Please wait...
Внимание! Эта страница является архивной, возможно материалы опубликованные на ней уже устарели. С актуальной информацией для предпринимателей вы можете ознакомиться в газете «Частный предприниматель»
Мова – найважливіший національний
ідентифікатор, завдяки якому кожна нація
вирізняється з-поміж інших, усвідомлюючи себе
самодостатнім та самочинним суб’єктом історії.
Ольга Федик
Якось одна пані з неймовірним захопленням розказувала про глибини китайського пізнання людського організму. Згідно з цими “глибинами” людина має опорожнюватися (вибачте за інтимні подробиці) до 7:00 – бо як пізніше, то накопичене енергетичне сміття так і залишиться у вашому тілі. Снідати – коли шлунок прокинеться, вечеряти – коли... Та невже ми без китайців цього не знаємо?
Отакої! Про свою мудрість забули – чужу купуємо. Згадаймо наших дідів-прадідів, які разом із зорею просиналися й засинали, а отже, й режим насичення-очищення в них був – розумним.
Вам не здається, що живемо ми під копірку? Хто захоче, той натисне – а ми, як покірні телята, калькуємо. І від цього буваємо такими смішними...
Про смішне
На жаль, смішними ми буваємо на найвищому рівні. Перші особи нашої держави ніби й виступають палкими поборниками української мови, проте не надто переймаються культурою своїх озвучених думок. Так, на одній із прес-конференцій український Президент заявив: “Я, безумовно, рахую, що призначення посла є важливою справою для організації двосторонніх стосунків”. Слово рахую вжите як російська калька дієслова считаю й означає “називати числа в послідовному порядку – 1, 2, 3...”. Тож яку нісенітницю виголошено! А мало б бути: “Я, безумовно, вважаю...”.
А в запрошенні на семінар одного майстра читаємо: “На протязі всього тренінгу ви будете прямо спілкуватися з майстром”.
Російською мовою це звучить так: “На сквозняке всего тренинга вы будете прямо общаться с мастером”. Нічогеньке одкровення...
Мабуть, майстер хотів сказати “протягом усього тренінгу...”. А вийшло: на городі бузина, а в Києві дядько. Чи всі повірять такому вчителеві?
Про образливе
Пригадується одне обговорення рекламного плаката, на якому було зображено фасад готелю в західноєвропейському стилі. Один з учасників обговорення був категорично проти. “Мені це не подобається, бо я пацифіст”, – твердо сказав він. Усі зніяковіли – на картинці аж ніякої пропаганди війни. Як виявилося, юнак просто по-своєму розумів слово пацифіст – як патріот свого, українського, й противник чужого. Йому розтлумачили, що насправді означає цей іменник – противник війни. Але добродій чомусь образився...
Щоб не потрапляти в таку образливу ситуацію, треба, як кажуть в народі, підбирати слова, особливо коли ми залучаємо іноземну лексику.
Сьогодні в середовищі ділових людей тільки-но й чути “бізнес-ґуру”, “торговельний ґуру”, “медичний ґуру”, “економічний ґуру” тощо. Однак вчені, зокрема професор Олександр Пономарів, застерігає: ґуру – це індійський релігійно-філософський термін, який означає: духовний наставник, учитель, глава релігійної громади сикхів у Пенджабі. Тому використання його у вищезазначених конструкціях недоречне. Чим же замінити цей неоднозначний термін? Виберемо зі словника синонімів потрібні лексеми.
МАЙСТЕР, митець, мастак, мистець (застар.), умілець, майстерник (розм..), віртуоз, артист, золоті руки (ід.).
ФАХІВЕЦЬ, спеціаліст, знавець, професіонал, професіоналіст (на відміну від аматора).
Ось скільки їх – звичайних, зрозумілих, красивих слів, без будь-якого релігійного підтексту. Користуймося ними.
Про буденне
Аби бути щасливими, психологи радять бути відкритими до світу, уміти радіти навіть із буденних дрібничок, якомога частіше усміхатися. Посміхатися також можна, але по-доброму, без зла – інакше можна образити. Однак якщо людина не розуміє посміху, то краще не кепкувати.
Може, автор рекламної вивіски на стоматологічну тему теж кепкує, коли пропонує зробити клієнтам голлівудську посмішку? Либонь, він просто не розрізняє значень слів усмішка й посмішка. Насправді ці дієслова не є абсолютними синонімами, кожен із них має свої семантичні відтінки.
Отож, коли нам весело й гарно на душі – ми усміхаємося (осміхаємося). Коли глузуємо, виражаємо іронію, сарказм до когось – то посміхаємося.
...А ще психологи радять бути вдячними. Дякувати небу, сонцеві, пташці, що нам співає, напевно, можна будь-якими словами. Коли ж ми спілкуємося з людьми, особливо в діловому чи офіційному контексті, то треба бути акуратними у своїх висловлюваннях. Часом корисно, як радять мовознавці, зазирнути в їхню глибину – з’ясувати походження.
Найчастіше подяку ми виражаємо словом спасибі. Первісне значення його – “спаси біг”, тобто спаси, Боже. Тому, як вважають науковці, вислови на кшталт “велике спасибі”, “дуже велике спасибі” є помилковими й некоректними. Для підсилення ж значення подяки варто вживати слово дякую разом із прислівниками: щиро, сердечно, гречно, красно тощо.
А як же відповідати на подяку? Ні в якому разі не говорімо “нема за що” чи “було б за що” – це не ввічливо. А от слова будь ласка, прошу засвідчать нашу вихованість і толерантність.
Ольга КАЛНИШ, редактор
