Листи «щастя» податківців та відповідальність

Газета «Приватний підприємець»

Законом України від 20.03.2023 р. № 2970-IX, який набув чинності 28 квітня 2023 року, унесено зміни до ПКУ. Згідно із цими змінами запроваджено, зокрема, відповідальність за ненадання платником податків документів чи іншої інформації на запит податкового органу. Також оновлено п. 73.3 ст. 73 ПКУ, який стосується надсилання податковими органами запитів платникам податків.

Нововведеним п. 121.2 ст. 121 ПКУ передбачено відповідальність у вигляді штрафу за такі порушення:

• ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит органу контролю, надісланий відповідно до підстав, передбачених п. 6–8 пп. 73.3.1 ст. 73 ПКУ;
• неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит органу контролю в інших випадках, передбачених ст. 73 ПКУ.

Перший випадок на сьогодні поки ще малопоширений і стосується надсилання податковими органами запитів фінансовим агентам, іншим платникам у рамках отриманого запиту від компетентного органу іноземної держави. Розмір штрафу в цьому разі становить п’ять розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний факт порушення.

Другий випадок є більш поширений. Він стосується надсилання податковими органами запитів у таких випадках:

1. за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, з обов’язковим зазначенням таких фактів у запиті;
2. для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3. виявлено недостовірність даних, що містяться в податковій декларації, поданій платником податків;
4. стосовно платника податків подано скаргу:

• про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцеві або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

• про ненадання акцизної накладної покупцеві або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

1. у разі проведення зустрічної звірки;
2. в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Розмір штрафу в цьому разі становить одну мінімальну заробітну плату, установлену законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен факт порушення. У 2023 році це 6 700 грн.

Зауважимо, що зазвичай податкові органи у своїх запитах посилаються на 1-й та 3-й випадки. Підстави для надання запиту різноманітні, наприклад згідно з проведеним аналізом установлено:

• факти порушення ст. 296 Кодексу, а саме ведення обліку й складення звітності платниками єдиного податку;
• виявлення розбіжності між даними доходу, зазначеними в податковій звітності за рік, та доходу, зазначеного податковими агентами у звітності № 4-ДФ;
• виявлення розбіжності між сумою податкових зобов’язань згідно з податковою звітністю з ПДВ та податковими накладними, складеними за даними ЄРПН;
• що загальна сума доходу, зазначена в декларації єдиного податку, не збігається із загальним обсягом постачання, зазначеним у деклараціях із ПДВ;
• недостовірно визначено податковий кредит щодо контрагента або сформовано податковий кредит з операцій придбання товару, який відсутній у ланцюгу постачання.

Зауважимо, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, податковий орган повинен був саме виявити факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства. У запиті обов’язково має бути зазначено такі факти. Або ж податкові органи повинні були виявити саме недостовірність даних, що містяться в податковій декларації, поданій платником податків.

Своєю чергою, згідно з п. 73.3 ст. 73 ПКУ, органи контролю мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації, потрібної для виконання покладених на органи контролю функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписує керівник (його заступник або уповноважена особа) органу контролю. Запит має містити:

1. підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2. перелік інформації, що запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3. печатку органу контролю.

У разі якщо запит складено з порушенням зазначених вимог, платник податків звільняється від обов’язку надання відповіді на такий запит (пп. 73.3.4 ст. 73 ПКУ).

Отже, насамперед слід проаналізувати, чи відповідає отриманий запит установленим вимогам. Вочевидь, що надсилання запиту з наведених вище підстав із прикладів не відповідає підставам, наведеним у п. 73.3 ст. 73 ПКУ. Так, загальне посилання на статтю в жодному разі не доводить факт можливого порушення з боку платника податків норм чинного законодавства (навіть незрозуміло, якого саме, оскільки ст. 296 ПКУ містить 11 пунктів та ще безліч підпунктів, які стосуються обліку доходів та надання звітності платниками єдиного податку 1, 2 та 3-ї груп, як фізичних осіб – підприємців, так і юридичних осіб, форм декларацій, застосування РРО тощо). Так само й щодо установлення розбіжності в наданій платником звітності. Наприклад, під час здійснення посередницьких операцій об’єкти оподаткування ПДВ та єдиним податком різні. Зазначення податковим агентом у звітності № 4-ДФ сум виплаченого доходу теж не свідчить про можливе порушення законодавства з боку платника, оскільки помилку міг допустити саме податковий агент, а не платник. А відсутність товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання взагалі не передбачена вищенаведеним пунктом.

Також зауважимо, що досить часто податківці у своїх запитах навіть не наводять конкретної підстави, а посилаються взагалі на п. 73.3 ст. 73 ПКУ.

Усе це свідчить про недотримання з боку податкового органу під час надсилання запитів установлених ПКУ вимог, а отже, у платника виникає право не надавати відповіді на такий запит.

Але не радимо в таких випадках користуватися цим правом. Відповідь про ненадання пояснень та/або копій документів усе-таки краще надіслати податківцям з обов’язковим зазначенням причин невідповідності запиту.

Звісно, не виключено, що податківці будуть використовувати нову відповідальність із метою поповнення бюджету. Адже, на жаль, застосувати штраф можна під будь-яким надуманим приводом, з огляду на розпливчастість таких запитів, наприклад подання платником не в повному обсязі інформації, що запитується, або будь-якого документа, обов'язок щодо складання якого чітко не визначений чинним законодавством.

Сподіваємося, що в податківців вистачить здорового глузду не застосовувати цього штрафу до всіх, без винятку.

Андрій Черкасов, незалежний консультант