Уголок потребителя

Уголок потребителя

Меню

Рассылка новостей




13.02.2017

Як працювати за загальною системою оподаткування?

Загальна система оподаткування застосовується в разі, якщо одночасно із заявою про реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності не подано заяви про застосування спрощеної системи оподаткування. Загальну систему оподаткування застосовують також ті підприємці, які відмовилися від застосування спрощеної системи оподаткування.

Підприємці на загальній системі оподаткування є платниками ПДВ, якщо вони дотримуються умов, визначених ст. 180 Податкового кодексу України (ПКУ). Обов'язковій реєстрації ПДВ-шниками підлягають підприємці, які за останні 12 календарних місяців досягли обсягу оподатковуваних операцій в 1 млн грн. (ст. 181 ПКУ). За потреби підприємці можуть добровільно зареєструватися платниками ПДВ (ст. 182 ПКУ).

Загальній системі оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців у ПКУ присвячено всього одну статтю – ст. 177 р. IV. Вона називається "Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування".

Податком на доходи оподатковується чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою в грошовій та негрошовій формі) та документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).

Дохід

Загальний оподатковуваний дохід– це виручка, отримана від провадження підприємницької діяльності. У дохід підприємця включаються:

– виручка як безготівкові кошти, що надійшли на банківський рахунок підприємця;

– готівкова виручка, отримана із застосуванням РРО (КОРО, РК) безпосередньо підприємцем або його працівниками в місці здійснення розрахунків;

– виручка в негрошовій (натуральній) формі;

– суми передоплати;

– суми штрафів і пені, сплачені підприємцеві іншими суб'єктами господарювання за порушення умов цивільно-правових договорів, та ін.

Відсотки, нараховані банком на вільний залишок коштів на банківському рахунку, не включаються до доходу підприємця й підлягають оподаткуванню як доходи, отримані фізичною особою – громадянином.

Дохід визначається за «касовим методом», тобто в момент надходження коштів. Наприклад, якщо продукцію відвантажено в березні, а оплата за неї надійшла в травні, то й дохід виникне тільки в травні (у момент оплати продукції), а не в березні (у момент відвантаження).

Платники ПДВ не включають до своїх доходів і витрати суми ПДВ, які входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Платники акцизного податку не включають до складу доходу суму акцизного податку (пп. 177.3.1 ст. 177 ПКУ).

Витрати

Виключний перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем, міститься в п. 177.4 ст. 177 ПКУ.

До таких витрат належать:

77.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі – працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи – підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1–177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця:

– витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. (Це можуть бути витрати від здійснення діяльності, не зазначеної у реєстраційних документах. На сьогодні доходи, отримані від виду діяльності, не зазначеного в реєстраційних документах, податкова вважає як дохід фізичної особи – громадянина);

– витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації. (Тепер чітко встановлено, що вартість придбаних основних засобів і нематеріальних активів у момент їх придбання не включається до складу витрат ФОП-загальносистемника. (І раніше вартість основних засобів ніколи не включалася до витрат. Можна було включити поступово через суму амортизаційних відрахувань.));

– витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

– документально не підтверджені витрати. (Раніше підприємці також мали право включити до витрат тільки ті витрати, на які були первинні документи.)

Починаючи з 01.01.2017 р. загальносистемники за своїм бажанням можуть амортизувати основні засоби, оскільки п. 177.4 доповнено пп. 177.4.6-177.4.9 такого змісту:

177.4.6. Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

– витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

– витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

– проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

– ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:

– земельні ділянки;

– об'єкти житлової нерухомості;

– легкові та вантажні автомобілі.

177.4.7. Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів.

177.4.8. Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом.

177.4.9. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів:

№ групиПерелік основних коштівМінімально допустимі строки корисного використання, років
1 Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом 15
2 Будівлі, споруди, передавальні пристрої 10
3 Машини, обладнання, тварини, багаторічні насадження та інше 5
4 Нематеріальні активи Відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як два роки

Дія цього підпункту поширюється виключно на об'єкти основних засобів і нематеріальних активів, витрати на придбання або самостійне виготовлення яких підтверджено документально.

Основні правила включення понесених підприємцем витрат до складу витрат:

– витрати підтверджені документально;

– такі витрати включено до переліку витрат, визначених п. 177.4 ст. 177 ПКУ;

– витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу в розрахунковому періоді.

Тобто, щоб зменшити розмір оподатковуваного доходу, потрібне виконання декількох умов: витрати мають бути оплачені, товар отримано (роботи, послуги виконані), витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, форма якої та порядок її ведення затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481, і мати первинні документи, що підтверджують походження товару.

Дані Книги обліку є підставою для заповнення річної декларації про доходи.

Ставка податку

Доходи підприємця, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ. Тобто ставка податку на доходи становить 18% чистого доходу.

З чистого доходу також сплачується військовий збір у розмірі1,5%.

Сплата податку

Згідно з пп. 177.5.1 ст. 177 ПКУ авансові платежі з податку на доходи розраховує підприємець самостійно за фактичними даними, зазначеними в Книзі обліку доходів і витрат за кожен квартал. Сплачуються до бюджету вони до 20 квітня, до 20 липня й до 20 жовтня. За четвертий квартал авансовий платіж не сплачується. Якщо за результатами якогось кварталу доходу немає, авансовий платіж теж не сплачується.

Військовий збір сплачується тільки за підсумками року.

Звітність

Підприємці звітують до органу ДФС про отримані доходи тільки за результатами календарного року. Форму податкової декларації про майновий стан і доходи затверджено наказом Мінфину України від 02.10.2015 р. № 859.

Декларація подається раз на рік не пізніше ніж 9 лютого наступного року. У такій декларації поряд із доходами від підприємницької діяльності потрібно відображати й інші доходи, отримані підприємцем як фізичною особою, зокрема іноземні доходи (п. 177.11 ст. 177 ПКУ).

Новостворені підприємці або ті, що перейшли зі спрощеної системи оподаткування, подають декларацію про доходи за результатами кварталу, у якому розпочато роботу на загальній системі оподаткування, потім – раз на рік.

Наприклад, підприємець зареєстрований у травні. Першу декларацію про доходи він має подати за підсумками другого кварталу, а потім – річну.

Для заповнення декларації підприємцеві потрібно керуватися нормами  Інструкції № 859.

Податок на доходи та військовий збір із доходів від підприємницької діяльності загальносистемники розраховують у додатку Ф2 до декларації.

Згідно з пп. 177.5.3 ст. 177 ПКУ остаточний розрахунок податку за звітний рік підприємець здійснює самостійно на підставі даних, зазначених у річній податковій декларації, з урахуванням сплачених ним протягом року сум податку.

Надміру сплачені суми податку зараховуються в рахунок майбутніх платежів із податку на доходи або повертаються підприємцеві.

Про те, у які терміни подати звітність і як правильно її скласти (на прикладах), читайте тут.

Єдиний соціальний внесок

Підприємці зобов'язані сплачувати за себе ЄСВ на підставі норм Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Підприємці нараховують ЄСВ за ті місяці, у яких вони отримали чистий дохід, за ставкою 22%. ЄСВ нараховується на суму доходу, отриманого від діяльності, яка підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою, ніж розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (пп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464). Максимальна величина доходу, на яку нараховується ЄСВ, становить 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розміри мінімального та максимального єдиного внеску для підприємців 2017 року

Починаючи з 01.01.2017 р., якщо в загальносистемника в конкретному місяці доходу не було, він зобов'язаний самостійно визначити базу для нарахування ЄСВ, але не менше ніж мінімальна заробітна плата, та не більше, ніж максимальна величина доходу, на яку нараховується ЄСВ, нарахувати та сплатити за цей місяць ЄСВ (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Загальносистемники, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують пенсію чи соціальну допомогу, починаючи з 01.01.2017 р. звільняються від сплати ЄСВ за себе й подання звітності (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464). При цьому не має значення, отримано дохід у кожному конкретному місяці чи ні. Якщо підприємці планують отримувати допомогу по тимчасовій непрацездатності (часто хворіють), вони можуть продовжувати сплату в колишньому порядку.

За підсумками рокуне пізніше ніж 9 лютого підприємець самостійно розраховує суму ЄСВ за рік. Водночас законодавство не забороняє сплачувати єдиний соціальний внесок авансом протягом року. Слід зауважити, що суму сплаченого ЄСВ за себе може бути включено до складу витрат у місяці його сплати, що, своєю чергою, зменшить місячну базу оподаткування.

Звіт із ЄСВ подають один раз на рік – за підсумками року не пізніше ніж 9 лютого до органу ДФС за основним місцем реєстрації. Якщо підприємець протягом року змінював місце реєстрації (переходив із податкової до податкової через зміну місця проживання), звіт за рік (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) потрібно подати до органу ДФС за новим місцем взяття на облік (п. 7 р. III Порядку № 435).

Загальносистемники подають звіт, що складається з титульного аркуша й таблиці 1 додатка 5, форму й порядок заповнення яких затверджено наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435.

Звіт із ЄСВ подається незалежно від того, чи весь рік підприємець працював на загальній системі оподаткування, а також чи отримував він протягом року доходи (п. 13. р. II Порядку № 435). До 2017 року таблиця 1 подається з прочерками (нулями), якщо в підприємця доходу не було. Починаючи з 2017 року прочерки будуть тільки в графі 2, що передбачає відображення отриманого доходу, а в графі 3 – розмір доходу, з якого фактично нараховано ЄСВ у межах від мінімальної зарплати до максимальної величини доходу, на яку нараховується єдиний соціальний внесок.

Підприємці, які протягом року переходили із загальної системи оподаткування на єдиний податок або навпаки, заповнюють додаток 5 до Порядку № 435 з одним титульним аркушем й двома таблицями для кожної із систем оподаткування (п. 18 р. IV Порядку № 435).

Відповідно до законодавством за місяці, у яких показано дохід менший, ніж мінімальна зарплата (згідно з даними таблиці 1 додатка 5 середньомісячний дохід менший від мінімальної заробітної плати та розмір нарахованого й сплаченого ЄСВ менший від мінімального страхового внеску), підприємцеві доведеться зробити доплату до мінімального страхового внеску. Порядок такої доплати визначено пп. 2 п. 5 р. IV Інструкції № 449.

Підставою для такої доплати є надіслане фіскальними органами повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 2 до Інструкції № 449, у якому має зазначатися сума такої доплати (абз. 4 пп. 2 п. 5 р. IV Інструкції № 449). Якщо протягом року кілька таких місяців, у повідомленні-розрахунку буде проставлено суму з розбивкою за місяцями. Чинним законодавством конкретний термін ,протягом якого треба здійснити доплату, не визначено . Підтвердженням доплати є Звіт за формою додатка 6 до таблиці 2 до Порядку № 435, який потрібно подати протягом календарного місяця після здійснення доплати (п. 15 р. IV Порядку № 435). У цьому звіті зазначається дата здійснення доплати.

Матеріал для сайту підготовлено 1 лютого 2017 року.

УВАГА: Якщо ви хочете поставити запитання редакції газети "Приватний підприємець" за матеріалами цієї статті, зробіть це в розділі "Поставити запитання".

 

Поделиться:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

Количество просмотров: 3005

Новый номер!

  • ФЛП и бухучет: точки соприкосновения
  • Возможна ли деятельность без прописки
  • Беременная работница: уволить нельзя
  • Финансовый лизинг у ФЛП
  • Нелогичное партнерство

 Подробнее...

Мы на Facebook

Архив новостей

Ноябрь 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3

Популярное