Проект Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність"

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність

Цей Закон визначає правові засади аудиту фінансової звітності, здійснення аудиторської діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають при її здійсненні.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) аудит фінансової звітності – аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або інших правил;

2) аудитор – фізична особа, яка підтвердила кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю, має відповідний практичний досвід, виконує вимоги цього Закону та перебуває у Реєстрі аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

3) аудиторська діяльність – незалежна професійна діяльність аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, що перебувають у Реєстрі аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг;

4) аудиторська фірма – юридична особа, створена відповідно до законодавства аудитором або декількома аудиторами й іншими засновниками, яка здійснює виключно аудиторську діяльність та/або надає інші послуги, сумісні з аудиторською діяльністю на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

5) аудиторська мережа (мережа) – суттєва за розміром структура, метою якої є забезпечення співробітництва аудиторських фірм та/або аудиторів, які до неї належать, спрямована на отримання прибутку або розподіл витрат, або яка має спільну власність, знаходиться під спільним контролем або управлінням, має спільні політики та процедури з контролю якості, спільну ділову стратегію, надає послуги під однаковим знаком для товарів та послуг або має спільні професійні ресурси.

6) аудиторські послуги – аудит, огляд фінансової звітності, виконання завдань з надання впевненості та інші професійні послуги, що надаються відповідно до міжнародних стандартів аудиту;

7) аудиторський звіт – документ, підготовлений суб’єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту;

8) група – група юридичних осіб, що складається з материнської компанії та її дочірніх підприємств;

9) завдання з аудиту фінансової звітності – завдання з надання обґрунтованої впевненості, що приймається і виконується суб’єктом аудиторської діяльності відповідно до вимог цього Закону та міжнародних стандартів аудиту шляхом перевірки фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність у всіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України, міжнародних стандартів фінансової звітності, положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

10) ключовий партнер з аудиту – це:

аудитор, призначений аудиторською фірмою відповідальним за проведення аудиту фінансової звітності юридичної особи від імені аудиторської фірми, у випадку аудиту групи – аудитор, призначений аудиторською фірмою відповідальним за проведення аудиту консолідованої фінансової звітності групи, та аудитор, призначений відповідальним за проведення аудиту фінансової звітності дочірніх підприємств;

аудитор, який підписує аудиторський звіт.

11) конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами особи (посадових осіб) та його (їх) професійними правами і обов'язками, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість під час виконання нею (ними) його (їх) професійних обов'язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій;

12) міжнародні стандарти аудиту – це сукупність професійних стандартів, включаючи Міжнародні стандарти аудиту, Міжнародні стандарти з контролю якості та інші стандарти, що прийняті Радою з Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості, а також Міжнародний кодекс етики, прийнятий Міжнародною Радою з Міжнародних стандартів етики для бухгалтерів, які оприлюднені Міжнародною федерацією бухгалтерів, що визначають правила надання аудиторських послуг і розкривають питання етики та контролю якості;

13) непрактикуюча особа – це фізична особа, яка протягом не менше трьох років не здійснює професійної діяльності щодо надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, не була посадовою особою органів управління або працівником аудиторської фірми, не залучалась на договірних засадах до надання аудиторських послуг, а також не пов'язана з будь-яким суб’єктом аудиторської діяльності відносинами власності або контролю;

14) обов’язковий аудит фінансової звітності – аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) суб’єктів господарювання, які відповідно до законодавства зобов’язані оприлюднити або надати користувачам фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність) разом з аудиторським звітом, що проводиться суб’єктами аудиторської діяльності на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

15) внутрішній контроль якості виконання завдання – оцінка роботи аудитора або ключового партнера з аудиту, задокументованої у робочих документах аудитора на предмет підтвердження обґрунтованості висновків, які містяться у проекті аудиторського звіту або інших звітів;

16) пов’язана особа суб’єкта аудиторської діяльності – будь-який суб’єкт господарювання, незалежно від організаційно-правової форми, пов'язаний з суб’єктом аудиторської діяльності спільною власністю, контролем та управлінням;

17) Реєстр аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності (далі – Реєстр) – автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право на здійснення аудиторської діяльності в Україні;

18) робочі документи аудитора — це записи, зроблені аудитором під час планування, підготовки і наданні аудиторських послуг, в яких міститься вся інформація, яку аудитор вважає важливою для правильного виконання перевірки, а також розкриваються використані процедури, тести, отримана інформація і висновки, до яких прийшов аудитор в результаті проведення аудиту;

19) суб’єкт аудиторської діяльності – аудиторська фірма або аудитор, який здійснює аудиторську діяльність як фізична особа – підприємець або провадить незалежну професійну діяльність, що набули право на здійснення аудиторської діяльності на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, та включені до Реєстру;

20) підприємства, що становлять суспільний інтерес, – публічні акціонерні товариства та емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до біржових торгів, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи, які провадять діяльність на підставі ліцензії, та підприємства, які відповідно до законодавства належать до великих підприємств.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на аудиторів, суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності, органи державної влади та місцевого самоврядування.

2. Закон не поширюється на діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю, а також на діяльність з внутрішнього аудиту юридичних осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування.

Стаття 3. Правова основа аудиторської діяльності в Україні

1. Аудиторська діяльність регулюється цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними стандартами аудиту. У випадках, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

2. Кабінет Міністрів України може встановлювати особливості здійснення аудиторської діяльності стосовно певних завдань у відповідності із міждержавними угодами, укладеними від імені Уряду України з урядами інших країн відповідно до законодавства, або з інших підстав.

Стаття 4. Аудитор

1. Аудитор набуває право на здійснення аудиторської діяльності після підтвердження кваліфікаційної придатності та набуття практичного досвіду в порядку, визначеному цим Законом. Аудитор, який набув право на здійснення аудиторської діяльності, включається до Реєстру. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю одноосібно лише після включення його до Реєстру як суб’єкта аудиторської діяльності.

2. Аудитор здійснює аудиторську діяльність у складі аудиторської фірми або як фізична особа – підприємець чи провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником аудиторської фірми.

3. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими, не сумісними з аудиторською діяльністю видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій, доходи від інших корпоративних прав, пасивні доходи.

4. Аудитором не може бути особа, яка має не погашену або не зняту у встановленому порядку судимість або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення злочину проти власності або у сфері господарської діяльності, а також особа, яка подала до Реєстру недостовірні відомості або приховала інформацію, яка має бути оприлюднена у Реєстрі відповідно до цього Закону.

5. Аудитору забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Стаття 5. Аудиторська фірма

1. Аудиторська фірма набуває право на здійснення аудиторської діяльності у разі відповідності вимогам цієї статті та в порядку, визначеному цим Законом.

2. Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 відсотків.

3. Посадовою особою, яка відповідно до установчих документів здійснює керівництво аудиторською фірмою, може бути тільки аудитор.

4. Керівник аудиторської фірми не може бути працівником в іншій аудиторській фірмі або у аудитора, який здійснює аудиторську діяльність як фізична особа – підприємець, або проводити незалежну професійну діяльність з аудиту, або займатися іншими видами діяльності, несумісними із аудиторською діяльністю відповідно до професійних стандартів етики та чинного законодавства.

Стаття 6. Аудиторська діяльність

1. Аудиторські послуги можуть надаватися тільки суб’єктом аудиторської діяльності.

2. Суб’єкти аудиторської діяльності можуть надавати інші професійні послуги, надання яких не суперечить міжнародним стандартам аудиту (сумісні з аудиторською діяльністю послуги) за умови, що їх надання не призводить до виникнення конфлікту інтересів.

3. Аудиторська діяльність має обмеження щодо сумісності з підприємницькою та іншими видами діяльності.

4. Цим Законом може бути встановлено обмеження на надання сумісних з аудиторською діяльністю послуг, а саме:

1) складання податкової звітності, консультування з питань оподаткування, митної справи, розрахунку обов’язкових зборів і платежів, представництва юридичних осіб у спорах із зазначених питань;

2) консультування з питань управління, розробки і супроводження управлінських рішень;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності згідно із договором;

4) розробка та впровадження процедур внутрішнього контролю, управління ризиками, а також інформаційних технологій у фінансовій сфері;

5) послуги з оцінки;

6) послуги судової експертизи;

7) послуги з надання правової допомоги, у тому числі ведення переговорів від імені юридичних осіб, представництво інтересів у суді;

8) послуги, пов'язані із залученням фінансування, розподілом прибутку, розробкою інвестиційної стратегії;

9) супроводження емісії цінних паперів юридичних осіб, в тому числі –проведення процедур, необхідних для підготовки, обговорення та надання листа-підтвердження у відповідності із принципами, наведеними в інших ніж міжнародні стандарти аудиту, аудиторських стандартах, та супроводження укладання договорів розміщення цінних паперів;

10) послуги з кадрового забезпечення юридичних осіб у сфері бухгалтерського обліку, оподаткування та фінансів, в тому числі – послуги з надання персоналу.

5. Аудитори можуть займатися викладацькою та науковою діяльністю, підготовкою публікацій з отриманням відповідних гонорарів.

Стаття 7. Професійна етика

1. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності зобов’язані при наданні аудиторських послуг забезпечити етичну професійну поведінку у відповідності із міжнародними стандартами аудиту та Кодексом професійної етики, із дотриманням пріоритету суспільних інтересів, загальних норм моралі, принципів незалежності та об’єктивності, професійної компетентності, конфіденційності та професійної таємниці.

Стаття 8. Професійний скептицизм

1. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності при наданні аудиторських послуг зобов’язані дотримуватися принципу професійного скептицизму, що передбачає допущення можливості суттєвого викривлення інформації, яка розкрита у фінансовій звітності, внаслідок виявлених при проведенні аудиту фактів чи поведінки, які вказують на порушення, у тому числі шахрайство або помилку, незважаючи на попередній досвід аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності щодо чесності та порядності посадових осіб юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється.

2. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності мають критично та з сумнівом підходити до застосованих юридичною особою оцінок справедливої вартості, зменшення (відновлення) корисності активів, забезпечень (резервів) та майбутнього руху грошових коштів, які впливають на оцінку здатності юридичною особою продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

Стаття 9. Незалежність і об’єктивність аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності

1. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності мають право надавати послуги з аудиту, огляду фінансової звітності та виконувати інші завдання з надання впевненості за умови, що такий аудитор, суб’єкт аудиторської діяльності, його власники (засновники, учасники), посадові особи та працівники незалежні від юридичної особи, фінансова звітність якої підлягає перевірці, не брали участі у підготовці та прийнятті управлінських рішень такої юридичної особи. Вимога забезпечення незалежності поширюється на звітний період фінансової звітності, яка підлягає перевірці, та період надання послуг з аудиту такої фінансової звітності.

2. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язані вживати належних заходів для забезпечення незалежності під час надання аудиторських послуг, зокрема недопущення існуючого або потенційного конфлікту інтересів, а також впливу договірних або інших відносин, у яких беруть участь аудитор, суб’єкт аудиторської діяльності, аудиторська мережа, власники (засновники, учасники), посадові особи і працівники суб’єкта аудиторської діяльності, інші особи, залучені до надання аудиторських послуг, та пов’язані особи суб’єкта аудиторської діяльності.

3. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язані утриматися від надання аудиторських послуг у разі загрози моральним принципам, майновим інтересам, захисту особистості та сімейних стосунків, примушення до вчинення певних дій внаслідок фінансових, особистих, договірних, трудових та інших відносин між аудитором, суб’єктом аудиторської діяльності, його аудиторською мережею та іншою особою, здатною вплинути на результат аудиторських послуг, та юридичних осіб, фінансова звітність яких підлягає перевірці, внаслідок яких об’єктивна, раціональна та обізнана третя сторона, беручи до уваги застосовані запобіжні заходи, може дійти висновку, що незалежність аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності не дотримана.

4. Забороняється надання аудиторських послуг, якщо аудитор, суб’єкт аудиторської діяльності, його ключові партнери з аудиту, його власники (засновники, учасники), посадові особи і працівники та інші особи, залучені до надання таких послуг, а також близькі родичі та члени сім’ї зазначених осіб:

1) є власниками фінансових інструментів, емітованих юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, або юридичної особи, пов’язаної з такою юридичною особою спільною власністю, контролем та управлінням, окрім тих, які належать такій юридичній особі опосередковано через інститути спільного інвестування;

2) беруть участь в операціях з фінансовими інструментами, емітованими, гарантованими або іншим чином підтримуваними юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, окрім операцій в межах інститутів спільного інвестування;

3) перебували протягом періоду, зазначеного у частині першій цієї статті, у трудових, договірних або інших відносинах з юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, які можуть призвести до конфлікту інтересів.

5. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності забезпечують документування в робочих документах аудитора всіх суттєвих загроз їхній незалежності, а також запобіжних заходів, вжитих для зменшення таких загроз.

6. Аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності не мають права вимагати або приймати гроші або негрошові дарунки від юридичної особи, фінансова звітність якої підлягає перевірці, або юридичної особи, пов’язаної з ним спільною власністю, контролем та управлінням, окрім випадків та в розмірі, дозволеному чинним законодавством.

7. У разі реорганізації юридичної особи протягом звітного періоду, за який складена фінансова звітність, що підлягає аудиту, аудитор та суб’єкт аудиторської діяльності мають оцінити вплив цієї операції на їх незалежність та переконатися у можливості проведення аудиту після дати реорганізації. У разі виявлення загроз незалежності – протягом трьох місяців вжити заходів з метою їх усунення або відмовитися від надання послуг з аудиту фінансової звітності.

8. Аудитор, ключовий партнер з аудиту, посадові особи і працівники суб’єкта аудиторської діяльності та інші залучені особи, що брали участь у наданні послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, протягом щонайменше одного року, а у випадку обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес – протягом щонайменше двох років, після надання відповідних послуг не мають права:

1) обіймати керівні посади в органі управління юридичної особи, якій надавались послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

2) призначатися членом аудиторського комітету юридичної особи, якій надавались послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності, або, за відсутності такого комітету, членом органу, що виконує відповідні функції;

3) призначатися (бути обраним) членом адміністративного або наглядового органу юридичної особи, якій надавались послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності.

Стаття 10. Конфіденційність та професійна таємниця

1. Згідно із принципом конфіденційності та професійної таємниці аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності зобов’язані зберігати конфіденційність інформації, отриманої при наданні аудиторських послуг, не розголошувати відомості, до яких вони мають доступ при наданні аудиторських послуг, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб. Принцип конфіденційності та професійної таємниці не повинен перешкоджати реалізації положень цього Закону.

2. У разі заміни юридичною особою суб’єкта аудиторської діяльності з надання послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності такий суб’єкт аудиторської діяльності має надати суб’єкту аудиторської діяльності, з яким укладено договір про надання відповідних послуг, доступ до відповідної інформації щодо такої юридичної особи та останнього аудиту її фінансової звітності.

3. Якщо суб’єкт аудиторської діяльності надає аудиторські послуги дочірньому підприємству групи, материнська компанія якої є нерезидентом, то принцип конфіденційності та професійної таємниці не повинен перешкоджати передачі суб’єктом аудиторської діяльності відповідної документації стосовно виконаної роботи з аудиту фінансової звітності аудитору групи, якщо така документація необхідна для виконання аудиту консолідованої фінансової звітності материнської компанії; згода дочірнього підприємства на таку передачу не вимагається.

4. Суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності юридичній особі, якою емітовано цінні папери в іншій державі або яка є дочірнім підприємством групи, яка зобов’язана публікувати консолідовану фінансову звітність у іншій державі, може передавати наявні робочі документи з аудиту фінансової звітності або інші документи щодо такої юридичної особи компетентним органам відповідних держав за дотримання та на умовах чинного законодавства України.

5. Передача інформації аудитору групи, що знаходиться в іншій державі, має здійснюватися із дотриманням законодавства щодо захисту персональних даних.

6. Аудитор та аудиторська фірма не несуть дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо вони діяли в межах виконання Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Стаття 11. Незалежність та об’єктивність аудитора під час проведення аудиту

1. Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів, власникам (засновникам, учасникам) суб’єкта аудиторської діяльності, а також його пов’язаних осіб забороняється втручатися в аудиторську діяльність аудитора в спосіб, що порушує його незалежність та загрожує об’єктивності його думки.

 

Розділ IІ

СТАНДАРТИ АУДИТУ ТА АУДИТОРСЬКИЙ ЗВІТ

Стаття 12. Міжнародні стандарти аудиту

1. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності здійснюють аудиторську діяльність відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

2. Застосовуються міжнародні стандарти аудиту, оприлюднені державною мовою на офіційній веб-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Стаття 13. Аудиторський звіт та інші офіційні документи

1. Аудиторський звіт передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про достовірність в усіх суттєвих аспектах відображення фінансового стану та результатів діяльності юридичної особи у фінансовій звітності та/або консолідованій фінансовій звітності відповідно до вимог законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або інших правил.

2. Аудиторський звіт підписує аудитор, який здійснює аудиторську діяльність як фізична особа – підприємець або провадить незалежну професійну діяльність у разі проведення ним аудиту одноосібно, або, як мінімум, як ключовий партнер у разі проведення аудиту аудиторською фірмою. У разі одночасного залучення декількох суб’єктів аудиторської діяльності аудиторський звіт підписується всіма аудиторами, а від аудиторської фірми, як мінімум, ключовим партнером. Особа, яка підписала аудиторський звіт, зазначає дату підписання.

3. Аудиторські послуги (крім аудиту фінансової звітності, у тому числі обов’язкового, а також завдання з надання впевненості) оформляються відповідно до міжнародних стандартів аудиту .

4. В аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту, щонайменше, має наводитись така інформація:

1) повне найменування юридичної особи; склад фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності, звітний період та дата, на яку вона складена; також зазначається, відповідно до яких стандартів складено фінансову звітність або консолідовану фінансову звітність (міжнародних стандартів фінансової звітності або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правил);

2) твердження про застосування міжнародних стандартів аудиту;

3) чітко висловлена думка аудитора немодифікована (безумовно-позитивна) або модифікована (умовно-позитивна), або негативна про те, чи розкриває фінансова звітність або консолідована фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах достовірно та об’єктивно фінансову інформацію згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та відповідає вимогам законодавства;

або відмова від висловлення думки;

4) окремі питання, на які суб’єкт аудиторської діяльності вважає за доцільне звернути увагу, але які не вплинули на висловлену думку аудитора;

5) висновок про узгодженість звіту про управління (консолідованого звіту про управління), який складається відповідно до законодавства, з фінансовою звітністю (консолідованою фінансовою звітністю) за звітний період; про відповідність звіту про управління вимогам законодавства; про наявність суттєвих викривлень в звіті про управління та їх характер;

6) суттєву невизначеність, яка може ставити під сумнів здатність продовження діяльності суб’єкта господарювання, фінансова звітність якого перевіряється на безперервній основі у разі наявності такої невизначеності;

7) основні відомості про суб’єкта аудиторської діяльності, що провів аудит (повне найменування, місцезнаходження, інформація про включення до Реєстру).

5. В аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту підприємства, що становить суспільний інтерес, додатково до інформації, зазначеної у частині четвертій цієї статті, має наводитись така інформація:

1) найменування органу, який призначив суб’єкта аудиторської діяльності на проведення обов’язкового аудиту;

2) дата призначення суб’єкта аудиторської діяльності та загальна тривалість аудиторського завдання без перерв з урахуванням продовження повноважень, які мали місце, та повторних призначень;

3) аудиторські оцінки, що, зокрема, включають:

опис та оцінку ризиків щодо суттєвого викривлення інформації у фінансовій звітності (консолідованій фінансовій звітності), яка перевіряється, зокрема внаслідок шахрайства;

чітке посилання на відповідну статтю або інше розкриття інформації у фінансовій звітності (консолідованій фінансовій звітності) для кожного опису та оцінки ризику суттєвого викривлення інформації у звітності, яка перевіряється;

стислий опис заходів, що вжиті аудитором для врегулювання таких ризиків;

основні застереження стосовно таких ризиків;

4) пояснення щодо результативності аудиту в частині виявлення порушень, зокрема, пов’язаних із шахрайством;

5) підтвердження, що аудиторський звіт узгоджено з додатковим звітом для аудиторського комітету;

6) твердження про ненадання заборонених неаудиторських послуг та про незалежність ключового партнера та суб’єкта аудиторської діяльності від юридичної особи при проведенні аудиту;

7) інформація про інші надані аудитором або суб’єктом аудиторської діяльності юридичній особі або контрольованим нею суб’єктам господарювання послуги, крім послуг з обов’язкового аудиту, що не розкрита у звіті про управління або у фінансовій звітності;

8) пояснення щодо обсягу аудиту та властивих для аудиту обмежень.

6. У разі проведення обов’язкового аудиту декількома суб’єктами аудиторської діяльності вони повинні дійти згоди щодо результатів обов’язкового аудиту і представити спільний аудиторський звіт. У разі неузгодження позицій кожен суб’єкт аудиторської діяльності повинен навести свою думку в окремому пункті аудиторського звіту із відповідним обґрунтуванням.

7. Національний банк України, Національна комісія цінних паперів та фондового ринку, національна комісія, що здійснює державне регулювання ринку фінансових послуг, можуть встановити додаткові вимоги до інформації, яка має обов’язково міститися у аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

 

Розділ ІІІ

СУСПІЛЬНИЙ НАГЛЯД ЗА АУДИТОРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Стаття 14. Організація суспільного нагляду за аудиторською діяльністю

1. Всі аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності підлягають суспільному нагляду.

2. Відповідальним за здійснення суспільного нагляду за аудиторською діяльністю в Україні є Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

3. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю складається з Ради нагляду за аудиторською діяльністю (далі – Рада нагляду) та Інспекції із забезпечення якості (далі – Інспекція).

4. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю забезпечує здійснення:

1) реєстрації аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

2) впровадження міжнародних стандартів аудиту;

3) контролю за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

4) контролю якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

5) дисциплінарних проваджень щодо аудиторів (суб’єктів аудиторської діяльності), які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності;

6) застосування стягнень.

5. Повноваження, що можуть бути делеговані Органом суспільного нагляду за аудиторською діяльністю:

1) контроль за безперервним навчанням аудиторів, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес;

2) контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес ;

3) здійснення дисциплінарних проваджень щодо суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності, крім суб’єктів аудиторської діяльності, які здійснюють аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

6. Делегування повноважень, зазначених у частині п’ятій цієї статті, здійснюється за окремим рішенням Кабінету Міністрів України із зазначенням обсягу делегованих повноважень, порядку звітування та нагляду за їх виконанням, а також підстав для їх відкликання.

7. Делегування повноважень, зазначених у частині п’ятій цієї статті, можливе за умови, що організаційна структура органів, установ, організацій, яким делегуються такі повноваження, унеможливлює виникнення конфлікту інтересів.

8. Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю здійснює нагляд за виконанням делегованих повноважень.

9. Для здійснення нагляду Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю має право:

1) доступу до даних щодо аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності, які мають відношення до виконання таким аудитором (суб’єктом аудиторської діяльності) своїх професійних обов’язків, з можливістю отримання копій таких даних;

2) отримання від юридичних та фізичних осіб інформації стосовно аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності, пов’язаної з виконанням аудитором (суб’єктом аудиторської діяльності) професійних обов’язків, а також щодо виконання органами, установами, організаціями делегованих повноважень;

3) проведення виїзних перевірок аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності в частині виконання ними професійних обов’язків;

4) направлення матеріалів про виявлені правопорушення до правоохоронних органів;

5) залучення інспекторів та експертів до проведення перевірок та здійснення дисциплінарного провадження;

6) перегляду рішень, прийнятих органами, установами, організаціями, яким делеговано повноваження, в межах виконання ними цих повноважень;

7) накладання стягнень.

10. Члени Ради нагляду та співробітники Інспекції повинні дотримуватись режиму конфіденційності стосовно інформації, яка їм може стати відомою в процесі здійснення обов’язків, передбачених Законом.

11. На членів Ради з нагляду поширюється законодавство у сфері запобігання і протидії корупції.

12. Рада нагляду має бути незалежною від суб’єктів аудиторської діяльності.

13. Якщо Радою нагляду залучаються експерти для виконання окремих функцій, то вони не можуть брати участь у прийнятті будь-яких рішень. Залучені експерти не повинні мати конфлікту інтересів стосовно аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), у відношенні якого проводиться дисциплінарне провадження або перевірка, до якої залучається експерт.

14. Для забезпечення фінансування діяльності Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю підприємства, що становлять суспільний інтерес, сплачують щорічно до дати аудиторського звіту за результатами обов’язкового аудиту фінансової звітності за попередній рік платіж на користь Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю. Зокрема, підприємства, що становлять суспільний інтерес, які відповідають критеріям великих підприємств, сплачують платіж у розмірі, десятикратному мінімальній заробітній платі, встановленій на 1 січня поточного року, середніх – двократному мінімальній заробітній платі, встановленій на 1 січня поточного року, малих підприємств – половини мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року .

Суб’єкти аудиторської діяльності, що здійснюють аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, сплачують до 1 вересня щорічний платіж у розмірі на користь Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю у розмірі та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Для забезпечення виконання повноважень, які можуть бути делеговані на користь органу, установі, організації, якій делеговані відповідні повноваження, суб’єкти господарювання, фінансова звітність яких підлягає обов’язковому аудиту щорічно до дати аудиторського звіту за результатами обов’язкового аудиту фінансової звітності за попередній рік, які відповідають критеріям середніх підприємств, сплачують платіж у розмірі, двократному мінімальній заробітній платі, встановленій на 1 січня поточного року, малих підприємств – у розмірі половини мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

Суб’єкти аудиторської діяльності, які здійснюють обов’язковий аудит фінансової звітності (крім підприємств, що становлять суспільний інтерес), сплачують до 1 вересня щорічний платіж у розмірі на користь органу, установи, організації, якій делеговані повноваження, визначені у частині п’ятій цієї статті, у розмірі та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Бюджет Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Кошторис органу, установи, організації, якій делеговані повноваження, визначені у частині п’ятій цієї статті, у частині фінансування делегованих повноважень затверджує Рада нагляду.

 

Стаття 15. Порядок формування та функціонування Ради нагляду

1. Рада нагляду складається із одинадцяти осіб, по одному представнику від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, Національного банку України, Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринку фінансових послуг, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, Міністерства юстиції України, від вищих навчальних закладів за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері вищої освіти.

Чотири особи з числа непрактикуючих осіб обираються за прозорою процедурою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

За рішенням Ради нагляду особам з числа непрактикуючих осіб за рахунок бюджету Інспекції можуть бути оплачені витрати часу для виконання завдань, визначених Радою з нагляду (крім участі у засіданнях Ради нагляду), відшкодовані транспортні витрати та витрати на проживання, пов’язані з участю у роботі Ради нагляду та виконанні її завдань.

Склад Ради нагляду затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за поданням відповідних органів та за результатами конкурсу. Членами Ради нагляду можуть бути тільки непрактикуючі особи. Члени Ради нагляду призначаються строком на п’ять років. Одна особа не може бути призначена до складу Ради нагляду більше двох строків поспіль.

Голова Аудиторської палати України та Голова Інспекції можуть брати участь у засіданнях Ради нагляду як спостерігачі з правом дорадчого голосу.

2. Голова Ради нагляду обирається з членів Ради нагляду простою більшістю голосів.

3. Засідання Ради нагляду відбуваються не рідше ніж раз на два місяці.

4. До повноважень Ради нагляду належать:

1) затвердження публічного звіту діяльності Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю;

2) надання пропозицій до Кабінету Міністрів України про делегування повноважень, зазначених у частині п’ятій статті 14 Закону, органам, установам, організаціям або їх відкликання;

3) нагляд за діяльністю органів, установ, організацій, яким делеговані повноваження;

4) затвердження рекомендацій з усунення виявлених порушень в діяльності цих органів, установ, організацій, при виконанні делегованих повноважень;

5) перегляд рішень органів, установ, організацій, яким делеговані повноваження, в межах виконання ними цих повноважень або надання рекомендацій щодо усунення порушень;

6) нагляд за діяльністю Інспекції;

7) проведення конкурсу на посаду Виконавчого директора Інспекції та за його результатами – подання кандидатури на затвердження керівнику центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

8) прийняття рішення про порушення дисциплінарної справи щодо аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

9) прийняття рішень про призначення перевірки виконання органами, установами, організаціями делегованих повноважень;

10) прийняття рішень про застосування стягнень до аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності;

11) прийняття рішень щодо санкцій;

12) схвалення Статуту Інспекції, положення про перевірки з контролю якості та проектів інших нормативно-правових актів з питань, віднесених до компетенції Ради нагляду;

13) участь членів Ради нагляду у засіданнях органів, організацій, установ, яким делеговані повноваження;

14) отримання інформації від Інспекції, органів, установ, організацій, яким делеговані повноваження, з питань, віднесених до компетенції Ради;

15) залучення експертів;

16) передача матеріалів до правоохоронних органів.

5. На посадових осіб Інспекції поширюється законодавство у сфері запобігання і протидії корупції.

6. Повноваження Ради нагляду визначаються цим Законом та її Положенням. Положення про Раду нагляду за аудиторською діяльністю затверджується двома третинами голосів членів Ради нагляду та погоджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Стаття 16. Формування та функціонування Інспекції

1. Інспекцію очолює Виконавчий директор, який призначається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за поданням Ради нагляду строком на п’ять років. Виконавчим директором та його заступниками можуть бути особи, які мають досвід у сфері аудиту, не мають конфлікту інтересів та які призначені на принципах незалежності та прозорості. При формуванні умов конкурсу з відбору кандидатури на посаду виконавчого директора Радою нагляду можуть бути встановлені додаткові вимоги до кандидатів на цю посаду. Виконавчий директор призначає та звільняє двох своїх заступників за погодженням з Радою нагляду, а також інспекторів та інших посадових осіб Інспекції відповідно до трудового законодавства.

2. До повноважень Інспекції належать:

1) проведення перевірок з контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності;

2) ведення Реєстру;

3) підготовка проекту публічного звіту за результатами здійснення суспільного нагляду та проведення перевірок дотримання суб’єктами аудиторської діяльності стандартів якості та оприлюднення звіту, затвердженого Радою нагляду;

4) перевірка виконання органами, установами, організаціями делегованих повноважень;

5) проведення перевірок та реалізація стягнень за дорученням Ради нагляду;

6) методологічне забезпечення професійної кваліфікації.

Інспекція є неприбутковою юридичною особою (організацією, установою). Діяльність Інспекції здійснюється відповідно до законодавства та її статуту. Повноваження Інспекції визначаються цим Законом та її статутом. Статут Інспекції затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за поданням Ради нагляду.

 

Стаття 17. Оприлюднення інформації про діяльність Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю

Органом суспільного нагляду оприлюднюється, щонайменше, така інформація:

1)  щорічні звіти про свою діяльність;

2)  щорічні програми роботи з виконання своїх завдань;

3)  план-графік щорічних перевірок з контролю якості;

4)  щорічні звіти про загальні результати системи забезпечення якості. Звіт має містити інформацію про проведені перевірки, надані рекомендації, перевірку їх виконання, вжиті заходи та накладені санкції. Він має також містити інформацію про основні показники виконання кошторису Інспекції та ресурси, залучені до виконання функцій;

5) інформація про накладені стягнення.

Розділ IV 

РЕЄСТРАЦІЯ АУДИТОРІВ ТА СУБ’ЄКТІВ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 18. Ведення Реєстру

1. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності, які набули право на здійснення аудиторської діяльності, можуть надавати аудиторські послуги лише після включення до Реєстру.

2. Відомості до Реєстру вносяться Інспекцією.

3. Реєстр є публічним, оприлюднюється і підтримується в актуальному стані у мережі Інтернет на веб-сторінці Інспекції. Відомості, що містяться в Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними з можливістю цілодобового вільного доступу та копіювання.

4. Номер реєстрації аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності є індивідуальним і не може передаватися іншим аудиторам і суб’єктам аудиторської діяльності.

5. З метою ведення Реєстру дозволяється обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

6. У Реєстрі обов’язково міститься інформація про Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та інші органи, яким делеговані певні повноваження.

7. Порядок ведення Реєстру визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

8. Плата за включення інформації до Реєстру не справляється.

Стаття 19. Розділи Реєстру та відомості, які підлягають оприлюдненню у Реєстрі

1. Реєстр складається із таких розділів:

1) аудитори;

2) суб’єкти аудиторської діяльності;

3) суб’єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності;

4) суб’єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

2. Реєстр має містити такі відомості про аудитора:

1) прізвище, ім’я та по батькові аудитора;

2) номер реєстрації у Реєстрі;

3) номери реєстрації у публічних реєстрах аудиторів інших країн (за наявності) із зазначенням країни та найменування органу реєстрації;

4) дата та номер рішення про підтвердження професійної кваліфікації (номер сертифіката, отриманого до набуття чинності цим Законом), дата та номер рішення про підтвердження професійного досвіду;

5) контактна інформація аудитора (номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки за наявності);

6) найменування та реєстраційний номер суб’єктів аудиторської діяльності, у складі яких він здійснює аудиторську діяльність, або з якими його пов’язують відносини партнерства, участі тощо, та контактна інформація (юридична адреса та місцезнаходження, номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки цих суб’єктів).

3. Реєстр має містити таку інформацію про суб’єктів аудиторської діяльності:

1) найменування, організаційно-правова форма для юридичних осіб та прізвище, ім’я та по батькові аудитора, який одноосібно здійснює аудиторську діяльність, із зазначенням форми її здійснення (фізична особа – підприємець чи провадження незалежної професійної діяльності);

2) номер реєстрації у Реєстрі;

3) ідентифікаційний код аудиторської фірми (для аудиторів, які одноосібно здійснюють аудиторську діяльність), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

4) юридична адреса та місцезнаходження аудиторської фірми та контактна інформація (номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки за наявності);

5) контактна інформація аудитора, який одноосібно здійснює аудиторську діяльність (номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки за наявності);

6) перелік засновників (учасників) аудиторської фірми, у тому числі прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), країна громадянства, найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник – юридична особа, частки кожного із засновників (учасників) у статутному капіталі, контактна інформація щодо кожної особи (номери телефонів, електронна адреса);

7) відомості про органи управління аудиторської фірми, прізвище, ім’я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління аудиторської фірми, номери реєстрації у Реєстрі (за наявності), контактна інформація щодо кожної особи (номери телефонів, електронна адреса), обраної (призначеної) до органів управління;

8) дані про відокремлені підрозділи аудиторської фірми, у тому числі юридична адреса, місцезнаходження, контактна інформація (номери телефонів, електронна адреса, адреса веб-сторінки за наявності);

9) номери реєстрації у публічних реєстрах аудиторських фірм в інших країнах (за наявності) із зазначенням країни та найменування органу реєстрації;

10) дата і номер рішення про проходження перевірки системи контролю якості аудиторських послуг.

4. В окремих розділах Реєстру містяться відомості про суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності та обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес:

1) дата та номер рішення про відповідність критеріям суб’єктів аудиторської діяльності, які можуть проводити обов’язковий аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) та/або обов’язковий аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) підприємств, що становлять суспільний інтерес;

2) перелік аудиторів, які є працівниками, партнерами, учасниками або в інший спосіб залучаються до здійснення аудиторської діяльності, у тому числі прізвище, ім’я, по батькові, номер реєстрації у Реєстрі;

3) інформація про аудиторську мережу, у разі членства суб’єкта аудиторської діяльності у аудиторській мережі;

4) дата і номер рішення про проходження перевірки системи контролю якості аудиторських послуг.

Стаття 20. Подання відомостей до Реєстру

1. Відомості, які підлягають оприлюдненню в Реєстрі, подаються до Інспекції за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту. Забороняється вимагати надання інформації, не передбаченої цим Законом. Документи на підтвердження відомостей, зазначених аудитором та суб’єктом аудиторської діяльності при їх внесенні до Реєстру, не подаються, а зберігаються у аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності і надаються у разі їх перевірки.

2. Аудитор або суб’єкт аудиторської діяльності протягом 10 днів з дня змін, що відбулись у відомостях, які оприлюднені в Реєстрі або повинні бути до нього включені згідно із вимогами цього Закону, зобов’язаний надіслати відповідні відомості (зміни) до Інспекції для їх оприлюднення.

3. Заява аудитора або посадової особи, яка відповідно до установчих документів здійснює керівництво аудиторською фірмою (або особою, уповноваженою керівником аудиторської фірми), про включення відомостей (у тому числі про внесення змін до оприлюднених відомостей) до Реєстру або виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру підписується особисто, електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. У цій заяві обов’язково міститься декларація заявника про достовірність відомостей, які подаються для оприлюднення в Реєстрі, та обізнаність з відповідальністю про подання недостовірних відомостей або приховування інформації, яка підлягає оприлюдненню у Реєстрі відповідно до цього Закону.

4. Документи, які подаються (надсилаються поштовим відправленням або електронним документом) для оприлюднення в Реєстрі, повинні бути викладені державною мовою. Електронні документи оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері використання електронних документів та електронного документообігу. Електронний документ вважається одержаним з часу надходження заявникові повідомлення в електронній формі про одержання такого електронного документа від уповноваженої посадової особи Інспекції, яка автоматично після отримання від заявника електронного документа надсилає йому електронне повідомлення з підтвердженням факту одержання електронного документа.

5. У разі якщо документи подаються до Інспекції особисто, уповноважена посадова особа цього органу одразу перевіряє правильність оформлення заяви, форми та наявність всіх відомостей. Відповідна перевірка електронного документа проводиться протягом повного робочого дня з часу його отримання. У разі виявлення недоліків з оформлення або відсутності окремих відомостей документи повертаються одразу після перевірки із зазначенням недоліків, які потребують усунення. Якщо недоліків не виявлено, подані документи приймаються для внесення до Реєстру.

6. Внесення відомостей про аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності до Реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів, впродовж яких уповноважена особа Інспекції перевіряє відповідність наданих відомостей інформації, що міститься про аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності у відкритих (публічних) державних реєстрах. У разі виявлення невідповідностей у поданих відомостях із вже оприлюдненою інформацією документи повертають із зазначенням конкретних невідповідностей. Після отримання роз’яснень або усунення невідповідностей документи приймаються для внесення до Реєстру.

7. Повнота, достовірність та своєчасність подання відомостей до Реєстру перевіряється при проведенні перевірки системи контролю якості суб’єкта аудиторської діяльності.

8. При отриманні інформації про недостовірність відомостей про аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, оприлюднених у Реєстрі, Інспекція має право вимагати роз’яснень або здійснити перевірку суб’єкта аудиторської діяльності на предмет повноти, достовірності та своєчасності подання відомостей до Реєстру.

9. У разі встановлення Інспекцією факту суттєвого порушення вимог цього Закону щодо повноти, достовірності та своєчасності подання відомостей про аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності для оприлюднення у Реєстрі нею порушується клопотання перед Радою нагляду про виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру. Зазначене рішення може бути оскаржено до суду.

10. Інспекція зобов’язана вести справи на кожного аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності, у яких у хронологічному порядку зберігати усі відомості, які ними подавались для оприлюднення у Реєстрі. Після виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру його справа зберігається не менше 10 років.

11. Виключення аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності з Реєстру здійснюється за їх власною заявою або за рішенням Ради нагляду у випадках, передбачених цим Законом, у разі смерті аудитора, прийняття рішення про ліквідацію суб’єкта аудиторської діяльності­­.

 

Розділ V 

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОБОВ'ЯЗКОВОГО АУДИТУ ТА АУДИТУ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ СУСПІЛЬНИЙ ІНТЕРЕС 

Стаття 21. Вимоги до внутрішньої організації суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності

1. Суб’єкт аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності має забезпечити:

1) незалежність та об’єктивність аудиторів та ключового партнера при наданні аудиторських послуг, зокрема шляхом впровадження відповідних політик та процедур, а також наявність системи контролю за їх виконанням;

2) запровадження системи внутрішнього контролю, процедур реєстрації та обліку фактів, інформація про які підлягає фіксації та розкриттю відповідно до цього Закону, механізмів внутрішнього контролю, застосування ефективної методики оцінки ризиків, дієвих заходів та засобів для захисту систем обробки інформації;

3) можливість інформування працівниками аудиторської фірми про факти порушень вимог цього Закону;

4) достатній рівень кваліфікації та досвіду аудиторів і персоналу, який залучається до надання послуг у відповідності із міжнародними стандартами аудиту. Щонайменше в суб’єкті аудиторської діяльності за основним місцем роботи має працювати не менше трьох аудиторів. При наданні послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, за основним місцем роботи має працювати не менше п’яти аудиторів із загальною чисельністю штатних кваліфікованих працівників, які залучаються до виконання завдань, не менше п’ятнадцяти осіб, та мінімум дві особи з яких мають сертифікати (дипломи) професійних організацій, що підтверджують високий рівень знань з міжнародних стандартів фінансової звітності. Перелік професійних організацій, сертифікат (диплом) яких свідчить про високий рівень відповідних знань, затверджується Радою з нагляду;

5) достатній рівень забезпеченості працівниками за основним місцем роботи для виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності. Зокрема, кількість залучених до надання цих послуг аудиторів та інших працівників, які не є працівниками за основним місцем роботи суб’єкта аудиторської діяльності, не може перевищувати 30 відсотків від працівників за основним місцем роботи на будь-яку дату. При цьому суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний вжити заходів для недопущення зниження якості внутрішнього контролю. Участь працівників суб’єкта аудиторської діяльності, які працюють не за основним місцем роботи, у виконанні завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності не впливає на обсяг відповідальності суб’єкта аудиторської діяльності, яка на нього покладається законодавством та договором з юридичною особою, якій надаються відповідні послуги;

6) запровадження ефективних організаційних та адміністративних механізмів для попередження, ідентифікації, усунення або управління та розкриття будь-яких ризиків та загроз своїй незалежності;

7) запровадження внутрішньої політики та процедур виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності, які, у тому числі, мають передбачати обов’язковість інструктажу, нагляду та перевірки роботи аудиторів та інших працівників, вимог до створення і обсягу робочих документів аудитора;

8) запровадження внутрішньої системи контролю якості аудиторських послуг. Відповідальність за організацію і ефективне функціонування внутрішньої системи контролю якості несе керівник суб’єкта аудиторської діяльності, при цьому ним може бути призначена відповідальна особа, тільки з числа аудиторів, що є працівником суб’єкта аудиторської діяльності за основним місцем роботи;

9) використання відповідних систем, ресурсів для забезпечення системного та регулярного надання послуг з обов’язкового аудиту;

10) запровадження ефективних механізмів реєстрації та розв’язання нестандартних ситуацій, які мають або можуть мати суттєві наслідки для неупередженості діяльності аудиторів та ключових партнерів, пов’язаної з наданням послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

11) застосовування політики оплати праці персоналу, залученого до виконання завдань з обов’язкового аудиту, яка б передбачала стимули для забезпечення якості робіт. При цьому винагорода, отримана суб’єктом аудиторської діяльності від юридичної особи за послуги, не пов’язані з обов’язковим аудитом фінансової звітності, не може будь-яким способом враховуватися при визначенні обсягу оплати праці аудиторам та іншим працівникам, які залучені до виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності цієї юридичної особи;

12) постійний моніторинг, оцінювання відповідності та ефективності внутрішніх політик і процедур, системи внутрішнього контролю, у тому числі – щорічнa оцінка внутрішньої системи контролю якості та вжиття відповідних заходів для усунення будь-яких недоліків. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен зберігати інформацію про результати оцінки ефективності системи внутрішнього контролю та вжиті заходи протягом п’яти років.

2. Суб’єкт аудиторської діяльності на вимогу посадових осіб Інспекції має довести прийнятність політики та процедур, застосованих при наданні послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, з урахуванням масштабу та складності своєї роботи.

 

Стаття 22. Організація роботи з виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності

1. При виконанні завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності аудиторська фірма має призначити мінімум одного ключового партнера з аудиту, виходячи при виборі з критеріїв забезпечення якості аудиту, незалежності та компетентності. Аудиторська фірма повинна забезпечити ключового партнера з аудиту достатніми ресурсами та персоналом.

Ключовий партнер з аудиту повинен брати активну участь у виконанні завдання з обов’язкового аудиту.

2. При виконанні завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності аудитором, який здійснює аудиторську діяльність як фізична особа – підприємець або провадить незалежну професійну діяльність, він повинен приділяти завданню достатньо часу та виділити достатні ресурси, які б дозволили йому виконати свої обов’язки належним чином відповідно до вимог цього Закону та міжнародних стандартів аудиту.

3. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен забезпечити облік виявлених невідповідностей вимогам цього Закону у власній практиці, розкриття інформації про їх наслідки та вжиті заходи з метою їх усунення або удосконалення системи внутрішнього контролю з метою попередження їх подальшому. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен щорічно складати звіт, що містить огляд таких заходів для внутрішнього використання.

Якщо суб’єкт аудиторської діяльності звертається за консультацією до зовнішніх експертів, він повинен задокументувати звернення та отримані рекомендації.

4. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен вести особові справи за кожним клієнтом, які мають, щонайменше, містити:

1) назву, юридичну адресу та місце провадження діяльності такого клієнта;

2) для аудиторської фірми – прізвище та ім’я призначеного ключового партнера з аудиту;

3) винагороду, отриману за послуги з обов’язкового аудиту, та винагороду за інші послуги, у кожному фінансовому році.

5. Суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний забезпечити складання аудитором, ключовим партнером з аудиту, який виконує завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності, робочих документів аудитора для кожного завдання, у яких обов’язково документувати дані з оцінки незалежності в обсязі, визначеному статтею 26 цього Закону, застосовані процедури, судження, підстави для висновків тощо, а також зберігати будь-яку іншу важливу інформацію і документи на підтвердження аудиторського звіту та для моніторингу дотримання вимог цього Закону та інших правових вимог.

Робочі документи аудитора мають бути остаточно сформовані і передані на зберігання не пізніше ніж через 60 днів після дати підписання аудиторського звіту.

6. Суб’єкт аудиторської діяльності має вести облік усіх поданих письмово скарг щодо надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності.

7. При наданні послуг з обов’язкового аудиту консолідованої фінансової звітності групи ключовий партнер з аудиту групи:

несе відповідальність за аудиторський звіт та за додатковий звіт для аудиторського комітету;

оцінює та перевіряє результат аудиту фінансової звітності дочірніх та асоційованих підприємств або іншої роботи, виконаної іншими суб’єктами аудиторської діяльності, у тому числі з інших країн, з метою проведення аудиту консолідованої фінансової звітності групи, та документує характер, тривалість та обсяг такої роботи, результати перевірки робочих документів аудитора, які підтверджують результати аудиту дочірніх та асоційованих підприємств.

8. Обсяг робочих документів аудитора, підготовлених ключовим партнером з аудиту групи, та результати аудиту консолідованої фінансової звітності групи мають максимально розкривати виконану ключовим партнером роботу. Ключовий партнер з аудиту групи може використовувати у своїй роботі і включити до робочих документів аудитора тільки ті документи від суб’єктів аудиторської діяльності з інших країн, щодо яких отримано згоду на їх розкриття Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

9. Якщо ключовий партнер з аудиту групи не може документально підтвердити результати аудиту фінансової звітності дочірнього та/або асоційованого підприємства, проведеного іншим суб’єктом аудиторської діяльності, то він повинен вжити належних заходів та поінформувати про це Інспекцію. Такі заходи повинні включати, залежно від ситуації, проведення додаткової роботи понад обсяги завдання з обов’язкового аудиту консолідованої фінансової звітності групи або шляхом залучення суб’єктів аудиторської діяльності для повторного аудиту фінансової звітності дочірнього та/або асоційованого підприємства.

10. Ключовий партнер з аудиту групи повинен на запит Інспекції, поданого у межах її компетенції, надати їй робочі документи аудитора, у тому числі документи, що підтверджують результати аудиту фінансової звітності дочірніх підприємств юридичної особи, або іншої роботи, виконаної суб’єктами аудиторської діяльності мережі аудиторських фірм, у тому числі з інших країн, за винятком випадків, якщо надання робочих документів або інших документів суперечить законодавству.

Стаття 23. Обмеження щодо обсягу завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності

1. Завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності не повинно включати надання впевненості щодо майбутньої життєздатності юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, а також ефективності або результативності діяльності її органів управління або посадових осіб із здійснення господарської діяльності на теперішній час або у майбутньому.

Стаття 24. Винагорода за послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності 

1. Винагорода суб’єкта аудиторської діяльності за надання послуг з аудиту фінансової звітності юридичній особі не повинна залежати від надання цій же юридичній особі супутніх та сумісних з аудиторською діяльністю послуг, а також договірних відносин або домовленостей, не пов’язаних із наданням послуг з аудиту фінансової звітності.

2. Забороняється встановлення суми винагороди за надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності на підставі наперед визначених умов до результатів надання аудиторських послуг або результатів їх використання, зокрема, залежно від висловленої думки в аудиторському звіті.

3. Якщо суб’єкт аудиторської діяльності протягом трьох і більше років поспіль надає підприємству, що становить суспільний інтерес, його материнській компанії та/або дочірнім підприємствам послуги, не пов’язані з обов’язковим аудитом фінансової звітності, за винятком тих, які зазначені у частині четвертій статті 6 цього Закону, сума винагороди за такі послуги не може перевищувати 70 відсотків середньої суми винагороди, яка була отримана суб’єктом аудиторської діяльності протягом останніх трьох років поспіль за послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) від такого підприємства, що становить суспільний інтерес, його материнської компанії та/або дочірніх підприємств.

4. Якщо загальна сума винагороди отримана від підприємства, що становить суспільний інтерес, за кожен з останніх трьох років поспіль перевищує 15 відсотків загальної суми чистого доходу від надання послуг таким суб’єктом аудиторської діяльності з обов’язкового аудиту фінансової звітності, суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний поінформувати про це аудиторський комітет підприємства і вжити заходів до забезпечення незалежності, узгоджених з аудиторським комітетом. При цьому, аудиторський комітет може прийняти рішення про проведення контрольного огляду завдання іншим суб’єктом аудиторської діяльності, який вправі проводити аудит фінансової звітності підприємства, що становить суспільний інтерес, до затвердження аудиторського звіту.

5. Забороняється надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, якщо загальна сума винагороди, отримана від цього підприємства, щорічно перевищує 15 відсотків загальної суми чистого доходу від надання послуг таким суб’єктом аудиторської діяльності впродовж п’яти років поспіль.

 

Стаття 25. Обмеження на надання послуг

1. Суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, або учасник аудиторської мережі, до якої належить такий суб’єкт аудиторської діяльності, не мають права безпосередньо або опосередковано надавати цьому підприємству, його материнській компанії та/або дочірнім підприємствам послуги, зазначені у частині четвертій статті 6 цього Закону.

2. Якщо суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, належить до аудиторської мережі, інші учасники цієї аудиторської мережі можуть надавати цьому підприємству, його материнській компанії та/або дочірнім підприємствам послуги, не пов’язані з аудитом фінансової звітності, крім наведених у частині четвертій статті 6 цього Закону, за умови відповідного схвалення аудиторським комітетом та вжиття заходів за результатами оцінки загроз незалежності.

3. Якщо учасник аудиторської мережі, до якої належить суб’єкт аудиторської діяльності, що надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, надає послуги, зазначені у частині четвертій статті 6 цього Закону, нерезиденту, який є дочірнім підприємством підприємства, що становить суспільний інтерес, фінансова звітність якого перевіряється, такий суб’єкт аудиторської діяльності повинен провести у зв’язку із цим оцінку загроз незалежності. Суб’єкт аудиторської діяльності може продовжити виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємства, що становить суспільний інтерес, тільки якщо може бути доведено, що надання послуг членом аудиторської мережі дочірньому підприємству (нерезиденту) цього підприємства не впливає на незалежність суб’єкта аудиторської діяльності, його професійне судження та аудиторський звіт.

4. Обмеження щодо надання послуг, зазначених у частині четвертій статті 6 цього Закону, встановлені цією статтею, діють від початку звітного періоду фінансової звітності, що перевіряється суб’єктом аудиторської діяльності, до дати підписання аудиторського звіту. Щодо послуг, визначених у частині четвертій статті 6 цього Закону – період обмежень поширюється на фінансовий рік, який передує звітному періоду фінансової звітності, що перевіряється суб’єктом аудиторської діяльності.

Стаття 26. Оцінка загроз незалежності

1. До початку виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності суб’єкт аудиторської діяльності, ключовий партнер з аудиту та аудитори, які безпосередньо або опосередковано будуть виконувати завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності юридичної особи, повинні провести оцінку загроз незалежності, а саме оцінити та задокументувати:

1) відповідність вимогам незалежності, визначеним цим Законом;

2) загрози незалежності та вжиті застережні заходи для зменшення ризиків щодо їх настання;

3) достатність кількості аудиторів та іншого персоналу, часу та ресурсів, необхідних для здійснення повного комплексу процедур для виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

4) відповідність ключового партнера та аудиторів, які будуть залучені до виконання завдання з обов’язкового аудиту, вимогам цього Закону.

2. При наданні послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, суб’єкт аудиторської діяльності, ключовий партнер з аудиту, аудитори, які будуть залучені до виконання завдання, на додаток до вимог, зазначених в частині першій цієї статті, повинні оцінити та задокументувати інформацію щодо:

1) виконання вимог, визначених цим Законом, щодо встановлення винагороди за послуги з обов’язкового аудиту, дотримання обмежень до надання послуг, які не пов’язані з обов’язковим аудитом, та тривалості періоду надання послуг з обов’язкового аудиту підприємству, що становить суспільний інтерес;

2) чесності і порядності посадових осіб органів управління та наглядових органів підприємства, що становить суспільний інтерес, фінансова звітність якого перевіряється.

3. Суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, має щорічно письмово надавати підтвердження аудиторському комітету такого підприємства, що суб’єкт аудиторської діяльності, ключовий партнер з аудиту, аудитори, які залучаються до виконання відповідного завдання, є незалежними від цього підприємства. Суб’єкт аудиторської діяльності повинен поінформувати аудиторський комітет підприємства, що становить суспільний інтерес, фінансова звітність якого перевіряється, про загрози незалежності та узгодити заходи, що вживатимуться для зменшення ризиків щодо їх настання.

Стаття 27. Призначення та відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності

1. Суб’єкт аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності призначається загальними зборами акціонерного товариства, загальними зборами учасників, засновником у недержавних унітарних підприємствах, органом управління державних (комунальних) підприємств та господарських товариств, в яких державі належить 100 відсотків акцій (часток, паїв) статутного капіталу, іншим вищим органом управління відповідно до законодавства та установчих документів. Призначеним для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності може бути суб’єкт аудиторської діяльності, який відповідає вимогам, встановленим цим Законом, та включений до відповідного розділу Реєстру.

У випадках, коли загальні збори акціонерного товариства, учасників господарського товариства не можуть відбутися у зв’язку з відсутністю кворуму, рішення про призначення аудитора може бути прийняте наглядовою радою такого товариства, а у випадках, коли наглядова рада не сформована або її створення не обов’язкове згідно законодавства, рішення про призначення суб’єкта аудиторської діяльності може бути прийнято виконавчим органом такого товариства.

2. Забороняється встановлення в договорах між юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, та третьою стороною вимог чи критеріїв до суб’єктів аудиторської діяльності, які можуть бути призначені для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності цієї юридичної особи, або вказувати перелік суб’єктів аудиторської діяльності, з яких може бути зроблено вибір, або найменування конкретного суб’єкта аудиторської діяльності. Положення такого договору, що обмежує вибір для призначення суб’єкта аудиторської діяльності, для надання послуг з обов’язкового аудиту юридичної особи, є нікчемними.

Підприємство, що становить суспільний інтерес, зобов’язано негайно поінформувати Інспекцію про спробу третьої сторони встановити зазначені договірні положення або іншим чином вплинути на призначення суб’єкта аудиторської діяльності.

3. В підприємствах, що становлять суспільний інтерес, проводять конкурс з відбору суб’єктів аудиторської діяльності, які можуть бути призначені для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності цього підприємства. У конкурсі можуть брати участь суб’єкти аудиторської діяльності, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до суб’єктів аудиторської діяльності, які можуть надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес та включені до відповідного розділу Реєстру, та у яких за попередній річний звітний період сума винагороди від кожного з підприємств, що становлять суспільний інтерес, яким надавались послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності протягом цього періоду, не перевищувала 15 відсотків загальної суми чистого доходу від надання аудиторських послуг та які не мають обмежень, пов’язаних з тривалістю надання послуг цьому підприємству.

Для проведення конкурсу підприємство, що становить суспільний інтерес має розробити і оприлюднити порядок його проведення і однозначні критерії відбору щонайменше двох суб’єктів аудиторської діяльності, які подаються на розгляд органів, які призначають суб’єктів аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності. Документи з конкурсу повинні містити прозорі та недискримінаційні критерії відбору.

Суб’єктам аудиторської діяльності, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, безкоштовно надається тендерна документація, яка розкриває інформацію про діяльність підприємства, що становить суспільний інтерес та містить завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності.

4. Відповідальність за проведення конкурсу покладається на аудиторський комітет підприємства, що становить суспільний інтерес. Аудиторський комітет або інший орган, на який покладено відповідні функції, оцінює конкурсні пропозиції, подані суб’єктами аудиторської діяльності, за встановленими критеріями відбору та складає звіт про висновки процедури відбору. До уваги беруться результати контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності, які беруть участь у конкурсі. За результатами конкурсу аудиторський комітет представляє обґрунтовані рекомендації про призначення суб’єкта (суб’єктів) аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, які мають включати щонайменше дві пропозиції щодо відбору суб’єктів аудиторської діяльності для проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності.

5. Підприємство, що становить суспільний інтерес, зобов’язано надати Інспекції, на її вимогу, підтвердження дотримання процедури відбору та прозорості проведення конкурсу і формування рекомендацій аудиторського комітету.

6. Орган управління або наглядовий орган формують пропозиції для органу, зазначеного у частині першій цієї статті, про призначення суб’єкта (суб’єктів) аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, які мають включати рекомендації аудиторського комітету або органу, на який покладено відповідні функції, а також обґрунтовану рекомендацію щодо вибору одного суб’єкта аудиторської діяльності або групи суб’єктів аудиторської діяльності, які надаватимуть послуги з аудиту спільно. Якщо пропозиції органу управління або наглядового органу не враховують рекомендації аудиторського комітету, то має бути наведено обґрунтування відповідних пропозицій. Однак суб’єкт аудиторської діяльності, запропонований органом управління або наглядовим органом, має бути з числа суб’єктів аудиторської діяльності, які брали участь у конкурсі та відповідають вимогам, зазначеним у частині четвертій цієї статті.

7. Якщо у складі юридичної особи створено окремий комітет з призначень аудиторів, в якому представники його власників (засновників) мають вирішальний вплив і якому доручено давати рекомендації з відбору суб’єкта аудиторської діяльності для надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності, цей комітет може виконувати функції аудиторського комітету.

8. Суб’єкт аудиторської діяльності може бути відсторонений від виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності до завершення терміну, визначеного договором із органом управління юридичної особи, якій надаються відповідні аудиторські послуги. Відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від виконання завдання з обов’язкового аудиту може бути здійснено органом управління з підстав порушення вимог цього Закону або міжнародних стандартів аудиту. Розбіжності у думках щодо ведення бухгалтерського обліку і розкриття інформації у фінансовій звітності та процедур аудиту не є підставою для відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від виконання завдання з обов’язкового аудиту.

9. Юридичні особи, фінансова звітність яких перевіряється, та суб’єкти аудиторської діяльності, які виконували завдання з обов’язкового аудиту, інформують Інспекцію про відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності від виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності до завершення терміну виконання завдання, визначеного договором, з наведенням причин та необхідних пояснень.

10. Власники 5 або більше відсотків акцій (часток, паїв) статутного капіталу підприємства, що становить суспільний інтерес, наглядовий орган цього підприємства, Інспекція можуть звернутися до суду з вимогою до органу управління про відсторонення суб’єкта аудиторської діяльності за наявності фактів порушення цього Закону.

Стаття 28. Тривалість завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес

1. Підприємство, що становить суспільний інтерес, призначає суб’єкта аудиторської діяльності для виконання першого завдання з аудиту фінансової звітності мінімум на один рік. Термін виконання такого завдання може бути продовжено. При цьому безперервна тривалість завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності для суб’єкта аудиторської діяльності не може перевищувати 10 років.

2. Після закінчення терміну максимальної тривалості завдань з обов’язкового аудиту, зазначеного у частині першій цієї статті, або після закінчення терміну тривалості завдань, продовжених відповідно до частини четвертої цієї статті, суб’єкт аудиторської діяльності або, у відповідних випадках, члени його мережі не повинні надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності тому ж підприємству, що становить суспільний інтерес, протягом наступних чотирьох років.

3. Максимальна тривалість завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності може бути продовжена, але не більше ніж на терміни, зазначені у частині четвертій цієї статті, тільки якщо за рекомендацією аудиторського комітету орган управління або наглядовий орган пропонують органу, який відповідно до цього Закону здійснює призначення суб’єкта аудиторської діяльності, продовжити завдання, і ця пропозиція схвалюється.

4. Після закінчення терміну аудиторського завдання, визначеного у частині першій цієї статті, підприємство, що становить суспільний інтерес, може продовжити термін виконання суб’єктом аудиторської діяльності завдання з аудиту:

1) на десять років за результатами відкритого конкурсу з відбору суб’єкта аудиторської діяльності, що проводиться відповідно до вимог цього Закону;

2) на чотирнадцять років, якщо у виконанні аудиторського завдання одночасно будуть брати участь більше одного суб’єкта аудиторської діяльності, за умови, що за результатами обов’язкового аудиту представляється спільний аудиторський звіт.

5. Ключові партнери з аудиту, відповідальні за проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності, припиняють свою участь в обов’язковому аудиті фінансової звітності підприємства, що становить суспільний інтерес, не пізніше семи років з дати їх призначення. Вони не мають права брати участь у виконанні завдання з обов’язкового аудиту цього підприємства протягом трьох років.

Суб’єкт аудиторської діяльності має забезпечити ротацію аудиторів, які залучені до виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності. Механізм поступової ротації застосовується поетапно до конкретних осіб, а не до всієї групи, яка виконує завдання.

6. В цілях цієї статті, тривалість завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності розраховується з першого фінансового року, згідно з договором на проведення аудиту, відповідно до якого суб’єкт аудиторської діяльності вперше призначається виконувати послідовно завдання з обов’язкового аудиту одного й того ж підприємства, що становить суспільний інтерес.

В цілях цієї статті, суб’єкт аудиторської діяльності включає в себе інших суб’єктів аудиторської діяльності, які приєдналися до нього в процесі реорганізації.

Якщо існує невизначеність щодо дати, на яку суб’єкт аудиторської діяльності приступив до виконання завдання з обов’язкового аудиту, у зв’язку з процесами його реорганізації або змін у структурі власності, він зобов’язаний негайно повідомити про це Інспекцію, яка остаточно визначає відповідну дату.

Стаття 29. Виявлення порушень

1. Якщо аудитор або ключовий партнер при виконанні завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємства, що становить суспільний інтерес, має достатні підстави підозрювати, що могли мати місце або мали місце порушення, зокрема, шахрайство щодо фінансової звітності такого підприємства, він повинен поінформувати про них орган управління підприємства та спонукати орган управління розслідувати таке питання та вжити відповідних заходів щодо усунення цих порушень і недопущення їх повторного вчинення в подальшому.

2. Якщо підприємство, що становить суспільний інтерес, не розслідує це питання, суб’єкт аудиторської діяльності, який надає такому підприємству послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності, зобов’язаний поінформувати про це Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

3. Подання суб’єктом аудиторської діяльності інформації про виявлені порушення до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю не є порушенням договірного або юридичного обмеження на розкриття інформації.

4. Аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності зобов’язані подавати в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

 

Стаття 30. Вимоги щодо внутрішнього контролю якості виконаного завдання 

1. Внутрішній контроль якості виконаного завдання проводиться до подання аудиторського звіту та додаткового звіту для аудиторського комітету підприємства, що становить суспільний інтерес.

2. Внутрішній контроль якості виконаного завдання проводиться рецензентом, який призначається з числа аудиторів, що не залучені до виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності, огляд якого проводиться. Якщо у суб’єкта аудиторської діяльності відсутній аудитор, який не залучався до виконання завдання з обов’язкового аудиту, то для огляду завдання може бути залучений аудитор, який не пов’язаний трудовими відносинами з таким суб’єктом аудиторської діяльності. У такому разі розкриття робочих документів чи інформації рецензенту не є порушенням професійної таємниці. Робочі документи та інформація, розкриті рецензенту, є для нього професійною таємницею.

3. При огляді завдання рецензент має щонайменше задокументувати:

1) усну і письмову інформацію, надану аудитором або ключовим партнером з аудиту, на підтвердження суттєвих суджень, а також основних результатів проведених аудиторських процедур і висновків, зроблених за цими результатами, на вимогу або без вимоги рецензента;

2) висновок аудитора та ключового партнера з аудиту, викладений у проектах аудиторського звіту та додаткового звіту для аудиторського комітету.

4. В рамках огляду завдання оцінюється, як мінімум, таке:

1) незалежність суб’єкта аудиторської діяльності від юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється;

2) значні ризики, виявлені аудитором або ключовим партнером з аудиту при виконанні завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності, і вжиті ним заходи з відповідного управління цими ризиками, а також обґрунтування щодо рівня їх суттєвості;

3) звернення за консультаціями до експертів та виконання їх рекомендацій;

4) характер викривлення та обсяг виправлених і невиправлених недостовірних даних у фінансовій звітності, виявлених при проведенні аудиту;

5) теми, що обговорювалися з аудиторським комітетом, посадовими особами юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється;

6) теми, що обговорювалися з компетентними органами та, у відповідних випадках, з іншими третіми сторонами;

7) підтвердження документами та інформацією, відібраними рецензентом з робочих документів аудитора, висновку аудитора або ключового партнера з аудиту, викладеного у проектах аудиторського звіту та додаткового звіту для аудиторського комітету.

5. Рецензент обговорює результати внутрішнього контролю якості виконаного завдання з аудитором або ключовим партнером з аудиту. Суб’єкт аудиторської діяльності має встановити процедури врегулювання розбіжностей між ключовим партнером з аудиту і рецензентом.

6. Суб’єкт аудиторської діяльності і рецензент повинні вести облік результатів внутрішнього контролю якості виконаного завдання включно із судженнями, на яких ґрунтуються ці результати.

Стаття 31. Вимоги при припиненні надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності

1. Якщо суб’єкт аудиторської діяльності припиняє надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, він зобов’язаний продовжувати дотримуватись вимог конфіденційності та професійної таємниці.

2. Суб’єкт аудиторської діяльності, що припиняє надавати послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємству, що становить суспільний інтерес, має надати призначеному суб’єкту аудиторської діяльності доступ до додаткових звітів для аудиторського комітету, звітів для наглядових органів підприємства, що становить суспільний інтерес, та звітів про прозорість за попередні роки.

Стаття 32. Аудиторський комітет

1. Публічні акціонерні товариства, банки та страховики зобов’язані створити аудиторський комітет або покласти відповідні функції на ревізійну комісію або наглядову раду, що створюється відповідно до законодавства.

2. Інші підприємства, які відносяться до підприємств, що становлять суспільний інтерес, можуть покласти функції аудиторського комітету на окремий підрозділ органу управління або на наглядовий орган.

3. Більшість членів аудиторського комітету підприємств, що становлять суспільний інтерес, не можуть бути посадовими особами органу управління такого підприємства та не повинні бути пов’язані з ним.

4. Як мінімум один член аудиторського комітету повинен бути компетентним у сфері бухгалтерського обліку та / або аудиту.

5. Аудиторський комітет підприємства, що становить суспільний інтерес, або орган (підрозділ), на який покладені відповідні функції, має забезпечити:

1) інформування загальних зборів акціонерів (учасників) або іншого вищого органу управління відповідно до законодавства, органу управління або наглядового органу підприємства про результати обов’язкового аудиту фінансової звітності;

2) моніторинг процесу складання фінансової звітності та надання рекомендацій та пропозицій щодо забезпечення достовірності інформації;

3) оцінку ефективності систем внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту відповідно до міжнародних стандартів професійної практики внутрішнього аудиту) та управління ризиками підприємства;

4) моніторинг виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

5) оцінку незалежності суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги з обов’язкового аудиту;

6) проведення прозорого конкурсу з відбору суб’єктів аудиторської діяльності та обґрунтування рекомендацій за його результатами.

 

Стаття 33. Додатковий звіт для аудиторського комітету

1. Суб’єкти аудиторської діяльності, які надають послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, подають аудиторському комітету або органу (підрозділу), на який покладено відповідні функції, додатковий звіт, не пізніше дати подання аудиторського звіту.

Аудиторський комітет або орган (підрозділ), на який покладено відповідні функції, зобов’язаний надати додатковий звіт на вимогу Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

1. Додатковий звіт для аудиторського комітету розкриває результати виконання завдання з обов’язкового аудиту та, щонайменше, має містити:
2. твердження про незалежність;
3. прізвище, ім’я та по батькові ключового партнера з аудиту та осіб, які залучились до виконання завдання (для аудиторської фірми);
4. розкриття інформації про залучення зовнішніх експертів, інших суб’єктів аудиторської діяльності та підтвердження їх незалежності від юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється;
5. дані про співробітництво та обмін інформацією з аудиторським комітетом або органом (підрозділом), на який покладені відповідні функції, з посадовими особами органу управління та наглядового органу юридичної особи, зокрема із зазначенням дат та порядку денного нарад;
6. інформацію про обсяг і строки виконання завдання з обов’язкового аудиту, залучені ресурси;
7. розподіл завдань між суб’єктами аудиторської діяльності при призначенні більш ніж одного суб’єкта аудиторської діяльності, якщо обов’язковий аудит проводиться спільно;
8. розкриття інформації про застосовану методику перевірки фінансової звітності, зокрема, пояснюються усі суттєві відхилення порівняно з попереднім роком, навіть якщо у попередньому році завдання з обов’язкового аудиту виконувалось іншим суб’єктом аудиторської діяльності;
9. рівень суттєвості, що застосовувався під час виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності в цілому, і, у відповідних випадках, рівень або рівні суттєвості щодо певних класів операцій, статей фінансової звітності, іншого розкриття інформації, а також наводяться якісні фактори, що враховуються при визначенні рівня суттєвості;
10. судження про виявлені події або обставини, у зв’язку з якими можуть виникнути значні сумніви в здатності юридичної особи продовжувати діяльність на безперервній основі, і те, чи є вони суттєвою невизначеністю, а також коротко викладаються вжиті та очікувані заходи підтримки, які враховані при оцінці діючого підприємства;
11. інформацію про виявлені суттєві недоліки системи внутрішнього контролю та/або системи бухгалтерського обліку, при цьому зазначається: усунуто чи не усунуто ці недоліки;
12. інформацію про виявлені факти або обґрунтовані підозри порушення законодавства або установчих документів;
13. опис застосовуваних методів оцінки щодо різних груп активів та зобов’язань, у тому числі розкриваються відповідні зміни;
14. пояснення щодо обсягу консолідації та критерії невключення дочірніх підприємств до консолідації;
15. опис роботи, виконаної залученим іноземним суб’єктом аудиторської діяльності, крім членів аудиторської мережі;
16. інформацію щодо забезпечення посадовими особами юридичних осіб надання всіх необхідних запитів, пояснень та документів;
17. повідомляється:

про будь-які значні труднощі, що виникли в ході виконання завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності;

про суттєві питання, які були предметом обговорення з посадовими особами суб’єкта господарювання, фінансова звітність якого перевіряється;

про інші питання, які можуть вплинути на якість фінансової звітності.

3. На вимогу суб’єкта аудиторської діяльності, аудиторського комітету, органу управління юридичної особи або наглядового органу суб’єкт аудиторської діяльності обговорює основні питання, що виникають у зв’язку з виконанням завдання з обов’язкового аудиту, зазначені в додатковому звіті для аудиторського комітету, з аудиторським комітетом або органом (підрозділом), на який покладені відповідні функції, органом управління або, у відповідних випадках, з наглядовим органом юридичної особи.

4. У разі виконання завдання з обов’язкового аудиту спільно декількома суб’єктами аудиторської діяльності, при виникненні між ними будь-якої незгоди з процедури аудиту, правил бухгалтерського обліку або будь-якого іншого питання, причини таких розбіжностей пояснюються в додатковому звіті для аудиторського комітету.

5. Додатковий звіт для аудиторського комітету оформлюється у порядку, визначеному для складання аудиторського звіту.

6. На вимогу Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю суб’єкт аудиторської діяльності зобов’язаний надати додатковий звіт.

 

Стаття 34. Звіт для органів нагляду

1. Суб’єкт аудиторської діяльності, який надає послуги з обов’язкового аудиту підприємству, що становить суспільний інтерес, зобов’язаний інформувати орган нагляду за таким підприємством про:
2. порушення законодавства, відповідно до компетенції органу нагляду;
3. суттєву загрозу або сумніви щодо можливості підприємства продовжувати діяльність на безперервній основі;
4. відмову від висловлення думки або надання негативної або модифікованої думки.

Крім того, суб’єкт аудиторської діяльності повинен повідомляти про будь-яку інформацію, про яку йому стає відомо при виконанні завдання з обов’язкового аудиту юридичної особи, пов’язану із підприємством, що становить суспільний інтерес, обов’язковий аудит фінансової звітності якого він також проводить.

1. Національний банк України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку мають запровадити механізм взаємодії з суб’єктами аудиторської діяльності, які проводять обов’язковий аудит фінансової звітності банків, страхових та фінансових установ.
2. Розкриття, відповідно до цієї статті, суб’єктом аудиторської діяльності або аудиторською мережею відповідної інформації органам нагляду не є порушенням договірного чи правового обмеження на розкриття інформації.

 

Стаття 35. Звіт про прозорість

1. Суб’єкт аудиторської діяльності, що надає послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, оприлюднює звіт про прозорість за попередній рік не пізніше 30 квітня року, що настає за звітним. Цей звіт про прозорість публікується на веб-сайті суб’єкта аудиторської діяльності і залишається доступним на цьому веб-сайті як мінімум п’ять років з дня його опублікування.

Суб’єкт аудиторської діяльності може вносити зміни до опублікованого звіту про прозорість. У такому випадку зазначається, що це виправлений варіант звіту, а первинний варіант звіту залишається доступним на веб-сайті.

Суб’єкт аудиторської діяльності повідомляє Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю про те, що звіт про прозорість опублікований на його веб-сайті, та / або про внесення змін.

1. Звіт про прозорість включає в себе, щонайменше, таке:
2. опис організаційно-правової структури та форми власності аудиторської фірми;
3. у разі якщо суб’єкт аудиторської діяльності є членом мережі:

характеристику мережі та організаційно-правових і структурних механізмів мережі;

прізвище, ім’я, та по батькові аудиторів та/або назви аудиторських фірм, які є членами аудиторської мережі, а також країни, в яких вони зареєстровані;

чистий дохід, отриманий кожним учасником мережі від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності в Україні;

1. опис структури управління аудиторської фірми;
2. опис системи внутрішнього контролю якості та твердження органу управління або наглядового органу про її ефективність;
3. інформацію про дату останньої зовнішньої перевірки системи контролю якості;
4. перелік підприємств, що становлять суспільний інтерес, яким надавались послуги з обов’язкового аудиту в попередньому фінансовому році;
5. інформацію щодо практики забезпечення незалежності, а також підтверджує проведення внутрішнього огляду дотримання незалежності;
6. інформацію щодо безперервного навчання аудиторів;
7. відомості щодо принципів оплати праці ключових партнерів;
8. опис політики ротації ключових партнерів з аудиту та персоналу, що залучені до виконання завдань з обов’язкового аудиту;
9. інформацію щодо:

доходів від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес, і суб’єктів, що належать до групи компаній, материнською компанією яких є такі підприємства;

доходів від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності інших юридичних осіб;

доходів від надання дозволених неаудиторських послуг підприємствам, що становлять суспільний інтерес;

доходів від надання неаудиторських послуг іншим юридичним особам.

Звіт про прозорість оформлюється у порядку, встановленому до оформлення аудиторського звіту.

 

Стаття 36. Інформація для Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю

1. Суб’єкт аудиторської діяльності щорічно надає до Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю перелік підприємств, що становлять суспільний інтерес, яким надавались послуги з обов’язкового аудиту, із розкриттям інформації про:

1) доходи від надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності підприємствам, що становлять суспільний інтерес;

2) доходи від надання інших послуг цим підприємствам.

 

Стаття 37. Зберігання документації

Суб’єкт аудиторської діяльності зберігає робочі документи та всі звіти протягом, як мінімум, п’яти років з дати їх створення.

Розділ VI. АТЕСТАЦІЯ АУДИТОРІВ

Стаття 38. Атестація аудиторів

1. Аудитором може бути визнано фізичну особу, яка:

1) має повну середню освіту;

2) підтвердила високий рівень теоретичних знань та професійну компетентність шляхом успішного складання відповідних іспитів;

3) пройшла практичну підготовку із провадження аудиторської діяльності.

2. Теоретичні знання підтверджуються за такими предметами:

1) стандарти професійної етики та професійна незалежність;

2) міжнародні стандарти аудиту;

3) законодавчі засади аудиторської діяльності та методика проведення аудиту (професійні навички);

4) управління ризиками та внутрішній контроль;

5) фінансовий аналіз;

6) управлінський облік;

7) міжнародні стандарти фінансової звітності;

8) теорія бухгалтерського обліку та законодавчі засади ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

9) податкове законодавство та законодавство про єдиний соціальний внесок;

10) господарське, цивільне та трудове законодавство;

11) корпоративне законодавство та законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

12) інформаційні технології та комп’ютерні системи;

13) фінанси підприємств;

14) економіка підприємства та статистика.

3. Професійна компетентність підтверджується шляхом складання кваліфікаційного іспиту, який має засвідчити здатність особи застосовувати теоретичні знання на практиці.

4. Особам, які при навчанні у вищих навчальних закладах вивчали предмети, зазначені у цій статті Закону протягом мінімального обсягу годин, визначеного комісією з атестації, та успішно склали іспит, за рішенням комісії з атестації може бути зараховано теоретичні знання за відповідними предметами.

Особам, які склали відповідні кваліфікаційні іспити (при підтвердженні кваліфікації) в міжнародно визнаних професійних організаціях, перелік яких встановлюється комісією з атестації, за рішенням комісії з атестації заліковуються теоретичні знання та підтвердження професійної компетентності.

5. Аудитори, допущені до проведення обов’язкового аудиту в будь-якій країні Європейського Союзу, які мають намір працювати в Україні, повинні скласти іспит з підтвердження теоретичних знань з питань законодавства України в частині регулювання аудиторської діяльності і бухгалтерського обліку, оподаткування, господарського та цивільного права.

6. Особа, яка має вищу освіту та досвід роботи на посадах бухгалтера, ревізора, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора не менше 15 років, або 7 років та пройшла стажування у порядку, визначеному цим Законом, може бути атестована за результатами кваліфікаційного іспиту.

7. Кваліфікаційний іспит та іспити з теоретичних знань проводяться незалежними центрами оцінювання знань, акредитованими комісією з атестації.

Підготовку до здачі іспитів відповідно до програм, затверджених комісією з атестації, можуть проводити вищі навчальні заклади, професійні організації бухгалтерів і аудиторів, Аудиторська палата України, а також кандидат може самостійно підготуватися до складання іспитів.

8. Атестація аудиторів здійснюється комісією з атестації.

Комісія з атестації складається з дев’яти осіб та формується шляхом делегування до її складу:

однієї особи від вищих навчальних закладів за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері вищої освіти;

однієї особи від професійних організацій бухгалтерів і аудиторів;

однієї особи від Аудиторської палати України;

по одній особі від Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, економічного розвитку. Головою комісії з атестації за посадою є заступник керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Персональний склад комісії з атестації затверджує керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Строк повноважень членів комісії з атестації становить три роки. Положення про комісію з атестації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Матеріально-технічне забезпечення діяльності комісії з атестації здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту. Методичне забезпечення складання кваліфікаційних іспитів (зокрема, але не виключно, підготовка завдань до письмових тестів) здійснюється Інспекцією із забезпечення якості.

9. До компетенції комісії з атестації належать такі питання:

1) організація розробки та подання на затвердження центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, проектів Порядку складання іспитів, Порядку проходження стажування, Порядку удосконалення професійних знань аудиторів, інших нормативно-правових актів з питань атестації та удосконалення професійних знань аудиторів;

2) затвердження програм іспитів для кандидатів в аудитори в обсязі не менше навчальних програм вищих навчальних закладів IVрівня акредитації;

3) організація проведення кваліфікаційних іспитів та контроль за проведенням удосконалення професійних знань аудиторів;

4) затвердження результатів іспитів;

5) прийняття рішень про зарахування іспиту у випадках, передбачених цим Законом;

6) розгляд апеляцій на результати іспитів;

7) акредитація незалежних центрів оцінювання;

8) формування вимог до юридичних осіб, що можуть проводити удосконалення професійних знань аудиторів;

9) прийняття рішення про включення до Реєстру аудитора, який відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Неправомірні рішення комісії з атестації аудиторів, її дії або бездіяльність, які обмежують чи порушують права юридичних або фізичних осіб можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, або до суду.

10. Порядок складання іспитів (у тому числі методика оцінювання кваліфікаційних іспитів) затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

11. Іспити проводиться шляхом проведення письмового анонімного тестування.

12. За складання іспиту справляється плата у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на початок відповідного року на користь незалежного центру оцінювання знань та двох мінімальних заробітних плат на користь організації, яка здійснює методичне забезпечення іспитів. Відповідно до вимог цієї статті, при зарахуванні кваліфікаційного іспиту плата не справляється.

13. Свідоцтво про складання іспитів з теоретичних знань та кваліфікаційного іспиту видається на підставі рішення комісії з атестації центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Свідоцтво є чинним протягом 5 років з дати складання кваліфікаційного іспиту.

Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду.

14. Особа, яка має намір бути аудитором, повинна набути практичного досвіду аудиторської діяльності шляхом проходження протягом трьох років стажування у суб’єкті аудиторської діяльності, який включений до Реєстру та має право проводити обов’язковий аудит.

Порядок проходження стажування затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

15. За умови наявності чинного свідоцтва про складання іспитів з теоретичних знань та кваліфікаційного іспиту, та позитивної характеристики за результатами стажування в суб’єкті аудиторської діяльності комісія з атестації приймає рішення про включення аудитора до Реєстру.

16. Аудитор повинен проводити безперервне удосконалення професійних знань.

17. Порядок удосконалення професійних знань аудиторів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

18. Удосконалення професійних знань аудиторів можуть проводити:

юридичні особи, які відповідають встановленим вимогам;

професійні організації аудиторів та бухгалтерів.

 

РОЗДІЛ VII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

Стаття 39. Контроль якості аудиторських послуг

1. Контроль якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності здійснюється шляхом проведення перевірки якості аудиторських послуг суб’єктів аудиторської діяльності на предмет дотримання ними міжнародних стандартів аудиту, принципу незалежності, ефективності внутрішньої системи контролю якості аудиторських послуг, дотримання вимог цього Закону.

2. Система контролю якості аудиторських послуг складається з політики та процедур, розроблених та впроваджених суб’єктами аудиторської діяльності відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

3. Обов’язковий контроль якості аудиторських послуг здійснюється щодо:

1) суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов’язкового аудиту фінансової звітності великих підприємств, – один раз на три роки;

2) інших суб’єктів аудиторської діяльності, які надають послуги із обов’язкового аудиту фінансової звітності, – один раз на шість років.

4. Контроль якості аудиторських послуг проводиться Інспекцією. Інспекція є юридичною особою та має статус неприбуткової організації.

5. З метою організації проведення контролю якості аудиторських послуг Інспекція:

1) розробляє та подає на розгляд Ради нагляду Порядок проведення контролю якості аудиторських послуг;

2) розробляє рекомендації щодо проведення перевірок з контролю якості;

3) затверджує щорічні плани-графіки проведення перевірок з контролю якості;

4) призначає інспекторів для проведення перевірок з контролю якості;

5) ухвалює звіти за результатами перевірок з контролю якості;

6) затверджує рекомендації щодо усунення недоліків внутрішньої системи контролю якості, виявлених за результатами перевірок;

7) готує подання Раді нагляду щодо застосування стягнень за результатами перевірок з контролю якості.

6. У своїй діяльності Інспекція має бути незалежна від суб’єктів аудиторської діяльності, перевірки з контролю якості яких здійснюються. Зокрема, мають бути впроваджені політики та процедури незалежності посадових осіб Інспекції, у тому числі інспекторів, та недопущення виникнення конфлікту інтересів.

7. Безпосередньо перевірки з контролю якості здійснюються інспекторами, які є посадовими особами Інспекції. Інспектором може бути призначена особа, яка відповідає таким критеріям:

1) має досвід роботи аудитором не менше п’яти років;

2) припинила діяльність із надання аудиторських послуг одноосібно або у складі суб’єкта аудиторської діяльності.

Перед початком проведення перевірки з контролю якості інспектор повинен задекларувати відсутність конфлікту інтересів між ним та суб’єктом аудиторської діяльності, перевірка якого здійснюватиметься.

Інспектор може здійснювати перевірку суб’єкта аудиторської діяльності, з яким його пов’язували трудові відносини або відносини власності, контролю тощо, не раніше ніж через три роки після припинення таких відносин.

8. Інспекція може залучати до перевірки з контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності експертів. У цьому разі щодо експертів мають бути виконані вимоги незалежності, встановлені до інспекторів.

9. Контроль якості аудиторських послуг передбачає тестування внутрішніх процедур, здійснення перевірки робочих документів, аудиторських звітів та інших звітів, договорів на проведення аудиту, внутрішніх розпорядчих актів суб’єкта аудиторської діяльності, якими визначаються політики і процедури, які мають застосовуватись при здійсненні аудиту, щодо:

1) дотримання застосовуваних міжнародних стандартів аудиту, вимог щодо незалежності та інших вимог цього Закону, у тому числі забезпечення достовірності інформації, поданої до Реєстру;

2) кількості та якості використаних ресурсів, у тому числі дотримання вимог щодо безперервного навчання аудиторів;

3) дотримання вимог стосовно винагороди за аудиторські послуги, якщо вони встановлені;

4) ефективності системи внутрішнього контролю якості суб’єкта аудиторської діяльності;

5) достовірності інформації у звіті про прозорість, якщо його оприлюднення передбачається цим Законом, щодо оцінки ефективності системи внутрішнього контролю якості суб’єкта аудиторської діяльності.

10. При проведенні перевірки з контролю якості робочі документи обираються виходячи із аналізу ризиків невиконання суб’єктом аудиторської діяльності завдання з аудиту в обсязі та за процедурами, визначеними міжнародними стандартами аудиту.

11. За результатами перевірки з контролю якості складається звіт, який має містити основні висновки та рекомендації.

12. Висновки та рекомендації за результатами перевірки з контролю якості до їх включення у звіт з їх обґрунтуванням мають бути доведені до відома суб’єкта аудиторської діяльності та обговорені з ним до складання звіту.

13. Порядок проведення перевірок з контролю якості затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку і аудиту.

14. У разі виявлення порушень у системі контролю якості суб’єктів аудиторської діяльності Інспекція надає суб’єкту аудиторської діяльності обов’язкові до виконання рекомендації щодо їх виправлення та встановлює строк їх виправлення, але не більше 12 місяців з дати завершення перевірки.

15. У разі ухилення суб’єктів аудиторської діяльності від проведення перевірки з контролю якості та невиконання рекомендацій, наданих за результатами проведення перевірок з контролю якості, Інспекція направляє до Ради нагляду подання про застосування стягнень.

16. Неправомірні рішення Інспекції, які обмежують чи порушують права суб’єктів аудиторської діяльності, можуть бути оскаржені до Ради нагляду за аудиторською діяльністю або суду.

17. У разі делегування повноважень з перевірки контролю якості щодо окремих суб’єктів аудиторської діяльності відповідний орган здійснює повноваження, визначені для Інспекції.

Стаття 40. Моніторинг якості ринку аудиторських послуг та конкуренції

1. Інспекція за дорученням Ради нагляду здійснює регулярний моніторинг змін на ринку аудиторських послуг, зокрема, оцінює:

1) ризики, що виникають унаслідок значної кількості недоліків у роботі суб’єктів аудиторської діяльності;

2) рівень концентрації на ринку;

3) роботу аудиторських комітетів або органів, на які покладено виконання відповідних функцій;

4) необхідність впровадження заходів для зменшення відповідних ризиків.

2. За результатами моніторингу щонайменше кожних три роки складається звіт.

Розділ VIII 

ПРОФЕСІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АУДИТОРІВ ТА СУБ’ЄКТІВ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 41. Дисциплінарні заходи до аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності

1. Аудитора та суб'єкта аудиторської діяльності може бути притягнуто до професійної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

2. Дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги або подання, що містить відомості про наявність у діях суб’єкта аудиторської діяльності ознак професійного проступку.

3. Дисциплінарне провадження стосовно аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності здійснюється Радою нагляду.

4. Підставою для притягнення аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності до професійної відповідальності є вчинення ним професійного проступку.

5. Професійним проступком аудитора є:

1) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

2) недотримання незалежності суб’єкта аудиторської діяльності, подання недостовірної інформації до Реєстру та порушення інших обов’язків, передбачених Законом;

3) порушення міжнародних стандартів аудиту.

6. За вчинення професійного проступку до аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності може бути застосовано одне з таких стягнень:

1) попередження, що вимагає від аудитора та суб’єкта аудиторської діяльності, відповідального за порушення, припинення неприйнятної поведінки або усунення порушення та утримання від будь-яких подібних повторних дій;

2) зупинення права на заняття аудиторською діяльністю на строк від одного місяця до трьох років;

3) офіційна заява Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю про невідповідність аудиторського звіту вимогам Закону;

4) накладання штрафу на аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності;

5) виключення аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності) з Реєстру.

7. Аудитор (суб’єкт аудиторської діяльності) може бути притягнутий до професійної відповідальності протягом трьох років з дня вчинення професійного проступку.

8. За ненадання інформації у випадках, визначених цим Законом, на аудитора може бути накладений штраф у розмірі до десятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на початок року.

9. На суб’єкта аудиторської діяльності може бути накладений штраф:

у розмірі ста відсотків від суми за договором на надання аудиторських послуг за укладання договору з надання аудиторських послуг без належного забезпечення виконання вимог та обмежень, встановлених статтями 21, 24, 25, 27 (частина третя), 28 Закону;

у розмірі до десяти відсотків від суми за договором на надання аудиторських послуг у разі надання послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності без страхування професійної відповідальності.

 

Стаття 42. Відповідальність аудиторів перед третіми особами

1. Відповідальність суб’єкта аудиторської діяльності перед третіми особами обмежується виключно реальними збитками, що виникли через винне діяння/бездіяльність суб’єкта аудиторської діяльності під час надання послуг. Упущена, втрачена вигода, додаткові витрати, що можуть бути понесені клієнтом суб’єкта аудиторської діяльності, не відшкодовуються.

2. Відповідальність суб’єкта аудиторської діяльності, який проводить обов’язковий аудит перед третіми особами, має бути застрахована у порядку, визначеному Інспекцією.

 

Стаття 43. Оприлюднення інформації про застосовані стягнення

1. Інформація про застосування дисциплінарних стягнень після винесення рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення має бути оприлюднена на веб-сайті Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, а також має бути доступною до ознайомлення протягом п’яти років із дати оприлюднення. Інформація про визнання аудиторського звіту таким, що не відповідає вимогам Закону, не оприлюднюється, а надсилається до органів влади, до яких має подаватися аудиторський звіт, та суб’єкту господарювання, фінансова звітність якого перевірялась.

2. Інформація про стягнення має містити інформацію про порушення, прізвище, ім’я, по батькові аудитора або найменування суб’єкта аудиторської діяльності та номер запису в Реєстрі щодо такого аудитора або суб’єкта аудиторської діяльності, до якого застосовується стягнення, інформацію про оскарження та його результати. При цьому забороняється оприлюднення інформації про суб’єкт господарювання, щодо аудиту якого було допущено порушення.

3. У разі скасування дисциплінарного стягнення відповідна інформація вилучається з веб-сайту Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю.

 

Стаття 44. Порядок дисциплінарного провадження та прийняття рішень

1. Право на звернення до Ради нагляду із заявою (скаргою) щодо дій аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), яка може бути підставою для професійної відповідальності, має кожен, кому відомі факти таких дій.

2. Не допускається зловживання правом на звернення до Ради нагляду, у тому числі ініціювання питання про професійну відповідальність аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності) без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності) у зв’язку із здійсненням ним аудиторської діяльності.

3. Дисциплінарне провадження стосовно аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності) не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак професійного проступку аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), а також за анонімною заявою (скаргою).

4. Кожна заява (скарга) крім тих, що не можуть бути підставою для дисциплінарного провадження відповідно до цього Закону, підлягає розгляду.

5. За дорученням Ради нагляду Інспекція проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі).

6. Під час проведення перевірки Інспекція має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки професійного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників суб’єктів господарювання, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію.

7. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, фізичні особи, яким надіслано запит Інспекції, зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.

8. Відмова в наданні інформації на запит Інспекції, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

9. За результатами перевірки відомостей складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

10. Заява (скарга) про професійний проступок аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), довідка та всі матеріали перевірки, а також подання та матеріали перевірки з контролю якості подаються на розгляд Ради нагляду.

11. За результатами розгляду заяви (подання) про професійний проступок аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), довідки, відповідних матеріалів Рада нагляду більшістю голосів членів Ради нагляду, які беруть участь у її засіданні, вирішується питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності).

12. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розпис аудитору (представнику суб’єкта аудиторської діяльності) та особі, яка ініціювала питання про професійну відповідальність аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

13. Дисциплінарна справа стосовно аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності) розглядається Радою нагляду протягом тридцяти днів з дня її порушення.

14. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Розгляд справи про професійну відповідальність аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності) є відкритим. Під час розгляду справи Рада нагляду заслуховує повідомлення уповноваженого представника Інспекції про результати перевірки, пояснення аудитора (представника суб’єкта аудиторської діяльності), стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), та пояснення інших заінтересованих осіб.

15. За зверненням особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), осіб, які надали інформацію, матеріали та пояснення при розгляді справи, може бути збережена їх конфіденційність. В такому разі при розгляді дисциплінарної справи заслуховуються відповідні письмові матеріали без зазначення особи, яка їх надала. Голова та члени Ради нагляду зобов’язані забезпечити конфіденційність вищезазначених осіб. За розголошення конфіденційної інформації Голова та члени Ради нагляду несуть відповідальність, передбачену законодавством, та підлягають виключенню зі складу Ради нагляду.

16. За результатами розгляду дисциплінарної справи Рада нагляду приймає рішення про притягнення аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності) до професійної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього стягнення та/або про надання інформації до правоохоронних органів, або про закриття дисциплінарної справи. Рішення Ради нагляду приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення щодо виключення аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності) з Реєстру, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу. Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим.

17. Під час обрання виду стягнення враховуються обставини вчинення порушення та його наслідки, серйозність та тривалість порушення, рівень співробітництва відповідальної особи з Органом суспільного нагляду, попередні порушення, вчинені аудитором (суб’єктом аудиторської діяльності).

18. Аудитор (суб’єкт аудиторської діяльності) чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність аудитора (суб’єкта аудиторської діяльності), має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

 

РОЗДІЛ IX.

ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВРЯДУВАННЯ АУДИТОРІВ

Стаття 45. Загальні принципи професійного самоврядування аудиторів

1. Метою професійного самоврядування аудиторів є об’єднання на професійній основі зусиль аудиторів для виконання покладених на них цим Законом обов’язків і забезпечення їхніх прав, представництва професійних інтересів аудиторів у державних органах, органах місцевого самоврядування, захисту професійних інтересів та соціальних прав аудиторів, сприяння підвищенню професійного рівня аудиторів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості аудиторів.

2. Професійне самоврядування аудиторів функціонує на засадах законності, гласності, незалежності, демократичності, колегіальності, виборності, обов’язковості членства аудиторів та виконання рішень органів професійного самоврядування, прийнятих відповідно до їх компетенції, забезпечення рівних можливостей доступу аудиторів до участі в професійному самоврядуванні.

3. Професійне самоврядування аудиторів здійснюється через Аудиторську палату України. Аудиторська палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері аудиту.

 

Стаття 46. Аудиторська палата України

1. Аудиторська палата України є неприбутковою юридичною особою, має свою печатку. Діяльність Аудиторської палати України здійснюється відповідно до законодавства та її статуту. Повноваження Аудиторської палати України визначаються цим Законом та її статутом.

2. До повноважень Аудиторської палати України належать: представлення інтересів аудиторів у державних та інших установах; забезпечення захисту соціальних та професійних прав аудиторів; участь у проведенні експертиз законопроектів і нормативно-правових актів з питань, пов’язаних з аудиторською діяльністю; забезпечення взаємодії для членів Аудиторської палати України, підготовка практичних керівництв для її членів та інші повноваження.

3. Аудиторська палата України може виконувати делеговані повноваження у порядку і на умовах визначених цим Законом.

4. Особи, які включені до Реєстру, стають членами Аудиторської палати України .

Розмір членських внесків та інших платежів членів Аудиторської палати України, необхідних для виконання її функцій, визначає з’їзд аудиторів.

5. Діяльність Аудиторської палати України є публічною. Звіт про діяльність Аудиторської палати України, фінансова звітність, бюджет Аудиторської палати України та звіт про його виконання, інформація про стан аудиторської діяльності в Україні, річні програми роботи та звіти про їх виконання підлягають розміщенню на її офіційному веб-сайті протягом 180 днів після закінчення календарного року.

6. Аудиторська палата України реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

 

РОЗДІЛ X. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Підпункт 24 частини другої статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292, зі змінами) виключити.

2. Підпункт 3 частини першої статті 15 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1, зі змінами) виключити.

3. У статті 70 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5 - 6, ст. 30, зі змінами):

у частині першій виключити слова «, норм і стандартів аудиту, затверджених Аудиторською палатою України згідно з міжнародними стандартами аудиту та етики»;

частину другу викласти в такій редакції:

«Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до розділу Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що ведеться відповідно до закону, в частині суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити аудит фінансової звітності, підприємств, що становлять суспільний інтерес.,»;

Частини третю і четверту виключити.

4. Сертифікати аудиторів, строк чинності яких не закінчився до дати набрання чинності цим Законом, є підставою для включення аудиторів до Реєстру.

РОЗДІЛ XІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 01 липня 2016 року.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти акти, передбачені цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити відповідними органами державної влади делегування своїх представників до комісії з сертифікації аудиторів та комісії з питань якості.

3. Національному банку України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Національній комісії з регулювання ринку фінансових послуг України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

4. Аудиторській палаті України:

передати дані Реєстру до Інспекції;

передати грошові кошти, майно, немайнові права до реформованої Аудиторської палати України.

Міністерство фінансів України