Відсутність власних ресурсів не завжди може бути беззаперечним свідченням неможливості поставки товарів

Суд звертає увагу на те, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил податкового обліку не може бути самостійною підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об’єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Тому платник податків (покупець) не має зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо податковим органом не доведено, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки контрагентів та узгодженість дій між ними.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із того, що у контрагента відсутні ресурси для поставки товарів, водночас матеріали справи не містять належних доказів, які б підтвердили вказану обставину. Суд також акцентує увагу на тому, що відсутність власних ресурсів не завжди може бути беззаперечним свідченням неможливості поставки товарів і у кожному конкретному випадку така обставина підлягає оцінці з огляду на характер здійснюваної операції. Необхідно також аналізувати, чи мало місце залучення необхідних ресурсів на підставі цивільно-правових договорів.

/Постанова ВС від 07.08.2019 р. у справі № 826/11728/18/

«Вісник. Офіційно про податки»