Please wait...
Відповідно до українського законодавства, адміністративні органи зобов’язані забезпечувати право особи на доступ до інформації, яка стосується прийняття та виконання адміністративних актів. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Принцип відкритості дозволяє особам ознайомлюватися з усіма матеріалами, пов’язаними з їхньою справою, до моменту прийняття остаточного рішення адміністративним органом. Це дозволяє захистити права та законні інтереси громадян, підвищуючи ефективність адміністративних процесів.
Право особи на доступ до матеріалів справи закріплено у пункті 3 частини 1 ст. 28 ЗАП, відповідно до якої учасник адміністративного провадження має право «ознайомлюватися з матеріалами справи (крім відомостей, що відповідно до закону віднесені до інформації з обмеженим доступом), робити з них витяги, копії тощо, у тому числі з використанням технічних засобів, під час здійснення та після завершення адміністративного провадження, отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, вчинені (прийняті) під час здійснення адміністративного провадження». Варто наголосити, що таке право має не лише заявник чи скаржник (та інші адресати адміністративного акта), а й особи, законні інтереси яких може негативно зачіпати адміністративний акт, тобто зацікавлені особи.
Порядок доступу до матеріалів справи врегульовано у ст. 51 ЗАП, відповідно до якої:
- адміністративний орган надає учаснику можливість ознайомлюватися з матеріалами справи під час здійснення та після його завершення;
- матеріали справи надаються для ознайомлення, як правило, в приміщенні адміністративного органу в присутності посадової особи адміністративного органу;
- якщо матеріали адміністративної справи ведуться в електронній формі, учасникам провадження, за можливості, забезпечується безоплатний віддалений доступ до всіх матеріалів справи.
Проте, законодавством встановлено певні обмеження щодо доступу до інформації. У частині 2 ст. 51 ЗАП зокрема визначено, що документи, що містять персональні дані, комерційну чи професійну таємницю, можуть надаватися лише в обсязі, що є об’єктивно необхідним для розгляду адміністративної справи або захисту прав її учасників.
Отже, навіть якщо така інформація наявна в матеріалах справи, то це не означає, що особі обмежується повний доступ до матеріалів справи. Адміністративний орган повинен обмежити доступ лише до захищеної інформації, але надати доступ до іншої інформації.
Важливим аспектом є те, що процедурне рішення адміністративного органу про відмову у наданні доступу до матеріалів справи або обмеження права особи на ознайомлення з ними може бути самостійно оскаржене в адміністративному порядку відповідно до пункту 5 частини 3 ст. 78 ЗАП. Така скарга має бути розглянута ще до прийняття адміністративного акта.
Принцип відкритості фактично корелює такому принципу справедливої адміністративної процедури у європейському адміністративному просторі як принцип доступу до матеріалів справи. У більшості країн особа отримає дозвіл на ознайомлення з інформацією за особистим запитом та у разі, якщо доведе, що рішення у цій справі стосується її прав або законних інтересів.
Таким чином, принцип відкритості адміністративної процедури забезпечує не тільки право на доступ до інформації, але й гарантує прозорість та справедливість адміністративних рішень, що сприяє підвищенню довіри до державних органів.
