вони відмовлялися робити невеликі пробні партії. Знаходив матеріал, тестували його – він виявлявся неефективним, або агресивним, доводилося вносити зміни і в склад серветок, і в упаковку, – розповідає Андрійчук. – Було важко, часом опускалися руки. Не вірили, що у нас можливо вивести це все на певний рівень без "впливового дядька в кабінеті".

Але віра в себе була завжди. Після демобілізації, з жовтня по грудень 2015-го, Морозов пішов вивчати ази бізнесу до Першого соціального бізнес-інкубатора для переселенців та учасників АТО. "За шаблоном написав бізнес-проект під серветки, виступив з ним у фіналі, отримав грант у розмірі 100 тис. грн на розвиток справи і почав займатися паперовими штуками, а-ля створення технічних умов, патентування тощо", – згадує Морозов. Усі грантові кошти пішли на виготовлення тиражу серветок у кількості тисячі комплектів і на його подальше розповсюдження.

Учасники першого бізнес-інкубатора

Магазини з молодими підприємцями неохоче співпрацюють, тож винахідник звернувся до сил соціальних мереж, допомоги волонтерів та солдатів, із якими познайомився під час служби.

Часом, коли зірки таки повернулися до десантника, став лютий 2016-го – під час виставки товарів військового призначення, яка відбувалася під егідою Укроборонпрому, продукцією нашого героя зацікавився венчурний фонд науково-технічного розвитку ім. ак. В.С. Михалевича, який комерціалізує проекти, пов'язані з військовими розробками.

"Ми побачили продукцію і я сама запропонувала Олександру співпрацю. Називайте це професійним чуттям, але мені стало очевидним, що це може принести успіх", – ділиться спогадами виконавчий директор Фонду Михалевича та директор компанії Клін Шот Ксенія Борисюк-Барабаш.

Венчурний фонд допоміг молодому підприємцю з маркетингом, обіговими коштами на закупівлю та розширення діяльності компанії. Проте свої інвестиції у фонді розголошувати не беруться. "Наразі наші обов’язки розподілені таким чином, що я виконую всі функції директора компанії, а Олександр є її засновником і займається виробничою частиною процесу", – розповідає Борисюк-Барабаш.

Влучний постріл

На сьогодні все виробництво компанії Клін Шот перебуває на аутсорсингу. Єдині в Україні виробники масляних серветок упевнені, що власні потужності та робоча сила дозволили б знизити собівартість продукції. Проте поки вони не можуть дозволити такий ризик – систематичність поставок серветок досі не налагоджена, адже держава не виявляє особливого інтересу до умов, у яких воюють її громадяни проти Російської Федерації.

"Спершу товар закуповували взагалі самі волонтери", – розповідає Андрійчук. Пізніше вдалося укласти угоду з Державною прикордонною службою – Клін Шот виграв тендер, який проводився через систему державних електронних закупівель ProZorro‎. Пробна партія – 1,2 тис. комплектів по 100 серветок у кожному.

На цей час, за словами Борисюк-Барабаш, компанія планує провести випробування товару у Міністерстві оборони, аби продукція потрапила у план закупівель. А також чекають затвердження від внутрішньої служби ЗСУ та Національної гвардії, випробування у яких вже пройдено.

"Я не є експертом з цих серветок, проте розвозив їх по фронту хлопцям, для випробування у реальних бойових умовах: 72-га бригада, для Правого сектору хлопцям і снайперам. Відгуки лишилися дуже позитивними", – розповідає волонтер організації Народний тил Іван Бордун.

Умови, у яких українські військові чистять зброю, далекі від прописаних у методичках

Досі волонтери закуповували за кордоном для військових балончики. Проте спреї американського виробництва не достатньо зручні, кажуть опитані бійці, адже дуже багато матеріалу розпилюється у повітрі і лишається необхідність у пошуках ганчірки. До того ж балончики не вміщуються у кишенях, їх доводиться носити у рюкзаках.

"А з серветками справді зручно і швидко, вони компактні, в хорошій упаковці, яка мало місця займає. Нам дали дві на випробування: суху і промаслену. Особливо порадувала суха, бо знайти чисту ганчірку, щоб протерти зброю від мастила, чи від грязюки – це подвиг", – розхвалює український продукт Степан із ПС.

За його підрахунками, серветки пришвидшують процес чистки у 1,5 рази. "Залежно від ступеню забруднення зброї і від умов, звичайним способом, якщо дуже ретельно чистити, то десь година часу витрачається. Тут у нас виходить хвилин 40", – розповідає він.

Визнання, але не вдома

А поки на внутрішньому вітчизняному ринку партнери роз’яснюють переваги своєї продукції, у порівнянні зі старими совковими методами, до масляних серветок почали виявляти цікавість інші держави.

Так, після поста волонтера Романа Сініцина у facebook у грудні 2016 року, Клін Шот уклав меморандум про співробітництво з Укроборонсервісом, який займається експортом української військової продукції за кордон. Це допоможе компанії потрапити до міжнародного каталогу військової продукції.

"Ми зробили вже кілька експортних поставок. За кордоном якось легше йде, більше розуміють і більш лояльно до цього ставляться. Вже пішла невелика партія, 100 комплектів, до країн Африки, по каналах збуту венчурного фонду. Невелика партія, тисяча комплектів, відправилася до Вірменії", – каже Морозов.

Загалом за перший рік роботи компанія реалізувала більше п’яти тисяч комплектів. На поточний рік у підприємця ще більш далекоглядні плани. Хоча ділитися планами виробництва під диктофон підприємець поки не бажає.

Водночас вже зараз можна казати, що роздрібні магазини військової продукції почали ставитися до серветок для чищення зброї досить лояльно та адекватно. "Але для магазинів ми хочемо зробити маленьку упаковку, по 10 штучок. Тому що товар новий для багатьох людей і ще не створено культуру його споживання", – розповідає боєць.

Наразі один комплект серветок із 100 штук коштує 250 грн. Проте вартість постійно змінюється. Так, за минулий рік підприємець мусив тричі переглянути ціну лише через девальвацію національної валюти. "Бо закуповуємо матеріали через українських дистриб'юторів, тобто це іноземна сировина, яку ми закуповуємо за долари. І через це собівартість постійно зростає", – каже Морозов.

Джерело: НВ