Please wait...
Газета «Приватний підприємець» № 16, 2020 р.
Працівниця прийнята на роботу 01.02.2020 р. У період із 19.03.2020 р. по 30.06.2020 р. вона перебувала у відпустці без збереження зарплати у зв’язку з карантином. Чи зараховується цей період до стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку?
У цьому році питань, пов’язаних з наданням відпустки і нарахуванням відпускних, стало значно більше. Пов’язано це з появою нового виду неоплачуваної відпустки – відпустки без збереження зарплати на період карантину (ст. 26 Закону України від 15.11.96 р № 504/96-ВР “Про відпустки” (далі – Закон про відпустки)).
Тривалість такого виду відпустки прив’язана до встановленого періоду дії карантину. Крім того, термін перебування в карантинній відпустці не включається до загального терміну, встановленого для неоплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів на рік.
Розберемося, як наявність такої відпустки в розрахунковому періоді впливає на право працівника на основну щорічну відпустку. Чи означає, що якщо працівник більше трьох місяців перебував у відпустці без збереження зарплати на період карантину, то за цей період у нього відсутній стаж, що дає право на основну щорічну відпустку?
Перш за все нагадаємо, що відпустка без збереження зарплати надається працівникам виключно за наявності їх письмової заяви. На підставі поданої заяви роботодавець готує розпорядження, з яким працівник повинен бути ознайомлений під підпис. Тобто надання такої відпустки має бути належним чином документально оформлене.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який обчислюється з дня укладення трудового договору.
Право працівника на щорічну основну відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи у підприємця (ч. 5 ст. 10 Закону про відпустки). У разі надання працівникові щорічної відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи її тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
Статтею 9 Закону про відпустки визначено час, який включається до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. Отже, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зокрема, зараховуються:
– час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
–час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
– час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
– час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.
Як бачимо, період відпустки без збереження зарплати на період карантину, наданої згідно ст. 26 Закону про відпустки, включається до стажу роботи, що дає право працівнику на щорічну відпустку.
Отже, незважаючи на те, що працівниця була прийнята на роботу 01.02.2020 р. та в період із 19.03.2020 р. по 30.06.2020 р. перебувала у відпустці без збереження зарплати на період карантину, після закінчення шести місяців безперервної роботи у підприємця вона має право на щорічну основну відпустку повної тривалості. Тобто з 1 серпня 2020 року працівниця має таке право.
Вікторія ЛОБОДА, редактор
