Суспільні та економічні передумови реформування пенсійної системи

(Декілька прикладів)

 Часто люди сприймають пенсію, як щось "від держави", нібито це держава якось заробляє на пенсію для своїх громадян, а не самі ж люди, …тільки не для себе, а для інших. Щоб формувати пенсійний  фонд, "вигадано" на перший погляд дуже простий механізм: запропоновано в собівартість "вставити" якусь частину коштів для перерахування у пенсійний фонд. Її розмір прив'язано до зарплати. Людям кажуть, що це - на їх пенсії в майбутньому. Але не кажуть, що людина може до пенсії не дожити, або недовго нею користуватися... А якщо платить роботодавець, то це працівника, нібито й не стосується. Принаймні, працівник цим питанням практично не цікавиться, не має ні інформації, ані можливостей впливу ...

А марно. Бо незалежно від розміру таких нарахувань, роботодавець не має джерела фінансування для цих виплат. В нього нема іншого шляху, окрім як розділити потенційно можливу суму заробітної плати на дві частини: одну - для виплати на руки працівнкові, іншу - для перерахування в пенсійний фонд. Таким чином, та частина, яка призначена для пенсійного фонду, юридично відділяється від доходів працівника. Після цього вона йому просто не належить. Фактично, мова йде про завуальовану форму податку з невизначеним цільовим призначенням і розміром, на який до того ж "накручуються" інші податки, як от ПДВ. Але джерелом оплати цих коштів, а також і податків…, є не що інше, як заробітна плата, зароблена в реальному секторі економіки. Цього джерела для оплати суми податків, пенсійних та інших соціальних внесків просто не вистачає..., не може вистачати.

 Приклад 1

Умова задачі: потрібно виплати 1000 гривень чистої зарплати заробітної плати "на руки". Підприємство є платником податку на загальних підставах. Скільки коштів потрібно мати на рахунку?

Розрахунок для штатного працівника:

Нараховано оплата праці: ЗП 1221 грн.

Утримано: 1221*3,6%=43,96 грн Єдиний соціальний внесок (ЄСВ, утримання)

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО): (1221-43,96)*15%=176,56 грн.

Нараховано ЄСВ на Фонд оплати праці: 1221*38,47%=469,72 грн (ЄСВ, нарахування)

З урахуванням податку на додаткову вартість 20%: (1221+469,72)*1,2=2029грн

Відповідь: На рахунку потрібно мати 2029грн.

 Розрахунок показує, що для вирішення задачі, згідно якої треба виплатити 1000 грн. штатному працівникові, на рахунку повинно бути 2029 грн., тобто на 1000 грн. припадає 1029 грн. соціально-податкових зобов'язань на стороні роботодавця. Вже на цьому прикладі видно, що тих зобов'язань більше, ніж зарплати (в даному випадку на 29 грн).

Крім того, не в усіх галузях ЄСВ становить 38,47%. Є і значно вищі. В середньому по економіці  цей коефіцієнт становить 42%.

На ринку зустрічаються для обміну товари - кожен з цим надміром зобов'язань порівняно з зарплатою. А платоздатний попит - це ті 1000 грн, і якщо вони не будуть реалізовані, то інші складові теж нізвідки буде взяти: треба платити зарплатою за зобов'язання, а не зобов'язаннями за зобов'язання. Це означає, що товари і послуги на ринку не можуть бути обміняні з дотриманням вимог законодавства України. Це є причиною тінізації, яка вже сягнула понад 60%, інших проблем як економіки, так і суспільства. Та ми тут не будемо на них зупинятися.

Уявімо собі, що якимось чудом товар проданий, роботодавець заплатив за всіма зобов’язаннями і виплатив зарплату працівникові. Результат операції - працівник отримав на руки (в кишеню) 1000 грн.

Але він їх не з’їсть, ними не вбереться, не зігріється ..., треба їх винести на ринок і купити там товари і послуги. В середньому по економіці всі вони містять ПДВ у розмірі 1/6. Тобто при споживанні з отриманої 1000 грн. чистої зарплати працівником буде сплачено ще 166,67 грн. ПДВ.

Тому, перераховуємо співвідношення праця-зобов’язання:

1000-166,67=833,33 грн., (чиста реалізована праця/зарплата)

1029+166,67=1195,67 грн., (сукупні зобов’язання)

Таким чином, для відтворення повного циклу праці законодавство встановлює "пропорцію": 833,33 грн. чистої праці проти 1195,67грн зобов’язань.

Дефіцит (нестача) джерела: 833,33-1195,67=-362,33 грн., або -43,48%.

Як бачимо, через податки та соціальні внески вилучається все з заробленого у вигляді оплати праці і залишається ще й непокритий залишок зобов’язань.

Наведений приклад ілюструє порушення в державному регулюванні України одного з ключових співвідношень в економіці: глибини перерозподілу праці через податки та внески.до фондів суспільного споживання, які наповнюються всіма, та не всіма використовуються.  Розвинені країни пильно слідкують за тим, щоб воно не було грубо порушено. Бо через це співвідношення реалізовується один з найважливіших чинників не лише економіки, а й суспільства: мотивація праці - якщо з зарплати вилучати суттєво більше 1/3, яка є межею лояльності до перерозподілу, то мотивація губиться і настає або зменшення ефективності праці, або приховування праці і оборотів, або і те, і друге. Адже реалізована праця (тобто зарплата, це одне і теж) має свої, сформовані історично, функції як для особи-працівника, так і для його сім’ї та родини, зокрема - задовольняти соціальні їх  потреби, фінансувати старість і створювати родинні нагромадження, які є основою приватної власності, створеної легітимним для суспільства шляхом..

Більш загально цей розрахунок можна подати в формі таблиці та Діаграми 1:

Глибина перерозподілу праці (відношення суми податків і внесків до розміру чистого платоздатного попиту): 141 % .

Діаграма 1

Чистий платоздатний попит повинен перевищувати  суму поточних зобов’язань, пов’язаних з фактом легальної реалізації праці, щоб "оплатити" їх. При цьому повинна залишатися частина коштів, щоб "оплатити" матеріальну частину товарної маси, а також – для забезпечення нагромаджень. Як бачимо, за діючої системи перерозподілу праці, платоздатного попиту не вистачає навіть для покриття пенсійно-соціальнихх та податкових зобов’язань.

Перерозподіл праці, наближений до межі лояльності і такий, до якого треба в результаті реформ привести державне регулювання України, можемо зобразити у вигляді таблиці та Діаграми 2:

Глибина перерозподілу праці (відношення суми податків і внесків до розміру чистого платоздатного попиту): 35 %

Діаграма 2

За таких умов чистий платоздатний попит "оплатить" усі пов’язані з ним зобов’язання і у працівника буде можливість повноцінно споживати і нагромаджувати.

Приклад 2

Суха статистика:

Середньомісячна зарплата, грн 2750

Ставка щомісячних внесків у ПФ, 35,00%

Сума щомісячного внеску у ПФ, грн 962,5

Сукупний нагромаджений ПФ "особи" за 35 років праці, грн.: 404250

Коефіцієнт заміщення зарплати пенсією, коеф. 0,5 (цього рівня ще не досягнуто)

Розрахунковий розмір місячної пенсії особи, грн 1375

Кількість років, за які особа може вичерпати “свій” пенсійний фонд, років: 24,5

Середньостатистичний термін життя особи на пенсії, років 14

Частка нестачі часу життя на пенсії, щоб повністю "вибрати" "свій" фонд 100%-57,14%=42,86%

А скільки людей просто не доживають до пенсії чи нетривалий час нею користуються?..

Приклад 3

Наймана праця в українському суспільстві має свої, притаманні лише їй, функції. Крім забезпечення поточного споживання працівника, його сім'ї та родини, вона також покликана фінансувати їх потреби, пов'язані з придбанням товарів довготривалого вжитку, покращенням побутових умов, придбанням житла, а також забезпечувати потреби "на старість" і "на чорний день". Функції фінансування віддалених в часі потреб через механізм успадкування тісно пов'язані з розвитком сім'ї та родини в сенсі створення нагромаджень у формах нематеріальних та матеріальних активів: покращення здоров'я членів сімей, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, придбання продуктивних чи фінансових активів. Цей процес є природною капіталізацією праці, яка пов'язана з власним управлінням соціальними (перш за все - пенсійними) ризиками на рівні сім'ї на основі використання вчасно отриманих її членами коштів за їх власними пріоритетами. Ця капіталізація покликана приносити сім'ї та родині додаткову фінансову вигоду, є основою їх розвитку, формування приватної власності, покращення добробуту і соціального статусу. Саме капіталізація праці і формує середній клас у суспільстві.

Як відомо, при формуванні "солідарного" пенсійного фонду вплив часу на величину майбутньої вартості нагромаджень не враховується. Тому ставка відрахувань  має дуже великий розмір. Для спрощення оцінки врахуємо середній розмір цієї ставки 35% від зарплати.

Середня місячна заробітна плата в Україні сьогодні становить приблизно 2750 грн. Відповідно, - внесок у Пенсійний фонд у розмірі 35% становить 962,50 грн. В середньому ктивний період праці  людини становить 35 років, то якою може бути грошова оцінка тієї "нагромадженої"  третини коштів?

Коректний для даного випадку метод розрахунків - анюїтет з внесків по 962,5 грн щомісячно під ставку річних 6% на час 35 років (420періодів):

Використовуємо пенсійний калькулятор для обчислення майбутньої вартості внесків:

Сума щомісячного внеску, грн: 962,5

Пропонована річна ставка капіталізації (доходність на рік,), %: 6

Максимальний термін життя особи на пенсії, років: 25

Період накопичення, років: 35

Нагромаджена сума з відсотками, грн: 1 378 140,08 (!)

Ця величина є еквівалентом вилучення зарплати особи за життя на фінансування солідарної пенсії в діючих цінах і умовах.

За допомогою пенсійного калькулятора розраховуємо і майбутні пенсійні виплати:

Період виплат, років: 25

Періодичність виплат: щомісяця

Сума виплати в першому періоді, грн: 4 593,80

Сума виплати в останньому періоді, грн: 20 409,13

Реальна середньомісячна пенсія на діючих умовах, грн: 1300

Але то - “якби...”. Якби враховувався вплив часу і на ті вилучені шляхом примусу роботодавця кошти нараховувався процент з реального джерела його забезпечення і вони передавалися правонаступникам у спадок...

У цьому зв"язку постає питання про доцільність формування пенсійних внесків  у розмірі 35% за умови хоча б незначної їх капіталізації.

На умовах, запропонованих Альтернативною Концепцією пенсійної реформи від Товариства “Мале Коло”, отримуємо іншу величину величину внесків для формування пенсійних заощаджень: 10% від середньої місячної заробітної плати.

Майбутня вартість внесків:

Сума щомісячного внеску, грн.: 275

Доходність на рік, %*: 6

Період накопичення, років: 35

Нагромаджена сума з відсотками, грн: 393 754,31 (!)
Як бачимо, утворюється величина, цілком співставна з тією, яка формується сьогодні шляхом перерахування роботодавцем 35% заробітної плати.

Розмір майбутніх пенсійних виплат:

Період виплат, років: 25

Періодичність виплат: щомісяця

Сума виплати в першому періоді, грн: 1 312,51

Сума виплати в останньому періоді, грн: 5 831,1

Реальна середньомісячна пенсія на діючих умовах, грн: 1300

І це варіант - “якщо”. Якщо Концепція знайде розуміння і підтримку в суспільстві та в законодавчому органі і буде втілена в життя.

Але важливо вже сьогодні зробити кілька висновків, які випливають з наведених вище прикладів:
1) ”солідарна” система пенсійного фонду є шкідливою як для економіки, так і для суспільства України: вона практично зв’язує суспільний ресурс праці, робить суспільство неефективним і   нищить його, руйнуючи традиційні зв’язки на рівні сім’ї та родини;
2) взаємодія ”солідарної” пенсії з податками призводить до перевищення податково-пенсійних зобов’язань над розміром джерела їх фінансування, що спричиняє тінізацію, корупцію, дискредитує легальну високоефективну працю, дискредитує навіть саму державу;
3) пенсія ”від держави” за будь яких умов є набагато меншою і більш проблематичною ніж пенсія, забезпечена з приватних джерел фінансування, про які може потурбуватися держава, переслідуючи при цьому інтерес використання їх як інвестиційного фінансового ресурсу;
4) якщо не ставити перед собою завдання відмовитися від зобов’язань держави перед тими громадянами, які в тій чи іншій мірі мають солідарний пенсійний стаж, солідарний пенсійний  фонд повинен бути згорнутий настільки швидко, наскільки це дозволить тривалість життя людей з таким стажем;
5) для фінансування залишку ”солідарної” пенсійної потреби в суспільстві аж до її повного зникнення повинні бути визначені джерела покриття, відмінні від заробітної плати працюючих, щоб не утворювався новий солідарний пенсійний стаж;

6) на внески працюючих повинні нараховуватися відсотки за помірною ставкою, а нагромаджений, але не використаний працівником його приватний пенсійний фонд повинен успадковуватися правонаступниками.
7) в усьому іншому суспільство України дасть собі раду само.

Володимир Щербина,

м. Львів,

Товариство "Мале Коло" .