Єдиний податок для приватних підприємців. Особливості роботи на спрощеній системі оподаткування

Спрощена система оподаткування регулюється гл. 1 р. XIV Податкового кодексу України (ПК).

Спрощена система оподаткування – це особливий механізм справляння податків і зборів, що замінює сплату окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПКУ).

Підприємець може самостійно обрати для себе таку систему оподаткування доходів, якщо він відповідає певним вимогам і зареєструється платником єдиного податку.

Не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування фізичні особи – нерезиденти (п. 291.5.7 ст. 291 ПКУ). Якщо фізособа зареєстрована в Україні як підприємець, вона є резидентом України й має право на загальних підставах застосовувати спрощену систему оподаткування.

Усі суб'єкти господарювання, які можуть працювати на єдиному податку, поділені на чотири групи, три з яких можуть застосовувати фізичні особи – підприємці. З серпня 2018 року підприємці отримали також право обрати четверту групу єдиного податку. Кожна група має свої критерії, в разі дотримання яких можна її обрати.

Які умови роботи в кожній із груп єдинників?

У таблиці наведено основні показники для кожної з трьох груп, передбачених для підприємців.

Основні показники для вибору єдинником групи

Не можуть працювати в другій групі підприємці, які:

• надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна;
• провадять діяльність із виробництва, постачання, продажу ювелірних виробів.

Такі підприємці мають право застосовувати тільки третю групу єдиного податку за ставкою 5%.

Платники єдиного податку всіх груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Це визначено п. 291.6 ст. 291 ПКУ.

Для єдинників першої та другої групи ставки податку встановлюються рішеннями місцевої ради у фіксованій сумі на місяць. Тобто податок доведеться сплачувати навіть у тому випадку, якщо звітного місяця доходу не буде.

Максимальна ставка єдиного податку 2019 року для єдинників першої групи становить 192,10 грн., а для другої групи – 834,60 грн.

У третій групі єдиний податок сплачується не у фіксованій сумі, а залежно від величини отриманого доходу. Немає доходу – немає й податку. Але при великих оборотах податкові зобов'язання істотно зростають. Під час ведення «витратного» бізнесу (тобто з великою кількістю витрат) застосування третьої групи може виявитися невигідним. У цьому випадку є сенс порівняти умови роботи з умовами загальної системи оподаткування та зважити всі за і проти.

Також звернімо увагу, що з доходу, отриманого з порушенням умов роботи на спрощеній системі оподаткування, єдиний податок сплачується за ставкою 15% (п. 293.4 ст. 293 ПКУ). Така ставка застосовується до:

• суми перевищення дозволеного обсягу доходу для обраної групи;
• доходу єдинників першої та другої груп від виду діяльності, не зазначеного в реєстрі платників єдиного податку;
• доходу, отриманого в разі застосування негрошових форм розрахунків;
• доходу, отриманого від забороненого для спрощеної системи оподаткування виду діяльності;
• доходу, отриманого єдинником першої або другої групи, від забороненого виду діяльності для відповідної групи (наприклад, за надання послуг юрособам – не єдинникам).

Обрати четверту групу можуть не всі підприємці, а лише ті, які відповідно до пп. "Б" пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПКУ здійснюють діяльність виключно в рамках фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19.06.2003 р № 973-IV "Про фермерське господарство".

При цьому одночасно слід дотримуватись таких вимог:

• членами фермерського господарства можуть бути тільки члени сім'ї підприємця (членами сім'ї є особи, визначені ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України);
• не можуть використовувати працю найманих працівників;
• господарська діяльність (крім поставок) може здійснюватися тільки за місцем податкової адреси;
• площа сільськогосподарських угідь та / або земель водного фонду у власності та / або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 2 га, але не більше 20 га;
• здійснюють виключно вирощування, відгодівлю сільськогосподарської продукції, збір, вилов, переробку такої власне вирощеної чи відгодованої продукції і її продаж.

Для ФОП - єдинників четвертої групи немає обмеження за обсягом отриманого доходу. Але є обмеження за місцем здійснення діяльності та видами діяльності.

Також є спеціальні обмеження, які не дають права бути єдинником четвертої групи. якщо:

• більше 50% доходу, отриманого від продажу сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які перебувають у власності або користуванні), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра ( крім хутряної сировини);
• виробляють підакцизні товари, крім виноградних виноматеріалів (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), виготовлених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, а також крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та / або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25% доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг));
• станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

На відміну від єдинників першої - третьої груп, у єдинників четвертої групи об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та / або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності або надана в користування, в тому числі на умовах оренди (ст. 2 921 ПКУ).

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ.

Базою оподаткування для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку , встановленими ПКУ.

Ставки єдиного податку та порядок їх нарахування та сплати, також не такий, як єдинників першої - третьої групи.

Ставки єдиного податку для єдинників четвертої групи встановлені п. 293.9 ст. 293 ПКУ.Розмір ставок розраховується з 1 га сільськогосподарських угідь та / або земель водного фонду і залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

• для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільгоспугідь, які знаходяться в умовах закритого ґрунту) - 0,95% (пп. 293.9.1);
• для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,57% (пп. 293.9.2);
• для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,57% (пп. 293.9.3);
• для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,19% (пп. 293.9.4);
• для земель водного фонду - 2,43% (пп. 293.9.5);
• для сільгоспугідь, що знаходяться в умовах закритого ґрунту, - 6,33% (пп. 293.9.6).

Перелік гірських зон та поліських територій визначається Кабінетом Міністрів України.

Так само як і для єдинників першої і другої груп, для підприємців четвертої групи звітним періодом визначено календарний рік (п. 294.1 ст. 294 ПКУ). Але на відміну від єдинників першої - третьої груп, що представляють декларацію за підсумками року, платники єдиного податку четвертої групи подають декларацію на початку року, оскільки сума єдиного податку у них залежить від розміру площі сільгоспугідь, а не від обсягу реалізованої продукції.

Підприємці четвертої групи самостійно обчислюють суму єдиного податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючий орган за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою (пп. 295.9.1 ст . 295 ПКУ).

Якщо протягом календарного року змінюється площа сільськогосподарських угідь та / або земель водного фонду у зв'язку з придбанням (втратою) на неї права власності або користування, підприємцю необхідно:

• уточнити суму податкових зобов'язань з єдиного податку за період, починаючи з дати придбання (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;
• подати до податкової за місцем реєстрації протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку (пп. 295.9.5 ст. 295 ПКУ ).

Якщо підприємець надасть в оренду іншому єдиннику сільгоспугіддя і / або землі водного фонду, то орендовану площу земельних ділянок він враховує у своїй декларації. Орендар таку земельну ділянку в своїй декларації не враховує (пп. 295.9.6 ст. 295 ПКУ).

Якщо підприємець орендує землі сільгоспугідь і / або водного фонду в особи, яка не є платником єдиного податку, то орендовану площу земельних ділянок він враховує у своїй декларації.

Єдиний податок сплачується щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем ​​податкового (звітного) кварталу, в таких розмірах:

в I кварталі - 10% (не пізніше 30 квітня);

в II кварталі - 10% (не пізніше 30 липня);

в III кварталі - 50% (не пізніше 30 жовтня);

в IV кварталі - 30% (не пізніше 30 січня).

Єдиний податок в четвертій групі необхідно сплачувати на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки. Оскільки підприємці четвертої групи мають право використовувати земельні ділянки тільки за місцем свого проживання, єдиний податок підлягає сплаті до місцевого бюджету за місцем реєстрації.

Які види діяльності заборонено на спрощеній системі оподаткування?

Перелік видів діяльності, які взагалі не можна провадити на умовах сплати єдиного податку (у жодній із груп), наведено в п. 291.5 ст. 291 ПКУ. Не можуть бути єдинниками підприємці, які провадять:

• діяльність з організації та проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
• обмін іноземної валюти;
• виробництво, експорт, імпорт, продаж (будь-яку – оптову, роздрібну, комісійну тощо) підакцизних товарів (крім роздрібного продажу ПММ у ємностях до 20 л, сидру, пері, пива та столових вин);
• видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
• видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
• діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності страховими агентами, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними р. ІІІ ПКУ;
• діяльність з управління підприємствами;
• надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
• діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, з організації торгів (аукціонів) предметами мистецтва, колекціонування або антикваріату;
• організацію та проведення гастрольних заходів;
• технічні випробування та дослідження (гр. 74.3 КВЕД ДК 009:2005);
• діяльність у сфері аудиту;
• надання в оренду земельних ділянок загальною площею понад 0,2 га, житлових приміщень загальною площею більше ніж 100 кв. м, нежитлових приміщень (споруд, будівель) та/або їх частин загальною площею понад 300 кв. м;
• діяльність страхових (перестрахових) брокерів.

Не переведуть на єдиний податок і суб'єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію єдинником мають податковий борг (крім безнадійного боргу, що виник за форс-мажорними обставинами).

Підприємці зазначають види діяльності, які планують провадити на єдиному податку, у заяві про застосування спрощеної системи згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Якщо код КВЕД містить дозволені та заборонені види діяльності, підприємцеві треба зазначати дозволені. Наприклад, код 69.2 «Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування». Діяльність у сфері аудиту заборонено, а у сфері бухгалтерського обліку – ні. Тому підприємець, який надає бухгалтерські послуги, зазначаючи цей код КВЕД, повинен написати вид діяльності, що провадиться, – діяльність у сфері бухгалтерського обліку.

Як застосовується обмеження за кількістю найманих працівників?

Підприємці першої групи не можуть використовувати працю найманих осіб. У другій дозволено мати 10 працівників, які перебувають у трудових відносинах із підприємцем одночасно. У третій групі кількість працівників не обмежена. При цьому єдинники другої та третьої групи не зобов'язані мати працівників і теж можуть провадити діяльність без них, якщо умови їхнього бізнесу це дозволяють.

Під час обчислення загальної чисельності працівників не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці до досягнення дитиною передбаченого законодавством віку (тобто трьох або шести років).З 2017 року із загальної чисельності працівників також виключаються особи, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Таким чином, у деяких випадках одночасно в підприємця можуть бути укладені трудові договори й з великою кількістю найманих осіб, але фактично працювати повинно не більше, ніж установлено обмеженням.

Умови перебування в групах єдиного податку можуть змінюватися. Щоб завжди знати про ці зміни й не порушувати умов перебування в обраній групі – дивіться тут.

Що вважається доходом єдинника?

Доходом підприємця-єдинника є дохід, отриманий протягом звітного періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі (ст. 292 ПКУ).

До доходу єдинника також включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отримані товари – це «товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку» (п. 292.3 ст. 292 ПКУ).

До доходу єдинника третьої групи – платника ПДВ включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності.

Для єдинників першої та другої групи правильно визначати розмір отриманого доходу потрібно насамперед для того, щоб установити, чи має він право перебувати на спрощеній системі оподаткування та/або застосовувати її надалі. Єдинникам третьої групи слід знати розмір отриманого доходу також для визначення суми єдиного податку, яку треба сплатити до бюджету.

До складу доходу включається виторг, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг).

Під час надання послуг (виконання робіт) за договорами комісії, доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами до доходу включається сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Доходом підприємця є й сума отриманих авансів та передоплат у межах його підприємницької діяльності.

Що не включається до складу доходу?

До складу доходу єдинника не включаються:

• пасивні доходи, отримані у вигляді відсотків, дивідендів, роялті;
• суми ПДВ у єдинників третьої групи, зареєстрованих платниками ПДВ;
• суми поворотної фінансової допомоги, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців із дня її отримання;
• суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів соцстраху, з бюджетів або державних цільових фондів, зокрема, у межах державних або місцевих програм;
• суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються єдинникові – покупцеві товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;
• суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період роботи на загальній системі оподаткування, якщо підприємець помилково включив їх до складу доходу з відвантаження (а не з оплати);
• суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів та єдиного внеску, повернені на розрахунковий рахунок підприємця;
• податки та збори, утримані (нараховані) під час здійснення підприємцем функцій податкового агента;
• суми єдиного соціального внеску, нараховані відповідно до норм законодавства;
• страхові виплати та відшкодування;
• кошти, отримані як компенсація (відшкодування) за рішеннями судів за будь-які попередні звітні періоди;
• суми кредитів.

Якщо підприємець реалізує рухоме або нерухоме майно, яке належить йому на праві власності як фізичній особі, але використовується в його господарській діяльності (це може бути автотранспорт, житлові та нежитлові приміщення, земельні ділянки та інше аналогічне майно), то отриманий дохід не вважається доходом від підприємницької діяльності, не включається до складу доходу єдинника та оподатковується податком на доходи як у фізичної особи. Якщо таке майно продається не суб'єктові господарювання, то за підсумками року треба буде подати до органу ДПС за місцем проживання податкову декларацію про доходи.

У які терміни треба сплачувати єдиний податок та звітувати?

Підприємці першої та другої групи єдиний податок сплачують щомісяця, не пізніше 20-го числа поточного місяця. Єдинники третьої групи сплачують податок щокварталу – протягом 50 календарних днів після закінчення кварталу.

Ставки єдиного податку – 2019

Звітують єдинники першої та другої групи раз на рік –протягом 60 календарних днів після закінчення календарного року. Єдинники третьої групи звітують щокварталу – протягом 40 календарних днів після закінчення кварталу. Якщо останній день терміну подання податкової декларації з єдиного податку припадає на святковий або вихідний день, останнім днем її подання є перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як сплачувати єдиний соціальний внесок?

Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) (незалежно від групи єдиного податку та величини отриманого доходу) підприємці сплачують у розмірі мінімального страхового внеску за місяць – 22% розміру мінімальної заробітної плати.

Сплачують ЄСВ щокварталу до 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відзвітувати про ЄСВ потрібно один раз за підсумками року – до 10 лютого наступного за звітним року. Граничний термін подання звіту з ЄСВ переноситься, якщо він припадає на вихідний або святковий день.

З 1 січня 2018 року від сплати ЄСВ та звіту про нього звільнено тільки єдинників, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, або досягли віку, зазначеного ст. 26 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують пенсію або соціальну допомогу.

Розмір ЄСВ на 2019 рік

Календар для єдинників першої та другої групи - 2019

Календар для єдинників третьої групи – 2019

Чи зобов'язані платники єдиного податку застосовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО)?

Згідно з п. 296.10 ст. 296 ПКУ платників єдиного податку першої групи звільнено від застосування РРО. Єдинники другої та третьої групи не зобов'язані застосовувати РРО, якщо обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 1 000000 гривень. У разі перевищення в календарному році цього обсягу доходу застосування РРО під час готівкових розрахунків обов'язкове. РРО потрібно застосовувати з 1-го числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення.

Водночас із 2017 року незалежно від групи й обсягу доходу зобов'язані застосовувати РРО під час готівкових розрахунків єдинники, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонтові. До технічно складних побутових товарів належать непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, обладнання тощо), які складаються з вузлів, блоків, комплектувальних виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами та на які встановлено гарантійний термін. Передбачено, що перелік груп таких товарів визначає Кабмін.

Матеріал для сайту підготовано 14 березня 2019 року