Внимание! Эта страница является архивной, возможно материалы опубликованные на ней уже устарели. С актуальной информацией для предпринимателей вы можете ознакомиться в газете «Частный предприниматель»
Якби світ був досконалим,
нам у ньому не знайшлося б місця.
Володимир Черняк
На одному з занять я дуже роздратувала студентів – усього-навсього навела ось таку цитату видатного українського мовознавця Олександра Потебні: “Мова – не тільки одна зі стихій народності, але й найбільш досконала її подоба”.
“Невже людина настільки досконала, наскільки досконала її мова? А як же люди з вадами мови?” – обурювалася аудиторія. Заняття переросло в диспут, під час якого ми з’ясували, що мова – це опредметнена свідомість. І що глухонімі мають свою, особливу, мову. І що будь-які перекручення свідомості, виражене в слові, формує помилкове бачення предмета, світу. Студенти навіть самі почали наводити приклади, що дають чітке розуміння цього. Зробімо й ми це.
“Опредметнення” виміру
Одна з консалтингових компаній, запрошуючи до себе клієнтів, обіцяє: “Тут ви отримаєте широкий об’єм послуг досвідчених фахівців”. Так і хочеться зателефонувати цим фахівцям і запитати: “І в яких величинах надаєте послуги – у кубічних метрах чи дециметрах?”
Об’єм – це величина чогось у довжину, висоту й ширину, що вимірюється в кубічних одиницях. Наприклад: об’єм тіла 7 кубічних дециметрів; циліндр об’ємом 100 кубічних сантиметрів.
Отже, у вищенаведеному реченні потрібно було б вжити замість слова об’єм лексему обсяг.
Обсяг – узагалі розмір, величина, кількісний вияв чогось, значення, важливість, межі чогось. Наприклад: обсяг послуг; обсяг товарів, капіталовкладень, продукції; обсяг слова, тренувань.
Часом недоладно “тулять” в тексти й слово розмір, утворюючи такі синтаксичні покручі, як розмір книжки, розмір послуг, розмір роботи.
Розмір – це величина чого-небудь в одному чи кількох вимірах; номер одягу, взуття, що вказує на його величину; музичний та літературознавчий термін.
“Необхідний” непотріб
У радянські часи у свідомість людей напосідливо вмонтовувалося поняття стирання націй, а жителів меганаціональної держави називали радянським народом, що мав спілкуватися єдиною мовою. Але Олександр Потебня ще в XIX сторіччі попереджав: “Якби об’єднання людства за мовою... за народністю було б можливим, це було б смертельним для загальнолюдської мислі. Як заміна багатьох відчуттів одним... Для існування людини потрібні інші люди; для народності – інші народності...”
І тут сперечатися з Потебнею, напевно, ніхто не буде. Навпаки, хочеться продовжити його думку: “Для існування українського народу потрібні інші народи. Для існування української мови потрібні інші мови”. І такою мовою передусім є російська. Саме вона дає нам можливість порівнювати, аналізувати й удосконалюватися.
Візьмемо, наприклад, російське слово необходимый, яке українці переклали як необхідний і широко застосовують у своїй мові у всіх можливих стилях. Проте, як зазначає мовознавець Борис Антоненко-Давидович, прикметника необхідний і його похідних – прислівника необхідно та іменника необхідність годі знайти у творах української класики, не чути їх і з уст народу. Це штучні слова, “ковані”, як казали раніше. Замість цієї нікчемної „кованки” славіст радить уживати інші природні для української мови відповідники: потрібний, потрібно, треба, потреба.
Якщо ж хочеться посилити семантику, варто додати до перших трьох слів прислівники конче, украй (край), аж-аж-аж. А до четвертого, іменника потреба, – прикметники гостра, конечна (доконечна), нагальна.
Імовірна вірогідність, або можлива достеменність
Навіть на сторінках поважних видань трапляється помилкове вживання слів імовірний та достовірний.
Наприклад: “Дані наших досліджень імовірні, бо отримані в результаті десятирічних досліджень”.
Або: “Експерти не впевнені, тому припускають вірогідне зростання цін”.
А мало б бути навпаки: у першому реченні – вірогідні, у другому – імовірне.
Адже вірогідний – це той, що не викликає сумніву, цілком правдивий, достеменний, перевірений. Та й узагалі подивімося на етимологію слова: вірогідний – вірі гідний.
Імовірний – це той, що його можна тільки припускати, тобто можливий. А словник за редакцією А. Кримського фіксує ще й таке значення: “довірливий, той, що легко вірить”: “Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити”.
А тепер порівняємо з російською мовою:
вірогідний – достоверный;
імовірний – вероятный.
І зрештою послухайте, як слово вірогідне Павло Антокольський уміло перетворює в матеріал для формування художнього образу:
Ти як любов, історіє!
<...>
Я твій слуга, й нізащо — не догідник.
Нехай мене полає рецензент,
Що словом захищаю вірогідне
Невірогідних міфів і легенд.
Ольга Калниш, редактор
__________