Please wait...
Часто чути: «не регулювати та не заважати». Але чи достатньо лише цього для побудови ефективної, тобто «цифрової» економіки? Гадаю, ні.
Бізнес переважно шукає простих шляхів, яким є, насамперед, «капіталізація на природніх ресурсах». Нині так і живемо. Однак, задля «капіталізації на інтелекті» ключовою є діяльність держави, націлена на створення стимулів до цифровізації та формування потреб у цифровізації. Інакше - «ресурсна економіка» буде перемагати і надалі.
Як відомо, офіційне та об’єктивне бачення розвитку «інтелектуально-містких, креативних, інноваційних ринків», у тому числі «цифрових» - в Україні лише формується. Ключовий принцип успішної політики в цій сфері – не очікування, що все відбудется само собою, а піклування, стимулювання, допомога - з метою розвинути, примножити та використати можливості інтелекту створювати додану вартість, - цифрову додану вартість.
Суть такої політики проста: капіталізуватися завдяки природнім ресурсам має стати ДОРОГО та ВАЖКО! Капіталізуватися завдяки інтелекту та технологіям має стати ДЕШЕВО та ЛЕГКО!
Під егідою ГО ХайТекОфіс, світові лідери «цифрового» світу Cisco, IBM, Intel, Oracle, Deloitte, SAP, Ericsson, HPE, MasterCard, International Data Corporation, вітчизняні консультанти та експерти розробили концептуальні засади «Цифрового порядку денного України - 2020», - документ, який визначає ключові політики, першочергові сфери, ініціативи та проекти «цифровізації» України на найближчі 3 роки.
Робота тривала з жовтня 2016, ініціатива підтримана Мінекономрозвитку, АП, ВРУ. Напрацювання були презентовані громадськості та експертному середовищу. 16 лютого 2017 р. пройшли відповідні слухання у Комітеті інформатизації та зв’язку ВРУ (голова - О. Данченко)
Україна – чи не єдина у Європі без власного «цифрового» бачення. Практично усі країни ЄС вже затвердили та впроваджують власні «цифрові адженди» або «цифрові стратегії», а багато з них – для прикладу, Німеччина, Франція, Швеція – реалізовують її ключові компоненти протягом останніх 5-7 років як приорітет державної політики у багатьох сферах життя та галузях економіки.
З формальної точки зору, гарна «цифрова адженда» - це ініціатива, план дій, стратегія, дорожня карта для здійснення «цифрових трансформацій» та розвитку в країні цифрової економіки, цифрової інфраструктури, цифрового суспільства.
З неформальної точки зору, гарна «цифрова адженда» - це стратегія швидкого, відносно дешевого та якісного досягнення цілей країни як в економічній, так і суспільній площині за рахунок використання цифрових технологій. Логіка проста: в сучасному світі конкурують інструментами досягнення цілей. Перемагає той, хто володіє такими інструментами, та може швидко, дешево та з новою якістю досягати звичних для будь-якої країни цілей (ВВП, зайнятість тощо). «Цифра» - той самий інструмент.
Зустрічі експертів щодо розвитку «цифрової економіки» в Україні оголили декілька стереотипів, котрі заважають просунутися у розумінні наступних кроків та дій.
Так, успішність українських компаній із сфери ІТ-аутсорсу створила стереотип, що у нас з ІТ все гаразд. Чути наступне: «ми багато експортуємо, українські мізки пишуть код для всього світу, ми номер 5 з інтелекту, українська математична школа неперевершена» тощо. Заперечень немає, однак слід зауважити, що ІТ-аутсорс – це цифровізація інших економік, а цифровізація економіки України – це питання категорично інше, хоча б тому, що торкається внутрішніх проблем. Однак, без досвіду перших зробити друге буде важко.
Так, попит на цифрові послуги та талановитих розробників за кордоном в тисячі разів вищий, аніж попит на такі послуги в Україні. Чи радіти? Шалений попит означає, що іноземні країни, економіки та компанії наразі здійснюють у себе «цифрові» проекти та трансформації, тобто стають більш ефективними та конкурентоздатними на глобальній арені. На жаль, це також означає і те, що українська економіка цього поки що не робить, а значить, є ризики, що вона й буде надалі відставати та все більше перетворюватися на ресурсну.
Інший стереотип, особливо розповсюджений у державному секторі, це прирівнювання «цифрової економіки» до «електронного урядування». Останнє фокусується на автоматизації сфери державних послуг (електронне обслуговування громадян та бізнесу), у той час як «цифрова економіка» зосереджується також і на багатьох інших важливих елементах побудови сучасної конкурентної країни: цифровізація бізнесу, промисловості, Індустрія 4.0, цифрове суспільство та цифрові навики, цифрові права, «тверда» та «м’яка» цифрова інфраструктура, подолання цифрового розриву тощо.
Ще одна проблема – у розумінні тонкощів Інформаційно-Комунікаційних Технологій (вживана в Україні абревіатура ІКТ, або ІТ) та технологій «цифрових трансформацій».
Так, згідно з даними Міжнародного економічного форуму, саме завдяки ІКТ у 1969 році розпочалася Третя промислова революція, коли з’явилася перша комп’ютерна мережа АРПАНет та операційна система UNIX. З часом, IP-технології та електронні комунікації стали основою зародження ще більш просунутих технологій, котрі призвели до початку Четвертої промислової революції, інфраструктура якої – це широкосмуговий інтернет, ключова діяльність якої – це програмування, ключовий тип організацій якої – це цифрові платформи, ключовими навиками якої – є навики цифрові, а головним ресурсом та засобом виробництва є ДАНІ.
Кожна революція розпочиналася, насамперед, із зрілості та готовності так званого «технологічного пакету» (умовно «паровий двигун – електрика – ком’ютер...»), який поступово змінював старий економічний уклад на новий. Нічого дивного: технології рухають економіку.
Отже, четверта промислова – це, насамперед, «технології цифрової трансформації»: інтернет речей, роботизація та кіберсистеми, штучний інтелект, великі дані, безпаперові технології, аддитивні технології (3D-друк), хмарні та туманні обчислення, безпілотні та мобільні технології, біометричні технології, квантові технології, технології ідентифікації, блокчейн і багато інших. Якщо в часи Третьої промислової ІКТ чудово справлялися з автоматизацією та інформатизацією того, що є (business as it is), то в наші часи, Четвертої промислової, зазначені цифрові технології ТРАНСФОРМУЮТЬ бізнес в якісно нові форми діяльності.
Так, цікавою є сучасна парадигма віднесення «цифрових трансформацій» від просто автоматизації процесів організації (ІКТ) до бізнес-стратегії організації. Понад типовою позицією Chief Information Officer, або навіть замість неї, в організаціях з’являється позиція Chief Digitization Officer, котрий зазвичай входить в топ-менеджемент компанії та безпосередньо відповідає за цифрові якості святая святих організації – її бізнес-моделі. Вона може бути або digital supported, або digital faced, або digital powered, або digital embedded, де остання означає, що «цифрові технології вбудовані в бізнес-модель» (наприклад, e-commerce або fintech).
Пріоритетне місце серед багатьох компонент «цифрової адженди» займає саме «цифрова економіка». У класичному розумінні «цифрова економіка» – це діяльність, в якій ключовими факторами (засобами) виробництва є цифрові дані та їх використання, що дозволяє суттєво збільшити ефективність / продуктивність в різних видах економічної діяльності. Часто вживають термін «економіка даних».
Є більш конкретні пояснення, наприклад, «цифровою економікою» називають економіку, котра застосовує (споживає) цифрові технології та сервіси. Сферу, котра створює цифрові технології та сервіси, впроваджує та обслуговує, називають цифровою індустрією (в українських реаліях цю сферу називають «ІТ-сектор» або «сфера ІКТ»).
Зрозуміло, що «цифрова економіка» може будуватися «на папері», однак до реальних результатів дійде тоді, коли ідеї, дії, ініціативи та програми, які стосуються «цифрових трансформацій», будуть інтегровані в національні, регіональні та галузеві стратегії і програми розвитку, та головне - будуть виконуватися як приорітетні. У цьому ракурсі деякі країни взагалі вдаються до використання принципу «цифрової диктатури», або так званого digital by default, суть якого полягає в тому, що утримання та розвиток будь-якої фізичної системи здійснюється лише за відсутності цифрової альтернативи. Тобто, фізична система стає альтернативою, а цифрова - стає звичайним станом функціонування системи, або згідно з теоріями Швейцарської бізнес-школи IMD стає new digital normal.
Подальший розвиток «цифрових трансформацій» України відбуватиметься по одному з двох сценаріїв – базовому або форсованому. «Цифрова адженда України-2020» буде затребувана саме для «форсажу». Для інших сценаріїв вона просто не потрібна.
Отже, базовий сценарій, або непріоритетний, передбачає інерційне продовження тенденцій сприйняття «цифровізації» економіки та пов’язаного з цим розвитку людського капіталу як непріоритетних, що буде надалі призводити до трудової міграції та відтоку «мізків», неефективної економіки, низької конкурентоздатності, а держава, яка, якщо і буде здійснювати стандартні та формальні кроки, то для відчутного зростання їх буде недостатньо. Цей сценарій матиме лише незначний вплив на модернізацію економіки, розвиток ринку інновацій, інноваційного підприємництва та загального стану «цифровізації» країни.
Форсований, або приорітетний, сценарій цифровізації передбачає усунення законодавчих, інституційних, фіскально-податкових, валютно-грошових бар’єрів, що перешкоджають розвитку «цифрової» економіки, «цифровізації», прийняття потужних заходів щодо стимуляціїї «цифровізації» секторів економіки та бізнесу, ініціація державою масштабних трансформаційних ініціатив та проектів «цифровізації» у т.ч. на базі сучасних моделей державно-приватного партнерства.
Головною мотивацією держави піти по форсованому сценарію розвитку має стати здатність «цифрових» технологій впливати на продуктивність та ефективність економіки та бізнесу. Галузі, що їх використовують, зростають у 2-4 рази швидше, аніж в середньому по галузях. Яскравими прикладами може бути fintech, agrotech тощо. Сфери життєдіяльності (освіта, медицина, транспорт і т.ін.), що модернізуються завдяки «цифровим» технологіям, стають набагато ефективніші та створюють нову цінність і якість, які дуже часто приводять до повної трансформації старої системи. Не секрет, що та сама медицина трансформується завдяки «Інтернету речей» від офлайн-медицини до онлайн-медицини. Іншими словами, періодична діагностика (раз на півроку, чи рік, чи десять) буде змінюватися в постійно-тривалу діагностику (онлайн).
Цифрові дивіденди (або результати від цифрових трансформацій, згідно з аналітикою Світового банку) - це загальнонаціональний економічний приріст, акселерація економіки, бізнес-діяльності, а отже і податкові надходження, зростання ВВП, притік нових інвестицій тощо.
