Газета «Приватний підприємець»
ДФСУ країни роз’яснює, що підприємець-загальносистемник має право включити до складу витрат вартість використаних пально-мастильних матеріалів після отримання доходу, який безпосередньо пов’язаний з понесеними витратами. Витрати повинні бути підтверджені первинними документами, зокрема договорами, актами виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами тощо. З такої відповіді випливає, що підприємець повинен вести облік витрат, пов’язаних із транспортуванням, як це роблять юрособи. Однак чинне законодавство такого не вимагає.
ДФС вважає, що списання палива та мастильних матеріалів здійснюється відповідно до даних пробігу автомобіля, норм витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43. Витрати палива та мастильних матеріалів понад таких норм вважаються витратами, які використані не в господарській діяльності фізособи-підприємця. Згідно з пп. 177.4.5 ст. 177 ПКУ вони не включаються до складу витрат підприємця (ІПК від 02.10.2018 р. № 4265/Є/99-99-13-01-02-14/ІПК).
Водночас наднормативне використання палива в зазначеному пункті не згадується. Тобто твердження ДФС про те, що наднормативні витрати палива не пов’язані з госпдіяльністю, не відповідає дійсності.
